Медова печера — унікальна пам'ятка природи в околицях Львова

Медова печера (387 м н. р. м.) — печера, геологічна пам'ятка природи місцевого значення (з 1970 р.) у  Винниківському лісопарку. Розташована у східній околиці Львова, в кінці вулиці Медової печери (місцевість Майорівка). У брошурі «Przyroda Lwowa, jej osobliwości i zabytki», виданій 1914 р. накладом Музею ім. Дідушицьких, Медову печеру вносять до списку найцінніших пам’яток природи в околицях Львова. 1925 р. у своєму провіднику по Львову відомий львовознавець Микола Голубець пише: «За Погулянкою і броваром Кляйна лежить чарівна «Медова печера» зложена з двох об’ємистих комор сполучених поміж собою. Назва печер походить від медової краски її каміння. Відкрито її щойно перед кільканадцяти роками при нагоді ломання каміння».

Цікаві відомості про печеру дізнаємося з книжки історика Івана Крип’якевича «Історичні проходи по Львову»: «В цій стороні лежать популярні місця прогульок: Медова Печера і Чортівська Скала. До Mедової Печери веде Пасічна дорога, попри Маєрівку; серед узгір лежить котловина і в ній дві невеликі печери. В 1850-х рр. тут була каменоломня і тоді видовбано печери. Назва Медової Печери, або Медунки, походить від того, що у печерах є вапняк, який кольором своїм нагадує мед (кристалічний вапняк). В цій котловині є сліди невеликого цвинтарика: на цьому місці в 1914—1915 рр. російські воєнні суди виконували засуди смерті й тут хоронено розстріляних».

Печера утворилася у товщі хемогенних ратинських вапняків верхньої частини баденського регіоярусу (середній міоцен, 14 млн p.). Вапняки жовтувато-сірі, щільні, пелітоморфні, де-не-де кавернозні. Потужність їх — 2,2 м. Підстеляються глауконіт-кварцовими пісками та пісковиками з лінзоподібними прошарками водоростевих (багрянкових) вапняків. Перекриваються глинами, мергелями і пісковиками з прошарками бентоніту.Загальна довжина ходів — бл. 56 м, середня висота — 4,5 м, середня ширина — 8,5 м. Біля входу — великий грот з колоною у центрі, від неї йде вузька галерея, що з’єднує ще два гроти. Складається з двох великих залів, з'єднаних вузьким проходом-хідником. Зали можна візуально поділити на 3 кімнати, а також 4-у (важкодоступну). Склепіння першої зали підпирає кам'яна колона, друга зала завершується вузьким лазом, яким можна проповзти кілька метрів (далі ходу немає). Печера відома з XIII сторіччя. Печера штучного походження (за винятком кількох тріщин тектонічного походження). Має дві паралельні назви: Медова печера і Медунка. Назва, ймовірніше, походить від медово-жовтого кольору кальциту, що колись у вигляді натічних форм прикрашав її стіни та стелю.

Тепер печера покрита з середини чорною сажею від вогнищ і смолоскипів та завалена сміттям. Лише у 2-й залі можна побачити природний колір печери.

У печері водяться кажани.

Фото 2015 р. Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