На німецькій Ебсторфській карті ХІІІ ст. показано державу Русь (Rucia regio), позначено Київ (Kiwen), Карпати. У легенді карти вказано античні народи (скіфи, алани, даки, сармати, гети, калліппіди та ін.).
Ебсторфська карта – середньовічна карта світу. Формат мапи – 3 580 х 3 560 мм. На карті понад 1 600 підписів, що позначають не тільки географічні об'єкти, а й особливості природи, а також події Священної Історії й античної міфології. До 1943 р. була найбільшою з середньовічних Mappa Mundi. В центрі карти зображено Єрусалим. На ній нанесено 1 500 текстових пояснень, 500 будівель, 160 рік, 60 островів, 45 постатей людей, 60 тварин.
Микола Кузанський, Микола Кузанець, Кузанус, справжнє ім'я Ніколаус Кребс (нім. Nicolaus Krebs, Nikolaus von Kues, Chrifftz, лат. Nicolaus Cusanus; 1401–1464) — німецький теолог, доктор канонічного права, католицький кардинал, філософ, юрист, математик, географ, картограф.
М. Кузанський був одним з перших творців нового сучасного способу мислення, що почав формуватися на межі Середньовіччя та Ренесансу. Його космологічні погляди не переходили за межі релігійних поглядів. Як церковний діяч, він повністю підкорявся системі середньовічного теологічного трактату.
З праці Миколи Кузанського (1460) у європейський обіг географічних назв входять назви Поділля (Podolia) щодо Центральної України та Русь (Russia) щодо Західної.
Близько 1460 р. Микола Кузанський склав рукописну мапу Середньої Європи, яка не збереглася в оригіналі. Але карта дійшла до наших часів завдяки пізнішим копіям. Карта була гравійована на міді в місті Ейхштедте у 1491 р. Це перша датована карта, що відгравійована на міді (“Nova Europe Tabula” (Нова карта Європи). Вона вважається першою друкованою картою Німеччини й обіймає Середню Європу від південного узбережжя Скандинавського півострова до Середземного моря та від Нідерландів до Прибалтійських земель і Чорного моря. Мапу неодноразово перевидавали із незначними доопрацюваннями (Ніколаус Германус, Гейнріх Мартеллюс, Єронім Мюнцер, Мартін Вальдземюллер та ін.).
На мапі зустрічаються назви: RVSSIA (Русь) (охоплює Західну Україну) та RVBЕA RVSSIA (Червона Русь) (охоплює південний захід України, середню течію Південного Бугу). На цій карті Микола Кузанський вперше позначив регіон Поділля (Podolіa).
Біла Русь (RVSSIAE ALBAE PATS) віднесена до Новгородської землі. На мапі позначено українські міста Київ (CHIOVЕA), Львів (Leоpolis) та ін. Білоруські землі віднесено до Великого князівства Литовського (LITVANIA MAGNUS DVCATVS); двічі зустрічається напис Литва (LITVANIAE).
Карта Миколи Кузанського 1491 р. під назвою “Tabvla Moderna Sarmatiae Eur.” була опублікована у латинському видавництві “Географії” Птолемея (Argentorari, 1513). Написи на карті – Rvssia (Русь) та Podolіa (Поділля). На ній знаходимо р. Дніпро, Київ та ряд інших українських міст. Назва Біла Русь означає Московію (Russia Alba sive Moscovia). Лежить ця місцевість на схід від Дніпра (Борисфену).
Видавець: Антоній Коберґер (Antonius Koberger). Гравери: Міхаель Вольгемут (Michael Wohlgemut) та Вільгельм Плейденвурф (Wilhelm Pleydenwurff). Формат карти 57,8 х 39 см, мова – латинська. Опублікована у книзі у книзі: «REGISTRUM HUŸUS OPERIS LIBRI CRONICARUM CVM FIGURIS ET IMAGINIBUS AB INITU(M) MUNDI…». На полі карти підписані сторони світу: Mitnacht, Mitag, Occident, Orient. Карта охоплює територію від Англії (Anglia) та Ірландії на півночі, Бретані (Britania) та Нормандії (Normandia) на заході до західного узбережжя Чорного моря та дельти Дунаю на сході. Гори на мапі зображені художнім малюнком. Підписано назви: Мазовія (Mosovia), Польща (Polonia), Волощина (Walachia), Трансільванія (Transilvana), Угорщина (Vngaria), Моравія (Moravia), Туреччина (Turchia), кордони не показано. Позначена незначна кількість міст, на території Західної України – Львів (Lemberg), Польщі – Краків, Росії – Новгород (Nogradum), Псков (Plejgo)[ Вавричин М. Україна на стародавніх картах (кінець XV – перша половина XVII ст. / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович. 2004].
1493 p. у Нюрнберзі опубліковано карту [Карта Середньої та Східної Європи] без назви. Карта поміщена в «Хроніці світу» нюрнберзького гуманіста Гартмана Шеделя (1440-1514). Автори мапи нюрнберзький лікар Єронім Мюнцер (Hieronymus Münzer) та Микола Кузанський. Карта містить назву Russia (Русь) – на схід від Лівонії. Позначена незначна кількість міст, на території Західної України – Львів (Lemberg), Польщі – Краків, Московії – Новгород (Nogradum), Псков (Plesgo). На схід від Польщі - Московія (Moscovia).
Єронім Мюнцер (1437/47-1508) – гуманіст епохи Відродження, лікар і географ. Здійснив знамениту грандіозну подорож по Піренейському півострову в 1494-1445 рр. Він був співавтором нюрнберзької хроніки. Мюнцер був другом Гартмана Шеделя і вніс географічні розділи в Нюрнберзьку хроніку 1493 р., в тому числі першу друковану карту Німеччини, що з'явилася у двосторонній формі. У 1493 р. його тісні контакти з нюрнберзьким купцем Мартіном Бехаймом спонукали Мюнцера запропонувати королю Португалії від імені імператора Максиміліана подорож через Атлантичний океан в пошуках маршруту в Індію, рекомендувавши Бехайму виконати це завдання.
Гартман Шедель (Hartmann Schedel;1440 -1514) – німецький лікар, гуманіст та історик. Один з перших картографів, які почали використовувати машинний друк. Г. Шедель прославився саме як творець Нюрнберзької хроніки. Граверами й художниками були Міхаель Вольгемут (Michael Wolgemut; 1434 - 1519) і Вільгельм Плейденвурф (Wilhelm Pleydenwurff; 1460 (?) - 1494). Частина дослідників вважає, що гравюри створені за участю Альбрехта Дюрера, оскільки він був учнем Вольгемута і хресним сином видавця книги, Антона Кобергера (Anton Koberger; 1440 (?), Нюрнберг - 3 жовтня 1513 Нюрнберг). Видана 12 червня 1493 року латинською мовою в Нюрнберзі (друкарня Антона Кобергера). Наклад - до 1,5 тисяч примірників. Того ж року перекладена зі значними змінами Георгом Альтом на німецьку мову; видана 23 грудня накладом 1000 примірників. Складається з 336 сторінок. Поділяється на 7 частин.
У середньовіччі територія України зображувалась на багатьох картах Європи, які виготовлялися для різноманітних видань «Географії» Птолемея. Карта давньогрецького вченого Клавдія Птолемея складається зі зведеної карти всього відомого на той час світу і 26 більш докладних карт: 10 регіональних карт Європи, 4 карти Африки, 12 карт Азії, що додавалися до трактату «Керівництво з географії» Птолемея. Трактат було написано близько 150 р. н. е. На картах перелічено близько 8000 міст і місцевостей із зазначенням їх географічних координат. Оригінали карт втрачено, проте сам трактат було виявлено на межі XIII і XIV ст. До епохи Великих географічних відкриттів Птолемей служив для європейців основним джерелом географічних відомостей. На основі його описів картографам епохи Відродження вдалося реконструювати й втрачену карту світу.
Довгий час знаменитий трактат Клавдія Птолемея «Географія» вважався втраченим. У XIII ст. птолемеївську «Географію» виявив візантійський граматик, математик і теолог Максим Плануд (Maximus Planudes, Μάξιμος Πλανούδης; 1260–1305). Максим Плануд переклав «Географію» Птолемея на латинь. Карти, які ілюстрували текст географічного опису світу, були відсутні й не знайдені досі.
Близько 1400 р. в Італію з Константинополя потрапив переклад на латинську мову «Географії» Птолемея, і з часом він опинився в бібліотеці Ватикану.
Данський географ та картограф Клавдій Клауссон Шварт (Claudius Clavus; 1388 р. – після 1467 р.), який прийняв латинізоване ім'я Клавдій Клавус (іноді Клавдій Нігер) під час свого перебування в Італії з 1424 р. по 1427 р., з ініціативи французького кардинала Гійома Філастра (помер у 1428 р.) в 1427 р. підготував «Географію» Птолемея. Він створив 27 карт для Птолемеївської «Географії». Збереглися лише дві карти Північних країн, на які вперше наніс Гренландію. У картах, на обрисах суші, були вперше нанесені на рамці градуси широти й довготи, і, таким чином, започатковано наукову картографію та землеопис. Копію першої карти Клавуса знайшли в 1835 р. у кодексі 441 муніципальної бібліотеки Нансі, переплетену разом з «Географією» Птолемея, що належала Філастру. Карта Клавуса дуже вплинула на картографію XV ст. Її не раз використовували для складання нових карт, копіювали, переробляли по ній карти Птолемея. Проте в другій половині століття вона зазнала суттєвих змін в руках картографа Ніколауса Германуса.
Уперше «Географія» К. Птолемея (87–150) без карт з’явилася друком 1475 р. у Віченці. Друге видання з 26 античними картами вийшло у світ 1477 р. у Болоньї.
У наступному, римському виданні (1478) поміщена «Восьма карта Європи» (Octava Europe Tabula), де зустрічається написи: «Sarmatia Europae» (Сарматія Європейська) та ін. Ця карта входила до всіх видань “Географії” аж до 1730 р. включно.
Список основних друкованих видань праці Клавдія Птолемея:
Віченца 1475 р. — перше друковане видання (без карт);
Болонья: 1477 р. — перше видання з картами (26 карт);
Рим: 1478 (27 карт), 1490 (27 карт), 1507 (33 карти), 1508 (34 карти);
Флоренція: 1482 (31 карта);
Ульм: 1482 (32 карти), 1486 (32 карти);
Венеція: 1482, 1511 (28 карт), 1540, 1548, 1558, 1561, 1562, 1564, 1574, 1578, 1588, 1596 (64 карти), 1597-8 (64 карти), 1598-9 (69 карт);
Краків: 1512, 1519;
Страсбург: 1513 (47 карт), 1520 (47 карт), 1522 (50 карт), 1525 (50 карт), 1535 р., 1541 р.;
Нюрнберг: 1514 (без карт), видавець Йоган Вернер;
Відень: 1518;
Базель: 1533 (без карт), 1540, 1542, 1545, 1551, 1552;
Інгольштадт: 1533;
Ліон: 1535, 1541, 1546;
Париж: 1546, 1828;
Кельн: 1584, 1597 (64 карти), 1608 (64 карти);
Дюссельдорф 1602 (34 карти);
Амстердам 1605 (28 карт), 1704 (28 карт); 1730 (28 карт);
Арнем 1617 (64 карти);
Лейден 1618-19 (47 карт);
Франкфурт 1695 (28 карт), 1698 (28 карт), 1704.
Ніколаус Германус (Nicolaus Germanus; 1420-1490), німецький картограф, гравер, ілюстратор, друкар, який працював у Флоренції.
1466 р. він виконав креслення в трапецієподібній проєкції карт К. Птолемея, користуючись латинським перекладом його “Географії” Джакопо д'Анджело (1406). Він запропонував нові правила позначення гір, річок, озер та кордонів. Ще однією особливістю його роботи було те, що числові значення широти й довготи він підписував не на паралелях і меридіанах, а в проміжках між ними. Міста позначалися золотистими кружками, а ті міста, для яких були астрономічні координати, оточувалися чорними крапками. Манускрипт досі зберігається в бібліотеці д'Есте в Модені. Ця версія, від якої збереглося кілька рукописних копій, послужила основою для карт у виданні атласу в Болоньї у 1477 р.
1467 р. Н. Германус ще раз переробив зміст “Географії” (Cosmographia Claudii Ptolomaei Alexandrini. Manuscript, 1467). Рукопис знаходиться в “Biblioteka Narodowa” у Варшаві, в електронному виді доступний в CBN Polona (National Digital Library Polona) [https://polona.pl/item/cosmographia-claudii-ptolomaei-alexandrini-mathematicorum-principis-seculo-secundo].
У цьому рукописі, на картах «Сарматія Європейська» (Sarmatia Єvropє) та «Сарматія Азійська» (Sarmatia Asiatica) були зображені українські землі.
Він заново виготовив карту світу в новій проєкції, додавши Скандинавію та інші країни Півночі; так само як і на оригінальній карті Клавдія Клавуса (1427), Гренландія розташована на захід від Скандинавії.
1468 р. Н. Германус виготовив свій третій варіант “Географії”, “пересунувши” на цей раз Гренландію на північ від Скандинавії, а Ісландію на північ до тієї ж широти, приблизно так, як вважав за потрібне Гійом Філастр. З карт цієї версії “Географії” (третього варіанту Н. Германуса) друкувалися карти Ульмських видань 1482 і 1486 рр.
Н. Германус додав карти Англії та Ірландії, Іспанії, Галлії, Германії, Скандинавії, Італії, Сицилії, Палестини, інші та морську карту Середземномор'я.
До кінця XV ст. карти розмножувались рукописним способом. Перші друковані карти були ксилографіями, тобто гравіювались на дереві (1472 р., Ауґсбурґ; 1475 р., Любек). Наприкінці XV ст. в Італії виникло гравіювання на міді. Центрами картодрукування були відомі друкарські міста (Ауґсбурґ, Нюрнберг, Базель, Флоренція, Болонья, Рим, Венеція, Страсбурґ, Амстердам, Антверпен).
1477 р. за кресленнями Н. Германуса карти були гравіровані й видані в Болоньї («Географія» К. Птолемея, тираж 500 примірників).
1477 р. Карта «Сарматія Європейська». На карті написи – Sarmacie in Europae, Sarmacia in Asia Pars.
1477 р. Карта «Сарматія Азійська». На карті написи – Sarmatiae Pars in Europa, Sarmatia in Asia, Scythie Pars.
1482 р. Карта світу Птолемея (Ульмське видання).
1482 р. «Восьма карта Европи» (Octava Europe tabula continet Sarmatiam). Між Дністром та Дніпром позначено древньоруські племена: CARPIANI (карпи), PEUCINI (певкіни) та BASTERNAE (бастарни) (Ульмське видання).
Його вплив можна помітити в багатьох надрукованих пізніше картах і атласах, таких, як Римські видання Птолемея 1507 р. та 1508 р., Страсбурзьке 1513 р. та ін.
Конрад Свенхейм (Conrad Swenheym; ?−1477) та Арнольд Букінк (Arnold Buckinck) – німецькі картографи, що жили й працювали в Римі.
1478 р. Українські землі відображені на картах «OCTAVA EVROPĘ TABULA» (Восьма карта Європи) та «Secunda Asiae Tabula» (Друга карта Азії). Опубліковані в Римському виданні (видавець Арнольд Букінк) «Географії» Птолемея (Claudii Ptolemaei Alexandrini philosophi Geographiam Arnoldus Buckinck e Germania Romae tabulis aeneis in picturis formatam impressit...). Відомі Римські перевидання карт 1490, 1507 і 1508 років.
На карті «OCTAVA EVROPĘ TABULA» українські землі представлені Сарматією Європейською (SARMATIA EVROPAE), яка розділена нереальними Рифейськими горами (RIPHEI MONTES) від Сарматії Азійської (SARMATIĘ ASIATICĘ PARS). На карті зображені Чорне море (PONTVS EVXINVS), Азовське море (PALVS MĘOTIS) та Балтійське море (OCEANVS SARMATICVS). Позначені ріки: Дніпро (BORYSTHENES FLVVIVS), Західна Двіна (RVBON FLV.), Німан (CHRONES FLV.) та ін.
На карті «Secunda Asiae Tabula» українські землі представлені Європейською Сарматією (EVROPAE SARMATAE).
Мартін Бегайм (нім. Martin Behaim, лат. Martinus de Bohemia, порт. Martinho da Boémia; 1459—1507) — німецький науковець, негоціант і мореплавець, тривалий час перебував на португальській службі. Творець найстарішого зі збережених до наших днів глобуса, відомого під назвою Земне яблуко.
Наприкінці XV ст. в Італії виникло гравіювання на міді. Центрами картодрукування були відомі друкарські міста (Ауґсбурґ, Нюрнберг, Базель, Флоренція, Болонья, Рим, Венеція, Страсбурґ, Амстердам, Антверпен).
У цей період з’являються численні нові карти – tabula moderna (сучасні карти), авторами яких були знані картографи світу: Бернард Ваповський, Себастьян Мюнстер, Герард Меркатор, Вацлав Гродецький, Йодок Гондій, Віллем Блау, Томаш Маковський, Ісаак Масса, Зиґмунд Герберштейн та ін. Зображення території України на стародавніх картах відповідало тогочасним уявленням західноєвропейських картографів про наші землі. Тож і не дивно, що деякі з карт мають неточності та помилки при зображенні тих чи інших географічних елементів.
Мартін Вальдземюллер (Martin Waldseemüller; бл. 1470—1520) — німецький картограф та географ. Автор «Вступу до космографії» (1507). Відомий завдяки складанню найбільш ранньої карти, на яку нанесено назву «Америка». Він припустив, що назва «Америка» походить від латинського варіанту імені Амеріго Веспуччі. Вальдземюллер не знав напевно і просто намагався пояснити слово, яке зустрічав на інших картах — в тому числі й на карті Кабота.
Карти Мартина Вальдземюллера, що охоплюють територію України: «Octava Europe Tabula» (Восьма карта Європи), «Tabula Moderna Sarmatie, Eur, Sive, Hungarie, Polonie, Russie, Prussie, Et, Vvalachie» (Сучасна карта Європейської Сарматії або Угорщини, Польщі, Русі, Пруссії і Волощини), «GENERALE PTHOLEMEI» (Генеральна карта світу Птолемея), «SECUNDA ASIAE TABULA» (Друга карта Азії), «Orbis Typus Universalis» (Карта світу), «Carta itineraria europae» та ін.
Українські землі на картах М. Вальдземюллера це – Русь, Поділля, московські - Руссія та Московія.
1507 р. Мартін Вальдземюллер видав свою класичну працю «Вступ до космографії» (Cosmographiae introductio cum quibusdam geometriae ac astronomiae principiis ad eam rem necessariis. Insuper quatuor Americi Vespucii navigationes. Universalis Cosmographiae descriptio tam in solido quam plano, eis etiam insertis, quae Ptholomaeo ignota a nuperis reperta sunt).
Сен-Дьє взагалі був незвичайним містечком. Невелика група його жителів, в тому числі й М. Вальдземюллер, створила літературний салон, спрямований на вивчення філософії, космографії та картографії, так звану вогезьку гімназію. Покровителем групи був канонік Вальтер Лудд, секретар герцога Лотарингзького. Лудд встановив у Сен-Дьє друкований прес – спеціально для того, щоб публікувати власні твори, а заодно й праці інших членів гімназії. Безпосередньо друком займалися Мартін Вальдземюллер і Філезій Рінгманн.
Рінгманн і Вальдземюллер готували видання Птолемеєвої «Географії», а тому проводили багато часу в бібліотеках Страсбурга й Базеля в пошуках і порівнянні різних манускриптів і карт. Однак вони не могли залишити без уваги нові відкриття іспанців і португальців. М. Вальдземюлера дуже зацікавила постать Амеріго Веспуччі. В результаті Птолемей був відсунутий в бік, і замість його «Географії» була написана й видана невелика книжечка «Вступ в космографію» (Cosmographiae Introductio), яка складалася з чотирьох частинах. У першій М. Вальдземюллер коротко та в кращих традиціях виклав принципи космографії, розбирав геометричні теореми, подав визначення сфер, кіл, осей та кліматів. У праці розповідалося про частини Землі, головні вітри, моря та острови і про різні відстані між пунктами. Крім рутинних фактів, він включив у текст власну пропозицію, і це була свіжа ідея. Розповідаючи про нові території, що були описані Веспуччі в його «Quatour Navigationes» як четверта частина світу (quarta orbis pars), М. Вальдземюллер запропонував назвати їх Америкою на честь першовідкривача. Більш того, він помістив назву «Америка» на двох картах, які додавалися до «Вступу до космографії».
У «Космографії» була поміщена карта «Universalis Cosmographia Secundum Ptholomaei Traditionem et Americi Vespucii Alioru [m] que Lustrationes» (Карта світу, побудована відповідно до методу Птолемея і доповнена новими землями від Амеріго Веспуччі). Це була перша карта на якій з'явилася назва “Америка”. Ця карта повинна була скласти третю частину «Космографії», але навряд чи її екземпляри оправляли разом з книгою. Маленька книжечка і велика карта набули популярності. У перший же рік (1507) вийшли два видання – у квітні та в серпні. У 1508 р. М. Вальдземюллер писав своєму компаньйону Рінгманну, що книга широко розійшлася, а пізніше стверджував, що було продано 1 000 примірників. І текст, і карту багаторазово перевидавали і «адаптували», кожне видання зайвий раз підтверджувало, що Новий Світ слід називати Америкою.
Карта Вальдземюлера – одна із перших карт з точно нанесеними координатами (широти та довготи). Карта була надрукована на 12 дерев'яних секціях, її розміри – 46 × 62 см. Вона містить нові географічні відкриття кінця XV — початку XVI ст. Мартін Вальдземюллер працював у той час у місті Сен-Дьє-де-Вож (герцогство Лотарингія Священної Римської імперії). На карті зображено Амеріго Веспуччі.
Створюючи нову географічну карту, М. Вальдземюллер назвав спершу “Америкою” лише північно-східну частину Бразилії, яка у португальців уже мала назву Санта-Круш (Земля Святого Хреста), в Іспанії ще довгий час на картах вживалися назви “Індія”, “Вест-Індія”, а потім “Новий Світ”. М. Вальдземюллер, запропонувавши в 1507 р. назвати четверту частину світу “країною Амеріго або Америкою” (тоді вважалося, що материкам слід давати жіночі імена), не мав на увазі применшити таким чином славу вже померлого Колумба, оскільки географи того часу не мали сумнівів, що генуезець і флорентієць відкрили різні землі (щоправда, сам Веспуччі ніколи не стверджував, ніби відкрив новий материк, але захоплююче описав його у листах про свої плавання до банкіра Медичі в 1503 р. та гонфалоньєра Флоренції Садеріні в 1504 р., що передруковувалися в багатьох країнах Європи).
Острова Вест-Індії, берега Флориди та Південної Америки вже відзначалися на двох більш ранніх картах – Кантіно (до 1502 р.) і карті Кавері (близько 1505 р.). Північна та Південна Америка на карті Вальдземюллера зображені як два великі континенти, що з'єднані перешийком. Цікаво, що на карті Америка відокремлена від Азії великим океаном, хоча Тихий океан того часу ще не був відомий європейцям. Перші європейські історичні свідчення про Тихий океан з'явилися завдяки експедиції конкістадора Васко Нуньєсу де Бальбоа (1513 р.) яка показала, що ширина Південної Америки на певних широтах відповідає карті Вальдземюллера з точністю до 70 миль.
На карті вперше позначено “Атлантику”. Води на захід від Європи в різний час називали по-різному: “Море за Геракловими стовпами”, “Атлантик”, “Західний океан”, “Море мряки”. Але назва “Атлантичний океан” вперше з'явилася в 1507 р. на карті М. Вальдземюллера, і з того часу це позначення закріпилося в географії.
Нова частина світу відділена від Азії океаном (Oceanus Orientalis Indicus (Східний Індійський Океан). Через шість років європейці перетнуть Панамський перешийок і побачать його з берегів Америки. Ще через сім років цей океан побачить Магеллан, попливе через нього далі на захід, назустріч своїй фізичній смерті і історичному безсмертю, і назве його Тихим. Ідею назвати четверту частину світу Америкою приписують і автору карти Мартіну Вальдземюллер, і ймовірному автору тексту "Cosmographiae Introductio" Матіасу Рінгманну, і самому Вотрену Люду. У всякому разі, заснована в 1991 році міжнародна премія з географії (неофіційно «Нобелівська премія з географії») має ім'я Вотрена Люда і присуджується щорічно під час Міжнародного географічного фестивалю в Сен-Дьє.
На карті позначено м. Львів (Lemburg).
1513 р. на базі цієї карти була складена карта “Orbis Typus Universalis” (Сучасна карта світу). Цю карту часто називали “Admiral's Map” (Карта адмірала), ймовірно мова йшла про Христофора Колумба – “адмірала океанів”. Українські землі позначено як “Russia …” (Русь …). На оновленій карті світу назва “Америка” відсутня. Обґрунтування цього відступу – інша карта (Tabula Terre Nove). На регіональній карті Карибського басейну та Атлантичного океану (Tabula Terre Nove) Південна Америка позначена як “Terra Incognita” (Невідома земля) і має напис, що вказує на те, що ці землі були виявлені Колумбом, без будь-яких ознак ролі Амеріго Веспуччі в розвідці північного узбережжя Південної Америки. Карта фокусується на Карибських островах та Північній і Південній Америках, які розміщується в західній частині карти, без ознак західного узбережжя цих материків. На мапі Меркатора, опублікованій в 1538 р., назву “Америка” було поширено на Північну Америку.
