1657 р. Ян Янсон (Йоганн Янсоніус). Карта “Typus Generalis VKRAINÆ sive PALATINATUM PODOLIÆ, KIOVIENSIS et Braczlawiensis terras nova delineatione exhibens” (Генеральна карта України).
Гравер карти - Герард Вальк.
Карта є переопрацюванням Яном Янсоном Генеральної карти України Г. Боплана, вигравіюваної і виданої В. Гондіусом у Ґданську 1648 p., зокрема її четвертого варіанта, надрукованого бл. 1651 р. і доповненого двома примітками на полі карти про Лоївську (1649) та Берестецьку (1651) битви. Загалом автор повторив за Бопланом зображення території трьох українських воєводств, проте карта має деякі відмінності: землі Брацлавського воєводства продовжені на північний захід, займаючи південну частину Поділля; Покуття зміщене на схід і простягається на невеликому відтинку вздовж правого берега Дністра. Слід відзначити, що рівень виконання гравюри значно нижчий, ніж робота В. Гондіуса.
Опис карти подано за виданням: Вавричин М. Україна на стародавніх картах (середина XVII – друга половина XVIII ст. / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович // К.: ДНВП “Картографія”, 2009. – 224 с. з доповненнями автора.
Вперше карта, без картографічної сітки, з’явилася у «Atlas Маіог», виданому Я. Янсоном у 1657 p. (Амстердам), і входила у його атласи до 1664 р. Масштаб – 1:1 600 000. У правому кутку – лінійки масштабів (“Milliaria Oeranica”, “Milliaria Polonica”, “Milliaria Germanica”, “Milliaria Italica”, “Lencæ Gallicæ”, “Milliaria Moscovitica”).
На карті позначено межі воєводств Київського, Подільського, Волинського, Брацлавського, на півдні позначено Чорне море й частина Криму. У лівому верхньому кутку під гербом з польською короною нагорі – сувій паперу з назвою карти. На чудово декорованому картуші зображені українські козаки і гетьман Богдан Хмельницький. Внизу зліва – сувій з умовними позначеннями на карті. Мова видання – латинська. Техніка – гравюра на міді. Титул розташований у верхній частині гравюри. Акварельне колірування.
Легенда поміщена в інший картуш – “Signorum vel Characterum declaratio”, “Vrbs Antiqum Christianum, Oppidum Turcæ, Pagus, Ruinæ, Fous, Flumon, Signum quo Flumen decurerit, Pagi Tartarum Homaijbiorum, Mous Molendinum, B Transitus”. Між рамками карти позначені сторони світу: Septentrio, Meridies, Oriens, Occidens.
На цій карті показано місце Лоївської (1649 р., битва між військами гетьмана Богдана Хмельницького під керівництвом Михайла Станіслава Кричевського і литовськими військами під керівництвом Януша Радзивілла) та Берестецької битв (1651 р.). Формат карти 42,2 × 54 см.
Біля міст Лоєва (Lojowogrod) та Любеча (Lubiecz) напис: «А’ Dne. 1649 die 31 July ad Lojowogrod D.V. fub hoc Sig. Princeps Januffius Radziwil Lithuaniæ Generalis, Triginta sex Millia Cofacorum Rebellium profugavit: Ducemque eorum Michaelem Krayczewski ccepit (У цьому місці 31 липня 1649 року Божого біля міста Лоєва литовський гетьман князь Януш Радзивілл переміг 36 000 бунтівних козаків, а їхній [полковник] Михайло Кричевський загинув (лат.).
Між Сокалем (Sokol) та Берестечком (Bereftetzkov), на річці Південний Буг, nt; напис: «Circa Bereftezium ubi hœc nota + reperitus Johannes CafimirusRex Pol. Cecidit et infugam vertit 30 000 Tartaros et Rebelles Cosacos A0. 1651 die 30 Juny (Біля Берестечка, де знаходиться позначка “+“ польський король Ян Казимир побив і змусив до втечі 30 000 татар та бунтівних козаків року 1651, дня 30 червня).
На карті позначено місце козацької скарбниці (Scabnica woyskowa Kosasky) й всі пороги та більшість островів Дніпра, три Великі татарські переправи через Дніпро (Wielka Przeprawa Tatarska).
1681 р. спадкоємець Яна Янсона — Йоганнес ван Весберґен (Joannes Janssonius van Waesbergen) спільно з книгарем Мозесом Пітом (Mosses Pitt) перевидали карту, здійснивши на формі кілька змін: додали картографічну сітку, змінили картографічне зображення Полісся тощо. У цьому варіанті карта друкувалась у «The English Atlas», що видавався в Амстердамі впродовж 1680-1683 pp.
