Михайло Влох (15 вересня 1896 р., м. Винники — 15 вересня 1978 р., м. Саут-Баунд-Брук, США) — краєзнавець, поручик австрійської армії,
старшина УГА, автор регіонального збірника про Винники «Виники. Звенигород.
Унів та довкільні села» (1970 р. Чикаго, США). Батько Олекса і мати Параскевія
були середньозаможні селяни. З ранньої молодості брав активну участь у житті
українських товариств у Винниках. Після закінчення народної школи у Винниках, у
1915 р. закінчив Українську Академічну гімназію. Закінчивши старшинську школу при
телеграфічному полку в Ст. Пельтен, був висланий на російський фронт. Під
кінець війни був призначений на сербський фронт, але туди не доїхав через
падіння австро-угорської монархії
Михайло Влох, як чотар
австрійської армії пішов за покликом Шевченківського Заповіту. Відбувши воєнну
кампанію, потрапляє в Одесу. У 1918 р. М. Влох як випускник старшинської школи в Австрії, в часи відродження України,
з 1-го листопада 1918 р. керує службою зв’язків.
Чотар М. Влох був
старшиною зв’язків, відповідальним за справу для 2-го корпусу УГА, що оточував
Львів. Разом з поручиком Луцишином, який
був у складі теж 2-го корпусу УГА, забезпечили якісний фронтовий зв’язок, що
обслуговував армію й допоміжні формації.
Михайло Влох студіював в
Українському Таємному Університеті. Він пережив страхіття
Берези-Картузької. Щоб уникнути переслідувань поліції, переїхав до Варшави, де працював і проживав
разом з сім’єю. Він «моторизував» Варшаву, де його фірма продавала опони.
Коли Червона армія
окупувала українські землі, виїхав через Швейцарію, Швецію і Венесуелу до США.
Тут працював над збиранням матеріалів для регіонального збірника «Винники,
Звенигород і Унів». Власним коштом (пожертв було мінімально) видав книгу на 500
сторінок.
15 вересня 1978 р.
перестало битися серце великого патріота. Об’єднання колишніх вояків Української Армії прощалося з
покійним з прапором відділу у каплиці
Василя Музики, а тіло його похоронене в Баунд-Бруку.
Джерела
*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.
*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.
*Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання. Винники : ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016. — 312 с.
*Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар