З історії горілки в УРСР. «Столична»

 

Основними підприємствами в УРСР, які спеціалізувалися на випуску горілчаних виробів, були:

* Київський лікеро-горілчаний завод — один із провідних заводів республіки, що забезпечував масовий розлив популярних сортів.

* Миколаївський лікеро-горілчаний завод.

* Чортківський лікеро-горілчаний завод (Тернопільська область) — у радянські часи вважався одним із лідерів галузі в Україні та виробляв широкий асортимент горілок.

* Львівський лікеро-горілчаний завод — велике підприємство західного регіону, яке мало потужності для розливу загальносоюзних марок.

* Одеський лікеро-горілчаний завод — також входив до переліку ключових виробників міцного алкоголю в УРСР.

* Харківський лікеро-горілчаний завод — забезпечував потреби східних регіонів республіки.

«Столична». 

. «Столична». З'явилася в 1940-х рр..  1938 року молодому співробітнику «Головлікерводки» Віктору Свириді вдалося розробити новий рецепт традиційної горілки. В основі напою повинен бути ретельно очищений зерновий спирт, попередньо оброблений та відфільтрований активованим вугіллям. Першу експериментальну партію нової горілки було запущено 1941 року на Ленінградському заводі ЛГЗ. Початок війни перервав виробництво нового напою, оскільки заводу довелося перекваліфікуватися на військове виробництво. Але після зняття блокади Той самий Свирида повернувся на завод, щоб відновити виробництво «Столичної». З 1953 року виробляти це спиртне також почали на заводі «Кристал» у Москві.

 На етикетці «Столичної» зображено тільки-но відкритий готель «Москва», причому зображено його в збірному образі, який поєднує вид із різних ракурсів. Через такий підхід і посередню якість друку, далеко не всі радянські люди могли розпізнати в картинці цю споруду.

Завдяки угоді з компанією «PepsiCo» у 1970-х роках, «Столична» стала головним горілчаним брендом СРСР на ринку США в обмін на будівництво заводів «Pepsi» в Радянському Союзі (зокрема в Євпаторії та Києві).

Після реформи 1961 р. ціна - 3 рублі 12 копійок. У 1970-х — на початку 1980-х років пляшка об'ємом 0,5 л коштувала 4 крб. 12 коп., з 1981 р. — 6 руб. 20 коп.

Горілка «Столична» була однією з найпопулярніших марок у Радянському Союзі. В УРСР її виготовляли на великих лікеро-горілчаних заводах (зокрема, у Києві, Львові та Харкові).

В УРСР «Столична» часто використовувалася як універсальна «валюта» для віддяки за послуги або як обов'язковий атрибут святкового столу серед середнього класу та інтелігенції.

З історії продукції та цін на неї. 

Зарплата у всіх була різна.  Середня зарплата в СРСР на кінець 1970-х – початок 1980-х років становила 150-160 рублів, тоді як мінімальна була близько 70-80 рублів.

У 1923 році в СРСР було скасовано Сухий закон, що дало новий поштовх для розвитку алкогольної індустрії. До реформи 1961 року: існували різні види горілки. Дешева, безіменна («сучок»), коштувала 21 руб. 20 коп., а «Столична» - 30 руб. 70 коп. У 1961 році було проведено грошову реформу і ціни на горілку зросли. Горілка «сучок» зникла. Після реформи «Московська» коштувала 2 рублі 87 копійок, а «Столична» - 3 рублі 12 копійок. 

1 січня 1961 року в СРСР відбулася грошова реформа. Обмін грошей здійснювався за курсом 10:1, тобто на 10 крб. особа отримала лише 1 р. Через кілька місяців після реформи в Союзі різко зросли ціни на всі харчові продукти, включно з горілкою.

У 1962 році подорожчали не тільки м’ясо, масло, молочні продукти, але й алкоголь. Відтоді ціни на горілку зростали. У знаменитому радянському фільмі Леоніда Гайдая «Діамантова рука» за головним героєм Семеном Семеновичем Горбунковим у виконанні Юрія Нікуліна приїздить «липове» таксі і на ньому номери: «28-70 ОГО» – це прямий невдоволений натяк режисера на високі ціни на горілку (пляшка горілки коштувала 2 рублі 87 копійок). Глядач одразу «зчитував» натяк.

 1972 р. керівництво СРСР вирішило переорієнтувати народ, який щораз більше спивався, із горілки на вино.   З прилавків зникли такі марки горілки, як «Особлива», «Пшенична», «Русская» і «Отборная».

1972 р. Підвищення цін під приводом покращення якості. З'явилася «Екстра» по 4 рублі 12 копійок, яку народ назвав «Е.К.С.Т.Р.А.» (Ех, як стало важко російському алкоголіку).

Найдешевша «півлітра», знову ж таки без додаткових найменувань на етикетці, коштувала 3 руб. 50 коп. плюс вартість посуду, а це ще 12 коп. Разом виходили ті самі, пам'ятні радянським громадянам «три шістдесят дві». У народі цю горілку за своєрідне оформлення етикетки називали колінвалом. Менше пити наші люди, звісно, ​​не стали.

Наступне подорожчання міцного алкоголю відбулося в 1981 році. Мінімальна ціна на горілку зросла до 5 р. 30 коп. Стільки коштувала «Московська особлива» та «Русская». «Пшенична» та «Столична» коштували вже по 6 р. 20 коп. Експерти стверджують, що подорожчання викликано початком війни в Афганістані. Причиною зростання цін став обвал цін на нафту на ринку в 1980 році.

За короткого перебування на посаді чекіста Андропова, ціни на горілку суттєво знизилися.  Напій звався лаконічно - «Водка». Але дотепники «розшифрували» назву: «Вот Он Добрый Какой Андропов». Міцність 40%, ціна 4,70 руб. Одна з «типомоделей», яка називається в народі «Андропівка». Після приходу до влади колишнього голови КДБ СРСР Андропова розпочалася жорстка політика зміцнення дисципліни у державі. Щоб пом’якшити ставлення народу до влади, або щоб народу просто «легше жилося» було викинуто на ринок горілку за такою ціною. 

 Однак під час антиалкогольної кампанії Горбачова, яка почалася у 1985 році, ціни на горілку різко зросли, до 9 карбованців 10 копійок за найдешевшу пляшку, а продаж був обмежений. В країні викорчовувалися виноградники, а горілку можна було купити в обмеженій кількості тільки після 14:00. До того ж виникло ще й Всесоюзне добровільне товариство тверезості (ВДОБТ), куди загнали добровільно-примусово майже 15 мільйонів людей.

— «Посольська» 4 руб. 42 коп. (6 руб. 40 коп.).

— «Столична» 4 руб. 12 коп. (6 руб. 20 коп.).

— «Пшенична», 5 руб. 25 коп. (6 руб. 20 коп.).

— «Русская» 4 руб. 12 коп. (5 руб. 30 коп.).

— «Московская особая» 2 руб. 87 коп. (5 руб. 30 коп.).

— Настоянка гірка «Перцівка», 0,5 л., 1991, 35%, ціна із вартістю посуду 8 руб. 00 коп.

Порожня пляшка 0, 5 л. у 60—70-ті роки коштувала 12 копійок (з 1981 року 20 копійок). 

Алкоголь у радянські часи був куди більш доступний, аніж якісні книжки, музика, кіно. В епоху правління Леоніда Брежнєва, наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років, споживання спиртних напоїв в СРСР досягло рекордного рівня в історії країни. На дорослого чоловіка припадало близько ста пляшок горілки на рік. Зростало жіноче та підліткове пияцтво і алкоголізм. Близько 32 відсотків загальної кількості смертей на рік в СРСР прямо або опосередковано були повʼязані з алкоголем. Приблизно дві третини злочинів скоювались пʼяними.

У 1985 р. тодішній і єдиний президент СРСР Михайло Горбачов був змушений запровадити антиалкогольну кампанію — вона отримала назву «сухий закон».