субота, 20 січня 2018 р.

Клімат м. Винники (Львівщина) та довкільної території

Територіально Винниківщина розміщена на межі Грядового Побужжя та Давидівського пасма. Історичним центром Винниківщини є місто Винники.

У віковому ході аномалій глобальної температури (за останні 100 років) виділено три періоди з різним характером її зміни в часі:

1) період первинного потепління XX століття – часовий інтервал з початку століття до 1940-х років – характеризувався  інтенсивним підвищенням температури;

2) період стабілізації – з 40-х до 70-х років;

3) період вторинного потепління – з 70-х років до теперішнього часу спостерігається нове інтенсивне підвищення температури повітря. Рекордні значення температури досягнуті в останні десятиліття і навіть останніми роками.

Зміна клімату ніколи не була такою стрімкою як за останні 30 років. Останні п’ять років у світі найжаркіші за всю історію метеорологічних спостережень за погодою. Паризька Угода закріплює показник +2 °C як верхню допустиму межу підвищення глобальної температури і закликає всі країни докласти значних зусиль, щоб не перевищити зростання глобальної температури понад +1,5 °C. В Україні за даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України середня річна температура з початку XX століття зросла більш ніж на 2°C, в тому числі на 1,2°C – за останні 30 років: Середня місячна температура повітря у лютому, березні, червні, жовтні,  листопаді та грудні 2019 року була найвищою або однією із найвищих для цих місяців за весь період інструментальних спостережень за погодою (з кінця 19 сторіччя).

Кліматичні особливості приміської території м. Львова проаналізовано доц. Шубером П. М. і Савкою Г. С. (2011 р.) на основі даних Західноукраїнського метеорологічного центру, метеорологічна станція якого знаходиться в районі Львівського аеропорту (49°49' пн. ш., 23°57' сх..д. на висоті 319 м) за 1961-2010 роки. При написанні розділу використано матеріали метеорологічних спостережень і польових досліджень на Винниківщині автора.

Історія дослідження клімату приміської території міста Львова.

У Львові діють метеорологічна та аерологічна станції. Метеорологічна сітка західних областей України створилася дуже давно, і деякі метеорологічні станції мають досить довгий ряд спостережень.

У Львові метеорологічні спостереження та записи почались ще в XVIII ст., але більш-менш безперервно їх почали вести в 1851 р. Перші метеорологічні спостереження, які збереглися, відносяться до 1824 р. І почав їх вести Август Кунзен, професор фізики та математики Львівського університету. Період його спостережень сягає 18 років (1824-1841 рр.), спостереження велися три рази на добу - в 6, 2, 10 годинах.

Один із найактивніших спостерігачів до 1866 р. у Львові був М. Рорер, якого тоді називали “Нестером” галицьких метеорологів. Ряд спостережень Рорера, що зберігся до наших днів, складає 35 років (1830-1865 рр.). У 1866 р. у Відні вийшла його робота “Матеріали до метеорології та кліматології Галичини.” В 1867 р. М. Рорер помер і спостереження у Львові став вести професор фізики А.Гандль.

Найтриваліший період спостереження: 60 років (з 1851 по 1910 р.) належить метеорологічній станції університету. В 1883 р. в “Kosmos” почались публікації Яна Бушака метеорлогічних зведень по місяцях за такими метеорологічними даними: атмосферний тиск, температура середня та максимальна, і дати їх настання. Згодом вони були розширені даними вітрового режиму та хмарності.

Також, свої спостереження провадив професор В. Горчинський. З 1882 р. ведуться метеорологічні спостереження при університеті Львівська Політехніка з деякими перервами: (1882-1885; 1887-1892; 1896-1902; 1910-1943 рр.).

У 1892 р. була заснована метеорологічна станція в Дублянах при

сільськогосподарській школі. У 1919 р., після війни, був заснований метеорологічний інститут, засновником якого був В. Горчинський разом з К. Шульдом. Довгий час (1921-1939), до початку ІІ світової війни ним, як і

кафедрою метеорології і геофізики, керував професор Г. Арцтовскій, учасник дослідження Антарктиди.

Добре розуміючи, що один пункт метеорологічних спостережень у Львові не дає можливості дати повну кліматичну характеристику великого міста з 1919 по 1933 рік були організовані у Львові ще 3 пункти спостережень за температурою повітря. Матеріали спостережень друкувались в щорічниках фізико-географічної комісії. В 1939 р. в друку появився останній із 73 томів щорічника, які публікувала фізико-географічна комісія.

Після другої світової війни метеостанція (АМТС) у м. Львові була створена в районі аеропорту, крім неї були ще метеостанції при вищих навчальних закладах. Особливо слід відмітити станцію, що була організована при географічному факультеті Львівського університету на території ботанічного саду, район Погулянки. Великий вклад у вивчення клімату м. Львова був зроблений доцентом кафедри фізичної географії Адріановим М.С., який опрацював та проаналізував результати метеорологічних спострежень, які велися у Львові починаючи з 1824 р.

В 1951 р. в першому випуску географічного збірника Львівського

державного університету ім. І.Франка “Про циркуляційні фактори клімату

Західних областей УРСР”, де вперше були досить широко подані загальні риси атмосферної циркуляції над досліджуваною територією на основі врахування всього комплексу найважливіших кліматотворчих факторів.

Через рік в 1962 р. в наукових записках Чернівецького відділу Всесоюзного Георгафічного товариства появилася праця М.С. Адріанова “Клімат північно-східних районів Львівської області”. Узагальнення по клімату міста Львова була здійснена в монографії «Клімат Львова» під ред.. Бабіченко, 1998 року.

Тепер створюється комп’ютерна база даних клімату Львова в Львівському Гідрометеоцентрі та на кафедрі геоекології та фізичної географії ЛНУ, яка включає також аналіз синоптичних ситуацій. Певним доповненням до характеристики кліматичних особливостей м. Львова можуть бути дані Ростоцького геофізичного стаціонару.

Новий етап в дослідженню топокліматів міста Львова відкривають

започатковані доцентом Б.П. Муха за допомогою автоматичних реєстраторів (Муха, 2010).

Чинники формування клімату приміської території міста Львова.

Радіаційні фактори і тепловий баланс земної поверхні.

Клімат приміської території міста Львова залежить не тільки від

загальногеографічних умов, але також від положення території дослідження на Головному Європейському вододілі, та від близького сусідства Карпат.

Клімат належить до помірно-континентального типу, в загальних рисах характеризується морськими рисами, які виявляються у невеликих різницях температур літа і зими, та високою зволоженністю, про яку свідчать значні суми опадів в середньому 645 мм за рік.

