Андрій Байцар: Німецьке картографіне видавництво Юстус Пертес «Justus Perthes Verlag» . 1785-2016 рр.

«Видавництво Юстус Пертес».

«Видавництво Юстус Пертес» (нім. Justus Perthes Verlag) — найвідоміше німецьке картографічне видавництво, засноване 1785 р. в м. Гота (Німеччина) Йоганном Георгом Юстусом Пертесом.

Юстус Пертес був перш за все видавцем географічних та історичних атласів і (навчальних) настінних карт. Видавництво друкувало «Geographische Mitteilungen» Петермана (1855-2004), після того, як почало видавати французький «Almanach de Gotha» (нім. Gothaischer Genealogischer Hofkalender) (1785-1944). У 2016 році видавництво було припинено.

Йоганн Георг Юстус Пертес (Johann Georg Justus Perthes; 1749-1816), німецький видавець, засновник однойменного видавничого дому. Народився в Рудольштадті. Син придворного лікаря.

Альманахи.

З 1778 року Йоганн Георг Юстус Пертес працював книготорговцем у Готі, де у вересні 1785 року заснував видавничу компанію «Justus Perthes», коли отримав п’ятнадцятирічний договір про оренду «Almanach de Gotha». Лише після другого 15-річного договору оренди в 1816 р. йому було дозволено видавати альманах із відбитком власного видавництва. Видання альманаху як видання Юстуса Пертеса припинилося в 1944 р.

Готський альманах.

Готський альманах (Almanach de Gotha) — найавторитетніший довідник з генеалогії європейської аристократії, який виходив щорічно німецькою та французькою мовами в 1763 — 1944 роках в місті Гота (герцогство Саксен-Кобург-Гота).

Вперше «Готський Альманах» був опублікований 1763 року, як генеалогічний календар-довідник видавцем Йоганом Християном Дітерихом у місті Готі в князівстві Тюрингії. Він розвинувся з альманаху, що був виданий Вільгельмом фон Ротбергом, головою палати при дворі князя Саксен-Гота-Альтенбурга Фридриха III. З 1780-х рр. виданням «Готського календаря» став займатись Карл Вільгельм Еттінгер.

З 1785 року Альманах почав виходити щорічно у видавництві Юстуса Пертеса. При цьому, хоча К.В. Еттінгер передав в оренду свої права на публікацію календаря Юстусу Пертесу, але тільки з 1816 р. йому було дозволено видавати Альманах від свого імені. Головним редактором та упорядником Альманаху став богослов та науковець Емануїл Крістоф Клупфель.

Пізніше було видано ще одну серію альманахів німецькою мовою:

*Gothaisches genealogisches Taschenbuch der gräflichen Häuser (1825–1941);

*Gothaisches genealogisches Taschenbuch der freiherrlichen Häuser (1848–1942);

*Gothaisches genealogisches Taschenbuch der uradeligen häuser der in Deutschland eingeborene Adel (1900–1919);

*Gothaisches genealogisches Taschenbuch der briefadeligen Häuser (1907–1919).

Атласи.

«Атлас Штілера» був провідним картографічним посібником протягом XIX-го і до середини XX-го ст.

«Атлас Штілера» (Hand – Atlas Uber Alle Theile Der Erde nach dem neuesten Zustande Und Uber Das Weltgebaude). Автор — Адольф Штілер. Видаництво «Юстус Пертес (видавництво)» (Justus Perthes Geographische Anstalt Gotha). Цей картографічний твір пройшов через 12 видань (видавався з 1816 р. по 1940 р.).

