Кінотеатр «Трембіта»
У
1940-1960-их рр. культурні заходи відбувалися в Парку тютюнової фабрики, в
Центральному парку (по вул. Леніна (тепер вул. Галицька, біля ресторану «Гетьман»)
та на стадіоні (вул. Спортова).
1930-ті – 1940-ві рр. — кінотеатр «Трембіта» (по вул. Шевченка, 3).
Кінець 1940-их рр. – 1999 р. - Клуб тютюнової фабрики.
1978
р. — новий клуб тютюнової фабрики на 400 місць.
З вересня 1999
р. — Львівська міська громадська організація Культурний центр «Дозвілля»
(Патер Ігор та Патер Тетяна).
За спогадами корінного винниківчанина, українського поета та перекладача
Івана Врецьони (Златокудра; 1930
р. н.): «Перед Другою світовою війною був у Винниках
кінотеатр «ТРЕМБІТА». Після пам’ятного
17 вересня 1939 р. показували нам там переможці фільми про
бравого Чапаєва, а після 22 червня 1941 р. німецькі загарбники – про героїзм своїх вояків.
Згаданий кінозал містився в низовому просторному приміщенні будинку, званому в
радянську еру клубом тютюнової фабрики. Під час німецької окупації в одному із приміщень навчалися українські школярі».
За
споминами корінного винниківчанина п. Ігоря Секети
(1939 р. н.): «В 1978 р. була тільки внутрішня реконструкція. До цього там теж
був зал на партері, приблизно такого розміру як зараз, зі сценою й оркестроном
(ямою). Там теж демонстрували кінофільми. На другому поверсі було велике фоє
де проводились репетиції й кімнати гуртків - хоровий, драматичний, оркестри. До
клубу примикав старий романтичний парк зі старими каштанами (тепер там фабричний
корпус), з зеленим театром танцмайданчиком і критим подіумом для оркестру. В
обох клубах проводились досить регулярно т. зв." Вечори молоді"
тобто танці, бо була потреба десь зустрічатись мужчинам після 4-х років війни й
жінкам незаміжнім з тієї ж причини. Найпопулярнішими фільмами тоді були
переважно американські, деколи французькі фільми з першим субтитром: "Фильм
взят в качестве трофея при разгроме фашистской Германии". А були це
"Дама з камеліями" з Ґретою Ґарбо, "Серенада Сонячної
Долини" кіномюзикл з оркестром Ґлена Міллєра, "Петер", фільми
Чарлі Чапліна, кольорові мультики Уолта Діснея: "Білосніжка",
"Маленький Мук", "Мікі Маус", "Тарзан" і т. п. Ну і
совкові "Кубанскіє казакі", "Радуга" і перший совковий
серіал "Стлінградская битва" на які ходили "культпоходами",
тобто водили "за морду" на всі 3 серії, а потім ще дурнуваті
обговорення влаштовували. Про совкове кіно можна довго, бо згідно з
"завєтамі Ільїча" кіно для них було мистецтвом №1,
"ідеологіческім оружіем".
Парки
За
споминами корінного винниківчанина, українського поета Івана Врецьони (1930 р. н.): «Це
був занедбаний терен тютюнової фабрики, огороджений від півдня високим муром,
від вул. Шевченка металевою огорожею з брамою й фірткою. З правої сторони - острівець
з деревом, де стояла фігура св. Яна (при розі фабричного будинку з кінозалом
внизу). В совєтський час цей фабричний терен відгородили від чисто виробничої
частини, яку називали у Винниках фабричним парком, оскільки верхній поверх згаданого
будинку - фабричним клубом. Офіційної назви, мабуть, не було. Там, у
"фабричному парку", потім для виробничих потреб звели величезний
будинок. Колись у Винниках видавали газету "Радянське життя", в якій,
якщо відшукати, збереглися фотографії с/г виставки на вул. Леніна. У парку при
вул. Леніна в 50-ті роки відбувалися сільськогосподарські виставки. Там
містилися "будки" де колгоспи Винниківського району щоосені
презентували плоди своїх майстрів врожаю. Після таких святкувань «будки» чекали
нового свята врожаю, а в міжвиставковий час в них вечорами пестилися закохані. Цей
парк мав свій павільйон зі сценою, де відбувалися театральні виставки і концерти,
також виступали колективи місцевої самодіяльності. В центральному парку
відбувалися літом при гарній музиці танці, а зимою танцьовано в фабричному
клубі (приміщенні колишнього кінотеатру «Трембіта»).
За
споминами корінного винниківчанина Ореста Бачмаги (1943 р. н.): "Павільйони
виставки досягнень народного господарства Винниківського району знаходився у
парку по теперішній вул. Галицькій (колишня вул. Леніна). А у Парку тютюнової
фабрики (тепер територія забудована приміщеннями ЛТФ) кожного літа місяць
гастролював Коломийський драмтеатр. Це для Винник була подія. Вистави йшли з
аншлагами! Ну, а для нас, дітей, додаткові емоції - пробратися в парк заздалегідь. Росла у парку розлога липа з величеньким гніздом, у якому можна було
дочекатися початку вистави".
За
споминами винниківчанина Юрія Єфімова (1941 р. н.): «У радянський період надзвичайно популярним був
гумористичний дует Штепселя й Тарапуньки. Тоді це були легендарні особи, на
їхні концерти приходило безліч глядачів. Їхня слава була безмежною. І ось
одного разу приїхали ці зірки у Винники. Концерт мав відбутися на місцевому
стадіоні. Тоді стадіон був за величезним парканом із дерева. А люди все ідуть
та ідуть. Усі хотіли побачити всенародних улюбленців. І напір був такий
великий, що паркан не витримав і… впав. А ще в ці далекі роки у Винники приїхав
не менш легендарний хор імені Верьовки. Концерт мав відбутися на сцені літнього
майданчика тютюнової фабрики (вулиця Шевченка). І глядачів також було дуже
багато. А ми, хлопчаки, вирішили потрапити на цей концерт із «чорного ходу»,
тобто через дірку в паркані. Та коли перший із нас переліз на територію
фабрики, то потрапив до рук… місцевого дільничного міліціонера. І одразу ж
отримав від нього паском… Далі міліціонер наказав хлопчаку мовчати й чекав на
іншого порушника. І так ми всі, троє друзів, отримали «на горіхи» від цього
правоохоронця. Ви зрозуміли за що отримали паском? – запитав цей
правоохоронець. Та ми й самі розуміли за що… Ми тішилися, що таки побували на
концерті славетного хору. Адже мистецтво, як кажуть, вимагає жертв».
*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.
*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.
*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016. 312 с.
*Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. 180 с.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 420 с.
Фабричний парк. 1969 р. Ансамбль "Іскорка", художній керівник Любов Антонів, старша група. З архіву Л. Антонів
Центральний
парк по вул. Леніна (Галицькій), біля ресторану «Гетьман». Скульптура
радянським воїнам (1963 р.)
Немає коментарів:
Дописати коментар