Приміській території міста Львова зовсім не властиві дуже сильні морози, посухи, суховії та пилові бурі. Навпаки, для неї характерні часті відлиги взимку, обложні дощі та викликані ними літньо-осінні паводки.

Віддаленість від Атлантичного океану визначає ступінь або коефіцієнт континентальності клімату, який для приміських територій Львова дорівнює 31,6, тоді як ступінь зволоженості клімату дорівнює 1,1, що вказує на надмірне зволоження клімату (Природа, 1972).

Клімат будь-якої території формується під впливом багатьох факторів, головними з яких є сонячна радіація (тепло від Сонця), атмосферна циркуляція, що зумовлює перерозподіл по території тепла та вологи, і характер місцевості (висота, експозиція схилів, грунтово-рослинний покрив).

Сонячна радіація є найбільш важливою в розвитку життя на Землі. Вона є причиною майже всіх метеорологічних явищ і процесів, що проходять на земній поверхні і в атмосфері. Однією із характеристик, що визначають радіаційний режим території є тривалість сонячного сяйва (ТСС).

Найменша тривалість сонячного сяйва в грудні - 40 год., що визначається найменшою тривалістю світлої частини доби - 22 грудня день зимового сонцестояння. В січні, через збільшення тривалості дня, вона дещо зростає до65. В березні, в зв’язку із збільшенням тривалості дня і зменшенням кількості хмар ТСС інтенсивно зростає і досягає 96 год. за місяць. В квітні і травні число годин сонячного сяйва продовжує збільшуватись досягаючи 211 годин. В червні, не дивлячись на найбільшу тривалість дня ТСС порівняно з травнем збільшується не набагато, але досягає найвищих за рік величин - 254 години. В липні ТСС через зростання хмарності і відносне зменшення тривалості сонячного сяйва вона зменшується на 7 годин в порівнянні з червнем. В подальшому ТСС закономірно зменшується не дивлячись на відносне зменшення хмарності, через скорочення світлої частини доби.

Розподіл сумарної сонячної радіації протягом року визначається не тільки зміною тривалості сонячного сяйва, але і зміною кута радіння сонячних променів на земну поверхню, що залежить від широти місця і величини сонячного схилення. Для приміських територій міста Львова кут падіння сонячних променів протягом року змінюється від 16°4 в день зимового сонцестояння (22 грудня) до 63°4  в день літнього сонцестояння (22 червня).

Кількісна характеристика сумарної радіації, як важливого елементу радіаційного режиму, необхідна при вирішенні багатьох практичних завдань господарства.

Весною потоки сумарної радіації інтенсивно збільшуються за рахунок росту прямої радіації. В червні суми можливої радіації в річному ході досягають максимуму. Прихід сумарної радіації при наявності хмарності (в природних умовах) в значній мірі залежить від режиму хмарності і рельєфу земної поверхні. Мінімальні значення сумарної радіації на протязі року спостерігаються в грудні - 105 МДж/м місяць, а максимум її відповідно ходу хмарності зсунений на липень -592 МДж/м місяць.

Вбирна радіація є прихідною частиною радіаційного балансу.

Від зими до літа значно збільшуються сезонні суми вбирної радіації, яка в значній мірі залежить від величини альбедо земної поверхні.

Географічна широта (49°50'), на якій розташований Львів забезпечує поступлення понад 6400 МДж/м сумарної радіації. Але дійсна величина сумарної радіації, яка є в великій залежності від режиму хмарності і властивостей поверхні складає трохи більше 3900 МДж/м . Таким чином реальна сумарна радіація в околицях Львова становить 60% від можливої, що свідчить про те, що протягом року над Львовом небо часто вкрите хмарами.

Сумарна радіація є основним джерелом тепла, що одержує Земля від Сонця. Але є і витрати сонячної радіації через альбедо, тобто відбивання сонячної радіації у Космос від поверхні Землі (від рослинності, води, снігу тощо).

Радіаційний баланс в цілому додатній, лише чотири місяці (листопад, грудень, січень, лютий) він має від’ємні значення.

Теплові ресурси приміських територій міста Львова виражаються тепловим балансом, до якого, крім радіаційного балансу, належить кількість тепла, що витрачається на випаровування, турбулентний теплообмін між поверхнею Землі й атмосферою, та теплообмін між поверхнею Землі й атмосферою, та на теплообмін у грунті.

Близько 36% від величини сумарної сонячної радіації та 84% від величини радіаційного балансу витрачається на випаровування. Усього за рік на приміських територіях Львова випаровується 560 мм вологи, на що витрачається понад 1400 МДж/м тепла. На турбулентний теплообмін

витрачається лише 375 МДж/м тепла.

Отже, основна кількість тепла, яку одержує поверхня приміських територій Львова, витрачається на випаровування. Це приводить до того, що турбулентний теплообмін підстилаючої поверхні з атмосферою в цілому за рік незначний. Це і є очевидною причиною того, що на приміських територій Львова формується помірно вологий клімат з порівняно невеликими коливаннями температури повітря клімат. (Природа, 1972). Тепловий баланс визначає умови зволоження, яка характеризується перевищенням кількості випаровуванням в 1,15 разів

Циркуляційні фактори клімату.

Радіаційний баланс земної поверхні визначає запаси тепла в атмосфері і лежить в основі його широтного розподілу. Поряд з цим загальна циркуляція атмосфери створює міжширотний обмін повітряних мас і служить причиною різних адвективних впливів. Велика роль циркуляції атмосфери в зволоженні. В процесі циркуляції атмосфери відбувається: переніс водяної пари з океанів на материки і з одних широтних поясів в інші, конденсація пари у вигляді хмар і випадання опадів (Алісов, 1974).

Між містом і околицями існує різниця атмосферного тиску. Вплив міста на характер вітру йде по двох лініях:

а) більш висока температура, властива населеному пункту, викликає виникнення системи міських вітрів;

б) міський ландшафт, вірніше нагромадження будівель, посилює тертя, певним чином діє на загальний характер руху повітряних мас (Адаменко, 1975).

За законами механіки, тепле міське повітря повинно підніматися вгору, а його заміщати більш холодне повітря з околиць міста. При цьому і виникає (в умовах безвітря) система міських вітрів, які посилюються рельєфом міста і характером забудови.

На території Львівщини проходять різноманітні повітряні маси. Панівним є повітря помірних широт, або полярне. В усі пори року спостерігається морське полярне повітря з Північної і Західної Атлантики (Ісландський мінімум), яке взимку приносить похмуру з туманами погоду, викликає відлиги, а влітку - нестійку холодну погоду зі зливами, грозами.

