Після війни робота шкіл була відновлена
на всій території України. У 1949 р. здійснено перехід до загальної
обов'язкової семирічної освіти, у 1956 р. засновано новий тип школи – школу
інтернат. У грудні 1958 р. було прийнято закон «Про зміцнення
зв'язку школи з життям та про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР»,
яким передбачався перехід на обов'язкову 8-річну освіту для дітей віком від 7
до 15—16 років; основний тип середньої загальноосвітньої трудової політехнічної
школи з виробничим навчанням (11-річні: 8 класів + 3 роки для здобуття повної
середньої освіти та професійної підготовки). З 1964 р. середня школа стала
10-річною. 1966 р. скасовано обов'язкову професійну підготовку в
загальноосвітніх школах. Починаючи з сьомого класу, запроваджувалися
факультативні курси з окремих навчальних предметів. 1972 р. відбувся перехід до
обов'язкової середньої освіти.
У післявоєнний період,
до початку 1960-их років, у Винниках працювали три денні школи і одна вечірня.
1944 р. — Винниківська семирічна школа №1 по вул. Ринок, 4 (з 1959 р. — Львівська СШ № 29). 1944—1945 рр. Рой Михайло Васильович —
директор Винниківської школи №1. 1945 р.
— навчалося близько 400 дітей. 1946 р. —
10 учнів одержало перші атестати.
Школа відкрилася у
старому шкільному будинку, який під час Другої світової війни використовувався
німцями як конюшня і військовий шпиталь, а за Польщі там теж була школа.
Протягом 1945—1972 рр. незмінним директором школи був
Чеславський Михайло Степанович. При семирічній школі у 1946 р. — відкрито вечірній клас.
У 1950-х рр. у школі працювали: Безрук Антоніна Теодорівна, Михайленко Галина, Литвинчук Надія Матвіівна та ін.
У середині 1950-х рр. було відкрито ще одне приміщення для початкової школи (з середини 1940-х рр. там знаходився дитсадок) на
вул. Львівській (колишня католицька плебанія).
У 1970—1980-х рр. СШ
№29 була розміщена у трьох приміщеннях (головне – на вул. Ринок, 4, друге – на
вул. Львівській (колишня католицька плебанія), третє – на вул. Танкістів (тепер
вул. Івасюка; будинок знаходиться поряд теперішнього музею).
1972—1982 рр. Петро
Лісний — директор СШ № 29.
У 1970-их рр. у школі працювали: В.А. Манілов, В.П Саноцький, М.П. Ольшанський, М.В. Мартин, М.П. Топоровська, О.Ф. Дармограй, Д.М. Ставнича, І.А. Мисько, А.Т. Безрук, Є.А. Силаєва, Є.С. Макара, І.В. Віцкар, О.П. Русанова, М.С. Кияк, М.М. Кияк, Й.М. Годунько, В.М. Дудар, М.Ф. Слабошпицький, М. Суркова, Г.Є. Федорова, М.Ф. Щербакова, Я.О. Голіян, О.В. Демцюх, Н.М. Василишин та ін.
Для роботи в школі Петром Лісним були запрошені випускники різних педагогічних закладів: Ю.М. Поточняк, Є.Ф. Касюрак, М.Г.
Брегін, І.Р. Обаранець, Я.А. Грисьо, Г.В. Шутер, Г.Є. Панкевич, Н.М.
Думас, Ю.В. Дуфенюк, Н.Й. Шпаковська. Це значно пожвавило, активізувало навчально-виховний процес.
1974 р. - концерт-зустріч з випускниками (були присутні Орест Влох, Володимир Грабовецький, Володимир Загородній (заступник редактора обласної газети).
1976 р. - шкільне лісництво (ініціатори - Петро Лісний та вчитель біології Михайло Петрович Ольшанський).