Третій варіант карти Я. Янсона був виданий у 1686 р. Герардом Фальком та його учнем Петером Шенком I, які, придбавши плиту карти, додали на ній тільки свою видавничу примітку. Карта зустрічається у голландських збірних атласах. Карта перевидавалася до початку 1700-х рр.
У 1660-их рр. карту «Typus generalis Ukrainae sive palatinatuum Podoliae, Kioviensis & Braczlaviensis terras nova delineation» (Генеральна карта України) видав друкар і картограф з Нюрнберга Йоганн Гофман (Johann Hoffmann; 1629–1698). Гравер карти – Вільгельм Пфан (Wilhelm Pfann; 16..-170..).
Йоганн Янсоніус (Ян Янсон, нід. Johannes Janssonius; 1588, Арнем — 11 червня 1664, Амстердам), нідерландський картограф, який жив і працював в Амстердамі в XVII столітті. Народився в Арнемі, де його батько (Ян Янзон Елдер) працював видавцем і продавцем книг.
1612 р. Ян Янсон одружився з дочкою Йодокуса Гондіуса, після чого розпочав друкарську справу в Амстердамі. Свої перші карти Ян Янсон видав у 1616 р. (мапи Франції та Італії). З 1623 р. Ян Янсон став власником книгарень у багатьох містах Європи (у Франкфурті-на-Майні, Данцигу, Стокгольмі та деяких інших європейських містах). Протягом 1628–1651 рр. він видавав «Atlas Minor» в Амстердамі. До цих видань увійшли нові карти, автором яких був Й. Гондіус-син. Атласи видавались латинською, французькою та німецькою мовами.
Попри смерть дружини Єлизавети в 1627 р. і нового одруження, в 1633 р. він укладає партнерський договір з її братом Генріхом Гондіусом (Henricus Hondius II., Hendrik Hondius der Jüngere; 1597-1651).
Паралельно з Яном Віллемом Блау (1596—1673) починає видавати атласи Меркатора-Гондіуса.
1636 р. розпочалася нова фаза у розвитку атласу Гондіуса-Янсона: активно публікувалися нові карти, якими поступово замінили майже усі мапи Г. Меркатора і Й. Гондіуса.
1638 р. головним видавцем фірми став Я. Янсон, хоча прізвище Гондіуса було присутнє у видавничій адресі до 1641 р. У цьому ж 1638 р. назву атласу змінили на «Atlas Novus...», оскільки майже всі карти Г. Меркатора і Й. Гондіуса були замінені новими. У наступних виданнях «Atlas Novus...» залишилися лише окремі карти з давнього складу атласу.
Спочатку «Atlas Novus...» опублікували у двох томах у голландській версії. У цьому ж році (1638) цей атлас вийшов у трьох томах у латинській версії й в одному томі — в німецькій. Один з томів був повністю присвячений Італії. Четвертий том – карти англійського графства – виходить в 1646 р., через рік після аналогічного видання Блау. Однак навряд чи це був плагіат – багато карт були складені раніше Блау, інші були присвячені іншим регіонам, ніж у Блау.
У 1639 р. з’явилася французька версія цього атласу у трьох томах. Усі версії, крім іспанської чотиритомної, почергово розширювались: голландська — до дев’яти томів, латинська — до 11-ти, французька до шести й німецька — до 11-ти.
Крім «Atlas Novus...», у форматі folio видавались «Appendix...», «Atlas Maior», «Atlas Contractus» і «Atlas Maritimus», а також окремі карти країн і морів. У публікації атласів Я. Янсон співпрацював також з фірмою Блау. Через різницю у поглядах щодо видавничих інтересів Г. Гондіус і Я. Янсон змушені були розійтись. З того часу Г. Гондіус фігурував як видавець атласів у латинській, французькій і англійській версіях, але майже ніколи у голландській. 1641 р. Г. Гондіус видав останній атлас Меркатора-Гондіуса.
До 1660 р. Атлас (вже під назвою «Atlas Maior») містив 11 томів, та об'єднав роботи близько 100 видатних картографів та граверів. Атлас серед іншого містив опис «більшість міст світу», атлас водного світу («Atlas Maritimus» в 33 картах) і Небесний атлас «Harmonia Macrocosmica» Андреаса Целларія. Атлас видавався на голландській, латинській, французькій та німецькій мовах.
