УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ. Киз-Кермен

Киз-Кермен (крим. Qız Kermen, Къыз Кермен) — городище в Бахчисарайському районі Криму, поблизу села Машине. Назва з кримськотатарської мови перекладається як «дівоча фортеця» (qız — дівчина, kermen — фортеця). Збереглося в основі оборонної стіни; залишки кладки IV- III ст. до н. е., що, найвірогідніше, були збудовані за допомогою мешканців Херсонеса. У VIII-IX ст. на залишках укріплення попередніх епох і збудували цю стіну. Довжина городища понад 1 км. Ширина сягає 250 м. Воно розміщене на гірському плато на краю мису Киз-Куле. Із заходу поселення обмежене ущелиною Кая-Араси, зі сходу - балкою.

ЛІТЕРАТУРА

Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.

Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.

Світлина з Вікіпедії

УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ.Тепе-Кермен - печерне місто

Тепе-Кермен (Замок на вершині) — невелике печерне місто в Криму біля села Кудриного Бахчисарайського району. Тепе-Кермен в перекладі з тюркської означає «фортеця на вершині (пагорбі)». Місто існувало в період з VI до XIV ст. Комплекс розташований на вершині гори-останця висотою 535 м н. р. м. (225 м над оточуючими долинами). Висота обривів з півдня та заходу сягає 12 м. Найкраще збережені сліди перебування населення - комплекс печер (близько 250 камер), які відображають усю різноманітність типів, що трапляються в печерних містах Криму.

Найвідоміші печерні храми городища Тепе-Кермен це «Церква з баптистерієм» та «Церква з ризницею».

«Церква з баптистерієм» має ширину від 4,5 до 5,3 метра та довжину близько 11 метрів. Приміщення храму розділено на дві частини — церкву та баптистерій, і витягнуто не так, як заведено зазвичай — по осі, яка спрямована до вівтаря, а поперек, по осі, що має спрямованість північ-південь.

Вівтарна частина печерної церкви займає практично повністю центральну частину приміщення, на вівтарній перешкоді видно вирубані в скелі два хрести. У баптистерії можна побачити купіль висічену у формі хреста. Уздовж стін і просто в підлозі печерного храму вирубані могили та ніша-гробниця.

«Церкву з баптистерієм» вважають унікальним пам'ятником середньовічної архітектури Криму. Вона має баптистерій, вівтар, винесений всередину, і поперечне розташування нефа. Храми з подібним архітектурним розташуванням у Криму більше ніде не трапляються.

ЛІТЕРАТУРА

Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.

Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.

 

УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ. Качі-Кальон

               Печерний монастир Качі-Кальон (Хрестовий корабель) розміщений між селами Баштанівка і Передущельне (Бахчисарайський район) у підніжжі скельного масиву на правому схилі долини річки Кача. Печери монастиря є на висоті 450-510 м н. р. м. їх датують VІ-VІІІ ст. Печери Качі-Кальону цікаві й різноманітні. 
          Найпримітніші такі:

-         перший грот — церква Святої Софії та виноробний комплекс;

-         другий грот і чернечий «гуртожиток»;

-         третій грот;

-         четвертий грот - монастир Св. Анастасії;

-         п’ятий грот - напівзруйнований.

Не пізніше XVI ст. тут виник православний монастир (з ним пов'язують печерні церкви, рештки кладовища, а також руїни кам'яної огорожі), він проіснував до 1778 р. — до початку переселення християнського населення Кримського ханату до Північного Приазов'я.

Від 1851 р. до 1921 р. тут діяв скит святої Анастасії. Cкит відновлений в 2005 р.

ЛІТЕРАТУРА

Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.

Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.

 

1824 р.

УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ. Успенський монастир. Бахчисарайська ікона Богородиці

              Успенський монастир - один з найдавніших печерних монастирів у Криму. Розташований поряд з Бахчисараєм, на шляху до печерного міста Чуфут-Кале. Монастир збудовано на вертикальній кам’яній стіні в урочищі Мар’ям-Дере. Поряд з монастирем існувало грецьке поселення Маріамполь, жителі якого змогли співіснувати зі столицею мусульманського Криму. Окрім того, сьогодні це виглядає доволі дивно, проте кримські хани ставились з повагою до християнської святині й були доволі віротерпимі.

За переказами, у цьому місці сталося явлення образу Богоматері багато століть тому. Вірянини  вирубали в скелі печеру і зробили там храм. Він став оплотом християнства на півострові в часи існування Кримського ханства. Мешканці Успенського монастиря в Бахчисараї жили за суворими канонами аналогічним монастирям Святого Афона в Греції, тому храм ще називали Кримський Афон.

Справжня дата виникнення Успенського монастиря невідома. Здебільшого учені вважають, що його заснували наприкінці УІІІ-на початку IX ст. Саме в цей час у Криму з’явилися іконопоклонники. Це були миряни й ченці, здебільшого греки, які втекли від переслідування іконоборців Візантії. Вони селилися в горах, створюючи печерні монастирі, одним з яких був Свято-Успенський. Найстарішою зі збережених частин монастирського комплексу є печерна церква Успіння Пресвятої Богородиці, створена руками невідомих майстрів у товщі прямовисної скелі у VIII ст. У плані вона виглядає як чотирикутник, плоский звід якого покоїться на чотирьох колонах. Її зовнішній периметр завершує кам’яна кладка з прямокутними віконними прорізами і реставрований масляний розпис XIX ст. До храму від підніжжя скелі ведуть широкі сходи. Як свідчить легенда, в день святкування Успіння Богоматері людям з’явилася її чудотворна ікона, після чого жителі прийняли рішення побудувати тут храм, в який потім і встановили згадану святиню. Цим також пояснюють і назву обителі. З церкви відкривається краєвид на ущелину і залишки грецького поселення Маріамполь.

Після захоплення Криму військами Золотої Орди багато монастирів припинило існування, проте Успенський монастир у Бахчисараї зберігся і з XV ст. став центром православного Криму. Російський уряд 1778 р. значну частину християн переселив з Криму у Приазов’я, внаслідок чого монастир спорожнів; там залишився лише один монах.

Проте 15 серпня 1850 р. відбулося урочисте відкриття Успенського монастиря - повторне. У наступні кілька десятиліть тут вирубували нові келії, облаштовували старі, а також будували три церкви. Скелі розписували образами святих. Кількість ченців зросла до ЗО осіб, а храмів - до п’яти. Ще були: церква Св. Марка, теж печерна (1859), Св. Костянтина і Олени (1857), на протилежному боці ущелини - храм Юрія-Змієборця (1875). На нижньому майданчику при дорозі на Чуфут-Кале будували 1896 р. храм Інокентія Іркутського.

Після громадянської війни (1922) монастир знову закрили, будівлі розібрали на каміння. Під час двох військових кампаній (Перша оборона Севастополя, 1854 1855 рр., та Друга світова, квітень травень 1944 р.) у келіях монастиря облаштували госпіталь.

Скит повернули церкві 1992 р.

Бахчисарайська ікона Богородиці - головна монастирська святиня, належить до зображень типу Одигітрія. У монастирі ікону також називають Панагія. На думку Д. В. Айналова, ікону написали в XI ст., М. П. Кондакова - у XIV ст. Наприкінці XVIII ст. ікону перенесли у м. Маріуполь. Наприкінці XIX - на початку XX ст. Бахчисарайська ікона Божої Матері була дуже пошкодженою, доля її після 1918 р. невідома. Крім згаданого імені, ікона носила ще й інші назви, зокрема: Кримська ікона Богоматері та Маріупольська. Після приєднання Криму до Росії 1783 р. греки знову стали селитися в Бахчисараї. В Успенській обителі встановлено список (копію) з чудотворної ікони, від якої відбувалися зцілення. Нині в монастирі зберігається копія цієї ікони.

ЛІТЕРАТУРА

Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.

Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.

 

2013 р.

З Вікіпедії