ВИДАННЯ «Атласу Штілера»: попереднє — Попереднє видання «Атласу Штілера» (Stielers Hand-Atlas) опубліковано в 1816—1833 рр. в трьох версіях: Версія А — 1816—1823 рр., версія В — 1823—1831 рр., версія С — 1831—1833 рр. (50 карт); перше — 1834—1845 рр. (50); друге — 1845—1847 рр. (83); третє — 1852—1854 рр. (83); четверте — 1862—1864 рр. (84); п'яте — 1866—1868 (84)» шосте — 1871—1875 рр. (90); сьоме — 1879—1882 рр. (95); восьме — 1888—1891 рр. (95); дев'яте — 1901—1905 рр. (100); десяте — 1920—1925 рр. (108); інтернаціональне — 1934—1940 рр. (84).

Атлас «Berghaus Physikalischer Atlas».

Між 1833 і 1837 роками Генріх Берґгаус створив «Атлас Азії». Він був задуманий як перша частина так і не реалізованого проєкту під назвою «Великий атлас неєвропейських континентів». Публікація призвела не лише до величезної втрати 5 240 рейхсталерів, але й до вічної слави. Як сказав Бернхард Пертес, видавець четвертого покоління, у 1885 році: «Хоча прямий прибуток був абсолютно нульовим – так, навіть гірше того, компанії довелося зазнати цієї невдачі протягом багатьох років – непрямий прибуток був величезним. Атлас Азії зробив Юстус Пертес свого часу всесвітньо відомим».

Наступним великим проєктом, у якому компанія спробувала щастя, був «Physikalischer Atlas» (Фізичний атлас) Генріха Берґгауса. Перший тематичний атлас світу (з питаннями метеорології, гідрографії, геології, магнетизму, географії рослин, географії тварин, антропології, етнографії) був виданий як додаток до 5-томної праці Олександра фон Гумбольдта «Космос». Генріх Берґгауз редагував перші два видання сам, тоді як його племінник Герман Берґгаус редагував третє видання. Фон Гумбольдт надав Берґгаусу багато даних, які він отримав під час своїх досліджень, і Берґгаус обробив їх у фізичні карти, для яких він використав багато видів ізоліній і цілу низку нових символів. Він любив проєктувати тематичний зміст поверх топографічних карт, а також був дуже зацікавлений у правильному зображенні висот. На деяких картах першого видання є підпис «намальовано та вигравірувано в «Географічній художній школі» у Потсдамі».

Між 1839 і 1844 роками він викладав серед інших у Августа Петермана, Генріха Ланге та свого племінника Германа Берґгауса, за винятком Ланге за власні кошти. Як компенсацію учням довелося редагувати, серед іншого, карти для Атласу Штілера та Фізичного атласу.

У 1850 році великий атлас був перетворений на шкільний. Цей перший тематичний атлас мав такий великий вплив свого часу, що видавець Олександр Кейт Джонстон попросив Берґгауса зробити кілька карт для першої частини його Фізичного атласу природних явищ. Хоча Берґгаус не вважав британський науковий клімат достатньо сприятливим для таких публікацій, він підкорився. Його критику повторив через півстоліття Дж. Г. Бартолом’ю, який заявив, що британський внесок у географічні науки в основному полягає в «пошуку», тоді як німецький внесок в основному лежав у «дослідженні». Для другої частини свого атласу Джонстон потребував співпраці Генріха Ланге та Августа Петерманна, які тому й переїхали до Шотландії у 1844 та 1845 роках відповідно.

Між 1850 і 1852 роками Берґгаус опублікував чотири випуски Geographisches Jahrbuch, які мали бути додатками до кількох атласів Пертеса. У 1854 році редакцію цих щорічників перебрав його колишній учень Август Петерманн.

Перше видання: Dr. Heinrich Berghaus' Physikalischer Atlas oder Sammlung von Karten, auf denen die hauptsächlichsten Erscheinungen der anorganischen und organischen Natur nach ihrer geographischen Verbreitung und Vertheilung bildlich dargestellt sind, 1837–1848, 90 карт.

Друге видання: Dr. Heinrich Berghaus' Physikalischer Atlas, Sammlung von 93 Karten, auf denen die hauptsächlichsten Erscheinungen der anorganischen und organischen Natur nach ihren geographischen Verbreitung und Vertheilung bildlich dargestellt sind, 1849–1863, 93 карти.

Третє видання: Berghaus' Physikalischer Atlas, 1886–1892, 75 карт.

«Historisch-geographischer Hand-Atlas» (Історико-географічний ручний атлас Шпрунера).

«Historisch-geographischer Hand-Atlas» (Історико-географічний ручний атлас) (1837-1839 рр.; перше видання), 2-ге видання (1854), 3-є видання 1862–1879, перероблено Т. Менке. Іноземні видання виходили в Лондоні, Турині та Нью-Йорку.

Emil von Sydow Methodischer Schulatlas (Шкільний методичний атлас).

Викладаючи в Ерфуртській військовій школі, Еміль фон Сюдов (1812-1873) був захоплений проблемами, як покращити недосконалість географічних навчальних засобів. Зрештою він потрапив до Пертеса, який хотів опублікувати серію настінних карт. У той час як картографи, такі як Фрідріх фон Штюльпнагель і Крістіан Бер, малювали контури для карт, які Сюдов фарбував у зелений колір для низин і коричнево-червоний для високих областей, ця система використовується й сьогодні. Коли Карл Ріттер побачив першу карту Азії, він був дуже захоплений тим, як вона була очищена від зайвих топонімів і як вона була розфарбована. Коли серію настінних карт фон Сюдова у 20-му столітті було замінено серією, розробленою Германом Хааком, останній наголошував на червоному для вищих гірських районів.

Як продовження «Шкільного атласу» Штілера Е. фон Сюдов створив «Методичні шулатласи», які після 1879 до 1943 р. видавалися як «Методичні шулатласи» Сюдова-Вагнера. Щоб підкреслити контраст між текстом і атласом при описі ландшафтів, він писав у своєму вступі: «Навіть коли текст повинен розділити предмет географії на кілька частин і виокремити його для систематичного навчання на незалежних рівнях, це переважно завдання карти, щоб нейтралізувати цей поділ і злити незалежні частини в єдине ціле».

Е. фон Сюдов витратив більшу частину своєї енергії на редагування «Der kartographische Standpunkt Europas» («Картографічний огляд Європи»), який був опублікований дванадцять разів між 1857 і 1872 роками в Petermanns Geographical Notices і містив загалом 357 сторінок.

Після його смерті справу батька продовжив син видавця Вільгельм Пертес (Wilhelm Perthes; 1793-1853) та внук Бернард Пертес (Bernhardt Perthes; 1824-1857); після смерті Бернарда – Адольф Мюллер (Adolph Müller). До початку XX ст. видавництво очолювали нащадки Юстуса Пертеса.

У 1801 р. компанія опублікувала свою першу географічну книгу з картою Німеччини Адольфа Штілера; у 1809 р. — свій перший атлас. Але Наполеонівські війни з їхніми постійними мінливими політичними та адміністративними кордонами не створили належного клімату для цього, і це стало фінансовою катастрофою.

Юстуса Пертеса, однак, не так легко було злякати, і він незабаром погодився на пропозицію Адольфа Штілера опублікувати невдовзі відомий «Stielers Hand-Atlas» (Атлас Штілера). Штілер запропонував створити атлас спільно з Крістіаном Готлібом Райхардом (1758–1837), який пізніше склав частину карт. Перш ніж перший випуск атласу був розповсюджений у 1816 р., Йоганн Георг Юстус Пертес помер, і його спадкоємцем став його 23-річний син Вільгельм Пертес та заклав основу географічної галузі бізнесу, якою вона прославилася..

Вільгельм приєднався до батька ще 1814 р., до того він працював у видавництві племінника Юстуса Фрідріха Крістофа Пертеса в Гамбурзі.

Воно спеціалізувалося на виготовленні високоякісних карт. Саме це видавництво видавало найкращі, точні та високодеталізовані карти в Німеччині у XIX ст. Карти відрізнялися географічною вірогідністю та інформативністю, нерідко слугували зразками для інших видавців. Фірма публікувала роботи таких відомих картографів, як Адольфа Штілера, Генріха Берґгауса, його учня Августа Петерманна, та ін.

До складу фірми входив Географічний інститут Юстуса Пертеса (Justus Perthes Geographischer Anstalt), керівником якого деякий час був Август Петерманн.

У 1855 р. Август Петерманн почав видавати журнал «Mittheilungen aus Justus Perthes' Geografier Anstalt» про нові важливі дослідження. у загальній географії. Після його смерті в 1878 р. перейменовано в Petermanns Geographical Communications (PGM).

Адольф Штілер.

Адольф Штілер (Adolf Stieler; 1775–1836), німецький картограф, географ та правник. Народився в сім'ї мера Готи. Вивчав право в Єнському університеті та Геттінгенському університеті (1793–1796), а з 1796 р. почав працювати в суді. Через кілька років влаштувався на роботу картографом у видавництво Пертеса де почав створювати атласи.

«Атлас Штілера» був провідним картографічним посібником протягом XIX-го і до середини XX-го ст.

1821 р. Карта «Des Russischen Reichs europäischer Theil». Мапа поміщена в атласі «Hand – Atlas Uber Alle Theile Der Erde nach dem neuesten Zustande Und Uber Das Weltgebaude» (1833 р.). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна). Територія Кубані підписана як Czernomorische Kosaken (Чорноморські Козаки). Район р. Дон позначено як Donshe Kosaken (Донські Козаки).

В цьому ж атласі міститься карта 1825 р. «Europäisches Russland (südliches Blatt)». Як і в попередній карті Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна). Територія Кубані підписана як Czernomorische Kosaken (Чорноморські Козаки). Район р. Дон позначено як Donshe Kosaken (Донські Козаки).

Ця карта з назвою Ukraine міститься в Атласах 1845, 1847, 1853, 1864 рр. видання.

1825 р. Карта «Europäisches Russland» (Європейська Росія) поміщена в «Атласі Штілера» (Stielers Hand-Atlas, 1825). Частина українських земель (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Харківщина) позначена як Ukraine (Україна).

1833 р. Карта «Europaeisches Russland auch Schweden u. Norwegen, Dabei Uebersicht des Oesterreichischen u. Preussischen Staats» (Європейська Росія, також Швеція та Норвегія). Мапа теж поміщена в атласі «Hand – Atlas Uber Alle Theile Der Erde nach dem neuesten Zustande Und Uber Das Weltgebaude». Масштаб карти 1:11 000 000. Київська, Полтавська, Чернігівська та Харківська губернії позначені як Україна (Ukraine). Територія Кубані підписана як Kosaken (Козаки). Район гирла р. Дон позначено як Donshe Kosaken (Донські Козаки). Ця карта з назвою Ukraine зустрічається в Атласах та окремих виданнях 1845, 1847, 1853, 1854, 1864 1867 рр. та ін.

На карту нанесені численні міста, залізниці та тракти (як чинні, так і проєктовані), річки та гори, кордони адміністративного поділу на губернії. Крім кордонів губерній кольором виділені також кордони частин Імперії, які в різні історичні періоди належали іншим державам: Великоросія, Україна, Південь (землі колишнього Кримського ханства), Захід (з українських земель – Подільська та Волинська губернії), Балтійські провінції, Царство Казанське, Царство Астраханське, Велике князівство Фінляндія, Королівство Польське, Кавказ.

Видавалася карта й окремо, як гравюра, зокрема у 1861 р.; гравер –Фрідріх фон Штюльпнагель (Friedrich von Stülpnagel, 1786-1865), формат 36,2 × 44,1.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.

*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.

*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.

*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.