Унікальна карта світу 1648 р. Ян Віллем Блау

Карти світу з назвою «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula» видавалася багатьма картографами XVII ст., переважно нідерландськими. Українські землі на цих картах позначено як Поділля (Podolia), або - тільки міста.

 1648 р. Ян Віллем Блау. У 1648 році Ян Блау почав продавати карту, яка вважається одним із найбільших картографічних досягнень ранньої модерної Європи. Маючи розміри майже 7 x 10 футів (21 аркуш паперу). Ян Блау зображує весь світ як дві півкулі з багатьма деталями, які базуються на нещодавніх спостереженнях під час торгівлі та колонізації.

Карта унікальна. Автор виготовив цю карту як висновок Тридцятилітньої війни (1618-1648 рр.) та підписання  в 1648 р. Вестфальського миру.

Це була перша карта, яка представляла геліоцентристську систему світу. Вперше на карті Сонце займало центральне місце в системі під заголовком  «NOVA  TOTIUS  ORBIS  TABULA».

На карті вперше зображена (після експедиції Абеля Тасмана 1642-1644 рр.) заново відкрита Австралія в її справжній формі та об'ємі. Західна частина материка прийняла після цього плавання контури, які ми бачимо і на сучасних картах.

Нова Голландія (Австралія) здавалася величезним північно-західним виступом Південного материка до 1642 року, коли Абель Тасман обігнув її з півдня, слідуючи від острова Маврикій через західну Океанію до Яви. 24 листопада 1642 року він відкрив поблизу 42-го градуса південної широти Землю Ван-Дімена, яку прийняв за частину Нової Голландії. Слідуючи з 5 грудня далі на Схід, він відкрив 13 грудня Нову Зеландію і пройшов вздовж її західного узбережжя аж до північного краю, але прийняв її за півострів Південного материка. В 1644 році він пройшов уздовж берегів затоки Карпентарія, обігнув півострів Арнемленд і, дійшовши до 24-го градуса південної широти, завершив в основному відкриття північного та північно-західного узбережжя Австралії. Фактично Тасман довів, що всі землі відкриті голландцями між затокою Карпентарія і Великою Австралійською затокою є частинами єдиного материка.

Віллем Янсзон Блау (Willem Janszoon Blaeu; 1571—1638) — голландський гравер, картограф та видавець. У 1633 році він був призначений картографом Голландської республіки, а також офіційним картографом Голландської Ост-Індської компанії. Блау створив велику колекцію карт і здійснив широку видавничу діяльність, опублікувавши праці таких вчених, як Рене Декарт, Віллеброрд Снелл, Герхард Йоганн Фосс, Пітер Корнеліс Хофт та інших.

Сини Віллема Блау:

Ян Віллем Блау (Jan (Joan) Willemsz Blaeu; 1596—1673) — голландський гравер, картограф та видавець. Про життя Яна Блау відомо небагато. Він навчався в Лейдені в 1620 році й отримав там ступінь доктора права. У 1623 році вступив до Падуанського університету. Ян Блау був одружений на Ґертруді Вермюлен, у них було шестеро дітей.

Його ім'я з'являється в «Atlantis Appendix», опублікованому в 1631 році, вірогідно, що він допомагав батькові в його бізнесі після завершення навчання. У 1635 році з'явилося перше видання 2-томного «Нового атласу» (повна назва: лат. Theatrum orbis terrarum або Atlas novus), редагування та перевидання якого підтвердило репутацію Блау як картографа. Протягом усього життя фірма Блау конкурувала з видавництвом Яна Янсона. У 1638 році, після смерті батька, Ян разом зі своїм братом Корнелієм продовжив його справу, а також став наступником батька на посаді картографа Ост-Індської компанії. Після смерті брата Корнеліуса в 1648 р. він сам керував створеною батьком компанією.

Корнеліус Блау (CORNELIUS Blaeu; 1610—1648) — голландський гравер, картограф та видавець.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022.  328 с. 

*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.

*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.

*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.

1648 р. https://www.hrc.utexas.edu/joan-blaeu-map-of-the-world/

Україна під час Тридцятилітньої війни (1618-1648 рр.). Карта Європи 1620 р. Йодокус Гондіус-син

          Йодокус Гондіус-син (1594–1629) – голландський картограф і видавець, син Йодокуса Гондіуса.

1620 р.  Карта «NOVA EUROPÆ» (Нова Європа). Видавництво: Амстердам (Amsterdam). Вперше видана в 1606 р. На карті позначена Нова Земля (Nova Zembla), після подорожі Баренца.

Українські історико-географічні землі представлені Поділлям (PODOLIA). Поділля позначено як окреме державне утворення  на рівні з іншими країнами.

Карта багаторазово перевидавалася. В час складання карти в Європі відбувається Тридцятилітня війна, або Тридцятирічна війна 

Тридцятилітня війна — перша загальноєвропейська війна у 1618—1648 роках між союзом католицьких і коаліцією протестантських держав.

До союзу входили Священна Римська імперія та Іспанія, очолювані імператорською династією Габсбургів, а також німецькі князівства Католицької Ліги (переважно західні та південні: Баварія, Кельн), італійські міста-держави, Португалія. В антигабсбурзькій коаліції перебували протестантські німецькі князівства (переважно східні та північні: Саксонія, Бранденбург-Пруссія, Пфальц, Брауншвейг-Люнебург), Нідерланди, Данія-Норвегія, Англія, Шотландія, Швеція, до яких 1635 року приєдналася католицька Франція. Католицький союз підтримували Римська курія та Річ Посполита, включно з українськими козаками. Протестантській коаліції допомагали Османська імперія та Московське царство. Причинами війни стало католицько-протестантське релігійне протистояння (Протестантська унія 1608, Католицька ліга 1609), конфлікт між імператором та удільними німецькими князями, національно-визвольні рухи в землях Габсбургів (Чехія, Угорщина, Нідерланди), стара боротьба за домінування в Європі між Австрією (Габсбургами) та Францією (Бурбонами). Безпосереднім приводом війни стало чеське повстання.

Тридцятилітню війну поділяють на чотири періоди: чесько-пфальцький (1618—1625), данський (1626—1629), шведський (1630—1635), франко-шведський (1636—1648). У першому періоді чехи повстали проти імператора Фердинанда ІІ Габсбурга й обрали замість нього новим богемським королем Фрідріха V Пфальцького, голову Протестантської унії. Імператор в союзі з Католицькою лігою розбив чехів на Білій Горі (1620), а потім разом з іспанцями захопив Пфальц (1621—1623). Нідерландські протестанти вели війну за незалежність від Іспанії.

У другому періоді проти Габсбургів виступила Данія-Норвегія, що прагнула захопити узбережжя Балтійського моря. Імператорські війська під командуванням Альбрехта Валленштейна та сили Католицької ліги на чолі з Йоганном Тіллі розбили данців й уклали з ними Любекський мир (1629), відновивши довоєнний статус-кво. Франція, яка вела з Габсбургами війну за Мантуанську спадщину (1628—1631), намагалася втягти у війну проти Габсбургів протестантську Швецію, але остання була зайнята війною з Річчю Посполитою.

1629 року шведи з поляками уклали Альтмаркське перемир'я, після чого шведський король Густав II Адольф вдерся до Північної Німеччини (1630), розпочавши третій період війни. 1631 року до протестантського блоку приєдналася Саксонія. Шведи розбили імперські війська під Брейтенфельдом (1631) і Лютценом (1632), але втратили убитим короля. Сподіваючись на підмогу Швеції, Московія почала війну проти Речі Посполитої (1632), але зазнала поразки і уклала Поляновський мир (1634). Коли імперсько-іспанські війська розбили шведів під Нердлінгеном (1634), Саксонія підписала з імператором Празький мир (1635), до якого приєдналися протестантські князівства, зокрема Бранденбург-Пруссія.

У четвертому періоді проти Священної Римської імперії відкрито виступила Франція, яка до цього підтримувала повстанців у Нідерландах та вела війни в Італії. Шведи уклали з Річчю Посполитою Шмутсдорфський договір (1635) й кинули проти імператора усі сили. Французькі й шведські війська здобули перемоги при Брейтенфельді (1642), Рокруа (1643), Янковом (1645). Попри це, сили Габсбургського союзу та антигабсбурзької коаліції сильно виснажилися, тому 1645 року розпочалися мирні переговори, що закінчилися підписанням Вестфальського миру.

 Внаслідок війни перемогу здобули протестантські сили. Старий європейський порядок, що тримався на авторитеті Католицької церкви та імператорів Священної Римської імперії, було зруйновано. Утворилися європейські суверенні держави, прообрази перших національних держав. Посилилася децентралізація імперії, почався занепад Іспанії. Протестанти отримали свободу сповідання, але католики опинилися гнаними у протестантських країнах. Франція та Швеція укріпилися коштом Габсбургів, які втратили гегемонію в європейській політиці. Нідерланди здобули незалежність від Іспанії й перетворилися на одну з великих держав. Війна була найжахливішою в історії тогочасної Європи, в ході якої загинуло до 8 мільйонів осіб. Спустошення та непоправних втрат зазнали німецькі, чеські та північноіталійські землі, де велися основні бойові дії.

 

Україна під час Тридцятилітньої війни (1618-1648 рр.). Карта Європи 1619 р. Йодокус Гондіус-син

      

У XVII ст. у Нідерландах центром друкування карт став Амстердам. Це було пов’язано з подіями Нідерландської революції й Вісімдесятилітньої війни (1568–1648), окупацією Антверпена та еміграцією багатьох видавців на північ. У той час в Амстердамі працювали численні картографічні видавництва, серед яких всесвітньовідоме Гондіусів-Янсонів, що виготовляло карти й атласи продовж XVII ст. Засновником цього видавництва був Йодокус Гондіус, один із перших перевидавців карт і атласів Герарда Меркатора.

Йодокус Гондіус-батько (Jodocus Hondius; 1563–1612) – голландський картограф і видавець. Й. Гондіус – один з найвідоміших картографів Золотого століття голландської картографії. З 1584 по 1593 роки він жив і працював у Лондоні.

Йодокус Гондіус-син (Jodocus II Hondius; 1594–1629) – голландський картограф і видавець, син Йодокуса Гондіуса.

Генріх Гондіус (1597–1651) – голландський картограф і видавець, син Йодокуса Гондіуса.

Історична картографія Гондіусів

Історико-картографічними роботами компілятивного характеру були історичні карти атласів, що видавалися в Амстердамі, куди в XVII столітті перемістився з Антверпена центр картографічних видань.

Першим за часом із визначних видань компілятивного характеру є випущений друком у 1618—1619 рр. амстердамською картографічною фірмою Гондіуса історичний атлас античного світу Бертіуса – «Theatrum geographiae veteris».

У першому томі атласу вміщено грецький текст і латинський переклад Птолемея, і навіть карти, викреслені до праці Птолемея Агатодемоном у обробці Меркатора разом із примітками останнього.

У другому томі вміщено два давньоримські ітінерарії,— так званий Ітінерарій Антоніна й ітінерарій з Бордо до Єрусалиму, карта Пейтінгера і чотирнадцять карт з історичного атласу Ортеліуса разом з текстом Ортеліуса, а саме карти античної Європи, Іспанії, Галлії, Німеччини, Італії, Сицилії, Дакії та Мезії, Понта Евксинського, Фракії, Греції, Африки, Палестини. Легко бачити, що «Theatrum geographiae veteris» не є оригінальною працею його укладача. Це просто збірка з античних джерел з історичної географії та карт Ортеліуса.

Праця автора виразилася лише в підборі та редагуванні матеріалу. Він сам це зазначив на титульному аркуші, вказавши, що їм у багатьох місцях виправлено латинський переклад Птолемея і що карти Меркатора та Птолемея він переглянув та виправив.

Об'єднання в одному збірнику античних авторитетів та Ортеліуса показує авторитет цього останнього в очах упорядника.

1619 р. Йодокус Гондіус-син. Карта «Європа…» (Evropa...). Видавництво Лондон.

Українські історико-географічні землі представлені Поділлям (PODOLIA). Поділля позначено як окреме державне утворення  на рівні з іншими країнами.

Карта багаторазово перевидавалася. В час складання карти в Європі відбувається Тридцятилітня війна, або Тридцятирічна війна — перша загальноєвропейська війна у 1618—1648 роках між союзом католицьких і коаліцією протестантських держав.

До союзу входили Священна Римська імперія та Іспанія, очолювані імператорською династією Габсбургів, а також німецькі князівства Католицької Ліги (переважно західні та південні: Баварія, Кельн), італійські міста-держави, Португалія. В антигабсбурзькій коаліції перебували протестантські німецькі князівства (переважно східні та північні: Саксонія, Бранденбург-Пруссія, Пфальц, Брауншвейг-Люнебург), Нідерланди, Данія-Норвегія, Англія, Шотландія, Швеція, до яких 1635 року приєдналася католицька Франція. Католицький союз підтримували Римська курія та Річ Посполита, включно з українськими козаками. Протестантській коаліції допомагали Османська імперія та Московське царство. Причинами війни стало католицько-протестантське релігійне протистояння (Протестантська унія 1608, Католицька ліга 1609), конфлікт між імператором та удільними німецькими князями, національно-визвольні рухи в землях Габсбургів (Чехія, Угорщина, Нідерланди), стара боротьба за домінування в Європі між Австрією (Габсбургами) та Францією (Бурбонами). Безпосереднім приводом війни стало чеське повстання.

Тридцятилітню війну поділяють на чотири періоди: чесько-пфальцький (1618—1625), данський (1626—1629), шведський (1630—1635), франко-шведський (1636—1648). У першому періоді чехи повстали проти імператора Фердинанда ІІ Габсбурга й обрали замість нього новим богемським королем Фрідріха V Пфальцького, голову Протестантської унії. Імператор в союзі з Католицькою лігою розбив чехів на Білій Горі (1620), а потім разом з іспанцями захопив Пфальц (1621—1623). Нідерландські протестанти вели війну за незалежність від Іспанії.

У другому періоді проти Габсбургів виступила Данія-Норвегія, що прагнула захопити узбережжя Балтійського моря. Імператорські війська під командуванням Альбрехта Валленштейна та сили Католицької ліги на чолі з Йоганном Тіллі розбили данців й уклали з ними Любекський мир (1629), відновивши довоєнний статус-кво. Франція, яка вела з Габсбургами війну за Мантуанську спадщину (1628—1631), намагалася втягти у війну проти Габсбургів протестантську Швецію, але остання була зайнята війною з Річчю Посполитою.

1629 року шведи з поляками уклали Альтмаркське перемир'я, після чого шведський король Густав II Адольф вдерся до Північної Німеччини (1630), розпочавши третій період війни. 1631 року до протестантського блоку приєдналася Саксонія. Шведи розбили імперські війська під Брейтенфельдом (1631) і Лютценом (1632), але втратили убитим короля. Сподіваючись на підмогу Швеції, Московія почала війну проти Речі Посполитої (1632), але зазнала поразки і уклала Поляновський мир (1634). Коли імперсько-іспанські війська розбили шведів під Нердлінгеном (1634), Саксонія підписала з імператором Празький мир (1635), до якого приєдналися протестантські князівства, зокрема Бранденбург-Пруссія.

У четвертому періоді проти Священної Римської імперії відкрито виступила Франція, яка до цього підтримувала повстанців у Нідерландах та вела війни в Італії. Шведи уклали з Річчю Посполитою Шмутсдорфський договір (1635) й кинули проти імператора усі сили. Французькі й шведські війська здобули перемоги при Брейтенфельді (1642), Рокруа (1643), Янковом (1645). Попри це, сили Габсбургського союзу та антигабсбурзької коаліції сильно виснажилися, тому 1645 року розпочалися мирні переговори, що закінчилися підписанням Вестфальського миру.

Внаслідок війни перемогу здобули протестантські сили. Старий європейський порядок, що тримався на авторитеті Католицької церкви та імператорів Священної Римської імперії, було зруйновано. Утворилися європейські суверенні держави, прообрази перших національних держав. Посилилася децентралізація імперії, почався занепад Іспанії. Протестанти отримали свободу сповідання, але католики опинилися гнаними у протестантських країнах. Франція та Швеція укріпилися коштом Габсбургів, які втратили гегемонію в європейській політиці. Нідерланди здобули незалежність від Іспанії й перетворилися на одну з великих держав. Війна була найжахливішою в історії тогочасної Європи, в ході якої загинуло до 8 мільйонів чоловік. Спустошення та непоправних втрат зазнали німецькі, чеські та північноіталійські землі, де велися основні бойові дії.

 До союзу входили Священна Римська імперія та Іспанія, очолювані імператорською династією Габсбургів, а також німецькі князівства Католицької Ліги (переважно західні та південні: Баварія, Кельн), італійські міста-держави, Португалія. В антигабсбурзькій коаліції перебували протестантські німецькі князівства (переважно східні та північні: Саксонія, Бранденбург-Пруссія, Пфальц, Брауншвейг-Люнебург), Нідерланди, Данія-Норвегія, Англія, Шотландія, Швеція, до яких 1635 року приєдналася католицька Франція. Католицький союз підтримували Римська курія та Річ Посполита, включно з українськими козаками. Протестантській коаліції допомагали Османська імперія та Московське царство. Причинами війни стало католицько-протестантське релігійне протистояння (Протестантська унія 1608, Католицька ліга 1609), конфлікт між імператором та удільними німецькими князями, національно-визвольні рухи в землях Габсбургів (Чехія, Угорщина, Нідерланди), стара боротьба за домінування в Європі між Австрією (Габсбургами) та Францією (Бурбонами). Безпосереднім приводом війни стало чеське повстання.

Тридцятилітню війну поділяють на чотири періоди: чесько-пфальцький (1618—1625), данський (1626—1629), шведський (1630—1635), франко-шведський (1636—1648). У першому періоді чехи повстали проти імператора Фердинанда ІІ Габсбурга й обрали замість нього новим богемським королем Фрідріха V Пфальцького, голову Протестантської унії. Імператор в союзі з Католицькою лігою розбив чехів на Білій Горі (1620), а потім разом з іспанцями захопив Пфальц (1621—1623). Нідерландські протестанти вели війну за незалежність від Іспанії.

У другому періоді проти Габсбургів виступила Данія-Норвегія, що прагнула захопити узбережжя Балтійського моря. Імператорські війська під командуванням Альбрехта Валленштейна та сили Католицької ліги на чолі з Йоганном Тіллі розбили данців й уклали з ними Любекський мир (1629), відновивши довоєнний статус-кво. Франція, яка вела з Габсбургами війну за Мантуанську спадщину (1628—1631), намагалася втягти у війну проти Габсбургів протестантську Швецію, але остання була зайнята війною з Річчю Посполитою.

1629 року шведи з поляками уклали Альтмаркське перемир'я, після чого шведський король Густав II Адольф вдерся до Північної Німеччини (1630), розпочавши третій період війни. 1631 року до протестантського блоку приєдналася Саксонія. Шведи розбили імперські війська під Брейтенфельдом (1631) і Лютценом (1632), але втратили убитим короля. Сподіваючись на підмогу Швеції, Московія почала війну проти Речі Посполитої (1632), але зазнала поразки і уклала Поляновський мир (1634). Коли імперсько-іспанські війська розбили шведів під Нердлінгеном (1634), Саксонія підписала з імператором Празький мир (1635), до якого приєдналися протестантські князівства, зокрема Бранденбург-Пруссія.

У четвертому періоді проти Священної Римської імперії відкрито виступила Франція, яка до цього підтримувала повстанців у Нідерландах та вела війни в Італії. Шведи уклали з Річчю Посполитою Шмутсдорфський договір (1635) й кинули проти імператора усі сили. Французькі й шведські війська здобули перемоги при Брейтенфельді (1642), Рокруа (1643), Янковом (1645). Попри це, сили Габсбургського союзу та антигабсбурзької коаліції сильно виснажилися, тому 1645 року розпочалися мирні переговори, що закінчилися підписанням Вестфальського миру.

 Внаслідок війни перемогу здобули протестантські сили. Старий європейський порядок, що тримався на авторитеті Католицької церкви та імператорів Священної Римської імперії, було зруйновано. Утворилися європейські суверенні держави, прообрази перших національних держав. Посилилася децентралізація імперії, почався занепад Іспанії. Протестанти отримали свободу сповідання, але католики опинилися гнаними у протестантських країнах. Франція та Швеція укріпилися коштом Габсбургів, які втратили гегемонію в європейській політиці. Нідерланди здобули незалежність від Іспанії й перетворилися на одну з великих держав. Війна була найжахливішою в історії тогочасної Європи, в ході якої загинуло до 8 мільйонів чоловік. Спустошення та непоправних втрат зазнали німецькі, чеські та північноіталійські землі, де велися основні бойові дії.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022.  328 с. 

*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.

*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.

*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.