Польська окупація м. Винники (1919-1939 рр.). Хронологія подій

16 квітня 1919 р. — поляки вдруге здобули Винники та Чортову скелю, на якій були позиції артилерії УГА.

17—18  квітня 1919 р. — бої з поляками навколо Винник.

1919 р. (квітень) — поляки долотами відбили все обличчя на пам’ятнику Т. Шевченку.

1919 р. (травень) — ліквідація польською владою 5-го класу в українській школі (звільнення вчителів-українців та призначення на їх місце вчителів-поляків).

2 лютого 1920 р. — народилася Винників Наталя Сидорівна (діяч ОУН).

17 травня 1920 р. — народився Кияк Роман Андрій (псевда: Кривоніс, Фігурка; діяч ОУН та Української Греко-Католицької Церкви).

Свято крилошанства о. Григорія Гірняка (1931 р.)

19 серпня 1920 р. — до Винник ввійшов один із полків польської 13 Срілецької дивізії, яка 18 серпня під с. Куровичі влаштувала бій з більшовиками.

19—20 серпня 1920 р. — бойові дії в околицях Винник між Червоною армією і поляками (штаб Будьонного розмістився на станції Борщовичі).

23 жовтня 1920 р. — засідання у місцевого урядового комісара Мечеслава Вейса (ухвалено вимогу просити намісництво виділити Винникам безпроцентну державну позику в сумі 500 тис. польських марок для побудови нового приміщення школи).

23 грудня 1920 р. — Польща поділила Східну Галичину на три воєводства — Львівське, Тернопільське і Станіславське, які влада почала офіційно називати «Маlороlsка Wschodna» (Східна Малопольща) та заборонила вживати назви «Західна Україна» і «Східна Галичина».

23 грудня 1920 р. — 4 грудня 1939 р. — у складі Львівського воєводства (Львівський повіт).

23 грудня 1920 р. — 10 січня  1940 р. — у складі Львівського повіту (Польща та УРСР).

1921 р. — 1 січня 1924 р. — сільська ґміна Винники.

1921 р. — 1 квітня 1933 р. — сільська ґміна Вайнберґен.

1920-ті рр. — ксьондз Антоні Сочинський (активний провідник польської шовіністичної політики у Винниках та навколишніх селах).

1920-ті рр. — проживав Калинович Володимир Сидорович (мовознавець, публіцист, професор Львівського університету (німецька філологія), громадський діяч) в урочищі  «Кут» (вул. Руська, 37). Тут мешкала його матір — Фердинанда, яка після смерті чоловіка, Сидора Калиновича, вийшла заміж за товариша Володимира – Миколу Полєка (професора Львівського університету).

1920-ті рр. — Щуровський Євген (поручник УГА, громадський та політичний діяч, член правління «Союзу Українських адвокатів у Львові») адвокат у Винниках.

1920-ті рр. — Щуровський Володимир Іванович (член Українського лікарського товариства, дійсний член НТШ, громадський діяч) директор  стрілецького шпиталю у Винниках (в урочищі «Кут»).

1920-ті рр.— 1926 р. — курінь пластунок ім. Марти Борецької (керівник — Ольга Гулівна).

1920—1930-ті рр. — активними діячами культурного і громадського життя Винник були: о. Григорій Гірняк, проф. Микола Полєк, проф. Володимир Калинович, адвокат Євген Щуровський, нотар Володимир Левицький, д-р Ярослав Левицький, д-р Теодор Мацьків, управитель Кооперативу Олекса Корчовський, господарі Стефан Кіяк, Михайло Пивовар та ін.

1920—1930-ті рр. — на залізничній лінії курсували спеціальні відпочинкові приміські потяги.
1921 р. — 1935 р. — о. Григорій Гірняк Винниківський декан (1906-1921 рр. - заступник).

1921 р. — поселилися два (Єгоров та Письменников) православні мешканці – донські козаки.

1921 р. — засновано «Лисинецьку фабрику пресованих дріжджів і спирту, спілку акціонерну».

