Яків Нагляк (1889 р., м. Стрий — 11 вересня 1959 р., м. Винники) – лікар,
підхорунжий УСС, громадський та політичний діяч. Навчався в місцевій гімназії,
згодом вивчав медицину в Відні. Був старшиною австрійської армії під час Першої
світової війни (з
1. 01.1917 р. санітарний лейтенант резерву в 4 п. п. АУА). Листопадовий чин застав його коли він працював у гарнізонному
шпиталі у Відні. Але це не перешкодило йому повернутися у Галичину і
зголоситися на службу в УГА.
В листопаді 1918 р. - медик
в Дрогобицькому гарнізоні ГА, 1.03.1919 р. підвищений у званні до поручника Галицької
армії; у листопаді 1919 р. перехворів на тиф у м. Вінниця (Сергій Перепічка,
2020).
Був учасником визвольної боротьби на Західних і
Східних землях України. З останніми частинами Армії УНР 1920 р. повернувся
на батьківщину. Під час епідемій він не
знав, що таке відпочинок, намагаючись допомогти хворим товаришам по зброї.
Пізніше, відбувши кількарічну практику в Відні.
Відкрив у 1925 р. лікарську
консультацію у Винниках.
На початках Яків Нагляк проживав на квартирі в будинку Михайла Маркевича, а
згодом побудував собі будинок, в якому тепер Історико-краєзнавчий музей Винник
(вул. Галицька, 26). Саме тут було встановлено перший у місті рентген-апарат.
У Винниках не вистачало лікаря-українця після смерті Івана Липи. Яків
Нагляк виявився гідним наступником свого видатного попередника, скоро здобувши
собі славу відомого лікаря, попри велику конкуренцію з боку трьох місцевих
лікарів-поляків (К. Становського та подружжя Хмури). Він надавав лікарську
допомогу й убогим, від яких не тільки не брав грошей, але ще давав їм свою
готівку на придбання ліків.
Крім лікарської практики, працював ще у торговельному і кредитовому
кооперативах, та зробив чимало для їх розвитку. Був головою Надвірної ради
торговельного кооперативу, який мав у своєму розпорядженні три крамниці, де
працювали тільки українці. У місцевій самоуправі був членом Міської ради і керував господарським майном. Здобув гарну
земельну ділянку для спортового товариства «Дніпро». Яків Нагляк був активним
членом винниківської «Просвіти».
За радянської влади його буквально недооцінювали, позбавили власного
будинку з політичних міркувань. В останні роки
працював у міській поліклініці рентгенологом. Яків Нагляк знав кілька
іноземних мов, дуже добре орієнтувався в політиці, любив розповідати про свою
участь в Українській Галицькій Армії 1918–1920 рр.
Помер 11 вересня 1959 р. За його заслуги перед Україною, похорон перетворився в маніфестацію вдячності
громадян Винник, хоч це було за радянських часів. На похороні було кілька священників та тисячі винниківчан. На честь Якова Нагляка названа одна з вулиць Винник.
*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче
видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.
*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.
*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016. 312 с.
*Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. 180 с.
В повоєнні роки працював рентгенологом в поліклініці на конфіскованій у нього ж рентген апаратурі, які займала половину кабінету.Школярами ми всі проходили там профілактичні огляди. А у конфіскованому будинку влаштували "Палац піонерів".
ВідповістиВидалити