Голландська родина вчених та типографів-видавців Блау
Віллем Янсзон Блау (Willem Janszoon Blaeu; 1571—1638) — голландський гравер, картограф та видавець. У 1633 році він був призначений картографом Голландської республіки, а також офіційним картографом Голландської Ост-Індської компанії. Блау створив велику колекцію карт і здійснив широку видавничу діяльність, опублікувавши праці таких вчених, як Рене Декарт, Віллеброрд Снелл, Герхард Йоганн Фосс, Пітер Корнеліс Хофт та інших.
Сини Віллема Блау:
Ян Віллем Блау (Jan (Joan) Willemsz Blaeu; 1596—1673) — голландський гравер, картограф та видавець. Про життя Яна Блау відомо небагато. Він навчався в Лейдені в 1620 році і отримав там ступінь доктора права. У 1623 році вступив до Падуанського університету. Ян Блау був одружений на Ґертруді Вермюлен, у них було шестеро дітей.
Його ім'я з'являється в «Atlantis Appendix», опублікованому в 1631 році, вірогідно, що він допомагав батькові в його бізнесі після завершення навчання. У 1635 році з'явилося перше видання 2-томного «Нового атласу» (повна назва: лат. Theatrum orbis terrarum або Atlas novus), редагування та перевидання якого підтвердило репутацію Блау як картографа. Протягом усього життя фірма Блау конкурувала з видавництвом Яна Янсона. У 1638 році, після смерті батька, Ян разом зі своїм братом Корнелієм продовжив його справу, а також став наступником батька на посаді картографа Голландської Ост-Індської компанії. Після смерті брата Корнеліуса в 1648 р. він сам керував створеною батьком компанією.
Корнеліус Блау (CORNELIUS Blaeu; 1610—1648) — голландський гравер, картограф та видавець.
1630 р. Віллем Янсзон Блау. Карта «Європа» (Europa recens descripta à Guilielmo Blaeuw). Ця карта є зменшеною версією його популярної настінної карти Європи, опублікованої в 1617 році.
На карті зображена вся Європа, а також Північна Африка, Ісландія та частина Гренландії. Європейські країни щільно вкриті назвами міст, деякі позначені символом маленького міста у формі будівлі.
Заголовок карти розміщено в гарно декорованому картуші вгорі праворуч. Текстова примітка про привілей Блау опублікувати цю роботу знаходиться в Африці на південному краю рамки карти.
Верхня межа містить ілюстративні види дев’яти відомих європейських міст: Амстердам, Прага, Константинополь, Венеція, Рим, Париж, Лондон, Толедо та Лісабон. Ці види розташовані в овальних рамках і показують міста з висоти пташиного польоту, надаючи огляд характеристик кожного міста, включаючи річки та поширення поселень за межами міських центрів.
З боків карта обрамлена ілюстраціями, що зображують костюми дворян і жінок різних європейських народів: англійців, французів, голландців, кастильських іспанців, венеціанців, німців, угорців, богемців, поляків і османських греків.
Моря скрізь прикрашені вітрильниками та морськими чудовиськами, а біля берегів Португалії зображений міфічний Нептун, який верхи на морській істоті. У Північній Африці бродять леви, а в Росії можна побачити трійку ведмедів. У Середземному морі точиться морська битва між двома кораблями.
Берегові лінії Європи, окрім узбережжя Середземного моря, базувалися на картах голландського судноплавства. Узбережжя Середземного моря, ймовірно, покладалися на карти Птолемея, що призвело до перебільшеної протяжності моря зі сходу на захід. Блау добре відомий своєю увагою до точності берегових ліній, опублікувавши знаменитий путівник для пілотів «Het Licht der Zeevaert» у 1608 році.
Попри те, що ця карта дуже точна і чітко демонструє, якою мірою європейці розуміли свій власний континент, міфічний острів Фрисланд дійсно з’являється між Гренландією та Ісландією.
Українські історико-географічні землі. Холмщина та Підляшшя позначені як Russia (Русь). На карті позначено м. Львів (Leopolis). Московитів не віднесено до європейських народів. Назва Russia охоплює також і московські землі.
Карта багаторазово перевидавалася. На деяких варіантах карти були позначені державні кордони, на деяких ні.
В час складання карти в Європі відбувається Тридцятилітня війна, або Тридцятирічна війна — перша загальноєвропейська війна у 1618—1648 роках між союзом католицьких і коаліцією протестантських держав. До союзу входили Священна Римська імперія та Іспанія, очолювані імператорською династією Габсбургів, а також німецькі князівства Католицької Ліги (переважно західні та південні: Баварія, Кельн), італійські міста-держави, Португалія. В антигабсбурзькій коаліції перебували протестантські німецькі князівства (переважно східні та північні: Саксонія, Бранденбург-Пруссія, Пфальц, Брауншвейг-Люнебург), Нідерланди, Данія-Норвегія, Англія, Шотландія, Швеція, до яких 1635 року приєдналася католицька Франція. Католицький союз підтримували Римська курія та Річ Посполита, включно з українськими козаками. Протестантській коаліції допомагали Османська імперія та Московське царство. Причинами війни стало католицько-протестантське релігійне протистояння (Протестантська унія 1608, Католицька ліга 1609), конфлікт між імператором та удільними німецькими князями, національно-визвольні рухи в землях Габсбургів (Чехія, Угорщина, Нідерланди), стара боротьба за домінування в Європі між Австрією (Габсбургами) та Францією (Бурбонами). Безпосереднім приводом війни стало чеське повстання.
Тридцятилітню війну поділяють на чотири періоди: чесько-пфальцький (1618—1625), данський (1626—1629), шведський (1630—1635), франко-шведський (1636—1648). У першому періоді чехи повстали проти імператора Фердинанда ІІ Габсбурга й обрали замість нього новим богемським королем Фрідріха V Пфальцького, голову Протестантської унії. Імператор в союзі з Католицькою лігою розбив чехів на Білій Горі (1620), а потім разом з іспанцями захопив Пфальц (1621—1623). Нідерландські протестанти вели війну за незалежність від Іспанії.
У другому періоді проти Габсбургів виступила Данія-Норвегія, що прагнула захопити узбережжя Балтійського моря. Імператорські війська під командуванням Альбрехта Валленштейна та сили Католицької ліги на чолі з Йоганном Тіллі розбили данців й уклали з ними Любекський мир (1629), відновивши довоєнний статус-кво. Франція, яка вела з Габсбургами війну за Мантуанську спадщину (1628—1631), намагалася втягти у війну проти Габсбургів протестантську Швецію, але остання була зайнята війною з Річчю Посполитою.
1629 року шведи з поляками уклали Альтмаркське перемир'я, після чого шведський король Густав II Адольф вдерся до Північної Німеччини (1630), розпочавши третій період війни. 1631 року до протестантського блоку приєдналася Саксонія. Шведи розбили імперські війська під Брейтенфельдом (1631) і Лютценом (1632), але втратили убитим короля. Сподіваючись на підмогу Швеції, Московія почала війну проти Речі Посполитої (1632), але зазнала поразки і уклала Поляновський мир (1634). Коли імперсько-іспанські війська розбили шведів під Нердлінгеном (1634), Саксонія підписала з імператором Празький мир (1635), до якого приєдналися протестантські князівства, зокрема Бранденбург-Пруссія.
У четвертому періоді проти Священної Римської імперії відкрито виступила Франція, яка до цього підтримувала повстанців у Нідерландах та вела війни в Італії. Шведи уклали з Річчю Посполитою Шмутсдорфський договір (1635) й кинули проти імператора усі сили. Французькі й шведські війська здобули перемоги при Брейтенфельді (1642), Рокруа (1643), Янковом (1645). Попри це, сили Габсбургського союзу та антигабсбурзької коаліції сильно виснажилися, тому 1645 року розпочалися мирні переговори, що закінчилися підписанням Вестфальського миру.
Внаслідок війни перемогу здобули протестантські сили. Старий європейський порядок, що тримався на авторитеті Католицької церкви та імператорів Священної Римської імперії, було зруйновано. Утворилися європейські суверенні держави, прообрази перших національних держав. Посилилася децентралізація імперії, почався занепад Іспанії. Протестанти отримали свободу сповідання, але католики опинилися гнаними у протестантських країнах. Франція та Швеція укріпилися коштом Габсбургів, які втратили гегемонію в європейській політиці. Нідерланди здобули незалежність від Іспанії й перетворилися на одну з великих держав. Війна була найжахливішою в історії тогочасної Європи, в ході якої загинуло до 8 мільйонів осіб. Спустошення та непоправних втрат зазнали німецькі, чеські та північноіталійські землі, де велися основні бойові дії.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.
*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.
*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар