ВИННИКІВЩИНА У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ (ЗГОДОМ АВСТРО-УГОРСЬКОЇ) ІМПЕРІЇ (1772—1918 рр.). Частина I

Винниківщина за свою багатовікову історію, входили у склад багатьох держав. Але розквіт міста припадає на правління  Габсбургів.

1772 рік  став початком трагічних подій  для  Польської державності.  Після розподілу Польських Земель між  двома імперіями, Австрійською  та Російською,  виникла територіальна суперечка між двома імператрицями Австрійської Марією -Терезією та Російською Катериною II  на право володіння землями колишнього Галицького королівства. Марія-Терезія, за допомогою історичних документів, зуміла переконати Катерину II, що проголошене Святим Престолом у 1215 році  Галицьке королівство на чолі з королем Коломаном (син угорського короля Андраша II), є спадковими землями Австрійської імперії, тому що після загибелі у 1526 році останнього угорського короля,  всі Землі  колишнього незалежного Угорського королівства увійшли в склад Австрійської імперії. Тут було створено окрему провінцію — «Королівство Галичини і Володимирії» (Königreich Galizien und Lodomerien), до складу якої увійшли не тільки українські етнічні землі (Східна Галичина), а й південна частина Польщі з містом Краків (Західна Галичина). Після встановлення тут панування Габсбургів, для господарського та культурного піднесення краю уряд провів ряд реформ: спроба ліквідації кріпацтва і пом'якшення панщини, запровадження нового судочинства, утворення ряду навчальних закладів для українського населення, відновлення Львівського університету (1784 р.) та Галицької греко-католицької митрополії (1808 р.).

    Марія Терезія (1717—1780 рр., правління 1740—1780 рр.). Правління Марії Терезії — епоха активних реформ. Майже всі реформи, проведені Марією-Терезією, були продиктовані її прагненням захистити своє право на престол. Було створено Державну раду і центральний суд, завдяки чому вся повнота влади зосередилася в руках імператриці. Для успішного ведення війни проти суперників здійснено військову реформу. Уніфіковано систему податків — запроваджено загальний податок на прибуток, що його сплачували всі верстви суспільства. Ліквідовано внутрішні митні кордони. Селянам надали право викуповувати власні наділи, панщину обмежили трьома днями на тиждень. Марія Терезія видала Цивільний («Терезіанський кодекс») і Кримінальний («Терезіанська Немезіда») кодекси. Здійснювалися заходи з розвитку освіти: було запроваджено загальну шкільну освіту й відокремлено школу від церкви.Серед її численних дітей — два імператори (Йосип II та Леопольд II), а також знаменита королева Франції — Марія-Антуанетта.

15 вересня 1772 р., до Львова увійшла австрійська армія. Так розпочався новий етап в історії нашого краю. 

        27 вересня 1772 р. — вдруге зібрано винниківську громаду (біля церкви Воскресіння Господнього) і прилюдно зачитано універсал імператриці Марії-Терезії, виданий 1 вересня.

28 грудня 1772 р. — винниківчани склали присягу вірності імператриці Марії-Терезії.

15 жовтня 1776 р. — С. Ґловінський передає замок у Винниках в дар імператриці Марії-Терезії.

1779 р. — австрійський уряд зробив Винники казенним містечком у Львівській окрузі й заснував у ньому тютюнову фабрику.

Особливо важливим для королівства Галичини та Лодомерії стали роки правління  австрійського імператора та короля  Галичини та Лодомерії Йосифа II (1741—1790 рр., правління 1780—1790 рр.),  найдієвішого правителя Європи  свого часу. За його правління було видано новий збірник законів («Йосифів законник»), а 1781 р. скасовано особисту залежність селян. Відомий український історик Юліан Целевич (1843-1892) в своїй статі” Про політику австрійського імператора Йосипа II у Галичині” писав:”..Йосип II в основу своєї діяльності  поклав політику релігійної віротерпимості, звільнив селян від кріпосної залежності, обмеживши права приватних землевласників, проводив політику протекціонізму економіки і створення єдиного внутрішнього ринку. Він вважав, що без загальної освіченості громадян підвладної йому імперії, не може бути досягнутий належний державі розвиток. Спеціальними Декретами він впровадив нову систему шкільної освіти на національних мовах всіх народів імперії. “

