ВИННИКІВЩИНА
Винниківщина, як історико-етнографічна частина Львівського Поділля, почала формоваться у ХVІІ—ХVІІІ ст., коли у Винниках замість давнього дерев'яного збудовано кам'яний замок. У цей період, 17 травня 1666 р., польський король Ян II Казимир надав Винникам магдебурзьке право. Але корені цього процесу сягали ще княжої доби. Винники не були околицею Львова, а упродовж свого існування являли собою економічно розвинутий, індустріальний і фортифікаційний населений пункт на підступах до Львова. Винниками володіло чимало славних родів, що ставлять їх в один ряд з великими містами Польщі та України раннього та пізнього середньовіччя. Винниківщина розміщена у центральній частині Львівської області у східноєвропейському часовому поясі на 24 меридіані; місцевий час відстає від поясного на 24 хвилини.
Історичним центром Винниківщини є місто Винники. Винники — одне з найдавніших поселень біля Львова, ще у XXV тис. до н. е. людина вперше заселила околиці Винник. Місто розташоване на шляху, що споконвіку єднав два величні українські міста: Львів та Київ. Винники було засновано у другій половині XIII ст. галицько-волинським королем Левом Даниловичем. Спочатку місто мало назву Малий Винник. За часів Галицько-Волинської держави першим відомим власником Винник був Бертольд Штехер (перший німецький війт Львова за часів короля Лева Даниловича). За свою працю на благо міста він отримав у винагороду від короля Лева млин Сільський Кут, озера та два невеликі маєтки в Малих Винниках та Підберізцях. Матеус (Матвій) Штехер — син Бертольда — також був війтом Львова і володарем Винник на поч. XIV ст.
Право на володіння Винниками, нащадкам Бертольда, згодом підтвердив польський король Казимир III своїм привілеєм від 22 серпня 1352 р. Ця грамота містить першу письмову згадку про Винники.
1785 р. австрійський уряд поселив у Винниках 32 німецькі родини з Баварії, що дало початок заснуванню німецької колонії Вайнберґен і 10 німецьких родин між Підберізцями та Винниками, утворивши колонію Унтерберґен. Австрійська влада провела земельні й адміністративну реформи, що дало можливість сприяти розвитку мануфактурного виробництва. Велику роль в подальшому розвитку Винник відіграло заснування тютюнової фабрики 1779 р. (у приміщеннях колишнього Винниківського замку). Фабрика стала найбільшою мануфактурою на території Галичини.
Винники та Підберізці – перші населені пункти Галичини де було скасовано панщину 1 лютого 1786 р.
1854 р. — 1867 р. — Винниківський повіт. 1867 р. — 1918 р. — Винниківський податково-судовий повіт. Винниківський судовий повіт існував у таких межах: Білка Королівська, Білка Шляхетська, Винники, Виннички, Вовків, Давидів, Дмитровичі, Гаї, Гончарі, Глуховичі, Гочманів, Загірці, Кам’янопіль, Жирівка, Журавники, Козельники, Кротошин, Кугаїв, Лисиничі, Миклашів, Милятичі, Підберізці, Підбірці, Селиська, Сухоріччя, Товщів, Черепин, Чишки, Чарнушовичі, Чижиків, Unterbergen (Підгірне), Weinbergen (Винники).
ЗУНР. 1 листопада 1918 р. — 1919 р. (друга пол. травня) — судовий округ (повіт) Винники.
1921 р. — 1924 р. — сільська ґміна Винники.
1921 р. — 1933 р. — сільська ґміна Вайнберґен.
1924 р. — 1934 р. — міська ґміна Винники.
1924 р. — Польський Сойм прийняв ухвалу про зачислення громади Винник до списку містечок.
20 жовтня 1933 р. Винники повторно отримали статус міста.
20 жовтня 1933 р. Винники повторно отримали статус міста.
10 січня 1940 р. — 26 вересня 1959 р. (за винятком періоду німецької окупації) місто було центром Винниківського району Львівської області.
До Винниківського району, у різний період, належали села: Виннички, Гончари, Давидів, Черепин, Товщів, Селиська, Великі Кривчиці, Лисиничі, Підбірці, Ямпіль, Кам’янопіль, Верхня Білка, Нижня Білка, Гаї, Чижиків, Підберізці, Чишки, Дмитровичі, Глуховичі, Козельники, Пасіки Зубрицькі, Кротошин, Сихів, Зубра, Гори.