У 1976 році з ініціативи директора школи Петра Антоновича Лісного та вчителя біології Михайла Петровича Ольшанського було засноване шкільне лісництво. Цю ідею підтримав лісничий Винниківського лісництва Богдан Ясеницький. Саме тоді в СШ №29 започатковано багато цікавих заходів, пов’язаних з вирощуванням у шкільній теплиці та пришкільній ділянці сіянців і саджанців та охороною лісу. Лісничим шкільного лісництва було обрано старшокласника Андрія Ціжа. Варто згадати, що шкільне лісництво СШ №29 завжди брало участь у змаганнях серед подібних шкільних лісництв країни, а
його тодішній лісничий А. Ціж посів перше місце в Конкурсі юних
лісівників у Запоріжжі в 1979 році. Згодом Андрій Ціж вступив на навчання до Львівського лісотехнічного інституту, успішно його закінчив і тепер працює лісничим Винниківського лісництва ДП «Львівське лісове господарство».
1978 р. — ВІА "Тріола" (у його складі були тодішні восьмикласники Олег Літепло (організатор), Ігор Заремба, Ігор Чорняк та Ігор Копанський; усі закінчили музичні студії що діяли при Будинку культури ЛТФ). Керівником ансамблю був Володимир Євгенович Щепак (мав музичну освіту і з 1978 р. працював на посаді лаборанта фізкабінету).
1979 р., на запрошення
тодішнього директора школи Петра Лісного, почав працювати вчителем
ритміки у СШ № 29 Марк Михайлович Гарц. До Марка Гарца
почали проситися учні з інших шкіл Винник.
1984 р. — ансамбль
народного танцю «Прикарпаття» (керівник Марк Гарц); 1989 р. надано
звання «Народний художній колектив».На той час це був єдиний зразковий шкільний танцювальний колектив у
Львові. Художнім керівником ансамблю народного танцю був відомий
балетмейстер Марк Михайлович Гарц, а концертмейстером Ігор Михайлович
Патер. Обидва були великими ентузіастами розвитку мистецької справи й, головне, добрими фахівцями.
1982—2017 рр. директор
СШ № 29 — Оксана Демцюх.
1 вересня 1991 р. — нове
приміщення СШ № 29 по вул. Сухомлинського, 6 (3 корпуси, 58 класних
приміщень та навчальних кабінетів на 1 600 місць,
басейн). Тоді у 36 класах
навчалося 1 242 учні, працювало сім груп продовженого дня,
навчально-виховний процес забезпечували 83 педагоги.
1996 р. — школі присвоєно статус школи естетичного
профілю.
У 2016 р. у школі працювали: три вчителя-методиста,
23 старших учителі, 39 вчителів вищої категорії, два вчителі І категорії й
чотири вчителі ІІ категорії, 19 спеціалістів. У 36 класах навчалися
1 024 учні.
16 січня 2017 р. — директор
СЗШ №29 — Оксана Верхівська.
ВИННИКИ
Винники — одне з найдавніших поселень біля Львова, ще у XXV тис.
до н. е. людина вперше заселила околиці Винник. Місто розташоване на шляху, що
споконвіку єднав два величні українські міста: Львів та Київ. Територія Винник
та околиць знаходиться на межі Грядового Побужжя і Давидівського пасма. За
чудову природу у XIX ст. Винники називали "маленькою Швейцарією",
перлиною Львівщини.
Винники було засновано у другій
половині XIII ст. руським (українським) королем Левом Даниловичем. Спочатку
місто мало назву Малий Винник. За часів Галицько-Волинської держави першим
відомим власником Винник був Бертольд Штехер (перший німецький війт Львова за
часів короля Лева Даниловича). За свою працю на благо міста він отримав у
винагороду від короля Лева млин Сільський Кут, озера та два невеликі маєтки в
Малих Винниках та Підберізцях. Матеус (Матвій) Штехер — син Бертольда — також
був війтом Львова і володарем Винник на поч. XIV ст.
Право на володіння Винниками, нащадкам
Бертольда, згодом підтвердив польський король Казимир III своїм привілеєм від
22 серпня 1352 р. Ця грамота містить першу письмову згадку про Винники.
17 травня 1666 р. польський король Ян
II Казимир дозволив Стефанові Замойському перетворити Винники на місто, надавши
йому Магдебурзьке право, створити тут купецьке братство і ремісничі цехи та
двічі на рік проводити у місті великі ярмарки - на Михайла та Зелені свята.
23 серпня 1992 р. — перше святкування
дня міста Винники.
Місто
ВИННИКИ ЦЕ:
Перший скульптурний пам’ятник на
Україні і в світі Т. Шевченку – 1913 р.
Перший пам’ятник на Україні воїнам УГА
– 1922 р.
Винники та Підберізці - перші населені
пункти Галичини де було скасовано панщину 1 лютого 1786 р.
1854-1867 р. — Винниківський повіт.
1867 р. — 1918 р. — Винниківський
судовий повіт.
Винниківський судовий повіт існував у
таких межах (на 1910 р.): Білка Королівська, Білка Шляхетська, Борщовичі,
Винники, Виннички, Вовків, Давидів, Дмитровичі, Гаї, Гончари, Глуховичі,
Германів, Кам’янопіль, Журавники, Кам'янопіль, Козельники, Кротошин, Лисиничі,
Миклашів, Милятичі, Підберізці, Підбірці, Селиська, Сухоріччя, Товщів, Черепин,
Чишки, Чарнушовичі, Чижиків, Weinbergen (Винники), Unterbergen (Підгірне).
ЗУНР. 1 листопада 1918 р. — 1919 р.
(друга пол. травня) — судовий округ (повіт) Винники.
1921 р. — 1924 р. — сільська ґміна
Винники.
1921 р. — 1933 р. — сільська ґміна
Вайнберґен.
1924 р. — 1934 р. — міська ґміна
Винники.
1924
р. — Польський Сойм приняв ухвалу про зачислення громади Винник до списку
містечок.
20
жовтня 1933 р. Винники повторно отримали статус міста.
10 січня 1940 р. — 26 вересня 1959 р.
(з перервою під час війни) — Винники центр Винниківського р-ну. До
Винниківського району, у різний період, належали села: Виннички, Гончари,
Давидів, Черепин, Товщів, Селиська, Великі Кривчиці, Малі Кривчиці, Лисиничі,
Підбірці, Ямпіль, Кам’янопіль, Верхня Білка, Нижня Білка, Гаї, Чижиків,
Підберізці, Чишки, Дмитровичі, Глуховичі, Козельники, Пасіки Зубрицькі,
Кротошин, Сихів, Зубра, Гори.
*Байцар Андрій. Видатні винниківчани:
Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.
*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче
видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.
*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники:
Друксервіс, 2016. 312 с.
*Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники;
Львів: ЗУКЦ, 2017. 180 с.
*Байцар Андрій.
Географія та картографія
Винниківщини. Наукове
видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. Природа та історія м.
Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 420 с.
Учні та вчителі Винниківської школи №1 (1951 р.).
Фото з сайту "Винники Plus".1950-і рр. З архіву Галини Бояркіної
.
1960 р. 1 Б
клас. Вчителька Лідія Яківна
Братерська та вожата Леся Кубай. Учні зліва направо: Петрівський Б., Макульондра Л., Брусняк Л., Кравець В., ДмитеркоІ., Куліковський В., Гайко В., Можаровський А., Думас З.,
Стефанишин Р., Дзюба О., Майхер Г., Коляса О., Банах Л., Хома О., Лема М.,
Ходань Л., Брегин Г., Біняж Л., Гоголь М., Захарків О., Канц С., Сидор Н.,
Найчук Л., Мачуга Д., Скремета Н., Войтюк В., Стефанишин Х., Терез Л., Семчишин
М., Мозоль О., Ціж О., Кузів М., Костів І., Ямний М., Мариняк В., Ривак З., Собко Р. (фото з сімейного архіву Марії Кривошлик)
Учні СШ №29 (1963 р.)
Фото з сайту "Винники Plus".
1989 р. 3 Б клас. Фото М. Тинкалюка
1991 р. Учительський колектив СШ №29. Фото
М. Тинкалюка
Немає коментарів:
Дописати коментар