Перевиданням атласу Я. Янсона в Англії займався англійський видавець Мозес Пітт (Moses Pitt; 1639–1697) разом з Йоганнесом ван Весберґеном і його синами. При цьому карти для «The English Atlas» М. Пітта друкувались з оригінальних друкарських форм. Планувалось видати 11 томів, проте були опубліковані тільки чотири у 1680–1683 рр. Причиною цього стала смерть Йоганнеса ван Весберґена і банкрутство М. Пітта.
Нащадками Я. Янсона були дві його доньки й діти померлого сина. Кожен спадкоємець отримав третину маєтку, протее окремі праці, серед яких «Atlas Maior» і «Atlas Minor», залишались нерозділеними в продовж шести років після смерті Я. Янсона. Це давало можливість і надалі публікувати згадані атласи. Згідно з волею Я. Янсона, управління складом і друкарнею виконував його зять Йоганнес ван Весберґен (Johannes Jansson van Waesbergen; 1616-1681; працював у 1642–1681 рр.), який після одруження з донькою Я. Янсона Елізабет (Elisabeth Janssonius;1615-1681) додав до власного прізвище Янсон. Згодом частину плит нащадки продали на кількох публічних аукціонах, решту 1676 р. купив Йоганнес ван Весберґен. Наступними власниками фірми були його нащадки. Й. ван Весберґен у 1673 і 1676 рр. опублікував в Амстердамі «Atlas Minor».
У 1666 р. Спадкоємці Янсоніуса видали у Амстердамі «Atlas contractus - sive Atlantis majoris compendium». До атласу включено карти вітрів, світу, полярних регіонів, 14 карт Північної та Східної Європи, 38 карт Німеччини, 17 карт Нідерландів, 11 карт Великої Британії та Ірландії; 20 карт Франції, 16 карт Італії, 13 карт Іспанії, 7 карт Африки, 13 карт Азії та 18 карт Америки.
1694 р. частину мідних плит фірми Я. Янсона купили амстердамські видавці карт Герард Фальк (Gerard Valck, 1652–1726) і Петер Шенк (Pieter Schenk, 1660–1711), іншу придбав Фредерік де Віт.
У 1734/1735 рр.
і 1734/1738 рр. «Atlas Minor» опублікував
Анрі дю Созе (Henri du Sauzet; 1687–1754).
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА.
Лоєвська битва. 31 липня 1649 року відбулася славетна битва під Лоєвом (тепер у Гомельській обл. Білорусі), в якій корпус Війська Запорозького, очолюваний наказним гетьманом Михайлом Кричевським, зупинив військо польного литовського гетьмана Януша Радивила, який намагався прорватися на Київ в тил головного українського війська, що під командування Гетьмана Богдана Хмельницького вело облогу Збаража.
Українське військо було в цій битві розбите, але військо Радивила понесло в ній такі великі втрати, що не відважилося рухатися далі вглиб України. Так загиблі козаки ціною своїх життів відвернули наступ ворогів на свою Батьківщину.
Загинув у цій битві й наказний гетьман Михайло Кричевський родом зі старовинної шляхти міста Кричів (тепер Могилівської обл. Білорусі). Він потрапив у полон з тяжким пораненням і невдовзі помер. Януш Радивил з поваги до його воїнської честі звелів поховати його з почестями й насипати над ним високу могилу.
Берестецька битва (28 червня — 10 липня) 1651 року) — наймасштабніший бій Хмельниччини, який відбувся біля містечка Берестечко між Військом Запорозьким під командуванням Богдана Хмельницького і союзним йому кримсько-єдисанським військом Ісляма III Ґерая з одного боку, та армією Речі Посполитої під командуванням Яна ІІ Казимира з іншого. Поляки не зважилися продовжити війну й розпочали переговори. Внаслідок битви Хмельницький був змушений прийняти дискримінуючий мир (Білоцерківський мирний договір), підписаний під Білою Церквою 28 вересня 1651 р. За цим договором число реєстрового війська зменшувалось до 20 000, козацьку територію обмежено тільки до Київського воєводства, шляхті повернуто її давні володіння, а селяни мали повернутися на панщину. Однак битва під Берестечком не стала завершенням війни. Білоцерківський договір, який так і не був затверджений сеймом, не тривав і року, а 2 червня 1652 року відбулась нищівна для війська Речі Посполитої Битва під Батогом.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.
*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар