Григорій Врецьона – перший визначний педагог-освітянин з Винник

Врецьона Григорій Захарович (8 жовтня 1839 р., м. Винники — 2 листопада 1901 р., м. Львів) –  перший визначний педагог та освітній діяч з Винник, редактор і видавець педагогічних журналів та автор підручників і популярних видань. Григорій Врецьона народився і жив у Винниках, в родині «чесних і працьовитих міщан» — Захарія Врецьони та його дружини Анастасії Банах.

Початкову освіту здобув у 1850 р. у місцевого дяка Самойловича. Далі продовжив навчання у бурсі Ставропігійського інституту. Спочатку навчався у греко-католицькій взірцевій школі, потім — у бернардинській гімназії. Після навчання закінчив дворічні педагогічні курси.

Практичну педагогічну діяльність Григорій Врецьона розпочав на початку 1862 р. шкільним практикантом у взірцевій греко-католицькій школі при Народному домі Львова, а з 1 березня того ж року шкільна влада (тоді це була руська митрополича консисторія) призначила його в село Підгірці Золочівського повіту, де він працював упродовж 15-ти років спочатку на посаді вчителя, а пізніше-управителя двокласної школи.

Патріотизм і завзятість молодого вчителя викликали невдоволення влади, неодноразово були причиною завданих йому прикростей. Але самовіддана взірцева праця діставала високу оцінку не лише громади, а й шкільних урядовців, від яких він щороку одержував нагороди й похвали.

Знаковим у житті Григорія Врецьони став 1877 р. З 1877 р. Григорій Врецьона — старший учитель, а наприкінці своєї праці — заступник (виконувач обов’язків) управителя в єдиній на той час українській школі вправ при чоловічій учительській семінарії у Львові. Г. Врецьона був одним із тих, хто суттєво вплинув на розвиток цієї школи. Він активно відстоював право українців на рідну школу, а освіту вважав головним чинником поступу нації. Його погляди на школу з рідною мовою, побудованою на засадах народності, демократизації, гуманізації навчально-виховного процесу, співзвучні з ідеями класиків вітчизняної та закордонної педагогіки.

Саме у Львові найяскравіше виявився талант Григорія Захаровича як педагога, громадського діяча й видавця. Він усім серцем вболівав за те, щоб створена в 1877/1878 навчальному році перша народна школа з українською мовою викладання, яку він називав «єдиноє сонце на нашім небосклоні», успішно розвивалася з допомогою всієї української спільноти.

Цінними з погляду сьогодення є думки Г. Врецьони про зв'язок школи із реальними потребами життя, необхідність спільної праці навчального закладу, батьків і громади у вирішенні освітньо-виховних завдань.

Григорій Захарович Врецьона був відомий у Галичині не лише своєю плідною педагогічною працею, а й великою активністю  в громадсько-просвітницькій діяльності. Член усіх народних українських товариств, директор Крайового Кредитового Союзу, він здобув собі славу чесної, безкорисливої, відданої національній ідеї людини. Г. Врецьона відзначився і в організації товариства «Просвіта» у Львові. Він був його членом-засновником і членом Головного виділу, фундатором стипендійного фонду для незаможної молоді при товаристві. Разом з о. Гірняком організував «Просвіту» і у Винниках (1896 р.).

Все своє життя Григорій Захарович Врецьона присвятив творчому пошукові в царині теорії і практики виховання, спираючись на національні традиції та передову європейську і світову педагогічну думку. Набуваючи педагогічного досвіду, він відчув потребу поділитися своїми міркуваннями з іншими педагогами, з громадськістю. Засобом для цього стали публікації в педагогічних часописах «Учитель», «Слово», «Газета шкільна», «Ластівка», «Діло», «Зоря».

У 1880 р. він видав перший професійний вчительський журнал «Школьна Часопис» з метою «розбудити» вчителів і розпочати шкільний рух. Упродовж 10-ти років Григорій Захарович Врецьона був незмінним редактором «Школьної Часописі». Співпрацювали з виданням такі відомі в Галичині автори, як Олександр Барвінський, Михайло Банах, Павло Кирчів, Іван Хабаровський, Роман Заклинський, Кирило Кахникевич, Наталія Гладилович, Стефан Ковалів. Провідною й постійною темою статей була проблема мови викладання в школі. ЇЇ висвітленню присвячені виступи багатьох авторів, які доводили необхідність навчання дітей рідною мовою і шкідливість навчання чужою.

«Школьна Часопис» своєю багатосторонньою діяльністю зробила вагомий внесок у боротьбу за українську національну школу, в чому велика заслуга Григорія Захаровича Врецьони. Цей журнал відіграв важливу роль у розгортанні громадського педагогічного руху, солідаризації учительського загалу, в організаційному становленні, заснованого у 1881 р. Руського Педагогічного Товариства (РПТ), до якого перейшли шкільні учительські справи, якими займалася «Просвіта».

Руське педагогічне товариство стало невід’ємною складовою частиною національного руху галицьких українців наприкінці ХIХ – у першій половині ХХ ст. 1881–1912 рр. – Руське педагогічне товариство, 1912–1926 рр. назва – Українське педагогічне товариство, 1926–1939 рр. – Українське педагогічне товариство «Рідна школа», було громадською культурно-освітньою організацією, яка займалася заснуванням українських загальноосвітніх шкіл, професійних шкіл, дитячих садків, виданням педагогічних журналів, шкільних підручників та посібників. Діяло спочатку в Галичині, а згодом і на Волині. Припинило діяльність у 1939 р.

Г. Врецьона також був активним діячем шкільного товариства «Поміч», підтримуваного українськими патріотами. Це — різновид бурси, що навчає бідну молодь, забезпечує її житлом, одягом, харчуванням та підручниками. Завдяки діяльності товариства, вже на третьому році школа мала 340 дітей (4 класи для хлопців і 5 для дівчат) та 11 педагогів.

У 1885 р. Григорій Захарович Врецьона поховав двох синів – Григорія (1864-1885) та Кирила (1866-1885). Горе підкосило його, але працював він з іще більшою енергією. Неординарні педагогічні здібності, відданість обраній професії, творче ставлення до своїх обов’язків принесли Григорію Захаровичу високий авторитет, дали багатий матеріал для науково-методичних публікацій.

У зв’язку з важкою хворобою, Григорій Врецьона вийшов на пенсію у вересні 1901 р. Крайова шкільна рада, враховуючи його багаторічну плідну діяльність, зробила подання до центрального уряду у Відні про нагородження педагога Золотим хрестом за заслуги.

Помер Григорій Захарович Врецьона 2 листопада 1901 р. Похований на Личаківському кладовищі у Львові поряд зі своїми синами.

Григорій Григорович Врецьона (1864 - 19 грудня 1885). Член "Просвіти" та "Академічного Братства". Похорон відбувся 22 грудня. Участь в похороні взяло 26 священників. У газеті "Діло" (11 (23) грудня 1885 р.) поміщено некролог. 

Праці:

*Врецьона Г. Які учителі, такі і школи // Газета школьна. 1878. Ч. 16;

*Врецьона Г. Учиттелі і їх вліянє // Школьна Часопись. 1880. Ч. 1;

*Врецьона Г. Руська образцева школа // Учитель (Додаток до «Ластівки»). 1880.Ч.1;

*Врецьона Г. Справи руського товариства педагогічного // Школьна Часопись. 1881. Ч. 23, 24;

*Врецьона Г. Зоня. Безплатна вчителька : Повість нестарого педагога… для молодих і старих. Л., 1883;

*Врецьона Г. Новомоднії основи виховання // Школьна Часопись. 1886. Ч. 19–20;

*Врецьона Г. Практична наука руской правописи в народних школах. Л., 1888;

*Врецьона Г. Народно-рускій катехізм. Л., 1894.

*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.

*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.

*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016.  312 с.

*Байцар Андрій.  Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017.  180 с.

 

Могила Г. Врецьони та його синів (Личаківський цвинтар)