1921 р. — перепис населення. У Винниках — 3 603 особи (з них— поляків

1 835 осіб (50,9%), українців — 1 456 осіб (40,4%), євреїв — 250 осіб (6,9%), інші — 62 особи (1,7%).

1921 р. — призначено шкільним інспектором Винниківського округу п. Вавщака (поляк).

1921 р. — Ян Кохан (поляк) директор школи (попередній директор українець Дмитро Вовків помер у 1918 р.). В українській школі 4  вчителі-поляки та 2 вчителі-українці.

1921 р. (зима) — Похоронний комітет по перезахороненню тлінних останків січовиків (голова — Андрій Курчак, члени комітету:  о. Григорій Гірняк, доктор Ярослав Левицький, Павло Кіяк, Степан Ханас, Василь Обаранець, Василь Дмитерко, Осип Гадус та дві місцеві вчительки Панейківна і Грицківна.).

24 квітня 1921 р. — великий стрілецький похорон, тіла українських воїнів перевезено на місцевий цвинтар і поховано у стрілецькій могилі. Похорон очолив о. прелат Леонтій Куницький з кільканадцятьма священиками з Винник та околиць.

1921 р. (червень) — концерт до 5 річниці смерті І. Франка у німецькому народному домі (збір коштів на побудову  пам’ятника воїнам УГА).

1921 р. (літо) — відновлення діяльності «Сокола» (т-во мало у власності город – три чверті морга); створення аматорського гуртка під керівництвом Василя Дмитерка.

1921 р. (літо) — лист Винниківської управи Українського Педагогічного Товариства (з 1926 р.  «Рідна школа»)  до Міністерства освіти та віровизнань з проханням дозволити відкрити у Винниках українську вчительську семінарію.

1921 р. (вересень) — засідання шкільної ради у Винниках, на якій було піднято питання щодо розміщення класів у одному приміщенні (учасники: ксьондз Антоній Сочинський, о. Григорій Гірняк, начальник пошти і урядовий комісар Мечислав Вейс, Федір Грицко, нотаріус Володимир Левицький, директор чоловічої школи Ян Кохан та шкільний інспектор п. Вавщак).

21 вересня 1921 р. — Похоронний комітет провів збірку збіжжя на потреби будівництва пам’ятника воїнам УГА.

10 грудня 1921 р. — конференція у Винниківській школі під керівництвом шкільного інспектора п. Вавщака, який довів до відома вчителів розпорядження Повітової шкільної ради, котрим передбачався відповідний розподіл класів.

1922 р. — Українське товариство допомоги інвалідам придбало будинок (на тодішній вул. Собєського) для хворих на туберкульоз, бездомних інвалідів – учасників визвольних змагань.

1922 р. — народилася Дмитерко (Чайка) Ірина Романівна — педагог, громадська діячка (директор школи українознавства при церкві св. Йосафата в Чикаго).

1922 р. — відновила діяльність тютюнова фабрика (директор п. Маєвський).

1922 р. — відновлення діяльності «Просвіти» (у власності 10 будівельних парцель) і споживчого кооперативу «Торгова спілка» (у власності будинок з великою вітальнею та сценою).

1922 р. — 1923 р. — працювали польські жіноча і чоловіча шестикласні школи та чотирикласна українська паралельна з шестикласним навчальним планом на п'ять класів. Директори: чоловічої польської школи Я. Кохан. жіночої польської школи Яксманіцька (польська чоловіча школа — 205 учнів, польська жіноча  школа — 220 учнів, українська паралельна школа — 270 учнів).

1 березня 1922 р. — прибув  на постійне проживання Іван Липа.

5 червня 1922 р. — встановлення та освячення першого на Україні пам’ятника воїнам УГА (архітектори — Левко Лепкий та Павло Ковжун; скульптор — винниківчанин Василь Сидурко). Пам'ятник освятив прелат о. Леонтій Куницький. Присутні  — близько 10 000 осіб.

1922 р. (липень) — повітова шкільна рада у Львові надала винниківському комісарові Мечиславу Вейсу для пришвидшення будівництва школи у Винниках квоту у розмірі 300 тис. польських марок під 5%.

1922 р. (вересень) — 22 квітня 1924 р. —  проживав Іван Огієнко.

1923 р. — збудовано «Лисинецьку фабрику пресованих дріжджів і спирту» (фабрика почала функціонувати). З 1945 р. – Львівський дріжджовий завод, з 1994 р. – АТ «Ензим».

1923 р. — збудовано будинок по теперішній вул. Галицькій, де знаходиться Винниківська міська рада.

14 червня  1923 р. — народився Ференчук Юрій Дмитрович (псевдо Хрущ) — член ОУН, воїн УПА, політв'язень, учасник Кенґірського повстання, краєзнавець.

10  липня 1923 р. — лист винниківської інтелігенції «До українського громадянства!» (опублікований в газеті «Діло»  №79 від 12.07.1923),  щодо заснування Української вчительської семінарії і будівництва Народного дому у Винниках.

19 липня 1923 р. — нарада (в читальні «Просвіти») щодо заснування Української вчительської семінарії і будівництва Народного дому (122 делегати від Винниківського судового повіту; ініціатор д-р Євген Щуровський). Вибрано повітовий комітет: проф. Вол. Калинович (голова), о. Олянович з Лисинич (заст. гол.), дир. Банах (секретар), о. Васильківський і п. Пивовар (скарбники), п. Кернога Мих. і дир. Банах Денис.

24 липня 1923 р. — т-во «Сокіл» та читальня «Просвіти» провели всенародне гуляння у німецькому лісі (Діброві) у Винниках. Дохід – на будову Народного дому та впорядкування могил українських воїнів.

1 вересня 1923 р. — 26 жовтня 1923 р. — Українська вчительська семінарія. Закрита винниківським комісаром Мечиславом Вайсом (за розпорядженням львівських властей).

1 вересня 1923 р. — 26 жовтня 1923 р. — приватна українська початкова п’ятикласна школа (учитель п. Вальчик). Закрита винниківським комісаром Мечиславом Вайсом (за розпорядженням львівських властей).

9 вересня 1923 р. — посвячення шкільного будинку де розміщено було Українську вчительську семінарію та приватну українську початкову п’ятикласну школу.

2 жовтня  1923 р. — заходом Товариства кредитово-торговельного і Кружка „Рідної Школи” засновано Українську Захоронку. В Захоронці було 80 дітей, а вела її учителька п. Т. Рибаківна.

1923 р. (листопад) — в українській винниківській школі скасовано посади греко-католицьких катехитів та позбавлено українців права вивчати релігію рідною мовою; перехід шкільної документації на польську мову.

13 листопада 1923 р. — помер  Іван Липа.

15 листопада 1923 р. — похорони  Івана Липи.

1 січня 1924 р. — 1934 р. — міська ґміна Винники.

1924 р. — комітет по відновленню пам’ятника Т. Шевченку (очолив Тома Магаляс).

1924 р. — освячення дзвонів у костелі.

7 травня 1924 р. — звернення Комітету з проханням до старости 25 травня відкрити пам'ятник Т. Шевченку.

21 вересня 1924 р. — відкрито дім читальні «Просвіта».

1924 р. (жовтень) — чергове звернення Комітету з проханням до старости відкрити пам'ятник Т. Шевченку.

29 листопада 1924 р. — гурток «Рідної школи» ім. А. Гладишовського.

1925 р. — зведена мурована стінна дзвіниця у церкві Воскресіння ГНІХ (архітектор Олександр Лушпинський).

1925 р. — лікарська консультація (відкрита Яковим Нагляком). Попервах

д-р Нагляк проживав на квартирі в будинку Михайла Маркевича, а згодом збудував собі будинок (тепер Історико-краєзнавчий музей) по теперішній вул. Галицькій, 26. Тут було встановлено перший у Винниках рентген-апарат.

17 лютого 1925 р. — народився Богдан Маркевич (український футбольний тренер).