ПОЛЬСЬКІ МАПИ
1772 р. Карта «Woiewodztwo Ruskie, część Krakowskiego, Sędomirskiego y Bełzkiego z Granicami Węgier, y Polski, ktore Gory Karpackie, Nakształt łańcucha Wyciągnione, od Gory Wolska, aż do Talabry, wyznaczaią (Воєводство Руське, частина Краківського, Сандомирського і Белзького з кордоном Угорщини і Польщі, вздовж якого, як витягнутий ланцюг, простягаються гори Карпати від гори Вольська до гори Талябри). На карті зображені Львівська (Ziemia Lwowska), Перемишльська (Ziemia Przemyslska), Сяноцька (Ziemia Sanоска), Жидачівська (Ziemia Zydaczewska), Галицька (Ziemia Halicka) землі.». Масштаб – приблизно 1:673 000. Видавництво: Париж.
Автори: Джованні Антоніо Рицци Занноні (Giovanni Antonio Bartolomeo Rizzi Zannoni; 1736-1814) – італійський географ та картограф; Францішек Флоріан Чакі (Franciszek Florian Czaki (Csaky de Kerestszegh); ?-1772) – картограф, капітан артилерії; Ян Ендерсх (Jan Fryderyk Endersch; 1705-1769) – картограф, математик, механік.
На карті позначені: Винники (Wіnniki) та великі населені пункти.
Карта поміщена в атласі (перший атлас польських земель).
Назва атласу: “Carte de la Pologne: Divisée par provinces et palatinats et subdivisée par districts, construite d'après quantité d arpentages d observations, et de mesures prises sur les lieux” (Карта Польщі, поділена на краї та воєводства, а також на округи, відтворена за численними розмежуваннями, спостереженнями і вимірами, здійсненими на місцевості).
Карти атласу охоплюють територію сучасної України, Польщі, Литви, Білорусі та західних районів Росії. Ініціатором видання був князь, меценат Юзеф Олександр Яблоновський (Józef Aleksander Jabłonowski).
Робота над атласом розпочалася в 1740 р. Для цього проводилися спеціальні детальні знімання воєводств. Завершальна робота виконувалася в Парижі.
Це перший детальний великомасштабний атлас Польщі до її поділів у 1772, 1793 і 1795 рр. Карти гравійовані та ілюміновані від руки. Атлас складався з 23 карт (однієї генеральної карти «Wizerunek powszechny Polski y Litwy» та її окремих частин). На л. 21 поміщена гравюра, де крім назви атласу, вказівки автора і року видання, присвяти Ю. Яблоновському, зображені алегоричні елементи, професійні атрибути (геодезичні інструменти), жанрові сцени.
На л. 22 вказано графічний масштаб в різних величинах (англійські, французькі милі, російські версти і т. д.), умовні знаки. На аркушах 2, 5, 6 на місці акваторії Балтійського моря поміщені зображення вітрильників, що є характерним для оформлення старих карт.
Кожен аркуш карти має власну назву. Рельєф зображений рисунком та штрихуванням. Одним з важливих елементів змісту карти є державні кордони, а також кордони воєводств і повітів. Це дозволяє визначити адміністративно-територіальну приналежність населених пунктів.
Карти досить точно і детально показують місцевість, мають координатну сітку, хоча зображення окремих географічних об'єктів не позбавлене помилок і спотворень. Крім того, показані багато елементів тематичного змісту, які зазвичай відсутні на загальногеографічних картах: ліси, мости, переправи, озера, болота, трясовини, дороги, канали, млини, скляні заводи, паперові фабрики, кузні та ін.
Відзначено наявність в населених пунктах замків, фортець, адміністративне значення міст, а також ярмарки, пошти, корчми, університети, центри архієпископств, абатств, монастирі, місцеперебування чудотворних ікон.
Місця видобутку корисних копалин: срібла, золота, олова, міді, залізних руд, сірки, солі, свинцю, купоросу, алюмінію і т. д.
З ІСТОРІЇ КАРТОГРАФУВАННЯ (1919-1944 рр.)
Зважаючи на непросту політичну ситуацію, що на той час була у Європі (щойно завершилася Перша світова війна), створену у 1919 році картографо-геодезичну службу Польщі було підпорядковано військовому відомству. Називалась вона спочатку Географічна служба. Географічну службу Польщі очолював начальник Генерального штабу. За структурою вона включала наступні підрозділи: адміністративний, три виробничі відділи (тріангуляційний, топографічний, картографічний) та фонд картографічних матеріалів [Іщук А. В. ДІЯЛЬНІСТЬ ВІГ ПОЛЬЩІ З КАРТОГРАФУВАННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ПЕРІОД МІЖ ПЕРШОЮ ТА ДРУГОЮ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ. Часопис картографії. Випуск 3. 2011].
Кадровий склад Географічної служби включав: офіцерів корпусу географів; офіцерів-співробітників та мічманів особових корпусів, віднесених до Географічної служби; помічників секретарів та цивільний персонал. Останній спеціалізувався на обслуговуванні [Іщук А. В. ДІЯЛЬНІСТЬ ВІГ ПОЛЬЩІ З КАРТОГРАФУВАННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ПЕРІОД МІЖ ПЕРШОЮ ТА ДРУГОЮ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ. Часопис картографії. Випуск 3. 2011].