Велике значення діяльності Йосифа II у розвиток Української Просвіти в Галицькому королівстві відзначав відомий громадський діяч, один із членів засновників “Просвіти” та “Рідної школи” Володимир Барвінський (1850-1883). Характеризуючи роль і значення діяльності Йосифа II висловив таку думку:” Треба на попереду змірити всю глибину нашого майже  500-літнього перебування в складі Польського королівства, що би зрозуміти якими благодатними для нас, українців, стали охоронні крила Австрійського Орла …Недосить того, що Йосип II віддавав багато зусиль в створенні народних шкіл та багато  численних гімназій. Він виступив проти насильної германізації шкільної освіти, заохочував всюди і всіх до освіти і подавав помічну руку всім жагаючим світла Знань. Найбільша його заслуга у розвитку українських народних шкіл. Згідно розпорядження цісаря від 24 березня 1781  року про розвиток шкільної освіти тільки за 5 років в Галичині було створено 49 нових шкіл. Виходячи із закладених ним в Декреті  від 13 жовтня 1781 року рівних прав всіх найбільших конфесій, Йосип II підтримав прагнення українців у королівстві Галіція, подав руку допомоги жагаючим Світла Знань і дав дозвіл на створення у Львівському університеті кафедри філософського та богословського факультетів з викладанням предметів українською мовою, тим створивши широку можливість для освіти українців. Продовжуючи свою діяльність, що до задоволення релігійних та просвітницьких потреб різних народів австрійської імперії Йосип II дав у 1788 році  дав дозвіл Спеціальним Декретом на перетворення школи Ставропігійського Братства у Ставропігійський інститут православний і український по суті. Із 1788 року починається новий і самий успішний період у розвитку Ставропігійського інституту -центра досліджень української старовини і просвіти”.

Наприкінці XVIII ст. у Винниках почали функціонувати цегельня і вапнярня для забезпечення будівельними матеріалами фабрики й міста. В цей період в місті появляється броварня, Винники можуть вже давати щорічно 9 000 флорентів чистого прибутку. Після смерті Марії-Терезії на престол зійшов Йосиф II — цісар-реформатор, який за десятиріччя свого правління зробив більше, ніж польський уряд — за століття. Йосиф II почав Нову добу для цілої Австрії, зокрема для Галичини. Замість старого феодального устрою Йосиф II запланував запровадити «нову систему», почавши її якраз з Винник, дарувавши волю селянам.

 У 1780-их рр. війтом у Винниках був Іван Забавський. Тут нараховувалося сім млинів зі ставками, ґуральня, чотири корчми, олійниця. Місцеве населення займалось землеробством і городництвом, допоміжним господарством було бджільництво. Крім того, тут працювала невелика кількість ремісників різних спеціальностей.

Нова австрійська влада здійснила 1785 року опис Винник, який містить відомості про місцевий стан справ. Так, на місцевих теренах був фільварок, сім млинів зі ставами, гуральня, чотири корчми. У структурі домінікальних (панських) земель, що належали до фільварку, найбільшу площу займали рілля і сіножаті – 862 корці 20 гарнців (корець – це площа, засіяна одним корцем зерна, тобто приблизно 100 л; 1 корець дорівнював 36 гарнцям). Чиншових земель (тих, за які селяни сплачували власнику податок – чинш) було 194 корці 8 гарнців. Були описані також ґрунти: на сході й заході переважно глинкуваті, тільки на півночі є чорнозем, а на півдні переходять у сірі, змішані з піском; сіножаті здебільшого болотисті [Влох М. Винники, Звенигород, Унів та довкільні села. Чикаго. 1970. 529 c.].

Історична довідка. Дух Просвітництва вимагав негайно полегшити життя селян. Патентом про підданих від 1 листопада 1781 року Йозеф ІІ скасував кріпацтво в корінній Австрії та Богемії, 5 квітня 1782-го – в Галичині й решті земель Імперії. Панщину залишили, обмеживши до трьох днів на тиждень – до цього спонукав тимчасовий патент від 20 листопада 1781 року, підтверджений Панщизняним патентом від 16 червня 1786 року. Останній також скасовував усі дотеперішні побори, законні й незаконні, якими шляхта обкладала селян – комірне (за постояльця, котрого тримав у хаті), сольове (за кожну топку купленої соли), чопове (за кожну куплену бочку пива чи горілки), міркове (за перемірювання привезеного на панський двір збіжжя), вагове (за зважування привезених до двору тютюну й овочів), торгове (від кожної фіри, якими селянин їздив на торг), виборове (від громади за обраних війта і присяжних), святочне (дарунки для панських офіціялістів), гайдучне (на панських лакеїв), куниці (дарунок горілкою за дозвіл взяти шлюб). Панам заборонили накладати на селян грошові штрафи і збирати податки – ці функції передали домініям. Селянам натомість дозволили безоплатно збирати дрова в панських лісах і користуватися панськими пасовиськами (сервітут). На випадок голоду чи неврожаю патентом від 1 червня 1784 року зобов’язано галицький губернський уряд закладати громадські шпихліри зі збіжжям. Патент від 17 серпня 1786 року забороняв панам судити селян. Точніше дідич мав право судити, але тільки склавши відповідний іспит; оскільки таке траплялося вкрай рідко, цю функцію передали юстиціарові. У справах, що стосувалися громади, селянам дозволили обирати уповноважених (пленіпотентів) [Банах Іван. Австрійський порядок і реновація Галичини.  2021].

17 вересня 1785 р. — ДОГОВІР  цісарсько-королівських камеральних дібр Винники в Галичині  (підпис - М. А. Штайнер, губерніяльний радник і адміністратор як надворний комісар Грдлічка Р.; Винники).

18 вересня 1785 р. — ДОГОВІР з підданими про знесення панщини і розділення панських ґрунтів. Підписали «Договір цісарсько-королівських камеральних дібр Винники в Галичині» 18 представників селян з громади Винник і Підберізці з одного боку і представники австрійської влади з другого боку. Зі сторони винниківської громади договір підписали: Іван Забавський (війт), Яцко Сушко, Федько Козак, Єндрух Ружа, Федько Сидурко, Федько Врецьона, Петро Ханас, Федько Забавський, Сенько Кияк; від австрійської влади – М. А. Штайнер (губерніальний радник і адміністратор) і Р. Гридлічка (надворний комісар). Договір складався з 20 статтей, де докладно описувалися зобов’язання обидвох сторін. «Договір з підданими про знесення панщини і розділення панських ґрунтів» підписав у Львові  надворний комісар Р. Грдлічка. Початком «Нової системи» визначено день 1 лютого 1786 р. Винники — перший населений пункт Галичини де її було скасовано. Договір було ратифіковано 19 листопада 1785 р. цісарем Йосифом II у Відні.

1785 р. — закладено німецьку колонію Вайнберґен (Винні гори).

1785 р. — німецька колонія Унтерберґен (між Винниками і Підберізцями).

На підставі патенту (указу) австрійського імператора Йосифа II від 12 квітня 1785 р. було проведено перший земельний кадастр Галичини та Володимирії — перепис і економічна оцінка земельних угідь (укладений 1785–1788 рр.). Від імені імператора отримав назву — «Йосифинська метрика». По кожному населеному пункту окремо містила: книгу поземельного прибутку (метрикальну книгу) — основний документ земельного кадастру, де фіксувалися дані про власника, площу, категорію, прибутковість та інші відомості про земельні угіддя; штокінвентар (господарський опис поміщицького маєтку) та інші документи. Текст книг написаний польською та німецькою мовами.

1788 р. — Йосифинська метрика (опис Винник, визначено межі Винник).

Франц II (I) (1768—1835 рр., правління 1792—1835 рр.). 1804 р. ліквідував реформи, започатковані Йосифом II. 1805 р. імператор Франц II (I) на 12 років закрив Львівський університет, погодившись на повторне відкриття тільки за умови «вигнання» з його аудиторій польської і русинської (української) мов.

За правління Франца II (I), у Винниках 1 лютого 1796 р. відновлено договір про ліквідацію панщини на наступні 16 р., а у 1835 р. — започатковано перший в Україні регулярний громадський транспортний маршрут — багатомісний кінний екіпаж, що сполучав середмістя Львова з Винниками.

У 1797 р. ситуація у Винниках виглядала так: «...B селі Винники побудовано 50 домів для фабричних робітників, які за такий дім разом з городом в 200 квадратових сажнів поверхні платять річно 12 флорентів. Такий дім має 5 сажнів довжини і 3 ширини, мурований цеглою, має комин, покритий соломою і складається з покою, кімнати й кухні з мурованим вогнищем. Кошти направи належать до управління дібр.

Управління мало броварню на 40 бочок варення і гуральню (винокурня) з трьома котлами. Управління само продуктує горілку. Поруч з тим'є велика стайня на 40 волів і 10 коней. Для відбору камеральної горілки і пива призначено 4 корчми. За вишинк вони одержують від управління що 20-ту бочку.

Континґенти для корчми виносять:

А) Пиво

Великий заїзний дім при дорозі до Бродів — 394 бочки, Корчма при королівській фабриці тютюну — 539 бочок, Корчма при цегельні         — 67 бочок,

Корчма в селі Унтерберген       — 78 бочок.

Б) Горілка

Великий заїзний дім при дорозі до Бродів — 2110 гарнців, Корчма при королівській фабриці тютюну — 4 710 гарнців, Корчма при цегельні    — 461 гарнців,

Корчма в селі Унтерберген       — 547 гарнців,

Корчма в селі Підберізці  — 192 гарнців.

Сім млинів і одну олійницю винаймається різними людьми, а також приносять ренту, виріб м'яса і дозвіл на убій худоби» (за Михайлом Влохом, 1970 р.).

Події цього часу описує Ігор Тимець (2005 р.): «Для заохочення працівників фабрика не лише будувала житло, а й відкрила у 1803 році школу для дітей робітників і службовців. Від 1811 року на фабриці введено посаду лікаря. З появою у 1805 році нового обладнання фабрика змінила застарілі кінні машини для різання тютюну на сучасніші ручні, а також взяла в оренду три млини: Яреми, Тетька і Скремети. Вона поступово стала підприємством, яке увійшло до трійки найбільших в Австрії. Великих збитків мануфактура зазнала у 1809 р. під час розквартирування у Львові та Винниках московських військ. З фабрики силоміць було вивезено сотні центнерів готової продукції, і це набуло певного розголосу. Щоб виправити ситуацію, на фабрику прибув граф Голіцин, який покарав офіцера, причетного до грабунку, і замінив його майором Енгельгардтом... З метою збереження ринків збуту цісарський уряд збільшив видатки на розвиток фабрики у Винниках. Скарб двору у 1818 році постановив збудувати на річці Марунька новий млин зі шлюзами для помелу сушеного листя (експлуатувався до 1939 року). В тому ж році фабрика здійснила низку реконструкцій і перебудов. Зводилися нові будинки для виробництва та зберігання продукції, споруджено приміщення для ферментації тютюну (дві сушарні). Попит на різаний тютюн у XIX столітті почав поступово переважати, і вже у 1817 році Винниківська фабрика, де на той час працювало 498 робітників, виготовила 15 400 центнерів тютюну для куріння і 3 800 центнерів нюхальної табаки».

За матеріалами М. Влоха (1970 р.), у Винниках побував австрійський імператор Франц (II) І під час подорожі Галичиною в 1817 р. і особисто відвідав фабрику тютюну та оглянув виробництво. Франц II (I) з своєю дружиною Кароліною Авґустою відвідав Львів 10 липня 1817 р. Ставлення до Винниківської фабрики після її відвідин цісарем у 1817 р. різко змінилося на краще, і вже 1817—1818 рр.. стали роками перебудов, розширення та реконструкції підприємства. Було затверджено рішення про будівництво млина зі шлюзами й будівництво криниці, розроблено плани спорудження столярної та боднарської майстерень, будівництва складу для зберігання листя тютюну, відбудови складу нюхального тютюну та січкарні, розширення вартівні, сушарні та будинку для робітників.

