Християнська Європа летить у прірву

Ця інформація стосується в першу чергу так званих «великих» реформаторів-модерністів; для тих хто «хоче з більшістю», «хоче святкувати з «цілим світом». Після завершення Другого Ватиканського собору 1965 р., коли в Римо-Католицькій Церкві були запроваджені масштабні літургійні та пастирські «реформи», у католицькій церкві розпочався тривалий період спаду. Саме з другої половини 1960-х років почала зменшуватися участь у недільних богослужіннях, скорочувалася кількість священничих покликань, а згодом почалося масове об'єднання та закриття парафій.

На відміну від багатьох країн Західної Європи та Пн. Америки, де за останні десятиліття закрито, продано або перепрофільовано тисячі храмів через зменшення кількості вірян і секуляризацію суспільства, в Україні спостерігається інша тенденція. Після відновлення незалежності кількість релігійних громад і храмів загалом зросла, було збудовано тисячі нових церков, а масового продажу чи закриття храмів через відсутність парафіян НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ. Не зважаючи на величезну кількість людей за кордоном, на війні - Храми в Україні не закриваються !!!

Європа.

Нідерланди.

За 2013–2025: понад 600 церков закрито.

Прогноз на найближчі 6–10 років: ще 1000–1800.

Очікується закриття 2/3 католицьких храмів.

Німеччина.

2000–2024: 611 католицьких + 300–350 протестантських = майже 1000.

Прогноз: до 10 000 можуть втратити релігійну функцію.

Велика Британія.

За останні 10 років: понад 3500, близько 20 на рік.

За 50 років: близько 8500.

Шотландія.

Планують закрити до 30–40 %.

Бельгія (Фландрія).

З 2013: 171–192 десакралізовано (~11 %).

21 % уже змінили призначення.

До 60 % розглядають для перепрофілювання.

Франція.

З 1905: 326 публічних + 411 дієцезіальних десакралізовано.

З 2000: 72 знесені.

Зараз 1679 закриті цілий рік.

Відсоток низький (~1–2 %), але зростає.

Швеція.

З 2000: 132–133 продано або знесено (~4 %).

Данія.

За 150 років: лише 17 закритих (дуже мало).

Загалом по Європі: за останні десятиліття закрито/перепрофільовано 15–20 тисяч храмів. Найгірше — Нідерланди, Велика Британія, Німеччина.

 США.

За офіційною статистикою, кількість католицьких парафій у США скоротилася з приблизно 19–20 тисяч наприкінці XX століття до близько 16,7 тисячі у 2020 році, тобто було втрачено майже 3 000 парафій.

Післясоборні реформи 1965-го р. стали головною причиною цього спаду.

Недільна участь у Месі:

* понад 55% католиків у 1970-х;

* близько 17% у 2022 році.

Хрещення:

* близько 1,2 млн на рік у середині 1960-х;

* близько 440 тис. у 2021 році.

Католицькі шлюби:

* скоротилися більш ніж на дві третини порівняно з 1965 роком.

За матеріалами о. Ярослава Гонтара.

Глобалізм це — смерть націй і національних держав. Розплата за міграційну політику!!!

 Урок для українців! 

 Народ, який добровільно відмовляється від себе в ім’я «податків і політичної нації», приречений втратити й державу, і ідентичність, і врешті-решт, землю своїх пращурів та своїх нащадків. Лояльність формується культурною асиміляцією навколо титульної нації, а не навпаки.

На жаль, це не випадковий занепад. Це системна криза європейських народів — тих, кого грубо називають «Білою Расою». Демографічний колапс, культурна деградація, втрата волі до самозбереження і масове заміщення населення — все це відбувається синхронно в Європі, США, Британії, Канаді та навіть в Україні.

Хтось ці механізми запустив і підтримує. Не грубою силою, а саме так, як описував Пєлєвін — «мистецтвом легких дотиків». Через освіту, масову культуру, медіа, академічні школи, фонди та наднаціональні структури формувалося нове «правильне» мислення: народжувати дітей — егоїзм, біла ідентичність — токсичність, кордони — пережиток, а масова міграція — моральний обов’язок.

Результат очевидний. Корінні європейці поступово зникають у власних країнах, втрачаючи не лише чисельність, а й право голосу в майбутньому. Це не просто «помилки еліт». Це кероване управління цивілізаційними трендами, де європейські народи свідомо позбавляють волі до історичного виживання. І ті, хто це робить, чудово розуміють, що роблять (ФБ, Юрій Ситник).

 Єпископ Атаназіус Шнайдер:

“Так, це дуже серйозно, ми тепер є свідками вторгнення. Вони не є шукачами притулку – ні!

Це вторгнення масової ісламізації Європи, яка вже йшла як мінімум останніх 50-60 років – ісламізація Європи. Але тепер вона масова. Це дуже очевидно. І це глобальна політична агенда сильних світу – для того, щоб зруйнувати Європу культурно і релігійно: я маю на увазі, зруйнувати Християнство остаточно в Європі за допомогою масового ісламського населення. Я недавно читав статтю одного соціалістичного соціолога, який порахував, що якщо воно йтиме так далі, то за 30-40 років більшість населення Європи буде ісламським, – якщо це так ітиме далі, бо європейські люди майже не мають дітей: одне або двоє, а мусульмани, які мають п’ятеро, шестеро – до десяти дітей, то ви можете лише зайнятися математикою і побачити, що вони будуть у більшості. І так це, можливо, є Божим допустом, що тоді Церква буде оточена ісламським суспільством, яке не є толерантним – і не буде толерантним, і тоді Християнство в Церкві [на мою думку] зможе бути очищене, а очищення є добрим – деколи”.

Ісламізація Великобританії.

Це не Сирія і не Катар. Це Британія, Бірмінгем - друге місто після Лондона. Тут вперше обрали мера-мусульманина. Новим лорд-мером Бірмінгема став уродженець Пакистану Закір Чаудхрі. Під час церемонії він із труднощами зачитав присягу англійською мовою. Інавгурацію розпочали з читання Корану. Імам виголосив молитву та благословив нового очільника міста.

Слідом за Лондоном друге найбільше місто Великої Британії очолив мусульманський мер

За останнє десятиліття кількість християн в Англії та Уельсі скоротилася з 71,7 до 59,3%, водночас число мусульман зросло з 3 до 4,8%, що становить 2,7 мільйона людей.

При цьому понад половину мусульман - молодше 25 років, а чверть християн вже розміняла восьмий десяток. Через 20 років число прихожан мечетей перевищить число прихожан християнських церков.

У березні 2025 року було зафіксовано перший випадок, коли головою Управління освіти став муфтій,

Олег Синякевич (ФБ, травень 2026 р.): «1968 рік в історії Європи відзначився марксистською революцією у Франції і вторгненням радянської армії у Чехословаччину. На фоні цих подій промова британського консервативного політика Енока Пауелла 20 квітня 1968 року у Бірмінгемі залишилася непомітною; але не для британців. В історії Британії промова отримала назву «Ріки крові».

Пауелл критикував нестримне зростання міграції в Британію, а також Закон про расові відносини 1968 року, який після отримання королівської санкції криміналізував відмову в житлі чи працевлаштуванні на підставі кольору шкіри, раси, етнічного чи національного походження.

Епоха «Нового лейборизму» припала на кінець 1990-х, під час урядів Тоні Блера та Ґордона Брауна. Багато хто відмітив, що за Блера мультикультуралізм попер особливо агресивно. На той момент в середовищі фабіанців відбувалося «переосмислення британськості»: вони активно просували тезу, що британська ідентичність є динамічною і не зводиться до етнічного походження, а Велика Британія – то є «нація націй».

Станом на 1968 рік, коли Енок Пауелл оголошував свою промову:

Лондон:

біле населення – 92-94%

По конфесіях:

християнство – 85-90%

юдаїзм – 2-3%

іслам – 1-2%

індуїзм+сикхізм – 1-2%

Бірмінгем, де Пауелл проголошував свою промову:

Біле населення – 90-93%

По конфесіях:

Християнство – 90%

Іслам – 2-3%

Індуїзм+сикхізм – 2-3%

Сьогодні в Лондоні

Європеоїдів близько 52%, (-40%), з них корінних британців 37%. Мер – пакистанець Садік Хан.

Християнство – 41% (-45%)

Іслам – 15% (+13%)

Індуїзм – 5,1%

Щодо Бірмінгему, у якому Пауелл і зачитував свою промову, то білого населення там сьогодні — 49% (-44%)

По конфесіях:

Християнство – 34% (-56%)

Іслам – 30% (+27%)

Сикхизм – 3%».

Ісламізація Німеччини.

У Німеччині відкрили (липень 2026 р.) перший державний факультет ісламської теології

У Мюнстерському університеті відкрився новий факультет – ісламської теології. Він став першим подібним факультетом у державному університеті не лише Німеччини, а й усієї Західної Європи.

Історично Мюнстер славиться сильною богословською школою, а тепер тут уперше під одним дахом об’єднані представники двох християнських конфесій і фахівці з ісламського богослов’я. Деканом нового факультету в Німеччині став керівник Центру ісламської теології Мюнстерського університету, австрійський соціолог і викладач релігієзнавства Муханад Коршід. У Мюнстерському університеті він працює вже 15 років. «Я маю можливість стати частиною унікальної історії», – заявив Коршид в інтерв’ю DW. 54-річний декан також говорить про велику відповідальність: «Ми хочемо скористатися цією унікальною можливістю та виступати на захист відкритого, просвітницького ісламу».

Новим лорд-мером Бірмінгема став уродженець Пакистану Закір Чаудхрі.