Континентальне полярне повітря найчастіше спостерігається влітку та навесні, і пов’язане з трансформацією морського полярного повітря.

Особливістю атмосферної циркуляції є приплив у зимовий і весняний періоди континентального арктичного повітря зі сторони Сибірського антициклону, яке приносить холодну, суху безхмарну погоду, низькі мінімальні температури (іноді до 30°С морозу і більше). У літньо-осінній період може проникати морське арктичне повітря, яке сприяє холодно-вологій погоді.

Крім того, навесні і влітку проникає зі сторони Азорського максимуму, тропічне повітря , що призводить до підвищення температури (зумовлює влітку найвищі температури). Морське тропічне повітря викликає теплу, хмарну погоду з туманами і мрякою.

Погода Винниківщини значно залежить від циклонів, які на території області переміщуються протягом цілого року. Проте найчастіше

циклони повторюються взимку і навесні, в рік налічується до 130 днів з

циклонічною діяльністю.

В середньому за рік у Львові переважає полярно-морське повітря (60%), приблизно в 25% випадків спостерігається полярно-континентальне повітря, лише 8% тропічне і 7% арктичне повітря (Андріанов, 1951).

Підстилаюча поверхня та її роль у формуванні клімату.

Підстилаюча поверхня, яка характеризується ландшафтною структурою приміських територій міста Львова здійснює вплив на всі складові радіаційного і теплового балансів та загальну циткуляцію атмосфери, перш за все у формуванні і трансформації повітряних мас. Найбільше на клімат впливають два типи підстилаючої поверхні: вода і суша, а також поверхні вкриті снігом, льодом, особливості будови рельєфу і рослинних покривів, що визначаються ландшафтною структурою території.

Велике значення має рослинний покрив. Він змінює діяльність поверхні, перетворюючи її в діючий шар. Він ускладнює умови тепловологообміну в приземному шарі повітря. Умови поглинання сонячної енергії в цьому шарі визначає радіаційно-тепловий режим земної поверхні і приземного шару атмосфери, а також вологообмін в ньому. Альбедо трав'янистої і кущової рослинності змінюється від 15 до 30%. Значна частина сонячної радіації поглинається рослинами, і до грунту проникає лише невелика її доля. Це впливає на випаровування, яке з поверхні трав'янистої рослинності при достатній вологості грунту наближається до випаровування з водної поверхні.

Мікрокліматичний вплив лісу (парку) в багато чому співпадає з впливом трав'янистої рослинності. Лісова рослинність поглинає від 80 до 95% сонячної радіації. Основна частина цієї радіації затримується діючим шаром лісу і порівняно невелика частина проникає у підкронний простір. Найбільш характерною рисою мікроклімату лісу (парку) є висока вологість повітря. Волога надходить переважно з поверхні листя крон і зберігає під покровом лісу в результаті застою повітря. Крони дерев затримують на собі певну кількість опадів. Затримуюча роль лісу залежить як від сили дощу, так і від типу лісу.

Слабкі опади майже повністю йдуть на зволоження крони, навіть при сильних дощах частина опадів не попадає в середину лісу. Особливо сильно затримується на деревах мокрий сніг. Широколистяні ліси, в зоні яких знаходиться приміська територія Львова затримують в середньому 25% опадів.

Сніговий покрив є продуктом клімату, в свою чергу має великий вплив на клімат. Перш за все він відіграє значну роль в тепловому режимі грунту і повітря. Володіючи поганою теплопровідністю, сніг істотно впливає на добовий і річний хід температури грунту і різко зменшує її коливання, оберігає грунт від глибокого довгого промерзання. При наявності снігового покриву висотою 20-30 см міждобова зміна температур в грунті затухає вже на глибині 20 см. Якщо сніговий покрив відсутній, то зміна температур спостерігається до глибини 80-100 см. Різко відрізняється також глибина промерзання грунту під снігом і без снігу. Під снігом грунт промерзає на 25-30 см. На оголеній від снігу ділянці промерзання поширюється до 100 см і більше.

Сніговий покрив є перепоною проникнення тепла з грунту в повітря, володіє великою відбивною здатністю, для сонячних променів, випромінюючи як абсолютно чорне тіло довгохвильову радіацію, сприяє охолодженню повітря і утворенню радіаційних інверсій температури. Ця властивість снігового покриву справляє особливо великий вплив на температуру повітря в понижених формах рельєфу (котловинах, широких і вузьких долинах), в результаті чого тут часто спостерігаються більш або менш сильні зимові інверсії температури. Радіаційне охолодження повітря над снігом супроводжується нерідко утворенням інею і паморозі, від чого зменшується вологість повітря. У весняний час танення снігу потрібні великі затрати тепла, що затримує нагрівання грунту, повітря. Велике значення снігового покриву в балансі вологи, а особливо для грунту (Алісов, 1974).

Місто відрізняється від сільської місцевості в першу чергу будівельним матеріалом, з якого створені будівлі та інфраструктура. Якщо сільська місцевість в більшості покрита рослинним покривои, в місті переважає штучний камінь, цегла, черепиця дахів і стін, мостові і асфальт доріг та вулиць.

Також потрібно мати на увазі форму поверхні міського ланшафту. Його профіль характеризується постійним чергуванням будинків і вулиць. Розрізняється дві площини: поверхня вулиць і поверхня дахів, між якими то опускається, то піднімається лінія профілю. І лише одним цим характером профілю досягається значне збільшення площі поверхні міста. Поряд з будинками і вулицями в місті є сади, парки і алеї - острівки більш або менш перетвореного ландшафту в кам”яній пустелі міста.

Вплив рельєфу на клімат.

Також важливим чинником формування клімату є рельєф та орографія. Приміська територія міста Львова характеризуються великою різноманітністю рельєфу, що виник внаслідок дії геологічної структури та взаємодії рельєфотворчих сил, ерозії та денудації. Діяльність текучої води приміської території міста Львова визначається положенням у при вододільній частині головних басейнів (р. Полтви, р. Маруньки, р. Давидівки, Зубри, Щирця).

Приміська зона Львова розміщена на лінії Головного Європейського вододілу Балтійського та Чорноморського басейнів на пінічно-західній околиці Подільської височини на стику декількох фізико-географічних районів, які відрізняються різною будовою рельєфу і ландшафтом - Розточчя, Білогоро-Мальчицької долини, Пасмового Побужжя і Львівського плато.

Полтвинська долина розташована на стику Розточчя, Білогоро -Мальчицької долини та Львівського плато. З північних схилів Львівського

плато стікають три головних джерела річки Полтви, злиття яких дає початок Полтвинській долині.

Другим комплексом рельєфу Львова являються ерозійно-останцеві горби і мисоподібні висупи, які оточують Полтвинську долину. Ці останцеві горби і виступи є результатом ерозійного розчленування Львівського плато, Розточчя та Пасмового Побужжя. Горби і мисоподібні виступи розділяються глибокими ярами і балками. З північно-східного боку Полтвинська долина обмежена останцевими горбами і височинами – Високий Замок (402,5 м), Піщана гора (388м), Личаківська височина (370 м) та Чортова скеля (414 м). Останцевий мисоподібний виступ на півночі крутими схилами обривається до долини р. Полтви, а на півдні обмежується пониженням, по якому проходить вулиця Личаківська та Винниківське шоссе.

Південний схил Полтвинської долини дуже крутий і Львівське плато тут утворює цілу низку високих виступів-мисів. З заходу та сходу уступ окунтурюється глибокими долинами Полтви і Залізноводського потоку. Південно-західна частина Полтвинської долини обмежена більш пологим і менш розчленованим схилом Львівського плато.

Термічний режим.

Термічний режим міста залежить від географічного положення (широта), що визначає величину приходу сонячної радіації, від характеру підстилаючої поверхні та особливостей циркуляції атмосфери. Вплив кожного з цих факторів на протязі року проявляється неоднорідно. В силу цього і температурний режим протягом року непостійний, а змінюється від сезону до сезону.

В зимову пору особливо сильно проявляється вплив атмосферної циркуляції. В теплий період температурний режим залежить в основному від радіаційних факторів, поряд з якими значний вплив і підстилаючої поверхні (Клімат, 1974).

Одною з головних характеристик термічного режиму є середня річна температура. Середня річна температура повітря за 1961 - 2010 роки становить 7,5°С,тоді як максимальні досягли 9,2°С (2000 р.), а мінімальна в 5,9°С (1985 р.)

Аналіз річних амплітуд середньомісячних температур показує, що їх середня величина за цей період становить 23,4°С при максимальних величинах в 31,9°С, зафіксованого в 1963 році і мінімальних величинах 17,8°С, що були в 1989 році.

Для даного часового періоду максимальні відхилення від кліматичної норми зосереджені переважно в кінці ХХ століття і в першому десятиріччі ХХІ столітя, тоді як найхолоднітттими були перші половини 60-х, 70-х та 80-х років ХХ століття.

За 50-річний період наростання температури повітря склало 1,2°С, при цьому середній приріст становив 0,2°С за десятиліття. Проте якщо аналізувати темп наростання температури повітря між десятиліттями, то можна відмітити, що в 70-ті роки ХХ століття таке наростання склало 0,1 °С, тоді як в 80 -ті роки ХХ століття - 0,2°С, для 90-х ХХ років воно склало 0,4°С а в перше десятиліття ХХІ століття приріст склав - 0,5°С.

Найбільш інтенсивно температура повітря зростала в зимовий період на +2,4 °С, тоді як осінню відбулось незначне її пониження на 0,1 °С. Найбільш холодними зими були в 60-ті роки ХХ століття, після чого в подальші десятиліття температура повітря постійно підвищувалась.

Весна характеризується постійним зростанням температури для всього періоду. Літо було найбільш холодне в 70-80-ті роки ХХ століття, після чого відбувається стійке наростання температури. Лише осінь за вказаний період стала на 0,1 °С холоднішою, хоч і для неї початок ХХІ століття характеризується значним наростанням температури.

Важливими характеристиками температури є максимальні та мінімальні річні температури. Так для міста Львів абсолютний максимум температури повітря в 33,7 °С був зафіксований 7 липня 1978 року. Мінімум екстремальних температур в мінус 28,5°С був зафіксований 12 лютого 1985 року.

Найвищі температури спостерігаються у липні. Максимальні величини за рік середньомісячних температур у липні досягають 17,9°С, причому максимальні середні температури можуть досягти 21 °С, а найнижчі 14,6°С. Аналогічно як і для зими в літній період в окремі роки це переходить до серпня і в окремі роки до червня. Так, для серпня це відбувалось в 1962, 1971, 1974, 1979, 1985, 1992, 2000, 2008 роках, а для червня лише в 1961,1964, 1968, 1979, 1981, тоді як для останніх десятиліть не було зафіксовано жодного випадку.

Хід середніх місячних температур відбиває взаємодію зростання солярного чинника і нерівномірності в впливі циркуляційного чинника, що формує стан хмарності і адвекцію теплих чи холодних повітряних мас.

Досить часто у листопаді середня місячна температура є нижчою, ніж в грудні. Для вказаного періоду це спостерігалось в 1965, 1985, 1988, 1993 роках, що пояснюється вторгненням холодних арктичних мас та антициклональними типами погоди, які при безхмарному небі формують умови втрати тепла в нічний час, завдяки власному випроміненою землі. Це приводить до перших приморозків та першого снігу.

Заморозки прийнято називати пониження температури повітря або грунту до 0°С і нижче на фоні встановленої добової температури. Частина року, на протязі якої заморозки не спостерігаються називається безморозним періодом. Найчастіше заморозки утворюються у вранішні години в результаті радіаційного охолодження підстилаючої поверхні і прилягаючого до неї шару повітря. Заморозки відмічаються, в основному, в перехідні сезони року. Їх утворенню сприяє ясна тиха погода та пересічний рельєф з незахищеною поверхнею грунту. Як правило, на відкритих, оголених ділянках, а також на асфальтно-бетонних та кам’янистих покриттях міста заморозки бувають частіше і більш інтенсивні.

Середня дата припинення весняних заморозків у Львові приходиться на 25 квітня, хоча в 1952 році він був зафіксований навіть 20 травня (Научно практический справочник..., 1990). В залежності від особливостей синоптичних процесів дата закінчення заморозків в окремі роки може зміщуватись до березня чи до травня. В аномально теплі весни (1966, 1972, 1989) заморозки припиняються на початку квітня, а в аномально холодні (1961, 1980) в середині травня. Середнє відхилення дати весняного заморозку складає 12 днів. Інтенсивність останніх заморозків, як правило незначна, але може завдати серйозної шкоди овочевим культурам та цвітінню фруктових дерев.

Перші осінні заморозки у Львові починаються з другої декади жовтня, середня дата припадає на 10 жовтня. .При ранніх вторгненнях холодних повітряних мас перший осінній заморозок може наступити з другої половини вересня (1977, 1985, 1986, 1990 рр.), а в умовах теплої осені - лише в кінці жовтня. Середнє відхилення осіннього заморозку складає 10 днів.

