ВИННИКІВЩИНА
Винниківщина, як історико-етнографічна частина Львівського Поділля, почала формоваться у ХVІІ—ХVІІІ ст., коли у Винниках замість давнього дерев'яного збудовано кам'яний замок. У цей період, 17 травня 1666 р., польський король Ян II Казимир надав Винникам магдебурзьке право. Але корені цього процесу сягали ще княжої доби. Винники не були околицею Львова, а упродовж свого існування являли собою економічно розвинутий, індустріальний і фортифікаційний населений пункт на підступах до Львова. Винниками володіло чимало славних родів, що ставлять їх в один ряд з великими містами Польщі та України раннього та пізнього середньовіччя. Винниківщина розміщена у центральній частині Львівської області у східноєвропейському часовому поясі на 24 меридіані; місцевий час відстає від поясного на 24 хвилини.
Історичним центром Винниківщини є місто Винники. Винники — одне з найдавніших поселень біля Львова, ще у XXV тис. до н. е. людина вперше заселила околиці Винник. Місто розташоване на шляху, що споконвіку єднав два величні українські міста: Львів та Київ. Винники було засновано у другій половині XIII ст. галицько-волинським королем Левом Даниловичем. Спочатку місто мало назву Малий Винник. За часів Галицько-Волинської держави першим відомим власником Винник був Бертольд Штехер (перший німецький війт Львова за часів короля Лева Даниловича). За свою працю на благо міста він отримав у винагороду від короля Лева млин Сільський Кут, озера та два невеликі маєтки в Малих Винниках та Підберізцях. Матеус (Матвій) Штехер — син Бертольда — також був війтом Львова і володарем Винник на поч. XIV ст.
Право на володіння Винниками, нащадкам Бертольда, згодом підтвердив польський король Казимир III своїм привілеєм від 22 серпня 1352 р. Ця грамота містить першу письмову згадку про Винники.
1785 р. австрійський уряд поселив у Винниках 32 німецькі родини з Баварії, що дало початок заснуванню німецької колонії Вайнберґен і 10 німецьких родин між Підберізцями та Винниками, утворивши колонію Унтерберґен. Австрійська влада провела земельні й адміністративну реформи, що дало можливість сприяти розвитку мануфактурного виробництва. Велику роль в подальшому розвитку Винник відіграло заснування тютюнової фабрики 1779 р. (у приміщеннях колишнього Винниківського замку). Фабрика стала найбільшою мануфактурою на території Галичини.
Винники та Підберізці – перші населені пункти Галичини де було скасовано панщину 1 лютого 1786 р.
1854 р. — 1867 р. — Винниківський повіт. 1867 р. — 1918 р. — Винниківський податково-судовий повіт. Винниківський судовий повіт існував у таких межах: Білка Королівська, Білка Шляхетська, Винники, Виннички, Вовків, Давидів, Дмитровичі, Гаї, Гончарі, Глуховичі, Гочманів, Загірці, Кам’янопіль, Жирівка, Журавники, Козельники, Кротошин, Кугаїв, Лисиничі, Миклашів, Милятичі, Підберізці, Підбірці, Селиська, Сухоріччя, Товщів, Черепин, Чишки, Чарнушовичі, Чижиків, Unterbergen (Підгірне), Weinbergen (Винники).
ЗУНР. 1 листопада 1918 р. — 1919 р. (друга пол. травня) — судовий округ (повіт) Винники.
1921 р. — 1924 р. — сільська ґміна Винники.
1921 р. — 1933 р. — сільська ґміна Вайнберґен.
1924 р. — 1934 р. — міська ґміна Винники.
1924 р. — Польський Сойм прийняв ухвалу про зачислення громади Винник до списку містечок.
20 жовтня 1933 р. Винники повторно отримали статус міста.
20 жовтня 1933 р. Винники повторно отримали статус міста.
10 січня 1940 р. — 26 вересня 1959 р. (за винятком періоду німецької окупації) місто було центром Винниківського району Львівської області.
До Винниківського району, у різний період, належали села: Виннички, Гончари, Давидів, Черепин, Товщів, Селиська, Великі Кривчиці, Лисиничі, Підбірці, Ямпіль, Кам’янопіль, Верхня Білка, Нижня Білка, Гаї, Чижиків, Підберізці, Чишки, Дмитровичі, Глуховичі, Козельники, Пасіки Зубрицькі, Кротошин, Сихів, Зубра, Гори.
Відновлення незалежності Польщі поставило завдання підготувати поточні карти для нової країни. Загарбники залишили 9 систем тріангуляції з 8 різними орієнтирами. Це мав об’єднати Військово-географічний інститут який розпочав свою діяльність з уніфікації та оновлення карт поділу (прусської, російської та австро-угорської). Ці карти, видані в різних масштабах, послужили основою для карт масштабу 1 : 100 000.
