1779 р. Львівська тютюнова фабрика була переведена в приміщення Винниківського замку (в той час вже монастиря). Відтоді історія та життя Винників була нерозривно пов'язана з виробництвом тютюнових виробів. Починаючи ще з австрійських часів значна частина населення м. Винники працювала на тютюновій фабриці.
У
1913 р. на тютюновій фабриці працювало 1
536 робітників. Виробництво на тютюновій
фабриці у 1945 р. забезпечувало 250
інженерно-технічних працівників і
службовців, у 1946 р. колектив нараховував
586 осіб, у 1953 р. кількість працюючих
на фабриці досягла 826 осіб, а в середині
1950-их рр. — уже 1016 працівників. Так
що життя у Винниках тісно було пов'язано
з тютюновою фабрикою.І серед знайомих
або родичів хтось там і працював, і не
без того що приносив до дому кілька
пачок сигарет.
Підлітки хлопці майже
всі перейшли через «куріння», переважно
«дармових» сигарет.
А ще відходи з тютюнової фабрики (тютюнову пилюку) вивозили на городи (так удобрювали землю - замість гною – «тютюн»). В цих відходах завжди «рилися» хлопчаки. І там можна було знайти багато бракованих сигарет, а також «батогів» («батіг» - це довга (кілька десятків сантиметрів, або 1-2 метри) бракована необрізана сигарета).
У
серпні 1944 р. почалося відродження
тютюнової фабрики у Винниках. Після
відступу німецьких військ на фабриці,
яка за Польщі мала назву «Польський
монополь тютюнови»,
залишилося порожнє приміщення, обладнання
було вивезене до м. Радома. Відновлювальні
роботи на фабриці проводилися під гаслом
«Все для фронту». Обладнання отримували
з різних підприємств, наприклад з
Львівської фабрики «Аїда», що виготовляла
папіросний папір і гільзи для набивання
папіросів.
Одержали парк станків для механічного
цеху німецького та австрійського
виробництва. У серпні був запущений
перший цех фабрики – механічний.
Незабаром налагодили випуск папіросів
«Біломор» на машинах системи
«Куркевича».
Попри
скептицизм колишніх працівників,
переважно поляків, фабрика запрацювала.
Після запуску виробництва папіросів, перед колективом було поставлено завдання – до кінця 1944 р. налагодити випуск сигарет. У м. Гродно було відряджено групу робітників, щоб демонтувати зі спаленої місцевої фабрики сигаретну машину. Устаткування виявилося некомплектним, довелося власними силами доробляти необхідні деталі. Так наприкінці 1944 р. почалося виробництво сигарет. Дві машини виготовляли «Приму».
Після
війни було порушене центральне
енергопостачання, тому папіросні машини
приводили в рух вручну. Незабаром
створили свою фабричну електростанцію.
Основою її став дизельний двигун марки
«Шкода» з трофейного підводного човна
потужністю 300 кВт.
У 1946 р. на фабриці
працював вже пакувальний цех, випускали
сигарети «Катюша», «Парашутист». Машини
німецького виробництва пакували
«Аврору». Роботи виконувалися вручну.
Норма – 500 тис. цигарок за день (за Польщі
– 80 тис. цигарок за день). Допустимо було
помилитись у пакуванні плюс-мінус одна
штука. Клеїли смолою, шкідливими випарами
якої дихали працівники. Обіду не було.
Наприкінці 1940-их початку 1950-их рр. вже була пакувальна машина. Працювали в цей час 14 год, а заробляли на одну хлібину (при 240 руб. зарплати хліб на базарі коштував 90 руб.).
1950-ті рр. — багатотиражна газета «Голос робітника» на тютюновій фабриці.
З часом на фабриці ввели двозмінну роботу. Перша зміна – з 23 год до 8 год, друга – з 8 год до 20 год. У 1950-их рр. організували їдальню. На початку 1960-их рр. ввели транспортери, праця дещо полегшилася.
У 1946 р. на фабриці працювало 32 машини, а в 1950 р. їх кількість зросла до 126 одиниць.
1946 р. випуск тютюнових виробів становив 800 млн штук, 1950 р. — 4, 7 млрд штук, наприкінці 1950-их рр. — 7 млрд курильних одиниць, а вже у 1980 р. виробнича потужність фабрики становила 13,5 млрд сигарет.
У 1980-их роках фабрика була одним з кращих підприємств України по виробництву тютюнових виробів. Щорічно там випускалося до 14 млрд штук сигарет (70 % — сигарети без фільтра та 30 — з фільтром) таких колись популярних марок, як «Львів», «Орбіта», «Аврора», «Верховина», «Прима», «Космос», «Фільтр». До 1982 р. на підприємстві була ділянка, де вироблялися подарункові набори цигарок «Тарас Бульба», «Гайдамаки», «Три богатирі», які користувалися особливо великою популярністю в іноземців.Сигарети.
До 1961 р. «Верховина», «Аврора», «Памір» коштували відповідно 1,40 крб; 1,40 крб; 1,00 крб. Після грошової зміни – в 10 разів менше. Після 1961 р. «Гуцульські» коштували 6 коп.
У 1970-их роках сигарети з фільтром «Львів», «Орбіта» коштували 30 коп. «Космос» - 60 коп., а сигарети без фільтра: «Гуцульські» - 6 коп., «Памір» - 10 коп., «Прима» - 14 коп., «Верховина» - 14 коп., «Аврора» - 14 коп., «Астра» – 18 коп., «Друг» – 22 коп.Папіроси «Біломорканал» коштували близько 25 коп.
У 1980-х роках сигарети з фільтром «Львів», «Орбіта», «Фільтр» коштували 40 коп., «Космос» - 70 коп., а сигарети без фільтра: «Памір» - 12 коп., «Прима» - 16 коп., «Ватра» - 25 коп.
Основні класи сигарет.
Загалом існувало сім основних класів, які визначали престижність і ціну продукції:
1. Перший клас: Найвищий сегмент, сигарети з фільтром з використанням найкращих сортів тютюну. Сюди входили такі марки, як «Космос», «Ява» (у твердій упаковці) та «Столичні».
2. Другий та Третій класи: Продукція середньої цінової категорії з фільтром. Популярні представники — «Пегас», «Ява» (у м'якій упаковці). Сигарети без фільтра «Ватра» - третій клас.
3. Четвертий клас: Сигарети нижчого середнього сегмента, зазвичай з фільтром, але з простішим складом тютюну («Фільтр», «Орбіта», «Львів» та ін.).
4. П'ятий, Шостий та Сьомий класи: Найбільш масові та дешеві сигарети, часто без фільтра. «Прима» вважалася сигаретами 5-го класу, «Памір» - 6-го класу, «Гуцульські» - 7-го класу.
.
