Потужним стимулом до підйому картографії були великі географічні відкриття XV-XVI ст., які привели до нечуваного розвитку мореплавання, колонізації, торгівлі. У мореплавців, колонізаторів, торговців зросла потреба в правдивих географічних картах. Карта отримала загальне визнання і поширення. Разом з тим накопичився величезний матеріал, докорінно змінив географічні уявлення про Землю.
Історична довідка. Великий вплив на розвиток картографії у
XV ст. мали три обставини: винахід гравіювання та друку; поява й поширення в
Європі "Географії" К. Птолемея; розвиток мореплавства, пов'язаний з
відкриттям нових земель. Остання обставина зумовила попит на глобуси, карти
світу, морські карти. До кінця XIV ст. книги та карти розмножувались
рукописним способом. Книгодрукування розвинулось у XV ст., і уже до кінця століття в Європі налічувалось понад 1000 друкарень. Перші друковані карти були ксилографіями,
тобто гравіювались на дереві (1472 p., Ауґсбурґ; 1475 p., Любек). За зовнішнім виглядом вони поступались попереднім
середньовічним картам, що малювалися на пергаменті й яскраво розфарбовувалися.
Проте основними їхніми перевагами були низька вартість, зменшення кількості
помилок у процесі копіювання та можливість тиражування. Наприкінці XV ст. в Італії виникло гравіювання на
міді — мідерит (Марко Чнтоніо Раймонді). Карти того часу були передусім
різновидом наукової люстрації, звідси їхній тісний зв'язок з книговиданням. Над
картами працювали гравери, які ілюстрували книги. Центрами картодрукування були
відомі міста книгодрукування (Ауґсбурґ, Нюрнберг, Базель, Флоренція, Болонья,
Рим, Венеція, Страсбург, Амстердам, Антверпен) (Р. Сосса, 2007 р.).
Фра Мавро або Фра Мауро (італ. Fra Mauro; 1385—1459) — венеційський монах ордену камальдулів, працював в монастирі св. Михайла в Мурано і уславився на всю Європу як автор морських карт-портоланів і карт світу (Mappa Mundi). Найвідоміша його робота — Mappa Mundi (так звана Карта Фра Мавро), створена наприкінці 1450-х років.
Дотепер збереглися оригінали тільки двох карт Фра Мавро, але їх достатньо, щоб встановити високий ступінь професіоналізму й точності Фра Мавро як картографа. За звичаєм арабських картографів він поміщав наверх карти південь, а не північ; також він сумнівався в тому, що Єрусалим — центр населеного світу. Судячи із записів на картах, він поділяв думку щодо сферичності Земної кулі.
У 1450-і роки на замовлення португальського короля Афонсу V Фра Мавро виготовив для його дядька Енріке Мореплавця велику карту всього відомого на той час світу, яка відобразила стан географічних знань європейців напередодні Великих географічних відкриттів — так звану Карту Фра Мавро. У роботі над цією картою муранському ченцю сприяв мореплавець Андреа Б'янко. Детально представлено територію Золотої Орди [Пачкалов А. В. К вопросу о локализации топонима Calmuzi Sara на карте Фра-Мавро (1459 р.) // Annali di ca 'Foscari. Rivista della facolta di lingue e letterature straniere dell'universita ca 'Foscari di Venezia. XLVI, 1. Venezia, 2007. P. 311—318].
На карті досить докладно описана Русь; неодноразово зустрічається і сама ця назва. Карта Світу Фра Мавро — одне з перших історичних джерел, в якому згадуються і виділяються три «кольорові» частини Русі: Червона Русь (Rossia Rossa), Чорна Русь (Rossia Negra), Біла Русь (Rossia Biancha). Але зважаючи на те, що автору особистого не були добре відомі східнослов'янські землі, і тому в цьому регіоні було допущено ряд грубих помилок. На карті територія в районі Наддніпров'я (українські землі Великого Литовського Князівства) — Червона Русь (Rossia Rossa). Біла Русь (Rossia Biancha) у Фра Мавро, як і в більшості західноєвропейських авторів XIII—XVI століть — це синонім або Великого Новгорода або його частини, що була заселена колись народністю вепсів (знаходиться на карті між Волгою та Білим озером). Чорна Русь (Rossia Negra) показана на правому березі р. Оки, це переважно північно-західна частина руських земель (теперішня Білорусь).