Мартін Вальдземюллер продовжив справу Ніколауса Германуса та Бернарда Сильвана. Важливим етапом стало Страсбурзьке видання 1513 р. «Географії» Птолемея підготовлене Мартіном Вальдземюллером і Маттіасом Рінгманном (Matthias Ringmann; 1482-1511; німецький картограф) на абсолютно новій основі (повтор Страсбурзького видання – 1520 р.). Перш за все, вони розшукали в Базелі (Швейцарія) та в Італії грецькі рукописи «Географії», за якими внесли ряд виправлень в її текст. При підготовці видання автори поставили за мету показати відмінності між давньою та новою географією. У це видання було включено 20 нових карт, які відомий географ, мандрівник та полярний дослідник Адольф Ерік Норденшельд (1832-1901) назвав «першим новим атласом світу». Видавець карт – Якобо Есслер (Jacobus Eszler) та Георгій Убелін (Georgius Uebelin), друкар – Йоганн Скотт (Johann Schott).
На «Восьмій карті Європи» (OCTAVA• EVROPAE•TABVLA) написи: Сарматія Європейська (Sarmatia Evrope), Сарматія Азійська (Sarmatiae Asiaticae Pars). Ця карта майже без змін повторювалася у всіх виданнях Географії К. Птолемея, починаючи від Ульмського (1482 р., Ніколаус Германус) і до видання 1541 р.
На «Генеральній карті світу Птолемея» (GENERALE PTHOLEMEI) Європою (Europa) названо територію від Піренейського півострова до Азовського моря; Азією (Asia) – на схід від Каспійського моря. Східна Європа має на карті назву Сарматії Європейської (Sarmatia Europa).
Українські землі на карті зображено узагальнено. Нанесено Дніпро (Borystenesfl) з правою, без назви, притокою, дві річки, теж без назв, на Правобережжі, а також Азовське море, Чорне море (Mare pontium sive pontus evxinus) та Кримський півострів (tavrica).
Мапа створена на основі карти Франческо Берлінґєрі «Caelestem Hic Terram Inspicias Terrestre Que Caelum» (1482 р.).
На «Сучасній карті Європейської Сарматії або Угорщини, Польщі, Русі, Пруссії і Волощини» (Tabula Moderna Sarmatie Eur Sive Hungarie Polonie Russie Prussie et Wallachie) найдетальніше показано територію від Одеру до Дніпра і західного узбережжя Чорного моря. Позначено частину України – Русь (Rvssia) на північному сході від Герцинського лісу (Silua Hertinia) та Поділля (Роdolia) на південь від заліснених Карпат (Carpatus Mons). Українське Лівобережжя подано схематично. На карті вперше позначено багато українських міст, зокрема на Львівщині: Львів (Leopolis), Самбір (Sambor), Стрий (Striy), Глиняни (Glinia пі), Буськ (Bujzco), Городок (Grodeck) та ін.
Землі на захід від Одеру названа частиною Великої Німеччини (Magne Germanie pars). У верхньому правому куті зображено Московське князівство (Dvcatvs Mosckovia), на південь від нього – Біла Русь або Московія (Rvssia Alba sive Mosckovia), на півдні – Перекопська Татарія (Tartaria Precopiensis).
Мапа створена на основі карт Центральної Європи Ергарда Етцлауба та Марко Беневентано й карти «Tabula Moderna Polonie, Ungarie, Boemie, Germanie, Lithuanie» Бернарда Ваповського, що входила до римського видання «Географії» К. Птолемея 1507 p.
На «Другій карті Азії» (SECUNDA ASIAE TABULA) зображені частини: Сарматії Європейської (Sarmatiae in Europa pars), Азовського моря (Palvs Maeotis), Приазов’я з Сивашем (Bicis Palus), Кримського півострова (Taurica Chersonesus), Чорного моря (Ponti Euxini pars), ланцюга Алаунських гір (Alauni montes), що переходять у Рифейські гори (Ripbei montes). З Алаунських гір витікають три річки без назви, які перетинають Приазов’я і впадають в Азовське море.
1516 р. Карта світу М. Вальдземюлера (без зображення Амеріго Веспуччі). Українські землі це - Поділля, московські - Руссія та Московія.
1520 р. Мартін Вальдземюллер у Страсбурзі видав карту «Carta itineraria europae» (Карта Європи). Робота над картою тривала 9 років (розпочав – 1511 р.). З першого видання «Карти Європи» в 1511 р. відомо лише описовий текст, сама карта все ще вважається втраченою, карта 1520 р. відома лише в одному примірнику. На карті представлено герби європейський держав і земель, що належали німецькому імператору Карлу V. Карта присвячена теж йому. Завдяки схрещенню династичних ліній Карл V Габсбург отримав у спадок величезні території в Західній, Південній та Центральній Європі, що до того часу ніколи не об'єднувались:
*від батька, Філіпа: Брабант, Голландія, Зеландія, Бургундія, Франш-Конте та інші.
*від матері, Іоанни: Кастилія, Леон, Гранада, Канари, Сеута й Вест-Індія.
*від діда по матері Фердинанда II Арагонського: Арагон, Ломбардія, Балеарські острови, Сардинія, Сицилія, Неаполь, Морея й Руссильйон.
*від діда по батькові Максиміліана I: корона Імператора Священної Римської імперії, Австрія, Штирія, Угорщина, Богемія, Моравія, Сілезія, Передня Австрія, Тіроль, Істрія та інші.
*приєднані ним землі: Туніс, Люксембург, Артуа, Шароле, П'яченца, Нова Гранада, Нова Іспанія, Перу, Філіппіни й низку інших земель.
Назва «RVSSIA» (Русь) на карті зустрічається два рази. На цій мапі позначено Поділля (Podoliae Pars) та Карпати (Carpatus mons).
Історична довідка. Карл V Габсбург (1500—1558) — король Німеччини (римський король) з 28 червня 1519 по 1520 роки, імператор Священної Римської імперії з 1520 р. (коронований 24 лютого 1530 р. в Болоньї Папою римським Климентом VII), король Іспанії (Кастилії й Арагону) з 23 січня 1516 р. (під ім'ям Карла I). Найвизначніший державний діяч Європи першої половини XVI ст., що зробив найбільший внесок в історію серед правителів того часу. Карл V — остання людина, яку було офіційно короновано Папою римським імператором, він же — остання людина, яка відсвяткувала в Римі тріумф. 28 червня 1519 р. колегія німецьких курфюрстів у Франкфурті одностайно обрала імператором Священної Римської імперії Карла V. 23 жовтня 1520 р. Карла було короновано в Аахені.
Йоханнес Рюйш (Johannes Ruysch; 1460-1533) – німецький картограф й астроном нідерландського походження.
1507 р. Карта “Uniuersalior cogniti orbis tabula ex recentibus confecta obseruationi” (Універсальна карта світу з відомими й новими спостереженнями) опублікована в Римському виданні «Географії» Птолемея. Йоханнес Рюйш дає про світ ширше уявлення ніж Фра Мауро (1459), тому, що вже подає дані про відкриття португальських та іспанських мореплавців. Але і вона описує світ відповідно до ідей К. Птолемея. Територія України – Русь (RVSSIA; Західна Україна), Поділля (PODOLIA) та Біла Русь (RVSSIA ALBA; Лівобережжя). На карті показано Чорне море (PONTVS EVXINVS). Московські (російські) землі – Московія (MOSKOVIA), на схід від якої – Казань (CASAN). На карті позначені: TARTARIA (Тартарія), POLONIA (Польща), LITVANIA (Литва), PRYSSIA (Пруссія), ORIGA (Латвія), LIVONIA (Лівонія) і т. д. Річка TANAIS (Дон) – межа між Європою та Азією.
Йоганн Вернер (Johannes Werner; 1468–1522) – німецький географ, картограф та астроном.
1514 р. видав у Нюрнберзі «Географію» Птолемея без карт, зробивши спробу внести в текст нові відомості, зокрема деякі таблиці. Ці доповнення Вернера були більш ніж довільними і лише заплутували розуміння тексту К. Птолемея.
Картографічна традиція Страсбурзьких видань 1513 р. та 1520 р. була продовжена німецьким картографом Лоренцом Фрізом (Lorenz Fries; 1489-1550), який проілюстрував наступні Страсбурзькі видання «Географії» Птолемея (1522, 1525, 1535, 1541 рр.).
Мапа Лоренца Фріза 1522 р. “Tabula nova Polonia, Ungariae, & Russiǽ” (Нова карта Польщі, Угорщини та Русі), яка була поміщена в Страсбурзькому виданні, є поєднанням картографії Птолемея з новими політико-географічними даними епохи. Західна Україна позначена як Русь (Russia), включаючи Галичину, Холмщину та Берестейщину; центральноукраїнські землі – Поділля (Podolia). Це одне з перших джерел, де західноукраїнські землі позначені як «Русь» (Russia). Картографічна неточність – Карпатські гори надруковані перевернутими.
В цьому ж виданні була поміщена карта Лоренца Фріза “Orbis Typus Universalis Iuxta Hydrographorum Traditionem Exactissime Depicta” (Карта світу) де українські землі позначено як Русь (Russia) – територія Правобережної України. Видання 1541 р., назва карти – «Tabula noua totius orbis».
Починаючи з видання 1525 р. текст «Географії» Птолемея був поданий в новому латинському перекладі, здійсненому відомим гуманістом-істориком Віллібальдом Піркгаймером (Willibald Pirckheimer; 1470-1530).
Віллібальд Піркгаймер був німецьким юристом, автором і гуманістом часів Відродження, заможним і відомим діячем Нюрнберга в 16 столітті, а також членом управлінської міської ради протягом двох періодів. Він був найближчим другом художника Альбрехта Дюрера який зробив ряд його портретів, і близьким другом великого гуманіста і богослова Еразма Ротердамського. Він був членом групи Нюрнберзьких гуманістів, разом з Конрадом Целтісом, Себальдом Шрейєром та Хартманом Шеделем (автором Нюрнберзької хроніки). З ним також консультувався священний римський імператор Максиміліан Iз літературних питань. Піркгаймер переклав багато класичних текстів німецькою мовою (як і грецькі тексти на латинську мову).
Себастьян Мюнстер (нім. Sebastian Münster; 1488—1552) — німецький вчений, гуманіст, космограф, монах францисканець. Викладав в Гейдельберзі богослов'я, а пізніше в Базелі — математику. Першим з німецьких вчених видав єврейський текст Біблії з латинським перекладом і примітками (Базель, 1535) і посібник з граматики халдейської мови (1527). Головна робота — «Космографія» (Базель, 1544), збірка історико-географічних і біологічних даних.
1532 р. Себастьян Мюнстер склав карту світу «Typus cosmographicus universalis» для видання «Novus orbis regionum ac insularum veteribus incognitarum» Джона Хутіча (Johann Huttich, близько 1480-1544) і Симона Грінеуса (Simon Grynaeus, 1493-1541). Карта ґрунтується на мапі світу Мартіна Вальдземюлера 1507 р. Карта має привабливі образи херувимів на півночі та півдні, які крутять земну кулю “відповідно” з теорією Коперника. Це – одна з найпопулярніших і найдорожчих карт світу XVI ст. Карта була опублікована в «Космографії» Мюнстера (1544). Українські землі на карті позначено як SARMATIA (Сарматія).
Займаючись підготовчими роботами до своєї «Космографії» й вивчаючи спеціально твори стародавніх географів, С. Мюнстер прийшов до висновку, що чинні видання цих вчених не в змозі задовольнити вимогам людей, що займаються землезнавством. Він зважився сам поповнити цю прогалину й видати Гая Юлія Солінуса (Caius Julius Solinus, III ст.), Помпонія Мелу (Pomponius Mela) й Птолемея, що дійсно і зробив: у 1538 р.
С. Мюнстер надрукував Polihistor`a Солінуса разом з твором Мели “de situ orbis” в одному томі, з поясненнями, примітками й безліччю карт, під заголовком “C. Ivlii Solini Polihistor ... hvic ... Pomponii Melae de sitv orbis libros tres ... adiunximus. Basileae, 1538, fol” [Кордт В.А. Материалы по истории русской картографии. 1899].
До свого тексту С. Мюнстер доклав складену ним же картку Русі, на якій зображені найважливіші річки Східної Європи – Західна Двіна, Дніпро, Волга й Дон, що беруть початок на рівнині, причому Західна Двіна на карті витікає з озера. Гори на карті не зображені. Карта Русі – одна із перших друкованих карт східної Європи не птолемеївської традиції. Для свого часу зображення дивно бідне географічними відомостями, зате схема річок – важливих транспортних шляхів – вказана досить чітко. Відзначено три старовинних центри руської культури: Київ, Великий Новгород, Полоцьк, а разом з ними інші важливі міста: Смоленськ; в Литві (Lithuania) Вільнюс і Гродно; Рига в Лівонії; в Московії власне Москва, Твер, Рязань та інші.
Себастьян Мюнстер був учнем відомого німецького астронома і математика Йоганна Штеффлера (Johannes Stöffler; 1452-1531), автора коментарів до “Географії” Птолемея. Допомагаючи Штеффлеру, С. Мюнстер взяв участь в транскрибуванню географічних назв і термінів, використаних Птолемеєм, на латинську мову. При підготовці Базельського видання (1540) “Географії” Птолемея (Geographia Universalis) С. Мюнстер взяв за основу Страсбурзьке видання 1513 р., але набагато поліпшив його. Видання було присвячене Базельському єпископу, який на цей час вже помер. При підготовці карт він використовував, як вихідний матеріал карти Ульмського видання 1486 р., грецький текст “Географії” Еразма Роттердамського та її Ліонське видання 1535 р., що містило поправки Сервета. Таким чином, він постарався якнайкраще використати праці своїх попередників.
З 27 карт Птолемея «Загальна карта світу» побудована в другій, або геометричній, проєкції Птолемея, як і карти Азії під номерами VII й VIII. Решта регіональні карти побудовані в трапецеїдальній проєкції Ніколауса Германуса (редактора Ульмського видань 1482 р. і 1486 р.). Виключення «Карта XII Азії», складена в прямокутної проєкції географа та картографа Маріна Тірського. По конструкції й по малюнку карти Птолемея в Базельському виданні (1540) близькі до Ульмського, але за географічним змістом дуже відрізняються від них і від останніх Страсбурзьких та Ліонського видання (1522-1535). С. Мюнстер застосував новий спосіб друкування географічних назв – відливав цілі слова і рядки та впроваджуючи виливок в дерев'яні дошки, на яких гравіювалося зображення. Це дозволяло застосовувати одноразове, а не дворазове друкування кожного аркуша. [В. А. Бронштэн«КлавдийПтолемей.Глава12».http://www.argoschool.ru/biblioteka/antichnost_i_ellinizm/va_bronshten_klavdij_ptolemej_glava_12/].
До 27 карт К. Птолемея С. Мюнстер додав 21 нову карту: одну «Загальну карту світу» (з Америкою) і 20 регіональних. «Загальна карта світу» виконана в еліптичній проєкції, регіональні - в прямокутній проєкції, але без координат і з різним орієнтуванням (вгорі – то північ, то південь, то схід).
Крім першого видання “Geographia Universalis”1540 р. С. Мюнстер видав ще чотири, всі в друкарні Генріка Петрі (1542 р., 1545 р., 1551 р., 1552 р.). На титульному аркуші видання “Geographia Universalis” 1545 р. зображений Птолемей-астроном. В цьому та в останньому Базельському виданні 1552 р. замінені й додані деякі «нові» карти.
1540 р. Карта “EVROPA PRIMA NOVA TABVLA” (Європа...). Вперше ця карта була надрукована в “Geographia Universalis”. Українські землі – Rvssia (Русь), Podolіa (Поділля), Volhinia (Волинь).
1540 р. (з 1568 р. нова редакція). Карта “POLONIA ET VNGARIA XV NOVA TABVLA” (Нова карта Польщі та Угорщини). Вперше ця карта була надрукована в “Geographia Universalis”. У виданнях 1545 і 1552 рр. заголовок в назві карти має позначення “XX”, в інших виданнях – “XV”. Гравером карти був відомий німецький художник Ганс Гольбейн-молодший. Формат мапи 34,5 х 25,7 см.
Мапа цікава тим, що на ній чи не вперше присутні регіональні назви українських земель: Rvssia (Русь; між р. Західний Буг та р. Сян) зі Львовом (Leopol), Podolіa (Поділля), Volhinia (Волинь), Pokutze (Покуття), Codimia (Кодимія), Bessarabia (Бессарабія), Tartaria minor (Мала Татарія), Tartaria Przecopen[sis] (Перекопська Татарія) (останні дві території належать до Північного Причорномор’я і Кримського півострова). Показано сусідів українських історико-географічних регіонів – Молдову (Mvldavia), Трансільванію (Transilvania), Волощину (Valachia) та ін.
На північному сході від Києва позначена Біла Русь (Rvussia Alba), і вже далі на схід – Московія (Moscovia).
Біла Русь та Московія знаходяться на схід від Дніпра, в районі річок Десни і Сейму. Розташування річок та міст на мапі ще доволі приблизні, але можна чітко локалізувати по кордоні річок Сейм (де видно Путивль та Рильськ) та Десни. За цим кордоном починається на мапі Московія. Цікава сама назва міста Москви – Moschia (Мосхія). В праці (1773) В. М. Татищева та Г. Ф. Міллера “Исторіиа россійская с самых древниейших времен неусыпными трудами через триттсать лѣт собранная и описанная покойным тайным совѣтником и астраханским губернатором Васильем Никитичем Татищевым: Том 2” теж згадується топонім «Мосхїя» (ріка).
Себастьян Мюнстер на цій карті вперше позначив Кодимію.
Мапа регулярно перевидавалася:1542, 1544, 1545, 1550, 1551, 1552 рр. і т. д., аж до 1628 р. (близько 40 видань). 1544 р. карта була поміщена в першому виданні “Geographia Universalis”.
Карта “POLONIA ET VNGARIA XV NOVA TABVLA” під назвою “Landtafel des Ungerlands/ Polands / Reuffen / Littaw / Walachei / Burgarei” опублікована в «Космографії» 1550 р. Себастьяна Мюнстера (перше видання карти – 1540 р. (в “Geographia Universalis”). Назва карти, що описує території яких вона стосується містить назву «Ruessen» (Русь).
Подібною до цієї є його карта “Nouuelle defcription de Poloigne & Hongrie” (Новий опис Польщі та Угорщини), видана в цьому ж швейцарському місті 1550 р. Позначені ті ж самі українські регіони, і теж без кордонів. На мапі показано гори Карпати (без назви).
Ці карти С. Мюнстера були складені на основі карти Бернарда Ваповського 1526 р.
1540 р. Карта «TABLА EUROPAE VIII» (Восьма карта Європи). Українські землі на карті позначено як Сарматія Європейська (Sarmatia Europaeа). Між Дністром та Дніпром позначено давньоруські племена: CARPIANI (карпи), PEUCINI (певкіни) та BASTERNAE (бастарни).
1544 р. Себастьян Мюнстер видав у Базелі «Cosmographia» (Космографію), в якій друкувалися карти К. Птолемея. Ця монументальна праця поєднувала в собі інформацію з історії та географії, астрономії та природничих наук, а також культурні, політичні та побутові відомості. На її підготовку пішло близько 20 років. Після смерті Мюнстера в 1552 р. його «Космографію» продовжували доповнювати і перевидавати Генріх Петрі та його син Себастьян до 1628 р. «Космографію» видавали з 1544 р. по 1650 р. (46 перевидань шістьма мовами – 27 німецькою (1544, 1546, 1548, 1550, 1553, 1556, 1558, 1561, 1564, 1567, 1569, 1572, 1574, 1578, 1588, 1592, 1598, 1614, 1628 рр.), 8 латинською (1550, 1552, 1554, 1559, 1572 рр.), 4 англійською, 3 італійською (1558, 1575 рр.), 3 французькою (1552, 1556, 1560, 1565, 1568, 1575 рр.), 1 чеською (1554 р.). З моменту свого першого випуску до смерті Мюнстера «Космографія» розтовстіла з 649 до 1162 сторінок, а потім до більш ніж 1750.
Крім карт, доданих на окремих аркушах, які містяться в самому тексті, вона містила в собі портрети монархів з їх гербами і безліч чудових малюнків, які давали наочне уявлення і про людину, і про навколишнє середовище, і про тварин, і про рослини, і про пояси земної кулі. Слідом за описом Польщі в «Космографії» Мюнстера вміщено опис Литви, Самогітії та Руссії.
На джерела, за якими складено опис цих країн, автор не зробив посилань. Але на початку своєї праці C. Мюнстер перелічує письменників, творами яких користувався, хоча в цьому переліку і немає вказівок на самі твори, з яких внесені були відомості в «Космографію». Джерела ці наступні: 1) твір Енея Сільвія Пікколоміні “De Polonia, Lithuania et Prussia siue Borussia”; 2) твір Деція “De vetustatibus Polonorum”; 3) твір Матвія Меховського “Tractatus de duabus Sarmatiis Asiana et Europiana” [СЕБАСТИАН МЮНСТЕР. КОСМОГРАФИЯ. KOSMOGRAPHIE. ОПИСАНИЕ ЛИТВЫ, САМОГИТИИ, РУССИИ И МОСКОВИИ — СЕБАСТИАНА МЮНСТЕРА (XVI векa) http://drevlit.ru/texts/m/munster.php].
Еней Сільвій Пікколоміні (італ. Enea Silvio Bartolomeo Piccolomini, лат. Æneas Sylvius Bartholomeus Picolomineus; 18 жовтня 1405 р. — 14 листопад 1464 р., Анкона) — Папа Римський з 19 серпня 1458 р. по 14 серпня 1464 р. Основоположник Вифлеємського ордена.
Юст Людвік Децій – історик та секретар польського короля Сигізмунда I.
Матвій Меховський (Мацєй (Мацей, Матвій) із Мєхува (лат. Mathiae de Mechovia; пол. Maciej z Miechowa, Maciej Miechowita; 1457 р. — 8 вересня 1523 р.) — польський освітній та науковий діяч, краківський канонік, історик, географ, доктор медицини.
«Cosmographia» 1544 р. містила карти на яких показані українські землі: «EUROPE. Münster, S., Europa dasein drittheil der Erden, nach gelegenheit unsern zeiten (on verso, within wide woodcut figurative border): Neüw Europa. Es hat Ptolemeus nit sunderlichen Europa[m] beschriben... Basel (Henricpetrina)» (Europa regina), «POLONIA ET VNGARIA XV NOVA TABVLA», «TABULA EVROPAE VIII», «VON DEM KÖNIGREICH POLAND Das In Sarmatia auch begriffen wirt sampt andern laendern diesem königreich zügehörig», «REGNI POLONICI...», «Typus cosmographicus universalis», «EVROPA PRIMA NOVA TABVLA», «TABLА Sarmatia» та ін.
Карта «EUROPE. Münster, S., Europa dasein drittheil der Erden, nach gelegenheit unsern zeiten (on verso, within wide woodcut figurative border): Neüw Europa. Es hat Ptolemeus nit sunderlichen Europa[m] beschriben... Basel (Henricpetrina)» (Europa regina). “Europa regina” – карта-картина де європейський континент зображений у вигляді королеви. Європу показано у вертикальному положенні. Піренейський півострів утворює короновану голову королеви, а Богемія – її серце. На карті українські землі позначено як SCYTHIA (Скіфія). Територія теперішньої Росії на карті – Moscovia.
1544 р. Карта «TABLА SARMATIA» («Cosmographia» (Космографія). Українські землі на карті позначено як Сарматія Європейська (Sarmatia Europaeа). Між Дністром та Дніпром позначено давньоруські племена: CARPIANI (карпи), PEUCINI (певкіни) та BASTERNAE (бастарни).
1544 р. Карта «VON DEM KÖNIGREICH POLAND Das In Sarmatia auch begriffen wirt sampt andern laendern diesem königreich zügehörig» (Про Польське Королівство, що також розташоване в Сарматії, з зображеннями інших земель, що до того королівства належать) («Cosmographia» (Космографія). На карті Південна Україна – SCYTIA (Скіфія), Західна Україна – RUSSEN (Русь), Балтика – SARMATIA (Сарматія). Серед українських міст показано – Kiow (Київ), Lemburg (Львів), Premisel (Перемишль) та ін.
1544 р. Карта «EUROPA DAS EIN DRITTHEL DER ERDEN, NACH GELEGENHEIT VNSER ZEITEN» (Європа, третина землі, за станом на наш час). Видавництво Базель (опублікована в «Космографії»). Українські історико-географічні землі представлені Руссю (Ruffia), Волинню (Volbinia), Поділлям (Podolia).
