Морські експедиції й географічні відкриття Франції XV-XVIII ст.

Великими географічними відкриттями називають відкриття, здійснені європейськими мандрівниками наприкінці XV - у першій половині XVII ст. Поштовхом до них стали пошуки європейцями нового морського шляху до Індії в обхід володінь Османської імперії. Першими почали шукати нові шляхи до країн Сходу Португалія та Іспанія.

Кінець ХV – початок ХVІ ст. ознаменувався для світу початком колоніальної експансії європейських країн. Саме Іспанія та Португалія першими розпочали здійснювати активну колоніальну політику.

Поділ світу між Іспанією та Португалією не влаштовував інші європейські держави. «Нехай нам покажуть той пункт у заповіті Адама» - вимагав французький король Франциск І – «за яким Новий Світ повинен бути поділений між моїми братами, королями Іспанії й Португалії, а я не повинен мати своєї частини його спадщини».

Незабаром після Іспанії й Португалії на шлях нових географічних відкриттів та колоніальних захоплень вступила Голландія, Англія й Франція.

Колоніальна діяльність Франції, порівняно з Іспанією та Португалією, була досить мізерною. Хоча, французькі мореплавці неодноразово досягали берегів Південної та Північної Америки, здійснювали плавання навколо Африки, доходили до Мадагаскару, і навіть до Суматри та Китаю в 1530–1531 рр. На атлантичному узбережжі французькі купці вели активну боротьбу з Іспанією та Португалією.

В першій половині ХVІ ст., зокрема, важливу роль в цих відносинах зіграв французький кораблевласник. Жан Анго із Дьєпа (1480/1481— 1551). Він перебував у добрих стосунках із Франциском I. Допомагав останньому споряджати географічні експедиції. Деякий час займався організацією каперства. При підтримці Франциска І організував експедиції в Америку, Африку і Азію та піратські рейди проти іспанських та португальських суден.

Жак Картьє́ (фр. Jacques Cartier; 1491—1557) — французький мореплавець (за походженням бретонець), перший європеєць, що піднявся річкою Св. Лаврентія в 1534 році. Картьє відкрив острови Мадлен і Сен-Жан (нині — острів Принца Едварда) і проплив річкою Св. Лаврентія до майбутніх Квебеку і Монреаля, проте не зумів знайти Північно-Західний прохід (у Тихий океан), котрого шукав, як і багато інших мореплавців.

Саме Жаку Картьє світ зобов'язаний появою назви Канада. Під час висадки на острів Монреаль, Картьє відвідав ірокезьке село Ошлага (фр. Hochelaga). Ірокезькою мовою слово «каната» означає «село». Картьє помилково вирішив, що так індіанці називають свою країну.

Починаючи з 60-х рр. ХVІ ст. французькі торговці Марселя значно розширюють торгівлю із північноафриканськими містами, особливо з Марокко, звідки до Франції ввозили цукор, шкіри, віск, фініки та ін. Марсельські купці в 1560 р., отримавши право видобутку коралів в Алжирі, добились можливості створити своє поселення в Північному Алжирі – Бастіон Франції, яке, проте, було зруйноване алжирцями 1568 р.

Активну колоніальну політику Франція здійснювала під час правління Генріха ІV. Значно розширив колоніальні володіння своєї країни і Людовик ХІV який укріпив позиції Франції на узбережжі Сенегалу, де в 1638 р. уже існувало три торговельні компанії, і навіть у 1642 р. здійснили спробу захопити Мадагаскар, побудувавши у Форт-Дофіні свою базу.

Французька Ост-Індійська компанія (фр. Compagnie des Indes Orientales) — французька торговельна компанія. Заснована у 1664 р. міністром фінансів Ж.-Б. Кольбером. Першим генеральним директором компанії став Франсуа Карон, який тридцять років пропрацював у Голландській Ост-Індійській компанії, в тому числі і 20 років у Японії. Компанія зазнала невдачі під час спроби захопити острів Мадагаскар, задовольнившись сусідніми островами — Бурбон (тепер — Реюньйон) та Іль-де-Франс (тепер — Маврикій).

Французька Вест-Індійська компанія (фр. Compagnie française des Indes occidentales) — французька торгова компанія, що існувала в 1664—1674 роках.

Компанія була створена королівським інтендантом Жан-Батистом Кольбером, щоб замінити засновану кардиналом Рішельє в 1627 році Компанію нової Франції, ще відому як Компанія ста акціонерів, яка займалася колонізацією нової Франції. Штаб-квартира компанії перебувала в недавно заснованому нормандському Гаврі, її капітал становив 6 мільйонів ліврів. Компанія отримала у власність на 40 років всі французькі володіння, що розташовувалися на атлантичних узбережжях Африки і Америки, а також монопольне право торгівлі з Америкою. Передбачалося, що коштом доходів від розпочатого виробництва цукру на Гваделупі компанія буде заселяти Канаду.

Французькі моряки, субсидовані як державною скарбницею, так і французької Ост-Індської компанією, також включаються «в гонку за лідером», їх кораблі вирушають у Південні моря для розвідувальних і колонізаційних цілей.

Жан Франсуа Марі де Сюрвіль зробив важливі відкриття в Океанії. Спорядивши у 1769 р. в Нанті корабель, який забезпечили трирічним запасом продовольства, він відправився в Індію, де прийняв на борт товари Ост-Індської компанії. Далі його шлях лежав на Філіппіни. Там стався вельми повчальний для європейців інцидент. Під час стоянки біля острова Бабуян з команди Ж. Сюрвиля дезертували три людини. Щоб запобігти подібному в майбутньому, капітан розпорядився захопити заручників і пояснити жителям острова, що заручники залишаться на кораблі, поки аборигени не знайдуть спосіб повернути втікачів матросів. Місцеві жителі знаками показали, що зрозуміли, про що йде мова. І на наступний ранок вони привезли в своїх пірогах трьох пов'язаних... свиней(!). Ж. Сюрвіль метав громи та блискавки, але зміг помститися лише відвезти нещасних заручників. Кривава сутичка команди корабля Ж. Сюрвиля з тубільцями сталася на архіпелазі Нью-Джерсі, що входить в Соломонові острови.

 Далі шлях експедиції лежав до Нової Зеландії, бо багато членів команди потребували лікування і відпочинку. Але чергова сутичка з місцевим населенням змусила Ж. Сюрвіля тримати курс на Південну Америку. У квітні 1770 р. корабель дістався до Перу, біля берегів якого, до нещастя, відважний мандрівник загинув.

Співвітчизник Сюрвіля, Луї де Бугенвіль здійснив навколосвітню подорож у пошуках колоній для Франції. Це рішення не було випадковим. Після війн з Англією Франція втратила Канаду. Л.Бугенвіль вважав це несправедливим і хотів компенсувати батьківщині цю втрату.

Спочатку він вирішив колонізувати Фолклендські острови, що лежать в Атлантичному океані недалеко від східного узбережжя Південної Америки. Але, незважаючи на всі старання Л. Бугенвіль - а він побував на цих островах тричі і зумів заснувати там невелике поселення, - Людовик XV змушений був поступитися ці території Іспанії.

Після цієї невдачі Л. Бугенвіль обдумав план кругосвітньої подорожі і восени 1766 р. на фрегаті «Будез» покинув береги Франції, тримаючи курс на Тихий океан. Це було перше кругосвітнє плавання, розпочате французами. Експедиція Л.Бугенвіля досліджувала ряд островів у Тихому океані, їх флору і фауну. Після повернення на батьківщину Луї де Бугенвіль видав книгу про свою подорож, яка була дуже популярна у Франції. Його ім'я не тільки з'явилося на географічних картах, увічнене в назві острови і протоки, але і в сорті винограду, вивезеного ним з тропіків.

Французький мореплавець, офіцер військово-морського флоту Жан Франсуа Голуп де Лаперуз (фр. Jean François Galaup, comte de La Pérouse; 1741— 1788) очолив науково-дослідну експедицію в Тихий океан. Зник безвісти за невідомих обставин поблизу атолу Ванікоро (острови Санта-Крус) разом з командою, на чолі якої здійснював навколосвітню подорож.

