Зарплата у всіх була різна. Середня зарплата в СРСР на кінець 1970-х – початок 1980-х років становила 150-160 рублів, тоді як мінімальна була близько 70-80 рублів.
У 1923 році в СРСР було скасовано Сухий закон, що дало новий поштовх для розвитку алкогольної індустрії. До реформи 1961 року: існували різні види горілки. Дешева, безіменна («сучок»), коштувала 21 руб. 20 коп., а «Столична» - 30 руб. 70 коп. У 1961 році було проведено грошову реформу і ціни на горілку зросли. Горілка «сучок» зникла. Після реформи «Московська» коштувала 2 рублі 87 копійок, а «Столична» - 3 рублі 12 копійок.
1 січня 1961 року в СРСР відбулася грошова реформа. Обмін грошей здійснювався за курсом 10:1, тобто на 10 крб. особа отримала лише 1 р. Через кілька місяців після реформи в Союзі різко зросли ціни на всі харчові продукти, включно з горілкою.
У 1962 році подорожчали не тільки м’ясо, масло, молочні продукти, але й алкоголь. Відтоді ціни на горілку зростали. У знаменитому радянському фільмі Леоніда Гайдая «Діамантова рука» за головним героєм Семеном Семеновичем Горбунковим у виконанні Юрія Нікуліна приїздить «липове» таксі і на ньому номери: «28-70 ОГО» – це прямий невдоволений натяк режисера на високі ціни на горілку (пляшка горілки коштувала 2 рублі 87 копійок). Глядач одразу «зчитував» натяк.
1972 р. керівництво СРСР вирішило переорієнтувати народ, який щораз більше спивався, із горілки на вино. З прилавків зникли такі марки горілки, як «Особлива», «Пшенична», «Русская» і «Отборная».
1972 р. Підвищення цін під приводом покращення якості. З'явилася «Екстра» по 4 рублі 12 копійок, яку народ назвав «Е.К.С.Т.Р.А.» (Ех, як стало важко російському алкоголіку).
Найдешевша «півлітра», знову ж таки без додаткових найменувань на етикетці, коштувала 3 руб. 50 коп. плюс вартість посуду, а це ще 12 коп. Разом виходили ті самі, пам'ятні радянським громадянам «три шістдесят дві». У народі цю горілку за своєрідне оформлення етикетки називали колінвалом. Менше пити наші люди, звісно, не стали.
Наступне подорожчання міцного алкоголю відбулося в 1981 році. Мінімальна ціна на горілку зросла до 5 р. 30 коп. Стільки коштувала «Московська особлива» та «Русская». «Пшенична» та «Столична» коштували вже по 6 р. 20 коп. Експерти стверджують, що подорожчання викликано початком війни в Афганістані. Причиною зростання цін став обвал цін на нафту на ринку в 1980 році.
За короткого перебування на посаді чекіста Андропова, ціни на горілку суттєво знизилися. Напій звався лаконічно - «Водка». Але дотепники «розшифрували» назву: «Вот Он Добрый Какой Андропов». Міцність 40%, ціна 4,70 руб. Одна з «типомоделей», яка називається в народі «Андропівка». Після приходу до влади колишнього голови КДБ СРСР Андропова розпочалася жорстка політика зміцнення дисципліни у державі. Щоб пом’якшити ставлення народу до влади, або щоб народу просто «легше жилося» було викинуто на ринок горілку за такою ціною.
Однак під час антиалкогольної кампанії Горбачова, яка почалася у 1985 році, ціни на горілку різко зросли, до 9 карбованців 10 копійок за найдешевшу пляшку, а продаж був обмежений. В країні викорчовувалися виноградники, а горілку можна було купити в обмеженій кількості тільки після 14:00. До того ж виникло ще й Всесоюзне добровільне товариство тверезості (ВДОБТ), куди загнали добровільно-примусово майже 15 мільйонів людей.
— «Посольська» 4 руб. 42 коп. (6 руб. 40 коп.).
— «Столична» 4 руб. 12 коп. (6 руб. 20 коп.).
— «Пшенична», 5 руб. 25 коп. (6 руб. 20 коп.).
— «Русская» 4 руб. 12 коп. (5 руб. 30 коп.).
— «Московская особая» 2 руб. 87 коп. (5 руб. 30 коп.).
— Настоянка гірка «Перцівка», 0,5 л., 1991, 35%, ціна із вартістю посуду 8 руб. 00 коп.
Порожня пляшка 0, 5 л. у 60—70-ті роки коштувала 12 копійок (з 1981 року 20 копійок).
