Українські землі на картах світу XVI-XVIII ст.

На картах світу XVI ст. українські землі переважно позначено як Сарматія Європейська (Sarmatia Evropae) та  Поділля (Podolіa). На картах світу XVII ст. в основному - Podolіa (Поділля). На картах світу XVIII ст.- Podolіa (Поділля) та Україна.

1502 р. Планісфера Кантіно — дорогоцінна пам'ятника епохи Великих географічних відкриттів, що відобразив стан географічних знань португальців на рубежі XV і XVI століть.  Це найдавніша зі збережених португальських навігаційних карт, де показані результати експедицій Васко да Гами, Христофора Колумба та інших дослідників. На ній також показано меридіан, який за Тордесільяським договором розділяв португальську та іспанську половини світу.

Знаменитими римськими перевиданнями атласу мап Клавдія Птолемея 1507 та 1508 років, було видано 33 карти, які вперше репрезентували обриси берегів Нового Світу, – поруч у цьому виданні була представлена вся територія сучасної України: Європейська Сарматія та Херсонес Таврійський; нанесені міста Ольвія, Феодосія, Панікапей, інші географічні реалії причорноморських теренів. Саме на цих мапах було зазначено Птолемеїв вимір положення гирла Дніпра у 57 градусів 30 мінут (довготи) – 48 градусів 30 мінут (широти) (Античная география. Составитель проф. М. С. Боднарский. Москва, 1953).

1503 р. Грегор Райш (нім. Gregor Reisch; близько 1467— 1525, Фрайбург) — німецький енциклопедист, чернець картезіанського ордену. Відомий завдяки енциклопедичному твору «Перлина філософії» (нім. «Margarita philosophica»). «Перлина філософії» є загальною енциклопедією з 1503 року. Грегор Райш писав її переважно між 1489 і 1496 роками на латині.

Вперше вона була надрукована в 1503 році у Фрайбурзі друкарем Йоханом Шоттом зі Страсбурга, учнем Грегора Райша. Там була поміщена карта світу Грегора Райша «Typus Universalis Terrae, Iuxta Modernorum Distinctionem et Extensionem Per Regna et Provincias». Спрощений варіант карти був опублікований в 1513 р.

У 1515 році в Стразбурзі було опубліковано чергове видання енциклопедії (видавець Йоганнес Грюнінгер). Тут поміщено теж цю карту світу. Україські землі на ній – Червона Русь, Новгородська земля – Біла Русь (Russia Alba),  а московитські землі – Тартарія.

Українські землі на карті зображено узагальнено.

В 1506—1507 роках були опубліковані три окремі карти світу. Планісфера Контаріні (1506) і глобус і карта Мартіна Вальдземюллера (1507) мали деякий вплив, але не були широко відомі. На сьогодні існує тільки одна копія кожної карти, і обоє були знайдені у XX столітті. На відміну від двох попередніх, карта світу Йоханнеса Рюйша (1507) була набагато поширеніша і багато її копій існують досі. Тому ця карта мала великий вплив.

1506 р. Джованні Маттео Контаріні (Giovanni Matteo Contarini; помер у 1507 році) — італійський картограф із знатного венеціанського роду Контаріні. Контаріні склав знамениту карту світу, яку вигравірув у Флоренції Франческо Росселлі.  Карту було видано у Флоренції і Венеції в 1506 р. Планісфера Контаріні є найстарішою друкованою картою, що зображує деяку частину Американського континенту. Єдина відома копія, що збереглася, знаходиться в Британській бібліотеці.

1507 року вийшла аналогічна карта Йоханнеса Рюйша (Johannes Ruysch; 1460-1533; німецький картограф й астроном нідерландського походження). 1924 року сер Джон Абрахам Якоб де Вільєрс опублікував факсимільне видання карти Контаріні.

Планісфера Контаріні — перша друкована карта світу, де зафіксований Новий світ. Хоча і існували карти, складені під час цих подорожей, такі як карта Хуана де ла Коса (1500) і планісфера Кантіно (близько 1502), інформація з цих карт ретельно приховувалася державою і трималася в найсуворішому секреті. Було зроблено обмежену кількість копій.

В 1506—1507 роках були опубліковані три окремі карти світу. Планісфера Контаріні (1506) і глобус і карта Мартіна Вальдземюллера (1507) мали деякий вплив, але не були широко відомі. На сьогодні існує тільки одна копія кожної карти, і обоє були знайдені у XX столітті. На відміну від двох попередніх, карта світу Йоханнеса Рюйша (1507) була набагато поширеніша і багато її копій існують досі. Тому ця карта мала великий вплив.

Карта фіксує відкриття Христофора Колумба та ін. У попередні роки було здійснено безліч географічних відкриттів:

·        Бартоломеу Діаш обігнув Африку з півдня і вийшов в Індійський океан (1487);

·        Христофор Колумб почав дослідження Карибського моря і Південної Америки (1492-93, 1493-94, 1498, 1502-04);

·        Джон Кабот відкрив острів Ньюфаундленд (1497);

·        Васко да Гама здійснив першу подорож з Європи в Індію (1499);

·        Амеріго Веспуччі здійснив ряд подорожей в Карибське море і Південну Америку (1499, 1501-02).

У планісфері використовується правильна конічна проєкція, де паралелями є концентричні круги, а меридіанами — лінії, що починаються на Північному полюсі.

На карті Контаріні, сполучені Гренландія і Ньюфаундленд формують північно-східну частину азійського континенту; американського континенту там немає. У кінці карти записано легенду: «Ця земля була відкрита мореплавцями для короля Португалії», без сумніву, Мігелем і Гашпаром Кортиріалами. Згадок щодо подорожі Джона Кабота в легенді немає.

На карті також є Куба і Іспаньола; Куба відокремлена від Сіпанго (назва, дана Японії Марко Поло) вузькою морською протокою, а Японія (Сіпанго), своєю чергою, відокремлена від Катаю. Напис поряд з Сіпанго вказує: «Цей острів знаходиться за 1500 миль на схід від узбережжя Магри. На нім є багато золота, але його не так просто здобути. Там живуть ідолопоклонники» — ймовірно, автор посилається на інформацію, надану Марко Поло.

Південна Америка показана як окремий континент, розташований на південному сході Азії.

Але і вона описує світ відповідно до ідей К. Птолемея. Українські землі – Русь (RVSSIA).

1507 р. Йоханнес Рюйш (Johannes Ruysch; 1460-1533), німецький картограф й астроном нідерландського походження.

Карта 1507 р. є другою друкованою картою, що містить інформацію про Новий Світ. Після цієї публікації Рюйш працював картографом і астрономом короля Португалії Мануеля I.

 Карта “Uniuersalior cogniti orbis tabula ex recentibus confecta obseruationi” (Універсальна карта світу з відомими й новими спостереженнями) опублікована в Римських виданнях «Географії» Птолемея 1507 та 1508 рр.. Йоханнес Рюйш дав про світ ширше уявлення ніж Фра Мауро (1459), тому, що вже використовує  дані про відкриття португальських та іспанських мореплавців.

У планісфері Рюйша використовується правильна конічна проєкція, де паралелями є концентричні круги, а меридіанами — лінії, що починаються на Північному полюсі, як і у планісфері Джованні Маттео Контаріні (Giovanni Matteo Contarini). Планісфера Контаріні — перша друкована карта світу, де зафіксований Новий світ, створена в 1506 році.

Карта фіксує відкриття Христофора Колумба, а також відкриття 1496-1498 рр. Джона Кабота, а також містять інформацію з португальських джерел і розповідь Марко Поло про його подорожі. На карті є нотатки, які явно були з португальських джерел. Південна Америка показана як окремий континент, розташований на південному сході Азії.

У попередні роки було здійснено безліч географічних відкриттів:

·        Бартоломеу Діаш обігнув Африку з півдня і вийшов в Індійський океан (1487);

·        Христофор Колумб почав дослідження Карибського моря і Південної Америки (1492-93, 1493-94, 1498, 1502-04);

·        Джон Кабот відкрив острів Ньюфаундленд (1497);

·        Васко да Гама здійснив першу подорож з Європи в Індію (1499);

·        Амеріго Веспуччі здійснив ряд подорожей в Карибське море і Південну Америку (1499, 1501-02).

Але і вона описує світ відповідно до ідей К. Птолемея. Територія України – Русь (RVSSIA; Західна Україна), Поділля (PODOLIA) та Біла Русь (RVSSIA ALBA; Лівобережжя). На карті показано Чорне море (PONTVS EVXINVS). Московські (російські) землі – Московія (MOSKOVIA), на схід від якої – Казань (CASAN). На карті позначені: TARTARIA (Тартарія), POLONIA (Польща), LITVANIA (Литва), PRYSSIA (Пруссія), ORIGA (Латвія), LIVONIA (Лівонія) і т. д. Річка TANAIS (Дон) – межа між Європою та Азією.

Українські землі на картах світу Мартіна Вальдзнмюллера. 1507 р. 1513 р. 1516 р.

Мартін Вальдземюллер (Martin Waldseemüller; бл. 1470—1520) — німецький картограф та географ, автор «Вступу до космографії» (1507). Відомий завдяки складанню найбільш ранньої карти, на яку нанесено назву «Америка». Він припустив, що назва «Америка» походить від латинського варіанту імені Амеріго Веспуччі. Вальдземюллер не знав напевно і просто намагався пояснити слово, яке зустрічав на інших картах — в тому числі й на карті Кабота. Пізніше на своїй карті світу 1513 року він замінив слово «Америка» на «Terra Incognita».

Українські землі на картах М. Вальдземюллера це – Русь, Поділля і Сарматія, а московські — Московія, Руссія та Біла Русь.

1507 р. «Вступ до космографії».

1507 р. Мартін Вальдземюллер видав свою класичну працю  «Вступ до космографії» (Cosmographiae introductio cum quibusdam geometriae ac astronomiae principiis ad eam rem necessariis. Insuper quatuor Americi Vespucii navigationes. Universalis Cosmographiae descriptio tam in solido quam plano, eis etiam insertis, quae Ptholomaeo ignota a nuperis reperta sunt).

Близько 1505 р. Мартін Вальдземюллер переїхав до Лотарингії, в містечко Сен-Дьє-де-Вож. .

Під патронатом Рене II, герцога Лотарингії, там утворилася асоціація вчених-гуманістів. Невелика група його жителів, зокрема й М. Вальдземюллер, створила літературний салон, спрямований на вивчення філософії, космографії та картографії, так звану Вогезьку гімназію. Вони називали себе «Gymnasium Vosagence», а їхнім лідером був Вальтер Луд, секретар герцога Лотарингзького. Лудд встановив у Сен-Дьє друкований прес – спеціально для того, щоб публікувати власні твори, а заодно й праці інших членів гімназії. Безпосередньо друком займалися Мартін Вальдземюллер і Філезій Рінгманн.

Мартін Вальдземюллер викладав там як професор космології і водночас працював картографом разом із Рінгманном, який був професором латини.

Початковим наміром асоціація вчених-гуманістів було видати нове видання «Географії» Птолемея. Вальдземюллера запросили приєднатися до групи та внести свої знання з картографії. Незрозуміло, як він привернув увагу групи, але Люд пізніше описав його як майстерного картографа. Матіас Рінгманн також був залучений до групи через його попередню роботу з географією та знання грецької та латинської мов.

1507 р. Вальдземюллер спільно з Матіасом Рінгманном розробили та опублікували твір «Вступ до космографії» з картою світу, вживши для назви одного з континентів слово «America». Зображення цієї невідомої землі вперше з'явилося роком раніше на карті Джованні Маттео Контаріні.

Рінгманн і Вальдземюллер готували видання Птолемеєвої «Географії», а тому проводили багато часу в бібліотеках Страсбурга й Базеля в пошуках і порівнянні різних манускриптів і карт. Однак вони не могли залишити без уваги нові відкриття іспанців і португальців.

М. Вальдземюлера дуже зацікавила постать Амеріго Веспуччі. В результаті Птолемей був відсунутий в бік, і замість його «Географії» була написана й видана невелика книжечка «Вступ в космографію» (Cosmographiae Introductio), яка складалася з чотирьох частинах. У першій М. Вальдземюллер коротко та в кращих традиціях виклав принципи космографії, розбирав геометричні теореми, подав визначення сфер, кіл, осей та кліматів. У праці розповідалося про частини Землі, головні вітри, моря та острови і про різні відстані між пунктами. Крім рутинних фактів, він включив у текст власну пропозицію, і це була свіжа ідея. Розповідаючи про нові території, що були описані Веспуччі в його «Quatour Navigationes» як четверта частина світу (quarta orbis pars), М. Вальдземюллер запропонував назвати їх Америкою на честь першовідкривача. Більш того, він помістив назву «Америка» на двох картах, які додавалися до «Вступу до космографії».

У «Космографії» була поміщена карта «Universalis Cosmographia Secundum Ptholomaei Traditionem et Americi Vespucii Alioru [m] que Lustrationes» (Карта світу, побудована відповідно до методу Птолемея і доповнена новими землями від Амеріго Веспуччі). Це була перша карта на якій з'явилася назва “Америка”. Ця карта повинна була скласти третю частину «Космографії», але навряд чи її екземпляри оправляли разом з книгою. Маленька книжечка і велика карта набули популярності. У перший же рік (1507) вийшли два видання – у квітні та в серпні. У 1508 р. М. Вальдземюллер писав своєму компаньйону Рінгманну, що книга широко розійшлася, а пізніше стверджував, що було продано 1 000 примірників. І текст, і карту багаторазово перевидавали і «адаптували», кожне видання зайвий раз підтверджувало, що Новий Світ слід називати Америкою.

Карта Вальдземюлера – одна із перших карт з точно нанесеними координатами (широти та довготи). Це була перша карта на якій з'явилася назва “Америка”. Вперше показано Америку окремо від Азії.  На карті вперше позначено “Атлантику”. На карті зображено Амеріго Веспуччі.На карті позначено м. Львів (Lemburg).

Карта була надрукована на 12 дерев'яних секціях, її розміри – 46 × 62 см. Вона містить нові географічні відкриття кінця XV — початку XVI ст. Мартін Вальдземюллер працював у той час у місті Сен-Дьє-де-Вож (герцогство Лотарингія Священної Римської імперії). На карті зображено Амеріго Веспуччі.

Створюючи нову географічну карту, М. Вальдземюллер назвав спершу “Америкою” лише північно-східну частину Бразилії, яка у португальців уже мала назву Санта-Круш (Земля Святого Хреста), в Іспанії ще довгий час на картах вживалися назви “Індія”, “Вест-Індія”, а потім “Новий Світ”. М. Вальдземюллер, запропонувавши в 1507 р. назвати четверту частину світу “країною Амеріго або Америкою” (тоді вважалося, що материкам слід давати жіночі імена), не мав на увазі применшити таким чином славу вже померлого Колумба, оскільки географи того часу не мали сумнівів, що генуезець і флорентієць відкрили різні землі (щоправда, сам Веспуччі ніколи не стверджував, ніби відкрив новий материк, але захоплююче описав його у листах про свої плавання до банкіра Медичі в 1503 р. та гонфалоньєра Флоренції Садеріні в 1504 р., що передруковувалися в багатьох країнах Європи).

Острова Вест-Індії, берега Флориди та Південної Америки вже відзначалися на двох більш ранніх картах – Кантіно (до 1502 р.) і карті Кавері (близько 1505 р.). Північна та Південна Америка на карті Вальдземюллера зображені як два великі континенти, що з'єднані перешийком. Цікаво, що на карті Америка відокремлена від Азії великим океаном, хоча Тихий океан того часу ще не був відомий європейцям. Перші європейські історичні свідчення про Тихий океан з'явилися завдяки експедиції конкістадора Васко Нуньєсу де Бальбоа (1513 р.) яка показала, що ширина Південної Америки на певних широтах відповідає карті Вальдземюллера з точністю до 70 миль.

На карті вперше позначено “Атлантику”. Води на захід від Європи в різний час називали по-різному: “Море за Геракловими стовпами”, “Атлантик”, “Західний океан”, “Море мряки”. Але назва “Атлантичний океан” вперше з'явилася в 1507 р. на карті М. Вальдземюллера, і  з того часу це позначення закріпилося в географії.

Нова частина світу відділена від Азії океаном (Oceanus Orientalis Indicus (Східний Індійський Океан). Через шість років європейці перетнуть Панамський перешийок і побачать його з берегів Америки. Ще через сім років цей океан побачить Магеллан, попливе через нього далі на захід, назустріч своїй фізичній смерті й історичному безсмертю, і назве його Тихим. Ідею назвати четверту частину світу Америкою приписують і автору карти Мартіну Вальдземюллер, і ймовірному автору тексту «Cosmographiae Introductio» Матіасу Рінгманну, і самому Вотрену Люду. У всякому разі, заснована в 1991 році міжнародна премія з географії (неофіційно «Нобелівська премія з географії») має ім'я Вотрена Люда  і присуджується щорічно під час Міжнародного географічного фестивалю в Сен-Дьє.

На карті позначено м. Львів (Lemburg).

1513 р. на базі цієї карти була складена карта “Orbis Typus Universalis” (Сучасна карта світу). Цю карту часто називали “Admiral's Map” (Карта адмірала), ймовірно мова йшла про Христофора Колумба – “адмірала океанів”. Українські землі позначено як “Russia …” (Русь). На оновленій карті світу назва “Америка” відсутня. Обґрунтування цього відступу – інша карта (Tabula Terre Nove). На регіональній карті Карибського басейну та Атлантичного океану (Tabula Terre Nove) Південна Америка позначена як “Terra Incognita” (Невідома земля) і має напис, що вказує на те, що ці землі були виявлені Колумбом, без будь-яких ознак ролі Амеріго Веспуччі в розвідці північного узбережжя Південної Америки. Карта фокусується на Карибських островах та Північній і Південній Америках, які розміщується в західній частині карти, без ознак західного узбережжя цих материків. На мапі Меркатора, опублікованій в 1538 р., назву “Америка” було поширено на Північну Америку.

1513 р. «Географія» Птолемея.

Мартін Вальдземюллер  продовжив справу Ніколауса Германуса та Бернарда Сильвана. Важливим етапом стало Страсбурзьке видання 1513 р. «Географії» Птолемея підготовлене Мартіном Вальдземюллером і Маттіасом Рінгманном (Matthias Ringmann; 1482-1511; німецький картограф) на абсолютно новій основі (повтор Страсбурзького видання – 1520 р.). Перш за все, вони розшукали в Базелі (Швейцарія) та в Італії грецькі рукописи «Географії», за якими внесли ряд виправлень в її текст. При підготовці видання автори поставили за мету показати відмінності між давньою та новою географією. У це видання було включено 20 нових карт, які відомий географ, мандрівник та полярний дослідник Адольф Ерік Норденшельд (1832-1901) назвав «першим новим атласом світу». Видавець карт – Якобо Есслер (Jacobus Eszler) та Георгій Убелін (Georgius Uebelin), друкар – Йоганн Скотт (Johann Schott).

На «Генеральній карті світу Птолемея» (GENERALE PTHOLEMEI) Європою (Europa) названо територію від Піренейського півострова до Азовського моря; Азією (Asia) – на схід від Каспійського моря. Східна Європа має на карті назву Сарматії Європейської (Sarmatia Europa).

1516 р. «Carta marina navigatoria Portvgallen navigationes» (Карта морських мандрів португальських мандрівників).

Надрукована в Страсбурзі. Основою цього видання послужила карта Ніколоса де Кавері. Кожен фрагмент карти має розмір 45,5×62 см, загальний її розмір досягає 1,28×2,33 метра. Це великомасштабна настінна карта світу на дванадцяти друкованих аркушах.

Українські землі на карті це – Поділля, московитські – Руссія та Московія.