Андреа Б'янко — італійський моряк і картограф XV ст. Його атлас «Atlante Nautico» від 1436 р. охоплює десять листків пергаменту розміром 26×38 см, які були оправлені у XVIII ст. Перший з листків містить «правила користування», дві таблиці й дві інші діаграми. На Листі 2 — Карта околиць Чорного моря.
Паоло Тосканеллі (Paolo dal Pozzo Toscanelli; 1397–1482) – флорентійський науковець у галузі астрономії, медицини, географії й математики. Навчався в Падуанському університеті, переклав «Географію» Птолемея. Під час навчання потоваришував з Миколою Кузанським, з яким познайомився в коледжі Prosdocimos de'Beldomandi. Микола не забув про свого приятеля навіть на піку своєї слави, присвятивши йому трактат «De transformationibus geometricis».
На його карті світу 1457 р. (перевидана 1912 р.), що виконана в птолемеївському стилі, вздовж Дніпра з півночі на південь нанесено надпис “Roßia” (Русь). Також є напис Roпia (права сторона слова, в цьому випадку, згладжена і більше нагадує літеру “П”) поблизу Дністра (в Галичині). Зображення Індії та Азії набагато чіткіше ніж на пізнішій карті Фра Мауро (1459 р.). Значна частина зображень базується на описі подорожей венеціанських купців та мандрівників – Марко Поло (1254–1324) та Нікколо Конті (1395–1469).
Одним із перших європейських дослідників «Географії» К. Птолемея був італійський гуманіст Джакопо д'Анджело (Jacopo d'Angelo; 1360–1410), який в 1406 р. переклав її на латинську мову. У всіх виданнях «Географії» починаючи з 1475 р. і аж до венеціанського видання 1511 р. використовується переклад Джакопо д'Анджело.
Лише в Римському виданні 1478 р текст був звірений з грецьким оригіналом його видавцем, італійським гуманістом Доміціо Кальдеріні (Domizio Calderini; 1446–1478), який вніс в текст деякі поправки. Доміціо Кальдеріні навчався у Вероні, Венеції та Римі. Був папським секретарем Сікста IV.
1482 р., у Флоренції, італійський вчений, географ, картограф та дипломат Франческо Берлінґєрі (Francesco Berlinghieri; 1440–1501) розширив та перевидав «Географію» К. Птолемея (це третє видання з картами). Він розпочав роботу з перегляду праць Птолемея в 1464 р.
Франческо Берлінґєрі оновив карти Птолемея. Видав він їх вперше народною італійською мовою. Карти Франческо Берлінґєрі ґрунтуються на проєкціях Маріна Тірського (Μαρίνος ο Τύριος; прибл. 70 р. — прибл. 130 р.) грецького географа, картографа та математика, якого вважають засновником математичної географії. Карти також мають прямокутні рамки, а не трапецієподібні, які використовувалися в попередніх Болонських та Римських виданнях, а також в Ульмських виданнях (1482 р. та 1486 р.). Гравер мап – Ніколаус Германус.
Друкар - Ніколаус Лаврентій (Nicolaus Laurentii; 1475–1486) — латинська форма імені Нікколо ді Лоренцо, також відомого як Нікколо Тодеско. Він був німецьким друкарем, який жив у Флоренції (Італія) наприкінці 15 століття. Він був одним із перших друкарів, які використовували гравюри на міді, і надрукував низку творів, важливих для італійського Відродження.
У цьому виданні, як і в попередніх двох, поміщена «Восьма карта Європи» (TABVLA OCTAVA DE EUROPA). На мапі написи: Сарматія Європейська (Sarmatia de Evropa), Сарматія Азійська (Par di Sarmatia in Asia), Таврика Херсонська (Tavrica Chersoneso) та ін. Густа мережа населених пунктів позначена на території Кримського півострова, між Дністром (Tyrafe), Дніпром (Borystmene) та Азовським морем (MaeotidePalvde). На схід від Карпат (Carpato mote) підписані назви праукраїнських племен: карпи (Carpiani), бастарни (Basterne) та певкіни (Pevcini).
Теж у цьому виданні поміщена карта світу «Caelestem Hic Terram Inspicias Terrestre Que Caelum». По краях карти зображені голови з надутими щоками, що позначають 12 основних напрямків. Карта була надрукована з використанням двох окремих мідних пластин, які були розділені достатнім простором для того, щоб можна було б добре скласти та зшити карту в зв'язаний атлас, не впливаючи на вміст її.
На карті «Caelestem Hic Terram Inspicias Terrestre Que Caelum» територію від Піренейського півострова до Азовського моря названо Європою (Evropa); на схід від Каспійського моря – Азіа (Asia). Східна Європа має на карті назву Сарматії Європейської (Sarmatia Evropa).
Українські землі на карті зображено узагальнено. Нанесено Дніпро (Borystene) з правою, без назви, притокою, дві річки, теж без назв, на Правобережжі, а також Азовське море, Чорне море (Mare pontium sive pontus evxinus) та Кримський півострів (tavrica).
На «Другій карті Азії» (Tabula Seconda de Asia) показано південно-східну частину України, південь Росії та Кавказ. На мапі зображені частини: Сарматії Європейської (Par di Sarmatia de Europa), Азовського моря (Meotide Palv), Чорного моря, Приазов’я з Сивашем (Bice Palv), Кримського півострова (Taurica Chersoneso), Алаунських гір (Alauno monte) з яких витікає річка, яка впадають в Азовське море. На півночі мапи зображені Гіперборейські гори.
Італійський географ та гуманіст Бернард Сильван (Bernardus Sylvanus; 1465 р.,Еболі – ?), що жив у Венеції, 1511 р. видав там «Географію» К. Птолемея з 28-ма дереворитними картами, у тому числі карту світу у формі серця. Усі 27 античних карт Б.Сильван осучаснив і актуалізував їх картографічний зміст, додавши сучасні назви. Особливістю цього видання є те, що вперше карти були видрукувані у дві фарби (чорна, червона), до того ж двосторонньо. Чорним підписано назви місцевостей, лісів і гір, червоним - морів, племен і країн. Видавець та гравер карт – Якобо Пент з Лєуки (Jacobus Pentius de Leucho). Мова мап латинська.
Українські землі показано на «Восьмій карті Європи» (OCTAVA• EVROPAE•TABVLA) та частково на «Четвертій карті Європи» (QVARTA•EVROPAE •TABVLA), Дев’ятій карті Європи (NONA • EVROPAE • TABVLA) та Другій карті Азії (SECVNDA • ASIAE • TABVLA).
В тій частині «Четвертої карти Європи», що охоплює українські землі (до неї відноситься назва Sarmatiae Europae pars) позначені тільки Карпати (Carpatus mons), а також землі де проживало плем'я язиґів.
На «Восьмій карті Європи» (OCTAVA• EVROPAE•TABVLA) написи: Європейська Сарматія (Sarmatia Evropae), Азійська Сарматія (Sarmatiae Asiaticae Pars), Таврика Херсонська (Tavrica Chersonesus) та ін. Густа мережа населених пунктів позначена на території Кримського півострова, між Дністром (Tyras f.), Дніпром (Boryfthenes f.) та Азовським морем (Palvs Maeotis), серед них: Ordesus, Olbia, Firum, Amadocba. Amagarium. На території Таврії підписано назву племені тавроскіфів (Tavroscytae), вище Карпат (Carpates mons) – карпів (Carpiani) і т. д. На пам’ятці було зображено Azagarium на місці розташування Києва.