Видавництвом карт у Польщі займався в основному Військовий Географічний Інститут (Wojskowy Instytut Geograficzny; WIG; 1919-1949 рр.) у Варшаві.
Голова WIG підпорядковувався Генеральному штабу збройних сил Польщі. WIG був відповідальним за проведення основних вимірів по всій країні та за формування послідовної системи оновлення карт для всієї території Польщі, особливо її кордонів та став основним осередком картографування у міжвоєнний період. Він був заснований для потреб армії та видавав карти масштабів 1:25 000, 1:100 000, 1:300 000, 1:500 000, 1:750 000. За основу було прийнято аркуш 1:100 000.
Персонал ВІГ підпорядковувався керівнику Інституту, при якому також була заснована Офіцерська школа топографів, підпорядкована керівнику Топографічного відділу Географічної служби та Школа креслярів, що підпорядкована керівнику Картографічного відділу. Зокрема, Офіцерська школа топографів готувала професійно навчених офіцерів-географів. За структурою у 1919 році ВІГ складався з 5 секцій: геодезичної, топографічної, картографічної, технічної та адміністративної. За весь період його існування з 1919 до 1949 року його керівниками були вищі офіцери. Серед них у 1919–1939 роках: бриг. Войцех Фелєвич, полковник Джон Моравський, полковник Генрі Земанек (1919); полковник Болеслав Язвінський, полковник Джон Моравський (1920–1926); полковник Джозеф Креутзінгер, полковник Тадеуш Зіленевський (1926–1939) [Іщук А. В. ДІЯЛЬНІСТЬ ВІГ ПОЛЬЩІ З КАРТОГРАФУВАННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ПЕРІОД МІЖ ПЕРШОЮ ТА ДРУГОЮ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ. Часопис картографії. Випуск 3. 2011].
Перший напрям пов’язаний із перевиданням існуючих загальногеографічних карт (роботи здійсню вались з 1919 до середини 1920-х рр.); другий – з оновленням змісту існуючих у той час загально-географічних карт (друга половина 1920-х – початок 1930-х рр.); третій – зі створенням нових оригінальних картографічних творів на основі проведення топографічної зйомки (початок 1930-х рр. – 1939 р.)
Військовий географічний інститут, заснований 1919 р. для потреб армії, видавав карти масштабів 1:25 000, 1:100 000, 1:300 000, 1:500 000, 1:750 000, 1:1 000 000. За основу було прийнято аркуш 1:100 000. WIG в основному випускав наступні типи карти: 1: 25 000 (Mapa szczegółowa — детальна карта), 1: 100 000 (Mapa taktyczna — тактична карта), 1: 300 000 (Mapa operacyjna — операційна карта), 1:1 000 000, 1:750 000 (оглядова карта).
Ці групи в сучасному розумінні визначаються топографічними (тактичні й детальні у масштабах 1:100 000 і більше) та оглядово-топографічними (оперативні й оглядові 1:200 000 – 1:1 000 000) картами. Згідно з класифікацією загальногеографічних карт, що існує у військовій топографії, карти масштабів 1:1 000 000 – 1:500 000 віднесені до дрібномасштабних, 1:200 000 – 1:100 000 – до середньомасштабних, 1:50 000 – 1:25 000 – до великомасштабних. Цю класифікацію можна застосувати і для польських загальногеографічних карт міжвоєнного періоду з деяким уточненням масштабів: для дрібномасштабних: від 1:1 000 000 до 1:300 000 включно; для середньомасштабних: 1:200 000 – 1:100 000; для великомасштабних: 1:50 000 – 1:10 000 [А.В. Іщук, Е.Л. Бондаренко. ОСОБЛИВОСТІ ЗОБРАЖЕННЯ ТЕРИТОРІЇ СУЧАСНИХ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ НА ПОЛЬСЬКИХ ЗАГАЛЬНОГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ ПЕРІОДУ 1919–1939 РОКІВ. 2012].
У 1923 р., були введені єдині нові топографічні знаки в польських картах. Під час Другої світової війни WIG працював в Шотландії (Единбург).
На картах ВІГ показано державні кордони, границі адміністративних одиниць. На великомасштабних картах є також межі різних землекористувачів і огорожі. Останні зображують із характеристикою конструктивних особливостей та матеріалу споруди. Об’єкти цієї групи передаються на картах лінійними знаками певного рисунка, які різняться складовими елементами (крапки, риски, їх поєднання) та розмірами (довжина, товщина).
Карта «Mapa Szczegółowa Polski» (Детальна карта Польщі). 1919—1939 рр. Масштаб 1:25 000. Аркуш «PAS49 SLUP38 H Lwów-Wіnniki» 1931 р. Видавництво: Wojskowy Instytut Geograficzny.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinbergen); Чортова cкеля 414,2 м н. р. м. (Czartowska Skala); Ліс Жупан 392 м н. р. м. (Las Zupan); г. Лисівка (Lysówka); урочище Млинівці (Mlynowce); урочище Млинівка (Mlynowka) між Млинівцями і теперішнім дріжджзаводом; р. Марунька (Marunka); потік Кривий (Krzywy); потік Марущак (Maruszczak) вздовж Діброви; потік Млинський (Mlynski) між Млинівцями та г. Приска; потік Чишківський (Czyszkowski), що бере початок між г. Приска та г. Копань і протікає через територію Першої Вульки; потік Cихівський (Sichowski), що протікає через територію Другої Вульки; г. Приска 360 м н. р. м. (Góra Pryska) в районі сучасної вул. Забава; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; г. Копань 351,9 м (Góra Коpań); Ліс Вулька (Las Wólka); потік Чепін (Czepin), що протікає через територію Третьої Вульки; поселення — Перша Вулька (Wólka), Друга Вулька, Третя Вулька, Сихівська Вулька (Wulka Sichowska), Kopiatyn (Коп’ятин) – на південний захід від Третьої Вульки та довкільні села.
Було видано аркуші: «PAS49 SLUP38 E Lwów-Dublany» (1930 р.), «PAS49 SLUP38 G Lwów-Zimna Woda» (1931 р.), «PAS49 SLUP38 D Lwów-Brzuchowice» (1931 р.).
За О. В. Шишка «Картографування Львова (1918—1944)»: «Всю територію Польщі було розділено на аркуші, кожен з яких мав власне найменування за назвою найбільшого міста і код, який складався з номера колони (Slup) пояса (Pas). Аркуш Львова має код Р 49 S 38 для карт масштабу 1:100 000 і складається з 9 аркушів масштабу 1:25 000, позначених A, B, C, D, E, F, G, H, J. Територію міста охоплюють аркуші D, E, G, H. Як план міста ці карти малоцінні через дрібний масштаб. Вони радше цікаві з огляду на зображення його околиць».
З 1923 р., коли були введені єдині нові топографічні знаки на польських картах, до 1928 р. видавалися кольорові карти масштабу 1: 25 000 на певні райони. Залежно від того, які карти були основою 1: 25 000, рамка карт в цей період була 6' широти і 10' довготи (від острова Ферро) (основа німецькі карти), або 5' широти і 9' довготи (від Пулково) (основа карти Російської імперії).
Пізніші видання (після 1928 р. за ін. даними 1931 р.) карти мали розміри 5' широти і 10' довготи (від Гринвіча). Карти видавалися за оригінальним топографічним зніманням та за оновленими старими картками (або перевидавалися старі карти під нову рамку).
На один аркуш карти 1: 100 000 накладалися 9 карт масштабу 1:25 000. Отже, назву карти масштабу 1: 25 000 позначено назвою карти масштабу 1: 100 000, латинською буквою (A, B, C, D, E, F, G, H, I), що вказує на положення аркушу, а також за назвою найбільшого населеного пункту. Карти видавалися одноколірні, двоколірні або чотириколірні. Карти масштабу 1: 25 000 під час Другої світової війни використовувала німецька армія. Німці видали карти на територію України, Польщі, Литви, Білорусії.
Всього в період 1919—1945 рр. було видано близько 1700 WIG карт.
1920 р. Карта «Великий Львів».
На карті позначені: Винники (Wіnniki) та довкільні села, які планувалися приєднати до Львова.
1920 р. Карта «Карта міста Львова і гмін підміських».
На карті позначені: Винники (Wіnniki), міські гміни Львова та приміські.
