У
ландшафті Чорногора верхня межа лісу (ВМЛ) у вигляді хвилястої лінії переходить
з однієї вершини на іншу, піднімаючись на крутих схилах (г. Брескул, Данцер,
Шпиці) і знижуючись на пологих (г. Пожижевська, Говерла), має чітко виражений
антропогенний характер. Невеликим коливанням висоти проходження ВМЛ сприяє масивність
головного хребта Чорногори.
У
поширенні ВМЛ простежуються експозиційні відмінності. На північно-східних
макросхилах Г. Запалович [1889] середню висоту межі лісу проводить на висотах
1450-1500 м н. р. м., а на південних - 1500-1550 м н. р. м. А.Сьродонь [1948]
на підставі понад 250 вимірювань визначив, що різниця між макросхилами за
рівнем ВМЛ досягає 60 м (1570 м на південних, 1510 м на північних).
У ландшафті Чорногора ВМЛ утворюють смерекові, букові, яворові та кедрово-смерекові деревостани. Найрозповсюдженішим є хвойний варіант. Природні комплекси зі смерековими лісами в зоні ВМЛ займають близько 95% площі. Вище смерека трапляється у вигляді біогруп карликових дерев. Такі “лісові” фації поширені на південно-східному схилі г. Говерла на висотах 1900 і 1750 м, південно-західному схилі г. Петрос (1750 м), г. Ребра (1990 м), г. Туркул (1930 м), г. Смотрич (1840 м). Найвища BMЛ не лише Чорногори, а й усіх Українських Карпат, проходить на південному схилі г. Стайки на висоті 1680 м н. р. м.
Немає коментарів:
Дописати коментар