22 лютого 1925 р. — перші загальні збори гуртка «Рідної школи» ім. А. Гладишовського (1925 р. – 178 членів, 1926 – 245 членів; активні діячі: Михайло Климкевич, Петро Кіяк, Юліан Домазар. Степан Копач, Володимир Бедрило, Анна Банах, Лука Костів, Євген Щуровський, Андрій Бялий, Володимир Дуткевич, Павлина Чапранів, Володимир Лельо, Василь Дмитерко та ін.).

29 березня 1925 р. — відкриття відновленого першого скульптурного пам'ятника Т. Шевченкові на Україні.

18 жовтня 1925 р. — народне віче  (понад  400 осіб з Винник та навколишніх сіл) проти ухвалення польським сеймом закону про колонізацію західноукраїнських земель. Віче відкрив адвокат Євген Щуровський. Голова зборів — о. Петро Пилипець з Підборець.

28-30 жовтня 1925 р. — виступ в Народному домі Українського наддніпрянського театру Ольги Міткевич. Вистави: «Циганка Аза», «Вій», «Пан Твардрвський».

25 грудня 1925 р. — Головна управа «Просвіти» іменувала Володимира Левицького (Василя Лукича) своїм почесним членом.

1925 р. (грудень) — 1926 р. (серпень) — діяли два курси крою та шиття для дівчаток (організатор – т-во «Рідна школа»). Навчалося — 100 і 20 учениць.

1926 р. — Головна управа «Просвіти» у Львові іменувала Володимира Левицького (Василя Лукича) своїм почесним членом, винниківські українці  відсвяткували 70-річчя з дня його народження, увіковічивши цей день спільною фотографією на площі перед Народним домом, що її колись було придбано стараннями ювіляра.

1926 р. — Володимир Левицький дійсний член НТШ.

26 квітня 1926 р. — збори  партії УНДО судового Винниківського повіту (46 делегатів з 18 сіл повіту). Нараду проводили Іван Ліщинський та Євген Щуровський. З Винник виступали Іван Стефанишин, Корчовський, Копач, Магаляс.

27 червня 1926 р. — свято до 10-ліття смерті Івана Франка (11. 30 год. відбулося посвячення дуба ім. Франка на площі «Сокола», 16 год. – академія в читальні «Просвіти»). Встановлення меморіальної дошки польська влада заборонила.

21 листопада 1926 р. — збори винниківської філії товариства «Рідна школа» (присутні 64 учасники). Винниківська філія  охоплювала не лише Винники, але й довкільні села. Збори батьків, котрі вислали делегацію до шкільного куратора та до повітового інспектора.

1927 р. (липень) — вибори до Громадської ради Винники (почала працювати 24 січня 1928 р.). Було обрано: 19 українців, 21 поляка і 8 жидів; бурмістром — поляка, заступником бурмістра українця д-ра Якова Нагляка, асесором теж українця Павла Кияка.

1926 р. (листопад) —  петиція до Міністерства освіти та віровизнань з домаганням заведення двох шкіл з українською мовою викладання та збір підписів батьків дітей шкільного віку.

1926 р. (кінець) — за результатом плебісциту у Винниках, в обох місцевих школах було введено утраквізм.

1927 р. — 1932 р. — навчаючись на юридичному факультеті Львівського університету, мешкав у Винниках Юліан-Юрій Омелянович Дорош (український фотограф-художник).

1927 р. — 1928 р. — на тютюновій фабриці працювало 659 осіб (508 – жінки).

1927 р. — 1928 р. — футбольна команда «Хмара» (засновник В. Дмитерко).

1927 р. — польська влада ліквідувала українську школу та ввела семикласну з польською мовою викладання, поділивши її на школу для хлопців і дівчат.

14 травня 1927 р. —  в залі читальні «Просвіти» відбулися збори партії УНДО Винниківського судового повіту. Голова зборів — Іван Стефанишин. Президія: Михайла Пивовар, С. Москва, Е. Шпаківський з Винник та М. Кернога з Підберізців.

