Наслідком війни та московитської окупації стала ситуація, яка навесні 1916 року склалась у Галицькій митрополії Греко-Католицької Церкви. Тоді самого митрополита (а водночас львівського владику) Андрея Шептицького – а з ним ще 58 духовних осіб УГКЦ – московитська окупаційна влада вивезла до Московщини як заручників. Владика Г. Хомишин у перші дні окупації виїхав був до Відня, але невдовзі повернувся на окуповані терени. Приблизно в той час упокоївся перемиський єпископ Чехович, і владика Григорій залишився єдиним найвищим ієрархом УГКЦ на теренах Галицької митрополії (аж до до осені 1917 року).
Блаженний Григорій Хомишин (у світі Григорій Лукич Хомишин; 25 березня 1867, Гадинківці — 28 грудня 1945, Київ) — єпископ Української греко-католицької церкви; з 19 червня 1904 року — єпископ Станиславівський.
Григорій Хомишин відстоював прозахідну орієнтацію, сприяв латинізації обряду. 1916 р. пробував увести григоріанський календар, чим викликав великий опір вірних та духовенства. 1921 р. запровадив обов'язковий целібат священників.
Про намір впровадити новий стиль у підпорядкованій йому дієцезії єпископ оголосив у вузькому колі станиславівської консисторії наприкінці 1915 р. Коли це було доведено до відома львівської та перемишльської консисторій, митрополича консисторія у відповідь підкреслила, що це питання не можна розглядати до повернення А. Шептицького та скликання синоду. Г. Хомишин представляв духовенству й віруючим ідею календарної реформи як власну ініціативу. Хоча О. Барвінський пізніше у своїх спогадах стверджував, що єпископ здійснив її «з понуки генерала-намісника Колярда». Фактично григоріанський календар діяв у Станиславівській єпархії два роки. Чинність н. ст. у церковній практиці підпорядкованої йому дієцезії Г. Хомишин відмінив розпорядженням від 22 березня 1918 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар