Як Ленін й Сталін запроваджували перенесення святкування Різдва Христового з 7 січня на 25 грудня (за Григоріанським календарем)

 Різдвяні дні в радянських календарях 1919-1923 років відзначені 7 і 8 січня, а 1924-1929 років - 25 і 26 грудня. З 1929 року в радянській Росії було заборонено відзначати Різдво Христове.

У 1923 році на вимогу радянсько-російського уряду  московський патріарх Тихон видав розпорядження про перехід на Новий стиль і святкування Різдва 25 грудня, але це розпорядження викликало шалений опір на парафіях, зокрема в Україні.

5 травня 1923 р. на Другому Помісному Всеросійському Соборі (Першому оновленому), що проходив у Москві з 29 квітня по 9 травня в храмі Христа Спасителя  було розглянуто питання "Про Реформу календаря". 15 жовтня 1923 року Новоюліанський календар, святкування Різдва 25 грудня, указом патріарха Тихона  був введений для  РПЦ. Проіснувало це нововведення лише 24 дні, і вже 8 листопада все той же патріарх Тихон розпорядився «повсеместное и обязательное введение нового стиля в церковное употребление временно отложить», що триває й досі. 

Отже, РПЦ відмовилася від переходу на Новий календар, і Різдво в 1924 р. і по сьогоднішній день відзначає 7 січня. Але в грудні 1923 р. Наркомат праці СРСР затвердив новий порядок "особливих днів відпочинку" (так називалися пов'язані з релігією та традиціями вихідні, які у межах СРСР не були тотожними). Отже, з 1924 р. і до 1929 р. усі календарні свята відзначалися за Новим стилем, зокрема й  Різдво. Втім, офіційний вихідний 25 грудня не скасував відзначення Різдва "на місцях" саме 7 січня.

Видатний український вчений і патріот, віцепрезидент Української академії наук Сергій Єфремов (1876-1936 рр.; брав участь у розробці концепції української державності, української національної культури й освіти), який загинув за свої переконання в сталінських концтаборах, про радянські календарні експерименти з Різдвом так писав у 1925 році: «Різдво за старим стилем, «справжнє» Різдво, як тепер кажуть. Антирелігійна пропаганда зробила тільки те, що ніхто не святкує за новим стилем, а тільки по-старому, хоча офіційно це є будні. Пускаються навіть на хитрощі. На деяких підприємствах заявили робочі, що на Різдво (за новим стилем) хочуть працювати, щоб потім вибрати для святкування інші два дні – і вибрали Різдво за старим стилем».

1924 р. С. Єфремов писав: «Сьогодні Різдвяні свята за старим календарем. Визначено працювати, але й праці немає, і не святкують. Службовці пішли на службу, щоб, покрутившись трохи, втекти, а робочі, здається, і зовсім до роботи не стали. Ще одна з тих тихих поразок влади, в яких вона не зізнається, але на які вперто лізе...».

Так само щодо Різдва за Старим стилем вчиняло й окупаційне нацистське командування в 1941 р. Але вже в наступному році  відмовилася від переходу на Новий календар, і Різдво в 1943 р. відзначали вже 7 січня. Такі самі більшовики, тільки зовнішня форма інша.

Відтак, можемо бачити, що саме 7 січня для  українців стало датою справжнього Різдва. 

Ініціативи, щодо переходу святкування Різдва з 7 січня на 25 грудня не сприяють єдності українців. Вони розколюють українське суспільство. Є замахом на українські споконвічні традиції, обрядовість та звичаї. Вони руйнують українську родину. Нищать національну свідомість і духовність.

Ці “ініціативи” не мають нічого спільного з відходом від московських впливів. Це підміна понять. Намагання відвернути увагу від основного ворога. Адже справжнім церковним відривом від Москви була б заборона московського патріархату в Україні, кримінальне покарання ієрархів УПЦ (МП) та їхня депортація з України. Розмова ж про те, що таким чином ми йдемо в Європу, насправді відгонить меншовартістю і невіглаством. Адже, географічний центр Європи знаходиться саме в Україні. А так колоритно, як святкують Різдво в Україні, не зустрінеш у жодній країні світу!