29 травня 1927 р.  — в залі читальні «Просвіти» відбулося передвиборче повітове жіноче віче.

18 вересня 1927 р. — здвиг винниківського «Сокола» та інших «Соколів» з всієї Львівської землі (похід на кладовище до могили воїнів УГА під проводом 4 священиків; панахида за загиблими героями; промова о. Г. Гірняка; виступи хору під керівництвом п. Шпаківського та оркестру з Підберізців;  руханкові вправи на площі «Сокола»; виступи оркестрів з Романова та Підберізців).

27 лютого 1927 р. — велике господарське віче у читальні «Просвіти» скликане Львівською філією «Сільського господаря». Голова віча — інж. М. Курах, містоголова п. Магаляс, секретар  д-р Баб’як.

1928 р. — у Винниках проживав Антін Крушельницький (український письменник, літературний критик і літературознавець, педагог, міністр освіти УНР (1919 р.), редактор шкільних хрестоматій з української літератури (Відень, 1919—1922), видавець-редактор громадсько-літературних журналів совєтофільського напрямку).

1928 р. — єврейське доброчинне кредитове товариство.

1928 р. — польське спортивне товариство «Зоря».

1928 р. — українська спортивна команда «Сокіл».

1928 р. — лист винниківчан до Леона Готфрейда (власника пошкодженої будівлі) з вимогою припинити руйнування  тютюнової фабрики (замку).

1928 р. — 1930 р. — курінь пластунок ім. Софії Галечко.

19 лютого 1928 р. — народне передвиборче віче на підтримку партії УНДО (біля 600 осіб з Винник та довкільних сіл). Промовляли кандидатами на послів Іван Лішинський, делегатка Центрального Комітету п. Вигнанська, о. Осташевський і Михайло Кернога.

1928 р. (березень) — вибори до Сейму та Сенату. Учасників голосування у Винниках — 1 549 осіб, у Вайнберзі — 308 (москвофіли не одержали ні одного голосу).

1928 р. (червень) — Громадська рада ухвалила рішення, що протоколи засідань мають вестися двома мовами (українською та польською). Півроку (з січня) поляки та євреї бойкотували це рішення.

1 січня 1929 р. — ліквідація повітового суду у Винниках.

1929 р. — Український робітничий спортивний клуб (керівник Юліан Кметь).

1929 р. — створена спеціальна комісія архітектурної ради з обговорення реконструкції замку (В. Лело, Р. Леваковський, Т. Вребель, Б. Віктор).

6 жовтня 1929 р. — концерт на честь Івана Франка (диригент хору Василь Согор, організатор свята – П. Кобзан). 
1930-ті рр. — аптека (по теперішній вул. Галицькій, 23; найдавніша діюча аптека у місті). За радянських часів у правій частині будинку мешкала завідуюча аптекою -  Колєснікова.  Завідувач аптеки теж був інтелігент старого гарту Мирослав Поточняк.  Провізор - п. Гена Петрівська, касир – інтелігентна українка – п. Лінця.

1930-ті рр. — орнаментальні розписи стін у церкві Воскресіння (неодноразово поновлені і доповнені постатями святих). На початку XXI ст. розписи замалювали під час ремонту.

1930-ті рр. — активними діячами товариства «Рідна школа» у Винниках були: о. Григорій Гірняк, професор Микола Полєк, Михайло Голіян, Григорій Маланчук, Василь Коростиль, Стефанія Бедрилова, Стефан Чепіль, Стефан Копач, Василь Обаранець, Петро Кабзан та ін.

