П’єр Дюваль (Pierre Duval; 1619-1683), французький географ та картограф, племінник та учень Ніколи Сансона, працював також у картографічній майстерні Сансонів. Про П’єра Дюваля відомо, що народився він у 1619 р. в м. Аббевіль (Abbeville), що розташоване на півночі Франції. 1650 р. отримав титул Королівського Географа. Перші карти почали з’являтися з 1646 р., публікувались як окремо, так і входили до збірників карт. Спочатку це були переважно копії мап голландських видавців. До 1654 р. карти П. Дюваля публікував П. Мар’єт-старший, згодом — Ю. Жайо (до 1670 р.).
1654 р. заснував власне видавництво і відмовився перевидавати свої старі карти, що згодом призвело до розриву з Ю. Жайо. У цьому ж році до свого прізвища почав додавати: д’Аббевіль. 1658 р. П. Дюваль склав карти Франції та її провінцій і написав до своїх карт «Description de la France ou Géographie françoise» (Опис Франції й французька географія).
Найвагомішими здобутками П. Дюваля є збірний атлас «Cartes de Geographie» (Париж, близько 1654 р.) (зібраний із мап відомих голландських і французьких картографів XVII ст. і невеликої кількості карт самого П. Дюваля; видавався у 1662 р., 1667 р., 1684 р.).
1658 р. фундаментальна праця «Le Monde, ou Géographie universelle, contenant la description et les cartes et les blasons des principaux pays du monde» (у 2 томах) з описом країн, яка перевидавалася багато разів. До 1688 р. було шість видань французькою мовою (1663 р., 1676 р., 1682 р. та ін).
У 1676 р. вона вийшла під назвою «Всесвітня Географія, що містить описи, карти й герби основних країн світу» (La Geographie Universelle contenant Les Descriptions, les Сartes, et le Blason des principaux Pais du Monde). Видана в Парижі, 312 сторінок з картами.
«Всесвітня Географія» є унікальним історичним документом в області картографії й представляє величезне значення для всіх країн світу в галузі історії, географії, лінгвістики, хронології. Примітно, що в цій географії із усіх країн тільки три названі імперіями. Це Імперія Тартарія (Empire de Tartarie) на території сучасного Сибіру, Імперія Могол (Empire Du Mogol) на території сучасної Індії, у Європі – Турецька Імперія (Empire des Turcs). Якщо в сучасній історії можна легко знайти відомості про Імперію Великого Могола, то про Тартарію, як про імперію, не згадується в підручниках ні по світовий, ні по вітчизняній, ні в матеріалах по історію Сибіру. Цікаві комбінації географічних назв, що збереглися до наших днів, і що канули в часі. Наприклад, на карті Тартарії, вона граничить на півдні з CHINE (сучасний Китай), а поруч на території Тартарії, за Великою китайською стіною, позначена місцевість названа CATHAI, трохи вище зазначені озеро Lak Kithay і населений пункт Kithaisko.
Після смерті П. Дюваля картографічною фірмою керувала його вдова, а згодом — доньки.
Основні праці:
*Recherches curieuses des Annales de France (1640);
*Abrégé du monde. Première partie ou discours du globe terrestre (1648);
*Mémoires géographiques (1651);
*Description de l'évêché d'Aire en Gascogne (1651);
*Tables géographiques de tous les pays du monde (1651);
*Cartes de Geographie (1654);
* Amérique, autrement nouveau monde et Indes occidentales (1655);
*La voyage et la description de l'Italie (1656);
*Le Monde ou la Geographie Universelle (1658);
*Les acquisitions de la France par Ia paix (1658);
*L'alphabet de la France (1658);
*La Sphère françois c'est à dire le traité de Gèographie qui donne la connoissance du Globe et de la Carte (1663);
*Les confins des Chrestiens et des Turcs (1663);
*Le globe terrestre (1666);
*Cartes de geographie les plus nouvelles (1672).
Переклад статті «Тартарія» з «Всесвітньої Географії» (1676 р., с. 237-243). зі старофранцузської виконаний Оленою Любимовою.
