У 1920-х рр.
суцільний масив українських етнічних земель, де частка українців була домінуючою (за
даними переписів в СРСР, Польщі, Румунії, Чехословаччині), становив 742 тис.
км² (на них загалом проживало 49 млн осіб різних національностей). У складі
Польщі такими землями були Галичина, Зх. Волинь, Зх. Полісся, Лемківщина,
Холмщина, Підляшшя і Посяння (заг. пл. 132 тис. км², нас. 10,2 млн осіб), у
складі Чехословаччини – Пряшівщина і Закарпаття (пл. 14,9 тис. км², нас. 0,7
млн осіб, з них українців – 0,5 млн), у складі Румунії – Пн. Буковина,
Хотинщина, Пд. Бессарабія і Мармарощина (загальна пл. 18 тис. км², населення –
1,4 млн осіб).
Щільне заселення українцями і татарами Криму. Берестейщина (тепер Білорусь),
Пінщина (тепер Білорусь), Підляшшя (тепер Польща), Надсяння (тепер Польща),
Перемищина (тепер Польща), Холмщина (тепер Польща), Стародубщина (тепер Росія), Воронежчина (тепер
Росія), Курщина (тепер Росія), частина Подоння (тепер Росія), Кубань (тепер
Росія), Південна Бессарабія (тепер Молдова), Пряшівщина (тепер Словаччина), Південна Мармарощина (тепер Румунія) – заселені українцями. Межа
між українцями і білорусами проходить частково по р. Прип’ять, а також північніше.
A Lemkivscina de?
ВідповістиВидалитиВ текстi)))
Видалити