Військовий Географічний Інститут (Wojskowy Instytut Geograficzny; WIG; 1919-1949 рр.) у Варшаві
Зважаючи на непросту політичну ситуацію, що на той час була у Європі (щойно завершилася Перша світова війна) вже в 1918 році у відродженому Війську Польському діяли дві установи майбутньої Географічної служби. Це були: Географічний відділ Технічного відділу, а в Генеральному штабі Війська Польського — 4-й Географічний відділ (згодом 7-й Географічний відділ). 8 січня 1919 року обидві структури були об'єднані у Військовий Географічний Інститут. Новостворений Інститут очолив генерал Войцех Фалевич (Wojciech Falewicz).
На кінець 1919 р. інститут мав таку структуру: відділ кадрів, географічний і топографічний відділи, репродукційна база, склад приладів і матеріалів, топографічна школа і військова школа рисувальників. У лютому 1920 р. була реорганізована центральна військова влада. Військово-географічний інститут більше не підпорядковувався Міністерству військових справ і став підрозділом Генерального штабу Верховного командування Війська Польського. Також відбулася зміна на посаді керівника Інституту. Відтоді його очолив полковник Болеслав Язвінський (Bolesław Jaźwiński).
У 1923 р., були введені єдині нові топографічні знаки в польських картах. Під час Другої світової війни WIG працював в Шотландії (Единбург).
Основним завданням географічної служби було оснащення військ картами. Це було зроблено шляхом відтворення та оновлення карт, виданих колишніми країнами (Німецькою імперією, Австро-угорською імперією та Російською імперією). У міру розвитку служби почалися геодезичні вимірювання для потреб оперативних військ. Проводилися також географічні та оперативні дослідження окремих театрів військових дій.
Кадровий склад Географічної служби включав: офіцерів корпусу географів; офіцерів-співробітників та мічманів особових корпусів, віднесених до Географічної служби; помічників секретарів та цивільний персонал. Останній спеціалізувався на обслуговуванні.
Географічна служба діяла також і в інших організаційних структурах Війська Польського. До складу штабу Війська Великопольського входив Картографічний відділ у складі понад 30 осіб, а до штабу Командування оборони Львова – чисельне Картографічне управління. Картографічні підрозділи розташовувалися також у штабах деяких оперативних об'єднань. Особливо видатним був осередок, який знаходився при штабі Південного фронту, а потім при командуванні 6-ї армії.
Після укладення перемир'я з Радянською Росією почалася демобілізація армії. Географічну службу також було переведено на миротворчі позиції, а Інститут Військово-Географічний (Instytut Wojskowo-Geograficzny ) перетворено на Військовий Географічний Інститут.
Голова WIG підпорядковувався Генеральному штабу збройних сил Польщі. WIG був відповідальним за проведення основних вимірів по всій країні та за формування послідовної системи оновлення карт для всієї території Польщі, особливо її кордонів та став основним осередком картографування у міжвоєнний період.
Персонал WIG підпорядковувався керівнику Інституту, при якому також була заснована Офіцерська школа топографів, підпорядкована керівнику Топографічного відділу Географічної служби та Школа креслярів, що підпорядкована керівнику Картографічного відділу. Зокрема, Офіцерська школа топографів готувала професійно навчених офіцерів-географів.
За структурою у 1919 році WIG складався з 5 секцій: геодезичної, топографічної, картографічної, технічної та адміністративної. За весь період його існування з 1919 до 1949 року його керівниками були вищі офіцери. Серед них у 1919–1939 роках: бриг. Войцех Фелєвич, полковник Джон Моравський, полковник Генрі Земанек (1919); полковник Болеслав Язвінський, полковник Джон Моравський (1920–1926); полковник Джозеф Креутзінгер, полковник Тадеуш Зіленевський (1926–1939) [Іщук А. В. ДІЯЛЬНІСТЬ ВІГ ПОЛЬЩІ З КАРТОГРАФУВАННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ПЕРІОД МІЖ ПЕРШОЮ ТА ДРУГОЮ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ. Часопис картографії. Випуск 3. 2011].
Перший напрям пов’язаний із перевиданням наявних загальногеографічних карт (роботи здійсню вались з 1919 до середини 1920-х рр.); другий – з оновленням змісту наявних у той час загально-географічних карт (друга половина 1920-х – початок 1930-х рр.); третій – зі створенням нових оригінальних картографічних творів на основі проведення топографічної зйомки (початок 1930-х рр.– 1939 р.).
КАРТИ.
Військовий географічний інститут, заснований 1919 р. для потреб армії, видавав карти масштабів 1:25 000, 1:50 000, 1:75 000, 1:100 000, 1:200 000, 1:300 000, 1:400 000, 1:500 000, 1:750 000, 1:1 000 000, 1:1 500 000. За основу було прийнято аркуш 1:100 000. WIG в основному випускав наступні типи карти: 1: 25 000 (Mapa szczegółowa — детальна карта); 1: 100 000 (Mapa taktyczna — тактична карта); 1: 300 000 (Mapa operacyjna — оперативна карта); 1:500 000, 1:750 000, 1:1 000 000 (інші загальногеографічні карти).
На картах WIG показано державні кордони, границі адміністративних одиниць. На великомасштабних картах є також межі різних землекористувачів і огорожі. Останні зображують із характеристикою конструктивних особливостей та матеріалу споруди. Об’єкти цієї групи передаються на картах лінійними знаками певного рисунка, які різняться складовими елементами (крапки, риски, їх поєднання) та розмірами (довжина, товщина).
1919–1939 рр. Карта «Mapa Szczegółowa Polski» (Детальна карта Польщі). Масштаб 1 : 25 000.
З 1923 р., коли були введені єдині нові топографічні знаки на польських картах, до 1928 р. видавалися кольорові карти масштабу 1 : 25 000 на певні райони. Залежно від того, які карти були основою 1 : 25 000, рамка карт в цей період була 6' широти й 10'довготи (від острова Ферро) (основа німецькі карти), або 5' широти й 9'довготи (від Пулково) (основа карти Російської імперії).
Пізніші видання (після 1928 р. за ін. даними 1931 р.) карти мали розміри 5' широти й 10' довготи (від Гринвіча). Карти видавалися за оригінальним топографічним зніманням та за оновленими старими картами (або перевидавалися старі карти під нову рамку).
На один аркуш карти 1 : 100 000 накладалися 9 карт масштабу 1 : 25 000. Отже, назву карти масштабу 1 : 25 000 позначено назвою карти масштабу 1 : 100 000, латинською буквою (A, B, C, D, E, F, G, H, I), що вказує на положення аркуша, а також за назвою найбільшого населеного пункту. Карти видавалися одноколірні, двоколірні або чотириколірні. Карти масштабу 1 : 25 000 під час Другої світової війни використовувала німецька армія. Німці видали карти на територію України, Польщі, Литви, Білорусії. Всього в період 1919–1945 рр. Було видано близько 1 700 WIG карт.
Карти масштабу 1:25 000 видавались та перевидавались у чорно-білому та кольоровому варіантах. На чорно-білому перевиданні 1929 року основні потовщені горизонталі подано через 17 м; основні через 8.5 м, напівгоризонталі – через 4.25 м, четвертинні (через 2.13 м) з винесеними підписами на внутрішні рамки. Чорно-біле видання 1930 року має висоту перерізу 5 та 10 м у залежності від типу рельєфу, потовщені горизонталі проведені через 20 м; на аналогічному виданні 1934 року суцільні горизонталі проведені через 10 м, потовщені через 20. Кольоровий варіант карт масштабу 1:25 000 1936 року видання має висоту перерізу рельєфу 5 м для основних горизонталей, потовщеними є традиційно кожна 5, половинні (2.5 м) зображуються за накресленням сучасними допоміжними (четвертинними) [Іщук А. В. ЗАГАЛЬНОГЕОГРАФІЧНІ КАРТИ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ
ПЕРІОДУ 1919–1939 РОКІВ. 2013].
1919—1939 рр. Карта «Mapa Szczegółowa Polski» (Детальна карта Польщі). Масштаб 1:25 000.
Аркуш «PAS49 SLUP38 H Lwów-Wіnniki» 1931 р. Видавництво: Wojskowy Instytut Geograficzny.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinbergen); Чортова cкеля 414,2 м н. р. м. (Czartowska Skala); Ліс Жупан 392 м н. р. м. (Las Zupan); г. Лисівка (Lysówka); урочище Млинівці (Mlynowce); урочище Млинівка (Mlynowka) між Млинівцями і теперішнім дріжджзаводом; р. Марунька (Marunka); потік Кривий (Krzywy); потік Марущак (Maruszczak) вздовж Діброви; потік Млинський (Mlynski) між Млинівцями та г. Приска; потік Чишківський (Czyszkowski), що бере початок між г. Приска та г. Копань і протікає через територію Першої Вульки; потік Cихівський (Sichowski), що протікає через територію Другої Вульки; г. Приска 360 м н. р. м. (Góra Pryska) в районі сучасної вул. Забава; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; г. Копань 351,9 м (Góra Коpań); Ліс Вулька (Las Wólka); потік Чепін (Czepin), що протікає через територію Третьої Вульки; поселення — Перша Вулька (Wólka), Друга Вулька, Третя Вулька, Сихівська Вулька (Wulka Sichowska), Kopiatyn (Коп’ятин) – на південний захід від Третьої Вульки та довкільні села.