1930 р. — УСТ (українське спортивне товариство) «Дніпро» (поле між теперішніми вул. Стрілецькою і вул. Кривою). Інженер Ілля Ілляшевський — президент  УСТ «Дніпро», Григорій Вільчикський – господар футбольного клубу. Члени УСТ «Дніпро», окрім футболу (копаний м’яч), займалися волейболом (відбиванка), баскетболом (кошиківка), плаванням,  легкою атлетикою, лещатарством (лижним спортом), катанням на санках (совгах). За футбольний клуб «Дніпро» виступали: Ігор Дмитерко (капітан команди), Степан Обаранець, Ростислав Маркевич, Микола Маркевич, Лесьо Маркевич, Роман Дзюбик, Роман Кияк, Михайло Верходай, Володимир Верходай, Костів, Олексів, Євген Федак, Омелян Банах, Петро Банах, Роман Михайлів, Роман Гущак, Мирослав Сенишин, Дмитро Цюнис, Михайло Майхер, Степан Нич, Володимир Наконечний, Антін Гураль, Микола Литвин, Володимир Литвин, Мирослав Литвин, Володимир Весна, Григорій Пивовар,  Богдан Опалевич, Петро Опалевич, Ростислав Магаляс, Володимир Костюк, Мирослав Костюк, Ксаверій Костюк, брати Масловські, Лесько Михайлів, Іван Опалінський, Антін Скремета та ін.

1930 р. — єврейська організація «Менора» та філія молодіжної сіоністської організації «Бейтар».

1 травня 1930 р. — першотравнева демонстрація робітників (120 осіб).

27 липня 1930 р. — народився Мирон Кипріян  (головний художник театру ім. М. Заньковецької, народний художник України).

13 жовтня 1930 р. — під час проведення польським урядом так званої пацифікації, будинок «Просвіти» було пограбовано і частково зруйновано.

20 грудня 1931 р. — Надзвичайні загальні збори Союзу Українок у Винниках.

6 травня 1931 р. — крилошанство о. Григорія Гірняка у церкві Св. Юра  у Львові. Новими крилошанами стали ще о. д-р Йосип Сліпий (ректор Духовної Академії) та о. Юліян Дзерович (директор учительської  жіночої  семінарії у Львові).

13 травня 1931 р. — на личаківській станції відбулось посвячення і відправлення в перший рейс моторового поїзду (курсував між Винниками і Львовом).

1932 р. — 1940 р. — Богдан Левицький адвокат у Винниках.

1932 р. — у Винниках поселилася О. Любич-Парахоняк.

1932 р. — перший чемпіонат Українського спортового союзу (створений 1924 р.) з футболу  серед команд Львова і Винник.

1932 р. — 1936 р. (осінь) — участь футбольного клубу «Дніпро» у чемпіонаті Українського спортового союзу.

1932 р. — футбольний матч «Дніпро» (Винники) – «Україна» (Львів). В складі ФК «Україна» свій перший матч зіграв Карло Мікльош (найвідоміший футбольний діяч Галичини).

21 травня 1932 р. — адвокатська канцелярія (д-р Іван Юзич).

29 травня 1932 р. — винниківська громада святкувала 35-ліття діяльності на теренах Винниківського судового повіту нотаря Володимира Левицького.

1 липня — 20 серпня 1932 р. — вакаційний відпочинок для 201 дитини (організатори – «Рідна школа» і «Союз Українок»).

1932 р. (серпень) — початок електрифікації Винник.
80 серпня 1932 р. — 1933 р. — о. Євген Бобовник сотрудник в о. Григорія Гірняка. 

21 серпня 1932 р. — посвячення власної спортової площі УСТ „Дніпро" на Розлавці.

1932 р. (осінь) — відкрито перший в Західній  Україні Народний університет (120 слухачів щодня відвідували вечірні лекції).

30 вересня 1932 р. — свято і виставка «Сільського Господаря»  у Винниках (голова товариства — Т. Маркевич).

30 жовтня 1932 р. — в залі т-ва «Просвіта» відбувся звіт редактора газети «Діло»  Ярослава Курдидика  («Українська преса й громадянство»). Присутні 252 особи. Створено Комітет пропаганди незалежної української преси (о. Г. Гірняк, о. Бобовник, д-р Щуровський, д-р Я. Левицький, Володимир  Врецьона,  інж. Еліяшевський).

25 грудня 1932 р. — святкування 35-ліття «Просвіти» у Винниках. Після свята поляки провели арешти української місцевої інтелігенції.

