«Petermanns Geographische Mitteilungen» («Географічні відомості Петерманна») розпочав свою діяльність у березні 1855 р. (виходив до 2004 р.) із неймовірно великим тиражем у 4 000 примірників при 1 000 передплатах за кордоном. Оскільки, в Готу надходило стільки інформації, що вона не могла бути опублікована в 40-сторінкових виданнях журналу, було вирішено розпочати публікацію так званих додаткових номерів. Хоча перші додаткові випуски, що вийшли в 1860 р., були лише невеличкими буклетами, вони незабаром стали здоровенними книгами. Останній додатковий номер 294 було опубліковано в 1999 р.
«Petermanns Geographische Mitteilungen» були вперше опубліковані 16 березня 1855 року у видавництві Юстуса Пертеса в Готі під назвою «Mittheilungen aus Justus Perthes’ Geographischer Anstalt über wichtige neue Erforschungen auf dem Gesammtgebiete der Geographie von Dr. A. Petermann.» (Повідомлення Географічного інституту Юстуса Пертеса про важливі нові дослідження в усій галузі географії проводені доктором А. Петерманном). У першому номері Петерманн чітко пояснив мету журналу: «Наші «Mittheilungen» відрізняються від усіх подібних видань тим, що вони узагальнюють і графічно ілюструють кінцеві результати нових географічних досліджень на ретельно відредагованих і чисто виконаних картах. Таким чином, жодне число нашої публікації ніколи не буде видано без одного або кількох додатків до карт, і вони будуть розроблені з особливою увагою, щоб гарантувати, що вони будуть доступні всім власникам Ручного атласу Штілера, Фізичного атласу Бергауза та інших картографічних робіт, які вийшли з закладу, надають постійний, легкодоступний додаток у зручній формі. Ми завжди будемо прагнути представити нашим читачам особливо важливі нові відкриття негайно або якомога швидше».
Публікація відкриттів великої північноафриканської експедиції 1849–1855 рр. Генріха Барта та Адольфа Овервега вперше принесла молодому журналу наклад понад 4 000 примірників, близько 1 000 з яких були підписані за кордоном. Петерманну вдалося заохотити подальші експедиції для дослідження Африки, Австралії та полярних регіонів і забезпечити публікацію їхніх звітів і результатів досліджень для «Mitnachrichten». У міру зростання популярності журналу Петерманн розширив «Mitigungen», включивши додаткові номери (1–294, 1860–1999), у яких з 1860 року публікувалися більші оригінальні звіти про дослідження. Ернст Бем, наступник Петермана на посаді головного редактора, був тим, хто опублікував перший том Geographischen Jahrbuchs (Географічного щорічника) (том 1-66, 1866-1983) як другий додаток до PGM з 1866 року. Петерманн або Бем, відзначаючи події в Журналі Королівського географічного товариства, вирішили, що PGM слід доповнити 10-річними кумулятивними індексами.
Від початку часопис містив невеликі звіти про розвиток географії під рубрикою Geographische Notizen/Monatsbericht (Географічні записки/Місячний звіт) (1855–...). Деякі з них стосувалися нещодавно виданої літератури, переважно цитат із книг. У 1860 році Петерманн вирішив, що вони повинні бути перелічені більш структуровано, останній тимчасово як Звіт про географічну літературу за (1886–1909), можливо, натхненний списками літератури Кронера в журналі «Zeitschrift für allgemeine Erdkunde der Gesellschaft für Erdkunde».
Книги та карти були б не лише перелічені, але й перевірені, якби вони були частиною бібліотеки Пертеса. На відміну від більшості списків, він також включатиме статті з основних журналів, оскільки, як він зазначив, це були першоджерела, що відображають останні розробки в географії. Це дозволить інформувати читачів PGM.
Іншими розділами журналу були: Географічна некрологія року **** (1858–1884), Географія та дослідження полярних регіонів (№ 51/1871-№ 135/1878), Щомісячний звіт про історію відкриттів і Колонізація (1885), Малі повідомлення (1889–1939), Географічний вісник (1899–1902), Щомісячний картографічний звіт Географічного інституту Юстуса Пертеса в Готі (1908–1911), Військова картографія (1909–1914), Держави та народи (1923), Нові дослідження в галузі (1935–1939), Військова географія (1935–1936), картографія (1941–1945).
Головні редактори:
1855–1878 Август Петерманн
1878–1884 Ернст Бем (Ernst Behm);
1884–1908 Олександр Супан (Alexander Supan);
1909–1937 Пол Ленгханс (Paul Langhans);
1938–1945 Ніколаус Кройцбург (Nikolaus Creutzburg);
1948–1954 Герман Хаак (Hermann Haack);
1954–1968 Вернер Горн (Werner Horn);
1968–1971 Йозеф Вустельт (Josef Wustelt);
1972–1986 Франц Келер (Franz Köhler);
1987–1991 Еберхард Бенсер (Eberhard Benser);
1992–2004 кілька редакторів.
Немає коментарів:
Дописати коментар