Було видано аркуші: «PAS49 SLUP38 E Lwów-Dublany» (1930 р.), «PAS49 SLUP38 G Lwów-Zimna Woda» (1931 р.), «PAS49 SLUP38 D Lwów-Brzuchowice» (1931 р.).
За О. В. Шишка «Картографування Львова (1918—1944)»: «Всю територію Польщі було розділено на аркуші, кожен з яких мав власне найменування за назвою найбільшого міста і код, який складався з номера колони (Slup) пояса (Pas). Аркуш Львова має код Р 49 S 38 для карт масштабу 1:100 000 і складається з 9 аркушів масштабу 1:25 000, позначених A, B, C, D, E, F, G, H, J. Територію міста охоплюють аркуші D, E, G, H. Як план міста ці карти малоцінні через дрібний масштаб. Вони радше цікаві з огляду на зображення його околиць».
З 1923 р., коли були введені єдині нові топографічні знаки на польських картах, до 1928 р. видавалися кольорові карти масштабу 1: 25 000 на певні райони. Залежно від того, які карти були основою 1: 25 000, рамка карт в цей період була 6' широти і 10' довготи (від острова Ферро) (основа німецькі карти), або 5' широти і 9' довготи (від Пулково) (основа карти Російської імперії).
Пізніші видання (після 1928 р. за ін. даними 1931 р.) карти мали розміри 5' широти і 10' довготи (від Гринвіча). Карти видавалися за оригінальним топографічним зніманням та за оновленими старими картками (або перевидавалися старі карти під нову рамку).
На один аркуш карти 1: 100 000 накладалися 9 карт масштабу 1:25 000. Отже, назву карти масштабу 1: 25 000 позначено назвою карти масштабу 1: 100 000, латинською буквою (A, B, C, D, E, F, G, H, I), що вказує на положення аркушу, а також за назвою найбільшого населеного пункту. Карти видавалися одноколірні, двоколірні або чотириколірні. Карти масштабу 1: 25 000 під час Другої світової війни використовувала німецька армія. Німці видали карти на територію України, Польщі, Литви, Білорусії.
Всього в період 1919—1945 рр. було видано близько 1700 WIG карт.
1921–1939 рр. Карта «Mapy Taktycznej Polski» (Тактична карта Польщі). Масштаб 1 : 100 000.
До 1922–1923 рр. WIG в основному перевидавав карти інших держав, трансформуючи їх в карти масштабу 1 : 100 000. Використовувалися австро-угорські карти масштабу 1 : 75 000, чехословацькі карти масштабу 1 : 75 000, карти Російської імперії масштабу 1 : 84 000, 1 : 126 000, німецькі карти масштабу 1 : 100 000 (карта Німеччини, карта західної Росії). Зміст карт не змінювався.
З 1922–1923 рр. до 1927 р. видавалися карти системної номенклатури (так званого Першого типу) WIG масштабу 1 : 100 000 (Mapa taktyczna – тактична карта). Основа карт – рекогносцировані старі карти. Розміри карт Першого (і наступних) типу 15' широти і 30' довготи (від Ферро), що відповідає 32,0 × 27,8 см близько 55 паралелі).
Назва карт позначалася номером ряду (перед ним в Першому типі буква А, в інших Pas-ряд) і номером стовпчика (перед ним в Першому типі буква B, в інших Slup-стовп).
Карти видавалися кольорові. До 1927 р. карта WIG 1 : 100 000 Першого типу була видана на 40 відсотків території тодішньої Польщі.
З 1927 р. карти WIG 1 : 100 000 видавалися за оригінальним топографічним зніманням, також за старими картами. Карти (так званий Другий тип) видавалися в двох кольорах (іноді в чотирьох).
Довгота рахувалася від Гринвіча, враховуючи, що різниця між Ферро і Гринвічем 17º 40'.
З 1929 р. по 1931 р. видавався так званий Третій тип карти WIG 1 : 100 000. З 1931 р. видавався четвертий (Нормальний), чотириколірний тип карт, але до Другої світової війни WIG не встиг перевидати всі карти I–III типу. Всього було видано 482 карти на території Польщі, частково Литви, Латвії, Білорусії, України, Чехословаччини. Лише 280 аркушів топографічних карт були з грифом “для службового користування”, щоб покрити суміжні області країн-сусідів: СРСР, Литви, Німеччини, Чехоcловаччини та Румунії.
З 1923 року, коли були затверджені та уведені єдині типові умовні
знаки топографічних карт та до 1928 року ВІГ здійснював випуск кольорових видань масштабу 1:25 000 на визначені райони: Приморія (33 видання), Вісла (7), Грудзьондз (9), Бидгощ (14), Торунь (4), Заглємбе Польське (21), Вільно (9), Осовєц (9), Лєшно (4), Модлін (3), Брест (12), Деблін (4), Луцьк (11), Дубно-Кременець (15), Погулянка (1) [Іщук А. В. ЗАГАЛЬНОГЕОГРАФІЧНІ КАРТИ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ПЕРІОДУ 1919–1939 РОКІВ. 2013].
