1849
р. намісником Галичини було призначено Агенора Ґолуховського — багатого
польського землевласника й довірену особу Франца Йосифа. Протягом наступних 25
років Голуховський, що тричі призначався намісником Галичини (1849-1859,
1866-1868, 1871-1875) й двічі міністром у Відні, відіграватиме вирішальну роль
у формуванні нового політичного устрою в провінції. Переконаний в необхідності
спольщення українців, він навіть зробив спробу впровадити в греко-католицькій
церкві римський календар, а у 1859 р.— латинську абетку для українських видань.
Тут він зайшов надто далеко. Проекти Ґолуховського викликали обурення
української інтелігенції. Позиція Відня у
питанні українства знайшла свій відбиток у цинічних словах одного австрійського
політика: «Питання про те, чи існуватимуть русини і в якій мірі, лишається на
розсуд Галицького сейму». Інакше кажучи, українців віддавали на милість
поляків. Після 1867 р. польська мова як мова навчання замінила німецьку у
Львівському університеті та всіх професійно-технічних закладах. Цілковитої
полонізації зазнали також середні школи, або гімназії.
Якщо
1848 р. був кульмінацією українського руху в Галичині, то 1860-ті роки стали,
без сумніву, його спадом. Поступки Відня полякам вразили й здивували українців.
Під час революції 1848 р. вони змагалися з поляками як з політично рівними
собі, тепер же українці виявилися цілком підпорядкованими їм. З покоління в
покоління вони вірили, що непохитна відданість Габсбургам гарантувала їм
підтримку династії, але у
1867
р. з болем зрозуміли, що це були помилкові припущення. Шкільна справа майже
цілком перебувала в руках поляків, і з 1869 р. польська мова стала офіційною в
освіті та адміністрації Галичини. На соціально-економічному і культурному рівні
поляки були значно сильнішими, ніж українці: їхні аристократи володіли великими
землями, їхня інтелігенція була більш чисельною, освіченою і різнобічною; їхня
частка в міському населенні швидко зростала, а їхні культурні досягнення ще до
1867 р. вражали. Не дивно, що поляки сподівалися прокласти собі шлях до влади в
Галичині. До 1916 р. лише поляки могли обіймати посаду намісника.
Аґенор Ромуальд Онуфрій
Ґолуховський (Аґенор Ґолуховський старший, пол. Agenor Romuald Onufry hrabia
Gołuchowski; 8 лютого 1812, Скала-Подільська, Борщівський район, Тернопільська
область — 3 серпня 1875, Львів, похований у Скалі-Подільській) — граф,
польський аристократ гербу Леліва, 1-й ординат на Скалі, представник впливової
польської галицької родини Ґолуховських. Впливовий консервативний політик
Австрійської й Австро-Угорської імперій. Попри польське походження, займав
низку важливих урядових посад, зокрема: міністр внутрішніх справ (1859—1861),
намісник цісаря в Галичині (1849—1859, перший очільник Королівства Галичини та
Володимирії, який носив титул «намісника» — перед тим були «губернатори»;
1866—1868, 1871—1875); державний міністр (1860).
Немає коментарів:
Дописати коментар