На початку 20-х рр. ХХст. Поновилось жваве обговорення проекту оновлення територіально-адміністративного та архітектурного стану Львова. Подальше збільшення міської території (ідея утворення т.зв. “Великого Львова”) мало відбуватися за рахунок приміських гмін Львівськогоповіту. А такі гміни, як Замарстинів, Клепарів, Кривчиці, Левандівка та інші, розташовувались у безпосередній близькості до Львова. Вони фактично були продовженням міста, так би мовити, “спальним районом” для робітників, що були задіяні у Львові або у промислових підприємствах тих гмін. На противагу іншим, більш віддаленим територіальним одиницям повіту, названі гміни були розвинуті в промисловому плані, маючи тісний як культурний, так і економічний зв'язок із містом. Природно, що розширення границь Львова та тісні зв’язки приміської зони з ним привели до появи проекту приєднання найближчих територіально гмін до міста. Плани щодо розширення меж Львова, створення проекту “Великого Львова” були відомі з др. пол. ХVІІІ ст., і час від часу поставали на порядку денному, тісно переплітаючись як із збільшенням кількості міського населення, зростаючою економічною доцільністю змін, так, і, наприклад, і з певними суспільно важливими подіями (поява залізниці). На поч. 20-х рр. ХХ ст. Процес розширення меж Львова активізується з появою проектів перспектив розвитку Львова Ігнація Дрекслера (голови обмірнорегуляційного відділу технічного департаменту магістрату) та Тадеуша Толвінського (професора містобудування Варшавської політехніки) [Наталія Захарчин. ТЕРИТОРІАЛЬНО-АДМІНІСТРАТИВНІ ЗМІНИ У ЛЬВІВСЬКОМУ ПОВІТІ У 1920-х. – ПОЧ. 1930-х рр. ХХ ст.: ПРИЄДНАННЯ ПРИМІСЬКИХ ГМІН ДО “ВЕЛИКОГОЛЬВОВА” ТА СТАВЛЕННЯ ДО ЦЬОГО ПРОТИВНИКІВ ПРОЕКТУ. 2017].
8 лютого 1924 р. проектанти запропонували перспективу розвитку Львова членам ІІІсекції (громадських робіт) міської ради, регуляційної комісії [Наталія Захарчин. ТЕРИТОРІАЛЬНО-АДМІНІСТРАТИВНІ ЗМІНИ У ЛЬВІВСЬКОМУ ПОВІТІУ 1920-х. – ПОЧ. 1930-х рр. ХХ ст.: ПРИЄДНАННЯ ПРИМІСЬКИХ ГМІН ДО “ВЕЛИКОГОЛЬВОВА” ТА СТАВЛЕННЯ ДО ЦЬОГО ПРОТИВНИКІВ ПРОЕКТУ. 2017].
Як І. Дрекслер, так і Т. Толвінський пропонували приєднати приміські гміни до міста, внаслідок чого територія Львова мала зрости до 192 км2 [Наталія Захарчин. ТЕРИТОРІАЛЬНО-АДМІНІСТРАТИВНІ ЗМІНИ У ЛЬВІВСЬКОМУ ПОВІТІ У 1920-х. – ПОЧ. 1930-хрр. ХХст.: ПРИЄДНАННЯ ПРИМІСЬКИХ ГМІН ДО “ВЕЛИКОГОЛЬВОВА” ТА СТАВЛЕННЯ ДО ЦЬОГО ПРОТИВНИКІВ ПРОЕКТУ. 2017].
11 квітня 1930 р. дев’ять сіл (6 повністю та 3 частково) було приєднано до Львова розпорядженням Ради Міністрів.
1921—1939 рр. Карта «Mapy Taktycznej Polski» (Тактична карта Польщі). Масштаб 1:100 000. Аркуш «А 49 В 38 (z. 6. К. ХХХ) Lwów» (Перший тип). Аркуш «Pas 49 Slup 38 Lwów» (інші типи). Видавництво: Wojskowy Instytut Geograficzny.
Аркуш «Lwów» видавався 1921 р., 1922 р., 1925 р., а також після 1927 р.; перевидавався чехословаками в 1938 р., німцями в 1941—1944 рр.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinbergen); урочище Діброва (Dabrowa); німецька колонія Унтерберґен (Unterbergen); урочище Млинівці (Mlynowce); урочище Ялівець (Jalowiec) в районі сучасного дріжджзаводу; між Млинівцями і Ялівцем – урочище Маєрівка (Majerówka); залізнична станція Маріївка (Mariówka); р. Марунька (Marunka); потік Марущак (Maruszczak); Ліс Жупан (Las Zupan); Чортова cкеля 414 м н. р. м. (Czartowska Skala); урочище Пріска з висотою 360 м н. р. м. (Pryska) в районі сучасної вул. Забава; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; Ліс Вулька (Las Wólka); поселення — Перша Вулька (Wólka), Друга Вулька, Третя Вулька, Сихівська Вулька (Wólka Sichowska), Kopiatyn (Коп’ятин) – на південний захід від Третьої Вульки та довкільні села.
До 1922—1923 рр. WIG в основному перевидавав карти інших держав, трансформуючи їх в карти масштабу 1: 100 000. Використовувалися австро-угорські карти масштабу 1: 75 000, чехословацькі карти масштабу 1: 75 000, карти Російської імперії масштабу 1: 84 000, 1: 126 000, німецькі карти масштабу 1: 100 000 (карта Німеччини, карта західної Росії). Зміст карт не змінювався.