1 серпня 1785 року фрегати «Бусоль» і «Астролябія» вийшли з порту Брест і вирушили в дорогу. За час експедиції екіпажі суден відвідали береги Патагонії, острів Пасхи, Гавайські острови, перетнули Тихий океан, досліджували Філіппінські острови, Східнокитайське та Японське моря, узбережжя Примор'я. Пройшовши вздовж Сахаліну, Лаперуз відкрив миси Жонкієр і Крільон, а також протоку між островами Сахалін і Хоккайдо (протоку Лаперуза), пройшовши через яку, експедиція пройшла вздовж Курильських островів до Камчатки, а потім повернула на південь до Соломонових островів, Австралії. Далі Лаперуз вирішив продовжити плавання у східному напрямку, сповістивши про це Людовіка XVI. Це було останнє повідомлення від французького мореплавця.

 Пізніше стане відомо, що кораблі «Бусоль» та «Астролябія» зазнали аварії під час шторму поблизу острова Ванікоро.

Роль Ж.Ф. Лаперуза у вивченні моря величезна, її  можна порівняти з участю Дж. Кука. Хоча він відкрив не так багато нових земель, але географічні та етнографічні знання європейців про маловивчені землі, насамперед про Татарське узбережжя, Сахалін та Курильські острови, отримані під час експедиції, не можна недооцінювати. Лаперуз також довів невідповідність уявлень про існування багатьох гіпотетичних островів, нанесених на старі карти.

До видатних французьких мандрівників XVIII ст., без сумніву, необхідно віднести і Етьєна Маршана.

Призначений капітаном торгового флоту в 1789 році, з 1790 по 1792 рік, він здійснив поїздку по світу як Капітан Солід, щоб налагодити торгівлю хутром між Північною Америкою та Китаєм. Виїхав з Марселя 14 грудня 1790 р., експедиція проходить на острови Зеленого мису, перетинає Магелланову протоку, відвідує Маркізські острови, архіпелаг Олександра, острови Королеви Шарлотти, Макао і Маврикій.

Е. Маршану належить честь відкриття островів Революції у Маркізському архіпелазі, один із яких було названо його ім'ям. Крім того, торгова експедиція Еге. Маршана активно займалася картографуванням біля берегів Америки.

В епоху Просвітництва починається наукове дослідження материків. Африка, відома європейцям вже тисячоліття, тим не менш була для них загадкою. Торгові маршрути пролягали або по північному узбережжю чорного материка», або відходили від фортів, створюваних морськими державами на узбережжі. Центральні райони були «Terra incognita».

Окремі сміливці, збурені жагою відкриттів, як, наприклад, француз Мішель Адансон, ще у середині XVIII ст. роблять спроби вивчення рослинного і тваринного світу цього материка. З юних років захоплюючись природознавством, М. Адансон мріяв про відкриття нових видів флори і фауни. І оскільки в Європі, як йому здавалося, не лишилося місць для цих пошуків, він звертає всі свої надії на Африку.

В 1749 р. він висадився з корабля «Шевальє Марен», на якому прибув з Франції в гирлі р. Сенегал. Але він помилково приймав її за н. Нігер. Протягом майже п'яти років він досліджує прилеглі до річки території. В результаті наполегливих та цілеспрямованих пошуків виникає багата і унікальна колекція рослин, тварин і мінералів. Він чудово описав баобаб і термітів, невідомих у Європі. Є в його щоденниках та етнографічні замальовки. Але М. Адансон працював в районах, вже відвідувані європейцями, і нових географічних даних не зібрав.

 Карти Інституту Передових Технологій

Азійські колонії Португалії, Іспанії, Голандії та Англії  на 1650 рік. З атласу "Всесвітня історія та географія". Лондон. 1895 р.  

Західна півкуля 1815 р. Колонії Британії, Португалії, Іспанії, Голандії, Франції, Росії. Історичні карти з атласу "Всесвітня історія та географія". Лондон. 1895 р.