Середня тривалість безморозного періоду у Львові складає 167 днів. Коливання дат настання та припинення заморозків обумовлює значну мінливість тривалості безморозного періоду в окремі роки.

Число днів з морозом в повітрі також коливається від 102 (1990 р.) до 151 (1965 р.). Середнє число днів з морозом у Львові дорівнює 125 дням.

Температура грунту залежить від надходження сонячної радіації, гранулометричного складу та структури грунту, його вологості, характеру рослинності, рельєфу, а взимку - в значній мірі від наявності та стану снігового покриву.

Середньомісячна температура повітря — −4,6°C у січні і +17,3°C у червні. Середньорічна температура повітря — +7,9°C. Абсолютний максимум температури повітря — +37,0°C зафіксований у серпні 1921 р. (Львів), абсолютний мінімум — −33,6°C 10 лютого 1929 р. (Львів). Холодна зима була у 1941-1942 рр. Температура часто опускалася нижче −20-25°C.

У середу, 14 липня 2021 р., у Львові зафіксували новий температурний рекорд. Так спекотно у цей день не було останні 75 років метеоспостережень. За даними синоптиків, 14 липня о 15:00 у Львові зафіксували 32. Попередній температурний рекорд цього дня був зафіксований у 1959 році – тоді температура повітря піднялась до 31,4, що на 0,6 менше, ніж у 2021 році (львівський гідрометцентр має дані про температуру повітря на Львівщині із 1946 року).

В січні та лютому сильні морози спостерігалися у 1963, 1970, 1979, 1987 і 2006 рр., коли температура повітря знижувалася до мінус 20-30°С.  Досить добре в пам’яті винниківчан закарбувалася зима 1987 р. Мінімальна температура 1987 р.: 7 січня -  -18, 9°C, 8 січня -  -28, 2°C, 9 січня -  -27,1°C, 13 січня -  -24,9°C, 14 січня -  -24,5°C. У грудні 2015 р. спостерігалася аномально тепла погода, яка була схожа на початок весни. 27 грудня температура повітря — +11°C. Додатна температура протрималася майже місяць (до 29 грудня). Загалом, за останні 100 років температура повітря у Винниках має тенденцію до підвищення.

Режим вологи.

Однією з найважливіших характеристик зволоження являється вологість повітря, що обумовлюється циркуляційними процесами, температурою повітря, підстилаючою поверхнею, кількістю опадів. Вологість повітря - це наявність водяної пари у повітрі.. Кількість водяної пари в повітря постійно змінюється в залежності від фізико-географічних умов.

Вміст водяної пари в повітрі оцінюється трьома величинами: відносною вологістю, пружністю водяної пари, дефіцитом вологості. Середні багаторічні дані відносної вологості за період 1961 - 2010 роках становили 78.7%, тобто наближались до величини в 80%, що є якісною характеристикою вологого типу клімату і визначає ступінь комфортності кліматичних умов для проживання людини. У 60-х роках серередньорічні величини відносної вологості становили 79.3%, у 70-х роках зріс до 80%, а починаючи з 80-х років до кінця аналізованого періоду відбувається її постійне падіння, яке в перше десятиліття ХХІ століття понизилось до 76,6%, що вказує на зростання сухості клімату.

Значення відносної вологості відображає ступінь насичення повітря водяною парою, зволоження повітря. При відносній вологості від 80% до 100% найбільш часто випадають опади, але при відносній вологості 40 % та менше опади припиняються. При зниженні температури відносна вологість збільшується, а з підвищенням температури зменшується.

Атмосферний тиск та хмарність.

Атмосферний тиск - це сила з якою тисне стовп повітря атмосфери, на предмети, що в ній знаходяться, та земну поверхню. Він в любій точці землі рівний масі, що знаходиться у стовпі повітря. Нормальний тиск атмосфери складає 1013 гПа.

Атмосферний тиск розподіляється нерівномірно та постійно міняється. Від його розміщення та динаміки залежить переміщення різних баричних утворень при земній поверхні (циклонів, антициклонів), які визначають характер погодніх умов. Атмосферний тиск на метеорологічній станції Львів вимірюється ртутним барометром, встановленим на висоті 319,4 м.

В залежності від характеру атмосферної циркуляції та сезону протягом року тиск змінюється. В холодній порі року відмічається більш високий тиск, а більш низький - в теплій, це пов’язано із загальним прогріванням атмосфери.

Багаторічні величини розподілу атмосферного тиску показують закономірності його зміни в залежності від частоти та тривалості впливу синоптичних об’єктів - циклонів чи антициклонів та їх трансформації під впливом місцевих чинників. Середньорічна норма атмосферного тиску становить 978 гПа, проте амплітуда змін між роками зафіксована невелика - всього 5.3 гПа. Максмальні величини атмосферного тиску 980,4 гПа спостерігались в 1978 р. і також високими атмосферними тисками відзначались 1972, 1975, 1982, 1983,1989, 1991, 2003 і 2006 роки, що характеризувалися переважанням антициклональних типів погоди, які супроводжувались підвищеними температурами в літню пору та пониженням температури повітря у зимову пору з меншими сумами опадів.

Найменший атмосферний тиск був характерний для 1966 (975.1 гПа). Низькі атмосферні тиски спостерігались також у 1965, 1970, 1981, 2000 роках.

Періодичність змін атмосферного тиску нерівномірна. Періоди пониженого атмосферного тиску тривали 5-7 років, тоді як аналогічні періоди підвищеного тиску тривали лише 1-2 роки.

Хмарність протягом 1961-2010 років характеризується багаторічною нормою 6.8 балів загальної хмарності при амплітуді змін відповідно в 1.7 балів, тоді як аналогічні величини для хмар нижнього ярусу становлять відповідно 4.5 і 1,6 бали. Їх вимірювання здійснюється візуальними спостереженнями, а також з приміненням приладів-висотомірів, які вимірюють нижню висоту хмар.

Вітер.

Вітровий режим на території м. Львів визначається зміною радіаційного режиму протягом року і пов’язаний з цим термічним режимом, а також динамікою тиску над територією. Від горизонтального баричного градієнту залежить швидкість вітру, від розташування областей високого і низького тиску залежить його напрям. Вимірювання напрямку і швидкості вітру на метеорологічних майданчиках здійснюється на висоті 10-12 м за допомогою флюгера Вільда або анеморумбометрів.

Багаторічна норма швидкості вітру становить 3.2 м/с, з амплітудою в 1.7 м/с проаналізованих для 1961 по 1993 роки. Максимальна швидкість вітру 4,2 м/с за середньорічними величинами спостерігалися в 1988 року.

