1849 р. намісником Галичини було призначено україноненависника і українофоба поляка Агенора Ґолуховського

1849 р. намісником Галичини було призначено Агенора Ґолуховського — багатого польського землевласника й довірену особу Франца Йосифа. Протягом наступних 25 років Голуховський, що тричі призначався намісником Галичини (1849-1859, 1866-1868, 1871-1875) й двічі міністром у Відні, відіграватиме вирішальну роль у формуванні нового політичного устрою в провінції. Переконаний в необхідності спольщення українців, він навіть зробив спробу впровадити в греко-католицькій церкві римський календар, а у 1859 р.— латинську абетку для українських видань. Тут він зайшов надто далеко. Проекти Ґолуховського викликали обурення української інтелігенції. Позиція Відня у  питанні українства знайшла свій відбиток у цинічних словах одного австрійського політика: «Питання про те, чи існуватимуть русини і в якій мірі, лишається на розсуд Галицького сейму». Інакше кажучи, українців віддавали на милість поляків. Після 1867 р. польська мова як мова навчання замінила німецьку у Львівському університеті та всіх професійно-технічних закладах. Цілковитої полонізації зазнали також середні школи, або гімназії.

Якщо 1848 р. був кульмінацією українського руху в Галичині, то 1860-ті роки стали, без сумніву, його спадом. Поступки Відня полякам вразили й здивували українців. Під час революції 1848 р. вони змагалися з поляками як з політично рівними собі, тепер же українці виявилися цілком підпорядкованими їм. З покоління в покоління вони вірили, що непохитна відданість Габсбургам гарантувала їм підтримку династії, але у

1867 р. з болем зрозуміли, що це були помилкові припущення. Шкільна справа майже цілком перебувала в руках поляків, і з 1869 р. польська мова стала офіційною в освіті та адміністрації Галичини. На соціально-економічному і культурному рівні поляки були значно сильнішими, ніж українці: їхні аристократи володіли великими землями, їхня інтелігенція була більш чисельною, освіченою і різнобічною; їхня частка в міському населенні швидко зростала, а їхні культурні досягнення ще до 1867 р. вражали. Не дивно, що поляки сподівалися прокласти собі шлях до влади в Галичині. До 1916 р. лише поляки могли обіймати посаду намісника.

Аґенор Ромуальд Онуфрій Ґолуховський (Аґенор Ґолуховський старший, пол. Agenor Romuald Onufry hrabia Gołuchowski; 8 лютого 1812, Скала-Подільська, Борщівський район, Тернопільська область — 3 серпня 1875, Львів, похований у Скалі-Подільській) — граф, польський аристократ гербу Леліва, 1-й ординат на Скалі, представник впливової польської галицької родини Ґолуховських. Впливовий консервативний політик Австрійської й Австро-Угорської імперій. Попри польське походження, займав низку важливих урядових посад, зокрема: міністр внутрішніх справ (1859—1861), намісник цісаря в Галичині (1849—1859, перший очільник Королівства Галичини та Володимирії, який носив титул «намісника» — перед тим були «губернатори»; 1866—1868, 1871—1875); державний міністр (1860).