1933 р. — німецька школа у Вайнберґені пройшла  перевірку (візитацію) та отримала дозвіл на продовження навчальної діяльності (директор Філіп Генріх Стальман). Бюджет школи 3 800 злотих.

1933 р. — німецька громада у Вайнберґені розпочала будівництво своєї церкви.

1933 р. — 1936 р. — будівництво кірхи німецькими колоністами.

1933 р. — вибори до міської ради Винник. Українці здобули 6 мандатів із 16.

1 квітня 1933 р. — ліквідовано гміну Вайнберґен Львівського повіту і воєводства, а її територію приєднано до м. Винники.

20 серпня 1933 р. — 1938 р. — о. Іван Шулим сотрудник в о. Григорія Гірняка.

27-28 серпня 1933 р. — спортове свято на площі УСТ «Дніпро». Програма свята: змагання в копаному м’ячі, біг навпростець, легкоатлетичні конкуренції та спортові гри.

10 вересня 1933 р. — збори у приміщенні Винниківського Повітового Кооперативу Дрібного Кредиту «Ощадність» (протести  з приводу голодомору та інших жахливих подій на українських землях у СРСР).

20 жовтня 1933 р. — Винники отримали статус міста.

29 жовтня (неділя) 1933 р. — урочисте богослужіння у церкві Воскресіння Господнього разом з панахидою за померлих українців, внаслідок голодомору в Радянській Україні (церква була переповнена людьми).

1934 р. — будинок на вул. Галицькій (тепер школа «Берегиня»). До 1939 р. там проживав зі сім’єю інженер Міллер (німець).

1934 р. — товариство «Українська захоронка» отримало власну будівлю — дерев’яний будинок Михайла Лазорка на  вул. Шевченка (за рад. влади — цех меблевої фабрики «Карпати»), а пізніше — в будинку на теперішній вул. Стуса (за рад. влади — відділення міліції).

1934 р. — 1962 р. — проживав Микола Федюк (український маляр-реаліст).

2 липня 1934 р. — народився Орест-Степан Григорович Влох (український фізик і громадсько-політичний діяч, Народний депутат України I-го скликання).

1 жовтня 1934 р. — 1935 р. — самописний ілюстрований журнал для дітей «Дитячий шлях» (редактор Богдан Кипріян (1922—1943 рр.).

1935 р. — було вирішено будувати новий дім читальні «Просвіта» (проекту перешкодила II Світова війна).

1935 р. — 1946 р. — о. Йосип Осташевський Винниківський декан.

1935 р. — ліквідовано тютюновий млин, припинено виробництво табаки.

1935 р. — археологічні дослідження, під керівництвом Я. Пастернака, на території Винниківського замку.

1935 р. — 1939 р. — українська фабрика цвяхів «Сталь», яку фінансував кредитовий кооператив «Промбанк». Керівники — Володимир Котецький (доктор права Віденського університету, учасник визвольних змагань, помер 17 вересня 1942 р., похований на Личаківському цвинтарі), інженер Володимир Богачевський, інженер Роман Кос.

10 травня 1935 р. — районна політична нарада УНДО у Винниках. Було біля 140 учасників з Винник та довкільних сіл. Нараду відкрив отець Григорій Гірняк, проводив д-р Яків  Нагляк і професор Микола  Полєк, секретар — п. Бреславський.

6 серпня 1935 р. — концерт на честь М. Шашкевича в Народному домі (виступ студентів-богословів під. дириг. В. Жодкевича).

1935 р. (серпень) — пожежа в колонії Вайнберґен. Згоріло майно господарів: Альфреда Барана, Кароля Гартмана, Вільгельма Гартмана, Йогана Вольфа.

5 вересня 1935 р. — народне передвиборче віче на підтримку партії УНДО. Реферат виголосив доктор Яків Нагляк.

11-12 листопада 1935 р. — виступ в Народному домі Українського народного театру імені Івана Тобілевича зі Станіславова. Вистави: «Дівча з Маслосоюзу» та «Гори говорять».

1936 р. — німецька кірха по теперішній вул. Галицькій.

1936 р. — німецька школа у Вайнберґені пройшла чергову перевірку (візитацію). Вчителю Філіпу Стальману закидали погане знання польської мови.

1936 р. — спорудження сходів по вул. Шевченка (слугували до 1988 р.).

1936 р. (лютий) — Громадська рада Винник відмовилась від ідеї будівництва нової школи.

9 лютого 1936 р. — посвячення просфори в Народному домі (отець Григорій Гірняк та катахит доктор Богонюк). Присутні 150 винниківчан. Виступав доктор Нагляк. Було зібрано значну суму на будівництво нового Народного дому.

17 грудня 1936 р. — віче в Народному домі «Просвіти» проти колонізаційної політики Польської держави. Присутні 700 осіб.

1930-ті рр. (кінець) — добудова другого поверху у старій Винниківській школі (вул. Ринок, 4).

1937 р. — 1938 р. — Літературно-науковий гурток при виділі філії товариства «Просвіта» ім. Шашкевича у Львові (гурток випустив 4 номери журналу «Смолоскип»).

16 травня 1937 р. — встановлено та освячено пам’ятник Іванові Липі на Винниківському цвинтарі, неподалік Стрілецької могили.

1938 р.  — винниківська римо-католицька парафія  — 3 210 парафіян.

1938 р. — регулярні напади поляків з Чишок та Винничок на українських селян з Гаїв, Чижикова, Дмитрович, Глухович по дорозі зі Львова та Винник.

1938 р. (весна) — до 950-ліття Хрещення Русі-України встановлено та освячено Хрест місійний у церкві Воскресіння перед Пасхою (на урочистостях був Митрополит Андрей Шептицький та єпископ-помічник Митрополита Іван Бучко, це була остання візитація Митрополита  до Винник). 1992 р. (у Великий Четвер) Хрест перенесли на цвинтар, а пізніше – біля будови церкви свв. Володимира і Ольги.

17 липня 1938 р. — величаве свято у Винниках на площі УСК «Дніпро» (святкування 70-річчя «Просвіти»).

8 серпня 1938 р. — 1939 р. (осінь) — товариство українських робітників  «Сила» (налічувало 100 членів; діяли секції: неписьменних, самоосвіти, театральна).

1938 р. (грудень) — вибори до Міської ради Винник. Українці здобули 6 мандатів, поляки — 9 мандатів (ОЗН 5) і німці — 1. В попередній раді поляки мали 8 мандатів.

1939 р. — за даними В. Кубійовича (станом на 1.01.1939 р.) у Винниках проживало 6 000 осіб. З них – українців 2 600 осіб (43,3%) ; поляків – 2 800 осіб (46,7%) ; євреїв – 300 осіб (5%). З цього випливає, що німців було близько 300 осіб (5%).

1939 р. — німецька школа у Вайнберґені пройшла чергову перевірку (візитацію) та отримала дозвіл на продовження навчальної діяльності (директор Філіп Генріх Стальман). У школі — 22 учні.

12 березня 1939 р. — останні звітні збори «Просвіти».

1939 р. (квітень) — українська фабрика содової води і лимонаду «Нектар» (підприємець Романа Михайлів).

1930-ті рр. Крамниця мішаних товарів Ярослава Костіва (теперішня вул. Стуса, 21).  Співвласником цієї крамниці був Возьний Володимир Якович (13.12.1910 р. Новосілка —  1948 р. Винники). Мешканець міста Винники, учасник ОУН-УПА, член виділу товариства "Просвіта" у Винниках. У жовтні 1938 року повністю її викупив. Там і працював з дружиною Філоменою (за матеріалами Остапа Булича)

ДЖЕРЕЛА

*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.

*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.

*Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання. Винники : ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016. — 312 с.

*Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А. Л. Байцар. – Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. – 640 с.  

*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання / А. Л. Байцар. – Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. – 420 с.