Переважаючими вітрами за багаторічною нормою є вітри західних (315) і південно-східних (266) румбів, а найменше південних румбів (119 випадків). Це вказує на переважання протягом року атлантичного повітря і його значного впливу на формування режиму температури і опадів.

Атмосферні опади.

Атмосферні опади є однією з найважливіших характеристик клімату. Випадають опади звичайно із шарувато-дощових, високо-шаруватих, шаруватих та купчасто-дощових хмар в рідкому стані (дощ, зливовий дощ, морось), твердому (сніг, град, снігові зерна), або змішаному (дощ із снігом, мокрий сніг та зливово мокрий сніг).

Кількість опадів визначається висотою шару води (мм), яка випала за певний інтервал часу: година, доба, місяць, рік та ін.

Винниківщина знаходиться в зоні достатнього зволоження.

Тут опади протягом року обумовлюються головним чином, циклонічною діяльністю. Циклони, які переміщаються з Атлантичного океану та Середземного моря приносять до 80% річної кількості вологи. Основна кількість опадів (69,4% ) відмічається в теплий період року з квітня по жовтень включно. Вони розподіляються нерівномірно: взимку випадає 137 мм (18,3% річної кількості), весною 179,3 мм (24%), літом 271,2 мм (36,2%) та восени 160,9 мм (21,5%).

Для Винниківщини характерний континентальний тип випадання опадів з максимумом в літні місяці та мінімумом зимою. Так, середні за період місячні суми опадів в липні досягають 101,4 мм (13,6%, від річної суми), тоді як мінімум випадає в січні - 41,4 мм (5,5%) від річної суми, або більше як у два рази менше як у липні..

Для атмосферних опадів характерний складний розподіл протягом року. Максимальні суми опадів приурочені до циклональних типів погод, місяців з найвищою хмарністю, викликаною також конвекцією у в теплу пору року. Темп наростання опадів по місяцях від зими до літа становив 16,2 мм/місяць.

Особливо активне наростання відбулось від квітня до травня - 31 мм, тобто у два рази, що викликано впливом не тільки циклонічної діяльності, але і завдяки місцевим конвективним дощам. Про останнє свідчать також максимальні суми опадів за добу, який в травні досягає 65,9 мм (1989 рік).

Найбільш дощовою порою року є літо, коли за три літні місяці випало 271,2 мм. Коливання середньомісячних сум опадів в літній період були незначні, в межах 22,7 мм, між липнем та серпнем. В серпні понижуються максимальні добові суми опадів, які для серпня становили 52,2 мм (1969 р.), що вказує на відносне затухання циклонічної діяльності і конвективних процесів.

Темп випадання атмосферних опадів від липня до листопада становить 13,3 мм/рік, що трохи нижче, ніж в першу половину року. Початок осені характеризується падінням суми опадів у вересні та жовтнімайже у 2 рази в порівнянні з липнем.

Мінімум опадів в осінній період припадає на листопад, досягнувши 48,3 мм. Про це свідчать також різке зменшення максимальних сум атмосферних опадів за добу до 26,6 мм (1965 р.), що в порівнянні з червнем, коли вони досягають максимуму -86,3 мм (1966 р.), зменшується майже в три рази.

Розподіл опадів протягом року відбиває складну систему атмосферної циркуляції і температурного режиму, особливо в теплу пору року.

У Львові сумарна тривалість випадання опадів в середньому за рік досягає 1373 години. (10% всього часу в році). За розглядуваний період з 1961 по 2010 роки середньорічна норма опадів становила 748.4 мм. Амплітуда річних сум опадів за вказаний період становить 502, 1 мм. Аналіз відхилень річних сум опадів від багаторічної норми показує, роки з максимальними і мінімальними їх величинами.

На Винниківщині спостерігаються всі види опадів, так як вона розташована в помірно-континентальному кліматі, а зимою спостерігаються від’ємні температури .

Найбільше число днів з твердими опадами приходиться на січень, з рідкими та змішаними - на грудень. Від зими до весни доля твердих та змішаних опадів знижується і вже до травня їх буває не більше 1 дня.

Частота випадання опадів характеризується числом днів з різною їх

кількістю. За день з опадами прийнято рахувати день, коли випало 0,1 мм і більше. В середньому за рік у Львові 177 днів з опадами, і 42 дні з їх слідами (0,0 мм).

Середньорічні суми опадів характеризуються значною мінливістю в окремі роки  – від 640 мм (2003 р.) до 930–956 мм (2008, 2010 рр.). Також протягом останнього десятиліття спостерігаються значні відмінності і в середніх сумах опадів за окремі місяці, наприклад, середньомісячна сума опадів у лютому варіюється від 20 мм (2008 р.) до 83 мм (2004 р.), в липні від 26 мм (2003 р.) до 168–170 мм (2006, 2004 рр.). 1893 р. випало 1 422 мм за рік, з них тільки у липні — 301 мм. 1904 р. випало 369 мм. Були роки, коли місячна сума опадів становить 1— 5 мм – це березень 1901 р.

Влітку в околицях Винник бувають часті зливи, особливо рясні дощі, інтенсивність яких дорівнює 0,1–0,3 мм/хв. Це відбувається тоді, коли хмари надходять зі сходу. Їм на перешкоді стають Чортова скеля, г. Жупан та г. Лисівка, таким чином хмари діляться на дві гілки: одна гілка іде на захід північною стороною оминає Чортові скелі, а друга – південною обходить г. Лисівку. Перед підвищенням Давидівського пасма вони ніби роблять «зупинку», саме тут випадають зливові дощі.

Сніговий покрив завдає суттєвого впливу на формування клімату Винниківщинии в зимовий сезон. Взимку снігова поверхня поглинає приблизно 40-50% тепла, що надходить у вигляді сумарної радіації. Навесні посилення інсоляції та зниження альбедо снігу до 40% сприяє його таненню. На танення снігу витрачається велика кількість тепла, що уповільнює підвищення температури повітря.

На Винниківщині сніговий покрив як правило, з’являється на початку третьої декади листопада.

Від появи снігового покриву до стійкого його утворення існує період

передзимів’я, який в середньому триває 30 днів. Іноді він триває більше двох місяців. Так, взимку 1971-1972 передзим’я відмічалось з 16 листопада до 6 січня (82 дні). Бувають зими (1963-1964, 1967-1968, 1969-1970, 1975-1976), коли сніговий покрив відразу стає стійким. Такі умови бувають один раз за 5 років (20% ймовірності).

В середньому, стійкий сніговий покрив руйнується в кінці лютого. Може це відбуватись як в грудні, так і в квітні.