1550 р. Карта «VON DEM POLAND. BESCHREIBUNG ALER LÄNDER SO ETWAN DEM KÖNIGREICHE] POLAND VNDERWORFFEN SEIND GEWESEN ODER SONST MIT IM ZUSCHAFFEN GEHABT. CAP. LIIII.» (Про Польщу. Опис усіх країн, які коли-небудь підкорило Королівство Польщі, або взагалі мали з ним справу. Розділ 54. (опублікована в «Космографії»). Карта укладена на основі карти Й. Гонтера (Johann Honter) доданої до нового віршованого підручника з географії «Rudimenta cosmograpbiaе» (Брашів, 1530 р.). Карта є однією з шести карт окремих країн, виготовлених самим Гонтером. Вона друкувалася в наступних виданнях «Космографії) С. Мюнстера.
Українські історико-географічні землі представлені Руссю (Rüssen) – між Холмом (Chelm) та Львом (Letmburg) і Поділлям (Podolia); у південно- західній частині – гори без назви (Карпати). З українських міст позначено також Луцьк (Lutcko).
1550 р. Карта «VON DEM KONIGREICH POLAND, DAS IN SARMATIA…» (Про Королівство Польщі, що також розташоване у Сарматії) (опублікована в «Космографії»). Карта є переопрацюванням карти Дунайських країн Й. Гонтера (1534 p.). Карта Й. Гонтера була створена на основі карти Південної Сарматії (1528 р.) Б. Ваповського до шкільного підручника «Rudimenta cosmographica» (1530 p.).
Українські історико-географічні землі представлені Руссю (Rüssen) з містами Львів (Letmburg), Перемишль (Premifel), Луцьк (Lutcko) та Карпатами (без підпису), Поділлям (Podolia) – між річками Південний Буг та Дністер. Приазов’я позначене як Скіфія (Scytia).
Московські землі – Московія (Mofcou), Taртарія (Tartaria) та Псковщина.
1578 р.. Карта “Landtafel des Ungerlands/ Polands / Reuffen / Littaw / Walachen und Bulgaren”, на карті Codinia (Кодінія) – між Південним Бугом та Дністром.
Йоганн Гонтер (Johannes Honter; 1498-1549) був трансільванським саксом, гуманістом, протестантським реформатором і теологом. Й. Гонтер найбільш відомий своєю географічною та картографічною видавничою діяльністю, а також здійсненням лютеранської реформи в Трансільванії та заснуванням Євангелічної церкви Августанської конфесії в Румунії.
1530 р. Йоганн Гонтер опублікував у Кракові підручник з космографії «Rudimentorum Cosmographicae libri duo». Видання містило дві карти – карту світу і східної півкулі.
1542 р. в Брашові (Румунія) учений перевидав свій підручник під назвою «Rudimenta Cosmographica cum vocabulis rerum». Текст підручника мав віршовану форму, оскільки, Гонтер припускав, що це допоможе студентам запам'ятати зміст книги. В новому виданні Й. Гонтер додав ще 16 нових карт. Книга була настільки вдалою, що витримала 39 перевидань: Краків – 1530, 1532, 1534 pp.; Брашов (Corona) – 1541, 1542 pp.; Цюрих (Tigurium) – 11 разів з 1542 до 1549 pp.; Базель – 1548, 1552, 1561, 1585 pp.; Антверпен – 5 разів з 1548 до 1555 pp.; Прага – 1595 р. Останній раз її видав Маттіас Квад (Matthias Quad) 1600 р. у Кельні, проте окремі розділи включалися в інші книги аж до 1692 р.
У Космографії містяться карти де позначені українські історико-географічні землі. Карта Центральної Європи (без назви). На карті написи – Русь (Russia) зі Львовом (Leopolis) – територія Західної України, Поділля (Podolia) та ін. Приазов'я позначене як Скіфія (Scytia).
Карта Південної і Центральної Європи (без назви). На карті написи – Львів (Leopolis), Поділля (Podolia) та ін.
1544 р. Йоганн Гонтер, Себастьян Мюнстер; карта – «TRANJYLUANIA / SIEBENBÜRGEN» (Трансільванія / Семигород). Карта є переопрацюванням, виконаним С. Мюнстером, карти Дунайських князівств (Die Donauländer) зі шкільного підручника Й. Гонтера «Rudimenta cosmographica Joannis Honteri. Ex inclyta Transylvaniae Corona M.D.XLII». Опублікована в «Космографії» (Cosmographia») С. Мюнстера. Українські історико-географічні землі представлені Руссю (Rüfen) зі Львовом (Lempurg), Поділлям (Podolia) з Кам’янцем (Caminetsi) і Ґетія (Getе).
1578 р. Йоганн Гонтер, Себастьян Мюнстер; карта – «BESCHREIBUNG ALLER LÄNDER SO ETW’AN DEM KÖNIGREICH POLAND VNDERWORFFEN SEIND GEWESEN, ODER SUNST MIT IM ZÜSCHAFFEN GEHEBT (Опис усіх країн, які коли-небудь підкорило Королівство Польщі, або взагалі мали з ним справу). Видана в Базелі («Космографія» С. Мюнстера). Українські землі (Rüffen) представлена містами Львів (Lemburg) і Кам’янець та річками Прут (Prut fl.) і Дністер (Nefter fl).
Карта є переопрацюванням, виконаним С. Мюнстером, карти Дунайських князівств (Die Donauländer) зі шкільного підручника Й. Гонтера «Rudimenta cosmographica Joannis Honteri. Ex inclyta Transylvaniae Corona M.D.XLII». Правдоподібно, Й. Гонтер створив карту на основі своєї праці «Chorografіa Transylvaniae - Sybesburgen, Basileae. – MD XXXII», написаної під час перебування в Кракові. Карта багато разів передруковувалася в наступних виданнях «Rudimenta..:». У Космографії С. Мюнстера, яку видавав Г. Петрі в Базелі. карту вміщували в різні розділи і під різними назвами [Вавричин, 2004].
Йоганнес Путч (Johannes Putsch; 1516-1542) – німецький картограф, математик, поет.
1537 р. опублікував карту «Europa Regina». На карті українські землі позначено як SCYTHIA (Скіфія). Територія теперішньої Росії на карті – Moscovia.
Ця алегорична карта являє собою Європу у вигляді (жіночої?) фігури; в колекціях і каталогах її зазвичай називають «Europa Regina» (Королева Європа), але можна зустріти й назви типу «Карта Європи в вигляді фігури», «Європа у вигляді Діви», «[Безіменна] карта Європи» і т. д. Швидше за все, автор карти надав Європі форму тіла і риси обличчя якійсь персоні, що царювала в цей період. Деякі дослідники припускають, що на карті, можливо, зображено не жінку, а Карла V, імператора «Священної Римської Імперії», іспанського короля (тому Іспанія і є «головою» і короною). На карті поміщено назви близько 20 держав, але відсутня Туреччина (в районі Константинополя позначена Греція). Між Балканами й Карпатами позначена Болгарія (румунські землі в складі Болгарії; таку велику територію Болгарія займала у XII ст.). Дослідник Йордан Табов висунув гіпотезу, що дана карта показує політичну ситуацію в Європі в останній третині XII ст.
Карту «Europa Regina» видавали багато картографів, зокрема, 1544 р. Себастьян Мюнстер, 1581 р. Генріх Бюнтін та ін.
Каспар Вопель (Caspar Vopel; 1511-1561) - німецький картограф, математик та медик.
1555 р. видав мапу Європи (Europakarte). Правобережна Україна (територія між Дніпром та Південним Бугом) позначена як RYTENIA (Рутенія) та Русь (Russia),, на захід від Рутенії – Поділля.
Генріх Бюнтін (Бантіус, Бантінг; Heinrich Bünting; 1545-1606) – протестантський богослов, географ та літописець.
1581 р. видав книгу «Itinerarium Sacrae Scripturae» з образними емблематичними ілюстраціями. До кінця XVIII ст.. книга перевидавалася понад 60 разів. Генріх Бюнтін включив в книгу три незвичайні карти: світ як квітка з центром в Єрусалимі, Європа у вигляді Королеви-Діви й Азія як Пегас.
Карта «Asia Secunda Pars Terrae in Forma Pegasi» (Азія є другою частиною землі у вигляді Пегаса). На карті українські землі позначено як RVSSIA (Руссія, Русь). Територія теперішньої Росії на карті – Moscovia.
На полях підписані сторони світу: septentrio, meridies, occidens, orientis (Північ, Південь, Захід, Схід). В "Пегасі" морда коня відповідає Анатолії, груди - Святій Землі, передні ноги знаходяться на Синайському півострові. Голова представляє Малу Азію з верхньою губою в Стамбулі. Крила зображують Центральну Азію й Сибір. Каспійське море ми бачимо лежачим горизонтально між крилами та сідлом. Персія розташувалася на попоні, а Аравія на передніх ногах. Задні ноги відповідають півострову Індостан і Малайському півострову.
«Europa regina» – карта-картина де європейський континент зображений у вигляді королеви. Європу показано у вертикальному положенні. На карті українські землі позначено як RVSSIA (Руссія, Русь). Територія теперішньої Росії на карті – Moscovia.
1638 р. Маттеус Меріан старший (Matthaus Merian; 1593-1650), швейцарський гравер, картограф та видавець опублікував у Франкфурті мапу “Magni Dvcatvs LITHVANIÆ ...”. Формат – 12.75 х 14.5 дюймів. Аналогічно як і на Карті Радзивілла (1613) міститься у Центральному Подніпров’ї назва латиною «Volynia Vlteririor quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur» (Східна Волинь, яку звали також Україною та Низом).
1650 р. Маттеус Меріан старший перевидав зменшену карту Литви “Magni Dvcatvs LITHVANIÆ ...”. Мапа видана в Амстердамі. Формат – 39 × 32 cм. Карта зберігає весь обсяг інформації, який можна віднайти на оригінальній Карті Радзивілла. Визначною рисою та суттєвою відмінністю цієї карти від переважної більшості відомих тогочасних карт є її західна орієнтація. Це означає, що на зображенні північ – праворуч, а південь – ліворуч.
Народився Маттеус Меріан старший в Базелі. Меріан обрав шлях гравера. Ремеслу гравіювання на мідяних дошках навчався в Цюриху. Потім працював в містах — Нансі (Лотарингія), Парижі, Страсбурзі, але головним чином жив і працював в місті Франкфурт. Праця на видавця Йогана Теодора де Брі призвела до зближення з його родиною. 1617 р. він одружився з дочкою друкаря і голови майстерні.
1620 р. подружжя перебралося в Базель, де жило три роки. Смерть Теодора де Брі повернула їх у Франкфурт в 1623 р., бо вони успадкували майстерню. 1626 р. Меріан отримав права громадянина Франкфурта і почав працювати самостійно. 1647 р. у подружжя народилася дочка Марія Сибілла, яка пізніше стане вченим-натуралістом, і яка зробила багато малюнків до наукових праць.
Філіп Клювер (Philipp Cluver; 1580—1623) - німецький географ.
1661 р. Карта “Sarmatia et Scythia, Russia et Tartaria Europaea”. На карті українські землі (Правобережжя) позначені як Скіфія (Scythia), а російські землі та Лівобережна Україна як Московія Європейська. Напис Сарматія Європейська (Sarmatia Europaea) охоплює українські, польські, білоруські, литовські та московські землі.
Мапа містилася в атласі “INTRODUCTIO Ins Universam Geographiam...”. Атлас видавався з 1624 по 1729 рр., карта “Sarmatia et Scythia...” у першій редакції публікувалася з 1661 по 1694 рік, у другій редакції − з 1697 по 1729 рік.
Якоб Зандрарт (Jakob von Sandrart; 1630-1708), нюрнберзький гравер, картограф, художник і видавець у своїх працях не тільки приділив значну увагу землям України, а й визначив її як окрему територію. Є відомості, які дають змогу стверджувати, що Я. Зандрарт був знайомий з Г. Бопланом і саме від нього почерпнув чимало знань про нашу країну. Крім того, він вчився у Гданську у Вільгельма Гондіуса, який є першим гравером Генеральної карти України (1648) і видавцем більшості основних карт України Боплана.
1675 р. Карта «Nova totius Regni Poloniæ Mag'nique Ducatus Lituaniæ cum suis Palatinabus ac confiniis Exacta Delineatio per G. le Vasseur de Beauplan..» (Нова карта усього Польського королівства, Великого князівства Литовського разом з їхніми воєводствами та межами. Укладена капітаном і військовим архітектором Г. Ле Вассером де Бопланом). Видавництво Нюрнберг. Карта складена на основі карт Г. Боплана «Nova Totius Regni Poloniae» (1652) та карт Дніпра «Tractus Borysthenis» (1662). Карта Я. Зандрарта у різних варіантах входила у збірні атласи багатьох картографічних фірм кінця ХVI I — поч. XVIII ст., зокрема, Й. Б. Гоманн вмістив її у свій перший великий «Atlas Novus», що вийшов у Нюрнберзі 1712 р. і складався зі 103 карт.
Українські історико-географічні землі представлені Підляшшям (Podlachiæ Раl), Поліссям (Роlesia), Верхньою (Volhyniae Citerioris) та Нижньою (Volhyniæ Ulterior) Волинню, які займають Луцьке воєводство; Червоною Руссю (Russia Rubra), що на карті охоплює землі Львівського воєводства (Раlаtinatus Lemburgienfis), Поділлям (Podolia); Холмським та Белзьким воєводствами; на півночі — Чернігівським та Новгород-Сіверським князівствами. На Чорноморському узбережжі — Буджацькою ордою (Budziak) та Кримським півостровом (Сrіm) у складі Кримського ханства; Буковиною — у складі Валахії, Закарпаттям — в межах Угорщини.
Територія Брацлавського (Palatinatus Braclavienfis) та Київського (Palatinatus Kijowienfis) воєводств названа Україною (Ukrainа).
Землі в межиріччі Дністра і Дніпра, а також на лівому березі Дніпра названі Диким Полем (Саmрі Deferti). На Дніпрі, в околицях Кодака (Kudak), позначено цифрами 13 порогів (Porowys du Nieper). Біля островів Таволжанський (Tawolzany о.) і Тавань (Tawan o.) позначені місця великих татарських переправ (Wielka Przeprawa Tatarska), на цьому ж відтинку подано напис про місце козацької військової скарбниці (Skabnica Woÿfkowa Kofasky). Від острова Хортиця на північ проведено Моравський шлях (Moravsky Slac) на Московію.
Карти 1687 р. Якоба Зандрарта безпосередньо присвячені Україні та подіям, що відбувалися на її землях у XVII ст.: “Russia Rubra, Podolia, Volhynia et Ukraina” (Червона Русь, Поділля, Волинь і Україна), “Die 13 Wasserfalle Des Niepers, Samdt DEnen Zaporowischen Inseln, Und Ausfless In Das Schwarze Meer” (13 Дніпровських порогів із Запорозькими островами та гирлом у Чорному морі), “Театр 12-денної битви Яна ІІІ Собеського з турками, татарами і козаками 1672 року”.
На карті “Russia Rubra, Podolia, Volhynia et Ukraina” (Червона Русь, Поділля, Волинь і Україна) позначені межі українських земель і воєводств: Львівського (Palatinatus Lempurgienfis), Луцького (Palatinatus Lusucensis), Белзького (Pal[atinatus] Belz[ensis]), Кам’янецького (Palat. Kamieniecki), Київського (Palatinatus Kijoivienfis), Брацлавського (Palatinatus Braclvienfis), Чернігівського князівства (Duc:[atus] Czernichow).
Чітко виділено межі основних українських історико-географічних регіонів того часу відповідно до сформованих назв щодо кожного з регіонів: Червона Русь (Russia Rubra), Покуття (Pokutie), Волинь (Voïhynia), Поділля (Podolia), Україна (Ukraina). Напис Ukraina на карті поміщено південніше Києва (охоплює Правобережжя та Лівобережжя).
Фактично, вона є однією з небагатьох робіт, в якій назву Україна внесено в картуш (після праць Боплана кінця XVII ст.). Художніми малюнками на карті зображені Карпатські гори (Montes Carpathy vulgo Krapak).
На карті “Die 13 Wasserfalle Des Niepers, Samdt Dеnen Zaporowischen Inseln, Und Ausfless In Das Schwarze Meer” (13 Дніпровських порогів із Запорозькими островами та гирлом у Чорному морі) детально позначені всі пороги на Дніпрі. Південна Україна на карті – Дике Поле (Dzike Polie). Карта є копією зображення нижньої течії Дніпра на Генеральній карті України Г. Боплана (1660 р.).
Карта “Театр 12-денної битви Яна ІІІ Собеського з турками, татарами і козаками 1672 року”. Ця карта без заголовка. Мова мапи – латинська та німецька.
На лінії між Львовом і Самбором написи: «Loca hæc a Turcis, Tartans, Cosaccis obfefsa (Місце, де здійснювали облогу турки, татари і козаки). В околицях Немирова напис: «hic Tartan in ftagnis fummez clade fugati (Тут, в болоті, всі татари були вражені мечем). Біля Лазів: «Pugna et fuga hoftium» (Битва і втеча ворогів). На карту нанесені всі великі населені пункти Галицької землі: Львів (Lwоw ul. Leopolis quae Ruslemburg), Яворів (Jaworow), Любачів (Lubaczow), Перемишль (Przemijsli), Городок (Grodek), Бучач (Buczac), Жидачів (Zydaczow), Калуш (Kalusza), Станіславів (Stanislawow), Журавно, Буськ та ін. [Вавричин М. Україна на стародавніх картах (середина XVII – друга половина XVIII ст. / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович // К.: ДНВП “Картографія”. 2009. – 224 с.].
1690 р. Карта «Moscoviae seu Russiae Magnae Generalis Tabula qua Lappoinia, Norvegia, Suecia, Dania, Polonia Maximaeq parte Germaniae, Tartariae Turcici imperii, aliaequ Regiones adjacentes fimul oftendentur de nova correcta et edita pe Iacobium Sandrart» (Загальна карта Московії, або Великої Русі, що включає Лаппонію, Норвегію, Швецію, Данію, Польщу, більшу частину Німеччини, Тартарію, Османську імперію та інші прилеглі краї. Видана з новими виправленнями й опублікована Якобом Зандрартом).
Ця карта є удосконаленим переопрацюванням карти Росії «Tabvla Russiae ex autographe...» (Амстердам, 1614) Гесселя Геррітца, яка публікувалася (1635-1640 pp.) в атласах «Theatrum Orbis Terrarum» фірми Я. Блау. На своїй карті Я. Зандрарт повторив помилки Г. Геррітца у географічному зображенні східноєвропейських земель та території Причорномор’я. Українські землі на цій карті подані доволі схематично, державні кордони, межі історико-географічних областей позначені невірно.
Українські історико-географічні землі представлені Поліссям (Polesia), Волинню (Volhynia), Україною (Ukraina), Поділлям (Podolia), Новгород-Сіверським (Severia) та Чернігівським (без підпису) князівствами у складі Московського царства, Кримським півостровом (Crimea) та Перекопською Тартарією (Tartaria Przecopensis). Межі воєводств та земель на карті не позначені.
По обидва береги Дніпра, від Кодака (Kudak) до гирла річки, зображене Дике Поле (Саmрі Deferti). Від Приазов’я й аж до Подоння – напис DIKOIA POLE (Дике Поле).
Крістоф Целларіус (Крістоф Келлер; Christoph Cellarius; 1638—1707) – німецький географ та історик.
1680 р. Карта “Bosporus, Maeotis, Iberia, Albania et Sarmatia Asiatica” (Босфор, Меотида, Іберія, Албанія та Сарматія Азійська). Територія України позначена як Сарматія Європейська (Sarmatia Europaea). Землі, що знаходяться південніше р. Дон – Сарматія Азійська (Sarmatia Asiatica), на північ від Каспію – «Scythia intra Imaum».
1685 р. Крістоф Целларіус видав свою класичну працю “Historia antiqua” в якій поміщена мапа “Sarmatia” (Сарматія). Українські землі позначені як Сарматія Європейська (Sarmatia Europaea). Землі, що знаходяться південніше р. Дон – Сарматія Азійська (Sarmatia Asiatica), на північ від Каспійського моря – «Scythia intra Imaum».
1688 р. – «Historia medii evi», 1696 р. – «Historia nova», 1702 р. – повне зібрання творів в трьох томах «Historia Universalis».
1687 р. Книга Крістофа Целларіуса “Geographia Antiqua”. У книзі міститься карта “Colchis, Iberia, Albania & Sarmatia” (Колхіда, Іберія, Албанія та Сарматія). Територія України позначена як Сарматія Європейська (Sarmatia Europaea). Землі, що знаходяться південніше р. Дон – Сарматія Азійська (Sarmatia Asiatica), на північ від Каспію – «Scythia intra Imaum». Книга неодноразово перевидавалася вже після смерті автора.
1729 р. Карта “А map of Colchis Iberia Albania and the Neighbouring Countries”. Територія України позначена як Сарматія Європейська (Sarmatia Europaea). Землі, що знаходяться південніше р. Дон – Сарматія Азійська (Sarmatia Asiatica), на північ від Каспію – «Scythia».
В історії європейської картографії кінця XVII ст. – початку XVIII ст. постать Й. Б. Гоманна (1663–1724) є без перебільшення визначною. З його іменем пов'язане перш за все відродження картографічного видавництва в Німеччині в кінці XVII ст., виділення картографії в окрему наукову дисципліну. Й. Б. Гоманн отримав освіту в єзуїтській школі в Міндельгаймі, декілька років перебував у монастирі домініканського ордену, пізніше прийняв лютеранство і переїхав до Нюрнберґу, де в 1687 р. відкрив нотаріальну контору. Тут він навчався мистецтву гравіювання у відомого нюрнберзького гравера, картографа, художника і видавця Якоба фон Зандрарта (Jakob Sandrart; 1630–1708).
1702 р. Й. Б. Гоманн відкрив у Нюрнберзі власну картографічну майстерню «Ioh. Baptisto Homanno», яка через кілька років стала найвідомішою видавничою фірмою XVIIІ ст. у Німеччині (проіснувала понад 100 років (до 1813 р.). Розквіту видавництва Гоманна сприяли старі традиції книгодрукування у Нюрнберзі, близькість Альтдорфського університету та розумний підбір співробітників. Протягом багатолітнього існування закладу вийшло понад 200 картографічних творів, серед яких найвизначнішими є перший німецький атлас (1707 р.), «Atlas Novus» (1712 р.; складався зі 103 карт), «Великий атлас всього світу» (Grosser Atlas über die ganze Welt), який виріс з 40 карт (1707 р.) до 126 карт (1716 р.), «Atlas Methodicus» (1720 р.) тощо. Українські землі детально зображені на картах Польщі та Литви і Російської імперії в навчальних атласах «Kleiner Atlas von 50 Auserlesenen Homanns Land-Charten...»] та «Kleiner Atlas Scholasticus von sechs und zwantzig Charten» (1720 р.). Більшість карт Й. Б. Гоманна випускались без зазначення року видання, тому вони перевидавались його нащадками практично без змін.
Карти Гоманна цінувались за географічну вірогідність, витонченість гравіювання та оформлення картушів і нерідко служили зразками для інших видавців.Заслуги та працелюбство Й. Б. Гоманна були оцінені: після публікації у 1707 р. свого першого атласу він став членом Пруської академії наук у Берліні, а в 1716 р. імператор Карл VI присвоїв йому титул Імператорського географа (Sacrae Caesareae Maiestatis Geographus).
На тих картах, що були видані пізніше, на картушах зазначено його посаду – “Rхm. Kays. Maj. 168 Geogr.” чи “Sac. Cіs. Mai. Geographo” (головний географ кайзера Священної Римської імперії) або ж є посилання на привілей (cum privilegio) [Оксенич М. Карти роботи Йоганна Баптиста Гоманна в збірці Національного музею історії України // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. 2006. Число 9. С. 163–178].
В основі виданих закладом Гоманна карт лежали французькі та голландські зразки, але деякі карти були складені за російськими джерелами. Цікавим є той факт, що Й. Б. Гоманн був агентом Петра І, з ним листувався Я. Брюс (Jacov Bruce, 1670–1735), російський генерал-фельдмаршал, державний діяч і вчений, один з найбільш освічених людей петрівських часів, який з 1706 р. завідував російським книгодрукуванням. Прихильність російського монарха до Гоманна створювала взаємовигідні умови для обох сторін: Петро І друкував потрібні йому карти за кордоном, а Гоманн, отримавши в 1722 р. патент російського агента комерції в Нюрнберзі і постійно поновлюючи карти території Росії за новими зразками, забезпечував своїм виданням високий попит як в Росії, так і в усьому світі.
В першу чергу необхідно відзначити створений у 1716 р. шедевр «Grosser Atlas uber die ganze Welt... = Atlas Novus Terrarum Orbis Imperia, Regna et Status...» (Великий атлас всього світу), який містить карти різних частин та країн світу, старовинні плани і панорами великих європейських міст: Риму, Відня, Гамбурґа, Нюрнберґа тощо. В кінці атласу вміщені детальні описи моделей суден та навігаційних приладів, прапори усіх великих морських країн світу, а останньою розташована таблиця, присвячена фортифікаційним спорудам і різноманітним видам зброї для захисту та нападу на суші і на морі. Атлас вміщує найбільш відому карту України Й. Б. Гоманна «Ukrania quae et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiae, Moldaviae, Minorisq, Tartariae provinciis» (Україна або Козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії). Коли. спадкоємці Й. Б. Гоманна отримали імператорський привілей на картографічні видання тоді на карі з’явилась (1729) примітка Cum Privilegio Sac. Caes.Majest.
Першою європейською картою, на якій за порадою Я. Брюса назву Московської імперії Гоманн змінив на Російську імперію, була карта «Generalis totius Imperii Russorum: novissima tabula...» (Генеральна карта Московської імперії на великому глобусі Землі від Арктичного полюса до Японського моря і північних кордонів Китаю) (1720).
Спадкоємцями Й. Б. Гоманна були: його син Йоганн Хрістоф Гоманн (Johann Christoph Homann, 1703–1730), а після його смерті Йоганн Ґеорґ Еберсберґер (Johann Georg Ebersberger, 1695–1760) та Йоганн Міхаель Франц (Johann Michael Franz, 1700–1760), які до 1848 р. продавали карти під торговою маркою «Homannische Erben» (фр. Homannianos Heredes, лат. Heritiers de Homann).
Нащади Й. Б. Гоманна видали: «Atlas Auserlesen Land-Charten» (1743), «Atlas Novus Terrarum Orbis Imperia, Regna et Status exactis Tabulis Geographice demonstrans» (1746), «Atlas mapparum geographicarum...» (1762), відомий грандіозний фоліант «Atlas Methodicus explorandis juvenum profectibus in Studio Geographico Ad Methodum Hübnerianam accommodatus» (1750) та ін.
Основні картографічні роботи Й. Б. Гоманна на яких зображені українські етнічні землі.
1700 р. Карта «Tabula Geographica qua pars Russiae Magnae Pontus Euxinus seu Mare Nigrum et Tartaria Minor cum finitimis Bulgariae, Romaniae et Natoliae Provinciis» (Географічна мапа частини Великої Росії, Понта Евксінського, або Чорного моря, та Малої Татарії, разом з прикордонними провінціями Болгарії, Романії та Натолії), де територія України, що окупована Московією, позначена (яскраво-рожевим кольором) як Мала Русь (Pars Russiae Minoris), а Московія як Велика Русь (Pars Russiae Maximae). Карта створена на основі "Географічної карти країн Малої та Великої Руссії". Ця карта також поміщена в шедеврі Гоманна «Grosser Atlas ueber die ganze Welt. 1716» (Великий Атлас усього світу).
На мапі позначені: Мала Тартарія і Крим (Tartaria Minor) – зелений колір; Бессарабія або Буджак (Tartaria Budziacensis), підконтрольна Кримському ханству й Османській імперії; Донські Козаки (Territorium Cosacorum Donnensium) – оранжевий колір; Бєлгородське воєводство (Palatinatus Belgradiensis); Севське воїнство (Seviensis Exercitus). Також на карті позначені князівства Московське і Смоленське, а також чорноморські країни – Черкесія, Грузія, Туреччина, Болгарія та Румунія.
1720 р. – друге видання цієї карти. На ній показано канали, що наказав збудувати Петро I.
1702 р. – 1707 р. Карта “HANC REGNI POLONIARVM MAGNIQVE DUCATVS LITHVANIAE RUSSIÆ, PRVSSIÆ, MAZOVIÆ, SAMOGITIÆ, KIOVIÆ, VOLHYNIÆ, PODOLIÆ, PODLACHIÆ, LIVONIÆ, SMOLENSCI, SEVERIÆ, ET CZERN. NOVAMETEXACTAM DELINEATIONEM, ADDITÄ GENERALI TABULÄ TOTIUS ELECTORATVS SAXONIAE SERENISSIMO PRINCIPI AC DOMINO DN. CHRISTIANO ERNESTO MARCH. BR POLONICÆ MAIESTATIS SOCERO HUMILLIME D.D.D. AUTHOR ІОН. ВАРТІSТА HOMANN” (Докладна нова карта Королівства Польщі, Великого князівства Литовського, Русі, Пруссії, Мазовії, Самогітії, Київщини, Волині, Поділля, Підляшшя, Лівонїї, Смоленщини, Сіверщини й Чернігівщини, доповнена генеральною картою електорату Саксонії найсвітлішого князя й володаря, п. Хрістіана Ернеста Б. P., тестя його польської королівської величності, найуклінніше присвячує автор, Йоганн Баптист Гоманн). Видавництво Нюрнберг.
З українських земель зображені Полісся (Palatinatos Polesia), Волинь, або Луцька земля (Palat. Volhynix sive Lvsvcensis), з позначенням Верхньої Волині (Volyniæ Superior), Поділля (Palat. Podoliæ), Покуття (Pocutia), Чернігівська земля (Pal. Czernicovia), Новгород-Сіверське князівство (Dvcatvs Severiensis). Назва Vkrania охоплює Брацлавщину (Palat. Braclaviensis), Київське (Palatinatvs Kiouiensis) та Чернігівське (Pal. Czernicovia) воєводства. Назва Russia охоплює територію Белзького воєводства (Palatina:. Beizensis), Руського, або Львівського, воєводства (Palatinatvs Rvssiæ sive Leopoliensis), Холмської землі (Terra Chelmensis), Галицьку землю (Terra Halicenfise), Покуття (Pocutia). Червона Русь (Russia Rubra) охоплює землі Белзького, Волинського та Київського воєводств. Землі басейну Прип’яті (Pripicz flu) окреслені як Поліське воєводство (Palatinatvs Polesia), або Берестейщина (Brescianensis). Землі від Старокостянтинова (Conftantinow), через Поділля і Верхню Волинь, аж до Черкас (Czyrkafsy) названі козацькими (Cosacki). Чорноморське узбережжя представлене Очаківською (Oczakow), Буджацькою (Bvdziack) та Малою (Tartariæ Minoris Pars) Тартаріями.
Московське царство назване Чорною Руссю (Rvssia Nigræ vulgo Moscoviæ Pars).
Від Великої татарської переправи (Wielka pzeprawa Tatarfka) в околицях Кодака на Дніпрі до Смоленщини (Smolensko) проходить Муравський шлях (Morawski Slak, Via guam sequuntur Tartari, dum folent intrare in Mofkouiam). Підписано гори Карпати (Crapak olim Carpathvs Mons).
Карта неодноразово перевидавалася, зокрема в атласі «ATLAS NOVUS TERRARUM ORBIS IMPERIA, REGNA ET STATUS EXACTIS TABULIS GEOGRAPHICE DEMONSTRANS OPERA IOANNIS BAPTISTÆ HOMANNI. NORIMBERGÆ, MDCCXIV. - V. II. - P. 132.» Й. Б. Гоманна 1714 р.
1704 р. Карта “Generalis totius Imperii Moscovitici novissima tabula magnam orbis terrarum partem a Polo Arctico usque ad mare Iaponicum, et Chine septentrionalis confinia exhibens cum via Czaricae nuper legationis ex urbe Moscua per universam Tartariam ad magnum Chinae” (Новітня генеральна карта всієї імперії Московитів, що показує велику частину земної кулі від Арктичного полюса аж до Японського моря і північних кордонів Китаю; а також недавню дорогу царських послів з міста Москви через всю Тартарію у Велику Китайську імперію). Видавництво Нюрнберг. На карті, північніше Києва, міститься напис Uсranіa, який охоплює Правобережжя та Лівобережжя; позначена гетьманська столиця Батурин.
1705 р. Карта “REGNI POLONIÆ MAGNIQUE DUCATUS LITHUANIÆ NOVA ET EXACTA TABULA AD MENTEM STAROVOLEŸ DESCRIPTA À IOH. ВАРТ. HOMANNO NORIMBERGÆ” (Нова докладна карта Польського королівства, Великого князівства Литовського, описана Йоганном Баптистом Гоманном за Старовольським). Видавництво Нюрнберг. Цей варіант карти міститься в атласах Й. Б. Гоманна починаючи з 1707 р. До 1714 р. карта перевидавалася щонайменше шість разів, і кожного разу, залежно від політичної ситуації, зі зміненими королівськими атрибутами в картуші та незначними змінами у зображенні ситуації. Після 1715 р. карта була вигравіювана вдруге, на ній з'являється примітка про титул королівського географа, наданий Й. Б. Гоманну 1715 p. Спадкоємці Гоманна, вносячи невеликі зміни, здебільшого у художнє оформлення карти, друкували її в атласах до 1750 р. Майже на всіх примірниках карти рік видання не вказано, єдиний датований примірник карти вийшов у атласі видавничої фірми “Спадкоємці Гоманна” 1739 р. 1739 р. видана у 6 версіях.
Українські історико-географічні землі представлені Поліссям, Волинню, з позначенням Верхньої Волині (Volhynia Svperior), Поділля (Podolia), Покуттям (Pocutia), Чернігівською землею, Новгород-Сіверським князівством. Назва Україна (Vkrania) охоплює Брацлавщину, Київське та Чернігівське воєводства. Напис Russia Rubra (Червона Русь) на карті проходить через всю етнічну українську територію; Західна Україна – Russia (Русь). Землі басейну Прип’яті названі Поліським воєводством (Palatinatvs Polesia), або Берестейщиною (Brescianensis). Територія від Старокостянтинова, через Поділля і Нижню Волинь, аж до Черкас названа козацькою (Cosacki).
У межиріччі Південного Бугу і Дніпра позначене Дике поле (Саmрі deferti alias Dzike Pole). Від Кодака до Смоленська проходить Муравський шлях (Morawski Slak, Via quam sequuntur Tartari, dum folent intrare in Mofkoviam). Показані гори Карпати (Сrapak olim Carpathvs Mons).
1707 р. Карта “Europa Christiani Orbis Domina in Sua Imperia Regna…” (Європа християнська…) де міститься напис Ukraina (Україна). Видавництво Нюрнберг. Напис Ukraina розміщений південніше Києва, охоплює Правобережжя й Лівобережжя. Цей напис зображено великими літерами, як Польща, Литва та інші держави. Південна Україна – Dzikе Pole (Дике поле). Мапа неодноразово перевидавалася: 1716 р. (Нюрнберг), 1720 р. (Нюрнберг) і т. д. На карті показано українські історико-географічні землі: Червона Русь (Russia Rubra), Поділля (Podolia). Волинь (Volhynia), Polesia (Полісся), Pokutia (Покуття).
Після публікації 1707 р. свого першого атласу (Atlas Novus) став членом Берлінської Академії Наук. 1715 р. Імператор Карл VI Габсбург призначив Гоманна Імперським географом Священної Римської імперії. Після смерті картографа його справу продовжив син Христоф (1703–1730), а згодом інші спадкоємці, які до 1848 р. видавали мапи під торговими марками “Homann Erben”, “Homannianos Heredes”, “Heritiers de Homann”. 1742 р. – «Atlas Coelestis in quo Mundus Spectabilis et in Eodem Stellarum Omnium Phoenomena Notabilia». Географічні карти Гоманна часто перевидавали в атласах протягом усього XVIII ст. («Atlas Geographicus Maior» (близько 1780 р.), «Atlas Homannianus» (Амстердам, 1731–1796 рр.).
1707 р. Карта світу «Planiglobii Terrestris Cum Utroq[ue] Hemisphaerio Caelesti Generalis Exhibitio». На карті позначено українські міста Львів та Київ, а також – Малу Тартарію та Крим. 1716 р. Йоганн-Баптист Гоманн у Нюрнберзі видав свій шедевр “Grosser Atlas ueber die ganze Welt” (Великий Атлас усього світу). В атласі теж поміщена карта світу «Planiglobii Terrestris Cum Utroq[ue] Hemisphaerio Caelesti Generalis Exhibitio».
1711 р. Карта “Poloniarum Magnique Ducatus Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Mazoviae, Samogitiae, Kioviae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensci, Severiae” (Велике князівство Литовське, королівство Польщі, Русь, Пруссія, Мазовія, Жемайтія, Київщина, Поділля, Підляшшя, Лівонія, Смоленщина, Сіверщина). Мапа видана у Нюрнберзі. Від Галичини до Слобожанщини – напис Russia Rubra (Червона Русь). Написи Червона Русь та Ukraina (Україна) частково накладаються один на одного. Напис Ukraina (Україна) – від Поділля до Новгород-Сіверщини (Стародубщини). На карті виділено українські історико-географічні землі: Volhynia (Волинь), Podolia (Поділля), Podlachiae (Підляшшя), Pocutia (Покуття) та ін.
1712 р. Карта “Vkrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis” (Україна або Козацька Земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії й Малої Тартарії). Інший український варіант назви карти – “Україна, що є Землею Козаків з сусідніми провінціями Валахії, Молдавії, Малої Тартарії представлена Йоганом Баптистом Гоманном”. Автор, видавець та гравер – Й. Б. Гоманн.
Починаючи з карт Нікола Сансона (1641 р.) і аж до кінця XIX ст. Україна ототожнюється з козаками, як держава або країна козаків (Ukraina o Paese de Cosacchi» (Україна або Земля Козаків).
Гоманн східну частину скопіював з карти Деліля, північно-східне узбережжя Чорного моря – з мапи Джіакомо Кантеллі да Віньйолі “Tartaria d’Europa…” 1684 р., для зображення правого берега Дніпра використовував відповідну частину карти Польщі Корнелія Данкертса. Зображення території Криму було скопійовано з книги Якоба фон Зандрарта “Des Kхnigreibung. Sulzbach. 1687”. Для Лівобережжя Дніпра Гоманн додав українську лінію, а для решти знову використав карту Деліля. До того ж, Гоманн відокремив Таманський півострів від суходолу і дав йому назву "Nova Krepost Taman" [Оксенич М. Карти роботи Йоганна Баптиста Гоманна в збірці Національного музею історії України // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. 2006. Число 9. С. 163–178].
Написи Russia Rubra (Червона Русь) та Ukraina (Україна) проведені паралельно через всю українську етнічну територію. Червона Русь (Russia Rubra) на карті простягається із заходу на схід через Нижню Волинь, захоплюючи північ Київського воєводства (Palat. Kioviensis). Напис Ukraina займає Верхнє Поділля і центральні області Брацлавського та Київського воєводств.
У межиріччі Південного Бугу і Дніпра та на Правобережжі зображене Дике Поле (Dzike Polie Ave Саmрі Deserti et Inhabitati). Від Великої татарської переправи (Wielka pzeprawa Tanarska), в околицях Кодака на Дніпрі, до Смоленська (Smolensko) проходить Муравський шлях [Вавричин, 2009].
На цій мапі також позначені: Покуття (Pokutia), Верхня та Нижня Волинь (Volhynia), Поділля (Podolia Inferior) з Брацлавщиною (Pal. Braclaviensis). В Причорномор’ї, у складі Кримського ханства, виділені Буджацька (Tartaria Budziacensis), Ногайська (Tartaria Nagajensis) і Мала (Tartaria Minor) Тартарії та Кримський півострів (Сrеmiа). Північні регіони представлені землями Чернігівського (Ducatus Palatinat Czernihoviens) та Новгород-Сіверського (Novogrodensis Severiensis Ducatus) князівств. На заході Холмське і Белзьке воєводства не входять у межі українських земель.
Карта Гоманна відома у трьох варіантах. Перше видання 1712 р. (Нюрнберг). Опублікована в його атласі “ATLAS NOVUS TERRA- RUM ORBISIMPERIA, REGNA ET STATUS EXACTIS TABULIS GEOGRAPHI- CE DEMONSTRANS OPERA IOANNIS BAPTISTA HOMANNI. NORIMBER- GA, MDCCXII. - № 168.”. Формат – 48 × 58 см. Масштаб бл. 1:3 000 000, в німецьких і польських милях Мова: латинська. У виданні 1720 р. (видавець Крістоф Вайгель) Тартарія позначена як частина Московії (Tartariae Moscoviticae pars).
У варіанті карти 1712 р. подано дві назви теперішньої Росії – Moscovitica та Russia Rusica (варіант 1720 р. – лише одну – Russia Rusica). На лівому березі Дніпра південно-cхідна частина Київського воєводства названа Київщиною Московською (Kiovia Moscovitica) (варіант карти 1720 р. - Київщиною Руссійською (Kiovia Russica). Гоманн, який був офіційно винагороджений Петром І у 1722 р., приклав значні зусилля і відпрацював гроші російського царя за появу на картах такої штучної конструкції, як напис “Russia Rusica” на історичних землях Московії.
1729 р. спадкоємці картографа отримали привілей на його видання, і на карті з’явилася примітка “Cum Privilegio Sac. Caes. Majest”. Після 1740 р. на площину карти було внесено численні додатки, зокрема, проведено фортифікаційну лінію між Дніпром і Доном, внесено низку змін до назв населених пунктів. У такому варіанті карта друкувалася в усіх атласах фірми “Спадкоємці Гоммана” до кінця XVIII ст.
Техніка виконання – гравюра на міді. Акварельне колорування. Карта Гоманна, складена на основі Загальної карти України Гійома де Боплана, карти Польщі Ю. Данкертса і карти Московії Г. Деліля. На карті картуш розміщено в верхньому лівому куті. На ньому зображено шість чоловічих постатей. В центрі – сидяча фігура гетьмана України Івана Мазепи, ліворуч від нього — шведський емісар у військовому мундирі з шаблею в правиці, поряд з ним — три сидячі фігури козаків. Праворуч від гетьмана І. Мазепи на задньому плані постать Петра І на тлі московського державного прапора, ближче до гетьмана — постать в шляхетському одязі — вірогідно, що це Станіслав Ліщинський (польський магнат, один з претендентів на польську корону і майбутній король Польщі), Пилип Орлик — генеральний писар за гетьманування Мазепи чи можливо Андрій Войнаровський — небіж гетьмана. На задньому плані — панорама палаючого міста (Полтава). На мапі позначене місце Полтавської битви 1709 р.; землі Задунайської Січі, які у 1711 р. були передані Османській імперії, позначені у складі Кримського ханства; вказане будівництво Перекопського валу тощо. В картуші Україну названо на латинський манер Vkranіa (Укранія, Вкранія), так Україна досі позначається деякими романськими мовами (італійською, іспанською, португальською), а вже на самій карті позначено Ukraina.
На карті бачимо, що внаслідок тривалої боротьби козацьких гетьманів поміж Варшавою та Москвою, попри поділи по Дніпру між двома зовнішніми потугами, Україна тут "виводилася" на карті зі звичних "польських" кольорів, але при тому й не зафарбовувалася у «московські». «Україна» Гоманна максимально наближена до своїх етнічних меж – від Слобожанщини до Перемишля. Терени «України» Боплана були Гоманном розширеним (зокрема на захід до Карпат). Він на мапі показав усі терени, на яких живуть русини (українці), або ж усю колишню «Польську Русь».
Загалом Гоманн явно намагався показати саме широкий «театр воєнних дій», адже у нього по суті – це карта південно-східної Європи і Причорномор'я; окрім України показані не лише згадані на картуші Молдавія, Валахія і Мала Татарія (Кримські володіння), але й Трансільванія, Болгарія, Стамбул, чорноморське узбережжя Кавказу, а з боку Московії – Смоленщина, Рязанщина та відповідна частина Дикого Поля. Зрозуміло, що стратегічні витівки Карла та Петра могли занести «фронт» вже не зовсім "Північної" війни у ще дальші незвідані землі. Але інтерес становить саме побачити Гоманнову Україну на такому широкому тлі. Оскільки на карті адміністративні утворення виділені кольором, цікавим видається один колір на усю Україну від «Покуття» до «татарського шляху на Москву», попри чинні польські воєводства на захід від Дніпра і польсько-московський кордон по Дніпру. Навряд Гоманна вразило те, що Мазепа у 1704–1706 рр. накинув своє гетьманування на обидва береги Дніпра і дійшов військом до Замостя, бо ж усе одно, – до Перемишля влада його булави де-юре вочевидь не поширювалася. Польща на цій карті явно просто ігнорується…” [К. Галушко. Україна на карті Європи: Україна та українці у картографії від Античності до ХХ століття: науково-популярне видання. 2013].
1712 р. Карта “ASIAE” (Азія) де теж міститься напис Ukraina (Україна). Напис Uсranіa розміщений південніше Києва та охоплює Правобережжя і Лівобережжя.
1716 р. Йоганн-Баптист Гоманн у Нюрнберзі видав свій шедевр “Grosser Atlas ueber die ganze Welt” (Великий Атлас усього світу). В атласі поміщена карта “IMPERIUM TURCICUM in EUROPA, ASIA, ET AFRICA, REGIONES PROPRIAS, TRIBUTARIS, CLIENTELARES et omens ejusdem” (Імперія Турецька в Європі…). Карта неодноразово перевидавалася, зокрема у 1720, 1730, 1737, 1740, 1750 рр. і т. д. На картах 1716 р. і 1720 р. міститься назва Ucrania (Україна). Напис розміщений південніше Києва і охоплює Правобережну та Лівобережну Україну. На карті 1737 р. вже замість напису Ucrania (Україна) – напис Russia Rubra (Червона Русь), а Південна Україна позначена як “Ocrainia” (північніше Кодака, охоплює Правобережжя і Лівобережжя, в межах Кримського ханства та Російської імперії). Північніше напису Ocrainia – напис Cosaki Zaporowski (Козаки Запорозькі); східніше – напис Dzikia Pole (Дике поле).
На карті також позначено: Tartaria Minor (Мала Тартарія), Tartaria Budziacensis (Тартарія Буджак), Territorium Cosacorum Donnensium (Територія Донських Козаків), Palatinatus Belgradiensis (Бєлгородське воєводство), князівства Московське та Смоленське, а також країни Причорномор’я (Черкесія, Грузія, Туреччина, Болгарія, Румунія).
У цьому ж атласі (Grosser Atlas ueber die ganze Welt) поміщена карта 1707 р. “Europa Christiani Orbis Domina in Sua Imperia Regna…” (Європа християнська…). Напис Ukrania (Україна) розміщений південніше Києва і охоплює Правобережну та Лівобережну Україну.
1769 p. “Спадкоємці Гоманна” (Homanianos Heredes; Homann Erben (1724-1780). Карта – «TABULA GEOGRAPHICA CONTINENS DESPOTATUS WALLACHIÆ ATQUE MOLDAVIÆ PROVINCIAM BESSARABIÆ SUВ CLIENTELA TURCICA, ITEMQUE PROVINCIAM POLONICAM PODOLIÆ, TANQUAM REGIONES, IN QUIBUS BELLUM PRÆSENS GERITUR, EX HASIANIS ALIISQUE NOVISSIMIS SUBSIDIIS SECUNDUM STATUM POLITICUM RECENTISSIMUM DELINEATA, IN LUCEM EDITA AB HOMANNIANIS HEREDIBUS. 1769. C.P.S.C.M» (Географічна карта, що охоплює Господарство Валахію, а також Молдавію з провінцією Бессарабією під турецьким володінням, а також польську провінцію Поділля, як і краї, у яких точиться нинішня війна, укладена за останніми відомостями щодо політичної ситуації, видана у світ Спадкоємцями Гоманна 1769 р. 3[а] п[ривілеєм] С[вященної] королівської] м[илості]). Амстердам. Мова: латинська. Основою для створення карти стала карта Королівства Польського Й. Б. Гоманна «Regni Poloniae Magnique Ducatus Lithuaniae», опублікована у Нюрнберзі 1712 p., на основі якої його спадкоємці створювали більшість своїх карт [Вавричин, 2009].
Землі центральної частини Поділля (Podolia) та Брацлавське воєводство (Palatinatus Braclawiensis) названі Україною (Okrainia).
На карті позначені Бессарабія, Очаківська (Tartaria Oczacoviensis) та Буджацька (Tartaria Budziacensis) Татарії, які перебували під протекторатом Туреччини (Terrae de industrie a Turas et Tartaris de sertæ redditae sub Clientela Turcica), а також правобережна частина Нової Сербії (Nova Servia) з центром у фортеці Св. Єлизавети (S. Elisabeth).
Штрідбек Йоганн I (Stridbeck Johann; 1641-1716), аугсбурзький купець, видавець, гравер. Займався виданням карт, занедбав купецькі справи й потрапив на тривалий час до в’язниці, де продовжував займатися картографією. Видавав карти зі своїм сином Й. Штрідбеком II. Видав карту Баварії Філіппа Апіана (Philipp Apian) (1684) і атласи «Provinciarum Regni Poloniœ Geographica Descriptio» та «Atlas curieux» (бл. 1710). Після смерті Й. Штрідбека І його майстерню викупив Г. Боденер, який видавав згаданий атлас під своїм прізвищем, доповнивши його новими картами.
Штрідбек Йоганн II (Stridbeck Johann II, 1666-1714 pp.), аугсбурзький видавець й гравер, син Штрідбека Йоганна I. Разом з батьком та Г. Боденером видав атлас «Provinciarun Geographica Descriptio» (бл. 1700), який складався з 32 карт земель Королівства Польського і був перепрацюванням відомої карти Польщі Алексіса Юбера Жейо (1672).
1700 р. Карта «PROVINCIARUM REGNI POLONIÆ GEOGRAPHICA DESCRIPTIO» (Географічний опис провінцій Королівства Польського). Видавництво – Аугсбург. Карта складається з 32 секцій, які утворюють велику карту у дволінійній рамці з вказаними градусами та літерними (а—d) і цифровими (1—3) позначеннями квадратів, утворених картографічною сіткою.
Українські історико-географічні землі представлені Поліссям (Polesien); Волинню (Volhynien), що поділяється на Верхню Волинь (Ober Volhynien), яка охоплює Луцьке воєводство (Waywodschaft Lufuc), та Нижню Волинь (Nider Volhynie) з Київським воєводством; Поділлям (Podolien), що поділяється на Верхнє Поділля (Ober Podolien), яке охоплює Кам’янецьке воєводство (Waywodschaft Kamenieck), та Нижнє Поділля (Nider Podolien), що охоплює Брацлавське воєводство (Waywodschaft Braclaw). На заході виділена Чорна Русь (Reussen oder Schwartz Reussen). В її межах зображені Холмське (Waywodschaft Chelm), Белзьке (Waywodschaft Beiz) та Львівське (Waywodschaft Lemberg) воєводства. На сході Львівського воєводства – Покуття (Pokutien). Східні українські землі представлені Чернігівським (Hertzogthum Czernihow) та Новгород-Сіверським (Hertzogthum Nooogrod Sewierfki) князівствами. У Причорномор’ї — Буджацька (Budziakischer Tartam) та Очаківська (Oczakowische Tartam) Тартарії [Вавричин, 2009 р.].
Центральна частина Право- і Лівобережжя названа Україною, або країною козаків (Vkrayne oder Cosackische Leender); у межиріччі Інгульця (Ingulet Malyfl.) і Дніпра позначене Дике поле (Dzіке Polie oder Wüste und Unbewohnte Cosackische Felder). На лівому березі Дніпра, в околицях Кодака (Kudak), — ще один напис про безлюдні поля (Wüste und Unbewohnte Felder). Від місць татарських переправ на Дніпрі відходить Чорний шлях (Czamy Slack oder der Weeg welchen die Tartam nehmen um in Polen einzufallen), що проходить через Нижнє та Верхнє Поділля аж до Львова. На Лівобережжі, від Дніпровських порогів на північ до Вязьми (Wiasma), пролягає Моравський шлях (Morawsky Szlak oder der Weeg welchen die Tartam nehmen in Moskm einzufallen).
1716 р. Йоганн Штрідбек II, Габріель Боденер. Гравер: Габріель Боденер. Аугсбург. Карта – «COMPENDIOSA POLONIÆ REPRÆSENTATIO POLEN MITT ANGRÆNTZENDEN LÆNDERN» (Географічне зображення Королівства Польщі з включеними землями). Дана карта є перепрацюванням карти 1700 р. «PROVINCIARUM REGNI POLONIÆ GEOGRAPHICA DESCRIPTIO». З 1716 р. карта входила до видань атласу Г. Боденера з невеликими змінами у картографічному зображенні, зміненою видавничою приміткою та з номером сторінки 96. На цьому варіанті карти Боденер виправив окремі помилки у географічних назвах. В атлас 1740 р. карта увійшла зі зміненим заголовком: «Geographische Vorstelhung derer Königreiche Polen und Preussen mit deren incorporierten Landen» та незначними змінами у картографічному зображенні: на західних теренах автор позначив Червону Русь (Roth Reussen), а на землях на північ від Прип’яті підписав Білу Русь (Weis Reussen).
Українські історико-географічні землі представлені Червоною Руссю (Reussen), Поділлям (Podolien), Волинню (Wolynien), Чернігівським та Новгород-Сіверським князівствами. Центральне Право- і Лівобережжя названі Україною, країною козаків (Uckrcryne Cosackische Lænder). На Правобережжі, нижче Кодака, позначений Чорний шлях (Weg durch welchen die Tartam in Pollen einfallen), що пролягає через Поділля аж до Перемишля (Przemyfl), та його відгалуження — Кучманський шлях (не підписаний), - від Кримського півострова; з півдня на північ, до Смоленська (Smolensko) простягається Муравський шлях на Москву.
Біля Полтави зображенням схрещених мечів та датою: 1709, позначено місце Полтавської битви.
Габріель Боденер (Gabriel Bodenehr; 1664 —1758), німецький картограф, гравер та видавець, автор військових карт і планів міст. Друкування атласів розпочав з родиною німецьких купців і видавців Йоганном Штрідбеком І і Йоганном Штрідбеком II бл. 1680 р. Після смерті Штрідбеків викупив плити з їхньої картографічної майстерні й видавав «Atlas curieux» впродовж 1704-1757 pp. (найвідоміша його робота), здебільшого не вказуючи рік видання та використовуючи карти, створені разом зі Штрідбеками.
Його батько Йоганн Георг Боденер (Johann Georg Bodenehr; 1631–1704) був гравером і видавцем; брати Моріц (Moritz; 1665–1749) та Георг Конрад (Georg Conrad; 1673–1710), а також і його син Габріель Боденер молодший (Gabriel Bodenehr der Jüngere; 1705–1792) теж були гравери.
1702 р. разом з Георгом Кухненом (Georg Kuhnen) в Ульмі видали атлас “Neu-außgefertigter Atlas”. В атласі поміщено карту “LXXVI: Pohlen theilet sich ...”. Правобережна Україна на карті позначена як UKRAINE.
1704 р. Карта “Geographische Vorstellung derer Königreiche Polen”. Наддніпров’я (Правобережне і Лівобережне) позначене як «UKRAYNE COSACKISCHE LANDER» (Україна Козацька Земля). Карта неодноразово перевидавалася.
1716 р. Габріель Боденер в Аугсбургу видав атлас. В ньому поміщено карти які містять інформацію про територію України. Атлас складався з 99 карт та 3 таблиць. Більшість карт розфарбовані вручну. В атласі поміщені карти світу, півкуль, гідрографічні карти, карти материків. Багато карт з декоративним картушем, деякі карти латинською мовою.
Карта «Assoph, Azow oder Azak, mit der Kleinen Tartarey, dem Schwarzen Meer ...» (Азоф, Азов або Азак з Малою Татарією на Чорному морі та їхні кордони з Росією, або Московією, а також Польщею). Масштаб 1:12 000 000. Українські історико-географічні землі представлені Поділлям (Podolien) і Волинню (Volhynien). Україна, або земля козаків (Ukrayne Cosackische Lаender) простягається по обидва береги Дніпра від Білої Церкви до Кодака. Південь – Кримський півострів (Krimische Tartarn) та Мала Ногайська Тартарія (Nahaiski Kleine Tartarey). Назва OKRAІNA (Окраіна) вжита стосовно Наддоння.
Карта «Compendiosa Poloniae Repraesentatio Polen». Як і на попередній карті Середнє Придніпров’я (Правобережне і Лівобережне) позначене як «UKRAYNE COSACKISCHE LANDER» (Україна Козацька Земля).
Карта «Die Gegend zwischen Pultava und Bender Mitt Angraenzenden Polnisch, Turkisch und Tartarischen Landschaften. Augspurg Gabriel Bodenehr fec. et Excudit. Cum Gratia et Privilegio S. Caes. Maj.» (Шлях від Полтави до Бендер з позначенням кордонів між польськими, турецькими і татарськими краями). Масштаб 1:2 000 000. Лівобережна та Правобережна Україна позначена як “UKRAINE COSACKISCHE LANDER” (Україна Козацька Земля). Поділля (Podolien) на карті позначене від Брацлава до Андрієва (Andryiow). Нижня Волинь (Nieder Volynien) простягається від Білої Церкви до Полтави. Назва «Україна» на цій карті пишеться з літерою «I», а не «Y» як у двох попередніх. У Подніпров'ї, між Чигирином (Czehryn) і Кодаком — Дике поле (Dzike Pole, Unbewohnte Wüefteneÿ, Wüeste ungebawte Felder). На карті позначено місце Полтавської битви (1709 р.).
На карті позначений Татарський шлях на Польщу (Strasfe welche die Tartam nehmen wan sie in Polen ein fallen; Chemin que Prement les Tartares pour entrer en Pologne), Кучманський шлях (Kusmansky flack) та Чорний шлях (Czamy flack). Біля Кодака позначене місце 13 порогів (les 13 Porouys) та переправи Будилівська (Budilow Passage), Таванська (Tawan Pafsage), Бургунська (Burhunka Pafsage) та ін.
Крістоф Вайгель старший (Christoph Weigel; 1654—1725), німецький гравер, картограф, видавець, торговець творами мистецтва.
1710 р. у Нюрнберзі видав мапу “Poloniæ & Lithvania accurante curatius”. Україна на карті зображена як незалежна держава (окремим кольором і кордонами). Напис Russia Rubra (Червона Русь) проведений через всю українську етнічну територію й зображений великими літерами як Московія, Тартарія та інші держави. Цей напис міститься два рази на карті (Західна Україна теж позначена як Russia Rubra). Напис UKRANIA (Україна) охоплює все Лівобережжя і частину Правобережжя (в районі р. Дніпро перетинається з написом Russia Rubra). З українських історико-географічних земель ще зображено Поділля (Podolia) та Волинь (Volhynia).
1715 р. Карта “Regnum Poloniæe jusque confinia”. Видавництво Нюрнберг. Верхнє Поділля – UKRANIA (Україна), Західна Україна – Russia Rubra (Червона Русь), Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) – Terra Cosacorum (Земля Козаків).
1716 р. Карта «Ukrania seu Cosacorum Regio Walachia item Moldavia et Tartaria minor» (Україна, або Козацька Земля…). Видавництво Нюрнберг, масштаб 1 : 4 600 000. Написи Russia Rubra (Червона Русь) та UKRAINA (Україна) проведені паралельно через всю українську етнічну територію й зображені великими літерами як Московія, Татарія та інші держави. Південна Україна – напис «Dzikе Pole» (Дике поле). З українських земель зображено Поділля (Podolia), Волинь (Volhynia), Pokutia (Покуття). В районі Причорномор’я написи латиною: Tartaria Minor (Мала Татарія), Буджацька Татарія та Cremia (Крим). На мапі позначено м. Батурин (спалене московитами 1708 р.). Мапа неодноразово перевидавалася, зокрема і в 1720 р.
1698 р. Крістоф Вайгель старший заснував у Нюрнберзі своє видавництво і видав понад 70 книг і велику кількість гравюр та карт. Після смерті К. Вайгеля і до 1734 р. його видавничу справу продовжувала вдова, яка опублікувала багато творів чоловіка. Найбільш відомі його видання з описом кораблів, зброї та серія геральдичних календарів.
Еліас Бейк (Elias Baeck; 1679–1747) – німецький живописець, гравер та картограф.
1710 р. в Аугсбургу, в географічному атласі опублікував карту Польщі “Pohlen... La Pologne...,”. Правобережна та Лівобережна Україна – Ukraine ou pays des Cosaques (Україна Країна Козаків). До України належить Волинь (Volhinie) та Поділля (Podolie). Західна Україна – Чорна Русь (Russie Noire). Північноукраїнські землі – Полісся (Polesie).
Поряд з успішним нюрнберзьким видавництвом Гоманна досить відомим було картографічне видавництво Матеуса Зойтера (George Matthäus Seutter; 1678–1757) в Ауґсбурґу. М. Зойтер, виховуючись у відомій сім’ї художників та граверів, отримав початкові знання у свого батька Матеуса Зойтера, а продовжив навчатися мистецтву гравіювання карт у Нюрнберґу, спочатку у Д. Функа, а потім у Й. Б. Гоманна.
Матеус Зойтер працювавши разом з Гоманном, перейнявши досвід створив свій власний успішний картографічний бізнес. Видавництво, яке заснував М. Зойтер 1707 р., спеціалізувалося на друкуванні карт, планів, атласів різних розмірів та виготовленні глобусів.
Незважаючи на те, що карти часто були копіями гоманнівських та голландських карт, вони мали великий попит завдяки нововведення Г. М. Зойтера: його атласи видавалися з покажчиком географічних назв, а карти були розділені на квадрати з літерними позначками [Олена ОСТАЛЕЦЬКА. ВИДАННЯ ПРОВІДНИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КАРТОГРАФІЧНИХ ЗАКЛАДІВ XVI–XVIII ст. У ФОНДАХ СЕКТОРА КАРТОГРАФІЧНИХ ВИДАНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО. 2010].
Разом зі своїм учнем гравером та видавцем Тобіасом Конрадом Лоттером (Tobias Conrad Lotter; 1717-1777) опублікували в 1741 р. «Atlas novus sive tabulae geographicae totius orbis» — колекція планів міст. Мапи М. Зойтера є найкращими зразками «золотого століття» німецької картографії.
Видавництво М. Зойтера успадковував (1756) Тобіас Конрад Лоттер, який одружився з дочкою картографа. Після смерті Зойтера (1757) Лоттер разом з Альбрехтом Карлом Зойтером (1722–1762) (сином видавця) успадкував його підприємство та незабаром отримав повний контроль над ним. На старих картах Зойтера з'явилося ім'я Лоттера. Він перевидав в другій половині XVIII ст. багато карт Зойтера, замінивши ім'я першого видавця на своє. Лоттер видавав атласи й різноманітні листові мапи. Після смерті його справу продовжив син Маттіас Альбрехт Лоттер (1741–1810), який відновив та видав велику частину батькових мап.
Основні картографічні роботи М. Зойтера на яких зображені українські етнічні землі.
1720 р. Карта “NOVA MAPPA MARIS NIGRI ET FRETI CONSTANTINOPOLITANI QUAM ЕХАСТISSIМЕ CONSIGNATA ET IN LUCEM EDITA PER MATTH. SEUTTER” (Нова карта Чорного моря і Константинопольської протоки, досконало укладена й видана Матеусом Зойтером). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна; Брацлавське та Київське воєводства) позначена як UCRANIA (Україна). З українських земель зображено Нижнє Поділля (Podolia). Південь України (землі між Інгульцем і Дніпром та вздовж правого берета Дніпра) названі Диким полем (Dzike Polie sive Campi Deserti et Inhabitati). В районі Причорномор’я написи латиною – Tartaria Minor (Мала Тартарія), Tartaria Budziacensis (Буджацька Тартарія) та Cremia (Крим).
Як і на мапі Й. Б. Гоманна (1712) позначено рік Полтавської битви (1709). Виділено також і Бендери — місце перебування гетьмана Мазепи після поразки під Полтавою.
Мапа неодноразово перевидавалася.
Карта є аналогом опублікованої у 1709 р. Елізабет Вісшер (Elisabeth Visscher) (вдова Ніколаса Вісшера II) карти Чорного моря “Nouvelle carte de la Mer Noire et du canal de Constantinopl”. Бл. 1711 p. цю саму карту зі зміненою видавничою приміткою та незначними змінами у картографічному зображенні опублікував амстердамський видавець Петер Шенк [Вавричин, 2009].
1720 р. Карта “Poloniae Regnum ut et Magni Ducatus Lithuaniae Accuratiss. Delineatione Reprasentat. Opera et studio Matth. Seutteri, Chalc. August” (Нова докладна карта Польського королівства й Великого князівства Литовського, старанно накреслена працею і стараннями Матеуса Зойтера). Видавець, картограф і редактор Матеус Зойтер. Ця карта є компіляцією карт Ф. де Віта «Regni Poloniœ et Ducatus Lithuaniae...» (Карта Речі Посполитої, князівства Литовського, Волині, Поділля, України, Прусії, Лівонії та Курляндії; 1670) та Й. Б. Гоманна «Hane Regni Polo- niarvm Magniqve Ducatvs Lithvanice...» (1705).
На карті детально показана територія України від Полтави (Pultawa) до Львова (Lemberg). Центральне Право- і Лівобережжя назване Україною (Ukraпіа). Червона Русь (Russia Rubra) на карті простягається від західних кордонів Польщі на схід, через Дніпро аж до Полтави. Від північної межі Кам’янецького воєводства, через Брацлавщину і Київщину, позначені землі Козаків (COSACKIRA). Написи Ukrainia, Russia Rubra та COSACKIRA позначені на мапі шрифтом великого розміру, що свідчить про увагу автора до цих територій. У межиріччі Дніпра та Інгульця подано написи: Дике поле (Саmрі Deferti alias Dzike Polie) та Чорний Ліс (Czamy Las). Від Великої татарської переправи (Wielka Preprawa Tatarfka), в околицях Кодака, на Дніпрі до Смоленська (Smolensko) проходить Муравський шлях (Morawfki Slak Via quam sequuntur Tartari dum soient intrare in).
1728 р. карта увійшла до видання Матеуса Рота та Йоганна Петера ван Гелена “Atlas novus indicibus instructus...” (Відень). На цьому примірнику було нанесено картографічну сітку. 1731 р. карта була опублікована в атласі “МАТТНАЕО SEUTTER. ATLAS NOVUS...”. Варіант карти 1750 р. Україну (Ukrania) на карті утворює Поділля та Полтавщина. Назва Ukrania частково накладається на назву «Russia Rubra». На північному сході Україна межує з Московією (Moscoviae). На карті відсутні написи – Козаки, Дике Поле.
1728 р. Карта “Europae in Tabula Geographica Delineatio” (Європа) опублікована в атласі “Atlas Novus” (Відень). UCRANIA (Україна) охоплює Наддніпрянщину. Довкола неї розташовано топоніми VOLHINIA (Волинь), PODOLIA (Поділля) і POLESIA (Полісся). Західна Україна – Червона Русь (Russia Rubra), Наддоння – OGRANIA (Окраіна).
1728 р. Карта “Asia Cum Omnibus Imperiis Provinciis, Statibus Et Insulis Iuxta Observationes Recentissimas Et Accuratissimas Correcta Et Adornata Per Matthaeum Seutter” (Азія). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) – Ucrania (Україна). Наддоння позначене як Ograina (Ограїна, Окраїна).
1730 р. Карта «NOVA ET ACCURATA TARTARIÆ EUROPÆ SEU MINORIS ET IN УРЕСІЕ CRIMEÆ DELINEATIO GEOGRAPHICA, CUM OMNIBUS CIRCA PONTUM EUXINUM ET PALUOEM MÆOTIDEM JACENTIBUS PROVINCIIS, MANU ET SUMPTIBUS MATHÆI SEUTTERI» (Нова й старанно виготовлена географічна карта Європейської, або Малої, Тартарії й особливо Криму з усіма прилеглими провінціями навколо Понту Евксинського й Меотійського озера руками й коштом Матеуса Зойтера). Землі Брацлавського і Київського воєводств по обидва береги Дніпра названі Україною (Ucrania five Cosacorum Tractus). На сході від Полтави позначена межа між землями Козаків Запорозьких та Донських (Territorium Cosacorum Donensis P[ars]). У межиріччі Південного Бугу й Дніпра позначені місця Нової (Novaja Setsch) та Старої (Saporowifche Setze) Січей (у виданні 1742 р.). Землі між Інгульцем і Дніпром названі Диким полем (Dzike Polie sive Campi Deferti et Inhabitati).
1730 р. Карта “Imperii Moscovitici...” (Московська імперія...). Правобережна та Лівобережна Україна – Ucrania Regio Cossaccorum (Україна Земля Козацька). Слобожанщина - Dikia Pole (Дике Поле), у межиріччі Південного Бугу й Дніпра окреслена територія Козаків Запорозьких (Cosacі Zaporovienses).
1730 р. Карта «MAGNI TURCARUM DOMINATORIS IMPERIUM per EUROPAM, ASIAM ET AFRICAM, se extendens Regiones tam proprias, quan tributarias et clientelares ut et omnes Beglerbegatus sive Praefecturas Generales oculis sistens accuratissima cura delineatum per MATTHAEUM SEUTTER, S.C. Maj. Geogr. Aug.» (Турецька імперія). Правобережна та Лівобережна Україна – Ucrania.
1739 р. в Аугсбургу М. Зойтер видав карту “Theatrum belli Russorum victoriis illustratum sive nova et accurata Turcicarum et Tartaricum provinciarum intra fluvios Tyras s. Niester et Taniam s. Don, ad oram ponti Euxini et in pelopon[n]eso Taurica sitarum designatio [Kartenmaterial] : cum gratia et privil. S. R. I. vicariat[us], in partib[us] Rheni, Sveviæ, et juris Franconici / manu et impensis Matthæi Seutteri“ (Зображення перемоги росіян на театрі війни, або турецькі й татарські провінції між річками Тирасом, чи Дністром, і Танаїсом, чи Доном, до берегів Понту Евксинського із позначеннями на Пелопоннесі Таврійському, [виготовлена] руками й коштом Матеуса Зойтера).
Мова карти – латинська. Географічна карта показує територію України та Північного Причорномор’я у першій пол. XVIII cт. Мапа висвітлює перебіг російсько-турецької війни 1735-1739 рр. Такі карти масово друкувалися в Європі за даними, що їх надавала Російська Академія наук.
Землі Брацлавського і Київського воєводств по обидва береги Дніпра названі Україною (Ukraina). У межиріччі Південного Бугу й Дніпра окреслена територія Козаків Запорозьких (Territ. Cosaccorum Zaporoviensi) та місця Нової (Novaja Setsch) і Старої (Saporoger Setsli) Січей. На карті позначені місця розташування військових корпусів, шляхи пересування армій та місця їх зустрічей біля Самари (Rendevous der Armee, an der Samara) та на лівому березі Дніпра біля Січі (General Rendevous gegen der Setz). На карті показано походи Мініха і Лассі 1736 р. Також показаний шлях ген.-лейт. Дугласа з двома драгунськими полками від Азова через Ізюм до Перекопу, або (що більш ймовірно), поворотний марш корпусу ген.-майора Шпігеля в бік Бахмута.
Вказані оборонні лінії, зокрема Українська лінія, яка простягалася на 285 км від Дніпра вздовж Орілі та її притоки Берестової аж до Ізюма. У систему укріплень входило 16 фортець і 49 редутів, з’єднаних між собою високим земляним валом та глибоким ровом. На карті всі фортеці підписані,
На північному сході Україна межує з Московською Росією (Russiae Moscoviticae), на південному сході – з Перекопською і Ногайською Тартарією (Tartaria Minor Precop, Tartari Nagaiens).
Другий варіант карти друкувався в атласах М. Зойтера після 1742 р. Карту перевидавав Тобіас Конрад Лоттер до кінця XVIII ст. Вона має декоративні оздоблення, вона оформлена двома фігуративними алегоричними картушами, які представляють особливий інтерес. У верхньому лівому картуші зображено переможених турків, в нижньому правому – козаків з гербовими щитами, на яких зображені човен та сова.
1740 р. М. Зойтер видав у Аугсбургу карту “Nova et Accurata Tartariae Europae seu Minoris et in specie Crimeae” (Нова і точна Taртарія Європейська або Мала і конкретно Крим). Карта є прикладом розквіту картографування земель України, що припав на період тривалих російсько-турецьких воєн. Окрім великої кількості географічних назв, на карту нанесено також маршрути руху армій. Україну на латинський взір названо Ucrania Cosaccorum (Україна Козацька).
Цього ж року (1740) М. Зойтер видав ще одну карту українських земель “Nova et accurata Turcicarum et Tartaricarum Provinciarum intra fluvios Tyras, S Niester et Tanaim S. Don ad Oram Ponti Euxini et in Peloponneso Taurica” (Нова і точна Туреччина та Taртарія…). На мапі містяться написи: Ukraina (Україна), що охоплює Правобережжя та Лівобережжя; Terr. Cosaccorum zaporoviensium (Земля Козаків запорозьких) та ін. На північному сході Україна межує з Росією Московською (Russiae Moscoviticae). Мапа неодноразово перевидавалася. 1744 р. мапа була опублікована в “Atlas minor praecipua orbis terrarum imperia” (Аугсбург).
1742 р. Карта “Amplissima Ucraniae Regio Palatinatus Kioviensem et Braclaviensem complectens...” ([Карта] найобширнішого Українського королівства з Київським і Брацлавським воєводствами та прилеглими провінціями, за найдокладнішими вимірами мистецьки вигравіювана на міді та [видана] коштом Матеуса Зойтера, географа с[вященної] імп[ераторської] і кор[олівської] катол[ицької] велич[ності] у Аугсбургу). Опублікована в його «ATLAS UNIVERSALIS».
На карті зображено і тоновані різними кольорами історико-географічні області України та прилеглі до неї території: Київське (Palatinatus Kioviensis) і Брацлавське (Palatinatus Braclaviensis) воєводства, які названі Україною (Ukraina); Волинь (Volhynix Pars), що представлена Нижньою Волинню (Volhynix Inferior); Поділля (Podolia), яке поділяється на Верхнє (Podolia Swp[erior]) та Нижнє (Podolia Іns[егіог]); Покуття (Pocutix Pars); Чернігівське воєводство (Due. Palat. Czemichoviensis); Бессарабія (Bessarabia) та Очаківська Тартарія (Tartari Oczacovienses); Крим (Cremix P[ars]) та Мала, або Перекопська Тартарії (Тагtaria Minor feu Precop Pars). Позначено також українські міста: Київ, Львів, Брацлав, Черкаси, Полтава, Кам'янець, Путивль, Бєлгород, Курськ і багато інших населених пунктів. На північному сході Україна межує з Росією Московською (Russiae Moscoviticae).
Карті притаманне декоративне оформлення, вона прикрашена двома витонченими гравійованими орнаментованими картушами з символічними й міфологічними композиціями, які надають особливий ефект гравюрі. Заголовок карти у фігурному картуші, обрамленому снопами збіжжя, обабіч якого алегоричні постаті богині хліборобства Церери та бога торгівлі Меркурія, а також зображення двох волів, у лівому верхньому куті.
Після смерті М. Зойтера (1757) карту перевидав Тобіас Конрад Лоттер (зять Зойтера) до кінця XVIII ст. Назва карти частково змінена – з'явилося ім'я Лоттера – “Amplissima Ucraniae Regio Palatinatus Kioviensem et Braclaviensem complectens, cum adjacentibus provinciis juxta recentissimam designationem aeri incisa arte et sumtibus Tobiae Conradi Lotteri, geographie, Augustae Vindel. Cum Gratia et Privil. S. R. I. Vicariatus, in partibg. Rheni, Sveviae et Juris Franconici”.
1742 р. Карта «TABULA SYNOPTICA TOTIUS FLUMINIS DANUBIIA FONTIBUS USQUE AD OSTIA, IN QUA OMNES REGIONES, QUAS PERFLUIT ET AMNES, QUOS RECIPIT, IMPRIMIS INTEGRUM HUNGARIÆ REGNUM, PRINCIPAT. TRANSILVANIÆ, MOLDAVIÆ, WALACHIÆ, ARCHIDUCATUS AUSTRIA, REGNA ET DUCAT. STYRIÆ, CARINTHIÆ, CARNIOLÆ, CROATIÆ, DALMATIÆ, SCLAVONIÆ, BOSNIÆ, BESSARABIÆ, BULGARIÆ, ROMANIÆ, CUM MAGNA PARTE TURCIÆ, ET TARTARIÆ. NEC NON MARE ADRIATICUM ET PONTUS EUXINUS OCULIS SISTUNTUR, JUXTA RECENT ISSIMAS OBSERVATIONES ET DESCRIPTIONES DELINEATA ET ÆRIINCISA CURA ETSUMPTIBUS MATHÆISEUTTERI, S. CÆS. ET REG. CATHOL. MAJ. GEOGR. ET CHALC. AUGUSTÆ VINDEL» (Стисла карта усієї течії Дунаю від витоків до тирла, на якій зображено всі краї, через які він протікає, що включає, зокрема, усе Угорське королівство, князівства Трансільванію, Молдавію, Валахію, архикнязівство Австрію, королівства і князівства Штірію, Карінтію, Карніолу, Хорватію, Далматію, Словенію, Боснію, Бессарабію, Болгарію, Румунію, з великою частиною Туреччини і Татарії, а також загальний огляд Адріатичного моря й Понту Евксинського, за найточнішими спостереженнями й описами накреслена й видана стараннями й коштом Матеуса Зойтера, географа і гравера його священної цісарської і королівської католицької величності. Аугсбурґ) [Вавричин, 2009]. Опублікована в його «ATLAS UNIVERSALIS». Перше видання карти 1730 р.
Українські історико-географічні землі представлені Червоною Руссю (Russie Rubra); Поділлям (Podolia Pars); територія від Брацлава на схід аж до Дніпра названа Україною, або країною козаків (Ucrania five Cosacorum Tractus); Бессарабією (Bessarabie) з позначенням земель Тартарського Буджаку (Tartan Budziacensis) та Білгородського Санджака (Sangiacat Bialogrodensis); Малою, Перекопською, або Ногайською Тартарією (Tartariæ Minor, Tartaria Nogaiens., Precopiensis P.); Кримом (Crimea Chersonesus Taurica).
Біля Немирова (Nemirow) — примітка про конгрес послів 1737 p. (Legatorum Congressus А 1737), після якого Австрія вступила у війну проти Османської імперії.
1756 р. Карта «Moscoviae seu Russiae Magnae : generalis tabula : quâ Lapponia, Norvegia, Suecia, Dania, Polonia, Hungaria maximaeq. partes Germaniae, Tartaniae, Turcici Imperii, aliaeq. regiones adiacentes simul ostenduntur (Московія або Велика Росія). UCRANIA (Україна) охоплює Правобережну Наддніпрянщину. Довкола неї розташовано топоніми VOLHINIA (Волинь), PODOLIA (Поділля) і POLESIA (Полісся). Південь України (землі між Інгульцем і Дніпром) названі Диким полем (Dzike Polie).
Тобіас Конрад Лоттер (нім. Tobias Conrad Lotter; 1717—1777) — гравер та видавець мап.
Жив і працював у Аугсбургу (Німеччина). Лоттер видавав атласи й різноманітні листові мапи. Був одружений з дочкою М. Зойттера. Після смерті М. Зойтера (1757) Лоттер разом з найближчим родичем видавця успадкував його підприємство та незабаром отримав повний контроль над ним. На старих картах Зойтера з'явилося ім'я Лоттера. Він перевидав в другій половині XVIII ст. багато карт Зойтера, замінивши ім'я першого видавця на своє. Лоттер видавав атласи й різноманітні листові мапи. Після смерті його справу продовжив син Маттіас Альбрехт Лоттер (1741-1810), який відновив та видав велику частину батькових мап.
Йоган Кастель (Johann Gastel), німецький картограф та Ансельм Десінг (Anselm Desing; 1699–1772) , католицький філософ, історик, географ і педагог.
1723 р. Карта “Haupt Karte POLEN”. Правобережна та Лівобережна Україна – Uckrania (Україна), Південна Україна – Cosacci (Козак), Західна Україна – Reussen (Русь). На карті позначено Podolіа (Поділля), Volhyniа (Волинь) та Polesia (Полісся). Теперішня Росія на карті позначена як Moscoviae (Московія).
Йоганн Георг Шрайбер (Johann Georg Schreiber; 1676-1750), німецький гравер, картограф і видавець, працював у Лейпцигу. 1733 р. вийшло перше видання атласу “Atlas Selectus von Königreichen und Ländern der Welt”, яке Й. Г. Шрайбер підготував спільно зі своїм племінником Йоганном Крістіаном Шрайбером (Johann Christian Schreiber). Друге видання цього атласу, підготовлене до друку спадкоємцями картографа, побачило світ 1807 р. і містило частину карт, вигравіюваних Й. Г. Шрайбером [Вавричин, 2009].
1740 р. Карта “REISE CHARTE DURCH DAS KÖNIGREICH POLEN MIT ALLEN DARZU GEHÖRIGEN LÆNDERN” (Карта шляхів Королівства Польща з усіма його землями). Видавництво Лейпциг.
Українські історико-географічні землі представлені Червоною Руссю (Roth Reussen) з Львівським (Lemberg), Белзьким (Belcz), Холмським (Chelm) воєводствами; Поділлям (Podolien), Волинню (Volhynien), Підляшшям (Podlachien). Україна (Ukraine) на карті – це Київське (Kyow) та Брацлавське (Вгасіаu) воєводства. Новгород-Сіверське (Novogrodeck) та Чернігівське (Czernihochovien) князівства – у складі Литовської Русі (Litthauissch Reussen), до якої автор відносить також Мстиславське (Mcislau), Мінське (Minsckie), Вітебське (Witebskie), Полоцьке (Polozkie), Смоленське (Smolensko) воєводства та Самоґітію (Samogiethen).
Йоганн Маттіас Хасе (Johann Matthias Hase; 1684—1742) — німецький математик, астроном, картограф, історик та географ.
Після його смерті (1743) у Нюрнберзі спадкоємцями видана мапа «Europa Secundum legitimas Projectionis Stereographicae...» (Європа...). Лівобережна Україна позначена як «Cosaki Zaporowski» (Козаки Запорозькі). На Правобережжі виділено українські історико-географічні регіони: Червона Русь (Russia Rvbra), Поділля, Волинь. Карта багаторазово перевидавалася, зокрема 1789 р.
Ердман Махенбауер (ERDMAN MACHENBAUER J. A.) — німецький картограф.
1748 р. в Агбургу видав карту “La Pologne...” (Польща...). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine ou pais des Cosaques (Україна земля (країна) Козаків). Західна Україна показана як Чорна Русь (Russie Noir). Виділено українські історико-географічні регіони: Волинь (Volhyniе), Поділля (Podolie), Полісся (Polesie). На північному сході українські землі межують з Московією (Moscovie).
Тобіас Йоганн Маєр (Tobias Mayer; 1723—1762) — німецький астроном та картограф.
1750 р. Карта «Mappa Geographica Regni Poloniae». Карта публікувалася в різних атласах (вісім версій). Напис UКRAINА (Україна) зображено великими літерами й охоплює територію від Покуття до Дніпра. Це одна із перших карт де до України належить Галичина. UКRAIN (Україна) ототожнюється з Червоною Руссю (RED RUSSIA). Червона Русь – територія від м. Ярослава та м. Перемишля (тепер Польща) до Бєлгорода (тепер Росія). Позначено українські історико-географічні землі: Podolіа (Поділля), Volhyniа (Волинь), Pokutia (Покуття), Polesia (Полісся), Podlahia (Підляшшя).
1765 р. Карта “Map of the Kingdom of Poland and the Grand Dutchy of Lithuania, from Tob. Mayer of the Cosmographical Society of Nuremberg,”. Видавництво Лондон, формат мапи 45.5 x 53.5 cм. Напис UКRAIN (Україна) зображено великими літерами й охоплює територію від м. Ярослава та м. Перемишля (тепер Польща) до Дніпра. UКRAIN (Україна) ототожнюється з Червоною Руссю (RED RUSSIA). Позначено українські історико-географічні землі: Russiа (Русь) – територія Західної України, Podolіа (Поділля), Volhyniа (Волинь), Pokutia (Покуття). Полісся позначене на карті як Podolіа (Поділля).
Тобіас Конрад Лоттер (Tobias Conrad Lotter; 1717–1777) – німецький картограф, гравер та видавець карт. Родинний картографічний бізнес він успадкував у 1756 р. від свого тестя Матеуса Зойттера.
1750 р. Карта «MAPPA GEOGRAPHICA, EX NOVISSIMIS OBSERVATIONIBUS REPRÆSENTANS REGNUM POLONIÆ ET MAGNUM DUCATUM LITHUAN1Æ. CURA ET SUMPTIBUS TOBIÆ CONRADI LOTTER. GEOGR. AUG. VINDEL» (Географічна карта Королівства Польщі й Великого князівства Литовського). Червона Русь (Russia Rubra) охоплює території Холмського, Белзького та Руського воєводств; цей підпис подано ще раз і він займає землі Волинського та Київського воєводств, охоплюючи Лівобережжя та південь Чернігівщини. Брацлавське воєводство, а також центральна частина Київського по обидва береги Дніпра, названі Україною (Ucrania). Кількома хребтами зображені Карпати (Montes Carpathici, Сгараск). В межиріччі Південного Бугу та Дніпра позначене Дике поле (Сатрі Deferti alias Dzike Polie) та Нова Січ (Isles ou se retirent les Cosaques). На Дніпрі, нижче Кодака, лініями, що перетинають русло річки, зображені 13 Дніпровських порогів (Les 13 Porovys du Borysthene).
Йоган Готліб Фаціус (Johann Gottlieb Facius; 1750 – після 1813) та Георг Зігмунд Фаціус (Georg Siegmund Facius; 1750 – після 1813) – брати-близнюки, гравери, картографи та художники німецького походження.
1769 р. у Бонні опублікували мапу “Carte exacte d’une partie de l’empire de Russie et de la Pologne meridionale renferment l’Ukraine, la Podolie, la Volhynie, la Russie, la Petite Pologne, la Mazovie, et une partie de la Lithuanie avec la Petite Tartarie, la Moldavie, la Valaquie et la Transylvanie” (Детальна карта частини Російської імперії та Південної Польщі, що включає Україну, Поділля, Волинь, Русь, Малу Польщу, Мазовію та частину Литви з [сусідніми] Малою Татарією, Молдавією, Валахією і Трансільванією). Мова французька. Карта на одному аркуші. 1769 р. – друге видання карти (Франкфурт-на-Майні). 1770 р. – третє видання карти (Бонн).
На карті міститься напис Ukraine, який охоплює Правобережну та Лівобережну Україну. Позначено українські історико-географічні землі: Russie (Русь) – територія Західної України з Холмом та Підляшшям, Podolіe (Поділля), Volhynie (Волинь) та ін. Від місця, де р. Оріль впадає у Дніпро, на схід, вздовж річки Берестової, зображено фрагмент Української оборонної лінії (La Ligne de l'Ukraine). На Дніпрі, нижче Кодака (Kudak), поперечними лініями зображені 13 Дніпровських порогів (Les treize Cataractes du Boristhenes), a в межиріччі Інгулу та Дніпра – землі Запорозької Січі (Saporoskaja Sicza Cosakes de Saporos).
Брати Фаціус народилися в Регенсбурзі (Німеччина) та пройшли навчання граверної майстерності в Брюсселі. До 1776 р. їх роботи були вже добре відомими й вони переїхали до Лондона на запрошення Джона Бойддела (John Boydell) з яким працювали протягом багатьох років.
Якоб Фрідріх Шмідт (Jacob-Friedrich Schmidt; 1723-1786) – німецький та російський картограф.
1776 р. Карта «Генеральная карта Кіевской Губерніи. Разделенная на 10 полковъ». Гравер – М. Зубков. На схід і південь від р. Самари (Правобережжя та Лівобережжя) напис – Часть степи Запорожскихъ Казаковъ. Карта складена після ліквідації у 1774 р. Запорозької Січі.
«Юстус Пертес» (Justus Perthes Geographische Anstalt Gotha) — найвідоміше німецьке картографічне видавництво, засноване 1785 р. в м. Гота (Німеччина) Йоганном Георгом Юстусом Пертесом. Після його смерті батька справу продовжили сини видавця Вільгельм Пертес (1793-1853) та Бернард Пертес (1824-1857); після смерті Бернарда – Адольф Мюллер (Adolph Müller). Воно спеціалізувалося на виготовленні високоякісних карт. Саме це видавництво видавало найкращі, точні та високодеталізовані карти в Німеччині у XIX ст. Карти відрізнялися географічною вірогідністю та інформативністю, нерідко слугували зразками для інших видавців. До початку XX ст.. видавництво очолювали нащадки Юстуса Пертеса. Фірма публікувала роботи таких відомих картографів, як Генріха Берґгауса, його учня Августа Петерманна, Адольфа Штілера та ін. До складу фірми входив Географічний інститут Юстуса Пертеса (Justus Perthes Geographischer Anstalt), керівником якого деякий час був Август Петерманн.
Юстус Пертес (Johann Georg Justus Perthes; 1749-1816), німецький видавець, засновник однойменного видавничого дому. Народився в Рудольштадті. Син придворного лікаря. З 1778 р. торгував книгами в Готі. У 1785 р. заснував там же фірму, що публікувала карти. Видавничий дім Юстуса Пертеса отримав велику популярність.
Даніель Фрідріх Соцманн (Daniel Friedrich Sotzmann; 1754-1840), німецький геодезист та картограф ; Деніел Бергер (Daniel Berger; 1744-1824); Карл Джек (Carl Jäck; 1763-1808).
1788 р. Карта «Charte von den oberhalb und seitwärts dem Schwarzen Meere gelegenen Russischen und Türkischen Ländern». На карті позначені: UKRAINE (Україна), Очаківські Татари, Бессарабія, Новосербія і т. д. Стан двох імперій подано після Кючук-Кайнарджицького мирного договору.
З історії. КЮЧУК-КАЙНАРДЖІЙСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1774 р. — укладений між Росією і Туреччиною 10 липня 1774 в с. Кючук-Кайнарджі (Болгарія) після російсько-турецької війни 1768—1774. За договором до Росії відійшли південні українські землі між витоками Дніпра та Південного Бугу. Османська імперія погодилась на виплату репарацій, передала Росії Велику й Малу Кабарду на Північному Кавказі, міста Азов, Керч з фортецею Єнікале, фортецю Кінбурн в гирлі Дніпра, надала російським торговими кораблями право вільно заходити в турецькі порти та проходити через Босфор і Дарданелли, на протекторат Росії над Молдавією та Валахією визнала імператорський титул російських монархів і право Росії виступати захисницею та заступницею християн в Дунайських князівствах. Вкрай невигідний Османській імперії Кючук-Кайнарджийський договір став початком її ослаблення і одночасного зміцнення позицій Росії на Балканах та Закавказзі. Всупереч договору вже через 9 років Росія анексувала Кримське ханство, що привело до Сьомої Російсько-турецької війни 1787-1792 років.
Атлас Штілера був провідним картографічним посібником протягом XIX-го і до середини XX-го ст.
Адольф Штілер (Adolf Stieler; 1775–1836), німецький картограф, географ та правник. Народився в сім'ї мера Готи. Вивчав право в Єнському університеті та Геттінгенському університеті (1793–1796), а з 1796 р. почав працювати в суді. Через кілька років влаштувався на роботу картографом у видавництво Пертеса де почав створювати атласи.
«Атлас Штілера» (Hand – Atlas Uber Alle Theile Der Erde nach dem neuesten Zustande Und Uber Das Weltgebaude). Автор — Адольф Штілер. Видаництво «Юстус Пертес (видавництво)» (Justus Perthes Geographische Anstalt Gotha).
Попереднє видання «Атласу Штілера» (Stielers Hand-Atlas) опубліковано в 1816—1833 рр. в трьох версіях. Версія А — 1816—1823 рр., версія В — 1823—1831 рр., версія С — 1831—1833 рр. Цей картографічний твір пройшов через 12 видань (видавався з 1816 р. по 1940 р.).
ВИДАННЯ «Атласу Штілера»: попереднє — 1816—1833 рр. (50 карт), перше — 1834—1845 рр. (50), друге — 1845—1847 рр. (83), третє — 1852—1854 рр. (83), четверте — 1862—1864 рр. (84), п'яте — 1866—1868 (84), шосте — 1871—1875 рр. (90), сьоме — 1879—1882 рр. (95), восьме — 1888—1891 рр. (95), дев'яте — 1901—1905 рр. (100), десяте — 1920—1925 рр. (108), інтернаціональне — 1934—1940 рр. (84).
1821 р. Карта «Des Russischen Reichs europäischer Theil». Мапа поміщена в атласі «Hand – Atlas Uber Alle Theile Der Erde nach dem neuesten Zustande Und Uber Das Weltgebaude» (1833 р.). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна). Територія Кубані підписана як Czernomorische Kosaken (Чорноморські Козаки). Район р. Дон позначено як Donshe Kosaken (Донські Козаки).
В цьому ж атласі міститься карта 1825 р. «Europäisches Russland (südliches Blatt)». Як і в попередній карті Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна). Територія Кубані підписана як Czernomorische Kosaken (Чорноморські Козаки). Район р. Дон позначено як Donshe Kosaken (Донські Козаки).
Ця карта з назвою Ukraine міститься в Атласах 1845, 1847, 1853, 1864 рр. видання.
1825 р. Карта «Europäisches Russland» (Європейська Росія) поміщена в «Атласі Штілера» (Stielers Hand-Atlas, 1825). Частина українських земель (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Харківщина) позначена як Ukraine (Україна).
1833 р. Карта «Europaeisches Russland auch Schweden u. Norwegen, Dabei Uebersicht des Oesterreichischen u. Preussischen Staats» (Європейська Росія, також Швеція та Норвегія). Мапа теж поміщена в атласі «Hand - Atlas Uber Alle Theile Der Erde nach dem neuesten Zustande Und Uber Das Weltgebaude». Масштаб карти 1:11 000 000. Київська, Полтавська, Чернігівська та Харківська губернії позначені як Україна (Ukraine). Територія Кубані підписана як Kosaken (Козаки). Район гирла р. Дон позначено як Donshe Kosaken (Донські Козаки). Ця карта з назвою Ukraine зустрічається в Атласах та окремих виданнях 1845, 1847, 1853, 1854, 1864 1867 рр. та ін.
На карту нанесені численні міста, залізниці та тракти (як чинні, так і проєктовані), річки та гори, кордони адміністративного поділу на губернії. Крім кордонів губерній кольором виділені також кордони частин Імперії, які в різні історичні періоди належали іншим державам: Великоросія, Україна, Південь (землі колишнього Кримського ханства), Захід (з українських земель – Подільська та Волинська губернії), Балтійські провінції, Царство Казанське, Царство Астраханське, Велике князівство Фінляндія, Королівство Польське, Кавказ.
Видавалася карта й окремо, як гравюра, зокрема у 1861 р.; гравер –Фрідріх фон Штюльпнагель (Friedrich von Stülpnagel, 1786-1865), формат 36,2 × 44,1.
Карл Фердінанд Вайленд (Carl Ferdinand Weiland; 1782-1847) – німецький картограф.
1827 р. опублікував мапу «Das Europaeische Russland». Масштаб 1 : 6 500 000. Слобожанщина позначена як Ukraine (Україна), Кубань – Tschernomorskische Kosaken (Чорноморські Козаки).
Карл Фердінанд Вайленд працював у Веймарському Географічному інституті (Geographischen Isntitutes Weimar; 1804 – 1903).
Карл Крістіан Франц Радефельд (Radefeld Carl Christian Franz; 1788–1874) – німецький картограф.
1844 р. видав мапу “Europaeisches Russland entworfen und gezeichnet vom Hauptm. Radefeld” (Європейська Росія складена і накреслена Радефельдом). 1860 р. опублікована в атласі “Grosser Hand-Atlas uber alle Theile der Erde in 170 Karten. Herausgegeben von J. Meyer. Hildburghausen Verlag des Bibliographischen Instituts”. Атлас виданий під редакцією німецького публіциста та видавця, засновника “Бібліографічного інституту” Йозефа Меєра (Meyer Joseph; 1796–1856) в Гільдбурггаузенському видавництві Бібліографічного інституту (Hildburghausen Verlag des Bibliographischen Instituts). На карті показані українські історико-географічні землі: Ukraine (Україна – Центральна Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна), Podolien (Поділля), Volhynien (Волинь), Bessarabien (Бессарабія), Galizien (Галичина), Krimm (Крим).
Перевидавалась мапа кілька разів. Зокрема в 1851, 1860, 1888 рр. і т. д. На карті 1888 р. назва Ukraine замінена на Klein Russland.
Карл фон Шпрунер (Karl von Spruner; 1803–1892) – німецький географ та картограф.
Карл фон Шпрунер був автором численних карт, більшість яких були опубліковані в німецьких історичних атласах. Першим плодом його наукових досліджень були статті в “Mitheilungen des historischen Vereins f ü r Oberfranken”, потім праці “Bayerns Gaue” (Бамберг, 1831), “Gaukarte des Herzogtums Ostfranken” (Бамберг, 1835). Першими його картографічними творами були: «Historisch-geographischer Hand-Atlas» (1837-1852 рр.; перше видання); «Historischer Atlas von Bayern» (Історичний атлас Баварії), опублікований в 1838 р. Головні праці Карла Шпрунера: I-а — «Dr. K. von Spruner's Historisch-Geographischer Schul-Atlas» (1-е видання – 1856 р., 2-е – 1860 р., 3-є – 1865 р., 4-е – 1866 р., 5-е – 1869 р., 1870 р., 6-е – 1871 р., 7-е – 1873 р., 1874 р., 8-е – 1875 р., 9-е – 1877 р., 10-е – 1880 р., 1890 р.); II-а —посібник для вивчення давньої історії – «Atlas antiquus» (1-е видання 1850 р. (27 карт), 2-е видання 1855 р., 1860 р., 3-є видання, опрацьовано Генріхом Теодором Менке (Гота, 1865 р.), 4-е видання «v. Spruner-Sieglin, Hand-Atlas zur Geschichte des Altertums, des Mittelalters und der Neuzeit. I. Abteilung: Atlas Antiquus Atlas zur Geschichte des Altertums. 34 kolorierte Karten in Kupferstich enthaltend 19 Übersichtsblätter, 94 historische Karten und 73 Nebenkarten. Entworfen und bearbeitet von Dr. Wilhelm Sieglin. Erscheint in 8 Lieferungen (6 Lieferungen mit 4 Karten u. 2 Lieferungen mit 5 Karten) zum Preise von je 2 Mark 50 Pf. Nach Erscheinen der letzten Lieferung wird den Abonnenten ein vollständiges Namenverzeichnis zum Atlas Antiquus für einen mäßigen Preis zur Verfügung gestellt. Zur Abnahme desselben ist kein Abonnent verpflichtet. 2 Lieferung. Inhalt: Gotha: Justus Perthes» (1893-1909 рр.); III-а — «Atlas zur Geschichte Asiens, Afrikas, Amerikas und Australiens» (Гота; 1853 р. (12 сторінок, 18 карт), 1855 р., 1868 р.); IV-а — «Dr. Theodor Menke. Bible Atlas in eight map sheets. 1868. Gotha: Justus Perthes».
Середньовічна та нова історія висвітлена в атласі — «K von Sprunerʹs Historisch-geographischer Schul-Atlas des Gesamtstaats Österreich von den ältesten bis auf die neuesten Zeiten. (1860)». Більшість його атласів були опубліковані фірмою «Justus Perthes».
1846 р. видав карту “Europa am Ende des XIVten Jahrhundert's” (Європа наприкінці XIV ст.).
Мапа опублікована в атласі “Historisch-geographischer Hand-Atlas zur Geschichte der Staaten Europa's vom Anfang des Mittelalters bis auf die Neueste Zeit von Dr. Karl von Spruner, königlich bayerischem Ober-Lieutenant, correspondirendem Mitgliede der königlich bayerischen Academie der Wissenschaften zu München. Drei und Siebzig colorirte Karten nebst Vorbemerkungen. Gotha: bei Justus Perthes. 1846” (53 сторінки, 73 карти). Друге видання атласу – 1853–1854 рр., третє – 1880 р. Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukrajne (Україна). Літера «U» захоплює Поділля.
1846 р. Мапа “Europa in der Mitte des XVIten Jahrhundert's. Zeitraum der Reformation und der Übermacht des Hauses Habsburg” (Європа в середині XVI ст. ...). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukrajne (Україна), Південна Україна – Zaporogiche Kosaken (Запорозькі Козаки).
1846 р. Мапа “Europa während des XXX jaehrigen Krieges und bis zur Zersplitterung der grossen spanischen Monarchie, 1700” (Європа під час XXX-річної війни й до розколу Великої іспанської монархії 1700). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukrajne (Україна), Слобожанщина – Slobodishe Ukrajne (Слобідська Україна), Південна Україна – Zaporog. Kosaken (Запорозькі Козаки).
1846 р. Мапа “Europa im XVIIIten Jahrhundert, bis zum Ausbruche der französischen Revolution” (Європа у 18 ст., аж до спалаху Французької революції). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukrajne (Україна), Південна Україна – N. Serbien (Нова Сербія) та Neu Russland (Нова Росія), Донщина та Приазов’я – Kosaken (Козаки).
1846 р. Мапа “Europa von 1789 bis 1815; Zeitalter Napoleons” (Європа з 1789 по 1815 рік; Наполеонівська епоха). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukrajne (Україна), пониззя р. Дон – Донські козаки.
1846 р. Мапа “Polen und Litthauen unter den Jagjellonen. 1386-1572” (Польща та Литва під час Ягеллонів. 1386–1572). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukrajne (Україна), Південна Лівобережна Україна – Zaporogiche Kosaken (Запорозькі Козаки).
В цьому ж атласі (1846) міститься карта Карла фон Шпрунера “Polen bis zu seinem Untergange 1795” (Польща до її поділів у 1795). Формат карти 35,56 × 43,18 cм. Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) та Слобожанщина позначені як Ukrajne (Україна), Лівобережна Україна – Kosaken (Козаки), Слобожанщина – Slobodishe Ukrajne (Слобідська Україна), Південна Україна – Zaporogiche Kosaken (Запорозькі Козаки) та Dzike Pole (Дике Поле). На мапі позначено Українську лінію (Ukrajnishe Linien).
Також у цьому атласі поміщена карта “Das Russische Reich nach seiner allmaehlichen Vergrösserung” (Російська імперія після її поступового розширення). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukrain Kosaken (Україна Козацька), Кубань – Kosaken (Козаки). На землях Донщини міститься напис Донські козаки.
1846 р. Мапа “Das Türkische Reich mit seinen Schutzstaaten nach seiner grössten Ausdehnung im XVII. Jahrhundert” (Турецька імперія з її захопленими державами після її найбільшої експансії в XVII ст.). Південна Україна (між ріками Дніпро та Південний Буг) – Kosaken (Козаки).
Історична довідка.
Донщина — етнокультурний регіон у складі сучасної Росії, в якому з XVIII по першу половину XX ст. проживала значна кількість українців. Свою назву регіон отримав від Області Війська Донського, адміністративно-територіальної одиниці Російської імперії. До Донщини належать землі значної частини сучасної Ростовської області, а також окремі райони Волгоградської області, Республіки Калмикія та Краснодарського краю Російської Федерації. Як окремі регіони історичної Донщини виділяються Донське Приазов'я (з містами Ростов-на-Дону, Таганріг, Азов) та Східний Донбас (Шахти, Каменськ-Шахтинський, російський Донецьк). Історичним центром Донщини є місто Ростів. В етнокультурному плані Донщина має спільні риси з Донбасом.
Переписи 1897 р. та 1926 р. років відмічають суцільну українську територію в межах Східної Слобожанщини, Донщини, Кубані. Наступний перепис 1939 р. українців тут уже не фіксує, як не фіксують їх і всі наступні російські переписи. Згідно з зібраними під час перепису населення 1897 р. даними, українська мова виявилася рідною для 719 655 осіб Донського краю. Жоден інший народ Області Війська Донського, крім росіян, які виявилися тут панівною нацією, навіть близько не стоїть за своєю чисельністю з українцями. Українців виявилося тут більше чверті (28,1 %), а в багатьох районах Області вони переважали за чисельністю навіть росіян. Так етнічно українським за всіма параметрами виявився Таганрізький округ, який був переданий зі складу Катеринославської губернії до Області війська Донського лише за 10 років до перепису (1887 р.). Всього на Таганріжщині виявилося 254 819 українців, що складало 61,7 % (росіян — 31,7 %). Серед сільського населення округу частка українців виявилася ще більшою — 69,2 %.
В інших 8 округах Донщини українці більшості не складали, але створювалися ці округи зовсім не зважуючи на етнічні кордони, тож під різним кутом зору і тут виявлялися значні українські території. Так загалом по Ростовській окрузі (з містом Ростовом-на-Дону), українці складали 33,6 %, але тут статистику українцям псувало це велике інтернаціональне місто — у сільських районах округу українців було 52,3 % (116 085 осіб, а росіян лише 86 150). Багато виявилося українців і в Донецькій окрузі (на Східному Донбасі, центр округу станиця Кам'янська, сучасне місто Кам'янськ-Шахтинський Ростовської області) — 38,9 % загалом, і 39,8 % в сільських районах. Тут слід зауважити, що населення Донбасу вже тоді було значною мірою пролетаризоване, а перепис 1897 р. відбувався за мовним принципом — через те багато зросійщених вже за мовою місцевих українців було записано там росіянами.
Переважали українці над росіянами й в селах Сальського округу, але тут більшість була за калмиками, які також вважалися донськими козаками (зараз ці райони входять до складу Калмицької республіки Російської Федерації). Загалом по округу було 36,8 % калмиків, 32,1 % росіян і 29,3 % українців, а в сільських районах українці складали 31 % (21 897 українців на 19 709 росіян і 27 913 калмиків).
1846 р. Карта «Die Länder an der untern Donau vom V ten. bis in das X te Jahrhundert» (Країни нижнього Дунаю з 5 до 10 століття). Мапа опублікована в атласі. Країна Хорватія (Сhrobatіа) – від верхів'я р. Вісли до р. Зх. Буг. Південна межа – Карпати та Татри (період з V до X ст.).
1846 р.. Карта «Europa im Anfange des VI. Jahrhundert's» (Європа на початку VI ст.). Мапа опублікована в атласі.
Ареал Хорватії (CHROWATEN) – Верхів'я Вісли, Карпати, до верхів'я р. Прут (початок VI ст.).
1846 р. Карта «Europa zur Zeit Carl's des Grossen» (Європа під час Карла Великого). Мапа опублікована в атласі.
Ареал поширення Білих Хорватів (Belochrobaten) – від витоків р. Одер до витоків р. Дністер (Карпати, Закарпаття, Прикарпаття).
Історична довідка. Карл І Великий (часто просто Карл Великий, нім. Karl der Große, лат. Carolus Magnus, фр. Charlemagne; 2 квітня 747 р. — 28 січня 814 р., Аахен) — король франків (768–814), король Ломбардії (лангобардів) (з 774), імператор Заходу (800-814), представник династії Каролінгів. На кайзерський престол його коронував 25 грудня 800 р. Папа Лев III у Римі. Прізвище «Великий» здобув ще за життя. Карла Великого вшановують як національного героя і засновника двох держав — Німеччини та Франції.
1846 р. Карта «Europa in der zweiten Haelfte des Xten Jahrhundert's» (Європа у другій половині X ст.). Мапа опублікована в атласі.
Ареал поширення Білих Хорватів (Belochrobaten) – від витоків р. Сян (теперішнє м. Перемишль) до теперішньої Молдови (Карпати, Прикарпаття, Буковина) (друга половина X ст.).
В атласі 1880 р. “SPRUNER-MENKE HAND-ATLAS FÜR DIE GESCHICHTE DES MITTELALTERS UND DER NEUEREN ZEIT. DRITTE AUFLAGE VON DR. K. v. SPRUNER’S HAND-ATLAS, NEU BEARBEITET VON DR. TH. MENKE. 90 colorirte Karten in Kupferstich mit 376 Nebenkarten. GOTHA: JUSTUS PERTHES 1880” поміщено карту “Europa während des Zeitraums der Reformation und der Übermacht des Hauses Habsburg 1492-1618” (Європа в період Реформації та правління Габсбургів 1492-1618). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна), Південь (північніше фортеці Кодак) – Dniepr Kosaken (Дніпровські Козаки).
Мапа 1880 р. “Europa um 1740” (Європа навколо 1740). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна), Південна Україна – Neu Serbien (Нова Сербія) та Neu Russland (Нова Росія).
В цьому ж атласі (1880 р.) міститься карта “Europa zur Zeit Napoleon's I um 1810” (Європа під час Наполеона I біля 1810). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна).
Мапа 1880 р. “Europa nach dem Wiener Congress 1815” (Європа після Віденського конгресу 1815). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна).
На іншій карті №13 “Europa nach seinen ethnographischen Verhältnissen in der Mitte des XIX. Jahrhunderts” (Європа за своїми етнографічними умовами в середині XIX ст.) цього ж атласу назва Ukraine (Україна) вже відсутня, залишився лише напис Klien Russen (Мала Росія).
Мапа 1880 р. “Polen vom Anfange des XVIII. Jahrhunderts bis zum Untergange der Republik 1795” (Польща з початку XVIII ст. до падіння Республіки в 1795). Назва Ukraine (Україна) відсутня. Південна Україна – Neu Serbien 1754 (Нова Сербія) та Zaporogiche Kosaken (Запорозькі Козаки).
Мапа 1880 р. “Russland seit Peters des Grossen Zeit” (Росія з часів Петра Великого). Центральна Україна (Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна), Південна Україна – Neu Serbien (Нова Сербія) та Zaporogiche Kosaken (Запорозькі Козаки).
Історична довідка.
Українська лінія — військово-інженерна система земляних укріплень у 1731–1764 рр. на південному заході Російської імперії, на теренах сучасної Південної України (Запоріжжя, Слобожанщина й Донбас). Споруджена для захисту південних степових рубежів імперії від нападів кримських і ногайських татар. Одна з російських порубіжних оборонних ліній XVI — XIX ст. Довжина лінії — близько 285 км. Проходила від Дніпра по річці Орелі та її притоці Берестовій до річки Береки й злиття її із Дінцем. Будувалася за проєктом генерала-німця Йоганна Вейсбаха. Будівництво почалось 1731 р., але тривало навіть у 1740-ві роки. На будівництві щороку працювало 20 тисяч гетьманських і 2 тисяч слобідських козаків, та близько 10 тисяч посполитих. Наказом від 11 червня 1764 р. лінія увійшла до Новоросійської губернії. Згодом Українська лінія разом зі Слов'яносербією були перейменовані на Катерининську провінцію.
Нова Сербія — історична територія України, що займала простір із заходу на схід від Синюхи до Дніпра, а з півночі на південь від Великої Висі до верхів'їв Інгулу та Інгульця (сучасна Кіровоградська область). Нову Сербію було створено як військово-поселенську територію у 1752 р. за розпорядженням російського уряду (указ 29 грудня 1751 р.). До Нової Сербії переселялися серби з південного кордону володінь Габсбургів (з 1804 р. — Австрійської Імперії), за річками Дунаєм, Тисою і Моришем. Серби мали на тому кордоні з Османською імперією щось на зразок козацьких кордонів. У 1764 р. Нова Сербія і Новослобідський козацький полк були скасовані, а їх території під назвою Єлисаветинської провінції ввійшли до складу утвореної указом 22 березня 1764 р. Новоросійської губернії, губернська канцелярія якої до 26 березня 1765 р. знаходилася у фортеці Св. Єлисавети, після ― в Кременчуці.
1880 р. Карта «Europa zur Zeit der Herstellung des abendländischen Kaiserthums durch Otto I. (962)» (Європа на час встановлення західної імперії Оттонна І. (962). Мапа опублікована в атласі.
Країна Хорватія (Сhrobaten) – верхів'я р. Вісли, Надсяння.
1880 р. Карти «Russland» на одному аркуші: 1. Slawen nördlich der Donau, 850–900. – 2. Russland in den Jahren 900 bis 966. – 3. Porogen des Dnjepr. – 4. Russland in den Jahren 966 bis 1114. – 5. Russland von der Besiegung der Petschenegen durch die Polowzer und der Erweiterung der Nowgorodischen Republik nach Nordosten um 1114 bis zur Zerstörung Kiew’s durch die Tataren 1240. – 6. Kiew. – 7. Kiew und Höhlenkloster. – 8. Esthland, Livland, Kurland zur Zeit des Schwertordens, 1201–1237. Von Th. Menke. Опубліковані в атласі «SPRUNER-MENKE HAND-ATLAS FÜR DIE GESCHICHTE DES MITTELALTERS UND DER NEUEREN ZEIT. DRITTE AUFLAGE VON DR. K. v. SPRUNER’S HAND-ATLAS, NEU BEARBEITET VON DR. TH. MENKE. 90 colorirte Karten in Kupferstich mit 376 Nebenkarten».
Карта «Slawen nördlich der Donau, 850–900» (Слов'яни. 850-900 рр.). Ареал поширення Червоних хорватів (Rothe Сhrobaten) – верхів'я р. Вісли, Карпати, Надсяння - до Зх. Бугу; Білих хорватів (Weisse Сhrobaten) - від Дунаю до середньої Вісли.
Карта «Russland in den Jahren 900 bis 966» (Русь. 900-960 рр.). Ареал поширення хорватів (Сhrobaten) – верхів'я р. Тиса, верхів'я р. Вісли, Надсяння.
Карта «Russland in den Jahren 966 bis 1114» (Русь. 966-1114 рр.). Ареал поширення хорватів (Сhrobaten) – верхів'я р. Тиса, верхів'я р. Вісли, Надсяння.
Карл Крістіан Франц Радефельд (нім. Radefeld Carl Christian Franz; 1788-1874) – німецький картограф. Працював в Аугсбургу в 19 ст. Вивчав теологію і право в Єні. З 1811 р. почав працювати адвокатом. Пізніше захопився картографією. З початку 1840-х рр. плідно співпрацював з видавцем Йозефом Меєром та його видавництвом «Бібліографічний інститут». Він відомий своїми якісними картами, особливо атласами "Atlas Zum Handgebrauche für die Gesammte Erdbeschreibung" (1841 р.), "Grosser Hand-Atlas Über Alle Theile Der Erde" (1860 р.).
1844 р. Карта «Європейська Росія складена і накреслена Радефельдом» (Europaeisches Russland entworfen und gezeichnet vom Hauptm. Radefeld). Формат листів атласу 38 x 47 см. На карті показані українські історико-географічні землі: Ukraine (Україна), Podolien (Поділля), Volhynien (Волинь), Bessarabien (Бессарабія), Galizien (Галичина), Krimm (Крим).
Перевидавалась кілька разів, зокрема, 1851 р., 1860 р., 1888 р. і т.д. 1860 р. опублікована в атласі "Grosser Hand-Atlas uber alle Theile der Erde in 170 Karten. Herausgegeben von J. Meyer. Hildburghausen Verlag des Bibliographischen Instituts". Атлас виданий під редакцією Йозефа Меєра (Meyer Joseph) в Гільдбурггаузенському видавництві "Бібліографічного інституту" (Hildburghausen Verlag des Bibliographischen Instituts).
Йозеф Меєр (нім. Joseph Meyer; 1796—1856) — німецький публіцист та видавець, засновник "Бібліографічного інституту". З 1816 р. по 1819 р. проживав у Лондоні, де займався промисловістю, але зазнав невдачі. У 1823 р. повернувся в Готу і став видавати «Листок для промисловців», переклав деякі твори Шекспіра й Вальтера Скотта. З 1825 р. став видавати журнал «Meyer's British Chronicle». Успіх цих видань спонукав його в 1826 р. заснувати в Готі видавництво «Бібліографічний інститут», який у 1828 р. був перенесений в Гільдбурггаузен.
«Бібліографічний інститут» з самого початку набув гучну популярність, завдяки новим у той час методами підписки на книги та видання випусками. Видавництвом випускалися збірники німецьких, грецьких і римських класиків, збірки книг по історичних та природничих наук, карти, атласи, гравюри та ін. У 1856 р. Герман-Юліус Меєр, син Йозефа Меєра, став завідувачем «Бібліографічним інститутом». В 1874 р. «Бібліографічний інститут» був перенесений в Лейпциг. 1915 р. «Бібліографічний інститут» був перетворений в акціонерне товариство. В роки правління Гітлера «Бібліографічний інститут» став на шлях прославляння націонал-соціалізму. Восьме видання «Великого енциклопедичного словника», перерване на дев'ятому томі в 1942 р., носило відверто фашистський характер. Після перемоги над фашизмом в 1945 році «Бібліографічний інститут» був ліквідований як акціонерне товариство. 1946 р. він був відновлений в НДР як народне підприємство. В 1953 році «Бібліографічний інститут» засновують в Мангеймі (ФРН) як акціонерне товариство. В 1984 р. відбулось об'єднання «Бібліографічного інституту» з «F. A. Brockhaus» у спільне підприємство «Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus», яке в 1988 р. увійшло до складу видавничої групи «Лангеншайдт».
1830 р. Мейер заснував журнал «Друг народу», але він скоро був заборонений. Тоді він почав видавати журнал «Всесвіт». У 1830-х роках цей журнал мав понад 80 000 передплатників. Бібліографічний інститут у 1840-1855 роках видав «Великий енциклопедичний словник» (Das Grosse Conversations-Lexikon) в 46 основних та 6 додаткових томах (5-е і 6-е видання словника лягли в основу російської «Великої енциклопедії», виданої товариством «Просвещение»).
Генріх Берґгаус (Heinrich Berghaus; 1797–1884) – німецький географ, картограф та етнограф. Автор «Атласу фізичного» (I т. 1845 р. та II т. 1848 р.) та «Атласу Азії». У роботі йому допомагав племінник Герман Берґгаус (1828—1890).
У 1836 р. він заснував географічну школу в Потсдамі. Генріх Берґгаус був другом і соратником великого натураліста і дослідника Александра фон Гумбольдта (1769—1859). Він одним з перших почав включати в карти та атласи дані з метеорології і кліматології, гідрографії, геології, етнографії та інших наукових дисциплін. У 1863 р. він опублікував листування Александра Гумбольдта (Лейпциг). Карти Генріха Берґгауса використано багатьма вченими для складання власних карт, зокрема Карлом фон Шпрунером та ін.
1846 р. Карта “Етнографічна карта Австрійської монархії” (Ethnographische Karte der Osterreichischen Monarchie. Nach Bernhardi, Safarik, und eigenen Untersuchungen von HBgs. Febr 1845.), поміщена у першому двотомному виданні (1837-1848) "Фізичного атласу" (Berghaus'. Physik. Atlas, 1848). Видавництво Гота. Масштаб мапи 1:3 800 000 (не підписаний). Титул розташовано у лівому верхньому куті, легенду – у правому нижньому куті. Українці, що проживають в межах Австро-Угорської імперії, позначені як Klein russen (малоруси). Автор поділяє їх на етнографічні групи: Ruthenen (РУТЕНИ на Закарпатті), Russniaken (РУСНЯКИ - від р. Дністер на схід), Pokuhenen (ПОКУТЯНИ - між р. Дністер та Карпатами).
1847 р. Карта “Ethnographische Karte von Europa” (Етнографічна карта Європи, 1847 р.), надрукована у «Фізичному атласі» (1848). Повна назва карти: “Ethnographische Karte von Europa. Auf F.v. Stulpnagel's geogr. Feichnung Zusammengestellt von Potsdam Im Marz 1845; im Stich vollendet November 1846, von Madel II in Weimar. Gotha, bei Justus Perthes. 1847”. Масштаб мапи 1:6 000 000. Титул розташовано у правому нижньому куті, легенду – у лівому верхньому куті. Формат мапи 68 х 85 см. Український етнос позначений як Klein Russen (малоруси) і відносяться автором разом білорусами (Weiss Russen), новгородцями (Nowogroder), великорусами (Gross Russen) до Russеn. Українці та інші слов'янські народи точно показані за мапою Павела Шафарика „Slovanský zeměvid” (Слов'янські землі) 1842 р.
Історична довідка. Офіційне класичне тлумачення формування східнослов’янських народів, що подається у Росії. Згідно з ним, російський етнос сформувалася на основі таких слов’янських племен: кривичі, в’ятичі, словени ільменські. Видатний російський лінгвіст, академік РАН Андрій Залізняк, вважає, що якби Новгородське князівство продовжувало своє самостійне існування, цей процес у підсумку повинен був би призвести до формування ще однієї східнослов’янської нації, подібної до української або білоруської. Теж російський академік В. Янін довів західне, балтське походження новгородських словенів. У 1478 московська рать обложила Новгород, після чого відбулося остаточне включення Новгородської республіки (1136-1478) до Московського князівства. Значну частину новгородської політичної знаті (боярства) було вирізано цілими сім'ями, а більш половини купецьких сімей було вивезено до Московії. На їх місце були завезені купецькі сім'ї із підлеглих Московському князівству східних земель. Таким чином новгородську еліту було знекровлено.
Відомий чеський славіст Павел Шафарик (1842 р.) на своїй етнографічній карті поряд з малорусами (українцями) великорусами та білорусами за мовним критерієм, виокремлює і “новгородців”. Пізніше вони зникнуть з етнографічних карт. До речі, серед сучасних етнографів і нині побутує думка про значні відмінності між московськими і новгородськими росіянами. Наприклад, Дмитро Зеленін писав: “с полным правом можно говорить о двух русских народах: севернорусском (окающий говор) й южнорусском (акающий говор)”. Отже, мова йде не про три, а чотири східнослов’янські народи.
1847 р. Карта “Етнографічна карта Європи” (Uberlicht von Europa mit Ethnograph…, 1847), поміщена у першому двотомному виданні (1837-1848) "Фізичного атласу" (Berghaus'. Physik. Atlas, 1848). Видавництво Гота.
Розмір мапи 42 х 31,5 см. Українські етнічні землі показані як Klein Russland (Мала Росія).
1848 р. Карта “Das Russische Reich nach seinen ethnographischen Verhältnissen“ (Етнографічна карта Російської імперії), поміщена у першому двотомному виданні (1837-1848) "Фізичного атласу" (Berghaus'. Physik. Atlas, 1848). Видавництво “Justus Perthes Geographische Anstalt Gotha (Ґота). На карті, в легенді, перелічені народи та народності. Як і на “Етнографічній карті Європи”, Генріх Берґгаус український етнос позначає як Klein Russen (малоруси) і відносить його разом білорусами (Weiss Russen), новгородцями (Nowogroder), великорусами (Gross Russen) до Russеn. Але етнічні межі між цими народами автор не проводить. Серед слов’ян Берґгаус виділяє ще поляків.
1855 р. Карта «Wandkarte von Europa von H.Berghaus...». Видавництво м. Гота (Німеччина). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначені як Ukraine (Україна). Серед українських історико-географічних земель позначено: Поділля, Волинь, Галичину, Бессарабію, Таврію, Крим. Напис Ukraine накладається на напис Klien Russland (Мала Росія). Південна Україна – Süd Russland (Південна Росія).
1888 р. Карта «Die Kronlander Galizien und Bukowina». Масштаб 1:400 000.
Автори: Генріх Берґгаус, Фрідріх Хандтке (Handtke Friedrich; 1815-1879), Sohr Karl (Карл Зор). Карта міститься в атласі. Атлас друкувався в 1888, 1891, 1892, 1894, 1895 рр.. Спеціальне видання 1908 р.
На карті позначені: Винники, Лисиничі, Гаї та ін. Подано межі повітів. Винники в складі Львівського повіту. В лівому куті карти міститься план Львова з околицями (масштаб 1:115 200).
Йоганн Баптист Роост (Johann Baptist Roost) — німецький картограф.
1852 р. опублікував карту “Das Russische Reich in Europa” в атласі “Roost, Allgemeiner Hand – und Schulatlas” (друге видання атласу 1854 р.). Видавець – Тобіас Даннхеймер (Tobias Dannheimer; 1769-1861). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine, Південна Україна – Süd Russland (Південна Росія). В легенді карти позначено межі Klein Russland (Малої Росії). Окремо виділено Поділля, Волинь та Галичину.
Генріх Кіперт (Heinrich Kiepert; 1818-1899) – німецький географ і картограф, член Прусської та Австрійської академій наук протягом 1860-1865 рр. видав атлас “Hand-Atlas”; друге видання “Hand-Atlas” – 1871-1891 рр.; третє видання – “Kiepert's Grosser Hand-Atlas” – 1892-1900 рр. В атласах поміщена карта “Russland” (Росія) яка була створена ще в 1856 р. Масштаб мапи 1:8 000 000. Центральна Наддніпрянщина, Чернігово-Сіверщина та Слобожанщина позначені як Ukraine (Україна).
1856 р. Мапа “Das Europaeische Russland, entworfen und gezeichnet von C.F. Weiland. Berichtigt von H. Kiepert” (Карта Європейської Росії). Автори – Г. Кіперт та Карл Фердінанд Вайланд (Carl Ferdinand Weiland; 1782–1847). На карті показано українські етнічні землі в межах тодішньої Російської імперії. Укладено карту 1847 р. й публіковано в атласі “Hand Atlaas 70 Karten. Weimar Geographischen Institut” Географічним інститутом (Geographisches Institut) у м. Веймар (Німеччина). Масштаб – 1:6 588 000. У легенді карти автори перелічили деякі етноси (серед них українці (Kleinrussische (малороси) та Südrussische (південноруси), козаки, великоруси, білоруси, поляки, фіни та ін.) та мовні групи й сім’ї. Центральна Наддніпрянщина, Чернігово-Сіверщина та Слобожанщина позначені як Ukraine (Україна).
1858 р. Мапа Карта «Galizien, Ungarn und Nebenländer». Поміщена карта в атласі "Neuer Handatlas über alle Theile der Erde". Формат карти 45 x 54 см.
На карті показані: Королівство Угорщина, Велике князівство Трансільванія, Королівство Хорватія, Королівство Славонія, Королівство Далмація та Королівство Галичина.
На карті позначені: Винники (Wіnniki) та інші великі населені пункти.
1862 р. Мапа “Етнографічна карта Російської імперії". Видавництво Берлін. Титул розташовано у верхній частині по центру, легенду – у правому нижньому куті.
На мапі автор виділив один етнос – Russes (русів). До нього зачислив малорусів, тобто українців (Petits Russiens), великорусів (R. de la Grande Russie), білорусів (R. de la Russie Blanche), сибіряків (R. de la Siberie) та козаків (Kozaks). Ареал розселення українців проходить значно далі на північ від сучасного українсько-білоруського кордону. Усю Слобожанщину (майже до Курська), а також Рівнинний Крим показано як райони, що заселені українцями.
1869 р. Мапа “Völker und Sprachen Karte von Österreich und den Unter-Donau-Ländern” (Карта народів та мов Австрії та дунайських країн).Масштаб – 1:3 000 000. У легенді серед слов'янських народів автор виділив західних слов’ян (чехів, словаків, поляків); східних слов’ян (Russen (Русини) та Russniaken (Русняки), в дужках позначив Kleinrussen (малоруси), Ruthenen (рутени); південних слов’ян (словенців, сербів та хорватів, болгар). Russen та Russniaken на карті показані одним світло-зеленим кольором, межа між ними не проведена. На карті виразно показано державні та деякі адміністративні кордони, населені пункти й т. д.
Надсяння (Ярослав, Перемишль) та Пряшівщина (тепер Словаччина) - українська етнічна територія.
Руснаками й русняками дотепер називають себе русини-українці Словаччини, Румунії, Польщі, та колишньої Югославії. Закарпатські ж долиняни, починаючи від межиріччя Тересва – Теребля на сході області та кінчаючи басейном річки Уж на її заході, у повсякденному вжитку (ще до 1920-их рр..) називали себе переважно давнім живомовним етнонімом руснаки (русняки). Корінні жителі гірських районів Закарпаття, тобто власне гуцули та власне бойки, які, як відомо, протягом ХVII-ХVIII століть переселилися на Закарпаття з сусідньої Галичини, називали себе тільки Русинами. О. Духнович: "Угро- или Карпатороссы сами себя именуют Русинами, Русаками и Руснаками".
1871 р. Мапа “Europa” (Європа) в атласі “Hand-Atlas” (карта складена в 1866 р.). Центральна Наддніпрянщина, Чернігово-Сіверщина та Слобожанщина позначені як Ukraine (Україна).
1871 р. Мапа “Monarchie Österreich-Ungern” (Австро-Угорська монархія) в атласі “Hand-Atlas” (карта складена в 1870 р.). Правобережна Наддніпрянщина позначена як Ukraine (Україна).
1876 р. Мапа "Етнографічний огляд Європейського Сходу" (Ethnographische Übersicht des europäischen Orients). Видана в Берліні. Масштаб мапи 1:3 000 000. Серед слов’янських народів показано: сербів, болгар, словаків та Russen. Автор поділив Russen на етнографічні групи: Ruthenen (в Галичині) та Russniaken.
1892 р. «Етнографічна карта Австро-Угорщини та Румунії». Українці на карті позначені як Rusi (Руси). Значну увагу автор приділив ареалу поширення німецького етносу. Зокрема, біля Львова показана німецька колонія Вайнберген (Винники).
Август Генріх Петерманн (August Heinrich Petermann; 1822-1878) – німецький географ та картограф, учень Генріха Берґгауса. 1839 р. вступив до його художньої школи в Потсдамі, щоб вивчитися на картографа. У період між 1839 і 1844 рр. Август Генріх Петерман пройшов навчання у Генріха Берґгауса, а в третій чверті XIX ст. був визнаний на міжнародному рівні одним з найвидатніших географів/картографів. В 1845 р. він переїхав в Единбург (Шотландія), де працював (1845-1846) над «Фізичним атласом», виданим Олександром Джонстоном. 1847 р. влаштувався в Лондоні. Там він заснував власну установу (1850). Август Генріх Петерманн був дуже активним у Королівському географічному товаристві, яке нагородило його в 1868 р. «Founders medal» (медаллю засновників). У Лондоні він зустрівся з багатьма географами та дослідниками. Оскільки, він вільно володів німецькою, французькою та англійською мовами, йому не склало труднощів опинитися в такій компанії. В 1854 р., він виконав прохання Бернарда Пертеса про роботу в його фірмі. Незабаром після переїзду до Готи герцог Готи призначив його професором в 1854 р., а в 1855 р. він став доктором наук. в університеті в Геттінгені. 1855 р. заснував спеціалізований журнал з географії «Petermanns Geographische Mitteilungen». А. Петерман брав участь у складанні великої кількості важливих атласів і карт. Редактор п'ятого (1866—1868 рр. (84 карти) та шостого (1871–1875 рр. (90 карт) видання “Атласу Штілера”.
«Petermanns Geographische Mitteilungen» розпочав свою діяльність у березні 1855 р. (виходив до 2004 р.) із неймовірно великим тиражем у 4 000 примірників при 1 000 передплатах за кордоном. Оскільки, в Готу надходило стільки інформації, що вона не могла бути опублікована в 40-сторінкових виданнях журналу, було вирішено розпочати публікацію так званих додаткових номерів. Хоча перші додаткові випуски, що вийшли в 1860 р., були лише невеличкими буклетами, вони незабаром стали здоровенними книгами. Останній додатковий номер 294 було опубліковано в 1999 р.
1854 р. Карта мов Східної Європи професора Фрідріха Макса Мюллера (1823—1900), створена німецьким географом та картографом Августом Петерманном (August Heinrich Petermann; 1822-1878). Карта Фрідріха Макса Мюллера для офіцерів, яка повинна була допомогти у вивченні мов на території, охопленій Кримською війною. Українці позначені як LITTLE RUSSIAN (малоруси).
1869 р. Карта «Die Ausdehnung der Slaven in der Türkei und den angrenzenden Gebieten» (Експансія слов'янського населення в Туреччині та на суміжних територіях). Масштаб мапи 1:3 700 000. Українці, що проживають в межах Австро-Угорської імперії позначені як Рутени (Ruthenen), а українці Російської імперії - Руси (Russen). В межах української етнічної території, що її охоплює карта, автор виділяє наступні історико-географічні області: Київ, Україна (UKRAINE), Полтава, Поділля, Галичина, Бессарабія та Херсон. На карті виразно показано орографічні та гідрологічні об’єкти, державні та деякі адміністративні кордони, населені пункти і т. д.
1877 р., у Німеччині, була опублікована ще одна етнографічна карта Августа Петерманна, яка охоплює українські етнічні землі «ETHNOGRAPHISCHE KARTE DES RUSSISCHEN REICHES (…) Hauptsächlich nach Rittich und Venjukoff VON A. PETERMANN» (Етнографічна карта Російської імперії). Масштаб мапи 1:20 000 000, формат – 33 x 42 cм. Видавництво C.Hellfahrth in Gotha. У легенді карти серед слов'ян автор виділяє: русів (Russen), поляків та болгар. На відміну від «Атласу народонаселення Західно-Руського краю за віросповіданнями» О. Ріттіха (1862, 1864 рр.) де виділені території переважного розміщення малоросів (українців), великоросів і білорусів, на даній карті всі вони об’єднані під спільною назвою Руси (Russen).
1891 р. в «Атласі Штілера» (Stielers Hand-Atlas 1891) опубліковано карту «East Europe, no. 5: South-west Russia, Rumania and Bulgaria». На рамці карти напис Ukraine (Україна). Карта створена на основі карти 1869 р.
1863 р. видавництво «F. A. Brockhaus» (Ф. А. Брокгауз), згодом — «Bibliographisches Institut & FA Brockhaus AG», засновником якого був Фрідріх Арнольд Брокгауз (Friedrich Arnold Brockhaus; 1772—1823) німецький видавець та видавець енциклопедії «Брокгауз», видало атлас «Illustrirter Handatlas fur Freunde der Erdkunde und Zum Gebrauch Beim Unterricht im verein mit Heinrich Leutemann Herausgegeben von Ehrenfried Leeder und Theodor Schade. Zweiundzwanzig Blatter in Stahlstich mit erlauterndem Terte. Leipzig: F.A. Brockhaus. 1863». Автори карт – Еренфрід Ледер (Ehrenfried Leeder; 1820-1884) та Генріх Лютеманн (Heinrich Leutemann; 1824-1905), масштаб – 1:19 000 000.
Атлас складався з 22 карт. 32 сторінки супроводжувального тексту були підготовлені під керівництвом Теодора Шаде (Theodor Schade; 1820-1882). Генріх Лютеманн видав понад 200 гравійованих на сталі ілюстрацій, більшість з яких використовувалися як малюнки навколо карт. Таким чином, кожен аркуш мав кольорову карту у центрі, оточену відповідними сценами, що ілюструють землю, людей, тварин та рослин, що їх можна зустріти на даній території, а також будівлі та ландшафти.
В атласі міститься карта «Russland». В легенді карти під №11 – напис Ukraine (Україна), що охоплює територію Лівобережжя. Під №№ 8 та 9 – Волинь (Volhynien) та Поділля (Podolien). На карті представлені 12 чудових гравюр, що описують природу, побут і типи народів які населяли Європейську Росію.
Історична довідка. 1811 р. Фрідріх Арнольд Брокгауз відновив у Альтенбурзі свою видавничу діяльність, спочатку під вивіскою «Kunst-und Industrie Comptoir von Amsterdam», яку 15 січня 1814 р. замінив на «Ф. А. Брокгауз». Ще у 1808 р. Брокгауз придбав видавниче право на розпочатий у 1796 р. «Conversations Lexikon» і закінчив перше його видання у 1809-1811, з приєднанням двох додаткових томів. Він зрозумів всю важливість цього підприємства і у 1812 р. приступив до другого видання його, з відповідними духу того часу змінами, узявши на себе і його редакцію. Через це Брокгауза інколи вважають справжнім засновником «Conversations Lexikon'a».
Карл Вольфс (Carl Wolffs; 1838-1908) – німецький картограф.
«Historischer Atlas» - перше видання 1875 р. (18 карт), друге – 1877 р. (19 карт та текст) та ін. Видавець Дітріх Реймер (Dietrich Reimer), видавництво – Берлін.
Карта «Europa im Jahre 1519» (Європа в 1519 р.). Масштаб 1:12 000 000. Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна), Південна Україна – Zaporogische Kosaken (Запорозькі Козаки). В складі Литви виділено ще такі історико-географічні українські землі як Podlesien (Підлісся), Волинь та Поділля, Галичина (Червона Русь; Roth Russland) в складі Польського королівства.
Карта «Europa im Jahre 1721» (Європа в 1721 р.) поміщена в цьому ж атласі. Масштаб 1:12 000 000. Напис Ukraine (Україна) відсутній, Південна Україна – Zaporogische Kosaken (Запорозькі Козаки) та Neu Serbien (Нова Сербія).
Карта «Das Königreich Polen nebst dem westlichen Russland im Jahre 1772. Mit Angabe der Theilungslinien der Jahre 1772, 1793 und 1795» (Королівство Польща та Західна Русь в 1772 р. З поділами 1772, 1793 і 1795 років) з цього ж атласу. Масштаб 1:4 500 000. Слобожанщина позначена як Slobodische Ukraine (Слобідська Україна) (Слобідсько-Українська губернія була створена на місці ліквідованих 1765 р. московським урядом слобідських козацьких полків та існувала у 1765–1780 та 1796–1835 роках), Південна Україна – Zaporogische Kosaken (Запорозькі Козаки). На мапі, на схід від Південного Бугу, напис – «Ukraіnishes ...».
Фрідріх Вільгельм Путцгер (Friedrich Wilhelm Putzger; 1849-1913) – німецький історик
1877 р. видав атлас «F. W. Putzger. Historischer Schul-Atlas». Він з'явився в квітні 1877 р. як історичний шкільний атлас і складався з 27 основних та 48 додаткових карт. З 1877 р. по 1922 р. відбулося 43 видання атласу під назвою «F.W. Putzgers Historischer Schul-Atlas»; 44-62 видання з 1923 р. по 1942 р. під назвою «F.W. Putzgers Historischer Schul-Atlas. Große Ausgabe»; 63-79 видання з 1954 р. по 1960 р. під назвою «F.W. Putzger Historischer Schul-Atlas»; 80-104 видання з 1961 р. по 2011 р. під назвою «Putzger Historischer Weltatlas». Карти подано за виданнями 1877, 1881, 1887, 1888, 1900 рр.
В атласі 1877 р. видання на карті «Europa am Ende des 15. Jahrhunderts» (Європа наприкінці 15 ст.) Південна Україна позначена як Zaporogische Kosak (Запорозькі Козаки).
1877 р. мапа «Europa in der Mitte des 16. Jahrhunderts» (Європа в середині 16 ст.), Південна Україна позначена як Zaporogische Kosak (Запорозькі Козаки). В атласі 1887 р. видання на цій карті («Europa in der Mitte des 16. Jahrhunderts») вже міститься напис Ukraine (Україна), що охоплює центральноукраїнські землі (Правобережжя та Лівобережжя). Південна Україна – територія Дніпровських Козаків (Dniepri Kosak). В атласах 1888 р. та 1900 р. ця карта вийшла під назвою «Europa im 16. Jahrhundert (1559)» (Європа у 16 ст. (1559 р.). Написи на карті такі ж як і в попередній: Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна), Південна Україна – Dniepri Kosak (Дніпровські Козаки).
1877 р., 1881 р. (видання) – мапа «Europa im 18. Jahrhundert» (Європа в 18 ст.). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна), Південна Україна – Zaporog Kosak (Запорозькі Козаки). В атласі 1887 р. напис Zaporog Kosak (Запорозькі Козаки) відсутній.
1877 р., 1881 р., 1887 р. (видання) – мапа «Europa zur Zeit der grössten Machtentfaltung Napoleons I» (Європа під час Наполеона I), Центральна Правобережна Україна позначена як Ukraine (Україна).
В атласах 1888 р. та 1900 р. видання на карті «Europa im 17. und 18. Jahrhundert (1740)» (Європа у XVII і XVIII століттях (1740 р.) Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна), Південна Україна – Zaporogische Kosaken (Запорозькі Козаки).
В атласах 1888 р. та 1900 р. видання на карті «Schweden. Russland. Polen. Orientalische Frage» (Швеція. Росія. Польща. Східне питання) Центральна Правобережна Україна позначена як Ukraine (Україна), Південна Україна – Kosaken (Козаки).
Ріхард Андре (Richard Andree; 1835–1912) — німецький географ і етнограф. Батько — Карл Андре, теж географ. Навчався в Лейпцигу. Працював шахтарем у Богемії (на родовищах). Брав активну участь у національних чварах між німцями й чехами. Враження від цієї епохи відображені в його книгах.
1881 р. Ріхард Андре видав атлас ”Andree's Allgemeiner Handatlas in sechsundachtzig Karten mit erlauterndem Text.”. Названий на честь Р. Андре атлас видавали з 1881 р. до 1937 р. В атласі поміщено серію етнографічних карт.
Карта “Volkerkarte von Europa” (Карта народів Європи). Мапу доповнюють чотири карти-врізки (праворуч). Масштаб – 1:20 000 000. Українські етнічні землі розділено між двома імперіями (Австро-Угорською та Російською). Українці Галичини, Буковини та Закарпаття (австро-угорські піддані) позначені як Ruthenen (рутени), а українці Росії Klein-Russen (малоруси), росіяни – Gross Russen (великоруси), білоруси – Weiss Russen. Автор об’єднав в одну групу “Східні слов'яни” ці три етноси і на карті позначив світло-зеленим кольором. Етнічні межі між ними проведено кольоровою ізолінією. На карті до української етнічної території належить частина Кубані, уся Слобожанщина (у тім числі територія теперішньої Росії), Стародубщина, Пінщина, Берестейщина тощо.
В атласі “Andree-Putzger's Gymnasial- und Realschul-Atlas, 1890” карта “Volkerkarte von Europa” опублікована без карт-врізок.
Карта “Europa. Volker- und Sprachenkart” (Європа. Карта народів і мов). Масштаб – 1:25 000 000. Українці Австро-Угорщини позначені світло-зеленим кольором як Рутени (Ruthenen), українці Росії як Малоруси (Klein-Russen).
Карта “Volkerkarte von Österreich-Ungarn” (Карта народів Австро-Угорщини). Масштаб – 1:4 000 000. Українці, що проживають у межах Австро-Угорської імперії позначені як Рутени (Ruthenen).
1895 р. вийшов друком англомовний варіант мапи Ріхарда Андре «Ethnographic map of Austria-Hungary» (Етнографічна карта Австро-Угорщини). Масштаб 1:4 000 000. Українці, що проживають у межах Австро-Угорської імперії, позначені як Рутени (Ruthenes).
На етнографічних картах Австро-Угорщини Р. Андре крайній західний етнічний ареал розселення українців (рутенів) доходить до рік Попраду, Ториси й Горнаду включно з долинами рік Топлі, Ондави й Лаборця (Свіржави), до міст Кошице й Пряшева. Крайніми північно-східними форпостами сусідніх словацької та німецької етнічних територій були міста й поселення Левоча, Пряшів, Гельниця, Будимир, Кошице.
Карта “Volkerkarte von Russland” (Карта народів Росії). Масштаб – 1:13 300 000. На карті способом якісного фону виділено розселення 38 народів. Українці названі Ruthenen та Klein-Russen. Територію Кубані та всієї Слобожанщини (у тім числі Курщина та Вороніжчина) позначено як українські етнічні землі.
Карта “Religionskarte von Österreich-Ungarn” (Карта релігій Австро-Угорщини). Масштаб – 1:7 000 000. В Галичині греко-католиків та римо-католиків проживало найбільше на південний схід від Львова (Наддністрянщина) – понад 90 % населення.
Етнічні мапи з атласу 1881 р. ідентично відтворені у Четвертому виданні (1885–1890) “Енциклопедичного словника Мейера”. У цьому виданні поміщена мапа Р. Андре “Europa. Volker- und Sprachenkart” (Європа. Карта народів і мов). Масштаб – 1:25 000 000. Українці Австро-Угорщини позначені світло-зеленим кольором як Рутени (Ruthenen), українці Росії як Малоруси (Klein-Russen).
Історична довідка. Перше видання «Енциклопедії Мейера» почало виходити в жовтні 1839 р. Протягом 12 років вийшло 46 томів, до 1855 р. було випущено 6 додаткових томів. Всі 52 томи були перевидані у 1858-1859 роках. Протягом 1857-1860 рр. був випущений енциклопедичний словник, що, правда, вже лише 15 томів; саме це видання вважається першим «офіційним» виданням «Енциклопедії Мейера». Друге видання було випущено в 1861-1867 рр. Третє видавалося в Лейпцигу, — в 1874-1878 роках. Обидва ці видання, як і раніше включали по 15 томів. Четверте видання, випущене у 1885-1890 роках, включало 16 томів, у 1891-1892 роках було випущено два додаткові томи. П'яте видання (1893-1897) включало 17 томів, шосте (1902-1908) — 20. Сьоме видання, випущене в 1924-1930 роках — лише 12 томів. Восьме видання, що випускалися в період правління нацистів у Німеччині, залишилося незавершеним (видавалося в 1936-1942 роках, були випущені томи з першого по дев'ятий і дванадцятий із дванадцяти запланованих). В період існування двох німецьких держав дев'яте видання енциклопедії було випущено у ФРН в 1971-1979 роках. Воно налічувало 25 томів. У НДР були випущені два видання: у восьми томах у 1961-1964 роках та у вісімнадцяти томах у 1971-1978 роках. Обидва вони були написані відповідно до марксистської ідеології.
1885 р., у Парижі, опубліковано четверте видання тритомної праці А. Марга «Військова географія» (La Géographie militaire de A. Marga) де поміщено «Carte Ethnographique de L'Europe» (Етнографічна карта Європи). На карті показано мовні групи та етноси. Слов’яни позначені одним кольором (світло-зеленим). В межах кольорового фону пунктиром показано межу між етносами. Автор виділяє українців (Peitits Russes, малоросів), білорусів, росіян і т. д. Але на відміну від німецьких та австрійських етнографічних карт, тут українська етнічна територія значно звужена.
У 14 виданні (1892–1895) “Енциклопедії Брокгауз” опубліковано мапу Р. Андре “Ethnographische karte von Europa” (Етнографічна карта Європи). Масштаб – 1:21 000 000. Ареал українців, росіян та білорусів на карті позначений одним світло-зеленим кольором (межі між цими етносами проведені ізолінією). Українців названо Ruthenen та Klein-Russen. На карті до української етнічної території належить частина Кубані, частина Донщини (у тім числі територія теперішньої Росії), Стародубщина, Пінщина, Берестейщина і т.д. На карті назва UKRAINE поширена на Правобережжя та Лівобережжя.
1895 р. вийшов друком англомовний варіант мапи Ріхарда Андре «Ethnographic map of Europe» (Етнографічна карта Європи). Масштаб 1:20 000 000. Мапу доповнюють чотири карти-врізки (праворуч). Українські етнічні землі розділені між двома імперіями (Австро-Угорською та Російською). Українці Галичини, Буковини та Закарпаття (австро-угорські піддані) позначені на мапі як Ruthenes (рутени), а українці Росії – Little Russians (малоруси), росіяни – Great Russians (великоруси), білоруси – White Russians. Автор об'єднує в одну групу «Східні слов'яни» три ці етноси і на карті вони показані одним світло-зеленим кольором. Етнічні межі між ними проведено кольоровою ізолінією. Аналогічна ситуація і з групами «Західні слов'яни» та «Південні слов'яни», де межі між окремими етносами теж проведені ізолінією. До української етнічної території належить Кубань, вся Слобожанщина (включаючи частину території теперішньої Росії), Стародубщина, Пінщина, Берестейщина і т. д.
У російській енциклопедії Брокгауза й Ефрона 1900 р. “Етнографічну карту Австро-Угорщини” Р. Андре поміщено як ілюстрацію до статті “Слов'яни”.
Дітрих Шефер (Dietrich Schäfer; 1845-1929) – німецький історик.
1916 р. Карта «Länder- und Völkerkarte Europas» (Землі й народи Європи). Видавництво Берлін. Масштаб 1:4 000 000. Перевидавалася неодноразово, зокрема у 1917 і 1918 роках, кольорова гама у перевиданнях різниться, на останньому виданні мапи 1918 року показана чорна жирна лінія Східного фронту станом на мить друку. Вона цікава з точки зору розповсюдження європейських народів по континенту під час Першої світової війни. Український етнос позначено як Ukrainer (Kleіnrussen, Ruthenen) (Українці (Малороси, Рутени). Вся територія Донеччини та Луганщини – українські етнічні землі. Берестейщина, Пінщина (тепер в Білорусі) та Пряшівщина (тепер в Словаччині) – теж належить до українського етнографічного масиву. Українцями були заселені не лише Крим, але й в сучасних межах – Кубань (Краснодарський край), значні частини Ростовської, Бєлгородської та Воронезької областей – територія теперішньої Росії. Все Підляшшя, Холмщина, Закерзоння (тепер Польща) – заселені українцями.
На карті 1916 р. напис – UKRAINА. На карті 1918 р. напис – UKRAINER (від Пряшівщини аж до Кавказу).
Головні праці: «Dänische Annalen und Chroniken v. d. Mitte des XIII J. bis zum Ende d. XV Jahr» (1872); «Die Hansest ädte und König Waldemar v. Dä nemark» (1879); «Geschichte und Kulturgeschichte eine Erwiderung» (1891).
ДЖЕРЕЛА
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А. Л. Байцар. – Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. – 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія / А. Л. Байцар. – Львів: ЗУКЦ, 2022. – 328 с.
1513 р. Мартін Вальдземюллер
1520 р. Мартін Вальдземюллер
Немає коментарів:
Дописати коментар