1626 р. Карта Європи (Europ, and the cheife Cities contained therein, described with the habits of most Kingdoms now in use…). Карту видав Джордж Хамбл (George Humble). У правому верхньому та лівому нижньому кутах два картуші. Угорі — ім’я Спіда та дата 1626, а інформація про видавця — у нижньому картуші.
Ця карта була представлена в першому атласі світу, виданому англійцем, «Prospect of the Most Famous Parts of the World» (1627). Спід помер у 1629 році, а Джордж Хамбл помер у 1640 році. Мідні пластини з «Проспекту…», включно з цією картою, перейшли до сина Джорджа, Вільяма Хамбла. Хамбл періодично перевидав карти, а потім передав їх Вільяму Гаррету, який передав їх Роджеру Рі.
Європу обрамляють Північна Африка, Туреччина (Мала Азія) і частина Гренландії. Міфічний острів Фрисланд знаходиться на заході Ісландії. Чорне море позначено як Евксинське море, грецька назва водойми.
Суша густо вкрита містами, річками, лісами та горами. Морські чудовиська патрулюють води Північної Атлантики та Середземного моря. Однак морські звірі добре віддаляються від кораблів, що патрулюють, і кораблів, які беруть участь у битві біля західного узбережжя Ірландії.
Однією з найбільш помітних особливостей карти є її декоративні рамки. Угорі — суміш планів і видів найвидатніших міст Європи з висоти пташиного польоту. Зліва направо зображені Лондон, Париж, Рим, Константинополь (Стамбул), Венеція, Прага, Амстердам і Лісабон.
Уздовж бічних рамок зображено кілька представників європейських народів. Серед них, ліворуч, англійка, венеціанець, німкеня, поляк і угорка. Праворуч іспанець, француженка, бельгієць, богемка та грек.
Українські історико-географічні землі представлені Волинню (VOLYINIA), Поділлям (PODOLIA), Поліссям, Підляшшям і Russie (Руссю – Західна Україна).
Карта багаторазово перевидавалася. На деяких варіантах карти були позначені державні кордони, на деяких ні.
В час складання карти в Європі відбувається Тридцятилітня війна, або Тридцятирічна війна — перша загальноєвропейська війна у 1618—1648 роках між союзом католицьких і коаліцією протестантських держав. До союзу входили Священна Римська імперія та Іспанія, очолювані імператорською династією Габсбургів, а також німецькі князівства Католицької Ліги (переважно західні та південні: Баварія, Кельн), італійські міста-держави, Португалія. В антигабсбурзькій коаліції перебували протестантські німецькі князівства (переважно східні та північні: Саксонія, Бранденбург-Пруссія, Пфальц, Брауншвейг-Люнебург), Нідерланди, Данія-Норвегія, Англія, Шотландія, Швеція, до яких 1635 року приєдналася католицька Франція. Католицький союз підтримували Римська курія та Річ Посполита, включно з українськими козаками. Протестантській коаліції допомагали Османська імперія та Московське царство. Причинами війни стало католицько-протестантське релігійне протистояння (Протестантська унія 1608, Католицька ліга 1609), конфлікт між імператором та удільними німецькими князями, національно-визвольні рухи в землях Габсбургів (Чехія, Угорщина, Нідерланди), стара боротьба за домінування в Європі між Австрією (Габсбургами) та Францією (Бурбонами). Безпосереднім приводом війни стало чеське повстання.
Тридцятилітню війну поділяють на чотири періоди: чесько-пфальцький (1618—1625), данський (1626—1629), шведський (1630—1635), франко-шведський (1636—1648). У першому періоді чехи повстали проти імператора Фердинанда ІІ Габсбурга й обрали замість нього новим богемським королем Фрідріха V Пфальцького, голову Протестантської унії. Імператор в союзі з Католицькою лігою розбив чехів на Білій Горі (1620), а потім разом з іспанцями захопив Пфальц (1621—1623). Нідерландські протестанти вели війну за незалежність від Іспанії.
У другому періоді проти Габсбургів виступила Данія-Норвегія, що прагнула захопити узбережжя Балтійського моря. Імператорські війська під командуванням Альбрехта Валленштейна та сили Католицької ліги на чолі з Йоганном Тіллі розбили данців й уклали з ними Любекський мир (1629), відновивши довоєнний статус-кво. Франція, яка вела з Габсбургами війну за Мантуанську спадщину (1628—1631), намагалася втягти у війну проти Габсбургів протестантську Швецію, але остання була зайнята війною з Річчю Посполитою.
1629 року шведи з поляками уклали Альтмаркське перемир'я, після чого шведський король Густав II Адольф вдерся до Північної Німеччини (1630), розпочавши третій період війни. 1631 року до протестантського блоку приєдналася Саксонія. Шведи розбили імперські війська під Брейтенфельдом (1631) і Лютценом (1632), але втратили убитим короля. Сподіваючись на підмогу Швеції, Московія почала війну проти Речі Посполитої (1632), але зазнала поразки і уклала Поляновський мир (1634). Коли імперсько-іспанські війська розбили шведів під Нердлінгеном (1634), Саксонія підписала з імператором Празький мир (1635), до якого приєдналися протестантські князівства, зокрема Бранденбург-Пруссія.
У четвертому періоді проти Священної Римської імперії відкрито виступила Франція, яка до цього підтримувала повстанців у Нідерландах та вела війни в Італії. Шведи уклали з Річчю Посполитою Шмутсдорфський договір (1635) й кинули проти імператора усі сили. Французькі й шведські війська здобули перемоги при Брейтенфельді (1642), Рокруа (1643), Янковом (1645). Попри це, сили Габсбургського союзу та антигабсбурзької коаліції сильно виснажилися, тому 1645 року розпочалися мирні переговори, що закінчилися підписанням Вестфальського миру.