На «Дев’ятій карті Європи» (NONA•EVROPAE•TABVLA), яка охоплює територію від Балканського півострова (територію сучасних Румунії, Болгарії та європейської частини Туреччини) до Карпат (Carpatus mons), на північ від яких показано Сарматію Європейську (Sarmatiae Evropae Pars).
На карті подано окраїну українських земель, що названа Нижньою Мізією (Муsia infe.). Показано дельту Дунаю (Ister f.), гирло Дністра (Tiras f.), Дніпра (Boristenis f.), Тилігулу (Axiaces f.). Уздовж річок позначені міста: Тіра (Tyras) – тепер м. Білгород-Дністровський, Ніконіум (Niconium), Офіуса (Орhiusa), Физея (Physea). На узбережжі Чорного моря (Mare. Ponticvm vel. Pontus Evxinvs) та в дельті Дунаю показані грецькі колонії Thiagola, Psedosimus, Calestemium, Chilia, Arpiepolis та Тилігульський лиман, зображений у вигляді озера (Thiagola palus), на 47 паралелі – острів Зміїний. Вище русла Дністра – малюнок у вигляді широкого пасма гір (зображено Карпати) (цит. за Вавричин М., Дашкевич Я., Кришталович У. Україна на стародавніх картах. Кінець XV перша половина XVII ст. – К.: ДНВП “Картографія”, 2004. – 207 с., 83 репрод. карт. – Серія “Пам’ятки картографії України” (продовження серії, започаткованої В. Кордтом у 1899 р).
«Друга карта Азії» (SECVNDA • ASIAE • TABVLA) охоплює територію частини Європейської Сарматії та Азійську Сарматію – від Кавказьких гір (Caucaus mons) на півдні до витоків Волги (Rha f.) на півночі. Європейська й Азійська Сарматії розмежовані річкою Дон (Tanais f.). В Кавказьких горах зображено дві Сарматські брами (Sarmatiae porte). Українські землі представлені західним узбережжям Азовського моря (Palvs Meotides) і Кримським півостровом (Tavrica Chersonesvs), на яких не позначені населені пункти, річки та гори.
Джованні Маттео Контаріні (Giovanni Matteo Contarini; помер у 1507 році) — італійський картограф зі знатного венеціанського роду Контаріні. Контаріні склав знамениту карту світу, яку вигравірув у Флоренції Франческо Росселлі. Карту було видано у Флоренції і Венеції в 1506 р. Планісфера Контаріні є найстарішою друкованою картою, що зображує деяку частину Американського континенту. Єдина відома копія, що збереглася, знаходиться в Британській бібліотеці.
1507 року вийшла аналогічна карта Йоханнеса Рюйша (Johannes Ruysch; 1460-1533; німецький картограф й астроном нідерландського походження). 1924 року сер Джон Абрахам Якоб де Вільєрс опублікував факсимільне видання карти Контаріні.
Планісфера Контаріні — перша друкована карта світу, де зафіксований Новий світ. Хоча і існували карти, складені під час цих подорожей, такі як карта Хуана де ла Коса (1500) і планісфера Кантіно (близько 1502), інформація з цих карт ретельно приховувалася державою і трималася в найсуворішому секреті. Було зроблено обмежену кількість копій.
В 1506—1507 роках були опубліковані три окремі карти світу. Планісфера Контаріні (1506) і глобус і карта Мартіна Вальдземюллера (1507) мали деякий вплив, але не були широко відомі. На сьогодні існує тільки одна копія кожної карти, і обоє були знайдені у XX столітті. На відміну від двох попередніх, карта світу Йоханнеса Рюйша (1507) була набагато поширеніша і багато її копій існують досі. Тому ця карта мала великий вплив.
Карта фіксує відкриття Христофора Колумба та ін. У попередні роки було здійснено безліч географічних відкриттів:
· Бартоломеу Діаш обігнув Африку з півдня і вийшов в Індійський океан (1487);
· Христофор Колумб почав дослідження Карибського моря і Південної Америки (1492-93, 1493-94, 1498, 1502-04);
· Джон Кабот відкрив острів Ньюфаундленд (1497);
· Васко да Гама здійснив першу подорож з Європи в Індію (1499);
· Амеріго Веспуччі здійснив ряд подорожей в Карибське море і Південну Америку (1499, 1501-02).
У планісфері використовується правильна конічна проєкція, де паралелями є концентричні круги, а меридіанами — лінії, що починаються на Північному полюсі.
На карті Контаріні, сполучені Гренландія і Ньюфаундленд формують північно-східну частину азійського континенту; американського континенту там немає. У кінці карти записано легенду: «Ця земля була відкрита мореплавцями для короля Португалії», без сумніву, Мігелем і Гашпаром Кортиріалами. Згадок щодо подорожі Джона Кабота в легенді немає.
На карті також є Куба і Іспаньола; Куба відокремлена від Сіпанго (назва, дана Японії Марко Поло) вузькою морською протокою, а Японія (Сіпанго) своєю чергою відокремлена від Катаю. Напис поряд з Сіпанго вказує: «Цей острів знаходиться за 1500 миль на схід від узбережжя Магри. На нім є багато золота, але його не так просто здобути. Там живуть ідолопоклонники» — ймовірно, автор посилається на інформацію, надану Марко Поло.
Південна Америка показана як окремий континент, розташований на південному сході Азії.
Але і вона описує світ відповідно до ідей К. Птолемея. Українські землі – Русь (RVSSIA).
Баттіста Агнезе (Battista Agnese; бл. 1500—1564) – італійський картограф родом з Генуї, працював у Венеції.
1525 р. він створив першу рукописну карту Московії, яка була зроблена на основі розповідей посла Московії до Римського папи, дипломата і перекладача Дмитра Герасимова. Його майстерня між 1534 і 1564 рр. видала 71 мапу, в основному портолани. Одна з найвідоміших робіт Баттісти Агнезе — атлас світу на замовлення імператора Карла V для свого сина Філіпа ІІ, яку було видано в 1542 р.
1525 р. (жовтень). Московія (MOSСKOVIАE) на карті знаходиться у верхній лівій частині; нижче розташовуються Лівонія, Трансільванія, Греція, Менгрелія (Грузія), Вірменія та ін.
Українські історико-географічні землі – PODOLIA (Поділля).
Під назвою карти, ближче до півночі, Баттіста Агнезе помістив фігуру людини, що сидить на троні, в шапці з хутряною облямівкою і з мечем в лівій руці; напис під ним: «Великий князь московитів» (Magnus princeps moscovitarum). Дві інші схожі один на одного фігури в профіль на троні у високих шапках з жезлами в правій руці розташовані: одна строго на схід від московита і представлена на тлі наметів як «Великий західний татарин» (Magnus tartarus occidentalis), інша - на півдні, між Чорним і Каспійським морями, і позначена як «Король грузинський» (Rex georgianiae). У верхній частині карти зображений Скіфський (Північний Льодовитий) океан (Oceanus Siticus) з умовною хвилястим кордоном води і суші; на південному сході - «Гірканське, або Каспійське, море» (Mare Hyrchanum sive Caspium), витягнуте більше із заходу на схід, ніж з півночі на південь; на південному заході дані близькі до реальних обрисів «Понтійського моря, або Понта» (Mare Ponticum sive Pontus), тобто Чорного моря, а також «Меотійського болота» (Meotides paludes), або Азовського моря; на північному заході показані досить далекі від справжніх обриси берега Балтійського моря, показаного як «Фінське море» (Mare Phinnicvm).
