Україна – країна Козаків. 1695 р. Вінченцо-Марії Коронеллі. Карта Польщі

З історії.  На картах назви «Ukraine» (Україна) та «Cosaques» (Козаки) появляються одночасно. Перша відома карта з такими написами відноситься до 1572 р.  Нікола Сансон (батько Гійома Сансона) є першим європейським картографом, який на карті 1641 р. ототожнив Україну з Козаками  Vcraіna o Paese de Cosacchі (Україна або Країна Козаків). А Гійом Сансон вже на карті 1672 р.  «Les Estats dela Couronne de Pologne, subdivises en leurs Palatinats, qui comprennent Le Royaume de Pologne, Le Grand Duche de Lithuanie, Le Duches de Prusse, Mazovie, Samogitie, Les Provinces de Volhynie, et de Podolie, ou est compris L’Ukraine ou Pays des Cosaques» (Землі Корони Польської, розділені на воєводства, які охоплюють Королівство Польське, Велике Князівство Литовське, князівства Пруссія, Мазовецьке, Самоготія, Провінції Волинь і Поділля входять в Україну або в Країну Козаків) позначив на картуші (назві мапи) Україну саме як «Країна (земля) Козаків».

На карті 1672 р. Гійома Сансона та Юбера Жайо «LE ROYAUME DE HONGRIE..» ([Карта] королівства Угорщина...) Центральне Правобережжя та Лівобережжя назване Україною, або Країною Козаків (Vkraine ou Pays des Cosaques). На карті 1684 р. італійського географа й картографа Джакомо Кантеллі да Віньола (Giacomo Cantelli da Vignola; 1643-1695) Середня Наддніпрянщина вже показана як Vkraina o Paese de Cosacchi di Zaporowa (Україна або Країна Козаків Запорозьких), а на схід від неї вказана «Україна або Країна Козаків Донських, залежних від Московії» (Vkraina ouero Paese de Cosacchi Tanaiti Soggetti al Moscouita).

Отже, починаючи з карт Нікола Сансона (1641 р.) і аж до кінця XIX ст. Україна ототожнюється з козаками, як держава або країна козаків.Надалі відбулася ситуативна трансформація географічного позначення цього регіону просто словами “Cosaques” (Козаки), або “Cosaques Zaporoski” (Козаки Запорозькі). Хоча ці терміни (“Cosaques”, “Cosaques Zaporoski”) існували на картах протягом XVI-XIX ст.

Існує величезний масив картографічного матеріалу з терміном «Україна», і саме це, власне, забезпечило популяризацію імені України – саме руками Боплана, Сансона та інших видатних європейських географів-картографів.

Карти України 1640-х рр. Г. Боплана – це перші твори західноєвропейської картографії, присвячені спеціально Україні; на них назву «Україна» вперше вжито для означення всієї української території "від Московії до Трансільванії". Вони мали великий вплив на розвиток західноєвропейської картографії у другій половині ХУІІ-ХУШ ст. та утвердження назви "Україна" не тільки на картах Польщі та Московської держави, які в ті часи володіли певними частинами українських земель. З цього часу Україна у свідомості європейців відклалася, як територія із чіткими межами, як окрема країна. Саме після карти Боплана Україна почала фігурувати на всіх європейських мапах.

1695 р. Вінченцо Марія Коронеллі, венеціанський історик та географ, видав карту “Polonia parte Orientale”. Венеція. Правобережна  та Лівобережна Україна позначені як UKRAINA PAESE COSACCHJ (Україна або Земля (Країна) Козаків). На схід від Дніпра – Дике Поле (Dzike Polie). Позначено фортецю Кодак з написом, що її взяли козаки в 1648 р. На карті позначено Чорний шлях.

У період української визвольної війни, 1 жовтня 1648 р., після 4-х місячної облоги, Кодак був взятий за наказом Богдана Хмельницького (який за переказом влучно висловився на адресу цієї фортеці: «Manu facta manu distruo» («руками створене руками й руйнується») козацьким загоном під командуванням полковника Максима Нестеренка (за іншою версією — полковника Ніжинського полку Прокопа Шумейка) та перетворений на опорний пункт українського козацького війська. 

Вінченцо Марія Коронеллі (Vencenzo Maria Coronelli; 1650–1718), венеціанський історик та географ, генерал ордену міноритів. Вінченцо Марія Коронеллі займався головним чином космографією. Виготовив у Парижі, за дорученням короля Людовика XIV, земний і небесний глобуси, які досі зберігаються в Паризькій національній бібліотеці.

Вінченцо Марія Коронеллі народився у Венеції 16 серпня 1650 року як третя дитина в дуже великій родині. У 1660 році, у віці десяти років, він переїхав до Равенни і тут навчився мистецтву різання по дереву. Під ксилографією (від грецького ξύλον, «дерево» і γράφω, «я пишу») ми маємо на увазі гравіювання зображень й, іноді, коротких текстів на дерев'яних табличках (матрицях), які згодом наносяться чорнилом і використовуються. для створення кількох копій одного і того ж предмета на папері, а іноді й на шовку, шляхом друкування на пресі. Майстерність, отримана тут Коронеллі, стала фундаментальною для його подальшої роботи з картами .

У 1663 році, бувши дуже молодим, він вступив до францисканського ордену Конвентуальних Менших Братів, ставши послушником у 1665 році. Вся церковна кар’єра Коронеллі пройшла в цьому релігійному ордені, генеральним міністром якого він став у 1701 році.

У 1666 році, у віці всього шістнадцяти років, після вивчення математики та географії, він опублікував свою першу працю, «Calendario perpetuo profano» (Профанний вічний календар).

У 1671 році він вступив до монастиря Санта-Марія Глоріоза деі Фрарі у Венеції, а в 1672 році в орден Колегіо Сан Бонавентура в Гроттаферраті, у Римі, де він здобув докторський ступінь з теології в 1674 році. Згодом він також спеціалізувався на астрономії та математиці.

З 1678 року Коронеллі почав займатися географією, і йому було доручено створити глобуси, що представляють Землю та небесні тіла для герцога Пармського Рануччо II Фарнезе. Вони мали діаметр 175 см і були чудової роботи.

У 1681 році Коронеллі переїхав до Парижа, де він залишався протягом двох років. Слава Коронеллі як «майстра у виготовленні глобусів» стала відомою по всій Європі, настільки, що кардинал д'Естре, французький посол Людовика XIV у Римі, замовив у нього два глобуси для Людовика XIV, щоб прикрасити Королівську бібліотеку Версальського палацу. Виготовлені з 1681 по 1683 рік, ці два глобуси, один тераковий (із зображенням світу, відомого на той час), а інший небесний (із зображенням неба під час народження Людовика XIV, намальований Жаном Батистом Корнелем), мають діаметр 382 см і важать приблизно дві тонни кожен. Зараз вони належать до колекцій Національної бібліотеки Франції та виставлені в штаб-квартирі Франсуа Міттерана.

     *Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022.  328 с. 

*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.

*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.