З 1922—1923 рр. до 1927 р. видавалися карти системної номенклатури (так званого Першого типу) WIG масштабу 1: 100 000 (Mapa taktyczna — тактична карта). Основа карт — рекогносцировані старі карти. Розміри карт Першого (і наступних) типу 15' широти і 30' довготи (від Ферро), що відповідає 32,0 x 27,8 см біля 55 паралелі). Назва карт позначалася номером ряду (перед ним в Першому типі буква А, в інших Pas-ряд) і номером стовпчика (перед ним в Першому типі буква B, в інших Slup-стовп).
Карти видавалися кольорові. До 1927 р. карта WIG 1: 100 000 Першого типу була видана на 40 відсотків території тодішньої Польщі. З 1927 р. карти WIG 1: 100 000 видавалися за оригінальним топографічним зніманням, також за старими картами. Карти (так званий Другий тип) видавалися в двох кольорах (іноді в чотирьох). Довгота рахувалася від Гринвіча, враховуючи, що різниця між Ферро і Гринвічем 17º 40'.
З 1929 р. по 1931 р. видавався так званий Третій тип карти WIG 1: 100 000. З 1931 р. видавався четвертий (Нормальний), чотириколірний тип карт, але до Другої світової війни WIG не встиг перевидати всі карти I-III типу. Всього було видано 482 карти на території Польщі, частково Литви, Латвії, Білорусії, України, Чехословаччини.
Цікаво, що після Другої світової війни топографи вже соціалістичної Польщі видавали карти масштабу 1: 100 000, але у WIG рамці. Карти правда були оновлені за раніше виданими РСЧА (радянськими) картами масштабу 1: 100 000. Цікаво, що видавалися і складові карти масштабу 1: 100 000: зустрічаються карти складені з 2 або 4 стандартних карт. Назва складових карт аналогічна звичайним — ряд позначений як Pas, стовпчик — як Slup (приклад Pas 39-40 Slup 32 Warszawa (arkusz zbiorowy). Як бачимо, додатково додано назву об'єкта, який зображає карта.
1921 р., професор Львівського університету, Е. Ромер заснував у Львові картографічний інститут, названий його іменем. Головним завданням інституту стало розроблення географічних карт. 1924 р. при інституті створено акціонерне товариство «Книжниця-Атлас». 1926—1932 рр. Є. Ромер розробив серію планів та карт Львова. Однією з перших була «Спеціальна карта околиць Львова» масштабу 1:100 000, актуалізована на 1924 р., мабуть, на основі розробок Військового географічного інституту. Спеціальною її назвали тому, що її розмір по горизонталі 46" (стандартний аркуш має лише 30").
1924 р. Карта «Mapa specjalna okolic Lwowa» (Спеціальна карта околиць Львова). Масштаб 1:100 000.
Видавництво: Ksiạżnica-Atlas. Формат аркуша: 66 x 47,5 см. Формат карти: 55 x 42,5 см.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); фабрика тютюнових виробів; німецька колонія Вайнберґен (Weinbergen); німецька колонія Унтерберґен (Unterbergen); урочище Млинівці (Mlynоwce); між Млинівцями та теперішнім дріжджзаводом – урочище Маєрівка (Majerówka); фабрика дріжджів; р. Марунька (Marunka); потік Чишківський (Czyszkowski); залізнична станція Маріївка (Mariówka); Чортова cкеля 414 м н. р. м. (Czartowska Skala); урочище Приска (Pryska) в районі сучасної вул. Забава; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; Ліс Вулька (Las Wólka); поселення — Перша Вулька (Wólka), Друга Вулька, Третя Вулька, Вулька Сихівська (Wólka Sichowska) та довкільні села. Гора Жупан не підписана, але вказано висоту 303 м н. р. м.; 6 млинів на річці й один млин в колонії Вайнберґен та 4 ставки (млини - зубчасте коліщатко).
Ромер Міколай Еуґеніюш (пол. Eugeniusz Mikołaj Romer; 1871—1954) — польський географ, картограф і геополітик, довголітній доцент (з 1899 р.) і професор (1911—1931) Львівського університету, «батько» польської геополітики. Засновник знаної у часи між двома світовими війнами львівської картографічної школи.
У 1894 році здобув докторський ступінь по філософії в університеті імені Яна Казимира у Львові. Був професором Львівського університету (з 1911 року) та Ягеллонського університету (з 1946 року), почесним професором Львівського університету (з 1931 року), почесним доктором університету в Познані (з 1934 року) та Ягеллонського університету (з 1947 року), член Польської академії наук (з 1952 року) та багатьох інших наукових товариств у Польщі та світі.
Його праця «Geograficzno-statystyczny atlas Polski» (1916) була використана для «узаконення» нових кордонів Польщі у 1919—1921 рр. за рахунок українських земель. Він був також польським експертом на мирових конференціях у Парижі й Ризі.
До України й українців Е. Ромер і його учні ставилися неприхильно, а то й вороже, що виявилося, наприклад, у брошурі «Polski stan posiadania na Południowym Wschodzie Rzeczypospolitej» (1937).
1921 р. Е. Ромер заснував у Львові Картографічний інститут, названий його іменем. Головним завданням інституту стало розроблення географічних карт.
1924 р. при інституті створено акціонерне товариство «Książnica-Atlas» (Книжниця-Атлас).
Об’єднане картографічне та видавництво «Książnica-Atlas» (також Książnica Polska) — польське шкільне та наукове видавництво, що діяло в 1924-1941 роках у Львові та Варшаві, в 1946-1951 роках у Вроцлаві; з 1923 р. видавало щоквартальник «Polski Przegląd Kartograficzny» (Польський картографічний огляд); у 1951 році його було перетворено на Національну картографічну видавничу компанію.
Об’єднане картографічне та видавництво «Książnica-Atlas» створене в результаті злиття двох видавництв: видавництва «Książnica Polska» Товариства викладачів вищих навчальних закладів, заснованого в 1884 р., і заснованого Е. Ромерорм в 1921 р. картографічного видавництва «Atlas».
Під час ІІ Речі Посполитої це було одне з найважливіших польських видавництв. У цьому видавництві Ян Третер (Jan Treter) був адміністративним і комерційним директором, а Е. Ромер – президентом наглядової ради. Еміль Жичевич (Emil Żychiewicz) був членом правління компанії.
На Всесвітній виставці в Парижі 1938 року «Książnica-Atlas» було удостоєно найвищої нагороди — Гран-прі — за всі видавничі роботи.
Видавнича програма включала шкільні підручники та допоміжні посібники для вчителів та учнів загальноосвітніх шкіл, картографічні видання, а також дві серії літератури для дітей та юнацтва: «Biblioteka Iskier» та «Biblioteka Iskierek».
Видавництво випускало енциклопедії. У 1923–1925 роках у співпраці з Товариством викладачів вищих і середніх шкіл у Львові видано двотомну «Podręczną encyklopedię pedagogiczną przeznaczoną dla nauczycieli» (Педагогічну енциклопедію для вчителів).
У 1933–1939 роках видано п’ятитомну ілюстровану енциклопедію для школярів «Świat i Życie»; Енциклопедичний нарис тогочасних знань і культури (Zarys encyklopedyczny współczesnej wiedzy i kultury), а в 1934 р. «Encyklopedię Gospodarstwa Domowego» (Енциклопедію домашнього господарства).
1926 р. Карта «Оkolicе Lwоwa» (Околиці Львова). Масштаб 1:150 000.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinbergen); урочище Млинівці (Mlynowce); р. Марунька (Marunka); потік Чишківський (Czyszkowski); Чортова cкеля 414 м н. р. м. (Czartowska Skala); місцевість Вулька (Wólka) і т. д.
1919—1939 рр. Карта «Mapa Operacyjna Polski» (Операційна карта Польщі). Масштаб 1:300 000. Аркуш «86. Lwów» (видавався 1928 р., 1937 р.). Видавництво: Wojskowy Instytut Geograficzny.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); р. Марунька (Marunka); висота 414 (Чортова cкеля без підпису); залізнична колія Львів-Підгайці; дорога на Бібрку (через села Виннички та Гончари) та довкільні села.
Операційна карта на території Польщі, частково Латвії, Литви, Білорусії, Німеччини, Чехії, Словаччини видавалася з 1919 р. до 1939 р. Перші видання — передрук відповідної німецької карти 1922—1926 рр. 1927 р. введена нова нумерація карт – видавалася нова за змістом та якістю карта.
Розмір листів карти — 1° широти х 2° довготи (відлік від Гринвіча). Проекція — багатокутника. Листи карти найменовано числом і назвою найбільшого міста на аркуші карти.
У картах використані топографічні знаки і символи. Рельєф відображений горизонталями через кожні 10 м.
Карти масштабу 1: 300 000 складалися по польських картах масштабів 1: 25 000 та 1: 100 000, а також по німецьких картах того ж масштабу, використовуючи новітній картографічний матеріал. Карти WIG 1: 300 000 видавалися в шести або семи кольорах. Всього було випущено близько 100 карт цієї збірки на територію Польщі та суміжних держав.
Використовуючи карти масштабу 1: 300 000, видавництво головного управління статистики Речі Посполитої (Польщі) підготувало та опублікувало адміністративну карту Польщі (Mapa administracyjna Rzeczpospolitej Polski). Карта видана в два кольори: зміст чорним, а темно-червоним кольором і спеціальними символами були відзначені адміністративні одиниці. Була закартографована майже вся територія Правобережної України.
Під час Другої світової війни WIG, працюючи в Шотландії (Единбург), підготував і опублікував (перевидав) також і карти масштабу 1: 300 000. Перевидані карти відрізнялися кольором від виданих до 1939 р. У змісті принципових відмінностей не відзначалося.
1936—1947 рр. Карта «Mapa Polski i Krajów Ościennych» (Карта Польщі та сусідніх держав). Масштаб 1:500 000. Аркуш «M-35-III LWÓW». 1944 р. Аркуш «M-35-III LWÓW». 1945 р. Аркуш «M-35-C LWOW» 1953 р. (Видаавництво: Sztab Generalny Wojska Polskiego). Видавництво: Wojskowy Instytut Geograficzny.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); залізнична станція Маріївка (Mariówka) між Млинівцями і теперішнім дріжджзаводом; висота 414 (Чортова cкеля без підпису); залізнична колія Львів-Підгайці; дорога на Бібрку; Prusy (Ямпіль); Laszki (Сороки-Львівські); Hermanоv (Тарасівка) і т. д.
«Карта Польщі та сусідніх держав» масштабу 1: 500 000 видавалася в 1936—1947 рр. WIG у Польщі та в еміграції (Единбург; Шотландія). Кожен аркуш карти показує територію рівну 1/4 міжнародної карти масштабу 1: 1 000 000. Назва карти масштабу 1: 500 000 (відповідно до міжнародної карти) римськими числами (I—IV) вказує на відображення чверті.
Додатково в назві зазначене найбільше місто на аркуші. Розмір листа карти — 2° широти х 3° довготи. Довгота рахується від Гринвіча. Карти видавалися кольоровими, рельєф зображений горизонталями і кольоровою гамою.
Зміст карти представлено умовними знаками і різними кольорами. Крім умовних знаків на рамці подано адміністративний поділ, гіпсометричний вид карти (зменшений), сусідні листи, взаємоположення аркушів карт масштабів 1: 1 000 000, 1: 500 000, 1: 300 000.
Відомі листи карти, видані для льотчиків — зміст на них генералізований.
Карта видавалася WIG'ом. і після Другої світової війни у 1946—1947 рр. Листи карти не збігаються з міжнародною картою і мають розмір 2° широти х 3° довготи. Довгота рахується від Гринвіча. Назва листів карти не відповідала міжнародній карті, кожен лист названо числом 1—12 і назвою найбільшого міста. Карти видавалися кольоровими, рельєф зображений горизонталями. Зміст карти представлено умовними знаками та різними кольорами.
1930-ті—1940-ві рр. Карта «Mapa Polski i Krajów Ościennych» (Карта Польщі та сусідніх держав).
Масштаб 1:1 000 000.
Аркуш «Warszawa - Lwów». 1943 р.
Видавництво: Wojskowy Instytut Geograficzny.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); залізнична колія Львів-Підгайці; дорога на Бібрку; гора Камула (473 м н. р. м.) і т. д.
1937 р. Карта «Оkolicе Lwоwa» (Околиці Львова). Масштаб 1:200 000.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); потік Чишківський (Czyszkowski) – притока р. Марунька; Чортова cкеля 414 м н. р. м. (Czartowska S.); Вулька Сихівська (Wоlka Sichowska), Третя Вулька, Сихів та ін. довкільні села.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Іщук А. В. ДІЯЛЬНІСТЬ ВІГ ПОЛЬЩІ З КАРТОГРАФУВАННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ПЕРІОД МІЖ ПЕРШОЮ ТА ДРУГОЮ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ. Часопис картографії. Випуск 3. 2011.
*Загальногеографічні карти Польщі масштабу 1:100 000: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://igrek.amzp.pl/ mapindex.php?cat=WIG100.
*Польська Вікіпедія. Про ВІГ [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://pl.wikipedia.org/wiki/Wojskowy_Instytut_Geograficzny.
*Польська Вікіпедія. Про Службу Географічну [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pl.wikipedia.org/wiki/Służba_geograficzna_(II_RP).
*Польський географічний форум [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://geoforum.pl/?menu=46812,46823,46900&link=geodezja-historia-w-wolnej-polsce#page_top
*Cосса Р. І. Історія картографування території України. Від найдавніших часів до 1920 р. : корот. нарис / Сосса Р.І. – К., 2000. – С. 71–73.
* Cосса Р. І. Історія картографування території України. Від найдавніших часів до 1941 р.: бібліогр. покаж. / Сосса Р.І.. – К., 2007. – С. 188–193.
*Cосса Р. І. Картографування території України / Сосса Р.І. – К., 2004. – C. 68–71.
*Bogusław Krassowski, Polska kartografia wojskowa (1919-45) / Bogusław Krassowski. – Warsaw, 1974. – 364 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар