Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ) — Східна Католицька Церква, яка перебуває в повній єдності з Апостольським Престолом. За кількістю своїх вірних (понад п'ять з половиною мільйонів) вона є найбільшою у світі з усіх 23 Східних Церков у католицькій спільноті та другою після Латинської Церкви. Її очолює Верховний Архиєпископ Києво-Галицький Блаженніший Святослав. УГКЦ, за чинним законодавством Католицької Церкви, — Церква свого права (Ecclesia sui juris). У неї є власний обряд, який походить із Константинопольської традиції, та вона зберігає літургійну, богословську, духовну і дисциплінарну спадщину цієї традиції в культурі та історичних обставинах свого народу. Як одна з частин давньої Київської Церкви. Згідно з угодами Берестейської унії, богослужіння, церковна організація й обряди в Унійній Церкві залишилися такими, якими були до унії. Церква підпорядкувалася Папі Римському та прийняла католицькі догмати про сходження Святого Духа від Отця і Сина (filioque) та про чистилище, які в ті часи становили головні розбіжності між Православною та Католицькою Церквами.
В Руській Уніатській Церкві вже в XVIII ст. почав прискорюватися процес латинізації й полонізації, особливо після Замойського синоду (1720). Проявом цього були зміни церковного устрою, звичаїв, обрядів, обладнання храмів (усунення іконостасів чи впроваджування органів), в результаті чого деякі уніатські церкви майже не відрізнялися від костелів. Сильнішим ставав вплив польської мови. Сполонізована була значна частина уніатського духовенства, яке нерідко ототожнювалося з польською національною ідеєю.
Холмська уніатська духовна семінарія (1760-1875 рр.). Мовою викладання у семінарії до 1820-их рр. була латина, якою, зокрема, були написані всі підручники. На побутовому ж рівні її учні користувалися переважно польською. Оскільки керівництво семінарією здійснювали василіани, то внутрішній устрій цього духовно-освітнього осередку мало чим відрізнявся від укладу василіанських богословських шкіл, а також єзуїтських колегіумів, за взірцем яких тогочасні василіанські школи, власне, й створювалися.
Маркіян Шашкевич - перший русин у Галичині, який пройнявся ідеєю національності.
Виховувався Маркіян Шашкевич у священичій уніатській родині, у якій спілкувалися між собою виключно польською мовою. Шашкевич публічно виступав українською мовою на різних заходах, наприклад, виголосивши промову українською мовою в семінарії перед представниками духовної влади, що було сміливим вчинком на той час (до Маркіяна Шашкевича проповіді в уніатських церквах виголошувалися переважно польською мовою). Ініціатива Маркіяна Шашкевича, яку підтримали інші семінаристи – перші проповіді народною мовою у львівських храмах. Це трапилося 13 жовтня 1836 року, на свято Покрови (з 1900 р. - 14 жовтня). Тоді такі проповіді виголосили Маркіян Шашкевич у церкві святого Юра, Юліян Величковський в Успенській церкві і Микола Устиянович у храмі св. Параскеви. Знаково, що тексти проповідей, які вони подали керівництву семінарії на затвердження, були укладені польською мовою. Однак, коли семінаристи підіймалися на амвон, з їхніх уст лунала проповідь українською.
Возз'єднання з Римом 1596 р. було вимушеним кроком, а не з "доброго" життя. УКРАЇНСЬКА Церква пішла на такий крок, щоб зберегтися від "дикої" експансії Ватикану і шовіністичної політики Речі Посполитої, щоб зберегти наш УКРАЇНСЬКИЙ народ від олатинення й асиміляції. Ватикан протягом 1700-1900-х років все одно намагався УКРАЇНЦІВ олатинити, нав'язуючи Руській Унійній Церкві свої догми, які чужі нашому народу. І лише завдяки ПРОВОДИРЯМ УКРАЇНСЬКОГО народу та УГКЦ Митрополиту Андрею Шептицькому (1865–1944), Патріарху Йосифу Сліпому (1892–1984) та Патріарху Любомиру Гузару (1933–2017) УГКЦ збереглася і не піддалася олатиненню!!!
На жаль частина єпископату і священства це, мабуть, забула!
Немає коментарів:
Дописати коментар