Жозеф-Нікола Деліль (Joseph-Nicolas Delisle; 1688—1768), французький астроном і картограф, член Паризької АН (1716).
Рідний брат — Гійом Деліль — французький географ та картограф.
Народився в Парижі. Закінчив Мазарініївский колеж, потім вивчав астрономію і математику, працював помічником Джованні Доменіко Кассіні в Паризькій обсерваторії. У 1712 створив невелику власну обсерваторію. У 1714 почав вивчати астрономію в Паризькій АН у Дж. Ф.Маральді. З 1718 професор математики в Колеж-Рояль. В 1726 був запрошений до Росії як перший академік астрономії до заснованої незадовго до того Петербурзької АН. Був членом Петербурзької АН до 1747, коли повернувся в Париж. Тут одержав посаду астронома французького військового флоту і відновив викладання в Колеж-Рояль, де працював до 1761.
Великі заслуги Деліля в організації астрономічних робіт в Петербурзькій АН в перші роки її існування. За його проєктом була побудована й оснащена інструментами академічна астрономічна обсерваторія в будівлі Кунсткамери. Створення обсерваторії було частиною програми робіт, складеної Делілем, яка включала градусні вимірювання, визначення відстаней до Сонця і Місяця, розробку теорії їхніх рухів, дослідження рефракції і підготовку російських наукових кадрів. Організував у 1726 році в Росії систематичні метеорологічні спостереження і спостереження полярних сяйв, у 1735-му висунув ідею про створення першої в Росії служби часу. Очолював астрономічні роботи, необхідні для проведеного в АН картографування території Росії. За пропозицією Деліля при АН був створений Географічний департамент для керівництва картографуванням, і він став його першим директором (1739—1740). Розробив у 1728 еквідистанційну конічну картографічну проєкцію, найзручнішу для такої витягнутої вздовж паралелі країни, як Росія, намітив план створення мережі астропунктів для побудови точної карти Росії. Виміряв у 1737 базисну лінію завдовжки 21,5 км по льоду Фінської затоки між Петергофом і Дубками (поблизу Сестрорецька).
Астрономічні роботи Деліля присвячені спостережній астрономії, астрометрії, небесній механіці. Спостерігав сонячні і місячні затемнення, покриття зірок і планет Місяцем, вивчав сонячні плями, вимірював діаметри Сонця, Місяця і планет. Займався організацією, передобчисленням і обробкою спостережень за визначенням паралаксу Сонця і Місяця, що проводилися Н. Л. Лакайлем на мисі Доброї Надії, Ж. Ж. Ф. Лаландом в Берліні, Дж. Брадлеєм в Гринвічі, А. Н. Грішовим в Петербурзі. Керував організацією спостережень проходження Венери по диску Сонця в 1761 і 1769, склав на підставі свого методу карту видимості цього явища. Разом з Г. Гейнзіусом спостерігав комети 1742 і 1744, побудував теорії їхнього руху. Дав детальний аналіз усіх публікацій з теорії комет після Ісаака Ньютона і Едмонда Галлея. Розробив метод визначення орбіт комет. Займався деякими питаннями оптики, зокрема дифракцією світла; вивчав дифракцію від різних за формою тіл, відкрив низку важливих закономірностей цього явища.
Значну увагу приділяв вивченню та перекладу європейськими мовами найкращих праць вчених Сходу, зокрема Улугбека. Виховав блискучу плеяду учнів не тільки в Росії, але і у Франції, серед них були Л. Годен, Лаланд, Мессьє.
Член Лондонського королівського товариства, Берлінської АН та багатьох інших академій наук і наукових товариств.
1710 р. склав мапу “Carte de Moscovie dresse par G. de L'Isle”. Правобережна та Лівобережна Україна – Ukraine pays des Cosaques (Україна Країна Козаків), Південь України - Cosaques Zaporoski (Козаки Запорозькі), нижня течія Дону – Cosaques Donski (Козаки Донські). Окремо виділено Russie Moscovite (Русь Московську) та Tartarie Moscovite (Московську Тартарію). Московська Тартарія – землі мордви, колишні Казанське та Астраханське ханства.
1710 р. Карта “Pologne”. Карта публікувалася до 1757 р. Правобережна та Лівобережна Україна – Ukraine ou pays des Cosaques (Україна Країна Козаків), Західна Україна – Russie Noire (Чорна Русь).
Атлас Росії 1745 р. (https://www.davidrumsey.com/luna/servlet/view/all/who/Academie+der+Wissenschafften/L%27Isle%2C+Joseph+Nicolas+de?sort=Pub_List_No_InitialSort). Роботи над створенням атласу розпочалися у 20-х роках XVIII ст. Для організації астрономічних досліджень та удосконалення картографічних робіт в Росію був запрошений французький астроном Жозеф Ніколя Деліль, який з 1725 р. зайняв посаду астронома, а у 1739 р. — став головою Географічного департаменту Академії наук Росії. У 1728 р. Ж. Н. Деліль видав “Основні правила для створення карт Росії” в яких висловив думку про необхідність ґрунтовного опрацювання та співставлення всіх картографічних першоджерел та описових матеріалів (рукописних карт, астрономічних досліджень, морських карт, щоденників мандрівників та ін.), що, зрештою, дуже затягувало роботу над атласом. Надмірно вимогливе ставлення Деліля до роботи російських геодезистів спричинилося до відсторонення його у 1740 р. від керівництва Географічним департаментом. Вирішував поставлені Делілем надскладні завдання і, фактично, керував роботою з укладання карт атласу географ і досвідченний практик-картограф, оберсекретар російського Сенату Іван Кирилов, а після його смерті В. Татищев, який, за “скороченим способом”, завершив роботу над атласом до 1745 р. Атлас Росії вийшов російською та латинською мовами з чотирма титульними аркушами - російською, латинською, французькою, німецькою мовами. В ньому вміщено 19 карт.
1745 р. До цього атласу ввійшли кілька його карт (виданих в Європі у 1730-х рр.) українських земель:
· 1736 р. Карта “Charte derer von der Russisch-Keyser Armee im Jahr 1736”. 1745 р. опублікував її в “Russischer Atlas: Welcher in einer General-Charte und neunzehen Special-Charten das gesamte Russische Reich und dessen angraentzende Laender, nach den Regeln der Erd-Beschreibung und den ne Academie der Wissenschafften (СПб., 1745)”. Карта походить з атласу Росії, підготованого Академією наук Росії у Санкт-Петербурзі і виданого 1745 р. На карті Лівобережна Україна це “Ukraine”, Правобережна представлена Волинню (Volhinien) та Поділлям (Podolien). Також на карті позначена Українська лінія, турецько-російський кордон, Крим, Кубань і т д.;
· 1736 р. “Charte der Kriegs Operationen am Donn und Dnieper. Ihro Russisch Key Serl: Maiesty: Glorieusen Armeen Ao.1736” (Карта військових дій на Дону і Дніпрі її Російської Імператорської величності славної армії в 1736 році). 1739 р. перевидана в Росії московитською мовою. На карті позначено Запорізьку Січ (Задунайську Січ), житло Запорізьких козаків (за Дунаєм), Українську лінію, турецько-російський кордон, Крим, Гниле море (затока Сиваш), Кубань і т. д.;
· 1737 р. “Theatrum Belli Ao MDCCXXXVII. a milite Augustae Russorum Imperatricis adversus Turcas Tattarosque gesti. Ex. autographis in Acad. Scient: Petropol” (Карта театру військових дій в Російсько-турецькій війні в 1737 р.). Показано маршрути походів російських армій до Очакова та Карасубазара. На карті позначено позначено Українську лінію, турецько-російський кордон, Буджацьку Тартарію, Крим, Гниле море (затока Сиваш) і т.д.;
· 1737 р. “Verus Chersonesi Tauricae Seu Crimea Conspectus adjacentium item Regionem itinerisq ab Exercitu Ruthemo Ao MDCCXXXVI et MDCCXXXVII adversus Tattaros Susceptis …”. Карту видали в 1737 р., в Амстердамі, брати Оттенси під назвою «Theatre de la Guerre Contre les Turcs & les Tartares avec Les marches des armées de Sa Majesté l'Imperatrice des Russies, le tout tiré des originaux levés par Ordre de meſieurs les Generaux De Munich et de Lascy redigés par l'academie des Sciences de Petersbourg. Verus Chersonesi Tauricae Seu Crimea Conspectus adjacentium item Regionem itinerisq ab Exercitu Ruthemo Ao MDCCXXXVI et MDCCXXXVII adversus Tattaros Susceptis» (Театр військових дій проти турків і татар разом із походами армії її Величності імператриці Росії, все взято з початкових досліджень за наказом пана генерала Мініха та Лассі, написаних в Академії наук Петербурга). Мова латинська. Видавництво Амстердам. Такі карти масово друкувалися в Європі за даними, що їх надавала Російська Академія наук.
Вказані оборонні лінії, зокрема Українська лінія, яка простягалася на 285 км від Дніпра вздовж Орілі та її притоки Берестової аж до Ізюма. У систему укріплень входило 16 фортець і 49 редутів, з’єднаних між собою високим земляним валом та глибоким ровом. На карті всі фортеці підписані;
· 1738 р. “Theatrum Belli ad Borysthenem Tyram & Danubium Fluvios gesti”. 1739 р. перевидана в Росії московитською мовою. На карті позначено Буджацьку Тартарію, Крим і т.д.
На цих картах позначено укріплення, розташування військ, шляхи їх руху в кампанії 1736, 1737, 1738 рр.; російсько-турецької війни 1735-1739 рр. Підписи на картах – німецькою мовою.
1745 р. Карта «TATARIA MINOR CUM ADIACENTIBUS KIOVIENSIET BELGORODENSI GUBERNIIS (Мала Татарія з прилеглими Київською та Бєлгородською губерніями). Санкт-Петербург. В атласі: ATLAS RUSSICUM МАРРА VNA GENERALI ET VNDEVI- GINTI SPECIALIBVM VASTISSIMUM IMPERII RUSSICUM CVM ADIACENTIBUS REGIONIBUS SECUNDUM LEGES GEOGRAPHICAS ET RECENTISSIMAS OBSERVATIONES DELINEATUM EXHIBENS CURA ET OPERA ACADEMIA IMPERIALIS SCI- ENTIARUM PETROPOLITANAE. PETROPOLI, TYPIS ACADEMIAE IMPERIALISSCIENTIARUM MDCCXLV. - P. 17» (https://www.loc.gov/resource/g7000m.gct00155/?sp=13&r=0.09,0.233,1.066,0.528,0).
Мова латинська.
Опис карти подано за М. Вавричин (2009) з доповненнями автора.
Заголовок у картуші у вигляді щита, прикрашеного обабіч військовою арматурою та сценою взяття фортеці, у лівому нижньому куті. Карта у дволінійній рамці з вказаними градусами. Під нижньою рамкою — одна шкала лінійного масштабу.
Карта охоплює територію від Чугуєва (Czuguew) на півночі до гирла Дунаю (R. Dunai) та південного узбережжя Кримського півострова (Кгут) на півдні, від Хотина (Ctofim) та Кам’янця-Подільського (Катепес Роdolskoi) на заході до східного узбережжя Азовського моря (Azowskoe More) на сході.
На карті пунктирними лініями з кольоровими кантами позначені кордони Малої Татарії, Кримського півострова та південні межі Київської (Czast' Kiewskoi Gubernii), Бєлоґородської (Czast' Bielogorodskoi Gubernii) та Воронезької (Czast' Woronezskoi Gubernii) губерній.
Художніми малюнками на карті зображені гори, лісові масиви у вигляді невеликих груп листяних дерев, умовними позначеннями — населені пункти.
Українські землі на карті представлені Кримським півостровом, Малою Татарією, що займає північне узбережжя Чорного та Азовського морів.
Гідрографічна мережа представ'єна головними річками - Дніпром (R. Dniерr), Дністром (R. Dniestr), Південним Бугом (R. Bug), Інгулом (R. Ingul) з їхніми численними лівими та правими притоками. На Дніпрі, біля Кодака, малюнком зображені Дніпровські пороги та острови. У межиріччі Інгульця (R. InguІес) і Базавлуку (R. Buzuluk) позначена Запорізька Січ (Zaporozskaja Sjecza). На лівому березі Дніпра, ближче до гирла, позначені Чорна (Czomaja Dolina) та Циганська (Cyganskaja Dolina) долини.
Мережа населених пунктів на карті неоднорідна. Малозаселені землі біля нижньої течії Дніпра і Південного Бугу та на всій території Малої Татарії. Більше населених пунктів позначено вздовж берегів Дністра і на півдні Київщини, з них виділені міста-фортеці: Кизикермен (Kizikermen), Кінбурн (Kinburn), Кодак (Kudak), Переволочна (Реrewoloczna), Полтава (Poltawa), Біла Церква, Хотин, Очаків (Oczakow).
Найдетальніше на карті зображений Кримський півострів, в північно-західній частині якого доволі густа мережа поселень. Як великі міста виділені Бахчисарай (Bakczisarai), Кафа (Kafa), Керч (Kercz), Судак (Sudak) та ін. Вздовж південного узбережжя півострова, від Бахчисарая до Кафи, позначені Кримські гори. Гідрографічна мережа представлена річками Альмою (R. АІmassu), Булганаком-Східним (R. Bulganach), Булганаком (R. Bulganach), Мокрим Індолом (R. Indel).
Карті притаманні окремі помилки: неправильне зображення течії Дніпра; Правобережжя відтворене схематично; Дністер і річки його басейну більше нагадують художній малюнок; спотворено подане також чорноморське узбрежжя від Перекопа до Кінбурна, де замість острова Тендрівська Коса зображено чотири острови.
Карта походить з атласу Росії, підготованого Академією наук Росії у Санкт- Петербурзі і виданого 1745 р.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.
*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.
1710 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар