ЛАГОДОВСЬКІ (Лагодовські з
Лагодова, Ваньки Лагодовські, Lahodowscy, Lahodowsstij, Wańkowie Łahodowscy) –
земянський рід, у XV–XVII ст. землевласники у Львівській та Подільській
землях. Володіли Винниками понад сто років (бл. 1515—1631 рр.), але
основним місцем проживання цей населений пункт міг бути для них лише у кінці
XVI ст. на початку XVII ст. Рід Лагодовських походив від славного роду Корчак,
який бере свій початок від короля Данила Галицького. Федір Любартович (бл.
1351—1431 рр.) — Великий князь Волинський, син князя Любарта-Дмитра, надав
землі навколо сучасного с. Лагодів славному і заможному лицареві Лагодовському,
«пану на Лагодові». За це славний Лагодовський був зобов'язаний з дружиною
надавати князеві Федору Любартовичу допомогу обороняти княжі села і міста,
будувати замки, лагодити дороги, давати підводи та платити податки.
За М. Грушевським: «Наприкінці
XVI ст. в Україні залишилося вже мало не спольщеної української шляхти.
Найбільше було такої шляхти в Галичині, але це була лише дрібна шляхта, бо
більш-менш заможна була спольщена. Шлюби з поляками, з католиками викликали
переходи на католицтво. Із старих тубільних родів тільки магнати Лагодовські
зберегли українську національність в середині XVI ст. і довели її опікою над
православним Унівським манастирем».
Перший відомий представник
родини, Ванько (в реєстрах Wanyko) зосереджував у своїх руках значний масив
володінь на схід від Львова. За побором 1515 р. Ванько Лагодовський володів
загалом 48 ланами угідь – селами Винники (6 л.), Станимир (6), Погорільці
(4 л.), Борщів (3 л.), Коросно і Ганачів (спустошені), Торкутин (3 л.),
Підберізці (6 л.), Дворища (3 л.), Каменеполе (2 л.), Підбірці (3 л.),
Вовків (6 л.), Кагуїв (6 л.) [Źródła
dziejowe. – Warszawa, 1902. – T. XVIII. – Cz. I. – S. 156, 157].
Однак, у 40-х рр. XVI ст. родина
тимчасово втратила ці маєтності. В кінці 1539 р. канонік львівської
капітули Миколай Понятовський подав скаргу на сина Ванька, Івашка
Ваньковича Лагодовського, оскільки той не сплачував церковну десятину.
Генеральний львівський офіціал, канонік Станіслав М’єнда наказав парохам у
Гологорах, Вижнянах, Дунаєві та Глинянах (очевидно, найближчі до володінь
Лагодовського римо-католицькі парафії на той період), аби вони наклали на
Лагодовського подвійне (аґравацію), а згодом і потрійне (супераґравацію)
церковне прокляття [AGZ. – T. X. – S. 40.
– № 599-601, 604; S. 41. – № 608; K[azimiera] K[limkowa]. Agrawacyja // Słownik
polszczyzny XVI wieku. – Wrocław; Warszawa; Kraków, 1966. – T. 1
(A-Bany). – S. 91.].
Оскільки й через рік після
відлучення від церкви Лагодовський не збирався платити десятину, львівська
капітула вирішила апелювати до світської влади. На початку 1541 р. заступник
львівського архієпископа Петра, Марцін з Курова, звернувся до львівського
старости Миколая Одновського, аби той, згідно королівських статутів,
відібрав у Лагодовського його земельні володіння, на що Одновський
погодився. Конфіскація власності Івашка здійснювалася з умовою, що земля
буде повернута після зняття інтердикту з останнього [AGZ. – T. X. – S. 42. – № 623, 626].
Згодом земельні володіння
Лагодовським були повернуті. Відомо, що Олександру і Захарії Лагодовським
(синам або молодшим братам Івашка) в липні 1571 р. вдалося виграти в
судовому процесі проти Миколая та Станіслава Каменецьких і відстояти право
володіння над с. Новосілка [Ibid. – S.
110. – № 1643, 1644.].
Однак, згадка про це село як
власність братів у поборових документах відсутня. Натомість, станом на 1578 р.
Захарія Лагодовський володів 5 селами
вздовж золочівського тракту. Загалом, це було 35 ланів угідь – Станимир (15
л.), Підгайчики (8 л.), Погорільці (5 л.), Дворища (3 л.), Торкутин (4 л.)
[Źródła dziejowe. – Warszawa, 1902. – T. XVIII. – Cz. I. – S. 64] – очевидно,
це було все, що залишилося від маєтностей Івашка.
Реєстр 1584 р. зафіксував власницею
дібр Богдану Лагодовську. Місто Погорільці, села Станимир, Підгайчики,
Залука, Погорільці, Двориська, Торкутин, Костенів [AGAD. ASK. – Dz. I. – Sygn. 19. – K. 784v–785].
Зрештою, володіння родини, які на
початку XVII ст. спільно утримували Fylhsq (Анджей) та
Софія Лагодовські, у січні 1609 р. були придбані львівським архієпископом
Яном Замойським. Замойський купив у подружжя Лагодовських місто і село
Погорільці, Торкутин, Станимир, Дворище, Підгайчики і Залука [AGZ. – T. X. –
S. 197. – № 3103].
Того ж року,
у жовтні, король Зиґмунт ІІІ надав Андрію (Анджею) Лагодовському уряд писаря Львівської
землі [AGZ. – T. X. – S. 200. – № 3160].
Немає коментарів:
Дописати коментар