З історії горілки в УРСР. «Русская водка»

 

Основними підприємствами в УРСР, які спеціалізувалися на випуску горілчаних виробів, були:

* Київський лікеро-горілчаний завод — один із провідних заводів республіки, що забезпечував масовий розлив популярних сортів.

* Миколаївський лікеро-горілчаний завод.

* Чортківський лікеро-горілчаний завод (Тернопільська область) — у радянські часи вважався одним із лідерів галузі в Україні та виробляв широкий асортимент горілок.

* Львівський лікеро-горілчаний завод — велике підприємство західного регіону, яке мало потужності для розливу загальносоюзних марок.

* Одеський лікеро-горілчаний завод — також входив до переліку ключових виробників міцного алкоголю в УРСР.

* Харківський лікеро-горілчаний завод — забезпечував потреби східних регіонів республіки.

«Русская водка».

«Русская водка». Горілку під брендом «Русская» вперше випустили в СРСР у 60-і роки. Товарний знак було зареєстровано тільки 1969 року, але до цього напій уже встиг завоювати першу золоту медаль (на виставці в Лейпцигу). Далі - більше: зростаючі з кожним роком обсяги виробництва і все нові нагороди. Примітно, що популярна радянська горілка обзавелася відразу двома етикетками. На одній було зображено двох кінних московитських «витязів», які  крокують під зеленим стягом у пошуках «подвигів».

Другу прикрасив простий синій напис «Русская водка» зі стилізацією під старовину. Непоказну етикетку доповнили золотою рамкою, а також словами «RUSSKAYA» (зверху) і «RUSSIAN VODKA» (знизу). Періодично на білому тлі з'являлися зображення медалей, отриманих у Лейпцигу та Пловдиві. До слова, цей варіант виявився найживучішим: щось подібне можна було побачити і на пізніших зразках «тієї самої російської горілки».

Цікаво: Одним із популярних варіантів оформлення «Русской водки» стало використання знаменитої роботи Васнецова - тієї самої, де зображені Альоша Попович, Добриня Микитич та Ілля Муромець. На етикетці її так і підписали «Три богатирі», хоча насправді картина називається «Богатирі».

У 1960-их роках горілка коштувала 2 руб. 20 коп. (без вартості посуди). З поч. 1970-х рр. і до 1981 року коштувала 4 руб. 12 коп. (після - 5 руб. 30 коп.).

У часи СРСР горілка марки «Русская» була масовим брендом, який виготовлявся на багатьох підприємствах лікеро-горілчаної промисловості по всій країні.

З історії продукції та цін на неї. 

Зарплата у всіх була різна.  Середня зарплата в СРСР на кінець 1970-х – початок 1980-х років становила 150-160 рублів, тоді як мінімальна була близько 70-80 рублів.

У 1923 році в СРСР було скасовано Сухий закон, що дало новий поштовх для розвитку алкогольної індустрії. До реформи 1961 року: існували різні види горілки. Дешева, безіменна («сучок»), коштувала 21 руб. 20 коп., а «Столична» - 30 руб. 70 коп. У 1961 році було проведено грошову реформу і ціни на горілку зросли. Горілка «сучок» зникла. Після реформи «Московська» коштувала 2 рублі 87 копійок, а «Столична» - 3 рублі 12 копійок. 

1 січня 1961 року в СРСР відбулася грошова реформа. Обмін грошей здійснювався за курсом 10:1, тобто на 10 крб. особа отримала лише 1 р. Через кілька місяців після реформи в Союзі різко зросли ціни на всі харчові продукти, включно з горілкою.

У 1962 році подорожчали не тільки м’ясо, масло, молочні продукти, але й алкоголь. Відтоді ціни на горілку зростали. У знаменитому радянському фільмі Леоніда Гайдая «Діамантова рука» за головним героєм Семеном Семеновичем Горбунковим у виконанні Юрія Нікуліна приїздить «липове» таксі і на ньому номери: «28-70 ОГО» – це прямий невдоволений натяк режисера на високі ціни на горілку (пляшка горілки коштувала 2 рублі 87 копійок). Глядач одразу «зчитував» натяк.

 1972 р. керівництво СРСР вирішило переорієнтувати народ, який щораз більше спивався, із горілки на вино.   З прилавків зникли такі марки горілки, як «Особлива», «Пшенична», «Русская» і «Отборная».

1972 р. Підвищення цін під приводом покращення якості. З'явилася «Екстра» по 4 рублі 12 копійок, яку народ назвав «Е.К.С.Т.Р.А.» (Ех, як стало важко російському алкоголіку).

Найдешевша «півлітра», знову ж таки без додаткових найменувань на етикетці, коштувала 3 руб. 50 коп. плюс вартість посуду, а це ще 12 коп. Разом виходили ті самі, пам'ятні радянським громадянам «три шістдесят дві». У народі цю горілку за своєрідне оформлення етикетки називали колінвалом. Менше пити наші люди, звісно, ​​не стали.

Наступне подорожчання міцного алкоголю відбулося в 1981 році. Мінімальна ціна на горілку зросла до 5 р. 30 коп. Стільки коштувала «Московська особлива» та «Русская». «Пшенична» та «Столична» коштували вже по 6 р. 20 коп. Експерти стверджують, що подорожчання викликано початком війни в Афганістані. Причиною зростання цін став обвал цін на нафту на ринку в 1980 році.

За короткого перебування на посаді чекіста Андропова, ціни на горілку суттєво знизилися.  Напій звався лаконічно - «Водка». Але дотепники «розшифрували» назву: «Вот Он Добрый Какой Андропов». Міцність 40%, ціна 4,70 руб. Одна з «типомоделей», яка називається в народі «Андропівка». Після приходу до влади колишнього голови КДБ СРСР Андропова розпочалася жорстка політика зміцнення дисципліни у державі. Щоб пом’якшити ставлення народу до влади, або щоб народу просто «легше жилося» було викинуто на ринок горілку за такою ціною. 

 Однак під час антиалкогольної кампанії Горбачова, яка почалася у 1985 році, ціни на горілку різко зросли, до 9 карбованців 10 копійок за найдешевшу пляшку, а продаж був обмежений. В країні викорчовувалися виноградники, а горілку можна було купити в обмеженій кількості тільки після 14:00. До того ж виникло ще й Всесоюзне добровільне товариство тверезості (ВДОБТ), куди загнали добровільно-примусово майже 15 мільйонів людей.

— «Посольська» 4 руб. 42 коп. (6 руб. 40 коп.).

— «Столична» 4 руб. 12 коп. (6 руб. 20 коп.).

— «Пшенична», 5 руб. 25 коп. (6 руб. 20 коп.).

— «Русская» 4 руб. 12 коп. (5 руб. 30 коп.).

— «Московская особая» 2 руб. 87 коп. (5 руб. 30 коп.).

— Настоянка гірка «Перцівка», 0,5 л., 1991, 35%, ціна із вартістю посуду 8 руб. 00 коп.

Порожня пляшка 0, 5 л. у 60—70-ті роки коштувала 12 копійок (з 1981 року 20 копійок). 

Алкоголь у радянські часи був куди більш доступний, аніж якісні книжки, музика, кіно. В епоху правління Леоніда Брежнєва, наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років, споживання спиртних напоїв в СРСР досягло рекордного рівня в історії країни. На дорослого чоловіка припадало близько ста пляшок горілки на рік. Зростало жіноче та підліткове пияцтво і алкоголізм. Близько 32 відсотків загальної кількості смертей на рік в СРСР прямо або опосередковано були повʼязані з алкоголем. Приблизно дві третини злочинів скоювались пʼяними.

У 1985 р. тодішній і єдиний президент СРСР Михайло Горбачов був змушений запровадити антиалкогольну кампанію — вона отримала назву «сухий закон».