Видатні винниківчани. Іван Калитовський — відомий винниківський лікар

Калитовський Іван Теодорович (1 липня 1922 р., с. Балинці (тепер – Снятинський р-н, Івано-Франківська обл.) – 5 лютого 1986 р., м. Винники) — відомий винниківський лікар. Його дід Василь Калитовський був священником, бабуся Євгенія Калитовська дочка священника Кирила Гаморака, рідна сестра Ольги – дружини Василя Стефаника. Український письменник Василь Стефаник часто відвідував родину Гамораків і Калитовських в с. Трійця.

Батько Івана Олег-Теодор після закінчення Коломийської цісарсько-королівської гімназії в 1905 р. вчився в Чернівецькому університеті на природничому факультеті й мав право викладати природу і фізику.

1914 p., коли почалась І Світова війна був мобілізований, у складі легіону Українських Січових Стрільців брав участь в боях у Карпатах, дістав поранення. Після одужання в 1916 р. разом з сотником Д. Вітовським та групою  старшин осіли в м. Ковелі на Волині.

1919 р. влаштувався на роботу викладача математики, фізики й природничих наук в Коломийській гімназії та міських школах.

Тоді ж одружився з Марією Демчук і проживав разом з батьком в с. Балинці. В 1935 р. сім'я Калитовських переїхала до Коломиї. Іван вчився в Коломийській гімназії й закінчив навчання в 1939 р. Коли більшовики «визволили» Західну Україну — то не признали атестату польської влади про середню освіту, довелося ще рік вчитися у швецькій школі в 10 класі.

Під час німецької окупації  родина переїхала в село й І. Калитовський працював на ремонті доріг.

При відступі німців Калитовські переїхали в Німеччину, через кілька років  — в США. Похоронені на цвинтарі в Детройті. Батьки довго не знали, що сталося з Іваном, шукали його через Червоний хрест, хтось з Польщі повідомив їх, що Іван у Львові. Після смерті Сталіна надходили від них листи. Дуже хотіли повернутися, але через політичну ситуацію в Україні боялися зашкодити родині сина.

1946 р. І. Калитовський вступив у Львівський університет. Під час навчання у І семестрі перевівся в медінститут на лікувальний факультет, який закінчив в 1951 р. Семен Стефаник, син письменника Василя Стефаника, працював головою Львівського облвиконкому і допомагав І. Калитовському матеріально, перший рік Іван жив у Стефаників, пізніше перейшов до гуртожитку. Завдяки Стефаникові Іван Калитовський одержав посаду хірурга у Винниках, а також квартиру, одружився в 1955 р. з лікаркою Теофанією Гордіюк. 1956 р. народився син Олег, 1962 р. — син Роман. Хрещений батько Олега  — академік Володимир Грабовецький. Після тяжкої нетривалої хвороби Іван Калитовський помер 5 лютого 1986 р. Похоронений на цвинтарі у Винниках (за матеріалами Володимира Грабовецького).

*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.

*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.

*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016.  312 с.

*Байцар Андрій.  Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017.  180 с.

*Грабовецький В. Мої незабутні Винники в літописі та ілюстраціях: За спогадами минулих літ. — Івано-Франківськ, 2011.- 286 с.

З історії м. Винники (Львівщина). Винниківська районна лікарня (1944-1959 рр.)

Протягом 1944—1959 рр. у місті діяла Винниківська районна лікарня (керівник до 1953 р. видатний лікар — Григорій Сардак (піонер судинної хірургії), який з 1945 р. по 1953 р. працював хірургом).  Лікарі: Г. Сардак, Чередник, Д. Бреславська, Атаманчук Надія Михайлівна (акушерка), Віра Куліковська (пізніше довгий час працювала у Винниківській поліклініці на швидкій), І. Калитовський та ін. Адреса: вул. Леніна (тепер ЦНАП; Галицька, 12).  Будівля - поч. ХХ ст.

Ще одна будівля лікарні знаходилася через дорогу; в ній аж до 1990-х рр. працювало терапевтичне відділення (зараз в занедбаному стані).

ЦНАП у м. Винники облаштували літом 2020 р. на вул. Галицькій, 12. Будівлю повністю відремонтували й обладнали, встановили меблі й обладнання. Вже відремонтували дах будівлі й зараз завершують ремонт фасаду. Загальна вартість облаштування ЦНАП у Винниках (ремонти та реконструкції, закупівля обладнання) становить понад 7 млн грн. Також ще близько 5 млн грн скерували на ремонт даху та фасаду.

Сардак Григорій Антонович (8 листопада 1916 р., м. Токмак Запорізька обл. — 20 серпня 2001 р., м. Тернопіль) — український хірург, піонер судинної хірургії. Народився в родині робітників. 1940 р. закінчив Донецький медичний інститут. Того ж року був призваний на військову службу. З перших днів війни перебував на передовій. Зазнав долі військовополоненого і держперевірки НКВС. Після демобілізації 1945 р. на практичній роботі у Винниках. 1945—1953 р. — Григорій Сардак хірург у Винниках.

1944—1959 рр. — Винниківська районна лікарня (керівник до 1953 р. — Григорій Сардак). Тут у Винниках він зумів згуртувати навколо себе колектив однодумців, створив оптимальні умови для лікування хворих. У Винниках зорганізував лікувально-експериментальну лабораторію, де під керівництвом відомого хірурга Г. Караванова досліджував проблему кишкової непрохідності. Наполеглива праця завершилася захистом кандидатської дисертації «Проблема діагностики і хірургічного лікування кишкової непрохідності».

1953—1954 рр. Г. Сардак працював у Золочівській лікарні (Львівська обл.).

1954 р. перебрався в Івано-Франківськ. В Івано-Франківському медінституті Г. Сардак працював спочатку асистентом, а пізніше доцентом кафедри госпітальної хірургії. У 1960—1980-их рр. він перший у Галичині розпочав і широко впроваджував операції на стравоході, легенях, серці, великих судинах.

Коли Григорій Сардак перебував у Івано-Франківську, до нього неодноразово зверталися зі своїми болячками винниківчани. Він ніколи нікому не відмовляв. Багато наших земляків лікувалися в нього у стаціонарі (при потребі їх оперували). Мій дідусь, Соболь Олег, теж був прооперований на легені (своїм життям завжди завдячував професору Сардаку).

1965 р. у Москві Григорій Сардак захистив докторську дисертацію на тему «Експериментально-клінічне обґрунтування пластики стравоходу». Після захисту докторської дисертації Г. Сардак очолив кафедру госпітальної хірургії у Вінницькому медінституті.

1974 р. був обраний за конкурсом завідувачем кафедри факультетської хірургії Тернопільського медінституту. Під керівництвом Г. Сардака виконано в інституті 4 докторських і 12 кандидатських дисертацій.

Помер і похований в Тернополі.

Дарія Степанівна Бреславська - багато років працювала лікарем-терапевтом у Винниківській поліклініці. Народилася  15 січня 1924 р. у Винниках, в родині Анни і Степана Бреславських. Після війни скінчила медінститут і працювала кілька років в селі Гаї, а в 1950-х роках почала працювати у Винниківській лікарні, певний час була завідувачкою терапевтичного відділення, а потім працювала звичайним терапевтом. До неї ходили лікуватися не тільки мешканці Винник, але й люди з навколишніх сіл, а навіть приїздили люди здалеку - таку славу вона заробила собі як уважний і чуйний лікар. Пропрацювала вона там, поки не вийшла на пенсію в 1980 році. Але навіть коли вона була вже на пенсії, люди все одно ходили до неї додому по пораду. Померла вона 2007 року на 84 році життя, похована на старому цвинтарі (за спогадами Мар’яни Прокопович).

*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016.  312 с.

*Байцар Андрій.  Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017.  180 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

1956 р. 

1947 р.

1947 р.

ЦНАП у м. Винники  на вул. Галицькій, 12. 2020 р.