Четвертий аркуш карти «Тартарія». Тартарія включає ряд територій Московського царства і Далекого Сходу: монголи живуть в «справжній Тартарії» («Terra Mongal et que vera Tartaria dicitur»), а дві тартарські провінції — Tartaria Corasine (змішання Хорасана і Хорезму) і Tartaria Torquesten (Туркестан) — знаходяться південніше, на схід від Каспійського моря. Ці дві Тартарії замінюють, відповідно, птолемеївські Скіфію, Согдіану і Бактрію.  Протягом XVI століття відбувається «наступ» сучасних назв на територію, раніше відношувану до Тартарії; зокрема, у Ґерарда Меркатора (1541) й Абрагама Ортеліуса. На карті світу Абрагама Ортеліуса (1564) Тартарія розташовується далеко на півночі Азії, займаючи невизначене становище між Московією і Далеким Сходом [цит. за: Gorshenina, Svetlana. L'invention de l'Asie centrale: histoire du concept de la Tartarie à l'Eurasie. — Droz, 2014. 702 p.].

Опис карти. Вона характеризується своїм прямолінійним зображенням із масштабами горизонтальної та вертикальної осей, а також використовує набір допоміжних ліній із 16 центрами на круговій лінії та центральною точкою, що призводить до дуже сильної подібності до карти Кавері 1506 року.

Рівень декоративного оформлення виглядає дещо зниженим порівняно з його картою 1507 року. «Carta Marina» має такий самий розмір, як його карта 1507 року, і містить значно розширену та виправлену географічну інформацію. Точніше, якщо мова йде про узбережжя Венесуели та Бразилії.

«Carta Marina» можна вважати першою друкованою морською картою в усьому світі. Частково через суперечки навколо його раннього позначення Західної півкулі як «Америка» Вальдземюллер опускає це слово в «Carta Marina» і заявляє, що Північна Америка пов’язана з Азією.

Карта 1516 року, на відміну від карти 1507 року, показує існування не Тихого океану, а сильно зменшеного материка Південної Америки. Зображення Вальдземюллером цього фрагмента континенту не відрізняється від відомої «планісфери Кантіно», карти, відомої як «карта адмірала», яка міститься у виданні Вальдземюллера «Географії» Птолемея 1513 року, і тому її можна знайти не лише в «Carta Marina».

Стратегічно розташувавши лівий список, картограф залишив відкритим питання про те, чи була протока, яка забезпечує вихід до Тихого океану. Однак Бальбоа вже в 1513 році відкрив, що на захід від Центральної Америки є океан.

1511 р. Птолемей. Бернард Сильван (Bernardus Sylvanus, Bernardo da Silva of Eboli). Карта світу.

Португальський монах Бернард Сильван (Bernardus Sylvanus), що жив у Венеції на початку XVI ст., 1511 р. видав там «Географію» К. Птолемея з 28-ма дереворитними картами, у тому числі карту світу у формі серця. Усі 27 античних карт Б. Сильван осучаснив і актуалізував їх картографічний зміст, додавши сучасні назви. Особливістю цього видання є те, що вперше карти були віддруковані у дві фарби (чорна, червона), до того ж двосторонньо. Чорним підписано назви міс­цевостей, лісів і гір, червоним - морів, племен і країн. Видавець та гравер карт – Якобо Пент з Лєуки (Jacobus Pentius de Leucho). Мова мап латинська. Східна Європа має на карті назву Європейської Сарматії (Samatia Europa).

1522 р. Мапа Лоренца Фріза “Orbis Typus Universalis Iuxta Hydrographorum Traditionem Exactissime Depicta” (Карта світу) де українські землі позначено як  Русь (Russia) – територія Правобережної України.

1522 р. Карта світу Лоренца Фріза «Tabula noua totius orbis. Diefert Situs Orbis Hydrographorum ab eo quem Ptolomeus Posuit» де українські землі позначено як Біла Русь (Russia Alba) – територія Лівобережної України.

1532 р. Оронцій Фінеус (лат. Orontius Finnæus, Finæus Orontius, фр. Oronce Finé). Карта світу у вигляді серця (внизу, імовірно, Антарктида).  Нині карта зберігається в Бібліотеці Конгресу США. На ній невідкрита тоді Антарктида зображена в обрисах без крижаного покриву. Як стверджує викладач коледжу Чарльз Хепгуд в науковий обіг це карта потрапила лише в 1960 році завдяки його дослідженням.

Українські землі на картах світу Герарда Меркатора. 1538 р. 1569 р. 1578 р. 1587 р.

Герард Меркатор (Gerhardus Mercator; 1512-1594), математик, філософ, теолог, географ та картограф; вніс надзвичайно вагомий вклад у розвиток картографії. Його сучасники назвали «Птолемеєм свого часу». Він був великим шанувальником праць Птолемея. Г. Меркатор визнавав оригінальні праці Птолемея, а не відредаговані їх версії. Подібно до багатьох інших картовидавців Меркатор опублікував 1578 р. власне видання «Географії» Птолемея (без тексту). Але замість того щоб представити читачеві  «Географію» Птолемея під редакцією Меркатора, він спробував відтворити карти в їх первинному вигляді. Ці 27 карт, вигравіюваних на міді, вважаються кращими з наявних карт К. Птолемея. Ще через шість років (1584 р.) у Кельні Меркатор видав “Географію” Птолемея з текстом і картами; для цього він зіставив п'ять різних видань і очистив їх від випадкових вставок, змін і помилок. У такому вигляді «Географія» перевидавалася аж до 1730 р. (1602 р. – Дюссельдорф; 1695, 1698, 1704 рр. – Франкфурт; 1730 р. – Амстердам).

У 1842-1845 рр. «Географія» Птолемея була видана в Лейпцигу в новому перекладі німецькою мовою під редакцією К. Ф. Ноббі. І вже в 1966 р. в Амстердамі було здійснено факсимільне перевидання Базельського видання 1540 р. Себастьяна Мюнстера з вступною статтею Р. А. Скелтона.

1538 р. Герард Меркатор видав карту світу в подвійній серцеподібній проекції. Однією з особливостей цієї карти була нова інтерпретація назви «Америка». Як відомо, новий континент був названий «Америкою» Мартіном Вальдземюллером в 1507 р., при цьому назва відносилася тільки до південного континенту. Потім протягом багатьох років ця традиція зберігалася. Однак Меркатор був переконаний в єдності відкритої Колумбом частині світу і на карті 1538 р. він підписав відповідно: «Америка. Північна частина» і «Америка. Південна частина». Українські землі на карті позначені як Поділля (Podolіa). Карта була замінена новою в 1569 р. І що дивно, карта 1538 р. не тільки була точнішою, ніж пізніша, але і містила в собі коректні вимірювання географічної довготи.

Якщо у Себастьяна Мюнстера є назви українських регіонів, але відсутні адміністративні кордони, то останні з'являються вже невдовзі (1554 р.) на карті “Європа…” Г. Меркатора. Це настінна карта форматом 165 × 135 см (65 × 53 дюймів).

У його виданні 1595 р., вперше, тематична, детально опрацьована збірка карт названа "атласом".

1569 р. Г. Меркатор видав карту світу “Нове і найбільш повне зображення земної кулі, перевірене та пристосоване для застосування в навігації”. Вона була виконана на 18 листах (1,24 м × 2 м), при її складанні використовувався новий спосіб зображення сітки паралелей і меридіан, що отримав надалі назву меркаторської (або циліндричної) проекції. При складанні карти він ставив перед собою завдання показати земну кулю на площині так, щоб зображення всіх точок земної поверхні відповідали їх справжньому положенню, а вигляд країн, по можливості, не викривлювався. Ще одна мета полягала в зображенні  Старого Світу, і його місце на Землі. На його карті на місці Антарктиди показана «Невідома земля» (лат. Terra Incognita), а Північна Америка простягається аж до Північного полюса. Хоча в результаті історико-картографічних досліджень було встановлено, що таку проекцію використовували ще в 1511 р., широкого застосування вона набула лише завдяки Меркатору.

Карта була занадто велика, багато частин океанів були покриті текстовими записами латинською мовою, і інструкції по використанню його методу склали лише невелику частину тексту. Карта з прекрасним орнаментом, барвистими ілюстраціями, цікавими історіями, і пильною увагою до останніх відкриттів нових земель, краще підходила як прикраса на стіну або навчального посібника, ніж допоміжний засіб для мореплавців.

Проекція Меркатора була не єдиною інновацією на карті. Меркатор прийняв основні обмеження на своїй карті. Оскільки недоліком цієї проекції було те, що чим ближче до полюсів, тим було більше спотворень. Тому в нижньому лівому кутку карти Меркатор помістив вставку, яка зображує район північного полюса (на північ від 70° широти).

Українські землі на карті позначені як Podolіa (Поділля).

1578 р. Герард Меркатор. Карта  «VNIVERSALIS TABVLA IVXTA PTOLEMEVM» (Карта світу за Птолемеєм). Опублікована в Амстердамі. Територія Європи позначена до течії Дону (Tanais fl.). Східна Європа — Sarmatia Evropae (Сарматія Європейська).

“Атлас світу”. Перша частина задуманого ним атласу з картами Франції, Нідерландів та Німеччини вийшла у Дуйсбурзі в 1585 р. Вона складалася з 51 сучасної карти (modern maps): 16 – Франції (зі Швейцарією), 9 – Бельгії та Нідерландів та 26 – Німеччини. Друга частина, яка охоплює Італію, Грецію та Балкани, з'явилася теж у Дуйсбурзі в 1589 р. Складалася з 23 сучасних карт (modern maps): 16 – Італії (включаючи Корсику), 3 – Штирії (тепер — федеральна земля на південному сході Австрії) та інших балканських країн, 4 – Греції. Ця збірка карт присвячена герцогу Фердинандо I Медічі.

