Мода на вітальні святкові листівки прийшла в Україну на межі ХІХ
та ХХ століть. Цей період у світі називають “золотою ерою” для
листівок, які було прийнято надсилати своїм рідним та близьким на
найбільші свята у році.
В Україні на початку ХХ ст. над створенням листівок до свят працювало чимало художників, подаючи цікаві ідеї щодо їхнього художнього вирішення. Серед класиків згадаємо імена Олени Кульчицької, Святослава Гординського, Ярослава Пстрака, Антіна Манастирського, Осипа Куриласа, Теодора Гриневича. Відомі листівки й таких авторів як Катерина Антонович, Микола Буович, Юрій Вовк, Оксана Глинська (Кічура), Іван Їжакевич, Володимир Кадулін, Василь Касіян, Гнат Колцуняк, Фотій Красицький, Мирон Левицький, Осип Бокшай, Василь Дядинюк. Серед художників, які працювали в еміграції, відомі імена творців різдвяних листівок таких як Галина Мазепа, Едвард Козак, Яків Гніздовський, Петро Андрусів та ін.
В Україні на початку ХХ ст. над створенням листівок до свят працювало чимало художників, подаючи цікаві ідеї щодо їхнього художнього вирішення. Серед класиків згадаємо імена Олени Кульчицької, Святослава Гординського, Ярослава Пстрака, Антіна Манастирського, Осипа Куриласа, Теодора Гриневича. Відомі листівки й таких авторів як Катерина Антонович, Микола Буович, Юрій Вовк, Оксана Глинська (Кічура), Іван Їжакевич, Володимир Кадулін, Василь Касіян, Гнат Колцуняк, Фотій Красицький, Мирон Левицький, Осип Бокшай, Василь Дядинюк. Серед художників, які працювали в еміграції, відомі імена творців різдвяних листівок таких як Галина Мазепа, Едвард Козак, Яків Гніздовський, Петро Андрусів та ін.
Українські видавницта
довоєнного часу із поліграфічною продукцією у Львові: “Видавництво артистичних карток
Григорія Гануляка”, книгарня «Рідна школа», громадська організація «Комітет
допомоги вдовам і сиротам священиків у Львові», “Союзний базар”, “Русалка”,
“Українська преса”, "Українське мистецтво " , "Зоря",
"Відродження",“Тема”, "Нова хата";
у Перемишлі: «Народний базар»; у Коломиї:
"Галицька накладня"; у Кракові:
“Українське видавництво”; у Празі: “Видавництво
Ю. Тищенка”. Окрему групу складають художні листівки, що вийшли накладом
українських громадських організацій – Пласту, Основи, Українського
педагогічного товариства та ін.
Михайло Сергійович Дмитренко (нар. 9 листопада 1908, Лохвиця на Полтавщині — пом.
8 березня 1997, Детрой, Мічиган, США) — український маляр-монументаліст сакрального мистецтва, графік,
історик мистецтва.Михайло Дмитренко – український художник ХХ сторіччя, творами
якого захоплюються у всьому світі. Він отримав прекрасну освіту
в стінах Київського художнього інституту, усе життя згадував та рівнявся на
свого учителя Ф.Кричевського; у 1930-х роках зробив свій вибір щодо напрямків
образотворчості, та після знайомства з митрополитом Андреєм (Шептицьким)
та глибшим ознайомленням із давнім українським мистецтвом, яке відбулося у
Львові, більшу частину творчої діяльності присвятив сакральному мистецтву, яке
увійшло в історію не тільки української, але й світової культури. Михайло
Дмитренко ще одна непересічна постать в українському еміграційному малярстві.
Виходець із полтавського містечка, опинився в студії Федора Кричевського,
організатор кількох професійних спілок українських митців під радянською та
німецькою окупаціями і згодом, вже в діаспорі, де суттєво долучився до
знайомства північно-американського світу з явищем українського образотворчого
мистецтва. Михайло Дмитренко автор монументального живопису, в тому числі
мозаїк та фресок в інтер’єрах церков Канади і Америки.
Із серії "Різдво" 1967 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар