Червоні та Білі хорвати - предки українців й хорватів. Карти Русі 1880 р. Карл фон Шпрунер

Білі хорвати (дав.-рус. Хорвати Бѣлии, Хорвати) — це етнонім  одного з  праукраїнських племен Великої Хорватії, від яких походять балканські хорвати, згадане в низці середньовічних джерел, яке жило в VI–X століттях на території Центрально-Східної Європи. Велика Хорватія, у різі періоди, охоплювала території Західної України (Галичина, Закарпаття, Буковина, Волинь, частина Поділля), Чехії, Північної Румунії, Словаччини, Південної Польщі, Північної Угорщини, частково Німеччини, Австрії та Словенії.

Червоний колір у слов'янській системі визначення сторін світла означав Південь, а білий — Північ.

 Після мігрування хорватів із карпатського регіону на південь, насамперед у район Славонії й Далмації, де утворилися хорватські князівства (Паннонське і Приморське), які також умовно можна позначити як Біла та Червона Хорватія. В XI ст. територія Хорватського королівства опинилася під владою Угорщини. З послаблення королівської влади Арпадів призвело до посилення місцевої знаті та втручання у справи Венеційської республіки. В результаті землі фактично поділилися на північну (підвладну королю) та південну (більш самостійну). Самі ці землі й італійські політики та хроністи характеризували загальною назвою Марітіма (Приморська), поділяючи на Білу та Червону Хорватію. Сьогодні Червона Хорватія відповідає області Південна Далмація в Хорватії, Чорногорії та Північній Албанії.

  

        1880 р. Карл фон Шпрунер. Карти "Russland" на одному аркуші: 1. Slawen nördlich der Donau, 850–900. – 2. Russland in den Jahren 900 bis 966. – 3. Porogen des Dnjepr. – 4. Russland in den Jahren 966 bis 1114. – 5. Russland von der Besiegung der Petschenegen durch die Polowzer und der Erweiterung der Nowgorodischen Republik nach Nordosten um 1114 bis zur Zerstörung Kiew’s durch die Tataren 1240. – 6. Kiew. – 7. Kiew und Höhlenkloster. – 8. Esthland, Livland, Kurland zur Zeit des Schwertordens, 1201–1237. Von Th. Menke. Опубліковані в атласі "SPRUNER-MENKE HAND-ATLAS FÜR DIE GESCHICHTE DES MITTELALTERS UND DER NEUEREN ZEIT. DRITTE AUFLAGE VON DR. K. v. SPRUNER’S HAND-ATLAS, NEU BEARBEITET VON DR. TH. MENKE. 90 colorirte Karten in Kupferstich mit 376 Nebenkarten".

        Карта  "Slawen nördlich der Donau, 850–900 (Слов'яни. 850-900 рр.). Ареал поширення Червоних хорватів (Rothe Сhrobaten) –  верхів'я р. Вісли, Карпати, Надсяння - до Зх. Бугу; Білих хорватів  (Weisse Сhrobaten) - від Дунаю до середьої Вісли.

      Карта "Russland in den Jahren 900 bis 966" (Русь. 900-960 рр.). Ареал поширення хорватів (Сhrobaten) – верхів'я р. Тиса, верхів'я р. Вісли, Надсяння.

       Карта "Russland in den Jahren 966 bis 1114" (Русь. 966-1114 рр.). Ареал поширення хорватів (Сhrobaten) – верхів'я р. Тиса, верхів'я р. Вісли, Надсяння.

 

 Історична довідка. Князь Самослав у 622-623 роках  об’єднав народи Центральноєвропейської рівнини, зокрема й Верхнього Подністров’я та Карпат, в одну з найбільших держав тодішнього світу — Велику Хорватію (давньоруський племінний союз). Охоплювала вона території Західної України, Чехії, Північної Румунії, Словаччини, Південної Польщі та Північної Угорщини. Самослав  у 623 році розгромив аварів. 627 році він був обраний королем новоствореної держави, на чолі якої він перебував 35 років, аж до своєї смерті у 662 році. Дослідники вважають її першою давньоруською (давньоукраїнською) державою, тоді як Київська Русь була тільки другою. 

 Вєкослав Клаїч (Vjekoslav Klaić; 1849—1928;  хорватський історик, найвідоміший своєю монументальною працею «Історія хорватів») й  М. Кос (Kos) ототожнюють Велику (Білу) Хорватію з державою Самослава (державою Само). 

623/624 р. – 658/659 р. – праукраїнська держава (держава Само). Засновник білохорват Самослав.  

 658/659 р. Самослав помер, держава розпалася, утворилося багато князівств, п’ять з них були хорватськими: Нітранське, де правили прямі нащадки Самослава (нам відомі лише імена Прибини (Прібіни) і Коцеля), Краківське, де панували нащадки Крака, Стільське (правителі невідомі), Карантія (Хорутанське) на території сучасної Австрії i Білохорватське в Богемії (Чexii), правителю якого, князю Славнику, в середині X ст. вдалося знову об’єднати Велику Хорватію в одну державу, яка, хоч i на короткий час (тому про неї так мало відомостей), стала однією з найбільших країн у Європі.

В часи князя Святоплука I Моравського (871-894 рр.) рiзнi племена ХОРВАТIВ, а також i ВIСЛЯНИ ввiйшли до складу Великої Моравiї. Напевно, що на сходi межi його впливу сягали витокiв Бугу i р.Стрий, де розмiщалися племiннi хорватськi князiвства ЗАСЯН, ПОБОРАН і ТЕРЕБОВЛЯН чи Західнотеребовлянського (Стільського) князівства. У Карпатах межi впливу Святоплука сягали верхньої течiї Пруту. В сферу його впливу входило, напевно, i Затисся в Закарпаттi . Племiннi князiвства у Середньому Поднiстров'ї, очевидно, залишалися незалежними. Пiсля падiння Великої Моравiї ПОБОРАНИ i ТЕРЕБОВЛЯНИ вийшли з-пiд моравського впливу, а ЗАСЯНИ, схоже, потрапили пiд угорський, а пiзнiше чеський впливи. Цi племiннi князiвства були у Х ст. завойованi київським князем Володимиром Святославичем i включенi до складу його держави. Двi “чехинi” в числi дружин Володимира, напевно, були дочками останнiх хорватських князiв iз деяких з цих князiвств. В ХI ст. на землях колишнiх Карпатських Хорватiв склалася Галицька Русь, єднiсть якої була зумовлена спiльним етнiчним походженням Хорватiв-Русинiв (Леонід Войтович. Карпатські хорвати в етнополітичному розвитку Європи Середньовіччя. 2014 р.).

Отже, внаслідок визвольної війни виникла держава західних праукраїнців (білих хорватів) Велика Хорватія, яка, постійно розросталася.  В тому чи іншому вигляді вона існувала в 623-1 000 рр., i процеси, що в ній відбувалися, кардинально вплинули на подальший розвиток не тільки руського світу, а й усього слов’янства. Проіснувала Велика Хорватія, періодично то розпадаючися, то знову об’єднуючись, аж до початку ХІ століття, доки не була поділена між іншими європейськими країнами, які на той час набирали силу.  

Карл фон Шпрунер був автором численних карт, більшість яких були опубліковані в німецьких історичних атласах. Першим плодом його наукових досліджень були статті в “Mitheilungen des historischen Vereins f ü r Oberfranken”, потім праці “Bayerns Gaue” (Бамберг, 1831), “Gaukarte des Herzogtums Ostfranken” (Бамберг, 1835). Першими його картографічними творами були: "Historisch-geographischer Hand-Atlas" (1837-1852 рр.; перше видання);   «Historischer Atlas von Bayern» (Історичний атлас Баварії), опублікований в 1838 р. Головні праці Карла Шпрунера: I-а  — «Dr. K. von Spruner's Historisch-Geographischer Schul-Atlas» (1-е видання – 1856 р., 2-е – 1860 р., 3-є – 1865 р., 4-е – 1866 р., 5-е – 1869 р., 1870 р., 6-е – 1871 р., 7-е – 1873 р., 1874 р., 8-е – 1875 р., 9-е – 1877 р., 10-е – 1880 р., 1890 р.); II-а —посібник для вивчення давньої історії – «Atlas antiquus» (1-е видання 1850 р., 2-е видання 1855 р., 1860 р., 3-є видання, опрацьовано Генріхом Теодором Менке (Гота, 1865 р.), 4-е видання - «v. Spruner-Sieglin, Hand-Atlas zur Geschichte des Altertums, des Mittelalters und der Neuzeit.  I. Abteilung:  Atlas Antiquus  Atlas zur Geschichte des Altertums. 34 kolorierte Karten in Kupferstich enthaltend 19 Übersichtsblätter, 94 historische Karten und 73 Nebenkarten. Entworfen und bearbeitet von Dr. Wilhelm Sieglin. Erscheint in 8 Lieferungen (6 Lieferungen mit 4 Karten u. 2 Lieferungen mit 5 Karten) zum Preise von je 2 Mark 50 Pf. Nach Erscheinen der letzten Lieferung wird den Abonnenten ein vollständiges Namenverzeichnis zum Atlas Antiquus für einen mäßigen Preis zur Verfügung gestellt. Zur Abnahme desselben ist kein Abonnent verpflichtet. 2 Lieferung.  Inhalt: Gotha: Justus Perthes» (1893-1909 рр.); III-а  — «Atlas zur Geschichte Asiens, Afrikas, Amerikas und Australiens» (Гота; 1853 р., 1855 р., 1868 р.);  IV-а  —  «Dr. Theodor Menke. Bible Atlas in eight map sheets. 1868.  Gotha: Justus Perthes».

Середньовічна та нова історія висвітлена у атласі — «K von Sprunerʹs Historisch-geographischer Schul-Atlas des Gesamtstaats Österreich von den ältesten bis auf die neuesten Zeiten. (1860)». Більшість його атласів були опубліковані фірмою «Justus Perthes».

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022.  328 с. 

*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.

*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.