Внаслідок війни перемогу здобули протестантські сили. Старий
європейський порядок, що тримався на авторитеті Католицької церкви та
імператорів Священної Римської імперії, було зруйновано. Утворилися європейські
суверенні держави, прообрази перших національних держав. Посилилася
децентралізація імперії, почався занепад Іспанії. Протестанти отримали свободу
сповідання, але католики опинилися гнаними у протестантських країнах. Франція
та Швеція укріпилися коштом Габсбургів, які втратили гегемонію в європейській
політиці. Нідерланди здобули незалежність від Іспанії й перетворилися на одну з
великих держав. Війна була найжахливішою в історії тогочасної Європи, в ході
якої загинуло до 8 мільйонів чоловік. Спустошення та непоправних втрат зазнали
німецькі, чеські та північноіталійські землі, де велися основні бойові дії.
Джон Спід (англ. John Speed, 1551 або 1552—1629), англійський картограф та історик. Поруч з Крістофером Сакстоном є одним з найвідоміших англійських картографів раннього Нового часу.
Спід народився у Фарндоні (Чешир) і продовжив справу свого батька Самуїла, кравця.
Працюючи в Лондоні, Спід був кравцем і членом відповідної гільдії, і привернув до себе увагу «вчених» осіб. Серед них був сер Фульке Гревілль, який згодом встановив йому грошову допомогу, щоб Спід зміг присвятити всю свою увагу дослідженням. На 1598 рік Джон Спід користувався достатньою прихильністю патрона, щоб облишити свою фізичну працю і стати «науковцем на повний робочий день». У нагороду за його ранню роботу, королева Єлизавета надала Спіду право використовувати приміщення у митній палаті. У Спіда було високорозвинене «живописне чуття».
У 1575 році в Лондоні він узяв шлюб із Сузанною Дрейпер, пізніше у них народилися діти. Серед дітей, безумовно, був син, на ім'я Джон Спід, пізніше «вчена» людина з докторським ступенем, і невідома кількість інших, оскільки літописці й історики не можуть зійтися на єдиному числі дітей у подружжя. Попри це, немає жодних сумнівів, що родина Спіда була відносно заможною.
До 1595 року Спід опублікував карту біблійного Ханаана, у 1598 році він представив свої карти королеві Єлизаветі, а в 1611—1612 він опублікував карти Великої Британії, а його син, можливо, допомагав Спіду в обстеженнях англійських міст.
У віці 77 або 78 років, у серпні 1629, Спід помер. Він похований разом зі своєю дружиною у Лондоні, в церкві святого на вулиці Фор. Пізніше за вівтарем церкви встановлений пам'ятник Джону Спіду. Згідно з вебсайтом церкви, цей пам'ятник — один з кількох у цій церкві, який пережив бомбардування Лондона 1940—1941 років.
Картографічна діяльність. У 1601 і 1627 роках Спід створив історичні карти, що зображують вторгнення в Англію та Ірландію. Також розробив карти, що показують поточний час — з грубо виконаними чернетками, але привабливими, барвистими остаточними версіями своїх карт.
Завдяки заохоченням Вільяма Кемдена Спід почав свою «Історію Великої Британії», яка була опублікована в 1611 році. Хоча він, ймовірно, мав доступ до уже втрачених історичних джерел, (він однозначно використовував роботи Сакстона і Нордена, його робота як історика зараз вважається другорядною за важливістю, порівняно з його картографічною працею, з якої найважливіший його внесок, вірогідно, це міські плани, багато з котрих забезпечують перший візуальне зображення відповідних британських міст. У роки, що передували цьому етапу, під час укладання свого атласу, він надіслав листа Роберту Коттону, члену британського уряду, просячи про допомогу зі збором необхідних матеріалів.
У 1627 році Джордж Гамбл опублікував атлас з картами найвідоміших частин світу, надрукований Джоном Доусоном. Це карта світу з цього атласу з ім'ям Джона Спіда в назві, але не приписана авторству Спіда.
Його атлас «Арена імперії Великої Британії» опублікований в 1611 і 1612 роках і містив перший набір окремих карт графств Англії та Уельсу, а також карти Ірландії і загальну карту Шотландії. До карт зроблено вступ на початку, у якому автор звернувся до свого «приємно враженого і прихильного читача», визнаючи, що можуть бути помилки, але він зробив все, що міг, і вказав мету свого атласу: «Моя мета… показати стан кожного міста і містечка виключно у Великій Британії… можна підтвердити, що жодне інше королівство у світі не описане так добре… як Велика Британія».
Карти друкувалися з мідних дощок, і деталі були вигравірувані в зворотному напрямку, щоб на карту вони нанеслись правильним бором. Спід визнавав, що «копіював, адаптував та уклав роботу інших», не роблячи багато самостійних досліджень. Атлас не уникнув політичних поглядів самого Спіда: він називає короля Якова I тим, хто об'єднав «королівства Британських островів». У 2016 році Британська бібліотека опублікувала видання репринтів цієї колекції карт, з передмовою від колишнього депутата Найджела Ніколсона і супровідними коментарями історика Аласдара Гок'ярда; у видання подано карти територій від Бедфордшира до Норфолка та Уельсу.
Більшість, але не всі, карти графств мають на них міські плани, серед них і ті, які він намалював сам. У 1627 році, за два роки до своєї смерті, Спід опублікував атлас, який став першим атласом світу, виконаним англійцем; атлас коштував 40 шилінгів, що означало, що його обіг обмежувався «багатшими клієнтами і бібліотеками», де багато примірників і збереглися.
Немає коментарів:
Дописати коментар