Цікаво, що після Другої світової війни топографи вже соціалістичної Польщі видавали карти масштабу 1 : 100 000, але у WIG
рамці. Карти правда були оновлені за раніше виданими РСЧА (радянськими) картами масштабу 1 : 100 000. Цікаво, що видавалися і складові карти масштабу 1 : 100 000: зустрічаються карти складені з 2 або 4 стандартних карт. Назва складових карт аналогічна звичайним – ряд позначений як Pas, стовпчик – як Slup (приклад Pas 39–40 Slup 32 Warszawa (arkusz zbiorowy). Як бачимо, додатково додано назву об'єкта, який зображає карта.
1921—1939 рр. Карта «Mapy Taktycznej Polski» (Тактична карта Польщі). Масштаб 1:100 000.
Аркуш «А 49 В 38 (z. 6. К. ХХХ) Lwów» (Перший тип). Аркуш «Pas 49 Slup 38 Lwów» (інші типи). Видавництво: Wojskowy Instytut Geograficzny.
Аркуш «Lwów» видавався 1921 р., 1922 р., 1925 р., а також після 1927 р.; перевидавався чехословаками в 1938 р., німцями в 1941—1944 рр.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinbergen); урочище Діброва (Dabrowa); німецька колонія Унтерберґен (Unterbergen); урочище Млинівці (Mlynowce); урочище Ялівець (Jalowiec) в районі сучасного дріжджзаводу; між Млинівцями і Ялівцем – урочище Маєрівка (Majerówka); залізнична станція Маріївка (Mariówka); р. Марунька (Marunka); потік Марущак (Maruszczak); Ліс Жупан (Las Zupan); Чортова cкеля 414 м н. р. м. (Czartowska Skala); урочище Пріска з висотою 360 м н. р. м. (Pryska) в районі сучасної вул. Забава; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; Ліс Вулька (Las Wólka); поселення — Перша Вулька (Wólka), Друга Вулька, Третя Вулька, Сихівська Вулька (Wólka Sichowska), Kopiatyn (Коп’ятин) – на південний захід від Третьої Вульки та довкільні села.
1919–1939 рр. Карта «Mapa Operacyjna Polski» (Оперативна карта Польщі). Масштаб 1 : 300 000. Видавництво: Wojskowy Instytut Geograficzny.
Перші видання є перевиданнями відповідної німецької карти, у 1922–1926 роках уведена нова номенклатура карт, з 1927 року випускалась нова за змістом та якістю карта масштабу 1:300 000 у багатогранній проекції.
Оперативна карта на території Польщі, частково Латвії, Литви, Білорусії, Німеччини, Чехії, Словаччини видавалася з 1919 р. до 1939 р. Перші видання – передрук відповідної німецької карти 1922–1926 рр.
1927 р. введена нова нумерація карт – видавалася нова за змістом та якістю карта. Розмір листів карти – 1° широти × 2° довготи (відлік від Гринвіча). Проєкція – багатокутника. Листи карти найменовано числом і назвою найбільшого міста на аркуші карти.
У картах використані топографічні знаки і символи. Рельєф відображений горизонталями через кожні 10 м.
Карти масштабу 1 : 300 000 складалися по польських картах масштабів 1 : 25 000 та 1 : 100 000, а також по німецьких картах того ж
масштабу, використовуючи новітній картографічний матеріал. Карти
WIG 1 : 300 000 видавалися в шести або семи кольорах. Всього було випущено близько 100 карт цієї збірки на територію Польщі та суміжних держав.
Використовуючи карти масштабу 1 : 300 000, видавництво головного управління статистики Речі Посполитої (Польщі) підготувало та опублікувало адміністративну карту Польщі (Mapa administracyjna Rzeczpospolitej Polski). Карта видана в два кольори: зміст чорним, а темно-червоним кольором і спеціальними символами були відзначені адміністративні одиниці. Була закартографована майже вся територія Правобережної України.
Під час Другої світової війни WIG, працюючи в Шотландії (Единбург), підготував і опублікував (перевидав) також і карти масштабу 1 : 300 000. Перевидані карти відрізнялися кольором від виданих до 1939 р. У змісті принципових відмінностей не відзначалося.
1919—1939 рр. Карта «Mapa Operacyjna Polski» (Оперативна карта Польщі). Масштаб 1:300 000.
Аркуш «86. Lwów» (видавався 1928 р., 1937 р.). Видавництво: Wojskowy Instytut Geograficzny.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); р. Марунька (Marunka); висота 414 (Чортова cкеля без підпису); залізнична колія Львів-Підгайці; дорога на Бібрку (через села Виннички та Гончари) та довкільні села.
1936–1947 рр. Карта «Mapa Polski i Krajów Ościennych» (Карта Польщі та сусідніх держав). Масштаб 1 : 500 000. Видавництво Wojskowy Instytut Geograficzny.
«Карта Польщі та сусідніх держав» масштабу 1 : 500 000 видавалася у 1936–1947 рр. WIG у Польщі та в еміграції (Единбург; Шотландія). Кожен аркуш карти показує територію рівну 1/4 міжнародної карти масштабу 1 : 1 000 000. Назва карти масштабу 1 : 500 000 (відповідно до міжнародної карти) римськими числами (I–IV) вказує на відображення чверті.
Додатково в назві зазначене найбільше місто на аркуші. Розмір листа карти – 2° широти × 3° довготи. Довгота рахується від Гринвіча. Карти видавалися кольоровими, рельєф зображений горизонталями і колірною гамою. Зміст карти представлено умовними знаками і різними кольорами. Крім умовних знаків на рамці подано адміністративний поділ, гіпсометричний вид карти (зменшений), сусідні листи, взаємоположення аркушів карт масштабів 1 : 1 000 000, 1 : 500 000, 1 : 300 000.
Відомі листи карти, видані для льотчиків – зміст на них генералізований.
Карта видавалася WIG'ом. і після Другої світової війни у 1946–1947 рр. Листи карти не збігаються з міжнародною картою і мають розмір 2° широти × 3° довготи. Довгота рахується від Гринвіча. Назва листів карти не відповідала міжнародній карті, кожен лист названо числом 1–12 і назвою найбільшого міста. Карти видавалися кольоровими, рельєф зображений горизонталями. Зміст карти представлено умовними знаками та різними кольорами.
1936—1947 рр. Карта «Mapa Polski i Krajów Ościennych» (Карта Польщі та сусідніх держав). Масштаб 1:500 000.
Аркуш «M-35-III LWÓW». 1944 р. Аркуш «M-35-III LWÓW». 1945 р. Аркуш «M-35-C LWOW» 1953 р. Видаавництво: Sztab Generalny Wojska Polskiego. Видавництво: Wojskowy Instytut Geograficzny.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); залізнична станція Маріївка (Mariówka) між Млинівцями і теперішнім дріжджзаводом; висота 414 (Чортова cкеля без підпису); залізнична колія Львів-Підгайці; дорога на Бібрку; Prusy (Ямпіль); Laszki (Сороки-Львівські); Hermanоv (Тарасівка) і т. д.
1930-ті—1940-ві рр. Карта «Mapa Polski i Krajów Ościennych» (Карта Польщі та сусідніх держав). Масштаб 1:1 000 000.
Аркуш «Warszawa - Lwów». 1943 р. Видавництво: Wojskowy Instytut Geograficzny.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); залізнична колія Львів-Підгайці; дорога на Бібрку; гора Камула (473 м н. р. м.) і т. д.
1922 р. «Оглядова карта Польщі та сусідніх країн» із зазначенням шляхів сполучень. Масштаб 1:1 500 000.
Інші карти.
1919 р. План «Plan m. Lwowa: według stanu z listopada i grudnia 1918 r.» Масштаб 1:20 000.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); Ліс Жупан (Las Zupan); урочище Лисівка (Lysówka); Чортова cкеля 414,2 м н. р. м. (Czartowska Skala); урочище Млинівці (Mlynowce); залізнична станція Маріївка (Marjówka); г. Приска 360 м н. р. м. (Góra Pryska) в районі сучасної вул. Забава; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; Ліс Вулька (Las Wólka); поселення — Перша Вулька (Wólka), Друга Вулька, Сихівська Вулька (Wólka Sichowska), дорога на Львів; дорога на Бібрку; дорога на Золочів; залізнична колія Львів-Підгайці та довкільні села.
1919 р. Карта «Wіnniki». Масштаб 1:25 000.
Видавництво: Biuro Kartograficzne Oddz. IV. Dow. Gen. Iwaszkiewicza.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinberg); німецький цвинтар; німецька колонія Унтерберґен (Unterberg); залізнична колія Львів-Підгайці; залізнична станція на теперішній вул.. Івасюка; урочище Діброва (Dabrowa); між Вайнберґеном та Унтерберґеном – урочище Під діброва (Pod dabrowa); Ліс Жупан (Las Zupan); урочище Лисівка (Lysówka); Чортова cкеля 414 м н. р. м. (Czartowska Skala); урочище Млинівці (Mlynowce); залізнична станція Маріївка (Mariówka); г. Приска 360 м н. р. м. (Góra Pryska) в районі сучасної вул. Забава; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; Ліс Вулька (Las Wólka); поселення — Перша Вулька (Wólka), Друга Вулька, Сихівська Вулька (Wólka Sichowska); поселення Коп’ятин; потік Чишківський (Czyszkowski), що бере початок між г. Приска та г. Копань й протікає через територію Першої Вульки; потік Чепін (Czepin), що протікає через територію Третьої Вульки; дорога на Львів; дорога на Бібрку; дорога на Золочів та довкільні села.
1920 р. Карта «Великий Львів».
На карті позначені: Винники (Wіnniki) та довкільні села, які планувалися приєднати до Львова.
1920 р. Карта «Карта міста Львова і гмін підміських».
На карті позначені: Винники (Wіnniki), міські гміни Львова та приміські.
На початку 20-х рр. ХХст. Поновилось жваве обговорення проекту оновлення територіально-адміністративного та архітектурного стану Львова. Подальше збільшення міської території (ідея утворення т.зв. “Великого Львова”) мало відбуватися за рахунок приміських гмін Львівськогоповіту. А такі гміни, як Замарстинів, Клепарів, Кривчиці, Левандівка та інші, розташовувались у безпосередній близькості до Львова. Вони фактично були продовженням міста, так би мовити, “спальним районом” для робітників, що були задіяні у Львові або у промислових підприємствах тих гмін. На противагу іншим, більш віддаленим територіальним одиницям повіту, названі гміни були розвинуті в промисловому плані, маючи тісний як культурний, так і економічний зв'язок із містом. Природно, що розширення границь Львова та тісні зв’язки приміської зони з ним привели до появи проекту приєднання найближчих територіально гмін до міста. Плани щодо розширення меж Львова, створення проекту “Великого Львова” були відомі з др. пол. ХVІІІ ст., і час від часу поставали на порядку денному, тісно переплітаючись як із збільшенням кількості міського населення, зростаючою економічною доцільністю змін, так, і, наприклад, і з певними суспільно важливими подіями (поява залізниці). На поч. 20-х рр. ХХ ст. Процес розширення меж Львова активізується з появою проектів перспектив розвитку Львова Ігнація Дрекслера (голови обмірнорегуляційного відділу технічного департаменту магістрату) та Тадеуша Толвінського (професора містобудування Варшавської політехніки) [Наталія Захарчин. ТЕРИТОРІАЛЬНО-АДМІНІСТРАТИВНІ ЗМІНИ У ЛЬВІВСЬКОМУ ПОВІТІ У 1920-х. – ПОЧ. 1930-х рр. ХХ ст.: ПРИЄДНАННЯ ПРИМІСЬКИХ ГМІН ДО “ВЕЛИКОГОЛЬВОВА” ТА СТАВЛЕННЯ ДО ЦЬОГО ПРОТИВНИКІВ ПРОЕКТУ. 2017].
8 лютого 1924 р. проектанти запропонували перспективу розвитку Львова членам ІІІсекції (громадських робіт) міської ради, регуляційної комісії [Наталія Захарчин. ТЕРИТОРІАЛЬНО-АДМІНІСТРАТИВНІ ЗМІНИ У ЛЬВІВСЬКОМУ ПОВІТІУ 1920-х. – ПОЧ. 1930-х рр. ХХ ст.: ПРИЄДНАННЯ ПРИМІСЬКИХ ГМІН ДО “ВЕЛИКОГОЛЬВОВА” ТА СТАВЛЕННЯ ДО ЦЬОГО ПРОТИВНИКІВ ПРОЕКТУ. 2017].
Як І. Дрекслер, так і Т. Толвінський пропонували приєднати приміські гміни до міста, внаслідок чого територія Львова мала зрости до 192 км2 [Наталія Захарчин. ТЕРИТОРІАЛЬНО-АДМІНІСТРАТИВНІ ЗМІНИ У ЛЬВІВСЬКОМУ ПОВІТІ У 1920-х. – ПОЧ. 1930-хрр. ХХст.: ПРИЄДНАННЯ ПРИМІСЬКИХ ГМІН ДО “ВЕЛИКОГОЛЬВОВА” ТА СТАВЛЕННЯ ДО ЦЬОГО ПРОТИВНИКІВ ПРОЕКТУ. 2017].
11 квітня 1930 р. дев’ять сіл (6 повністю та 3 частково) було приєднано до Львова розпорядженням Ради Міністрів.
1921 р. професор Львівського університету, Е. Ромер заснував у Львові картографічний інститут, названий його іменем. 1926—1932 рр. Є. Ромер розробив серію планів та карт Львова. Однією з перших була «Спеціальна карта околиць Львова» масштабу 1:100 000, актуалізована на 1924 р., мабуть, на основі розробок Військового географічного інституту. Спеціальною її назвали тому, що її розмір по горизонталі 46" (стандартний аркуш має лише 30").
1924 р. Карта «Mapa specjalna okolic Lwowa» (Спеціальна карта околиць Львова). Масштаб 1:100 000.
Видавництво: Ksiạżnica-Atlas. Формат аркуша: 66 x 47,5 см. Формат карти: 55 x 42,5 см.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); фабрика тютюнових виробів; німецька колонія Вайнберґен (Weinbergen); німецька колонія Унтерберґен (Unterbergen); урочище Млинівці (Mlynоwce); між Млинівцями та теперішнім дріжджзаводом – урочище Маєрівка (Majerówka); фабрика дріжджів; р. Марунька (Marunka); потік Чишківський (Czyszkowski); залізнична станція Маріївка (Mariówka); Чортова cкеля 414 м н. р. м. (Czartowska Skala); урочище Приска (Pryska) в районі сучасної вул. Забава; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; Ліс Вулька (Las Wólka); поселення — Перша Вулька (Wólka), Друга Вулька, Третя Вулька, Вулька Сихівська (Wólka Sichowska) та довкільні села. Гора Жупан не підписана, але вказано висоту 303 м н. р. м.; 6 млинів на річці й один млин в колонії Вайнберґен та 4 ставки (млини - зубчасте коліщатко).
1926 р. Карта «Оkolicе Lwоwa» (Околиці Львова). Масштаб 1:150 000.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinbergen); урочище Млинівці (Mlynowce); р. Марунька (Marunka); потік Чишківський (Czyszkowski); Чортова cкеля 414 м н. р. м. (Czartowska Skala); місцевість Вулька (Wólka) і т. д.
1937 р. Карта «Оkolicе Lwоwa» (Околиці Львова). Масштаб 1:200 000.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); потік Чишківський (Czyszkowski) – притока р. Марунька; Чортова cкеля 414 м н. р. м. (Czartowska S.); Вулька Сихівська (Wоlka Sichowska), Третя Вулька, Сихів та ін. довкільні села.
1938 р. Карта залізниць.
Залізниця Львів — Підгайці (нім. Localbahn Lemberg-Podhajce, LBLP) довжиною 140,4 км з 1.435 мм колією була збудована у Галичині (Австро-Угорська імперія) впродовж 1905–1909 років. Станції: Підзамче-Личаків-Лисиничі-Маріївка-Винники-Піберізці й т. д.
Нульовий меридіан — географічний меридіан, довгота якого дорівнює нулю градусів. На даний час нульовим меридіаном заведено вважати Гринвіцький меридіан. Протягом історії в різних країнах географи обирали дуже різні меридіани, від яких вели відлік.
Меридіан Ферро – меридіан, що проходить через канарський острів Ієрро (раніше Ферро). 1634 р. у Франції довгота острова Ферро, як найзахіднішої точки Старого світу була прийнята за визначення нульового меридіана. Згідно з тодішніми обчисленнями, Париж перебував рівно на 20° на схід від острова. До Міжнародної меридіанної конференції 1884 р. разом з Паризьким меридіаном широко використовувався в якості нульового меридіана для відліку географічних довгот. Різниця між довготою щодо о. Ієрро і загальноприйнятим зараз Гринвіцьким меридіаном становить 17° 39' 46". Гринвіцький меридіан вперше був обраний як нульовий 1851 р.
Пулковський
меридіан,
що проходить через центр головної будівлі обсерваторії і розташований на 30°
19,6 ' на схід від Гринвіча, раніше був точкою відліку для всіх географічних
карт Росії.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Іщук А. В. ДІЯЛЬНІСТЬ ВІГ ПОЛЬЩІ З КАРТОГРАФУВАННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ПЕРІОД МІЖ ПЕРШОЮ ТА ДРУГОЮ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ. Часопис картографії. Випуск 3. 2011.
*Загальногеографічні карти Польщі масштабу 1:100 000: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://igrek.amzp.pl/ mapindex.php?cat=WIG100.
*Польська Вікіпедія. Про ВІГ [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://pl.wikipedia.org/wiki/Wojskowy_Instytut_Geograficzny.
*Польська Вікіпедія. Про Службу Географічну [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pl.wikipedia.org/wiki/Służba_geograficzna_(II_RP).
*Польський географічний форум [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://geoforum.pl/?menu=46812,46823,46900&link=geodezja-historia-w-wolnej-polsce#page_top
*Cосса Р. І. Історія картографування території України. Від найдавніших часів до 1920 р. : корот. нарис / Сосса Р.І. – К., 2000. – С. 71–73.
* Cосса Р. І. Історія картографування території України. Від найдавніших часів до 1941 р.: бібліогр. покаж. / Сосса Р.І.. – К., 2007. – С. 188–193.
*Cосса Р. І. Картографування території України / Сосса Р.І. – К., 2004. – C. 68–71.
*Bogusław Krassowski, Polska kartografia wojskowa (1919-45) / Bogusław Krassowski. – Warsaw, 1974. – 364 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар