Публікації по темі.
*Байцар Андрій. Походження назви «Україна»: документи та географічні карти https://baitsar.blogspot.com/2021/09/blog-post_15.html
*Байцар А. Назва «УКРАЇНА» на географічних картах XVI ст. https://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvi.html
*Байцар А. Назва «УКРАЇНА», «Окраїна» та «Козаки» на географічних картах (перша пол. XVII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvii.html
*Байцар А. Назва «Україна» на географічних картах друг. пол. XVII ст. (1650-ті рр. -1680-ті рр.) https://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvii-1650-1680.html
*Байцар А. Назва «Україна» на географічних картах (друга пол. XVII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2017/02/xvii_13.html
*Байцар А. Назва «Україна» на географічних картах (перша пол. XVIII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2017/01/1700-1750.html
*Байцар А. Назва «Україна» на географічних картах (друга пол. XVIII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2019/09/1750-1799.html
*Байцар А. Назва «Україна» на географічних картах XIX ст. https://baitsar.blogspot.com/2023/06/xix.html
*Байцар А. Україна на картах Гійома Боплана (XVII cт.). https://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvii-c.html
*Байцар А. Назва «УКРАЇНА» на картушах карт (XVII—XVIII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2021/09/xvii-xviii.html
Картуш (фр. cartouche, італ. cartoccio — згорток) — скульптурна (ліпна) або графічна прикраса у вигляді декоративно обрамленого щита чи напіврозгорнутого згортка, на яких вміщують написи, герби, емблеми тощо. Поширився в XVI—XVIII ст. Картуші прикрашають парадні входи до палаців. В давнину їх зображали на документах, географічних картах, надгробках тощо.
Починаючи з карт Ніколя Сансона (1641 р.) і аж до кінця XIX ст. Україна ототожнюється з козаками, як держава або Країна козаків (Ukraina o Paese de Cosacchi» (Україна або Земля Козаків).
1648 р. Гійом Л. де Боплан (Guillaume Levasseur de Beauplan; бл. 1600—1673 або 1685), французький військовий архітектор та картограф, вперше в європейській картографії на картуші «Загальної карти України» розмістив українських козаків. На козаках показано жупани і шапки з хутра, обтягнуті тканиною.
1672 р. Гійом Сансон (син Ніколи Сансона) вперше в європейській картографії на карті позначив на картуші Україну саме як «Країна (земля) Козаків» (L’Ukraine ou Pays des Cosaques). Назва карти - «Les Estats dela Couronne de Pologne..» (Землі Корони Польської..).
А у Йоганна Баптиста Гоманна карта 1712 р. вже називається "Україна або Козацька Земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії" (Ukrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis).
Отже назва “Ukraine Pays des Cosaques” (Україна Земля (Країна) Козаків) проіснувала у французьких джерелах аж до кінця XVIII ст. (в XIX ст. ця назва міститься дуже рідко). Надалі відбулася ситуативна трансформація географічного позначення цього регіону просто слово «Cosaques» (Козаки), «Cosaques Zaporoski» (Козаки Запорозькі), рідше – просто «Україна». Існує величезний масив картографічного матеріалу з терміном «Україна», і саме це, власне, забезпечило популяризацію імені України – саме руками Боплана, Сансона та інших видатних європейських географів-картографів.
Гійом Левассер де Боплан (Guillaume Levasseur de Beauplan; 1595—1685), французький військовий архітектор та картограф.
Боплан був першим вченим післяренессансної Європи, що глянув на Україну як на самостійну географічну та політичну цілість, що мала свій індивідуальний природний, економічний і культурний характер. Його прекрасний «Опис України» можна назвати першою українською географією. Його карти України стали моделями для західноєвропейської картографії до початку XVIII ст. Врешті, саме Боплан познайомив західний світ з українською визвольною боротьбою XVII ст. та з іменем України [Володимир Січинський. Sichynsky V. Ukraine in Foreign Comments and Descriptions from the VI to XXt century. New York City. 1953. P. 67 — 88].
Окрім свого відомого «Опису ...». (1651 р.), Боплан по суті один із перших помістив Україну (вже не Русь) на європейські карти. По картах Боплана можна прослідкувати, як за кілька років змінилося уявлення про площу і положення України. Термін «Україна» у працях Боплана спочатку виступає як друга назва «Диких Полів» (Загальний план Диких полів, простіше кажучи України), де «Україною» вважалися терени розташування Війська Запорозького Низового.
Але через кілька років (у 1660 р.) він вже пише інакше: «Карта України з багатьма її провінціями…». В цей період відбувалося становлення Української держави.
Міцний зв’язок між поняттями «Україна» та «козаки» «накидав» назву «Україна» на усі козацькі землі. За Бопланом, до «України» належить західний, ближчий до Польщі берег Дніпра, власне саме Дике Поле, воєводства Брацлавське та Київське (останнє обіймало обидва береги Дніпра). Щодо західних меж «карти України» (не самої «України», як її уявляв Боплан – остання у нього була меншою), то на першій карті («Загальному плані…») вона сягає Львова і Західного Бугу, а от на докладнішій «Спеціальній …» – вже Перемишля і Вісли; на першій карті є «Русь», на другій – «Червона Русь».
З кінця 1630 р. по 1648 р. – у Польщі, на службі в Сигізмунда III Ваза, Владислава IV Ваза і Яна II Казимира Ваза. Як військ. інженер і архітектор керував будівництвом і укріпленням фортець і замків, переважно на території України (Кременчук, Кодак, Броди, Підгірці, Бар та ін.). З 1637 р. – капітан артилерії, отримав різні привілеї від короля і від польного гетьмана М. Потоцького. В грудні 1637 р. брав участь у битвах проти козацьких військ М.Павлюка, 1638 р. – проти Я.Острянина і Д.Гуні. 1639 р. відбудовував Кодак, спалений 1635 р. І.Сулимою; водночас складав карту нижнього Дніпра. Весною 1647 р. був звільнений зі служби і 1648 р. повернувся на батьківщину.
Після повернення Боплан почав упорядковувати матеріал, зібраний за всі роки еміграції. Результатом його роботи стали численні публікації карт і, нарешті, книга, в якій Боплан описав свої багаторічні дослідження. Вона вийшла малим тиражем (100 примірників) у 1651 р. в Руані й вельми оманливо називалася — «Опис країн Королівства Польщі, що міститься від кордонів Московії до меж Трансільванії». Насправді ж у творі містилися відомості про козаків і кримських татар, їхні звичаї, традиції та спосіб життя. Ця коротка робота із довгою назвою була лише «чернеткою» значно більшої за обсягом книги, тому Боплан завершив свій задум, і в 1660 р. паризький книгар видав оновлену версію під назвою «Déscription de l’Ukrainie, qui sont plusieurs provinces du Royaume de Pologne, Contenuës depuis les confins de la Moscovie, jusques aux limites de la Transilvanie. Ensemble leurs moeurs, façcons de vivres et de faire la Guerre. Par le Sieur de Beauplan» (Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн).
Друге видання «Опису України» рекламували 1660 р. на сторінках французького часопису Mercure de France під рубрикою «Цікаві книги», а за два роки найстаріший науково-літературний журнал Європи — Journal des Sзavans — високо оцінив роботу Боплана, назвавши «корисною книгою, яка трактує цікаві й не відомі досі речі».
Отже, Гійом Левассер де Боплан в першу чергу відомий як автор знаменитого «Опису України…» першої роботи в європейській історіографії в якій робиться дослідження географії, історії та етнографії України, описуються український народ та його звичаї. Особливе місце автор відводить українським козакам.
Праця Боплана стала сенсацією, адже в ті часи Європа кардинально змінювала своє ставлення до козаків і прагнула свіжого погляду очевидця подій в Україні. Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, активна участь козацтва в подіях Тридцятирічної війни й зростання могутності запорозьких козаків активізували інтерес західного читача до України та її жителів.
Дана робота повністю розбиває сучасний московитський міф про появу УКРАЇНЦІ нізвідки на початку ХХ ст., обґрунтовано доводячи що на середину XVII ст. українці повністю склалися як окремий народ (етнос), що мав власну мову, етнічну культуру, унікальні звичаї, усну творчість, та власну національну територію.
Твір перекладали й публікували всіма найпоширенішими європейськими мовами: латинською, голландською, іспанською, англійською, німецькою, польською та російською. Боплана читали король Людовік XIV та його міністр закордонних справ, засновники й перші члени Французької академії наук — Блонд, Буйо і Дюпуї, а також Вольтер, Декарт та імператор Наполеон.
Після впровадження Г. Бопланом (1635) назви Україна в європейську географію, вона на тривалий час закріплюється у свідомості європейців.
Г. Боплан також відомий як автор низки карт: «Українська географічна карта» (1639), «Генеральна карта України (1648), «Спеціальна мапа України» (1650 р.) і т д.
Карти України Г. Боплана – це перші твори західноєвропейської картографії, присвячені спеціально Україні; на них назву «Україна» вперше вжито для всієї української території «від Московії до Трансільванії». Вони мали великий вплив на розвиток західноєвропейської картографії у другій половині ХVІІ-ХVIII ст. та утвердження назви «Україна» не тільки на картах Польщі та Московської держави, які в ті часи володіли певними частинами українських земель. З цього часу Україна у свідомості європейців відклалася, як територія із чіткими межами, як окрема країна. Саме після карти Боплана Україна почала фігурувати на всіх європейських мапах. У французькій вимові Боплан писав по різному: Ukraine, Ukrainie Ukranie. Але латинською мовою в нього зустрічається лише Ukraina.
1648 р. на основі карти «Tabula Geographica Ukrainska» Г. Боплан видав «Генеральну карту України» («Загальну карту України»). Повна назва — «Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis» (Загальний план Диких полів, простіше кажучи Україна з суміжними провінціями). Ця географічна карта України та сусідніх країн, виготовлена як гравюра голландським картографом Вільгельмом Гондіусом у Данцигу.
Це перша карта з Україною в назві, видана не рукописно а тиражно. Хоча першою картою зі згадкою про Україну в назві була «Українська географічна карта», але там в назві не Україна, а «Українська географічна карта». Ця карта «розтиражувала» українські землі і саму назву «Україна» протягом XVII-XVIII ст.
«Генеральна карта України» вперше подає межі всіх воєводств («палатинатів») латиною, які складали територію України.
Г. Боплан вперше в європейській картографії на картуші «Загальної карти України» поряд з назвою розмістив українських козаків. Цей картуш підкреслює значення українських козаків для української історії.
Назва самої карти оточена п’ятьма постатями. Головний персонаж з лівого боку має шаблю і мушкет. На козаках показано жупани і шапки з хутра, обтягнуті тканиною.
На масштабній сітці вперше показана Українська військова миля — Окреніка (Козацька миля), першою нагорі.
Одноаркушева Генеральна карта займає більше території ніж Спеціальна карта України 1650 року на восьми аркушах. Генеральна карта була порівняно легша річ для реалізації, ніж Спеціальна і тому вийшла друком швидше.
Карта охоплює практично всю територію сучасної України крім південно-західного прикордоння й основної частини Криму. Південь на карті знаходиться вгорі, тобто вона перевернута «догори ногами» відносно звичної нам орієнтації. Формат – 42 × 54,5 см, Виконана у масштабі 1:1 800 000. Матеріал – мідь.
Видана у кількох варіантах протягом 1648–1660 рр. Було видано 5 варіантів карти, які постійно доопрацьовувались. Так, на четвертому варіанті карти (бл. 1651 р.) відображено написи про Лоївську (1649) та Берестецьку (1651) битви. Карта має південну орієнтацію аркушу, тобто південь на карті знаходиться вгорі (вона перевернута «догори ногами» відносно звичної нам орієнтації), містить 1 293 об'єкти – 993 населених пункти та 153 річки [Вавричин М. Г. Комплекс карт України Ґ. Боплана та їх збереження в бібліотеках Європи // Картографія та історія України. — Л.; К.; Нью-Йорк : Видавництво М. П. Коць, 2000. — Т. Збірка наукових праць].
На карті показаний Чорний Шлях (Czarny slak) та Муравський Шлях (Morasky slak).
Ґ Боплан зображує Дніпро від витоків до самого Чорного моря Від гирла р Самари до Лиману француз розмістив 25 допливів, 13 порогів та 5 переправ через Дніпро [Кордтъ В Матеріалы по исторіи русской картографіи : Карты всей Россіи и Западныхъ ея областей до конца XVII в / В Кордтъ – К : Тип С В Кульженко, 1910 – Вып ІІ – 31 с.]. Вперше саме на картах Ґ Боплана, хоча і схематично, але був означений Великий Луг. «Генеральна карта України» завдяки реальному зображенню течії Дніпра та Дніпровсько-Бузького лиману, мала неабияке значення для розвитку європейської картографії XVII – XVIII ст , ставши основою для багатьох карт [Вавричин М Україна на стародавніх картах Середина XVІІ – друга половина XVIIІ ст : атлас репродукцій / М Вавричин, Я Дашкевич, У Кришталович – К : ДНВП Картографія, 2009 – 224 с.].
Відомо декілька варіантів Загальної карти (інша назва – Генеральна). Дослідники виділяють 5 варіантів Генеральної карти України 1648 р. і 6 варіантів карти 1660 р.
До другого видання «Опис України» Боплана (1660) була вміщена нова загальна карта «Carte d'Ukranie Contenant plusiers Prouinces comprises entre les Confins de Moscouie et les Limites de Transiluanie», гравірована Ж. Туттеном у Руані. Вона значно відрізняється від загальної карти, підготовленої Гондусом,- на ній відсутня інформація про гравера, а також тексти звернень гравера до читача, на місці яких зображено ліси, а також не позначено пасма гір Медоборів. Значні розходження спостерігаються й у зображенні східного берега Азовського моря та Кубані, північної частини Кримського півострову та Перекопського перешийка зокрема. Карта значно збідніла інформативно: так, на відміну від видання 1648 року, на ній позначено 1 223 назв об'єктів, серед яких 953 населених пунктів та 153 річки [Вавричин М. Г. Комплекс карт України Ґ. Боплана та їх збереження в бібліотеках Європи // Картографія та історія України. — Л.; К.; Нью-Йорк : Видавництво М. П. Коць, 2000. — Т. Збірка наукових праць].
«Спеціальна (топографічна) мапа України» надрукована в 1650–1651 роках у Ґданську (Данцигу). Через свої великі розміри її також називають Великою картою України.
Складається «Спеціальна (топографічна) мапа України» з 8 аркушів розміром 41,5×45 см кожен, загальний розмір 83 × 216 см, масштаб 1:450 000.
Існує три основні варіанти Спеціальної карти. Другий відрізняється від першого тим, що там на першому горішньому аркуші подані розміщено карту-вставку з зображенням Дніпровських порогів. На ній показані безпосередньо пороги (як і на Генеральній карті їх 13), 11 допливів, 2 переправи, чисельні острови.
Третій варіант на восьмому аркуші мав вже згадку про битву під Берестечком, що відбулася в кінці червня 1651 року. На восьмому фрагменті мапи є додатковий напис про цю битву в 1651 р.: «Circa Berestetzium ubi haec nota + reperitur IOANNES CASIMIRUS REX POL [oniae] cecidit et in fugam vertit 300000 Tartaros et rebelles Cosacos Ano. 1651 die 30 Junij». Отже, карта не могла бути створена раніше зазначеної на додатковому написі дати битви під Берестечком.
