Андрій Байцар: Українські землі на картах світу Йодокуса Гондіуса 1617 р. та 1630 р.

Карти світу з назвою «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula» (Нова географічна і гідрографічна карта всієї Землі) видавалися багатьма картографами XVII ст., переважно нідерландськими. Українські землі на цих картах позначено як Поділля (Podolia), або - тільки міста. Одна із перших карт з такою назвою - 1605 р. Віллем Янсзон Блау. Карта «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula auct Guiljelmo Blaeuw».

1617 р. Йодокус Гондіус-син. Карта «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula auct Iud. Hondio». Париж. Українські землі розділені між Московією (Руссією), Польщею та Османською імперією. На карті позначено м. Київ.

В 1636 р. була перевидана. Вигравірувана Анрі Ле Руа (Henri Le Roy) в Парижі та опублікована Мішелем Ван Лохумом (Michael Van Lochum). На карті вперше зображені протока Ле Мера та острови в Тихому океані, відкриті Ле Мером під час його досліджень на Новій Гвіні. Протока знаходиться між островом Бут і півостровом Київ на Землі Ґреяма. Довжина протоки — 11 км, мінімальна ширина — 1600 м.

Карта Й. Гондіуса також була однією з перших, на якій були зображені Гудзонова затока та повна течія Св. Лаврентія в цікавій конфігурації.

1630 р. Генріх Гондіус. Карта світу «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica ac Hydrographica Tabula» (латинь). Карта 1630 р. ґрунтується на карті світу Йодокуса Гондіуса 1617 р. Карту обрамляють портрети Птолемея, Меркатора, Йодокуса Гондіуса і Юлія Цезаря. Карта включає появу північного побержжя Австралії.На карті вперше було показано протоку Ле-Мера (Ле-Мер (фр. Le Maire) — протока між островом Естадос та східним краєм острова Вогняна Земля. З'єднує Атлантичний океан з протокою Дрейка. Названа на честь голландського мореплавця Якоба Лемера, який 1615 р. відкрив її) та острови в Тихому океані, виявлені Я. Лемером (у квітні 1616 р. Лемер і Схаутен відкрили декілька островів архіпелагу Туамоту, в травні — північну частину архіпелагу Тонга, і 25 червня досягнули архіпелаг Бісмарка, відкрив острови Нова Ірландія і Новий Ганновер). Карта Гондіуса також була однією з найбільш ранніх, де було показано Гудзонову затоку та повну течію Святого Лаврентія у цікавій конфігурації.

Українські землі розділені між Московією, Польщею та Османською імперією. На карті позначено м. Київ.

ДИНАСТІЯ КАРТОГРАФІВ ГОНДУСІВ

У XVII ст. у Нідерландах центром друкування карт став Амстердам. Це було пов’язано з подіями Нідерландської революції й Вісімдесятилітньої війни (1568–1648), окупацією Антверпена та еміграцією багатьох видавців на північ. У той час в Амстердамі працювали численні картографічні видавництва, серед яких всесвітньовідоме Гондіусів-Янсонів, що виготовляло карти й атласи продовж XVII ст. Засновником цього видавництва був Йодокус Гондіус, один із перших перевидавців карт і атласів Герарда Меркатора.

Йодокус Гондіус-батько (Jodocus Hondius; 1563–1612) – голландський картограф і видавець. Й. Гондіус – один з найвідоміших картографів Золотого століття голландської картографії. З 1584 по 1593 роки він жив і працював у Лондоні.

Йодокус Гондіус-син (Jodocus II Hondius; 1594–1629) – голландський картограф і видавець, син Йодокуса Гондіуса.

Генріх Гондіус (1597–1651) – голландський картограф і видавець, син Йодокуса Гондіуса.

Історична картографія Гондіусів

Історико-картографічними роботами компілятивного характеру були історичні карти атласів, що видавалися в Амстердамі, куди в XVII столітті перемістився з Антверпена центр картографічних видань.

Першим за часом із визначних видань компілятивного характеру є випущений друком у 1618—1619 рр. амстердамською картографічною фірмою Гондіуса історичний атлас античного світу Бертіуса – «Theatrum geographiae veteris».

У першому томі атласу вміщено грецький текст і латинський переклад Птолемея, і навіть карти, викреслені до праці Птолемея Агатодемоном у обробці Меркатора разом із примітками останнього.

У другому томі вміщено два давньоримські ітінерарії,— так званий Ітінерарій Антоніна й ітінерарій з Бордо до Єрусалиму, карта Пейтінгера і чотирнадцять карт з історичного атласу Ортеліуса разом з текстом Ортеліуса, а саме карти античної Європи, Іспанії, Галлії, Німеччини, Італії, Сицилії, Дакії та Мезії, Понта Евксинського, Фракії, Греції, Африки, Палестини. Легко бачити, що «Theatrum geographiae veteris» не є оригінальною працею його укладача. Це просто збірка з античних джерел з історичної географії та карт Ортеліуса.

Праця автора виразилася лише в підборі та редагуванні матеріалу. Він сам це зазначив на титульному аркуші, вказавши, що їм у багатьох місцях виправлено латинський переклад Птолемея і що карти Меркатора та Птолемея він переглянув та виправив.

Об'єднання в одному збірнику античних авторитетів та Ортеліуса показує авторитет цього останнього в очах упорядника.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.

*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.

*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.

*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.