Гітлер та Пілсудський: дружба двох диктаторів

А. Гітлер

Й. Пілдсудський

15 червня 1934 р. Німецької посол у Польщі фон Мольтке (ліворуч), диктатор Пілсудський, імперський міністр пропаганди Й. Геббельс та польський міністр закордонних справ Бек після підписання німецько-польського Пакту про ненапад.

14 травня 1935 р. Берлін. Адольф Гітлер та керівництво Німеччини під час поминальних заходів по Й. Пілсудському  на тлі символічної труни з польським прапором та орлом

Похорон Пілсудського. Поважна німецька делегація на чолі з Германом Герінгом, який йшов за труною в першому ряду.

1935 р. Зустріч А. Гітлера та міністра закордонних справ Польщі Бека  

Німецький генерал і польський маршал Ридз-Сміґли
після захоплення Тешинської області Чехословаччини (1938 р.)

1926 р. Й. Пілсудський вчинив державний переворот в Польщі, після чого був встановлений жорсткий авторитарний режим. За його вказівкою були проведені каральні акції проти українців (так звана "пацифікація") та інших національностей.

26 січня 1934 р. за ініціативи Й. Пілсудського та А. Гітлера було підписано «Декларацію про незастосування сили між Німеччиною та Польщею» (Deklaracja między Polską a Niemcami o niestosowaniu przemocy). Даний документ підписали у Берліні міністр закордонних справ Німеччини Константін фон Нейрат та посол Польщі в Німеччині Юзеф Ліпскі. 15 червня 1934 р. Пілсудський приймав у Варшаві міністра пропаганди Німеччини Йозефа Геббельса.

У зв’язку зі смертю Пілсудського Адольф Гітлер оголосив в Рейху всенародний траур і надіслав телеграму польському президенту, де писав:

«Я глибоко зворушений звісткою про смерть маршала Пілсудського і висловлюю Вашій Високоповажності та польському урядові мої щирі співчуття. Польща втратила в покликаному в вічність Маршалі творця своєї нової країни та її найвірнішого сина. Разом з польським народом і німецький народ оплакує смерть цього великого патріота, який через своє всеохопне співробітництво з німцями зробив велику послугу не тільки нашим країнам, а й надав неоціненну допомогу в заспокоєнні Європи».

Після смерті Пілсудського,  12 травня 1935 р,  дружні відносини двох держав не завершилися.  31 січня 1938 р. Польщу  відвідав керівник нацистської поліції генерал Далюге. У вересні 1938 р. поїздку до Берліну здійснив генерал Заморський (начальник польської поліції). Він був запрошений німецькими друзями-нацистами на з’їзд Націонал-соціалістичної партії, який проходив у Нюрнберзі. 15 грудня 1938 р. Варшаву відвідав міністр юстиції Німеччини Герман Франк, а 18 лютого 1939 р. – керівник СС і головний шеф гестапо Генріх Гіммлер.

29-30 вересня 1938 р. главами урядів Великобританії (Н. Чемберлен), Франції (Э. Даладьє), нацистської Німеччини (А. Гітлер) і фашистської Італії (Б. Муссоліні) була підписана Мюнхенська угода. Польща, 21 вересня 1938 р., денонсувала польсько-чехословацький договір 1925 р. про національні меншини та офіційно зажадала передачі Тешина і Спіша. Це дозволило Гітлеру виправдати анексію Судет «міжнародним» характером вимог до Чехословаччини. І вже 2 жовтня польські війська окупували Тешинську Сі­лезію. Польща загарбала шматок чехословацької території з на­селенням 230 тис. осіб.

У грудні 1938 р. видатний польський дипломат Ян Каршо-Седлевський відверто говорив одному своєму німецькому колезі: «Політична перспектива для європейського Сходу зрозуміла. Через кілька років Німеччина буде воювати з Радянським Союзом, а Польща підтримає в цій війні Німеччину. Для Польщі краще до конфлікту виразно стати на бік Німеччини, так як територіальні інтереси Польщі на Сході, перш за все за рахунок України, можуть бути забезпечені лише шляхом заздалегідь досягнутої польсько-німецької угоди».

По взятті Кракова та капітуляції Польщі у 1939 р., А. Гітлер наказав військовій комендатурі міста виставляти щоденну почесну варту біля гробу свого друга Й. Пілсудського.