До історії УПА на Винниківщині (I частина)

Історія створення.

Офіційною датою народження УПА став день 14 жовтня 1942 р., приурочений до дня заступниці Війська Запорозького Покрови Святої Богородиці. Вперше про це написали в еміграції історики Микола Прокоп і Євген Штендера. В одній зі статей «Енциклопедії українознавства» вони назвали датою створення повстанської армії 14 жовтня 1942 р. Насправді ж у 1942 р. збройні формування ОУН(б) мали назву «загони самооборони», діяли під проводом Степана Качинського. Навіть Роман Шухевич як головний командир УПА у травні 1945 р. в своєму зверненні до бійців і командирів з нагоди закінчення Другої світової війни писав: «У 1943 р. вам, українські повстанці, передав він [народ] зброю в руки з наказом до останнього захищати ідею української самостійності...». І радянські партизани, й українські повстанці в тогочасних документах пишуть про 1943 р. Анатолій Русначенко, переконаний, що як цілісна бойова структура (а не окремі військові загони) УПА почала створюватися після військової конференції ОУН(б) в лютому 1943 р.  Автором назви УПА насправді є отаман «Поліської Січі» Тарас Бульба-Боровець. Микола Лебедь, видав наказ від 15 березня 1943 р. перейменувати всі свої партійні боївки – «Військові відділення ОУН» на УПА. Таким чином в березні 1943 р. «революційним порядком» зробилися дві «УПА». Програвши в політичних іграх, Боровець вимушений був для уникнення плутанини між двома УПА перейменувати свої підрозділи в «Українську Народну Революційну Армію», тим більше, що популярність нової формації дуже швидко зростала. Та врешті решт бандерівці підпорядкували собі загони «революційної армії» отамана, наказом від 18 серпня 1943 р. роззброївши їх і приєднавши до своїх формувань. Таким чином, процес формування повстанської армії завершився навесні 1943 р.

З серпня 1943 р. роз'єднані українські військові формування (загони М. Боровця, А. Мельника і Р. Шухевича) об'єднуються у єдину військову силу, чисельність якої зросла до 20 тис. бійців. УПА вела активні форми боротьби на три фронти – проти німецьких окупантів, радянських партизанів (часто відбувалися і спільні, погоджені акції), польських формувань Армії крайової. Восени 1943 р. внаслідок масової мобілізації УПА мала понад 40 тисяч бійців, не враховуючи озброєного підпілля.

На терені Галичини вже в 1942 р. сформувались боєві групи ОУН в Українську Народну Самооборону (УНС). Назва стала популярною і хоч, з моменту створення УПА, УНС влилась в її ряди, та вживання назви УНС залишилась аж до кінця 1943 р. Від перших днів 1944 р. назва УНС зникає зовсім, щоб зробити місце загальній назві УПА-Захід. Станом на 1944 р. до складу УПА-Захід входило 8 воєнних округ.

Організаційна структура УПА.

Тактичні бойові одиниці УПА – це сотні, курені (батальйони), бригади (фактично курені), загони (на правах полків). Групи чи З'єднані групи (на правах дивізій). УПА ділиться територіально на Генеральні воєнні округи (ГВО) – УПА-Північ, УПА-Захід і УПА-Південь, а кожна з них – на Воєнні округи (ВО), а ВО в УПА-Захід – на Тактичні відтинки (ТВ). ТВ це територіальний поділ ВО від листопада 1944 р., але лише в УПА-Захід. Початково в кожному ТВ мав стояти курінь чи кілька окремих сотень війська, але через місцеві обставини в деяких ТВ діяли по два чи більше куренів. Бойові сотні відомі з своїх оперативних дій від лютого 1943 р.; їх об'єднують у курені, мабуть, від квітня 1943 р. Курені та сотні – основні тактичні одиниці впродовж періоду дії УПА.

Територія Винниківщини входила до складу ВО-2 «Буг». У складі ВО-2 «Буг» у червні 1944 р. діяло 6 000 повстанців, а в червні 1945 р. — 3 000 повстанців.

З лютого 1944 р., в районі Давидів-Винники підрозділи УПА здійснювали напади на польські села, це була відплата за рейди аковців по українських селах.

Восени 1944 р. збройна боротьба ОУН-УПА на теренах Західної України мала надзвичайно активний характер. Радянській владі дуже важко давались заходи щодо ліквідації руху опору. Адже саме на цей час збройні формування УПА з погляду оснащеності і вишколу досягли «піку» своєї боєздатності. За розпорядженням Лаврентія Берії влітку 1944 р. у західних областях було зосереджено понад 26 тис. солдат внутрішніх військ. Тільки на Львівщині діяли 4 бригади та кінний полк НКВС. Наприкінці 1944 р. у Західній Україні було близько 200 тис. солдатів внутрішніх військ та винищувальних частин. Від грудня 1944 р. до червня 1945 р. було здійснено 3 величезні каральні операції проти головних угрупувань УПА силами кількох дивізій за підтримки артилерії, танків і авіації.

У багатьох районах збройні відділи здійснювали напади на млини, молокозаводи, молочні пункти, знищували обладнання й вилучали продукти. Наприклад, як подають радянські джерела: з млина с. Гаї Винниківського району – 2 т пшениці, 1,5 т борошна, зняли передавальні паси й відібрали ваги, які були вивезені до лісу.

У листопаді 1944 р. була сформована сотня УПА «Жубри-2» (у лісах між Львовом і Миколаєвом), відповідно до вказівок командування Львівської військової округи «Буг». Командиром цього підрозділу був Петро Лагода «Громовий» (до квітня 1945 р.), його заступником і політвиховником – Степан Стешин «Січовик». Від весни до осені 1945 р. сотня була розділена на дві самостійні чоти, а у жовтні знову об’єднана під керівництвом нового сотенного Мирона Браницького «Бурі». Замість «Жубри-2» вона отримала назву «Сурмачі» і номер 42а та надалі діяла у лісах тодішніх Винниківського, Бібрецького, Новострілищанського і Ходорівського районів, територія яких входила до тактичного відтинку УПА «Яструб» у складі ВО «Буг». Розформування сотні – осінь 1946 р.

1945—1946 pp. УПА (чисельність 20—25 тис. вояків) взяла під контроль значні території Західної України. Після завершення бойових дій у Європі проти УПА були кинуті війська НКВС-НКДБ.

Крім УПА, як політично-збройної формації, на цих самих теренах діє широко розгалужена політична організація ОУН. Між цими двома чинниками повинна була бути забезпечена гармонія, зокрема на тому щаблі, де починалася практична діяльність. Такими відповідаючими собі щаблями були Воєнна округа УПА й область у структурі ОУН. Роль і функція ОУН не обмежувалася лише до функції політичної партії, а виконувала ще іншу — адміністративну функцію. Зокрема після утворення УГВР вона перебрала і роль адміністративного апарату всього визвольного руху. Командир ВО входив у склад обласного проводу ОУН з правом вирішного голосу. Він повинен був орієнтуватися в усій роботі ОУН, а зокрема у функціонуванні її адміністративного апарату. Беручи до уваги випадки, що на постах командирів ВО були люди, які або нічого спільного з ОУН не мали, або належали до іншого її крила, обласний провід ОУН міг тільки висловлювати свої побажання щодо переведення чи закінчення бойових акцій. Права видавати дорученння чи накази провід ОУН у відношеннях до УПА не мав.

1944 р. (листопад) — 1948 р. (кінець) — бойові дії ОУН-УПА у Винниківському районі.

Із теренових звісток УПА за листопад 1944 р. (цит. за: Том 13: Воєнна округа УПА “Буг”. Документи і матеріали (1943-1952). Книга друга / Упорядники: В. Мороз, О. Вовк. — Київ-Торонто, 2009. — 1232 с.):

«Винниківщина

а). Большевики:

16.ХІ.44** перевело НКВД з Винник ревізії – розшуки в  Винниках у всіх громадян українців. Декотрих арештували, але по тридневному допиті випускали.

Від 29.ХІ–30.ХІ.44 перевели большевики основні облави по всіх українських селах. Під час тих облав зловили 22 особи, з яких 6 випустили, по триденому допиті, а 16 відставлено в ЧА.

В польських селах зловили большевики 320 осіб, з яких всі поголосились в ЧА.

В Винниках в поляків знайшли НКВД-исти 14 підвод зброї й амуніції.

29.ХІ.44 в с. Чижиках вбито 3 НКВД-истів.

29.ХІ.44 зробили большевики облаву на с. Селиська, де вбили одного чоловіка, який ховався в криївку, що його большевики завважили, та забрали двох мужчин до армії.

29.ХІ.44 і 30.ХІ.44 переводили большевики облаву в с. Товщеві, в часі котрої вбили 3 місцевих мужчин та чл[ена] окр. пров. д. Дана.

Ці самі відділи большевиків переводили облави в с. Черепині. В часі тої облави зловили 28 осіб. Знайшли одну криївку, в якій вбили 3 особі. Між ними один українець із Східньої України, що перебував в тому селі. Згаданий бився до останнього набоями, кинув п’ять гранат, які одначе не вибухли.

б) Поляки:

30.ХІ.44 вбили поляки 14 НКВД-истів в с. Чижках з Винник.

27.ХІ.44 в с. Давидові вбили поляки 9 НКВД-истів.

Поляки, зловлені на облавах в польських селах, голосяться добровільно в ЧА. Дотепер зголосилось 350 осіб із всіх підльвівських польських сел».

Із теренових звісток УПА за лютий-березень 1945 р. (цит. за: Том 13: Воєнна округа УПА “Буг”. Документи і матеріали (1943-1952). Книга друга / Упорядники: В. Мороз, О. Вовк. — Київ-Торонто, 2009. — 1232 с.):

«Винниківщина.

В другій половині місяця перевели більшовики у Винниківському районі ряд облав та вивізку родин.

Від 16.ІІ.1945 р. до 27.ІІ.1945 р. перейшли облави в с. Підберізці – пограбовано 2 громадян. Чижиків – заарештовано 2 жінки, які сидять у Винницькій тюрмі. Підбірці – вивезено 6 родин.

Чижиків – не зловили нікого, пограбували село і від’їхали.

Облавами кермувало Винниківське НКВД, а переводили ковпаківці та істребітелі.

У Товщеві закватерувало 20 більшовиків – лісорубів, які, крім роботи в лісі, снуються ночами по хатах. Між тими більшовиками є 8 НКВД-истів.

25.ІІ.1945 р. Винниківське НКВД арештувало Стець Софію з с. Черепин.

26.ІІ.1945 р. ланка СКВ виполошила більшовиків зі с. Підберізці, які виїхали на арештування.

19.ІІ.1945 р. знищено в с. Чижиків сексотів:

Лисий Олекса (Карло), 1922 р.

Чепіль Михайло, 1919 р.

Дацко Іван, 1919 р.

20.ІІ в тому ж селі знищено старшого лейтинанта НКВД.

Від 4–12.ІІІ.1945 р. переводили більшовики “Сталінська мітла” сильні облави в цілому районі.

6, 7, 8.ІІІ.1945 р. в с. Миклашів відбулись облави. Забрано 10 мужчин.

10.ІІІ.1945 р. приїхали більшовики до с. Миклашова, обскочили хату ланкової і почали стріляти до присутніх в хаті. У висліді впали: ланкова “Квітка”, її брат “Ворон” та їх хата. Тяжко ранені: 1 господар та жінка сусіди, вони в той час перебували в цій хаті.

12.ІІІ.1945 р. більшовики зробили в Миклашові облаву, зграбували церкву та забрали до району 12 осіб.

8.ІІІ.1945 р. на облаві в с. Вовкові забрали з криївки одного поляка, в якого теж забрали машину до писання.

6, 7.ІІІ.1945 р. робили більшовики облаву на польське село Кротошин, де 3 вбито, а 30 забрано до району.

7.ІІІ.1945 р. в час облави в с. Товщів забрано до району Кисілевського Семена, Думанського Степана, Клодька Григорія.

9.ІІІ.1945 р. знайшли більшовики під час облави в стирті соломи 3 друзів: “Вудка”, “Вітра”, “Вишню” в с. Підберізцях. Більшовики поставили кулемети і так довго били до соломи, доки не вбили в соломі друзів, які відбивались. Тіла вбитих друзів вивезли до ліса.

6.ІІІ.1945 р. робили більшовики облаву на с. Чижиків. Під час облави знайшли в стодолі д. Чипіля, який, обороняючися, вбив 3 більшовиків і, поцілений ворожою кулею, згинув. Більшовики спалили 4 господарства, арештували 6 громадян, всіх арештованих вивезли до Винник.

Від 5–10.ІІІ.1945 р. переходила облава в с. Гаї. Під час облави арештували 4 дівчини. Зорганізували мітінг, на якому одній дівчині казали говорити, що вона ланкова, що її роботу доручив с[л.] п. Лис, щоби населення не допомагало “бандерівцям”.

9.ІІІ.1945 р. між Підберізцями а Островом невідомі бандити напали на [...]-ох селян українців зі с. Гаї, які вертали з “норми” і їх помордували. Того ж самого дня замордовано селян Кондиру Миколу та Дмитерка Петра зі села Підберізець, які також вертались з “норми”. Цю роботу могли зробити тільки поляки з сусідніх польських сіл.

24.ІІІ.1945 р. польська банда в напрямі Чіжки напали на с. Підберізці. Напад відбила одна ланка СКВ. В обороні згинув один член ланки».

Із теренових звісток УПА за квітень 1945 р. (цит. за: Том 13: Воєнна округа УПА “Буг”. Документи і матеріали (1943-1952). Книга друга / Упорядники: В. Мороз, О. Вовк. — Київ-Торонто, 2009. — 1232 с.):

1.ІV.45 р. відбулася облава в с. Миклашеві, під час якої нікого не зловлено.

4.ІV.45 р. Група озброєних людей напала на село Підбірці. Напад відбила кватируюча на той час в селі ланка.

13.ІV.45 р. 3 НКВ[Д]-истів із 3 стрибками приїхали до с. Дмитровичі, перевели трус в церкві і в домі о. Годунька. Під час трусів сильно побили о. Годунька хрестом і прикладами, а коли він пробував втікати, зв’язали руки дротом і відвезли до Винник.

13.ІV.45 р. знищено в с. Селиськах 3 більшовиків і одно авто. Внаслідок цього на другий день більшовики зробили облаву, але відділ УПА прогнав їх».

Із теренових звісток УПА за червень 1945 р. (цит. за: Том 13: Воєнна округа УПА “Буг”. Документи і матеріали (1943-1952). Книга друга / Упорядники: В. Мороз, О. Вовк. — Київ-Торонто, 2009. — 1232 с.):

«Винниківщина.

Цілий Винниківський р-н є постійно пантрований большевиками. Шосами на схід переїжджає ЧА і звичайно кватирує по селах. Їх присутність використовує НКГБ і НКВД та безпереривно їздять по селах. В самому райцентрі кватирує постійно залога до 400 большевиків. По всіх установах в р-ні відбувалися протигазові виклади. Зараз переводять 3 і півмісячний санітарний курс, в якому бере участь 30 осіб. Обласне НКВД арештувало з р-ну 2 НКВД-истів, які за гроші випускали людей.

В селі Чішки НКВД викрило польську підпільну організацію, знайдено більшу кількість зброї, та арештовано 3 польки.

29.V до села Підберізець приїхало 5 большевиків у розвідчих цілях. Свою фактичну ціль маскували збиранням кваску для ранених.

29.V.45 робили большевики облаву в с. Миклашові і зловили дві дівчини.

7.VІ.45 зловили в цьому ж селі 6 місцевих хлопців.

Замість великих цілоденних облав, большевики роблять

постійно засідки (днем і ніччю) і несподівані наскоки в кожній порі

дня. При цьому уряджують мітінги, збирають позику, податок і

грабують господарства».

Стрілецькі вісті №5, травень 1945 р. (цит. за: Том 13: Воєнна округа УПА “Буг”. Документи і матеріали (1943-1952). Книга друга / Упорядники: В. Мороз, О. Вовк. — Київ-Торонто, 2009. — 1232 с.):

«14.4.1945 підвідділ к-ра Крутіжа, в числі 40 вояків, перевів наскок на переважаючого ворога, який намагався перевести  акцію на с. Селиська, р-н Винники б. Львова. Розбиваючи заставу на лісничівці під Штандерівкою, підвідділ навальним наступом спричинив панічну втечу ворога, який почерез Селиська вицофався у напрямі с. Товщів. Підвідділ переслідував ворога дальше, аж до с. Давидів, опісля повернув у с. Селиська, в якому відбуто мітінг з населенням. Населення палко вітало своїх захисників. Ворог потерпів втрат вбитими і раненими. Власних втрат не було жадних».

ЛІТЕРАТУРА

*Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання. Винники : ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016. — 312 с.

*Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А. Л. Байцар. – Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. – 640 с.

*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання / А. Л. Байцар. – Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. – 420 с.

ДОДАТКИ

За Петром Содолем (1995 р.) (За Володимиром Морозом (2007 р.) - туди ще треба включити околиці Балти на Одещині і Холодний Яр під Чигирином).