Катерина Когут (ФБ; 12 лютого 2023 р.): "Переконана, що більшість читачів вже бачили фото влучання блискавки в Статую Спасителя в Бразилії. Яке разом із землетрусами, пробудженням вулкана та новинами медичними чітко свідчить, що людству найближчим часом нудьгувати не доведеться.
Адже саме такими є наслідки спроби зрушити Основи Буття. Того, що поверхневому розумові здалося "простим", "зрозумілим". Таким, що "контролюється людиною".
Ні, не прості це речі і точно не зрозумілі повністю, тим більше - не контрольовані людиною. Людина - піщинка. Чимось значущим же стає лише в парі із Богом.
Історія вже знала тих, хто пробував увіковічнити себе руйнацією. Таке бажання не вперше. Зараз же мова йде про речі глобальні. Тому не залишиться на Землі такого куточка, де би це не відчулося. І еміграцією тут нічого не вирішиш.
Але сказати хочу про інше. Ці фото, попри моторошність, ілюструють те, що часто випускається з уваги. Щодо Суті Віри.
Один з видатних подвижників віри справедливо зауважував, що лише тому, хто осягне Справжню Суть Хреста, відкриються Божі Таємниці.
Він говорив, що Хрест є Містком. Єднанням Землі і Неба. Адже стоїть на землі і одночасно безкінечно укорінений в Небі. А горизонтально охоплює весь простір.
Але це не все. Для нас з вами це не ліричні образи. Дороговкази, що вмикають дещо, що необхідне для здобуття реального духовного досвіду. Мова про споглядання. Тільки не фізичними очима - духом.
Апостол Іоан дає нам ще один дороговказ. Слова Самого Спасителя. Що світ не здатен прийняти Духа Істини, бо не СПОГЛЯДАЄ Його. Ті ж, кого Він обрав, БАЧАТЬ ЙОГО.
Що ж потрібно для того, аби БАЧИТИ? Аби споглядати духом?
З досліджених історій випливає, що часто таке бачення було і є наслідком певного потрясіння. Шкаралупа узвичаєного світогляду тріскалася. І в шпаринки починають проникати Незримий Вимір Буття.
Не виключено, що саме тому люди підсвідомо так прагнуть нариватися на неприємності. Щоби через проходження екстремальних ситуацій відкрити для себе Реальність Богоприсутності.
Та слід розуміти, що таке самовільне провокування халеп радше обернеться прикрими наслідками, аніж Богодосвідом. Тим більше зараз, під час війни, пригоди якось і не доводиться шукати. Їх у надлишкові.
То що ж робити? Практично.
По-перше, слід бодай на трішки припустити, що світ більш таємничий, аніж зараз його пробують змалювати адепти "немаєрізниці". І формули з вимірами пояснюють далеко не все - описують лише частину реальності.
Друге. Чітко усвідомити, що наше сприйняття не є сталим. Є щось типу тумблера, який здатен перемикатися. І тоді ми або ковзаємо поверхнею, або здатні проникати в сутність речей. Інша справа, що у декого ту клацалку заклинює через небажання бачити речі, що не вписуються до світогляду.
Третє. Побачити, що певні заняття нас роблять мілкішими, вловлюють нашу увагу на речах дріб'язкових. Інші ж - налаштовують на сприйняття Незримого. Для багатьох людей такими є творчість, відвідування улюблених куточків світу.
Та найприродніший спосіб перемкнути сприйняття - взяти активну участь у Богослужінні. Храм воістину страшне і дивне місце. Місце особливої Дії Божої.
Щоб відчути, що так воно і є, що потрібно? Жодних аутотренінгів чи самонавіювання. Ще один великий подвижник дає нам образ струни для Богослужіння. Не перетягнутої, але й не такої, що бовтається як-небудь. Саме така видаватиме вірні ноти.
Отож перемикаємося, витягуємося в струночку, вслухаємося в піснеспіви і намагаємося відчути. Відкритися Незвіданому. Тому, Що/Кого ніколи не вдасться пізнати повністю.
НІЧОГО не уявляємо і не вигадуємо. Задача не сфабрикувати неіснуючий досвід, не нахапати на себе сутностей, що видаватимуть себе за "ангелів". Але зробитися більш чуйними задля кращого орієнтування в ситуації.
Згадаймо, що ми з вами маємо не лише тіла, а й дух. Тілом ми належимо матеріальному світові. Духом - Божому, Незримому.
Ми є ключами. Тож або замикаємо для себе вимір чудес, або відкриваємо для себе те, про що йдеться в Євангеліє. Господню дорогу. Господній спосіб взаємодії із усіма та усім.
З неділею святою! З Днем вшанування Трьох Божих Діамантів - Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого. Всі святі, незалежно від місця, де ви просяяли Божою Славою, моліть Бога за нас!".
Немає коментарів:
Дописати коментар