Відомо загалом шість варіантів карти, які відрізняються один від одного низкою змін і доповнень.
По центру карти внизу розташовані шкала масштабів і умовні позначення, оточені фігурами людей. На карті подані мірила відстаней: польське, українське, німецьке, гальське (французьке), московитське та італійське. Причому позначено українську милю – Окреніку, яку ще називали козацькою милею. Становить вона 8,35 кілометра – стільки, скільки можна було їхати конем без перепочинку.
Праворуч від цієї композиції – напис, що підтверджує автора: Guilhelmum le Vafseur de Beauplan і видавця: Wilhelmus Hondius. Точність і багате наповнення топографічної Спеціальної карти України забезпечили їй довге життя.
Це – унікальна в історії європейської картографії як топографічна мапа великої території, призначена для військових дій. Виконана за власними вимірами і математичними розрахунками Боплана, насичена різноаспектною інформацією про рельєф, ландшафт, заселеність України, характер населених пунктів, адміністративний, судовий та церковний устрій, гідромережу й мережу доріг, шляхи татарських нападів та обороноздатність території, – ця мапа є невичерпним джерелом для досліджень з історії географії і топонімії, історії демографії, історії картографії України середини XVII ст.
В 1665 році француз Ніколя Сансон видав на основі «Спеціальної карти» сім карт українських земель. Він використав роботи Г. Боплана, розділивши його «Спеціальну карту України» на сім окремих карт українських воєводств та земель. Усі сім карт, як зазначають багато дослідників, відносно посередньої картографічної точності та якості. Сансон не був уважний до деталей. Разом з тим, у кожній з семи мап він посилається на “Генеральну карту України” Г. Боплана. Попри географічну неточність певних елементів карт, що виникли при фактичному копіюванні робіт Боплана, видавництво Сансона відзначилося у художньому оформленні усіх цих карт. На мапах – тонко вирізьблені та гарно оформлені рослинними орнаментами й античними темами картуші.
А Ян Блау в Амстердамі – один з найвідоміших і найкращих картографів всіх часів, яскравий представник «Золотої доби» голландської картографії, – видав чотири карти, виготовлені десь в 1670 році, які позначають українське Покуття, Поділля, Брацлавщину та Київщину.
1657 р. Йоганн Янсоніус (Ян Янсон; Johannes Janssonius; 1588-1664), нідерландський картограф та гравер, який жив і працював в Амстердамі, видав карту «Typus Generalis VKRAINÆ sive PALATINATUM PODOLIÆ, KIOVIENSIS et Braczlawiensis terras nova delineatione exhibens» (Генеральна карта України).
Карта «UKRAINAE PARS, QVAЕ BARCLAVIA PALATINATUS Vulgo dicitur» (Частина України, Брацлавське воєводство). Карта є переопрацюванням третьої секції Спеціальної карти України Г. Боплана (1650 р.). Заголовок у картуші у вигляді завіси, яку підтримують п'ять путті, у правому верхньому куті.
В історії європейської картографії кінця XVII ст. – початку XVIII ст. постать Й. Б. Гоманна (1663–1724) є без перебільшення визначною. З його іменем пов'язане перш за все відродження картографічного видавництва в Німеччині в кінці XVII ст., виділення картографії в окрему наукову дисципліну. Й. Б. Гоманн отримав освіту в єзуїтській школі в Міндельгаймі, декілька років перебував у монастирі домініканського ордену, пізніше прийняв лютеранство і переїхав до Нюрнберґу, де в 1687 р. відкрив нотаріальну контору. Тут він навчався мистецтву гравіювання у відомого нюрнберзького гравера, картографа, художника і видавця Якоба фон Зандрарта (Jakob Sandrart; 1630–1708).
