Дмитерко
Дмитро (1875 р. м.
Винники – 1930-ті рр. м. Кам’янець-Подільський) — педагог, лікар. У
Винниках збудував лікувальний санаторій для хворих на легені на власній землі в
урочищі «Піддіброва». У Львові в 1904 р. видав книжку німецькою мовою
«Лікування туберкульозу сонячним світлом», а у Тернополі в 1908 р. – «Як можна
вилічитися зі сухотів». У Винниках брав участь у культурно-освітньому житті
міста. У 1919 р. разом з Пилипом Миськом переїжджає в Кам’янець-Подільський.
Тривалий час працював в освіті і діставши ще за Австро-Угорщини пенсію,
повернувся до вчителювання в Наддніпрянській Україні, де став ревним виконавцем
директив влади. Зокрема, його атеїстична пропаганда в одному із сіл призвела до того, що релігійна громада — «куркульня» (як
пише в автобіографії Любомир Дмитерко), пообіцяла батька вбити, а хату спалити.
Помер у 1930-их рр.
Син - Любомир Дмитрович Дмитерко
(18 березня 1911, Винники — 2 жовтня 1985, Київ) — український письменник,
поет, прозаїк, драматург, публіцист, сценарист, перекладач. Лауреат Державної
премії України імені Тараса Шевченка. Один з трьох членів літературної групи
«Західна Україна», які не потрапили до радянського ГУЛАГу.
ЛІТЕРАТУРА
Байцар Андрій. Винники туристичні:
Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники :
Друксервіс, 2016. — 312 с.
Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.
Влох Михайло. Виники. Звенигород. Унів та довкільні села. 1970 р. Чикаго, США.
На передньому плані Піддіброва
родина
ВідповістиВидалити