Іван Липа та Винники

Липа Іван Львович (літературні псевдоніми — Петро Шелест, Іван Степовик; 24 лютого 1865 р., м. Керч – 13 листопада 1923 р., м. Винники) — громадський і політичний діяч, письменник, лікар, співзасновник таємного товариства   «Братство тарасівців» (1891 р.), перший український комісар Одеси  від ЦР УНР (1917 р.), член ЦК Української партії соціалістів-самостійників, міністр управління культів (грудень 1918 р. – лютий 1919 р.), міністр віросповідань УНР (1919 р.). Воєнно-політичні обставини в Україні змусили  І. Липу разом з сином Юрієм залишити Київ і емігрувати спочатку до Вінниці, потім у Кам’янець – Подільський, Станіслав. Деякий час жив в еміграції в Тарнові (Польща).

На початку 1922 р. І. Липа переїжджає до Львова. 1 березня 1922 р. прибуває до Винник, про що свідчить запис в особистому записнику. У Винниках він провадить життя, позбавлене політики: займається лікарською практикою і пише. Проживав Іван Липа, як приватний лікар у хаті Марії Лозовської на вулиці Шашкевича (тепер вул. Лесі Українки). Будинок цей зберігся і донині. У Винниках він відкрив медичну амбулаторію, на якій біліла табличка з написом «Д-р мед. Іван Липа. Приймає». Важка та була практика в чужій хаті, і переслідувала його польська поліція, бо не мав дозволу на практику.

 

Могила Івана Липи на Винниківському цвинтарі

Будинок в якому проживав Іван Липа (тепер вул. Лесі Українки (колишня Маркіяна Шашкевича)

У Винниках у цей час проживав Іван Огієнко, який постійно спілкувався з самотнім Іваном Липою. І. Огієнко залишив цікаві спогади про Івана Липу, про його життя і побут у Винниках. Опубліковані вони були в журналі «Наша культура» за 1937 р. Жив Іван Липа у Винниках дуже скромно й убого, бо заробляв мало.

Іван Огієнко в своїх спогадах цитує Івана Липу: «Наш державний здвиг невгасимим вогнем запалить усі живі українські душі, і свого часу таки принесе відповідний плід. Помремо ми, але святий вогонь, що його ми сміливо запалили, уже ніколи не погасне. Це те, що переживе нас і створить найрозкішніші легенди в Україні…»

У Винниках Іван Липа пише новели «Кара» та «Утома», твори вишукані, виткані, як писав його син Юрій, «ніби блакитним цвітом». Понад рік прожив І. Липа у Винниках. Але думками завжди був з близькими і рідними людьми, з якими розлучила доля, — дружиною Марією, що залишилася в Одесі, і сином Юрієм — студентом медичного факультету Познанського університету, з яким підтримував постійний зв’язок через листування.

В листопаді 1923 р. стан здоров’я   Івана Липи різко погіршився (з травня 1919 р. хворів на рак шлунка). 13 листопада Івана Липи не стало. За віросповіданням  І. Липа був  православний. Хоронив його греко-католицький священик о. декан Григорій Гірняк (з дозволу митрополита Андрея Шептицького).

Поховано д-ра Івана Липу 15 листопада у Винниках.

Газета «Діло» за 18 листопада 1923 р. писала:
«Похорон д-ра Iв. Липи.

В четвер 15 с. м. о 3-ій год. пополудни відбувся у Винниках похорон бл. п. д-ра ІB. ЛИПИ. Мимо слотливого дня, мимо того, що падав дощ і стояло страшне болото, в похороні взяло участь дуже багато народу, як місцевих громадян, так і львівської української громади, передовсім численної наддніпрянської еміграції з президією «Українського товариства до помоги емігрантам з Великої України» на чолі, а також представників галицько-українських політичних і культурних організацій: від «Народного Комітету» (голова д-р В. Бачинський, секретар д-р А. Говикович, д-р Я. Олесницький), від ред. «Діла» — нач. ред. д-р Д. Левицький, від «Просвіти» — проф. Ст. Шах, від «Українського Лікарського Т-ва» д-р M. Музика й ин. Похорон провадив місцевий парох, декан о. Гірняк з трьома дооколичними священиками. Співав хор місцевої читальні «Просвіти».

Пo відправленню панахиди в мешканню, де жив Покійник, тіло перенесено до церкви, де відбувся парастас. Підчас богослужения, саме, як співали «Вічную память» небіщикові, явився Його син, котрий приїхав з Познані. Був це дійсно трагічний момент, що дуже зворушив присутних.
По парастасі сказав гарне прошальне слово о. декан Гірняк, славлячи заслуги Покійника, а по винесенню труни з церкви промовив в імени «Нар. Комітету» д-р Я. Олесницький, підносячи хрустальний характер Небіщика.

На цвинтарі промовляли над гробом д-р E. Щуровський, адвокат з Винник, в імени винницької громади й місцевих українських товариств, поет M. Вороний, як давний приятель Покійного та в імени наддніпрянської еміграції, проф. CT. Шах від Гол. Виділу Т-ва «Просвіта», д-р M. Музика в імени «Українського Лікарського Товариства».  На цьому місці мусимо з правдивим признанням піднести промову M. Вороного. Цe була незвичайно сильна, натхненна, поетична мова, котра зворушила всіх присутних до сліз.

Промовець згадав ті далекі часи, 30 літ тому, коли в купі з Липою й під проводом його організували «Братство Тараса», першу українську політичну орґанізацію самостійницького характеру, очевидно нелегальну. Згадав про незвичайну скромність покійного що до своєї особи й твердість та непохитність його в справах громадських, про відданність його рідній Україні, про його заслуги як послідовного українського державника-самостійника, про злидні на еміграції й прикрости «азилю», які докучали покійникові в останнім часі.

Промова, переплетана мотивами з українських голосінь, повна жалю й розпуки по помершім та пророчої заповіди, що здійсняться мрії його, зробила потрясаюче вражіння: і священники, й народ плакали, слухаючи її.

Труна покійного повна була квітів, зложених друзями й товаришами та знайомими. Крім того зложено багато вінців від «Українського T-ва допомоги емігрантам з В. України» (білі цвіти з синьожовтими лентами з надписом: «Ів. Липі - борцеві за Самостійну Україну», «Від Української Армії», «Інтернованого Українського вояцтва», «Гуртка діячів Українського Мистецтва у Львові», «Студентів Українців Краківської Академії Мистецтв», від громади м. Винник, від винницької читальні «Просвіти» й Сокола та ин.».

Поховали І. Липу неподалік Стрілецької могили. Споруджено пам’ятник І. Липі в 1937 р., встановив його син Юрій, якому батько залишив духовний заповіт – «Йти по життю, чесно виконуючи і професійний обов’язок і тримаючи в серці незгасиму віру в майбутнє незалежної держави – України».

Газета «Діло» №104 від 15. 05. 1937 р. писала:  «Посвячення памятника на могилі Івана Липи у Винниках. В неділю 16. V. відбудеться у Винниках коло Львова в год. 11.30 перед полуднем урочисте посвячення памятника на могилі пок. міністра України і письменника Івана Липи долота артиста Коверка. Прецесійний похід з церкви у Винниках на місцевий цвинтар вирушить в год. 11.30 перед полуднем. Зі Львова можна їхати або залізницею, що відходить з Личаківського двірця в год. 9.15 перед полуднем, або автобусом з площі Бандурського (давніше пл. Цлова), що відходить зі Львова в год, 8.50, 9.50, 10.50 рано».

                          Могила Івана Липи на Винниківському цвинтарі

Газета «Діло»  №106 від 18. 05. 1937 р. писала:  «Заслуженому письменникові і діячеві. ПОСВЯЧЕННЯ ПАМЯТНИКА НА МОГИЛІ ІВАНА ЛИПИ У ВИННИКАХ. В неділю 16. ц. м. відбулося посвячення памятника на могилі визначного письменника та громадського діяча Івана Липи на цвинтарі у Винниках. Після Служби Божої в місцевій церкві уформувався похід на цвинтар, що його вів о. декан Гірняк в асисті о. Осташевського з Підберезець, о. Уляновича з Лисинич та о. д-ра Богонюка. В поході взяла участь поважна кількість місцевого громадянства і гостей зі Львова. Співав місцевий хор, грала теж місцева оркестра. На цвинтарі після посвячення памятника виголосили промови, о. декан Гірняк, Андрій Петренко (від „Товариства допомоги емігрантам з В. України") і д-р К. Коберський (від Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка.).

Відтак під звуки пісні «Ой Морозе, Морозенку» делегації покрили памятник вінками від місцевих установ і „Т-ва опіки над емігрантами з В. України" (чудовий вінок з туліпанів). Памятник на могилі І .Липи роботи артиста-різьбаря А. Коверка достроюється до памятника на сусідній могилі Січових Стрільців. Памятник цей уфундував син незабутнього Івана Липи, відомий письменник Юрій Липа, (що є тепер лікарем у Варшаві).

Свято це доказ пієтизму сина до батька і культури українського винницького громадянства, яке взяло в ньому участь у дуже великому числі, складаючи й від себе поклін Тіням заслуженого письменника і громадського діяча».

У статті «Світлій пам’яті Івана Липи» Іван Огієнко писав:

«Якось непомітно й вечір насунув і зовсім потемніло. Сумно й тихо верталися з похорону приятелі Івана Львовича. Починав сіяти дрібний дошкульний дощик, як щирі сльози за передчасно загинулим емігрантом, за чулою людиною, що горіла й світила глибоким патріотичним вогнем... Тихо вертався додому й я. Душу обгортав болючий сум за несподівано втраченим товаришем, з яким ми п’ять літ кипіли й нервувалися, віддавши цілих себе на будування Самостійної України... Доля не судила йому побачити вільної України, — довелось скласти зболілі кості свої далеко від родинного міста... Проходжу біля воріт осиротілої Липиної амбулаторії. Біліє табличка з написом: «Доктор медицини Іван Липа. Приймає...». Нехай тепер зриває цю табличку, хто хоче, бо лікар і без того практикувати більше не буде... А дощ плакав усе більше та більше...».

На честь Івана Липи названа одна з вулиць Винник.

26 лютого 2015 р. у Винниках відбулися  урочистості присвячені 150-річчю Івана Липи. На старому міськовому цвинтарі м. Винники біля могили Івана Липи о 12:00 год відбувся молебень, а у школах міста за участі науковців Львова, Одеси та родичів Івана Липи  — відкриті уроки присвячені роковинам. В Історично-краєзнавчому музеї м. Винники пройшов семінар  та літературно-музична частина (декламування віршів, лекції про життя та творчість Івана Липи).

23 вересня 2018 р. у готелі "George" («Камінна зала», пл. Міцкевича, 1, м. Львів) відбулася презентація книги Івана Липи «Війна, смерть і любов».  До повного зібрання творів увійшов увесь творчий доробок автора: поезії, новели, оповідання, притчі, алегорії, казки та спогади. 

24 лютого 2020 р. у Винниках відбулися заходи до 155-ти річчя від дня народження Івана Липи. Заходи розпочалися о 12:00 год біля пам’ятника Івану Липі на старому кладовищі у Винниках. О 13:00 год – концертна програма у актовій залі Львівської державної школи мистецтв №9 за участю вихованців та колективів школи.

ДЖЕРЕЛА  

 *Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.

*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.

*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016.  312 с.

*Байцар Андрій.  Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017.  180 с.