Патентом імператора Франца II (І) від 23 грудня 1817 р. започатковується укладання нової метрики – «Францисканської». «Францисканська метрика» – це виправлення «Йосифинської» і доповнення до неї, які в окремих циркулах продовжувалися до 1823 р. і навіть довше. «Францисканська метрика» докладно описує розміри поміщицьких маєтків і селянських громад, якість ґрунту і стан використання земельних угідь, поземельні доходи, показує зміни у землекористуванні, що сталися за час після складення першого поземельного кадастру — «Йосифинської метрики».

1821 р. — Францисканська метрика (опис Винник).

Винники поступово розвивалися і за інших монархів.

Фердинанд I (1793—1875 рр., правління 1835—1848 рр.). Імператор, що страждав на різноманітні захворювання, державних талантів не мав й добровільно відмовився від влади.
1848 р. — марш через Винники російських військ, що йшли на допомогу Австрії придушувати угорське повстання. 

Революція 1848 р. створила умови для скасування всіх пережитків кріпосництва. Імператор Фердинанд I 17 квітня 1848 р. видав Закон про скасування феодальних повинностей селян Галичини. У Законі вказувалось: 1) панщинні й інші повинності скасовуються з 15 травня 1848 р.; 2) чинні сервітути (громадські володіння) — ліси, пасовища, луки, водоймища тощо, якими селяни користувалися спільно з паном, залишаються недоторканими; 3) селяни, які забажають користуватись сервітутними правами, мають давати за це відповідну плату, що буде визначатись добровільною угодою між ними і поміщиками; 4) за втрату повинностей поміщики звільняються від «опікунських обов'язків.

5 червня 1848 р. — богослужіння в церкві, під гомін дзвонів священик оголосив про скасування панщини і про створення у Львові «Головної Руської Ради».
7 вересня 1848 р. Фердинанд І підписав Указ, яким заборонялась панщина у всіх частинах імперії. Цей Указ розширював Закон від 17 квітня деякими пунктами про права селян і їхні стосунки з поміщиками. Йшлося про те, що поміщики втрачали верховну владу над селянами, котрі переставали бути їхніми підданими й оголошувалися громадянами держави. Скасовувалася відмінність між домінікальними і рестикальними землями, оскільки і ті, й інші ставали вільною власністю. Це призвело до того, що селяни ставали власниками земельних наділів.

Звільнення кріпаків у Габсбурзькій імперії в 1848 р., піднісши їхній юридичний статус та політичні права, не полегшило економічного становища. В сутності проблема крилась у підвищенні вартості життя й зменшенні прибутків. Основним тягарем, що висів на селянах, був борг за отримані в 1848 р. землі. Спочатку віденський уряд обіцяв власними грішми покрити кошти, пов'язані з передачею землі, але в 1853 р., після відновлення порядку, він переклав на селян більшу частину цих витрат. На додаток селяни підлягали прямому й непрямому оподаткуванню, включаючи утримання шкіл, шляхів тощо. На пам’ять про скасування панщини  у Винниках був встановлений хрест, де сьогодні знаходиться Братська могила воїнів УГА (кут вул. І. Франка та Стрілецької).

2 грудня 1848 р. на австрійський престол вступив Франц-Йосиф І (1830—1916 рр.). Він закликав до «відновлення єдності Австрійської імперії». В ніч на 7 березня 1849 р. австрійський рейхстаг був розігнаний військовими. Тоді ж уряд оголосив про введення нової конституції. Згідно неї, імператору передавалася уся виконавча влада. Законодавча влада надавалася загальноімперському двопалатному рейхстагу.

ЛІТЕРАТУРА

Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники : Друксервіс, 2016. — 312 с.

Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.

1837 р. Кароль Ауер. ВИННИКИ