В кінці березня, через місяць після руйнування стійкого снігового покриву, наступає післязимів’я, сходить сніг. Остаточний схід снігового покриву на Винниківщині відмічається в кінці березня. В роки з ранньою та теплою весною сніг може в кінці лютого, на початку березня.

При вторгненні арктичних мас повітря можливі снігопади в другій декаді квітня (1976, 1981, 1982 рр.). Були роки, коли зима довго не хотіла втрачати свої позиції. Так дата пізнього сходу останнього снігу була зафіксована в 1964 р. - 10 квітня, в 1965 р. - 8 травня, 4 квітня - 1989 р., 9 травня -1987 р., 19 квітня -1979 року.

Сніговий покрив на Винниківщині тримається в середньому 126 днів. Так в зиму 1989 р. сніг зберігся 41 день, а зимою 1966-1967 рр. - 176 днів.

Висота снігового покриву з моменту його залягання поступово збільшується: в листопаді вона рівна 2 см, у кінці січня другій декаді лютого - 12-13 см. З третьої декади березня висота снігового покриву починає зменшуватись до 3 см.

Для населення значні труднощі створюють сильні снігопади, під час яких менш ніж за 12 год. випадає більше 20 мм опадів. На Винниківщинісильні снігопади відмічаються нечасто.

У зимовий період на Винниківщині утворюється більш-менш стійкий сніговий покрив, який добре оберігає ґрунт від переохолодження і відіграє важливу роль у режимі зволоження. Максимум снігу випадає в січні на початку лютого (його висота 10—15 см, в лісі 20—25 см).

Стійкий сніговий покрив дуже рідко встановлюється відразу. Таких виключень небагато. Як приклад – зима 1995—1996 рр. (коли сніг випав 4 листопада 1995 р. і протримався аж до кінця березня 1996 р.). 2015 р. перший сніг випав 12 жовтня, а у 2016 р. — 12 листопада. У 2022 р. перший сніг – 17 листопада. Звичайно йому передує утворення декількох тимчасових покривів. Сніг випадає до кінця березня, або першої половини квітня. Внаслідок зростання температури, зникає сніг також поступово.

Суворою була зима 1912 р., коли ще в середині квітня місяця, в час Великодніх свят місто було засипане снігом. Цікаво, що практично 100 років по тому (лютий 2021 р.) ситуація повторилася. Потужні снігопади були у Винниках і у 1929 р. Товщина снігового покриву становила 60-100 см. Прoїзд пoтягiв Винниківською залізницею тoдi бyв зyпинeний чeрeз вeличeзнi кyчyгyри снiгy, якi бyли кiлькa мeтрiв y висoтy. Пeршi снiгoпaди трaпилися вжe в пeршiй пoлoвинi жoвтня 1928 р. Пoстiйний снiгoвий пoкрив тривaв бeзпeрeрвнo з пoчaткy грyдня дo сeрeдини квiтня 1929 р., a йoгo тoвщинa в пeрioд з сiчня пo бeрeзeнь стaнoвилa вiд 20-60 см.

Львiвськi вyлицi взимкy 1929 рoкy рoзчищaв вiд снiгy гyсeничний тaнк. Гaзeти пoвiдoмляли тaкe: «Вжe кiлькa днiв прaцює y Львoвi – гyсeничний тaнк, oблaднaний мoтoрoм пoтyжнiстю 1000 кiнських сил, який викoристoвyється для видaлeння бiльших шaрiв снiгy. Koли тaнк їхaв пo вyлицях, тo викликaв нeaбиякe зaхoплeння тa вeликий iнтeрeс y пeрeхoжих» (Метри снігу у висоту: Якою була зима у Львові в 1929 році. 2020 р.).

Сніжними були зими 1932 р., 1935 р., 1941 р., 1942 р., 1960 р. і т. д.

*1976 р. січень – 50 см.

*1996 р. лютий – 52 см.

*1999 р. лютий – 40 см.

*2013 р. березень – 29 см.

*13 лютого 2021 р. – понад 40 см.    

Загалом норма опадів для лютого – 43 мм снігу. У 1996 р. сніжило цілий лютий, на кінець місяця було 52 см снігу.  Тоді сніг тримався цілий місяць. Сніжна погода була у лютому 1999 р., тоді найвища висота снігового покриву була 40 см.

У лютому 2014 року було 82,7 мм, а у грудні 2017 року було 105 мм снігу.

11 лютого 2021 року випало 100% місячної норми снігу. Висота снігового покриву – 40 см (на 12 лютого). По висоті снігового покриву найближчий до нас рік 2013. Але це була не зима, це був березень. Тоді висота снігового покриву була 29 см, там також були сильні опади. 

Якщо з 7 до 11 лютого до нас підходили відносно тепліші повітряні маси з південного заходу з опадами, то вже з 12 лютого з півночі опустилася холодна повітряна маса арктичного походження, і це зумовлювало від’ємні температури. Так, 12 лютого упродовж доби – сніг, ожеледиця й хуртовини. Нічні температури становили 13 лютого -12ºС – -15ºС морозу, а денні – -7ºС.

Стихійні метеорологічні явища.

Ураганний вітер в червні 2006 р. Сильний буревій пройшов над Винниками 23 червня 2008 р. Стихія розгулялася внаслідок проходження холодного фронту з північного заходу з температурою повітря 18—20°С і зіткненням його з теплим атмосферним фронтом, який знаходився над Львівщиною, з температурою повітря понад 30°С, у час з 14.00 до 16.00 год. Ураганний вітер до 34 м/с, який супроводжувався сильними зливами, завдав шкоди господарству м. Винники та навколишнім селам.

Сильні морози в кінці січня – першій половині лютого 2012 р. У березні 2013 р. —  снігопади, що були пов’язані з проходженням циклону.

Агрокліматичні умови.

Положення території в поєднанні з лісистістю та заболоченістю впливає на агрокліматичні умови. Тривалість безморозного періоду 180 днів. Тут раніше починаються осінні (в другій половині жовтня) та пізніше закінчуються весняні (на початку травня) приморозки (приморозки — короткочасні зниження температури ґрунту і приземного шару повітря до 0°C й нижче вночі при позитивній температурі вдень; причина — вторгнення холодних повітряних мас та охолодження поверхні землі вночі). Найнебезпечніші весняні приморозки, від яких зазнають шкоди сади під час цвітіння, а також численні сільськогосподарські культури. Тому необхідно дуже уважно вибирати поля під ярі культури.

Необхідно також враховувати суми активних температур, які становлять 2 450 — 2 500°С, вони більші, ніж на сусідніх територіях. Вегетаційний період триває 233 дні, а період активної вегетації — 160 днів. Середня кількість опадів, що випадає впродовж вегетаційного періоду, за останні 15 р. збільшилась з 518 мм до 570 мм.

Середня дата весняного переходу через +5ºС спостерігається з 26 березня, а осіннього переходу  через +5ºС  з 14 листопада.

ПОРИ РОКУ.

Весна.

Початок весни пов'язується з переходом середньої добової температури через 0°С, що буває переважно в першій декаді березня.

Тривалість весняного періоду 2-2,5 місяці. Весняний період характеризується зменшенням хмарності та інтенсивним зростанням

температури. Найбільше потепління спостерігається від березня протягом квітня та травня. Під впливом переміщення теплих мас повітря з заходу та південного заходу починає інтенсивне руйнування сталого снігового покриву і остаточне його танення.

Після звільнення території від снігового покриву спостерігається загальне підвищення температури. Так, середня температура повітря о 13 годині в квітні 10-11°С, у травні близько 18°С, а максимальна досягає 27-31°С. Поряд з високими денними температурами в окремі роки навіть наприкінці травня і на початку червня спостерігаються нічні приморозки в повітрі.

У весняний період збільшується кількість опадів, особливо від квітня до травня. Дощі наприкінці весни набувають зливового характеру.

Літо.

Настання літа пов'язується з переходом середньої добової температури через 15°С, що буває в третій декаді травня. Кінець літа настає з переходом середньої температури через 15°С до нижчих температур.

Літо тепле, переважно дощове, триває в середньому 3-3,5 місяці. Найбільше опадів буває протягом червня-липня. Дощі випадають переважно зливові, тому розподіл їх по території нерівномірний. Обложні дощі літом бувають рідко.

За середніми багаторічними даними метеорологічної станції м. Львів, число днів з опадами в червні - 16, у липні та серпні - 15.

У літній період температура зростає повільніше, ніж весною. Середня температура зростає о 13 годині в період червень - серпень дорівнює 20-22°С, а максимальна в окремі роки припадає на липень-серпень досягаючи 32,8-33,7°С.

Осінь.

У перших числах жовтня починається перехід середньої добової температури через 10°С, що характеризує початок осені з нічними приморозками, поступовим зниженням температури. Між кінцем літа та

початком осені спостерігається теплий передосінній період, що триває 20 -25 днів, з середньою добовою температурою, вищою за 10°С, але нижчою за 15°С.

Кінець осені відзначається збільшенням хмарності, частими туманами та зменшенням опадів, котрі набувають обложного характеру. Проте восени днів з дощами більше, ніж літом.

Наприкінці жовтня і на початку листопада відбувається перехід середньої добової температури через 5°С та закінчується вегетаційний період. На фоні загального зниження температури часто бувають тимчасові потепління, котрі зумовлені переміщенням теплих мас повітря з південно-східних районів.

Зима.

Кінець осені та початок зими характеризується переходом середньої добової температури через 0°С, що буває наприкінці листопада. У цей час спостерігається передзимовий період з несталим температурним режимом, частими змінами погоди, що триває близько одного місяця.

З переходом середньої добової температури через -5°С та утворенням снігового покриву встановлюється зимовий режим погоди. Кінець зими настає після руйнування сталого снігового покриву. Тривалість зими 3-3,5 місяці.

Для зимового періоду характерні часті відлиги, можливі підвищення температури до 10-15°С тепла. В окремі роки бувають і холодні зими, коли абсолютні мінімуми температури повітря можуть досягати мінус 35°С. У зимовий період переважає хмарна погода з частими, проте невеликими опадами.

Зими на Винниківщині — м'які, морози нижче −20°C спостерігаються вкрай рідко. Стійкий сніговий покрив встановлюється не кожної зими. Переважає похмура погода із західними та південно-західними вітрами, які супроводжуються частим вторгненням вологого і теплого морського повітря з боку Атлантики й викликають відлиги. Відлиги бувають інколи настільки тривалими, що сніговий покрив повністю сходить і поверхня ґрунту відтає. Найчастіше відлиги спостерігаються у грудні.

Температурний режим. Середньомісячна температура повітря у січні — −4,6°C  Абсолютний мінімум температури повітря (−33,6°C) зафіксований 10 лютого 1929 р. (Львів). У 1928 - 1929 роках  взимку були рекордно низькі температури.

Холодна зима була у 1941-1942 рр. Температура часто опускалася нижче -20°C − -25°C.

В січні та лютому сильні морози спостерігалися у 1963, 1970, 1979, 1980, 1987, 2006, 2024 рр., коли температура повітря знижувалася до мінус -20°С − -30°С.  Досить добре в пам’яті винниківчан закарбувалася зима 1987 р. Мінімальна температура 1987 р.: 7 січня -  -18, 9°C, 8 січня −  -28, 2°C, 9 січня −  -27,1°C, 13 січня −  -24,9°C, 14 січня −  -24,5°C.  10 січня 1980 р. стовпчик термометра показував  -21,3° С.

Різдвяна холодна і сніжна зима була в січні 2024 р. 9 січня температура повітря була - -20°C,  10 січня - -19°C. Пониження температури було пов'язане з антициклон Hannelore, що утворився над Північним морем.

У грудні 2015 р. спостерігалася аномально тепла погода, яка була схожа на початок весни. 27 грудня температура повітря — +11°C. Додатна температура протрималася майже місяць (до 29 грудня). Загалом, за останні 100 років температура повітря у Винниках має тенденцію до підвищення.

Висновок.

У мікрокліматі окремих частин Винник є як відмінності, так і багато спільного, а саме: м’якість, що виявляється у невеликих різницях температур літа і зими, та висока зволоженість, про яку свідчать річні суми опадів.  Показники теплового балансу свідчать про те, що в межах Винниківщини формується помірно-вологий клімат. Кількість опадів перевищує величину випаровування.

М’який клімат, горбиста заліснена місцевість надають неповторного ландшафтного колориту Винникам та околицям, що свого часу дало привід назвати цю місцевість «Малою Швейцарією».

Використано матеріали «ЗВІТ ПРО ВИКОНАННЯ ПОСЛУГИ З ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ РОЗРОБОК У ГАЛУЗІ ПРИРОДНИЧИХ і ТЕХНІЧНИХ НАУК (73.10.1)» (А. Мельник, П. Шубер, В. Шушняк, Г. Савка та ін.; 2011).

*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016.  312 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  420 с.

*Байцар Андрій. СТАЛИЙ РОЗВИТОК ГРОМАДИ м. ВИННИКИ. Монографія. Львів-Винники, 2024. 177 с.

2020 р. Олег Кучерепа





Немає коментарів:

Дописати коментар