На порівняно невеликій карті Московії присутні сім етнонімів «Тартарія» і «Тартари» та одне зображення «MAGNUS TARTARUS OCCIDENTALIS». Позаду правителя Тартар поміщене місто з наметів. Сусідами московитів на сході представлені Ногайскі і Шібанські тартари (Nogai tartari, Sciabani tartari), а при впадінні Ками (не підписано) у Волгу позначено татарське місто Казань (Casanum tatarum), і на півдні - Перекопські, тобто кримські, тартари (Precopite tartari). Просто Тартарія (Tartaria) розташована між нижньою течією Дніпра й Азовським морем; Тартарія Азійська – по обидва береги Волги; Тартарія розташована над Casanum tatarum. Ще одна Тартарія знаходиться в Західному Сибіру, де і сидить MAGNUS TARTARUS.
Далеко на південному заході позначені Поділля і Трансільванія, а на заході – Лівонія, до володінь якої віднесено Гродно, Вільно і, мабуть, Орша і Смоленськ (Grodno, Uilna regia, Orsa, Smolecum). Всі ці міста насправді входили до складу Великого Князівства Литовського, або Литви, яку Баттіста Агнезе, мабуть, хибно ототожнив через співзвуччя назв з Лівонією (Michow 1884); не випадково Литва, як і Польща - головні сусіди Росії із заходу - навіть не вказані (Кудрявцев О. Ф., 2020).
1540 р. Портолан басейну Чорного моря. Українські землі – PODOLIA (Поділля) та RUBEA RUSSIA ALBA (Червона Русь), а московитські – Тартарія (Tartaria). На сході представлені Ногайскі і Шібанські тартари (Nogai tartari, Sciabani tartari).
1550 р. Портолан басейну Чорного моря. Українські історико-географічні землі – PODOLIA (Поділля), а московитські – Тартарія (Tartaria).
1550 р. Портолан басейну Чорного моря (Біла Русь, Тартарія та Московія). Українські історико-географічні землі – RUSSIA ALBA (Біла Русь), а московитські – Тартарія (Tartaria) та Моша царство (Московія; MOSHA REGIA).
Джакомо Гастальді (Gastaldi Giacomo; близько 1500–1566) — венеціанський картограф, географ, гравер та інженер, член Венеціанської академії та Головний космограф Венеціанської республіки. Народився у Віллафранка-П'ємонте. У 1539 отримав привілей Венеціанського сенату за друк вічного календаря. Першою картографічною роботою була мапа Німеччини у 1542. Створив фрескові мапи Азії та Африки в Палаці Дожів. Як інженер брав участь у розробленні проєктів регулювання рівня води та її солоності у Венеціанській лагуні. Змінив технологію виготовлення мап, перейшовши з гравіювання на деревʼяній основі на новітню техніку мідьориту, що надало картографічній продукції вишуканості та деталізації.
1550 р. венеціанський географ, секретар Сенату Венеціанської республіки та її посол у Франції Джованні Баттіста Рамусіо (Giovanni Battista Ramusio) розпочинає видання першого у світі географічного трактату «Navigationi et viaggi» (Навігації та подорожі), який складався з 3 томів загальним обсягом 2 787 сторінок. До оформлення 3 тому Трактату Рамусіо залучає Джакомо Ґастальді, який готує серію географічних мап, зокрема раніше не створюваних східного узбережжя Північної та Південної Америки, Куби та Еспаньйоли.
У середині XVI ст. центр видань «Географії» К. Птолемея перемістився до Венеції, де до 1599 р. вийшло понад десять видань італійською мовою. У 1548 р. в перекладі П'єтро Андреа Маттіолі видається «Географія» у першому в друкарстві кишеньковому форматі. Для цього видання Гастальді створює на мідних пластинах 34 мапи сторін світу, в яких згідно з уявленнями Птолемея відзеркалені як реальні, так і міфічні землі, зокрема «Земля антропофаґів». У 1561 до свого перекладу «Географії» Жироламо Рушеллі передруковує мапи Гастальді з видання 1548 р. Завдяки відносній на той час точності нанесеного на мапах та зручності формату у подорожах це видання перевидалось протягом 50 років.
1548 р. Карта «Europae Tabvla VIII» (Венеціанське видання «Географії» Птолемея»). Територія на північ і схід від Карпат (Sarmatice montes) – Сарматія Європейська (Sarmatiae Europae Pars). Між Дністром та Дніпром позначено давньоруські племена: CARPINI (карпи); PENCINI (певкіни) та BASTARNAE (бастарни).
На карті 1548 р. “Germania Nova Tabula MDXXXXII” Галичина позначена як RVSSIA (Русь).
1548 р. Карта “Polonia et Hungaria Nova Tabula” (Нова карта Польщі та Угорщини). Позначено такі українські історико-географічні землі як Червона Русь, Поділля, Волинь, Покуття, Кодимія (Codimia) та ін.
На картах 1548 р. “Polonia et Hungaria Nova Tabula” (Нова карта Польщі та Угорщини) та “MOSCHOVIA TABULA NOVA” (Нова карта Московії) Д. Гастальді чи не уперше використано назву “Rossia Rossa” (Червона Русь) щодо Правобережної України.
На мапі “MOSCHOVIA TABULA NOVA” напис “ROSSIA BLANKA” (Біла Русь) поміщений між Великим Новгородом (Nouugardia) і Холмогорами (Colmogora). Це одна із перших карт Московії.
1548 р. Карта «Nova Descriptione de la Moscovia» (Московія). Серед українських історико-географічних земель автор виділяє Кодимію (Codimia) між р. Буг та р. Соб та Бессарабію (Bessarabia). На вертикальних рамках зображений великий князь Московський [Іван IV] на троні, російський кінний воїн, військова арматура.
1550 р. Джакомо Ґастальді. Зиґмунд Герберштайн. Джакомо Ґастальді (Giacomo Gastaldi; 1500—1566), венеціанський картограф і географ.
Карта «DÉSCRIPTIONÉ DÉ LA MOSCOUIA PER GIACOMO GASTALDO PIAMO[N]TESE COSMOGRAPHO IN VENETIA MDL» (Опис Московщини Джакомо Гастальді, п’ємонтійця, космографа у Венеції 1550). Серед українських історико-географічних земель автор виділяє Кодимію (Codimia) між р. Буг та р. Соб та Бессарабію (Bessarabia).
Географічна сучасна карта (tabula modema) з елементами карти К. Птолемея, є зменшеним і частково переробленим варіантом карти Московії, вигравіюваної на міді А. Гіршфоґелем 1549 p., вміщеної до віденського видання книги німецького посла у Москві 1516-1518 і 1526-1527 pp. барона Сиґізмунда фон Герберштайна «Rerum Moscoviticarum Comentarii» (Записки про Московію). Дереворитну копію карти виконав Дж. Ґастальді до італійського видання книги С. фон Герберштайна (вийшла друком у Венеції у 1550 р) [Вавричин, 2004].
1562 р. Двоаркушева карта Польського королівства та сусідніх країн (IL DISEGNO DE GEOGRAFIA MODERNA DEL REGNO DI POLONIA, E PARTE DEL DUCADO DI MOSCOVIA, CON PARTE DELLA SCANDIA, E PARTE DE SUEVIA, CON MOLTE REGIONI, IN QUELLI [...] MDLXII ...). Видавництво Венеція. На мапі присутні регіональні назви українських історико-географічних земель: «Volinia» («Волинь»), «Rvssia» («Русь»), «Podolia» («Поділля»), «Pozcvze» («Покуття»), «Codimia» («Кодимія»), а також сусідніх земель: «Cabardi» («Кабардія»), «Cvmani» («Куманія»), «Tartaria Precopien» («Перекопська Татарія»), «Gazaria» («Хозарія»).Карта складена на основі «Карти Європи» Г. Меркатора (1554).
Венеціанський видавець Паоло Форлані перевидава карту Гастальді у 1567 та 1568 рр.
Жироламо (Джироламо) Рушеллі (Girolamo Ruscelli; 1520-1566) – італійський вчений, фізик, алхімік, географ та картограф.
1561 р. зробив новий переклад «Географії» Птолемея на італійську мову (La Geograpfia Di Claudio Tolomeo Alessandrino, Nouvamente Tradatta Di Greco in Italiano) безпосередньо з грецького. Цей переклад використовувався у всіх інших Венеціанських виданнях аж до 1600 р., основою для карт як і раніше служили карти Д. Ґастальді. Видавництво – Венеція.
1561 р. Карта “POLONIA ET HUNGARIA NUOVA TAVOLA” (Нова карта Польщі та Угорщини).
Надрукована мапа у Венеції. Мапа цікава тим, що на ній присутні регіональні назви українських історико-географічних земель: Rоssia Rossa (Червона Русь) на схід від Volhinia (Волині), Podolіa (Поділля), Codimia (Кодимія), Potchvze (Покуття). На карті вказаний Вишгород, а Київ – ні. Червона Русь «Rossia Rossa» на мапі - Правобережна Україна.
1561 р. Карта “Moschovia Nuova Tavola” (Нова карта Московії). Як і в інших роботах Рушеллі, тут простежується чітко розмежування назв Русі й Московії. Правобережна Україна традиційно для автора позначено як Rossia Rossa (Червона Русь), а на півночі карти, біля Білого моря, є напис Rossia Bianca (Біла Русь).
1561 р. Карта «Carta Marina Nuova Tavola» (Нова Морська карта). Українські землі - Червона Русь (Rossia Rossa), а московитські - Moscovia (Московія).
Урбано Монті (італ. Urbano Monti) або Монте (Monte; 16 серпня 1544, Мілан - 15 травня 1613, Мілан) - італійський географ і картограф. Деякі з його картографічних робіт входять до знаменитої колекції Девіда Рамзі, переданої Стенфордському університету, і були оцифровані у 2017 році. На його карті світу Арктика та Антарктида зображені без крижаного покриву. Ця триметрова карта чи планісфера є найбільшою із ранніх карт світу.
Шедевр Монті, над яким він працював кілька років та опублікований ним у 1590 році, - географічний трактат (атлас) під назвою «Trattato universale. Descrittione et sito de tutta la Terra sin qui conosciuta» (Опис і місцезнаходження всіх відомих на цю пору земель). Це важлива робота, не стільки через її описовий зміст (схожий на інші аналогічні роботи того часу), скільки через її величезну круглу планісферу, багато деталізовану і прикрашену, розділену на частини з 60 аркушів, які можна зібрати і обертати навколо центрального стержня. Відмінною особливістю карти є використання дуже незвичайної для того часу полярної азимутальної проєкції - з Північним полюсом як центральної точки і Антарктидою по зовнішньому колу. Через свій величезний розмір планісфера ніколи не публікувалася у великому масштабі і залишалася практично невідомою до наших днів.
Українські землі позначено як «Russia nerа» (Русь Чорна) та «Rossia rossa» (Русь Червона). Московщина на карті – «Moscovia».
Джованні Антоніо Маджіні (Giovanni Antonio Magini; 1555—1617) – італійський картограф, астроном та математик.
1596 р. Карта «TABVLA EVROPAE VIII» (Восьма карта Європи). Українські землі на карті позначено як Сарматія Європейська (Sarmatia Europaeа). Між Дністром та Дніпром позначено давньоруські племена: CARPANI (карпи); PEUCINI (певкіни) та BASTERNE (бастарни). Опублікована в «Географії Птолемея».
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар Андрій. (у співавторстві). Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. 367 с.
*Байцар Андрій. Українські землі на картах Клавдія Птолемея http://baitsar.blogspot.com/2017/04/blog-post_24.html
*Байцар Андрій. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НА КАРТАХ КЛАВДІЯ ПТОЛЕМЕЯ // Журнал «Дніпро». № 7-12. 2022. С. 158-177.
Немає коментарів:
Дописати коментар