Тартарія займає найбільшу територію на півночі континенту. На сході вона простягнеться до країни Ессо (1), площа якої дорівнює площі Європи, оскільки по довжині вона займає більшу половину північної півкулі, а по ширині – набагато перевершує Східну Азію. Сама назва Тартарія, прийшла на зміну Скіфії, і походить від ріки Татар, яку китайці називають Тата, тому що вони не використовують букву Р.
Тартари є кращими лучниками у світі, однак по-варварськи жорстокі. Вони часто воюють і майже завжди перемагають тих, кого атакують, приводячи останніх у замішання. Тартарам змушенні були здатися: Кір, коли він переправився через Аракс; Дарій Гистасп, коли пішов війною на Скіфів Європи; Олександр Великий, коли перейшов Оксус (Oxus) [сучасна Аму-дар'я. ]. І в наші часи Велике Королівство Китайське не змогло уникнути їхнього панування. Кавалерія є основною ударною силою їх численних армій, всупереч тому, що практикується в Європі. Саме вона перша атакує. Самі мирні з них живуть у повстяних наметах, і тримають худобу, нічим іншим не займаючись.
За всіх часів їх країна була джерелом безлічі завойовників і засновників колоній у багатьох країнах, і навіть велика стіна, яку китайці звели проти них, не в змозі їх зупинити. Ними управляють князі, яких вони називають ханами. Вони діляться на кілька Орд – це щось, начебто наших округів, таборів, племен або рада родів, ось і все, що ми знаємо про них, як і те, що їх загальна назва Тартарія. Предметом їх великого поклоніння є сова, після того як Чингіз, один з їхніх государів, був урятований за допомогою цього птаха. Вони не прагнуть, щоб знали, де їх ховають, для цього кожний з них вибирає дерево й того, хто повісить їх на ньому після їхньої смерті.
Вони, в основному, ідолопоклоняються, але також серед них є велика кількість магометан; ми довідалися, що ті, які завоювали Китай, майже не сповідують ніякої спеціальної релігії, хоча вони дотримуються декількох моральних чеснот. Як правило, Азіатську Тартарію звичайно ділять на п'ять більших частин: Тартарія Пустельна (Tartarie Deserte), Чагатай (Giagathi), Туркестан (Turquestan), Північна Тартарія (Tartarie Septentrionale) і Кимська Тартарія (Tartarie du Kim).
Тартарія Пустельна має таку назву, тому що більша частина її землі є необробленою. Вона визнає здебільшого великого герцога Московського, який одержує звідти гарні й багаті хутра, і підкорив там великий кількість людей, тому що це країна пастухів, а не солдат. Її міста Казань і Астрахань розташовані на Волзі, яка впадає в Каспійське море 70 устями, на відміну від Обі, яка тече в тій же країні, і яка впадає в Океан усього шістьома. Астрахань веде велику торгівлю сіллю, яку жителі добувають в горах. Калмики – ідолопоклонники й схожі на прадавніх скіфів через набіги, жорстокість і інші риси.
Народи Чагатаи (Giagathai) і Маваралнахи (Mawaralnahr) мають своїх власних ханів. Самарканд є містом, у якому великий Тамерлан заснував знаменитий університет. Є також у них торгівельне місто Бокор (Bockor), яке важається батьківщиною знаменитого Авіцени, філософа й лікаря, і Оркан (Orcange) майже на Каспійському море. Олександрія Согдійська стала відома через смерть там раніше знаменитого філософа Каллісфена (Callisthene).
Плем'я моголів (de Mogol) відомо через походження їх князя, що носить це ж ім'я, який править більшою частиною Індії. Жителі там полюють на диких конях із соколами; у декількох краях вони мають таку схильність до музики, що ми спостерігали, як їх малята співають замість того, щоб розмовляти. Ті із Чагатаїв і Узбеків (d'Yousbeg), які не звуться Тартарами, є магометанами.
Туркестан – це країна, з якої вийшли тюрки. Тібет поставляє мускус, корицю й корал, які виконують роль грошей для місцевих жителів.
Кім(н)ська Тартарія – це одне з імен, яким називають Катай (Сathai), який є самою більшою державою Тартарії, тому що він густо населений, повний багатих і гарних міст. Його столиця називається Камбалу (Сambalu) (2) або Манчу (Muoncheu): деякі автори розповідали про чудесні міста, найвідоміші з яких називаються Ханчжоу (Quinzai), Xantum (?), Suntien (?) і Пекін (Pequim): вони доповідають і про інші речі, які є в Королівському Палаці – двадцять чотири колони із чистого золота й ще одна – сама більша з того ж металу із соснової шишкою, огранованою дорогоцінними каменями, на які можна купити чотири великі міста. Почали ми поїздку в Катай (Cathai) різними дорогами, у надії знайти там золото, мускус, ревінь (3), і інші багаті товари: деякі пішли по суші, інші – по північному морю, і деякі знову піднімалися по Гангу (4).
Тартари цієї країни входили в Китай і в наш час, і король Niuche (5), якого називають Xunchi, є тим, хто завоював його у віці дванадцяти років, слідуючи добрим і вірним порадам двох своїх дядьків. На щастя молодий завойовник відрізнявся великою помірністю й ставився до знову завойованих народів з усією м'якістю, яку тільки можна собі представити.
Стара або дійсна Татарія, яку араби називали по-різному, розташована на півночі й маловідома. Говорять, що Салманасар (Salmanasar), король Ассирії, привіз племена зі Святої Землі, які є Орди, що й донині зберегли свої імена й вдачі: і його, і імамів, відомих у стародавності, і ім'я однієї із самих більших гір у світі.
Примітки перекладача
1. Країна Ессо на французьких середньовічних картах позначалася по-різному: Terre de Jesso або Je Co. або Yesso або Terre de la Compagnie. Ця назва також асоціювалася з різними місцями – іноді з о. Хоккайдо, який малювали, як частина материка, але в основному так називали західну частину Північної Америки. (Див. карту 1691 року французького картографа Ніколаса Сансона (Nicolas Sanson) 1600-1667 рр.).
2. У часи монгольської династії Юань, заснованої ханом Хубілаем, місто Пекін звався Ханбалык ( Хан-Балик, Камбалук, Кабалут), що означає «Велика резиденція хана», його можна зустріти в записках Марко Поло в написанні Cambuluc.
3. Ревінь – лікарська рослина, широко розповсюджена в Сибірі. У середні віки була предметом експорту й становила державну монополію. Місця проростання рослини ретельно приховували. У Європі ревінь був не відомий, і став повсюдно культивуватися, починаючи лише з XVIII століття.
4. На середньовічних картах Ляодунська затока називалася Гангом. (Див. італійську карту Китаю 1682 року Джакомо Кантеллі (Giacomo Cantelli (1643-1695) і Джованні Джакомо ді Россі (Giovanni Giacomo de Rossi)).
5. На північно-східному фрагменті італійської карти Китаю 1682 року показане царство Niuche (або Nuzhen), про яке в описі говориться, що воно завоювало й керує Китаєм, і воно займало північ Ляодуна й Кореї, на північному сході лежать землі Yupy Tartars (або Fishskin Tartars), і Tartari del Kin або dell'Oro (Тартарії Кін або Золоті Тартари).
У тексті статті про Тартарію зустрічається ім'я Тамерлан, який називається великим. Ми знайшли кілька гравюр з його зображенням. Цікаво, що його ім'я європейці виголошували по-різному: Temur, Taimur, Timur Lenk, Timur i Leng, Tamerlane, Tamburlaine або Taimur e Lang.
Як відомо з курсу ортодоксальної історії, Тамерлан (1336-1406) – «середньоазіатський завойовник, що зіграв істотну роль в історії Середньої, Південної й Західної Азії, а також Кавказу, Поволжя й Русі. Видатний полководець, емір (з 1370 року). Засновник імперії й династії тимурідів, з столицею в Самарканді».
Як і Чингисхана, сьогодні його прийнято зображувати монголоїдом. Але як видно із оригінальних середньовічних європейських гравюр, Тамерлан був зовсім не таким, яким його малюють ортодоксальні історики. Гравюри доводять абсолютну помилковість такого підходу...
ДЖЕРЕЛА
Сайт https://kampot.org.ua/history/periodu/index.shtml
Герб Тартарії
Немає коментарів:
Дописати коментар