Слідом за цим Г. Меркатор приступив до складання третього випуску свого видання, який повинен був містити в собі північні країни Європи, але смерть перешкодила йому закінчити цю роботу: він помер у 1594 р., коли ця третя частина була вже майже готова до виходу в світ. “Атлас світу” видав вже його син Румольд (1545–1599) у Дуйсбурзі (Duisburg). Видання вважається прижиттєвим тому що з 107 карт в атласі 102 гравійовані власне Меркатором. У цьому виданні нараховується ще 28 карт: 16 – Британії, 4 – Данії та по одній карті Ісландії, Норвегії зі Швецією, Прусії, Лівонії, Московії, Литви, Трансільванії та Криму. Ця колекція карт присвячена королеві Англії Єлизаветі. В передмові Меркатор подає інформацію, яку він одержав від англійських мореплавців через сина Румольда, який провів велику частину свого життя в Лондоні. В цей атлас були включені всі карти попередніх двох видань. Румольд до атласу додав 5 карт: карту світу, карту Європи, карту Африки, карту Азії та карту Америки. Тим не менше, атлас був неповним: Іспанія була опущена і детальних карт за межами Європи не було. Карти подані в різних проекціях. На обкладинці зображений Атлант (Атлас), який тримає Землю.

Назва, обрана для цієї колекції карт, вперше включала слово «атлас» в застосуванні до географічної праці. Назва виглядала так: «Атлас, або Космографічні міркування про будову світу і зображенні його» (Atlas sive Cosmographicae meditations de fabrica mundi et fabricati figura). У присвяті Румольд вказав, що цю назву вибрав для публікації його батько. У тексті вступу було поміщено генеалогічне дерево Атласу – міфологічного персонажа, який був ватажком титанів у їхній війні проти бога Юпітера, був за це проклятий і приречений тримати на плечах небесне склепіння.

Після смерті Рудольфа, його сім’я видала ще раз “Атлас” у 1602 р. У 1602 р. всі три частини праці Меркатора були зібрані в єдиний том. Це перше справжнє видання видав у Дюссельдорфі Бернард Бізій. Ні Герард Меркатор, ні його син Румольд не дожили до цього і не змогли засвідчити особисто величезну популярність цього атласу, але їх карти в деякому роді увічнив Йодокус Гондіус, гравер і картоторговець.

Відомо, що сім’я Меркатора продала мідні пластини «Атласу Меркатора» та «Географії» Птолемея в березні 1604 р. Їх купив за 2 000 талерів фламандський картограф та видавець Йодокус Гондіус (Jodocus Hondius; 1563-1612). Популярність Меркатора в цей період падала в порівнянні з «Theatrum Orbis Terrarum» Абрагама Ортеліуса. «Географія» Птолемея вийшла друком в 1605 р.

Гондіус доповнив “Атлас” 50 картами Іспанії, Азії, Африки й Америки та видав його у Амстердамі в 1606 р. з латинським текстом, під своїм  ім'ям, але з повним визнанням того, що більшість карт були створені Меркатором. Текст для цього атласу написав для нього Петро Монтан. Тепер титульний лист містив зображення Хондіуса та Меркатора разом, хоча вони ніколи не зустрічалися. Гондіус був досвідченою діловою людиною, і під його керівництвом “Атлас”  мав величезний успіх (1607 р. і 1608 р. – з латинським текстом; 1609 р. – французьке видання цього атласу).

1607 р. було виданоно кишенькове видання, для якого всі друковані форми були вигравіювані заново в дуже дрібному масштабі. Це видання отримало назву «Малого атласу Герарда Меркатора і Й. Гондіуса ...» (Atlas Minor Gerardi Mercatoris a I. Hondio ...). Атласи Меркатора-Гондіуса, великий і малий, поступово перевершили за популярністю атлас Ортеліуса. Майже п'ятдесят років видання слідували один за одним, атлас виходив на латині, французькою, голландською та німецькою мовами.

Коли в 1611 р Хондіус помер – гідними спадкоємцями стали його син Генрік Гондіус (Henricus Hondius; Hendrik Hondius I; 1597-1651) та зять Йоганн Янсоніус (Ян Янсон). Між 1609 і 1641 роками атлас видавався 29 разів, зокрема один раз англійською мовою.

1612 р. Йоганн Янсоніус одружився з дочкою Йодокуса Гондіуса Єлизаветою. Попри смерть дружини в 1627 р. й нового одруження, в 1633 р. він уклав партнерський договір з її братом Генріком. Паралельно з Яном Віллемом Блау починає видавати атласи Меркатора-Гондіуса (Блау у 1629 р. купив друковані форми Йодокуса Хондіуса для свого атласу). Під керівництвом Йоганна Янсоніуса атлас значно розширився, і в 1638 р. вийшло перші три томи під назвою «Atlas Novus».

1587 р. Г. Меркатор разом зі своїм сином Румольдом видав ще одну карту світу «Orbis terrae compendiosa descriptio quam ex magna universali Cerardi Mercatoris… M.D.LXXXVII». На цій карті українські землі теж позначені як Поділля (Podolіa).

Ці карти (1569 р. та 1587 р.) були складені на основі карти світу 1538 р., яку він видав в подвійній серцеподібній проекції.

Себастьян Мюнстер.

Себастьян Мюнстер (нім. Sebastian Münster; 1488—1552) — німецький вчений, гуманіст, космограф, монах францисканець. Викладав в Гайдельберзі богослов'я, а пізніше в Базелі — математику. Подібно до Матвія Меховського, він чітко розрізняв Московію і Русь, називаючи столицею останньої Львів.

Першим з німецьких вчених видав єврейський текст Біблії з латинським перекладом і примітками (Базель, 1535) і посібник з граматики халдейської мови (1527). Справжній внесок С. Мюнстера полягав у тому, щоб популяризувати карту як конкретне джерело інформації та зробити її доступною для читання всім без необхідності особистої подорожі.

1532 р. Себастьян Мюнстер склав карту світу «Typus cosmographicus universalis» для видання «Novus orbis regionum ac insularum veteribus incognitarum» Джона Хутіча (Johann Huttich, близько 1480-1544) і Симона Грінеуса (Simon Grynaeus, 1493-1541). Карта ґрунтується на мапі світу Мартіна Вальдземюлера 1507 р. Карта має привабливі образи херувимів на півночі та півдні, які крутять земну кулю “відповідно” з теорією Коперника. Це – одна з найпопулярніших і найдорожчих карт світу XVI ст. Карта була опублікована в «Космографії» Мюнстера (1544). Українські землі на карті позначено як SARMATIA (Сарматія).

Джакомо Ґастальді.

Джакомо Ґастальді (Gastaldi Giacomo; близько 1500–1566) — венеціанський картограф, географ, гравер та інженер, член Венеціанської академії та Головний космограф Венеціанської республіки. Народився у Віллафранка-П'ємонте. У 1539 отримав привілей Венеціанського сенату за друк вічного календаря. Першою картографічною роботою була мапа Німеччини у 1542. Створив фрескові мапи Азії та Африки в Палаці Дожів. Як інженер брав участь у розробленні проєктів регулювання рівня води та її солоності у Венеціанській лагуні. Змінив технологію виготовлення мап, перейшовши з гравіювання на деревʼяній основі на новітню техніку мідьориту, що надало картографічній продукції вишуканості та деталізації.

1548 р. Карта світу.

1565 р. Карта світу.

Паоло Форлані.

1565 р. Паоло Форлані. «Universale descrittione di tutta la terra conosciuta fin qui».

Петро Планціо.

1594 р. Петро Планціо (Plancio Petro).  "Orbis Terrarvm Typvs de Integro Multis in Locis Emendatus, Auctore Petro Plancio".

КАРТИ СВІТУ ГОНДІУСІВ

Гондіуси

У XVII ст. у Нідерландах центром друкування карт став Амстердам. Це було пов’язано з подіями Нідерландської революції й Вісімдесятилітньої війни (1568–1648), окупацією Антверпена та еміграцією багатьох видавців на північ. У той час в Амстердамі працювали численні картографічні видавництва, серед яких всесвітньовідоме Гондіусів-Янсонів, що виготовляло карти й атласи продовж XVII ст. Засновником цього видавництва був Йодокус Гондіус, один із перших перевидавців карт і атласів Герарда Меркатора.

Йодокус Гондіус-батько (Jodocus Hondius; 1563–1612) – голландський картограф і видавець. Й. Гондіус – один з найвідоміших картографів Золотого століття голландської картографії. З 1584 по 1593 роки він жив і працював у Лондоні.

Йодокус Гондіус-син (Jodocus II Hondius; 1594–1629) – голландський картограф і видавець, син Йодокуса Гондіуса.

Генріх Гондіус (1597–1651) – голландський картограф і видавець, син Йодокуса Гондіуса.

Карта світу Й. Гондіуса 1595 р. (з кругосвітніми подорожами Ф. Дрейка (1577 —1580) і Томаса Кавендіша (1586—1588). Українські землі на карті зображено узагальнено. Європейська частина Московщини – Московія, азійська – RUSSIA.

Гондіус жваво цікавився життям і долею Дрейка, а Англія і Голландія в той час були дуже близькими союзниками як дві молоді морські держави, які прагнули похитнути гегемонію Іспанії та Португалії в недавно відкритих землях і морях.

На карті показані кругосвітні подорожі Френсіса Дрейка в 1577 і 1580 роках і Томаса Кавендіша в 1586-88 роках. Британські піддані, вони стали відповідно, другим і четвертим капітанами у світі, котрі здійснили кругосвітню подорож. Латинський текст на карті дає короткий опис їх подорожей: Дрейк відплив з Англії 13 грудня 1577 року на п'яти «відмінно споряджених кораблях» і повернувся 27 вересня 1580 року «оточений славою, але лише на одному кораблі, тому, що інші загинули від штормів і пожеж»; Томас Кавендіш пройшов майже тим же шляхом, але швидше і з набагато меншими втратами, відпливши 21 липня 1586 р. і повернувшись 15 вересня 1588 р. Ці подорожі мали величезне значення Англії, бо серйозно похитнули повну перевагу Іспанії в Новому Світі. Їх важливість зображена на цій старій карті - багато географічних назв прибрано з неї, а замість них вставлені тексти, що відносяться безпосередньо до експедицій. Незвичайним для старих карт 16-17 століть стало також «розподіл» Північної Америки на дві півкулі. Це зроблено не випадково - так виявилося можливим показати всі порти в Північній і Південній Америці, а також на островах Спецій, куди заходили кораблі експедиції.

Картографічна цінність цієї старої карти світу полягає в тому, що автор чітко показав, що Південний континент (Terra Australis) не з'єднується з Вогняною Землею в Південній Америці. Йодокус Гондіус був одним з перших, хто побачив справжню географічну цінність подорожі Дрейка, ім'ям якого згодом було названо протоку між Антарктидою і Південною Америкою. На карті можна знайти герб Єлизавети I, а також віньєтку із прапором Дрейка. По кутах карти подано ілюстрації: зліва вгорі Дрейк висаджується на «Новий Альбіон» в Каліфорнії, де місцеве населення проголосило його королем; зліва внизу Дрейка вітає Король Молуккських островів; зверху справа корабель Дрейка підпливає до островів Сулавесі.

Френсіс Дрейк (Francis Drake; бл. 1540—1596) — англійський  мореплавець, пірат, работорговець, політик та інженер, який здійснив другу кругосвітню подорож та ряд географічних відкриттів у Новому Світі. Ім'я Френсіса Дрейка увічнено в географії: протока між Вогняною Землею й Антарктидою має назву протоки Дрейка. Серед іспанців мореплавець вважався злочинцем і піратом, відомим під прізвиськом El Draque («Дракон» староіспанською мовою). За його голову іспанський король Філіп II свого часу призначив нагороду у 20 тис. дукатів (близько 8 млн доларів США за сучасними мірками

Карти світу з назвою «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula» (Нова географічна і гідрографічна карта всієї Землі) видавалися багатьма картографами XVII ст., переважно нідерландськими. Українські землі на цих картах позначено як Поділля (Podolia), або - тільки міста. Одна із перших карт з такою назвою - 1605 р. Віллем Янсзон Блау. Карта «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula auct Guiljelmo Blaeuw».

1617 р. Йодокус Гондіус-син. Карта «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula auct Iud. Hondio». Париж.  Українські землі розділені між Московією (Руссією), Польщею та Османською імперією. На карті позначено м. Київ.

В 1636 р. була перевидана. Вигравірувана Анрі Ле Руа (Henri Le Roy) в Парижі та опублікована Мішелем Ван Лохумом (Michael Van Lochum).  На карті вперше зображені протока Ле Мера та острови в Тихому океані, відкриті Ле Мером під час його досліджень на Новій Гвіні.  Протока знаходиться між островом Бут і півостровом Київ на Землі Ґреяма. Довжина протоки — 11 км, мінімальна ширина — 1600 м.

Карта Й. Гондіуса також була однією з перших, на якій були зображені Гудзонова затока та повна течія Св. Лаврентія в цікавій конфігурації.

1630 р. Генріх  Гондіус. Карта світу «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica ac Hydrographica Tabula» (латинь). Карта 1630 р. ґрунтується на карті світу Йодокуса Гондіуса 1617 р. Карту обрамляють портрети Птолемея, Меркатора, Йодокуса Гондіуса і Юлія Цезаря. Карта включає появу північного побержжя Австралії.На карті вперше було показано протоку  Ле-Мера  (Ле-Мер (фр. Le Maire) — протока між островом Естадос та східним краєм острова Вогняна Земля. З'єднує Атлантичний океан з протокою Дрейка. Названа на честь голландського мореплавця Якоба Лемера, який 1615 р. відкрив її) та острови в Тихому океані, виявлені  Я. Лемером  (у квітні 1616 р. Лемер і Схаутен відкрили декілька островів архіпелагу Туамоту, в травні — північну частину архіпелагу Тонга, і 25 червня досягнули архіпелаг Бісмарка, відкрив острови Нова Ірландія і Новий Ганновер). Карта Гондіуса також була однією з найбільш ранніх, де було показано Гудзонову затоку та повну течію Святого Лаврентія у цікавій конфігурації.

Українські землі розділені між Московією, Польщею та Османською імперією. На карті позначено м. Київ.

Історична довідка. Відомо, що сім’я Меркатора продала мідні пластини «Атласу Меркатора» та «Географії» Птолемея в березні 1604 р. Їх купив за 2 000 талерів фламандський картограф та видавець Йодокус Гондіус (Jodocus Hondius; 1563-1612). Популярність Меркатора в цей період падала в порівнянні з «Theatrum Orbis Terrarum» Абрагама Ортеліуса. «Географія» Птолемея вийшла друком в 1605 р. Гондіус доповнив “Атлас” 50 картами Іспанії, Азії, Африки й Америки та видав його в Амстердамі в 1606 р. з латинським текстом, під своїм  ім'ям, але з повним визнанням того, що більшість карт були створені Меркатором. Текст для цього атласу написав для нього Петро Монтан. Тепер титульний лист містив зображення Гондіуса та Меркатора разом, хоча вони ніколи не зустрічалися. Гондіус був досвідченою діловою людиною, і під його керівництвом “Атлас”  мав величезний успіх (1607 р. і 1608 р. – з латинським текстом; 1609 р. – французьке видання цього атласу).

1607 р. було виданоно кишенькове видання, для якого всі друковані форми були вигравіювані заново в дуже дрібному масштабі. Це видання отримало назву «Малого атласу Герарда Меркатора і Й. Гондіуса ...» (Atlas Minor Gerardi Mercatoris a I. Hondio ...). Атласи Меркатора-Гондіуса, великий і малий, поступово перевершили за популярністю атлас Ортеліуса. Майже п'ятдесят років видання слідували один за одним, атлас виходив на латині, французькою, голландською та німецькою мовами.  Коли в 1612 р  Гондіус помер – гідними спадкоємцями стали його син Генрік Гондіус (Henricus Hondius; Hendrik Hondius I; 1597-1651) та зять Йоганн Янсоніус (Ян Янсон). Між 1609 і 1641 роками атлас видавався 29 разів, зокрема один раз англійською мовою. 1612 р. Йоганн Янсоніус одружився з дочкою Йодокуса Гондіуса Єлизаветою. Попри смерть дружини в 1627 р. й нового одруження, в 1633 р. він уклав партнерський договір з її братом Генріком. Паралельно з Яном Віллемом Блау починає видавати атласи Меркатора-Гондіуса (Блау у 1629 р. купив друковані форми Йодокуса Гондіуса для свого атласу). Під керівництвом Йоганна Янсоніуса атлас значно розширився, і в 1638 р. вийшло перші три томи під назвою «Atlas Novus».

Корнеліс ван Вейтфліт.

1598 р. Корнеліс ван Вейтфліт. Карта світу.

Карти світу з назвою «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula» (Нова географічна і гідрографічна карта всієї Землі) видавалися багатьма картографами XVII ст., переважно нідерландськими. Українські землі на цих картах позначено як Поділля (Podolia), або - тільки міста.

Йоганн Буссемахер.

Йоганн Буссемахер (нім. Johann Bussemacher; близько 1580-1613) – німецький гравер, видавець, картограф. Активно працював як гравер, видавець, картограф у  Кельні з 1580 до 1613 року. Серед його численних робіт, які майстер підписував «Jans. Busse »,«J. Bussm.»,«Jo Buss»,«Johan Bussemec»і«I. Busem», кілька зображень святих, 13 гравюр, скопійованих з «Подвигів Геракла» Генріха Альдегревера.

1600 р. Карта світу (із зображенням Ісуса Христа). Українські землі на карті зображено узагальнено, московитські позначені як Московія.

КАРТИ СВІТУ БЛАУ

Віллем Янсзон Блау (Willem Janszoon Blaeu; 1571—1638) — голландський гравер, картограф та видавець. У 1633 році він був призначений картографом Голландської республіки, а також офіційним картографом Голландської Ост-Індської компанії. Блау створив велику колекцію карт і здійснив широку видавничу діяльність, опублікувавши праці таких вчених, як Рене Декарт, Віллеброрд Снелл, Герхард Йоганн Фосс, Пітер Корнеліс Хофт та інших.

Сини Віллема Блау:

Ян Віллем Блау (Jan (Joan) Willemsz Blaeu; 1596—1673) — голландський гравер, картограф та видавець. Про життя Яна Блау відомо небагато. Він навчався в Лейдені в 1620 році й отримав там ступінь доктора права. У 1623 році вступив до Падуанського університету. Ян Блау був одружений на Ґертруді Вермюлен, у них було шестеро дітей.

Його ім'я з'являється в «Atlantis Appendix», опублікованому в 1631 році, вірогідно, що він допомагав батькові в його бізнесі після завершення навчання. У 1635 році з'явилося перше видання 2-томного «Нового атласу» (повна назва: лат. Theatrum orbis terrarum або Atlas novus), редагування та перевидання якого підтвердило репутацію Блау як картографа. Протягом усього життя фірма Блау конкурувала з видавництвом Яна Янсона. У 1638 році, після смерті батька, Ян разом зі своїм братом Корнелієм продовжив його справу, а також став наступником батька на посаді картографа Ост-Індської компанії. Після смерті брата Корнеліуса в 1648 р. він сам керував створеною батьком компанією.

Корнеліус Блау (CORNELIUS Blaeu; 1610—1648) — голландський гравер, картограф та видавець.

1605 р. Віллем Янсзон Блау. Карта світу «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula auct Guiljelmo Blaeuw». Українські землі представлені Поділлям (Podolia). Українські землі представлені Поділлям (Podolia). На карті позначено м. Київ, м. Брацлав, м. Кам’янець.

1613 р. Карта Радзивілла (Карта Великого князівства Литовського). Видавець мапи – Віллем Янсзон Блау з яким пов’язують «золотий вік» голландської картографії епохи Великих географічних відкриттів (мапу видано під офіційним псевдо Блау). Гравером карти є Гессель Ґеррітц (Hessel Gerritz; 1581–1632).