Алкоголь у радянські часи був куди більш доступний, аніж якісні книжки, музика, кіно. В епоху правління Леоніда Брежнєва, наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років, споживання спиртних напоїв в СРСР досягло рекордного рівня в історії країни. На дорослого чоловіка припадало близько ста пляшок горілки на рік. Зростало жіноче та підліткове пияцтво і алкоголізм. Близько 32 відсотків загальної кількості смертей на рік в СРСР прямо або опосередковано були повʼязані з алкоголем. Приблизно дві третини злочинів скоювались пʼяними.
У 1985 р. тодішній і єдиний президент СРСР Михайло Горбачов був змушений запровадити антиалкогольну кампанію — вона отримала назву «сухий закон».
Із алкоголю до 1970 р. пили майже винятково горілку. У радянські часи ціни на горілку варіювалися, але зазвичай були низькими.
Основними підприємствами в УРСР, які спеціалізувалися на випуску горілчаних виробів, були:
* Київський лікеро-горілчаний завод — один із провідних заводів республіки, що забезпечував масовий розлив популярних сортів.
* Миколаївський лікеро-горілчаний завод.
* Чортківський лікеро-горілчаний завод (Тернопільська область) — у радянські часи вважався одним із лідерів галузі в Україні та виробляв широкий асортимент горілок.
* Львівський лікеро-горілчаний завод — велике підприємство західного регіону, яке мало потужності для розливу загальносоюзних марок.
* Одеський лікеро-горілчаний завод — також входив до переліку ключових виробників міцного алкоголю в УРСР.
* Харківський лікеро-горілчаний завод — забезпечував потреби східних регіонів республіки.
«Українська горiлка» (1960-і — 1980-і рр.).
«Українська горiлка» - популярний міцний напій в Україні. Міцність 45% (або 45 об’ємних одиниць) – у народі – 45 «оборотів». Вартість цього «дива» свідчить ціна на етикетці 3 руб. 35 коп., включаючи вартість посуду. Річ у тому, що в ті часи посуд, а точніше, пляшка була своєрідною «валютою», яку легко було обміняти на гроші — 12 копійок (саме стільки коштувала пляшка від спиртних напоїв). Тому й вартість напоїв завжди зазначалася: «з вартістю посуду» чи «без вартості посуду». Принісши порожню тару в будь-який магазин можна було отримати омріяний напій на 12 копійок дешевше. А іноді спиртні напої відпускали виключно за порожню тару. Витрати Держплану СРСР – горілку випускати встигали, а тару для неї немає, от і доводилося примусово вилучати її у населення. З 1981 р. ціна — 6 руб. 20 коп.
«Горілка Українська» (пізніший варіант). Міцність 40%, вартість 5 рублі 30 копійок.
«Українська з перцем» (1960-і — 1980-і рр.).
Класичну горілку «Українська з перцем» почали виготовляти з 1960-х рр. Відомо, що її масовий випуск отримав схвалення від першого секретаря ЦК Компартії України Петра Шелеста (обіймав посаду у 1963–1972 роках). Назва горілки видозмінювалося, було кілька варіантів.
«Українська горілка з перцем» (1970-і рр.). Міцність 40%, ціна 3 руб. 70 коп. (без вартості посуду), з 1981 р. — 6 руб. 20 коп. У народі просто: горілка «Українська з перцем». Випускалася зазвичай у квадратній пляшці.
«Гірка настойка Українська з перцем» (1970-і рр.). Міцність 40%, ціна 4 руб. (з посудом), з 1981 р. — 6 руб. 20 коп. У народі просто: горілка «Українська з перцем». Випускалася зазвичай у квадратній пляшці.
«Українська з перцем гірка настойка» (1970-і рр.). Міцність 40%, 3 руб. 70 коп. (без вартості посуду), з 1981 р. — 6 руб. 20 коп. У народі просто: горілка «Українська з перцем». Випускалася зазвичай у квадратній пляшці.
«Пшенична».
Перша іменна горілка. Одна з найстаріших радянських горілок (випускалася ще до війни) першою отримала власну назву. Решта аналогів іменувалися просто «горілками» із зазначенням міцності: 40, 50, 56 градусів. Довоєнна етикетка «Пшеничної» була звичайнісінькою: ніяких картинок і прикрас - виключно текст на білому тлі. Після війни про неї забули на хвилі популярності «Русской» і «Столичной» і згадали тільки в 70-ті роки.
Отже, масове виробництво розпочалося у 1970-х роках. Вона позиціонувалась як продукт вищої якості в порівнянні зі звичайною «Колінвал» (горілка «Водка») або «Столичною». Для виробництва використовувався спирт категорії «Екстра», що вироблявся виключно із зернової сировини (переважно пшениці), та спеціально пом'якшена вода.
У цей-то час «Пшенична» і набула оригінальної барвистої етикетки. На зображенні зображений типовий сільський пейзаж із похиленими будиночками, зеленими деревами і хлібним полем.
До 1981 р. вартість — 5 руб. 25 коп., з 1981 р. — 6 руб. 20 коп.
Горілка «Пшенична» була однією з наймасовіших марок у Радянському Союзі, й її виробництво в УРСР здійснювалося на десятках лікеро-горілчаних заводів (ЛГЗ) у різних областях.
Зокрема, Миколаївський лікеро-горілчаний завод — документально підтверджено, що завод випускав горілку «Пшенична» (наприклад, у 1946 році було виготовлено понад 4 тис. дал цього напою).
«Столична».
«Столична» з'явилася в 1940-х рр.. 1938 року молодому співробітнику «Головлікерводки» Віктору Свириді вдалося розробити новий рецепт традиційної горілки. В основі напою повинен бути ретельно очищений зерновий спирт, попередньо оброблений та відфільтрований активованим вугіллям. Першу експериментальну партію нової горілки було запущено 1941 року на Ленінградському заводі ЛГЗ. Початок війни перервав виробництво нового напою, оскільки заводу довелося перекваліфікуватися на військове виробництво. Але після зняття блокади Той самий Свирида повернувся на завод, щоб відновити виробництво «Столичної». З 1953 року виробляти це спиртне також почали на заводі «Кристал» у Москві.
На етикетці «Столичної» зображено тільки-но відкритий готель «Москва», причому зображено його в збірному образі, який поєднує вид із різних ракурсів. Через такий підхід і посередню якість друку, далеко не всі радянські люди могли розпізнати в картинці цю споруду.
Завдяки угоді з компанією «PepsiCo» у 1970-х роках, «Столична» стала головним горілчаним брендом СРСР на ринку США в обмін на будівництво заводів «Pepsi» в Радянському Союзі (зокрема в Євпаторії та Києві).
Після реформи 1961 р. ціна - 3 рублі 12 копійок. У 1970-х — на початку 1980-х років пляшка об'ємом 0,5 л коштувала 4 крб. 12 коп., з 1981 р. — 6 руб. 20 коп. Кінець 1980-х: ціна «Столичної» доходила до 9 руб. 60 коп.
Горілка «Столична» була однією з найпопулярніших марок у Радянському Союзі. В УРСР її виготовляли на великих лікеро-горілчаних заводах (зокрема, у Києві, Львові та Харкові).
В УРСР «Столична» часто використовувалася як універсальна «валюта» для віддяки за послуги або як обов'язковий атрибут святкового столу серед середнього класу та інтелігенції.
«Русская водка».
Горілку під брендом «Русская» вперше випустили в СРСР у 60-і роки. Товарний знак було зареєстровано тільки 1969 року, але до цього напій уже встиг завоювати першу золоту медаль (на виставці в Лейпцигу). Далі - більше: зростаючі з кожним роком обсяги виробництва і все нові нагороди. Примітно, що популярна радянська горілка обзавелася відразу двома етикетками. На одній було зображено двох кінних московитських «витязів», які крокують під зеленим стягом у пошуках «подвигів».
Другу прикрасив простий синій напис «Русская водка» зі стилізацією під старовину. Непоказну етикетку доповнили золотою рамкою, а також словами «RUSSKAYA» (зверху) і «RUSSIAN VODKA» (знизу). Періодично на білому тлі з'являлися зображення медалей, отриманих у Лейпцигу та Пловдиві. До слова, цей варіант виявився найживучішим: щось подібне можна було побачити і на пізніших зразках «тієї самої російської горілки».
Цікаво: Одним із популярних варіантів оформлення «Русской водки» стало використання знаменитої роботи Васнецова - тієї самої, де зображені Альоша Попович, Добриня Микитич та Ілля Муромець. На етикетці її так і підписали «Три богатирі», хоча насправді картина називається «Богатирі».
У 1960-их роках горілка коштувала 2 руб. 20 коп. (без вартості посуди). З поч. 1970-х рр. і до 1981 року коштувала 4 руб. 12 коп. (після - 5 руб. 30 коп.).
У часи СРСР горілка марки «Русская» була масовим брендом, який виготовлявся на багатьох підприємствах лікеро-горілчаної промисловості по всій країні.
«Екстра».
Горілка «Екстра» СРСР - це марка якісної радянської горілки, що з'явилася в 1970-х роках, яка символізувала підвищення якості продукції, продавалася за тією ж ціною, що і «Російська», і виготовлялася із зернового спирту «Люкс» з додаванням води, цукрового сиропу та лимонної кислоти.
