Генріх Берґгаус (Heinrich Berghaus; 1797–1884), німецький географ, картограф та етнограф. У 1836 р. він заснував географічну школу в Потсдамі. Генріх Берґгаус був другом і соратником великого натураліста і дослідника Александра фон Гумбольдта (1769—1859). Він одним з перших почав включати в карти та атласи дані з метеорології й кліматології, гідрографії, геології, етнографії та інших наукових дисциплін. У 1863 р. він опублікував листування Александра Гумбольдта (Лейпциг). Карти Генріха Берґгауса використано багатьма вченими для складання власних карт, зокрема Карлом фон Шпрунером та ін.
Вживав термін «Україна» (карта 1855 р.), коли Європа вже забула про нас. Виокремлював окремий етнос - “новгородці”. Українців у межах Австрійської імперії позначав як Klein russen (малоруси) і поділяв їх на етнографічні групи: Ruthenen (РУТЕНИ на Закарпатті), Russniaken (РУСНЯКИ - від р. Дністер на схід), Pokuhenen (ПОКУТЯНИ – між р. Дністер та Карпатами).
Атлас «Berghaus Physikalischer Atlas».
Між 1833 і 1837 роками Генріх Берґгаус створив «Атлас Азії». Він був задуманий як перша частина, так і не реалізованого проєкту під назвою «Великий атлас неєвропейських континентів». Публікація призвела не лише до величезної втрати 5 240 рейхсталерів, але й до вічної слави. Як сказав Бернхард Пертес, видавець четвертого покоління, у 1885 році: «Хоча прямий прибуток був абсолютно нульовим – так, навіть гірше того, компанії довелося терпіти цю невдачу протягом багатьох років – непрямий прибуток був величезним. Атлас Азії зробив Юстус Пертес свого часу всесвітньо відом».
Наступним великим проєктом, у якому компанія спробувала щастя, був «Physikalischer Atlas» (Фізичний атлас) Генріха Берґгауса. Перший тематичний атлас світу (з питаннями метеорології, гідрографії, геології, магнетизму, географії рослин, географії тварин, антропології, етнографії) був виданий як додаток до 5-томної праці Олександра фон Гумбольдта «Космос». Генріх Берґгауз редагував перші два видання сам, тоді як його племінник Герман Берґгаус редагував третє видання. Фон Гумбольдт надав Берґгаусу багато даних, які він отримав під час своїх досліджень, і Берґгаус обробив їх у фізичні карти, для яких він використав багато видів ізоліній і цілу низку нових символів. Він любив проєктувати тематичний зміст поверх топографічних карт, а також був дуже зацікавлений у правильному зображенні висот. На деяких картах першого видання є підпис «намальовано та вигравірувано в «Географічній художній школі» у Потсдамі».
Між 1839 і 1844 роками він викладав серед інших в Августа Петермана, Генріха Ланге та свого племінника Германа Берґгауса, за винятком Ланге за власні кошти. Як компенсацію учням довелося редагувати, серед іншого, карти для Атласу Штілера та Фізичного атласу.
У 1850 році великий атлас був перетворений на шкільний. Цей перший тематичний атлас мав такий великий вплив свого часу, що видавець Олександр Кейт Джонстон попросив Берґгауса зробити кілька карт для першої частини його Фізичного атласу природних явищ. Хоча Берґгаус не вважав британський науковий клімат достатньо сприятливим для таких публікацій, він підкорився. Його критику повторив через півстоліття Дж. Г. Бартолом’ю, який заявив, що британський внесок у географічні науки в основному полягає в «пошуку», тоді як німецький внесок в основному лежав у «дослідженні». Для другої частини свого атласу Джонстон потребував співпраці Генріха Ланге та Августа Петерманна, які тому й переїхали до Шотландії у 1844 та 1845 роках відповідно.
Між 1850 і 1852 роками Берґгаус опублікував чотири випуски Geographisches Jahrbuch, які мали бути додатками до кількох атласів Пертеса. У 1854 році редакцію цих щорічників перебрав його колишній учень Август Петерманн.
Перше видання: Dr. Heinrich Berghaus' Physikalischer Atlas oder Sammlung von Karten, auf denen die hauptsächlichsten Erscheinungen der anorganischen und organischen Natur nach ihrer geographischen Verbreitung und Vertheilung bildlich dargestellt sind, 1837–1848, 90 карт.
Друге видання: Dr. Heinrich Berghaus' Physikalischer Atlas, Sammlung von 93 Karten, auf denen die hauptsächlichsten Erscheinungen der anorganischen und organischen Natur nach ihren geographischen Verbreitung und Vertheilung bildlich dargestellt sind, 1849–1863, 93 карти.
Третє видання: Berghaus' Physikalischer Atlas, 1886–1892, 75 карт.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.
*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар