Андрій Байцар: Історія в світлинах м. Винники (Львівщина). 1970-і рр. Хронологія подій

пʼятниця, 23 серпня 2019 р.

Історія в світлинах м. Винники (Львівщина). 1970-і рр. Хронологія подій

1970 р. (жовтень) — 1984 р. — Лариса Вербицька директор тютюнової фабрики.

1970 р. — помер Йона Ярослав Григорович (стрілець УГА (з 1 січня 1919 р.), козак 3-ї Залізної дивізії Армії УНР).

1970 р. — у Чикаго (США) виходить друком фундаментальна праця з історії Винник М. Влоха «Винники, Звенигород, Унів та довкільні села: історико-краєзнавчий збірник».

1970 р. — ФК «Харчовик» (Винники) чемпіон м. Львова.

23 травня 1969 р. — Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про зміну підпорядкованості міста Винники Львівської області» (передати місто Винники в підпорядкування Червоноармійській районній Раді депутатів трудящих міста Львова).

1971 р. — поселився Гнат Зубрицький (учасник бою під Крутами у січні 1918 р.).

1971 р. — 1975 р. — Зеновій Слота директор СШ №47.

1972 р. — 1982 р. — Петро Лісний директор СШ №29.

1972 р. — ФК «Харчовик» (Винники) володар кубка м. Львова (тренер Богдан Колодій).

1972 р. — кінотеатр «Карпати» на 400 місць (тепер – готельно-розважальний комплекс «Галактика»). Демонстрація першого фільму — «Корона Російської імперії, або знову невловимі».

5 травня 1972 р. — Рішенням Львівської обласної ради (№183) пам’ятнику Т. Шевченкові присвоєно статус пам’ятки мистецтв місцевого значення.

6 травня 1972 р. — Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про зміну підпорядкованості міста Винники Львівської області» (передати місто Винники Ленінської районної Ради в підпорядкування Червоноармійській районній Раді депутатів трудящих міста Львова).

1973 р. — демонтаж пам’ятника І. Франкові (пам’ятник було пошкоджено).

1973 р. — на Розлавці, на вул. Стрілецькій (колишня вул. Крива, а пізніше вул. Кухто) розпочато житлове будівництво.

1974 р. — Василь Брода відвіз лист-заяву до Києва (зібрано 100 підписів винниківчан) з вимогою відновити пам’ятник І. Франкові.

1974 р. — помер Євстахій Шпаківський (багатолітній дяк, керівник хору Святовоскресенської церкви та «Просвіти», діяч «Просвіти»).

1974 р. — перебрався жити до Винник Юрко Винничук.

1974 р. — кафе «Карпати» (тепер ресторан «Гопак») на вул. Свердлова (тепер вул. Миколайчука).

5 листопада 1975 р. — 6-та міська лікарня.

1970-ті рр. (середина) — ДЮСШ «Тризуб» (тренери: Богдан Білоус, Василь Родич, Роман Проців, Андрій Корсун).Директор — Едуард Левицький.

1976 р. (березень) – 2006 р. — Йосип Годунько директор СШ №47.

1976 р. — обладнання свердловини біля с. Волиця та будівництво нового водопроводу (D 300 мм) на тютюнову фабрику через південну частину міста.

1976 р. — ФК «Харчовик» (Винники) чемпіон УРСР серед команд харчової промисловості.

1977 р. — пам’ятник І. Франкові встановленно перед приміщенням СШ № 47.

23 лютого 1977 р. — померла Любич-Парахоняк Олександра Іванівна (українська оперна співачка, акторка).

1 червня 1977 р. — ясла-садок №156 «Росинка» на вул. Горького (тепер вул. Олени Теліги, 2а). З 2000 р. директор Галина Пуцило.

1978 р. — клуб тютюнової фабрики на 400 місць (тепер культурний центр «Дозвілля» на вул. Шевченка, 3).

1979 р. — ресторан та бар «Винники» по вул. Танкістів, 2 (тепер вул. Івасюка; супермаркет «АТБ» з 16 березня 2017 р.).

1979 р. — бар «Весна» (колишня їдальня «Чайна») на вул. Леніна (тепер вул. Галицька). До кінця 1989 р. бар і їдальня знаходилися в одному приміщенні. Рік проходив ремонт приміщення. З січня 1991 р. і до 1995 р. (закриття) - тільки бар.

22 вересня 1979 р. — помер Михайло Керницький (краєзнавець).