1630 р. Віллем Янсзон Блау. Карта світу «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula auct Guiljelmo Blaeuw». Вона суттєво зменшена з великої карти світу 1605 р. Карта друкувалася в Атласах Блау з 1630 р. по 1662 р. У нижньому правому кутку підписаний гравер Йосуа ван ден Енде (Josua van den Ende).

Карта відома своїм витонченим орнаментом та ошатними облямівками. У верхній частині розташовані алегоричні сонячні проміння, Місяць та відомі п'ять планет – Меркурій, Венера, Марс, Юпітер і Сатурн. Зліва - чотири малюнки, що ілюструють елементи (вогонь, вода, повітря та земля), а справа – чотири пори року. У нижній частині розташовані сім віньєток із семи давніх чудес світу. На карті містяться декоративні карти північного та південного полюсів, рожевого компаса та численних кораблів і морських монстрів. Українські землі представлені Поділлям (Podolia).  На карті позначено м. Київ, м. Брацлав, м. Кам’янець.

1630 р. Віллем Янсзон Блау. Карта світу «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica ac Hydrographica Tabula auct: Guiljelmo Blaeuw [and] Africae nova descriptio [and] Americae nova Tabula [and] Asia noviter delineata [and] Europa recens descripta» (Карта світу з вставками материків). Видавництво Амстердам. Карта друкувалася в Атласах Блау з 1630 р. по 1662 р. Українські землі представлені Поділлям (Podolia). На карті позначено м. Київ, м. Брацлав, м. Кам’янець. Московитів зображено серед азійських народів.

1648 р. Ян Віллем Блау. У 1648 році Ян Блау почав продавати карту, яка вважається одним із найбільших картографічних досягнень ранньої модерної Європи. Маючи розміри майже 7 x 10 футів (21 аркуш паперу). Ян Блау зображує весь світ як дві півкулі з багатьма деталями, які базуються на нещодавніх спостереженнях під час торгівлі та колонізації.

Карта унікальна. Автор виготовив цю карту як висновок Тридцятирічної війни (1618-1648 рр.) та підписання  в 1648 р. Вестфальського миру.

Це була перша карта, яка представляла геліоцентристську систему світу. Вперше на карті Сонце займало центральне місце в системі під заголовком  «NOVA  TOTIUS  ORBIS  TABULA».

На карті вперше зображена (після експедиції Абеля Тасмана 1642-1644 рр.) заново відкрита Австралія в її справжній формі та об'ємі. Західна частина материка прийняла після цього плавання контури, які ми бачимо і на сучасних картах.

Нова Голландія (Австралія) здавалася величезним північно-західним виступом Південного материка до 1642 року, коли Абель Тасман обігнув її з півдня, слідуючи від острова Маврикій через західну Океанію до Яви. 24 листопада 1642 року він відкрив поблизу 42-го градуса південної широти Землю Ван-Дімена, яку прийняв за частину Нової Голландії. Слідуючи з 5 грудня далі на Схід, він відкрив 13 грудня Нову Зеландію і пройшов вздовж її західного узбережжя аж до північного краю, але прийняв її за півострів Південного материка. В 1644 році він пройшов уздовж берегів затоки Карпентарія, обігнув півострів Арнемленд і, дійшовши до 24-го градуса південної широти, завершив в основному відкриття північного та північно-західного узбережжя Австралії. Фактично Тасман довів, що всі землі відкриті голландцями між затокою Карпентарія і Великою Австралійською затокою є частинами єдиного материка.

1662 р. Ян Віллем Блау. Карта  світу «Nova et accuratissima totius terrarum orbis tabula». Формат  47,4 x 55,3 cм. Опублікована в “Atlas Maior” (Амстердам). У верхній частині - небесні фігури, що сидять серед хмар, нижче представлені чотири пори року з алегоричними малюнками. Серед українських міст – Київ та Львів. Державні кордони на карті не проведено.

Одна з найперших карт світу, яка включає відкриття островів Тасманія та Нова Зеландія. Абель Тасмана першим з європейців відкрив острів Тасманія 24 листопада 1642 р. Сам Тасман назвав острів «Землею Ентоні Ван-Дімена» на честь свого покровителя Ентоні Ван-Дімена, губернатора голландської Ост-Індії. Назва була пізніше скорочена англійцями до «Ван-Діменової землі». 1 січня 1856 острів був офіційно перейменований в Тасманію на честь свого першовідкривача. Абель Тасман  був першим європейцем, який побачив береги Нової Зеландії 1642 р.

Пітер ван ден Кере.

1608 р. Пітер ван ден Кере (1571, Гент - 1646, Амстердам; Colette van den Keere, або Colette Hondius), голландський гравер і картограф. Карта "Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula. A Pet. Kaerio". Видавництво Amsterdam. Карта вважається одним із найвидатніших зразків Золотої доби нідерландської барокової картографії. Карту майстерно взято з двосторінкової карти світу Віллема Янсона Блау 1605 року, але завдяки обширним анотаціям Пітера ван ден Кере ця карта містить набагато більше інформації про потенційні відкриття в Арктиці, Антарктиці та Австралії. Українські землі - Поділля. Після смерті своєї першої дружини Пітер ван ден Кере був змушений продати багато картографічних пластин. Ця пластина  передана Дірку Евертсену Лонсу, який передрукував її того ж року. Згодом пластини передали Янсоніусу, який передрукував їх у 1620-х-1630-х рр. Українські землі представлені Поділлям (Podolia). На карті позначено м. Київ, м. Брацлав, м. Кам’янець.

Пітер ван ден Кере народився в сім'ї ливарника Хендріка ван ден Кере, якого звали Генрі дю Тур. Сім'я Пітера ван ден Кере з протестантів, переїхала в Лондон між 1584 і 1593 роками із-за своєї віри. Вона вернулась в Амстердам в 1595 році, де постійно працював Пітер ван ден Кере. Він учень, а потім родич Йодокуса Хондіуса по сестрі Колетт (Колетт була дружиною Й. Хондіуса). Одружився 7 вересня 1599 р. в Амстердамі з Анною Бурт з Генти й вдруге 10 березня 1623 р. з вдовою із Генти Анною Вінненс.

Йоганн Янсоніус.

1621 р. Йоганн Янсоніус (Ян Янсон, нід. Johannes Janssonius; 1588, Арнем — 11 червня 1664, Амстердам), нідерландський картограф, який жив і працював в Амстердамі в XVII столітті.  Карта "Nova totius terrarum orbis geographica ac hydrographica tabula". Видавництво Amsterdam.   Українські землі представлені Поділлям (Podolia). На карті позначено м. Київ, м. Брацлав, м. Кам’янець.

Джон Спід.

1626 р. Джон Спід (англ. John Speed, 1551 або 1552 — 28 липня 1629) — англійський картограф та історик. Поруч з Крістофером Сакстоном  є одним з найвідоміших англійських картографів раннього нового часу.

Карта світу. Це одна з перших доступних карт світу, надрукованих в Англії, а також одна з перших доступних карт світу, надрукованих англійською мовою.

Приголомшливо красива і знаменита карта світу. На карті зображено Київ, а також держави Московія, Русія, Тартарія та ін.  Всупереч значним географічним відкриттям, зроблених в 16 столітті, на цій карті залишається ще багато помилок, на відміну, наприклад, від карт голландських майстрів Ортеліуса і Меркатора, виданих на 10-20 років раніше. Наприклад, Каліфорнія показана у вигляді острова. Вогняна земля (Terra del Fuego) зображена так, що вона начебто, на думку автора, має зв'язок з величезним південним континентом. Автор зробив боязкі спроби зобразити берегову лінію цього континенту, яка зручно переривається двома великими картушами. У Північній Америці немає зображень Великих озер, так само як і Австралії з Новою Зеландією. Японія виглядає безформною плямою неподалік від берегів Північної Америки, поруч з островом Корея. У північній Атлантиці можна побачити фантомний острів Фрисланд близько Гренландії.

Сама карта красиво прикрашена морськими істотами та вітрильними суднами та обведена координатною сіткою разом із написами кліматичних зон. Карта оточена невеликими небесними півкулями, фігурними зображеннями Води, Землі, Повітря та Вогню, а також рядом небесних явищ, включаючи сонячні та місячні затемнення. По кутках карти вміщено портрети перших мореплавців: сера Френсіса Дрейка, Фердинанда Магеллана, Томаса Кавендіша та Олів'є ван Ноорта.

Вплив сучасної голландської картографічної традиції очевидний на цій карті, про що свідчить її декоративний стиль, що поєднує портретний живопис та небесну ілюстрацію. Вихідні карти, що використовуються Д. Спідом, включають знамениту карту світу 1617 року Й. Хондіуса і рідкісну карту світу 1625 року Вільяма Гранта.

По всій карті розкидані численні картуші та анотації, що містять додаткові відомості про дослідження Північної Америки та південних широт. Назва карти включена у простий банер вгорі.

Поряд з Каліфорнією та Кореєю як островами, інші захоплюючі міфічні географічні деталі включають  північно-західне узбережжя Північної Америки з передбачуваними географічними назвами, великий Південний континент або Магелланіку, протока Аніан разом із згадкою легендарного Північно-Західного проходу, міста Мано, озера Паріме поблизу Гвіани та примарного острова Фрісландія біля берегів Гренландії.

Популярну помилку про Каліфорнію як про острів можна знайти на європейських картах з шістнадцятого по вісімнадцяте століття. Хоча на ранніх картах Північної Америки Каліфорнія правильно зображувалася як півострів, міф про Каліфорнію як про острів, швидше за все, був результатом прочитання звіту про подорож Себастьяна Віскайно, який був відправлений на північ уздовж узбережжя Каліфорнії в 1602 році. Монах-кармеліт, що його супроводжував, пізніше описав цю землю як острів, опис, вперше опублікований в "Monarquia Indiana" Хуана Торквемади (1613 р.), з дещо урізаними деталями острова. 

Ці ідеї поширилися в Іспанії та Новій Іспанії і, зрештою, швидше за все через голландських моряків і, можливо, завдяки вкраденим картам, в решту Європи. Видатні картографи, такі як Ян Янссон та Ніколя Сансон, прийняли новий острів, і ця практика стала звичайним явищем.

Еусебіо Франческо Кіні після довгих подорожей територією нинішньої Каліфорнії, Арізони та північної Мексики дійшов висновку, що острів насправді був півостровом, і опублікував карту, яка спростовує це твердження (Париж, 1705). Незважаючи на роботу Кіні, Каліфорнія як острів залишалася незмінною на картах до середини вісімнадцятого століття, здебільшого з політичних причин.

Антарктиду названо «Південною Невідомою Землею» та Магелланікою, на ім'я Фердинанда Магеллана. У давнину греко-римські вчені та космографи, такі як Птолемей, стверджували, що Індійський океан оточений сушею і що континенти земної кулі мають бути врівноважені, оскільки кількість суші, знайдена у Північній півкулі, має існувати у Південній півкулі.

Вважалося, що відкриття Фердинандом Магелланом Вогненної Землі в 1520 р. підтверджує твердження про існування південного континенту, і багато відомих картографів, включаючи Герарда Меркатора, твердо вірили в існування континенту. Зрештою, це переконання було спростовано першою (1768 р.) і другою (1772 р.) подорожжю Джеймса Кука через південну частину Тихого океану.

У картуші, розміщеному на південному континенті, зазначається, що хоча земля невідома, її існування доведено розповідями моряків про її узбережжя. В анотації ліворуч від цього картуша пояснюється, що португальські моряки помітили Psittacorum Regio (Країна папуг) у районі південного континенту, а також коментується великий розмір птахів, згаданих у журналах португальських моряків. Psittacorum Regio з'явився на глобусі Герарда Меркатора 1541 р. і його карті світу 1569 р., що призвело до того, що він став звичайним топонімом на картах, що містять південний континент.

На Магелланіці  в західній півкулі картуш докладно описує кругосвітнє плавання англійців Френсіса Дрейка та Томаса Кавендіша. Інший напис приписує відкриття довколишніх узбереж Магелланіки іспанським морякам, які збилися з курсу, що, ймовірно, є відсиланням до експедиції Лоайси 1525 року. Експедиція  Хуана Гарсія Хофре де Лоайси призначалася для виявлення зниклого корабля з експедиції Магеллана, а також для виявлення та колонізації островів прянощів Магеллана. зіткнулися з величезними труднощами при спробі увійти в протоку Магеллана. Один із кораблів експедиції, «Сан-Лесмес» під командуванням Франсіско де Осеса, був винесений вітром на південь і натрапив на землю, що, можливо, стало найранішим відкриттям мису Горн.

Протока Аніан відноситься до міфічного проходу, що розділяє Китай та Північну Америку. Ім'я Аніан походить від Анії, китайської провінції на березі великої затоки, згаданої у "Подорожах Марко Поло". Затока, описана Поло, насправді була Тонкінською затокою, але через неправильне прочитання опис провінції було перенесено з В'єтнаму в райони набагато північніше. На цій карті світу можна побачити провінцію під назвою Аніан на далекому східному краї Азії, а також у проході між континентами. Першою картою із зображенням Аніанської протоки була карта світу Джакомо Гастальді 1562 року, за нею пішли карти Болоньїно Залтієрі та Герарда Меркатора; після цього вона став широко використовуватись у картографії.

Аніанська протока протягом багатьох років вважалася з'єднанням Тихого океану з легендарним Північно-Західним проходом через Північну Америку. Північно-Західний прохід довго шукали європейці як альтернативний маршрут на Далекий Схід. Першу зареєстровану спробу дослідження було зроблено Джоном Кеботом в 1497 році, але загальна ідея Північно-Західного проходу виникла в давнину і була відтворена в відроджених у п'ятнадцятому столітті картах Птолемея.

Припущення про проході з'являлися на картах до ХІХ століття, і було зроблено численні дослідження у пошуках судноплавного маршруту. На цій карті змістовна інструкція в Канаді докладно описує, як англійський мореплавець Джон Девіс знайшов протоку Девіса, що розділяє Північну Америку і Гренландію, в гонитві за Північно-Західним проходом, але був змушений повернути назад через льоди.

Крім Джона Девіса, на цій карті помітні подорожі Генрі Гудзона. Поруч із протокою Девіса можна побачити Гренландію, невиразно пов'язану з континентальною Північною Америкою. Гудзонова протока, Баттонс-Бей і Гудзонова затока чітко позначені. В анотації поруч із Гудзоновою затокою вона згадується як «Західне Середземне море», відкрите Гудзоном.

Колонізація Північної Америки також добре задокументована на карті. Це з перших зображень поселення Нью-Плімут, у якому чітко позначені Нова Франція, Нова Англія і Вірджинія. Картуш у Північній Америці обговорює Христофора Колумба та назву Америки на честь наступного дослідника Амеріго Веспуччі.

У Південній Америці легендарне озеро Паріме та місто Маноа (Ельдорадо) показані недалеко від Гвіани. Маноа і озеро Паріме були вперше виявлені сером Уолтером Релі в 1595 р. після того, як він помітив місцевих торговців з народу Маноа, які перевозили золото, і припустив, що вони прибули з міфічного золотого міста Ельдорадо. Перша поява міфу про цю країну пов'язана з відкриттям Америки та розповіді тубільців. Орлеано, один зі сподвижників Пісарро, змалював по-своєму фантазії індіанців та поширив їх у Європі. Країна Ельдорадо, за його словами, має лежати між ріками Амазонкою та Оріноко, у Гвіані, на берегах озера Паріме.

На карті Корея позначена як острів. Португальці були першими європейцями, які отримали безпосередні знання про Східну Азію в шістнадцятому столітті, а карта Японії з Кореєю як острів, складена португальським картографом Луїсом Тейшерою, була популярним джерелом інформації про географію регіону на початку сімнадцятого століття. Вважається, що ранні європейські мореплавці в цьому регіоні зустрічали річку Ялу, що відокремлює Корею від Китаю, і думали, що це протока між Жовтим морем та Японським морем.

Японія виглядає як великий круглий острів, що є ще одним свідченням впливу Луїса Тейсері. Острови Південно-Східної Азії розташовані з відносною точністю за часом.

Фрисланд (Frisland, Frischlant, Friesland, Freezeland, Frislandia, Fixland) — фантомний острів, який з'являвся на картах Північної Атлантики з 1560-х по 1660-ті роки, в тому числі на мапі Джона Спіда (не плутати з провінцією Фрисландія на півночі Нідерландів). Зображувався поруч із Гренландією, на південь від Ісландії, на тій же довготі. Цей острів був уперше нанесений на карту, створену Зено у 1558 році.

Карта Зено — карта Північної Атлантики, уперше опублікована 1558 року у Венеції Ніколо Зено, нащадком Ніколо Зено, одного з братів Зено. Зено-молодший опублікував карту, а також ряд листів, стверджуючи, що він знайшов їх у коморі в будинку його сім'ї у Венеції. За словами Зено, карта і листи датуються приблизно 1400 роком і нібито описують далеке плавання, здійснене братами Зено в 1390-і роки під керівництвом князя Зічмні. Мандрівники нібито перетнули Північну Атлантику і, згідно з деякими інтерпретаціями, досягли Північної Америки.

Більшість істориків вважають карту і супровідну розповідь містифікацією, зробленою молодим Зено з метою забезпечити Венеції пріоритет у відкритті Нового Світу до Христофора Колумба. Свідчення проти достовірності карти в основному базуються на зображенні на ній багатьох неіснуючих островів у Північній Атлантиці й біля берегів Ісландії. Один з цих неіснуючих островів — Фрисланд, де брати Зено нібито провели деякий час.

Деякі учені вважали, що карта ґрунтована на інших картах XVI століття, зокрема на Carta Marina. Зараз вважається, що поява острова стало наслідком помилки: можливо, картографи неправильно визначили положення одного з Фарерських островів. Разом з тим, Фарерські острови зображені на тих же картах, що і Фрисланд, але значно східніше. Візуально жоден з Фарерських островів не нагадує обриси Фрисланду.

Ніколас Йоанніс Фішер.

1652 р. Ніколас Йоанніс Фішер (Клаас Янсзон Вісхер; нід. Claes Jansz Visscher, 1587 р. Амстердам — 1652 р. Амстердам), нідерландський малювальник, гравер, картограф і друкар. Карта «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula Autore, a map of the world by Claes Jansz. Visscher». Українські землі представлені Поділлям (Podolia).  На карті позначено м. Київ, м. Брацлав, м. Кам’янець.

Мав власну друкарню в місті. Друкарня Вісхера стала відома в Голландії й в Європі під перекладом латиною його прізвища — Піскатор, під яким і увійшов в історію друкарства Європи.

Фредерік де Вітт.

1665 р. Фредерік де Вітт (нід. Frederick De Wit, 1629/1630, Гауда — 1673, Амстердам), голландський гравер, картограф та видавець. Карта світу «Nova Orbis Tabula in Lucem Edita». Серед українських міст – Київ та Львів. Українські землі показано ще до «Вічного миру» (1687 р.).

1675 р. Фредерік де Вітт. Карта світу «Nova Totius Terrarum Orbis Tabula, ex officina F.de Wit». Гравер карти - Ромеїн де Хух (Romeyn de Hooghe). Серед українських міст – Київ. Українські землі показано ще до «Вічного миру» (1687 р.).

На карті Каліфорнія показана як острів, узбережжя Австралії та Нової Зеландії - неповні, а також немає слідів Антарктики. Австралія показана з відкриттями, зробленими А. Тасманом під час першого та другого плаваннях 1642-1644 рр.. Форма Австралії на всіх майбутніх картах залишалася незмінною, доки Джеймс Кук не відкрив східне узбережжя в 1769-1770 рр. У кожному куточку карти розташовані великі алегоричні сцени, що являють собою чотири елементи: вогонь, воду, повітря та землю.

Герард ван Шаген.

1689 р.  Герард ван Шаген (Gerard van Schagen; 1642-1724), гравер та картограф з Амстердама, опублікував карту “Nova totius TERRARUM ORBIS...” (Карта світу). На мапі українські землі показано ще до «Вічного миру». З українських міст - Київ; українські землі в складі Польщі (Polonia); Південна Україна - Мала Тартарія; теперішня Росія - Московія (Moscovia).

“Вічний мир” – договір між Московією та Річчю Посполитою, підписаний 6 травня 1686 р. у Москві. Укладений в результаті складних польсько-московських переговорів, які розпочалися в лютому 1686 р. Його текст підтверджував домовленості Андрусівського договору (перемир'я) 1667 р. про розподіл сфер впливу над Україною. Згідно з договором, уся територія Лівобережної України мала залишатися під зверхністю московського царя. Річ Посполита остаточно відмовлялася від Києва з навколишніми землями. Над більшістю земель Правобережної України (Київщина, Волинь, Сх. Поділля) закріплювалася зверхність польського короля.

Йоганн-Баптист Гоманн.

1707 р. Йоганн-Баптист Гоманн (Johann Baptist Homann; 1664-1724), німецький географ і картограф, фундатор німецької школи видання атласів, засновник картографічного видавництва “Ioh. Baptisto Homanno” (1702 р. 1707 р. Карта світу «Planiglobii Terrestris Cum Utroq[ue] Hemisphaerio Caelesti Generalis Exhibitio». На карті позначено Львів та Київ, а також – Малу Тартарію та Крим. 

1716 р. Йоганн-Баптист Гоманн у Нюрнберзі видав свій шедевр “Grosser Atlas ueber die ganze Welt” (Великий Атлас усього світу). В атласі теж поміщена карта світу «Planiglobii Terrestris Cum Utroq[ue] Hemisphaerio Caelesti Generalis Exhibitio».

Герман Молль.

1719 р. Герман Молль (Herman Moll; 1654—1732) лондонський картограф, гравер та публіцист. 1701 р. він опублікував свою першу роботу під назвою «Система географії» (A System of Geography). Хоча вона за своїм змістом не мала нічого нового в порівнянні з його попередньою роботою (Thesaurus Geographicus), вона допомогла йому заявити про себе як про позаштатного картографа. Протягом багатьох років ця робота мала вплив серед інших видавців. 1719 р. "Atlas minor", Лондон (London). Українські землі в складі Польщі, Росії та Туреччини.

Філіп де Прето.

Філіп де Прето (Philippe de Prétot; 1710–1787), французький географ.

1771 р.  у Парижі опублікував карту “Carte de l'Ancien et du Nouveau Monde, Suivant une Projection Nouvelle, pour les Premieres Etudes; Dirigee par Mr. Philippe...” в атласі “Atlas Universel”. Гравер мапи Жан-Еммануель Джером Валле (Jean Emmanuel JeromeVallet), формат – 41,4 × 27,7 cм. В межах Московії показана Україна (UКRAINE). На півдні України – Мала Тартарія (P. Tartarіee). Кордон між Україною та Кримським ханством не проведено (Кримське ханство ввійшло в склад Росії лише в 1783 р.). На даній карті Кримське ханство показано як складова частина Росії.

Дуже рідкісна карта світу, оформлена в цікавому стилі. Карта побудована в проєкції Меркатора. Карта дуже детальна, особливо в океанах. Позначена вже Гренландія, Канада, південна частина Тихого океану та північна частина Тихого океану. Відсутній будь-який натяк на півострів Аляска. Австралія з’єднана з островами Тасманія та Нова Гвінея. Показано тільки частину узбережжя Нової Зеландії. Композиція красиво прикрашена складним, у французькому стилі,  картушем (з глобусом) та компасом.

1787 р. видано чорно-білий варіант карти. Автори мапи – Філіп де Прето та Муріль Муаті (Maurille Antoine Moithey), гравер – Жан-Еммануель Джером Валле. Формат карти 26,4 × 37,6 см. Карта поміщена в атласі “Atlas universel pour l'étude de la géographie et de l'histoire ancienne et moderne”.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022.  328 с. 

*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.

*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.

*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.

*Байцар Андрій, Манько Андрій. Назва «Україна — Держава (Земля) козаків» на Європейських картах XVII ст. // International scientific innovations in human life. Cognum Publishing House, Manchester, United Kingdom. 2022. С. 299—308.

*Байцар Андрій. Походження назви «Україна»: документи та географічні карти https://baitsar.blogspot.com/2021/09/blog-post_15.html  

*Байцар Андрій. Назва «УКРАЇНА» на географічних картах XVI ст. https://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvi.html

*Байцар Андрій. Назва «УКРАЇНА», «Окраїна» та «Козаки» на географічних картах (перша пол. XVII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvii.html

*Байцар Андрій.. Назва «Україна» на географічних картах друг. пол. XVII ст. (1650-ті рр. -1680-ті рр.) https://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvii-1650-1680.html

*Байцар Андрій. Назва «Україна» на географічних картах (друга пол. XVII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2017/02/xvii_13.html

*Байцар Андрій.. Назва «Україна» на географічних картах (перша пол. XVIII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2017/01/1700-1750.html

*Байцар Андрій. Назва «Україна» на географічних картах (друга пол. XVIII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2019/09/1750-1799.html

*Байцар Андрій. Назва «Україна» на географічних картах XIX ст. https://baitsar.blogspot.com/2023/06/xix.html

*Байцар Андрій. Україна на картах Гійома Боплана (XVII cт.). https://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvii-c.html

*Байцар Андрій. Назва «УКРАЇНА» на картушах карт (XVII—XVIII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2021/09/xvii-xviii.html

 

 

1502 р. Планісфера Кантіно 

1513 р. Грегор Райш

1515 р. Грегор Райш

1506 р. Джованні Маттео Контаріні

1507 р. Мартін  Вальдземюллер (лат. Universalis Cosmographia).

1511 р. Птолемей. Бернард Сильван (Bernardus Sylvanus, Bernardo da Silva of Eboli). Карта світу.

1511 р. Птолемей, Бернард Сильван (Bernardus Sylvanus, Bernardo da Silva of Eboli). Карта світу (Карта Всесвіту). Опублікував Jacobus Pentius de Leucho (Jacopo Pencio of Leccho). Венеція.  

1513 р. Птолемей, Мартін Вальдземюллер. «Генеральна карта світу Птолемея» (GENERALE PTHOLEMEI)

1522 р. Мапа Лоренца Фріза “Orbis Typus Universalis Iuxta Hydrographorum Traditionem Exactissime Depicta”

 

1522 р. Карта світу Лоренца Фріза «Tabula noua totius orbis. Diefert Situs Orbis Hydrographorum ab eo quem Ptolomeus Posuit»

 

1513 р. Мартін  Вальдземюллер. Orbis Typus Universalis

1532 р. Оронцій Фінеус  Карта світу у вигляді серця (внизу, імовірно, Антарктида). 

1538 р. Герард Меркатор.
 

1545 р. Себастьян Мюнстер

1548 р. Джакомо Гастальді

1565 р. Джакомо Гастальді

1565 р. Паоло Форлані. «Universale descrittione di tutta la terra conosciuta fin qui».

1569 р. Герард Меркатор. Карта світу

 

1570 р. Абрахам Ортеліус. «КАРТА ВІДОМИХ ЗЕМЕЛЬ».

1578 р. Герард Меркатор. Карта — «VNIVERSALIS TABVLA IVXTA PTOLEMEVM» (Карта світу за Птолемеєм).

 

1587 р. Герард Меркатор. Карта світу. Опублікована в «Atlas sive Cosmographicae Meditationes de Fabrica Mundi et Fabricati Figura»  (1596 р.).

1594 р. Петро Планціо (Plancio Petro).  "Orbis Terrarvm Typvs de Integro Multis in Locis Emendatus, Auctore Petro Plancio". 

1595 р. Йодокус Гондіус. 

1596 р. VRIENTS. J. B. / PLANCIUS. P. Антверпен. «Orbis terrae compendiosa descriptio».

1600 р. Йоганн Буссемахер

1598 р. Корнеліс ван Вейтфліт. Карта світу. 

1606 р. Віллем Янсзон Блау. Карта «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula auct Guiljelmo Blaeuw».

1626 р. Джон Спід

1630 р. Генріх  Гондіус. "Nova Totius Terrarum Orbis Geographica ac Hydrographica Tabula"

1630 р. Віллем Янсзон Блау.  "Nova Totius Terrarum Orbis Geographica ac Hydrographica Tabula"

1635 р. Віллем Янсзон Блау. «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula»

1630 р. Віллем Янсзон Блау. Карта світу «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica ac Hydrographica Tabula auct: Guiljelmo Blaeuw [and] Africae nova descriptio [and] Americae nova Tabula [and] Asia noviter delineata [and] Europa recens descripta» (Карта світу з вставками материків). 

1662 р. (1664 р.). Ян Віллем Блау. Карта  світу «Nova et accuratissima totius terrarum orbis tabula».

1636 р. Йодокос Гондіус (Jodocus Hondius) /  Henri Le Roy.  «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula auct Iud. Hondio»

1641 р. Генріх  Гондіус «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica ac Hydrographica Tabula» (латинь).

1652 р. Ніколас Йоанніс Фішер. Карта «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula Autore, a map of the world by Claes Jansz. Visscher». Українські землі представлені Поділлям (Podolia).

1662 р. Ян Віллем Блау. Карта  «Nova et accuratissima totius terrarum orbis tabula».

1665 р. Фредерік де Вітт. Карта «Nova Orbis Tabula in Lucem Edita». 

1675 р. Фредерік де Вітт.  Карта світу «Nova Totius Terrarum Orbis Tabula, ex officina F.de Wit».  

1689 р. Джерард ван Шаген. Карту світу  «Nova Totius Terrarum Orbis...»

1707 р. Йоганн-Баптист Гоманн 

1721 р. Senex John 

1719 р. Герман Молль

1771 р. Філіп де Прето

1787 р. Філіп де Прето