Її рецепт був запроваджений після постанови ЦК КПРС у 1972 році, і вона відрізнялася від дорожчих сортів тим, що була доступна як знак «найкращої якості» і продавалася по 4,12 рубля, як і «Російська», тоді як «Столична» була експортним варіантом.
Народ розшифрував «Е.К.С.Т.Р.А.» (Ех, як стало важко російському алкоголіку).
У 1970-х — на початку 1980-х років пляшка об'ємом 0,5 л коштувала 4 крб. 12 коп., з 1981 р. — 6 руб. 20 коп.
«Московська особлива горілка». «Московська».
«Московська особлива горілка» (Moskovskaya Osobaya) — це була класична, високоякісна зернова горілка, відома м'яким смаком, чистим ароматом із хлібними нотами та солодкуватим присмаком, що досявся завдяки 100% зерновому спирту та багаторівневій фільтрації через пісок та вугілля.
Одна з найтитулованіших радянських горілок: на її рахунку - чимало медалей, зокрема великих міжнародних виставок. Під час розроблення рецептури за основу було взято дореволюційний варіант. Злегка змінилася і назва (спочатку горілка іменувалася «Московська особлива»).
Жителям союзних республік продукт запам'ятався зеленою етикеткою, що впадала в очі. Через цю яскравість на більшості антиалкогольних радянських плакатів зображувалася саме «Московська». Втім, колір міг істотно відрізнятися залежно від наявної фарби: поряд із кричущо-зеленим зустрічалися оливкові та салатові варіанти. Різнилася і ширина кольорової смуги, яка могла займати від 20 до 60% етикетки. У різні роки пляшку «Московської» прикрашали золотистою рамкою, зображенням медалей, логотипами заводів тощо.
З 1962 р. по 1972 р. «Московская особая» коштувала 2 руб. 87 коп. (з 1981 р. - 5 руб. 30 коп.).
«Мисливська горілка».
«Мисливська горілка» з'явилася наприкінці 50-х, вирізнялася підвищеною міцністю (45 градусів), необхідною для швидкого зігрівання змерзлих у лісі мисливців. На етикетку спочатку було поміщено оленя, що біжить, зображення якого відрізнялося на різних заводах. Наприкінці 60-х йому на зміну прийшов чорний глухар на тлі яскравого сонячного диска. Чим була викликана така підміна - невідомо, а ось як закуску під нову горілку було заведено вживати мисливську ковбасу.
Була етикетка і з рушницею та торбинкою мисливською.
У 80-і роки «Мисливську» горілку постачали на Захід, забезпечивши її відразу двома назвами «Okhotnichya» (відповідно до оригіналу) і «Hunters brandy» (для більшої ясності в середовищі іноземців). Ну і про всяк випадок доповнили великим шрифтом: «RUSSIAN VODKA».
У 1960-х роках горілка коштувала ~ 3 руб., а в 1970-х ~4 руб. 50 коп.
«Посольська горілка».
«Посольська горілка» була розроблена в СРСР на початку 70-х і, як свідчить назва, активно постачалася за кордон. Серед аналогів виділялася особливо м'яким смаком і високою питкістю, що пояснювалося особливим підходом до очищення. В обробці продукту використовували знежирене молоко, вугілля і кварцовий пісок. Досить оригінальною була й етикетка - у чорних тонах із зображенням людини в червоному вбранні петровських часів.
Віяння перебудови принесли нововведення і в її оформлення: на пляшці з'явилися малюнки на тему вручення вірчих грамот, ходи працівників посольства, войовничі вершники і навіть «Незнайомка» Крамського.
У 1970-х рр. вартість горілки - 4 руб. 42 коп. На початку 1980-х р. горілка коштувала 6 руб. 40 коп. (з вартістю посуди).
«Сибірська горілка».
«Сибірська горілка» була випущена в ранні 70-ті й також із прозахідним розрахунком. Як справжня сибірячка вона виявилася гарячішою на цілих 5 градусів (45 замість посольських 40).
Що стосується етикетки, то тут все передбачувано: стандартне уявлення про Московію для європейського споживача - сніги, морози, московитська трійка з дзвіночками, ямщик, що ганяє коней, і мандрівна пара панів... Доповнювали картинку російсько- та англомовні написи.
Постачалася «Сибірська» горілка не тільки на захід, але була популярна і серед радянських громадян.
У 1980-х р. горілка коштувала 5 руб. 95 коп. (без вартості посуди); у кінці 1980-х рр. — 11 руб. 70 коп. (з вартістю посуди).
Немає коментарів:
Дописати коментар