1979 р. (грудень) — здано в експлуатацію газопровід ГРС «Винники» — ВО «Іскра» (довжина 9 км).

1979 р. / 1980 р. — ФК «Жупан» (Винники) та дитяча футбольна команда «Жупан» при ЛТФ (припинили існування в кінці 1990-их рр.).

ВИННИКИ

Винники — одне з найдавніших поселень біля Львова, ще у XXV тис. до н. е. людина вперше заселила околиці Винник. Місто розташоване на шляху, що споконвіку єднав два величні українські міста: Львів та Київ. Територія Винник та околиць знаходиться на межі Грядового Побужжя і Давидівського пасма. За чудову природу у XIX ст. Винники називали "маленькою Швейцарією", перлиною Львівщини.

Винники було засновано у другій половині XIII ст. руським (українським) королем Левом Даниловичем. Спочатку місто мало назву Малі Винники. За часів Галицько-Волинської держави першим відомим власником Винник був Бертольд Штехер (перший німецький війт Львова за часів короля Лева Даниловича). За свою працю на благо міста він отримав у винагороду від короля Лева млин Сільський Кут, озера та два невеликі маєтки в Малих Винниках та Підберізцях. Матеус (Матвій) Штехер — син Бертольда — також був війтом Львова і володарем Винник на поч. XIV ст.

Право на володіння Винниками, нащадкам Бертольда, згодом підтвердив польський король Казимир III своїм привілеєм від 22 серпня 1352 р. Ця грамота містить першу письмову згадку про Винники.

17 травня 1666 р. польський король Ян II Казимир дозволив Стефанові Замойському перетворити Винники на місто, надавши йому Магдебурзьке право, створити тут купецьке братство і ремісничі цехи та двічі на рік проводити у місті великі ярмарки - на Михайла та Зелені свята.

23 серпня 1992 р. — перше святкування дня міста Винники.

Місто ВИННИКИ ЦЕ:

Перший скульптурний пам’ятник в Україні й у світі Т. Шевченку – 1913 р.

Перший пам’ятник в Україні воїнам УГА – 1922 р.

Винники та Підберізці - перші населені пункти Галичини де було скасовано панщину 1 лютого 1786 р.

1854-1867 р. — Винниківський повіт.

1867 р. — 1918 р. — Винниківський судовий повіт.

Винниківський судовий повіт існував у таких межах (на 1910 р.): Білка Королівська, Білка Шляхетська, Борщовичі, Винники, Виннички, Вовків, Давидів, Дмитровичі, Гаї, Гончари, Глуховичі, Германів, Кам’янопіль, Журавники, Кам'янопіль, Козельники, Кротошин, Лисиничі, Миклашів, Милятичі, Підберізці, Підбірці, Селиська, Сухоріччя, Товщів, Черепин, Чишки, Чарнушовичі, Чижиків, Weinbergen (Винники), Unterbergen (Підгірне).

ЗУНР. 1 листопада 1918 р. — 1919 р. (друга пол. травня) — судовий округ (повіт) Винники.

1921 р. — 1924 р. — сільська ґміна Винники.

1921 р. — 1933 р. — сільська ґміна Вайнберґен.

1924 р. — 1934 р. — міська ґміна Винники.

1924 р. — Польський Сойм прийняв ухвалу про зачислення громади Винник до списку містечок.

20 жовтня 1933 р. Винники повторно отримали статус міста.

10 січня 1940 р. — 26 вересня 1959 р. (з перервою під час війни) — Винники центр Винниківського р-ну. До Винниківського району, у різний період, належали села: Виннички, Гончари, Давидів, Черепин, Товщів, Селиська, Великі Кривчиці, Малі Кривчиці, Лисиничі, Підбірці, Ямпіль, Кам’янопіль, Верхня Білка, Нижня Білка, Гаї, Чижиків, Підберізці, Чишки, Дмитровичі, Глуховичі, Козельники, Пасіки Зубрицькі, Кротошин, Сихів, Зубра, Гори.

ЛІТЕРАТУРА

*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.

*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.

*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016. 312 с.

*Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. 180 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.

*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 420 с.

Бар "ВЕСНА" по теперішній вул. Галицькій (Джерело: Винниківський альбом: Авт. ідеї – Г. Козловський; упорядник Н. Білас, І. Тимець; літ. редактор – І. Лемко; Львів: АПРІОРІ, 2015. – 252 с.)