1702 р. Й. Б. Гоманн відкрив у Нюрнберзі власну картографічну майстерню «Ioh. Baptisto Homanno», яка через кілька років стала найвідомішою видавничою фірмою XVIIІ ст. у Німеччині (проіснувала понад 100 років (до 1813 р.). Розквіту видавництва Гоманна сприяли старі традиції книгодрукування у Нюрнберзі, близькість Альтдорфського університету та розумний підбір співробітників. Протягом багатолітнього існування закладу вийшло понад 200 картографічних творів, серед яких найвизначнішими є перший німецький атлас (1707 р.), «Atlas Novus» (1712 р.; складався зі 103 карт), «Великий атлас всього світу» (Grosser Atlas über die ganze Welt), який виріс з 40 карт (1707 р.) до 126 карт (1716 р.), «Atlas Methodicus» (1720 р.) тощо. Українські землі детально зображені на картах Польщі та Литви і Російської імперії в навчальних атласах «Kleiner Atlas von 50 Auserlesenen Homanns Land-Charten...»] та «Kleiner Atlas Scholasticus von sechs und zwantzig Charten» (1720 р.). Більшість карт Й. Б. Гоманна випускались без зазначення року видання, тому вони перевидавались його нащадками практично без змін.
Карти Гоманна цінувались за географічну вірогідність, витонченість гравіювання та оформлення картушів і нерідко служили зразками для інших видавців.Заслуги та працелюбство Й. Б. Гоманна були оцінені: після публікації у 1707 р. свого першого атласу він став членом Пруської академії наук у Берліні, а в 1716 р. імператор Карл VI присвоїв йому титул Імператорського географа (Sacrae Caesareae Maiestatis Geographus).
На тих картах, що були видані пізніше, на картушах зазначено його посаду – “Rхm. Kays. Maj. 168 Geogr.” чи “Sac. Cіs. Mai. Geographo” («головний географ кайзера Священної Римської імперії») або ж є посилання на привілей (cum privilegio) [Оксенич М. Карти роботи Йоганна Баптиста Гоманна в збірці Національного музею історії України // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. 2006. Число 9. С. 163–178].
В основі виданих закладом Гоманна карт лежали французькі та голландські зразки, але деякі карти були складені за російськими джерелами. Цікавим є той факт, що Й. Б. Гоманн був агентом Петра І, з ним листувався Я. Брюс (Jacov Bruce, 1670–1735), російський генерал-фельдмаршал, державний діяч і вчений, один з найбільш освічених людей петрівських часів, який з 1706 р. завідував російським книгодрукуванням. Прихильність російського монарха до Гоманна створювала взаємовигідні умови для обох сторін: Петро І друкував потрібні йому карти за кордоном, а Гоманн, отримавши в 1722 р. патент російського агента комерції в Нюрнберзі і постійно поновлюючи карти території Росії за новими зразками, забезпечував своїм виданням високий попит як в Росії, так і в усьому світі.
В першу чергу необхідно відзначити створений у 1716 р. шедевр «Grosser Atlas uber die ganze Welt... = Atlas Novus Terrarum Orbis Imperia, Regna et Status...» (Великий атлас всього світу), який містить карти різних частин та країн світу, старовинні плани і панорами великих європейських міст: Риму, Відня, Гамбурґа, Нюрнберґа тощо. В кінці атласу вміщені детальні описи моделей суден та навігаційних приладів, прапори усіх великих морських країн світу, а останньою розташована таблиця, присвячена фортифікаційним спорудам і різноманітним видам зброї для захисту та нападу на суші і на морі. Атлас вміщує найбільш відому карту України Й. Б. Гоманна «Ukrania quae et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiae, Moldaviae, Minorisq, Tartariae provinciis» (Україна або Козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії). Коли. спадкоємці Й. Б. Гоманна отримали імператорський привілей на картографічні видання тоді на карі з’явилась (1729) примітка Cum Privilegio Sac. Caes.Majest.
Першою європейською картою, на якій за порадою Я. Брюса назву Московської імперії Гоманн змінив на Російську імперію, була карта «Generalis totius Imperii Russorum: novissima tabula...» (Генеральна карта Московської імперії на великому глобусі Землі від Арктичного полюса до Японського моря і північних кордонів Китаю) (1720).
Спадкоємцями Й. Б. Гоманна були: його син Йоганн Хрістоф Гоманн (Johann Christoph Homann, 1703–1730), а після його смерті Йоганн Ґеорґ Еберсберґер (Johann Georg Ebersberger, 1695–1760) та Йоганн Міхаель Франц (Johann Michael Franz, 1700–1760), які до 1848 р. продавали карти під торговою маркою «Homannische Erben» (фр. Homannianos Heredes, лат. Heritiers de Homann).
Нащади Й. Б. Гоманна видали: «Atlas Auserlesen Land-Charten» (1743), «Atlas Novus Terrarum Orbis Imperia, Regna et Status exactis Tabulis Geographice demonstrans» (1746), «Atlas mapparum geographicarum...» (1762), відомий грандіозний фоліант «Atlas Methodicus explorandis juvenum profectibus in Studio Geographico Ad Methodum Hübnerianam accommodatus» (1750) та ін.
1712 р. Карта “Vkrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis” (Україна або Козацька Земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії й Малої Тартарії). Інший український варіант назви карти – “Україна, що є Землею Козаків з сусідніми провінціями Валахії, Молдавії, Малої Тартарії представлена Йоганом Баптистом Гоманном”. Автор, видавець та гравер – Й. Б. Гоманн.
Гоманн
східну частину скопіював з карти Деліля, північно-східне узбережжя
Чорного моря – з мапи Джіакомо Кантеллі да Віньйолі “Tartaria d’Europa…”
1684 р., для зображення правого берега Дніпра використовував відповідну
частину карти Польщі Корнелія Данкертса. Зображення території Криму
було скопійовано з книги Якоба фон Зандрарта “Des Kхnigreibung.
Sulzbach. 1687”. Для Лівобережжя Дніпра Гоманн додав українську лінію, а
для решти знову використав карту Деліля. До того ж, Гоманн відокремив
Таманський півострів від суходолу і дав йому назву "Nova Krepost
Taman" [Оксенич
М. Карти роботи Йоганна Баптиста Гоманна в збірці Національного музею
історії України // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук.
пр. 2006. Число 9. С. 163–178].
Написи Russia Rubra (Червона Русь) та Ukraina (Україна) проведені паралельно через всю українську етнічну територію. Червона Русь (Russia Rubra) на карті простягається із заходу на схід через Нижню Волинь, захоплюючи північ Київського воєводства (Palat. Kioviensis). Напис Ukraina займає Верхнє Поділля і центральні області Брацлавського та Київського воєводств.
У межиріччі Південного Бугу і Дніпра та на Правобережжі зображене Дике Поле (Dzike Polie Ave Саmрі Deserti et Inhabitati). Від Великої татарської переправи (Wielka pzeprawa Tanarska), в околицях Кодака на Дніпрі, до Смоленська (Smolensko) проходить Муравський шлях [Вавричин, 2009].
На цій мапі також позначені: Покуття (Pokutia), Верхня та Нижня Волинь (Volhynia), Поділля (Podolia Inferior) з Брацлавщиною (Pal. Braclaviensis). В Причорномор’ї, у складі Кримського ханства, виділені Буджацька (Tartaria Budziacensis), Ногайська (Tartaria Nagajensis) і Мала (Tartaria Minor) Тартарії та Кримський півострів (Сrеmiа). Північні регіони представлені землями Чернігівського (Ducatus Palatinat Czernihoviens) та Новгород-Сіверського (Novogrodensis Severiensis Ducatus) князівств. На заході Холмське і Белзьке воєводства не входять у межі українських земель.
Карта Гоманна відома у трьох варіантах. Перше видання 1712 р. (Нюрнберг). Опублікована в його атласі “ATLAS NOVUS TERRA- RUM ORBISIMPERIA, REGNA ET STATUS EXACTIS TABULIS GEOGRAPHI- CE DEMONSTRANS OPERA IOANNIS BAPTISTA HOMANNI. NORIMBER- GA, MDCCXII. - № 168.”. Формат – 48 × 58 см. Масштаб бл. 1:3 000 000, в німецьких і польських милях Мова: латинська. У виданні 1720 р. (видавець Крістоф Вайгель) Тартарія позначена як частина Московії (Tartariae Moscoviticae pars).
У варіанті карти 1712 р. подано дві назви теперішньої Росії – Moscovitica та Russia Rusica (варіант 1720 р. – лише одну – Russia Rusica). На лівому березі Дніпра південно-cхідна частина Київського воєводства названа Київщиною Московською (Kiovia Moscovitica) (варіант карти 1720 р. - Київщиною Руссійською (Kiovia Russica). Гоманн, який був офіційно винагороджений Петром І у 1722 р., приклав значні зусилля і відпрацював гроші російського царя за появу на картах такої штучної конструкції, як напис “Russia Rusica” на історичних землях Московії.
1729 р. спадкоємці картографа отримали привілей на його видання, і на карті з’явилася примітка “Cum Privilegio Sac. Caes. Majest”. Після 1740 р. на площину карти було внесено численні додатки, зокрема, проведено фортифікаційну лінію між Дніпром і Доном, внесено низку змін до назв населених пунктів. У такому варіанті карта друкувалася в усіх атласах фірми “Спадкоємці Гоммана” до кінця XVIII ст.
Техніка виконання – гравюра на міді. Акварельне колорування. Карта Гоманна, складена на основі Загальної карти України Гійома де Боплана, карти Польщі Ю. Данкертса і карти Московії Г. Деліля. На карті картуш розміщено в верхньому лівому куті. На ньому зображено шість чоловічих постатей. В центрі – сидяча фігура гетьмана України Івана Мазепи, ліворуч від нього — шведський емісар у військовому мундирі з шаблею в правиці, поряд з ним — три сидячі фігури козаків. Праворуч від гетьмана І. Мазепи на задньому плані постать Петра І на тлі московського державного прапора, ближче до гетьмана — постать в шляхетському одязі — вірогідно, що це Станіслав Ліщинський (польський магнат, один з претендентів на польську корону і майбутній король Польщі), Пилип Орлик — генеральний писар за гетьманування Мазепи чи можливо Андрій Войнаровський — небіж гетьмана. На задньому плані — панорама палаючого міста (Полтава). На мапі позначене місце Полтавської битви 1709 р.; землі Задунайської Січі, які у 1711 р. були передані Османській імперії, позначені у складі Кримського ханства; вказане будівництво Перекопського валу тощо. В картуші Україну названо на латинський манер Vkranіa (Укранія, Вкранія), так Україна досі позначається деякими романськими мовами (італійською, іспанською, португальською), а вже на самій карті позначено Ukraina.
На карті бачимо, що внаслідок тривалої боротьби козацьких гетьманів поміж Варшавою та Москвою, попри поділи по Дніпру між двома зовнішніми потугами, Україна тут "виводилася" на карті зі звичних "польських" кольорів, але при тому й не зафарбовувалася у «московські». «Україна» Гоманна максимально наближена до своїх етнічних меж – від Слобожанщини до Перемишля. Терени «України» Боплана були Гоманном розширеним (зокрема на захід до Карпат). Він на мапі показав усі терени, на яких живуть русини (українці), або ж усю колишню «Польську Русь».
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.
*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ
УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.).Монографія.
Львів-Винники, 2023. 295 с.
1648 р. Картуш карти «Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis» (Загальний план Диких полів, простіше
кажучи України).
1648 р. Карта «Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis» (Загальний план Диких полів, простіше
кажучи України).
 | |||
| Аркуш 6 |
1662 р. Картуш карти «Tractvs Borysthenis Vulgo Dniepr et Niepr dicti, а Kiovia usque ad Bouzin»
.jpg)
Немає коментарів:
Дописати коментар